Скрыть
13:2
13:3
13:4
13:8
13:12
13:13
Церковнославянский (рус)
И сотвори́ совѣ́тъ дави́дъ [со кня́зи] и ты́сящники, и со́тники и всѣ́ми нача́лники,
и рече́ дави́дъ ко всему́ собра́нiю Изра́илеву: а́ще уго́дно ва́мъ, и от­ Го́спода Бо́га на́­шего благопоспѣши́т­ся, да по́слемъ къ бра́тiямъ на́шымъ оста́в­шымся во все́й земли́ Изра́илевѣ, и съ ни́ми свяще́н­ницы и леви́ти, во градѣ́хъ обдержа́нiя и́хъ, да соберу́т­ся къ на́мъ,
и да при­­несе́мъ киво́тъ Бо́га на́­шего къ на́мъ, не взыска́хомъ бо его́ во дни́ Сау́ли.
И от­вѣща́ все́ собра́нiе, да та́ко бу́детъ, зане́ уго́дно бы́сть сло́во сiе́ всѣ́мъ лю́демъ.
И собра́ дави́дъ всего́ Изра́иля от­ предѣ́лъ Еги́петскихъ да́же до вхо́да има́ѳова, е́же внести́ киво́тъ Бо́жiй от­ гра́да Иари́ма.
И при­­несе́ его́ дави́дъ: и ве́сь Изра́иль взы́де во гра́дъ дави́довъ, и́же бя́ше Иу́динъ, е́же воз­нести́ та́мо киво́тъ Го́спода Бо́га сѣдя́ща на херуви́мѣхъ, идѣ́же при́звано е́сть и́мя его́:
и поста́ви киво́тъ Бо́жiй на колесни́цу но́ву изъ до́му Аминада́вля: о́за же и бра́тiя его́ ведя́ху колесни́цу:
дави́дъ же и ве́сь Изра́иль игра́ху предъ Бо́гомъ все́ю си́лою и въ пѣ́снѣхъ и въ гу́слехъ, и псалти́ри и тимпа́нѣхъ, и кимва́лѣхъ и въ труба́хъ:
и прiидо́ша ко гумну́ хидо́ню: и простре́ о́за ру́ку свою́, да поддержи́тъ киво́тъ, юне́цъ бо уклони́ его́:
и прогнѣ́вася Госпо́дь гнѣ́вомъ на о́зу и порази́ его́ ту́, того́ ра́ди, я́ко простре́ ру́ку свою́ [и при­­косну́ся] киво́ту, и у́мре ту́ предъ Бо́гомъ.
И оскорби́ся дави́дъ, я́ко пресѣче́ Госпо́дь пресѣче́нiемъ о́зу, и нарече́ мѣ́сто то́ пресѣче́нiе оза́не, да́же до дне́ сего́.
И убоя́ся дави́дъ Бо́га въ то́й де́нь, глаго́ля: ка́ко внесу́ ко мнѣ́ киво́тъ Бо́жiй?
И не воз­врати́ дави́дъ киво́та къ себѣ́ во гра́дъ дави́довъ, но воз­врати́ и́ въ до́мъ Аведда́ра геѳе́ина:
и пребыва́­ше киво́тъ Бо́жiй въ дому́ Аведда́ровѣ три́ ме́сяцы, и благослови́ Бо́гъ Аведда́ра и вся́, я́же имѣ́яше.
Синодальный
1 Давид повез ковчег Господень из Кириафиарима; 9 поражение Озы за прикосновение к ковчегу, после чего Давид боится внести ковчег в свой город; 13 ковчег оставлен в доме Аведдара Гефянина на три месяца.
И советовался Давид с тысяченачальниками, сотниками и со всеми вождями,
и сказал [Давид] всему собранию Израильтян: если угодно вам, и если на то будет воля Господа Бога нашего, пошлем повсюду к прочим братьям нашим, по всей земле Израильской, и вместе с ними к священникам и левитам, в города и селения их, чтобы они собрались к нам;
и перенесем к себе ковчег Бога нашего, потому что во дни Саула мы не обращались к нему.
