И рече́ дави́дъ: сотворю́ ми́лость со Ана́номъ сы́номъ Наа́совымъ, я́коже сотвори́ оте́цъ его́ ми́лость со мно́ю. И посла́ дави́дъ послы́ на утѣше́нiе ему́ о отцѣ́ его́. И прiидо́ша о́троцы дави́довы въ зе́млю сыно́въ Аммо́нихъ ко Ана́ну, да утѣ́шатъ его́.

И реко́ша нача́лницы сыно́въ Аммо́нихъ ко Ана́ну: еда́ прославля́я дави́дъ отца́ твоего́ предъ тобо́ю, посла́ къ тебѣ́ утѣ́шители? ника́ко: но да испыта́ютъ гра́дъ и согля́даютъ зе́млю, прiидо́ша къ тебѣ́ о́троцы его́.

И взя́ Ана́нъ рабо́въ дави́довыхъ, и обри́ и́хъ, и отрѣ́за от ри́зъ и́хъ полови́ну да́же до чре́слъ, и отпусти́ и́хъ.

И прiидо́ша возвѣсти́ти дави́ду о муже́хъ: и посла́ во срѣ́тенiе и́мъ, я́ко бы́ша обезче́щени зѣло́. И рече́ ца́рь: сѣди́те во иерихо́нѣ, до́ндеже возрасту́тъ брады́ ва́шя, и возвратите́ся.

И ви́дѣша сы́нове Аммо́ни, я́ко посра́млени бы́ша лю́дiе дави́довы, и посла́ Ана́нъ и сы́нове Аммо́ни ты́сящу тала́нтъ сребра́, да на́ймутъ себѣ́ от сирі́и Месопота́мски, и от сирі́и маа́ха, и от су́вы колесни́цы и ко́нники:

и ная́ша себѣ́ три́десять двѣ́ ты́сящы колесни́цъ и царя́ маа́ха и люді́й его́: и прiидо́ша и ополчи́шася пря́мо ми́давѣ: и сы́нове Аммо́ни собра́шася от градо́въ свои́хъ и прiидо́ша на бра́нь.

И услы́ша дави́дъ, и посла́ Иоа́ва и все́ во́инство си́льныхъ.

И изыдо́ша сы́нове Аммо́ни и ополчи́шася на бра́нь при вратѣ́хъ гра́дскихъ: ца́рiе же прише́дшiи ополчи́шася осо́бно на по́ли.

И ви́дѣ Иоа́въ, я́ко бы́сть на него́ проти́вное лице́ бра́ни сопреди́ и созади́, и избра́ от всѣ́хъ ю́ношъ Изра́илевыхъ и устро́и и́хъ проти́ву Си́ра,

и оста́нокъ люді́й даде́ въ ру́цѣ бра́ту своему́ Аве́ссѣ, и ополчи́шася проти́ву сыно́въ Аммо́нихъ.

И рече́: а́ще укрѣпи́тся Си́ръ па́че мене́, то́ бу́деши мнѣ́ во спасе́нiе: а́ще же сы́нове Аммо́ни укрѣпя́тся па́че тебе́, то́ а́зъ спасу́ тя:

мужа́йся, и укрѣпи́мся о лю́дехъ на́шихъ и о градѣ́хъ Бо́га на́шего, и Госпо́дь, е́же бла́го предъ очи́ма его́, сотвори́тъ.

И ополчи́ся Иоа́въ и вси́ лю́дiе, и́же съ ни́мъ, проти́ву Си́рянъ на бра́нь, и побѣго́ша от ни́хъ.

Сы́нове же Аммо́ни ви́дѣша, я́ко побѣго́ша Си́ряне, и побѣго́ша и они́ от лица́ Аве́ссы и от лица́ Иоа́ва бра́та его́, и внидо́ша во гра́дъ: Иоа́въ же возврати́ся во Иерусали́мъ.

И ви́дѣ Си́ръ, я́ко побѣди́ его́ Изра́иль, и посла́ послы́: и изведо́ша Си́ра, и́же бѣ́ за рѣко́ю, Софа́къ же первонача́лникъ ты́сящникомъ си́лы Адрааза́ровы предъ ни́ми.

И возвѣще́но бы́сть дави́ду, и собра́ ве́сь Изра́иль, и пре́йде Иорда́нъ, и прiи́де на ни́хъ, и ополчи́ся проти́ву и́хъ: и ополчи́ся дави́дъ проти́ву Си́ра на бра́нь и воева́ на́нь.

И убѣже́ Си́ръ от лица́ Изра́илева, и уби́ дави́дъ от Си́ра се́дмь ты́сящъ колесни́цъ и четы́редесять ты́сящъ пѣшце́въ, и Софа́ка первонача́лника си́лы уби́.

И ви́дѣша раби́ Адрааза́ровы, я́ко падо́ша от лица́ Изра́илева, и прибѣго́ша къ дави́ду, и служа́ху ему́: и не восхотѣ́ Си́ръ помога́ти сыно́мъ Аммо́нимъ ктому́.

Синодальный

1 Давид отправляет послов утешить царя Аммонитского, но они опозорены им; 6 Иоав поражает войско Аммонитян и Сириян; 16 вторая победа над Сириянами принуждает их заключить мир.

После сего умер Наас, царь Аммонитский, и воцарился сын его вместо него.

И сказал Давид: окажу я милость Аннону, сыну Наасову, за благодеяние, которое отец его оказал мне. И послал Давид послов утешить его об отце его; и пришли слуги Давидовы в землю Аммонитскую, к Аннону, чтобы утешить его.

Но князья Аммонитские сказали Аннону: неужели ты думаешь, что Давид из уважения к отцу твоему прислал к тебе утешителей? Не для того ли пришли слуги его к тебе, чтобы разведать и высмотреть землю и разорить ее?

И взял Аннон слуг Давидовых и обрил их, и обрезал одежды их наполовину до чресл и отпустил их.

И пошли они. И донесено было Давиду о людях сих, и он послал им навстречу, так как они были очень обесчещены; и сказал царь: останьтесь в Иерихоне, пока отрастут бороды ваши, и тогда возвратитесь.

Когда Аммонитяне увидели, что они сделались ненавистными Давиду, тогда послал Аннон и Аммонитяне тысячу талантов серебра, чтобы нанять себе колесниц и всадников из Сирии Месопотамской и из Сирии Мааха и из Сувы.

И наняли себе тридцать две тысячи колесниц и царя Мааха с народом его, которые пришли и расположились станом пред Медевою. И Аммонитяне собрались из городов своих и выступили на войну.

Когда услышал об этом Давид, то послал Иоава со всем войском храбрых.

И выступили Аммонитяне и выстроились к сражению у ворот города, а цари, которые пришли, отдельно в поле.

Иоав, видя, что предстоит ему сражение спереди и сзади, избрал воинов из всех отборных в Израиле и выстроил их против Сириян.

А остальную часть народа поручил Авессе, брату своему, чтоб они выстроились против Аммонитян.

И сказал он: если Сирияне будут одолевать меня, то ты поможешь мне, а если Аммонитяне будут одолевать тебя, то я помогу тебе.

Будь мужествен, и будем твердо стоять за народ наш и за города Бога нашего, – и Господь пусть сделает, что ему угодно.

И вступил Иоав и люди, которые были у него, в сражение с Сириянами, и они побежали от него.

Аммонитяне же, увидев, что Сирияне бегут, и сами побежали от Авессы, брата его, и ушли в город. И пришел Иоав в Иерусалим.

Сирияне, видя, что они поражены Израильтянами, отправили послов и вывели Сириян, которые были по ту сторону реки, и Совак, военачальник Адраазаров, предводительствовал ими.

Когда донесли об этом Давиду, он собрал всех Израильтян, перешел Иордан и, придя к ним, выстроился против них; и вступил Давид в сражение с Сириянами, и они сразились с ним.

И Сирияне побежали от Израильтян, и истребил Давид у Сириян семь тысяч колесниц и сорок тысяч пеших, и Совака военачальника умертвил.

Когда увидели слуги Адраазара, что они поражены Израильтянами, заключили с Давидом мир и подчинились ему. И не хотели Сирияне помогать более Аммонитянам.

Испанский Reina-Valera 1995

Después de estas cosas aconteció que murió Nahas, rey de los hijos de Amón, y reinó en su lugar su hijo.

Y dijo David: «Tendré misericordia con Hanún hijo de Nahas, porque también su padre tuvo conmigo misericordia.» Así David envió embajadores para que lo consolaran de la muerte de su padre. Pero cuando llegaron los siervos de David a la tierra de los hijos de Amón, donde estaba Hanún, para consolarlo,

los príncipes de los hijos de Amón dijeron a Hanún: «¿Según tu parecer ha enviado David a consolarte porque quiere honrar a tu padre? ¿No vienen más bien sus siervos a ti para espiar, examinar y reconocer la tierra?»

Entonces Hanún tomó a los siervos de David y los rapó, les cortó los vestidos por la mitad, hasta las nalgas, y los despachó.

Se fueron luego, y cuando llegó a David la noticia sobre aquellos hombres, envió a recibirlos, porque estaban muy avergonzados. El rey mandó que les dijeran: «Quedaos en Jericó hasta que os crezca la barba, y entonces volveréis.»

Al ver los hijos de Amón que se habían hecho odiosos a David, Hanún y los hijos de Amón enviaron mil talentos de plata para tomar a sueldo carros y gente de a caballo de Mesopotamia, de Siria, de Maaca y de Soba.

Y tomaron a sueldo treinta y dos mil carros, y al rey de Maaca y a su ejército, los cuales vinieron y acamparon delante de Medeba. Y se reunieron también los hijos de Amón en sus ciudades y acudieron a la guerra.

Cuando David lo supo, envió a Joab con todo el ejército de los hombres valientes.

Los amonitas salieron y ordenaron la batalla a la entrada de la ciudad; y los reyes que habían venido estaban aparte en el campo.

Y viendo Joab que el ataque contra él había sido dispuesto por el frente y por la retaguardia, escogió de los más aventajados que había en Israel, y con ellos ordenó su ejército contra los sirios.

Puso luego el resto de la gente al mando de Abisai, su hermano, y los organizó en orden de batalla contra los amonitas.

Y dijo: «Si los sirios son más fuertes que yo, tú me ayudarás; y si los amonitas son más fuertes que tú, yo te ayudaré.

Esfuérzate, y esforcémonos por nuestro pueblo, y por las ciudades de nuestro Dios; y haga Jehová lo que bien le parezca.»

Entonces avanzó Joab con el pueblo que traía consigo, para pelear contra los sirios; pero ellos huyeron delante de él.

Cuando los amonitas vieron que los sirios habían huido, huyeron también ellos delante de Abisai, hermano de Joab, y entraron en la ciudad. Entonces Joab volvió a Jerusalén.

Al ver los sirios que habían caído delante de Israel, enviaron embajadores, y trajeron a los sirios que estaban al otro lado del Éufrates, cuyo capitán era Sofac, general del ejército de Hadad-ezer.

Luego que fue dado aviso a David, reunió a todo Israel, cruzó el Jordán, llegó adonde estaban y ordenó batalla contra ellos. David ordenó su tropa contra los sirios, y estos pelearon contra él.

Pero el pueblo sirio huyó delante de Israel; y mató David de los sirios a siete mil hombres de los carros y cuarenta mil hombres de a pie; asimismo mató a Sofac, general del ejército.

Cuando los siervos de Hadad-ezer vieron que habían caído delante de Israel, concertaron paz con David y quedaron sometidos a él. A partir de entonces, el pueblo sirio nunca más quiso ayudar a los amonitas.

Украинский (Огієнко)

Языки

І сталося по тому, і помер Нахаш, цар аммонітський, а замість нього зацарював син його Ханун.

І сказав Давид: Зроблю я милість Ханунові, Нахашевому синові, як батько його зробив був милість мені.
І Давид послав послів, щоб потішити його за його батька.
І прибули Давидові раби до аммонітського краю, до Хануна, щоб потішити його.

А начальники аммонітян сказали до Хануна: Чи Давид шанує батька твого в очах твоїх тим, що послав тобі потішителів?
Чи ж раби його прийшли до тебе не на те, щоб вивідати, і щоб знищити, і щоб вишпигувати край?

І взяв Ханун Давидових рабів та й оголив їх, й обрізав їхню одежу в половині аж до сидіння, та й відпустив їх…

І пішли й донесли Давидові про тих мужів, а він послав навпроти них, бо ті мужі були дуже осоромлені.
І цар їм сказав: Сидіть в Єрихоні, аж поки відросте вам борода, потім повернетесь.

І побачили аммонітяни, що вони зненавиджені в Давида.
І послав Ханун та аммонітяни тисячу талантів срібла, щоб винайняти собі колесниці та верхівців з Араму двох річок і з Араму Маахи та з Цови.

І найняли вони собі тридцять і дві тисячі колесниць, і царя Маахи та народ його, і прийшли й таборували перед Медевою.
Також аммонітяни зібралися зо своїх міст і прийшли до бою.

А коли Давид прочув про це, то послав Йоава та все військо лицарів.

І повиходили аммонітяни, і вставилися до бою при вході до міста.
А царі, що прийшли, вони самі були на полі.

І побачив Йоав, що бойовий фронт став на нього спереду та позаду, то вибрав зо всього вибраного в Ізраїлі, та й установив їх навпроти сиріян.

А решту народу дав під руку свого брата Ав́шая, й їх установили навпроти аммонітян,

і сказав: Якщо сиріяни будуть сильніші від мене, то будеш мені на поміч, а якщо аммонітяни будуть сильніші від тебе, то допоможу тобі.

Будь мужній, і стіймо міцно за народ наш та за міста нашого Бога, а Господь нехай зробить, що добре в очах Його!

А коли Йоав та народ, що був із ним, підійшов перед сиріян до бою, то ті повтікали перед ним.

А аммонітяни побачили, що повтікали сиріяни, то й вони повтікали перед братом його Ав́шаєм, і ввійшли до міста, а Йоав прибув до Єрусалиму.

А коли побачили сиріяни, що вони побиті Ізраїлем, то послали послів, і привели сиріян, що з другого боку Річки, а Шофах, зверхник Гадад́езерового війська, був перед ними.

І було донесено Давидові, і він зібрав усього Ізраїля, і перейшов Йордан та прийшов до них, і вставився проти них.
І встановився Давид на бій проти сиріян, і вони воювали з ним.

І побігли сиріяни перед Ізраїлем, а Давид повбивав із сиріян сім тисяч колесниць та сорок тисяч пішого люду.
І вбив він Шофаха, зверхника війська…

А коли Гадад́езерові раби побачили, що вони побиті Ізраїлем, то замирилися з Давидом і служили йому.
І сиріяни вже не хотіли допомагати аммонітянам.