И сказало все собрание: «да будет так», потому что это дело всему народу казалось справедливым.
Так собрал Давид всех Израильтян, от Шихора Египетского до входа в Емаф, чтобы перенести ковчег Божий из Кириаф-Иарима.
И пошел Давид и весь Израиль в Кириаф-Иарим, что в Иудее, чтобы перенести оттуда ковчег Бога, Господа, седящего на Херувимах, на котором нарицается имя Его.
И повезли ковчег Божий на новой колеснице из дома Авинадава; и Оза и Ахия вели колесницу.
Давид же и все Израильтяне играли пред Богом из всей силы, с пением, на цитрах и псалтирях, и тимпанах, и кимвалах и трубах.
Когда дошли до гумна Хидона, Оза простер руку свою, чтобы придержать ковчег, ибо волы наклонили его.
Но Господь разгневался на Озу, и поразил его за то, что он простер руку свою к ковчегу; и он умер тут же пред лицем Божиим.
И опечалился Давид, что Господь поразил Озу. И назвал то место поражением Озы; так называется оно и до сего дня.
И устрашился Давид Бога в день тот, и сказал: как я внесу к себе ковчег Божий?
И не повез Давид ковчега к себе, в город Давидов, а обратил его к дому Аведдара Гефянина.
И оставался ковчег Божий у Аведдара, в доме его, три месяца, и благословил Господь дом Аведдара и все, что у него.
Испанский Reina-Valera 1995
Entonces David consultó con los capitanes de millares y de centenas, y con todos los jefes.
Y dijo David a toda la asamblea de Israel: «Si os parece bien y si es la voluntad de Jehová, nuestro Dios, enviaremos a todas partes por nuestros hermanos que han quedado en todas las tierras de Israel, y por los sacerdotes y levitas que están con ellos en sus ciudades y ejidos, para que se reúnan con nosotros;
y traigamos el Arca de nuestro Dios junto a nosotros, porque desde el tiempo de Saúl no hemos hecho caso de ella.»
Y dijo toda la asamblea que se hiciera así, porque el asunto parecía bien a todo el pueblo.
Entonces David reunió a todo Israel, desde Sihor de Egipto hasta la entrada de Hamat, para que trajeran el Arca de Dios desde Quiriat-jearim.
Y subió David con todo Israel a Baala de Quiriat-jearim, que está en Judá, para trasladar de allí el Arca de Jehová Dios, que habita entre los querubines, sobre la cual su nombre es invocado.
Y llevaron el Arca de Dios de la casa de Abinadab en un carro nuevo; y Uza y Ahío guiaban el carro.
David y todo Israel se regocijaban delante de Dios con todas sus fuerzas, con cánticos, arpas, salterios, tamboriles, címbalos y trompetas.
Pero cuando llegaron a la era de Quidón, Uza extendió su mano hacia al Arca para sostenerla, porque los bueyes tropezaban.
Se encendió contra Uza el furor de Jehová, y lo hirió, porque había extendido su mano hacia el Arca; y murió allí delante de Dios.
David tuvo pesar, porque Jehová había castigado a Uza; por lo que llamó a aquel lugar Pérez-uza, hasta el día de hoy.
Y David temió a Dios aquel día, y dijo: «¿Cómo he de llevar a mi casa el Arca de Dios?»
Y no trasladó David el Arca a su casa, a la ciudad de David, sino que la llevó a casa de Obed-edom, el geteo.
El Arca de Dios estuvo tres meses en la casa de la familia de Obed-edom; y bendijo Jehová la casa de Obed-edom, y todo cuanto tenía.

И҆ сотворѝ совѣ́тъ даві́дъ (со кнѧ̑зи) и҆ ты̑сѧщники, и҆ сѡ́тники и҆ всѣ́ми нача̑льники,
и҆ речѐ даві́дъ ко всемꙋ̀ собра́нїю і҆и҃левꙋ: а҆́ще ᲂу҆го́дно ва́мъ, и҆ ѿ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ благопоспѣши́тсѧ, да по́слемъ къ бра́тїѧмъ на́шымъ ѡ҆ста́вшымсѧ во все́й землѝ і҆и҃левѣ, и҆ съ ни́ми свѧще́нницы и҆ леѵі́ти, во градѣ́хъ ѡ҆бдержа́нїѧ и҆́хъ, да соберꙋ́тсѧ къ на́мъ,
и҆ да принесе́мъ кївѡ́тъ бг҃а на́шегѡ къ на́мъ, не взыска́хомъ бо є҆гѡ̀ во дни̑ саꙋ̑ли.
И҆ ѿвѣща̀ всѐ собра́нїе, да та́кѡ бꙋ́детъ, занѐ ᲂу҆го́дно бы́сть сло́во сїѐ всѣ̑мъ лю́демъ.
И҆ собра̀ даві́дъ всего̀ і҆и҃лѧ ѿ предѣ̑лъ є҆гѵ́петскихъ да́же до вхо́да и҆ма́ѳова, є҆́же внестѝ кївѡ́тъ бж҃їй ѿ гра́да і҆арі́ма.
И҆ принесѐ є҆го̀ даві́дъ: и҆ ве́сь і҆и҃ль взы́де во гра́дъ даві́довъ, и҆́же бѧ́ше і҆ꙋ́динъ, є҆́же вознестѝ та́мѡ кївѡ́тъ гдⷭ҇а бг҃а сѣдѧ́ща на херꙋві́мѣхъ, и҆дѣ́же при́звано є҆́сть и҆́мѧ є҆гѡ̀:
и҆ поста́ви кївѡ́тъ бж҃їй на колесни́цꙋ но́вꙋ и҆з̾ до́мꙋ а҆мїнада́влѧ: ѻ҆́за же и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀ ведѧ́хꙋ колесни́цꙋ:
даві́дъ же и҆ ве́сь і҆и҃ль и҆гра́хꙋ пред̾ бг҃омъ все́ю си́лою и҆ въ пѣ́снѣхъ и҆ въ гꙋ́слехъ, и҆ ѱалти́ри и҆ тѷмпа́нѣхъ, и҆ кѷмва́лѣхъ и҆ въ трꙋба́хъ:
и҆ прїидо́ша ко гꙋмнꙋ̀ хїдѡ́ню: и҆ прострѐ ѻ҆́за рꙋ́кꙋ свою̀, да поддержи́тъ кївѡ́тъ, ю҆не́цъ бо ᲂу҆клонѝ є҆го̀:
и҆ прогнѣ́васѧ гдⷭ҇ь гнѣ́вомъ на ѻ҆́зꙋ и҆ поразѝ є҆го̀ тꙋ̀, тогѡ̀ ра́ди, ꙗ҆́кѡ прострѐ рꙋ́кꙋ свою̀ (и҆ прикоснꙋ́сѧ) кївѡ́тꙋ, и҆ ᲂу҆́мре тꙋ̀ пред̾ бг҃омъ.
И҆ ѡ҆скорби́сѧ даві́дъ, ꙗ҆́кѡ пресѣчѐ гдⷭ҇ь пресѣче́нїемъ ѻ҆́зꙋ, и҆ наречѐ мѣ́сто то̀ пресѣче́нїе ѻ҆за́не, да́же до днѐ сегѡ̀.
И҆ ᲂу҆боѧ́сѧ даві́дъ бг҃а въ то́й де́нь, глаго́лѧ: ка́кѡ внесꙋ̀ ко мнѣ̀ кївѡ́тъ бж҃їй;
И҆ не возвратѝ даві́дъ кївѡ́та къ себѣ̀ во гра́дъ даві́довъ, но возвратѝ и҆̀ въ до́мъ а҆ведда́ра геѳе́ина:
и҆ пребыва́ше кївѡ́тъ бж҃їй въ домꙋ̀ а҆ведда́ровѣ трѝ мцⷭ҇ы, и҆ блгⷭ҇вѝ бг҃ъ а҆ведда́ра и҆ всѧ̑, ꙗ҆̀же и҆мѣ́ѧше.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible