Скрыть
1:4
1:28
1:32
1:43
Церковнославянский (рус)
И ца́рь дави́дъ бы́сть ста́ръ преше́дъ дни́, и одѣва́ху его́ ри́зами [мно́гими], и не согрѣва́­шеся.
И рѣ́ша о́троцы его́ ему́: да по­и́щутъ господи́ну на́­шему царю́ дѣви́цы ю́ныя, и предсто­и́тъ царе́ви, и бу́детъ грѣ́ющи его́, и да лежи́тъ съ ни́мъ, и согрѣ́ет­ся господи́нъ на́шъ ца́рь.
И иска́ша отрокови́цы до́брыя от­ всего́ предѣ́ла Изра́илева, и обрѣто́ша Ависа́гу сумантяны́ню, и при­­ведо́ша ю́ ко царю́.
И бѣ́ отрокови́ца добра́ видѣ́нiемъ зѣло́: и бы́сть грѣ́ющи царя́ и служа́­ше ему́: ца́рь же не позна́ ея́.
И Адо́нiа сы́нъ Агги́ѳинъ воз­несе́ся, глаго́ля: а́зъ и́мамъ ца́р­ст­вовати. И сотвори́ себѣ́ колесни́цы и ко́н­ники, и пятьдеся́тъ муже́й е́же ходи́ти предъ ни́мъ.
И не воз­брани́ ему́ оте́цъ его́ никогда́, глаго́ля: почто́ сiе́ ты́ сотвори́лъ еси́? И бѣ́ то́й красе́нъ зра́комъ зѣло́, и того́ роди́ по Авессало́мѣ.
И бѣ́ша совѣ́ти его́ со Иоа́вомъ сы́номъ сару́инымъ и со Авiа́ѳаромъ иере́омъ, и помога́ху вслѣ́дъ Адо́нiи.
Садо́къ же иере́й и ване́а сы́нъ Иода́евъ, и наѳа́нъ проро́къ и семе́й, и рисі́й и сы́нове си́льнiи дави́довы не бы́ша по Адо́нiи.
И пожре́ Адо́нiа о́вцы и телцы́ и а́гнцы при­­ ка́мени зоеле́ѳѣ, и́же бѣ́ бли́зъ исто́чника роги́ля: и при­­зва́ всю́ бра́тiю свою́, сы́ны царе́вы, и вся́ му́жы Иу́довы, о́троки царе́вы:
наѳа́на же проро́ка и ване́а и си́льныхъ и соломо́на бра́та сво­его́ не зва́.
И рече́ наѳа́нъ ко вирсаві́и ма́тери соломо́ни, глаго́ля: не слы́шала ли еси́, я́ко воцари́ся Адо́нiа сы́нъ Агги́ѳинъ, господи́нъ же на́шъ дави́дъ не вѣ́сть:
ны́нѣ у́бо совѣща́ю ти́ совѣ́тъ, и изба́виши ду́шу свою́ и ду́шу сы́на тво­его́ соломо́на:
гряди́, вни́ди къ царю́ дави́ду и рече́ши къ нему́, глаго́лющи: не ты́ ли, го́споди мо́й царю́, кля́л­ся еси́ рабѣ́ тво­е́й, глаго́ля: я́ко соломо́нъ сы́нъ тво́й и́мать ца́р­ст­вовати по мнѣ́, и то́й ся́детъ на престо́лѣ мо­е́мъ? и что́ я́ко воцари́ся Адо́нiа?
и се́, еще́ глаго́лющей тебѣ́ та́мо со царе́мъ, и а́зъ вни́ду вслѣ́дъ тебе́ и допо́лню словеса́ твоя́.
И вни́де вирсаві́а ко царю́ въ ло́жницу. И ца́рь ста́ръ зѣло́, и Ависа́гъ сумантяны́ня бя́ше служа́щи царю́.
И при­­клони́ся вирсаві́а и поклони́ся царе́ви. И рече́ ца́рь: что́ ти е́сть?
Она́ же рече́: го́споди мо́й царю́, ты́ кля́л­ся еси́ предъ Го́сподемъ Бо́гомъ тво­и́мъ рабѣ́ тво­е́й, глаго́ля: я́ко сы́нъ тво́й соломо́нъ и́мать ца́р­ст­вовати по мнѣ́, и то́й ся́детъ на престо́лѣ мо­е́мъ:
и се́, ны́нѣ Адо́нiа ца́р­ст­вуетъ, ты́ же, го́споди мо́й царю́, не вѣ́си:
и пожре́ телцы́ и а́гнцы и о́вцы во мно́же­ст­вѣ, и созва́ вся́ сы́ны царе́вы, и Авiа́ѳара жерца́ и Иоа́ва кня́зя си́лы, соломо́на же раба́ тво­его́ не при­­зва́:
ты́ же, го́споди мо́й царю́, о́чи всего́ Изра́иля къ тебѣ́: да воз­вѣсти́ши и́мъ, кто́ ся́детъ на престо́лѣ господи́на мо­его́ царя́ по не́мъ:
и бу́детъ егда́ у́снетъ господи́нъ мо́й ца́рь со отцы́ сво­и́ми, и бу́ду а́зъ и сы́нъ мо́й соломо́нъ грѣ́шни.
И се́, еще́ е́й глаго́лющей съ царе́мъ, и наѳа́нъ проро́къ прiи́де.
И воз­вѣсти́ша царю́, глаго́люще се́, наѳа́нъ проро́къ. И вни́де предъ лице́ царе́во, и поклони́ся царю́ предъ лице́мъ его́ до земли́,
и рече́ наѳа́нъ: го́споди мо́й царю́, ты́ ли ре́клъ еси́: Адо́нiа да ца́р­ст­вуетъ по мнѣ́, и то́й да ся́детъ на престо́лѣ мо­е́мъ?
я́ко сни́де дне́сь и закла́ телцы́ и а́гнцы и о́вцы во мно́же­ст­вѣ, и созва́ вся́ сы́ны царе́вы и кня́зи си́льныхъ, и Авiа́ѳара иере́а: и се́, су́ть яду́ще и пiю́ще предъ ни́мъ, и рѣ́ша: да живе́тъ ца́рь Адо́нiа:
и мене́ самаго́ раба́ тво­его́, и садо́ка иере́а, и ване́а сы́на Иода́ева, и соломо́на раба́ тво­его́ не зва́:
от­ господи́на ли царя́ мо­его́ бы́сть глаго́лъ се́й? и не сказа́лъ еси́ рабу́ тво­ему́, кто́ ся́детъ на престо́лѣ господи́на мо­его́ царя́ по не́мъ?
И от­вѣща́ ца́рь дави́дъ и рече́: при­­зови́те ми́ вирсаві́ю. И вни́де [вирсаві́а] предъ царя́ и ста́ предъ лице́мъ его́.
И кля́т­ся ца́рь и рече́: жи́въ Госпо́дь, и́же изба́ви ду́шу мою́ от­ всея́ печа́ли:
я́коже бо кля́хтися предъ Го́сподемъ Бо́гомъ Изра́илевымъ, глаго́ля: я́ко соломо́нъ сы́нъ тво́й воцари́т­ся по мнѣ́, и то́й ся́детъ на престо́лѣ мо­е́мъ вмѣ́сто мене́, я́ко та́ко сотворю́ ему́ въ дне́шнiй де́нь.
И преклони́ся вирсаві́а лице́мъ на зе́млю, и поклони́ся царю́ и рече́: да живе́тъ господи́нъ мо́й ца́рь дави́дъ во вѣ́ки.
И рече́ ца́рь дави́дъ: при­­зови́те мнѣ́ садо́ка жерца́ и наѳа́на проро́ка, и ване́а сы́на Иода́ева. И внидо́ша предъ царя́.
И рече́ и́мъ ца́рь: по­ими́те съ собо́ю рабы́ господи́на ва́­шего, и всади́те сы́на мо­его́ соломо́на на мска́ мо­его́, и веди́те его́ къ гiо́ну,
и да пома́жетъ его́ та́мо садо́къ иере́й и наѳа́нъ проро́къ въ царя́ надъ Изра́илемъ, и воструби́те трубо́ю ро́жаною и рече́те: да живе́тъ ца́рь соломо́нъ:
и изыди́те вслѣ́дъ его́, и вни́детъ, и ся́детъ на престо́лѣ мо­е́мъ, и то́й воцари́т­ся вмѣ́сто мене́: и а́зъ заповѣ́дахъ, да бу́детъ властели́нъ надъ Изра́илемъ и Иу́дою.
И от­вѣща́ ване́а сы́нъ Иода́евъ царю́ и рече́: бу́ди та́ко: да утверди́тъ Госпо́дь Бо́гъ глаго́лъ се́й господи́на мо­его́ царя́:
я́коже бѣ́ Госпо́дь со господи́номъ мо­и́мъ царе́мъ, та́ко да бу́детъ и съ соломо́номъ, и да воз­вели́читъ престо́лъ его́ па́че престо́ла господи́на мо­его́ царя́ дави́да.
И сни́де садо́къ иере́й и наѳа́нъ проро́къ, и ване́а сы́нъ Иода́евъ, и хереѳѳи́ и фелеѳѳи́, и всади́ша соломо́на на мска́ царя́ дави́да, и воз­ведо́ша его́ къ гiо́ну:
и взя́ садо́къ иере́й ро́гъ съ еле́емъ от­ ски́нiи, и пома́за соломо́на, и воструби́ трубо́ю ро́жаною, и рѣ́ша вси́ лю́дiе: да живе́тъ ца́рь соломо́нъ.
И взыдо́ша вси́ лю́дiе вслѣ́дъ его́ и ликова́ша въ ли́цѣхъ, и веселя́хуся весе́лiемъ вели́кимъ, и разсѣ́деся земля́ от­ гла́са и́хъ.
И слы́ша Адо́нiа и вси́ зва́н­нiи его́, и ті́и сконча́ша уже́ яду́ще. И слы́ша Иоа́въ гла́съ трубы́ ро́жаны и рече́: кі́й гла́съ е́сть гра́да шумя́ща?
И еще́ ему́ глаго́лющу, и се́, Ионаѳа́нъ сы́нъ Авiа́ѳара иере́а прiи́де. И рече́ Адо́нiа: вни́ди, я́ко му́жъ си́лы ты́ еси́, и блага́я воз­вѣсти́.
И от­вѣща́ Ионаѳа́нъ и рече́: извѣ́стно, господи́нъ на́шъ ца́рь дави́дъ поста́ви соломо́на царе́мъ:
и посла́ съ ни́мъ ца́рь садо́ка иере́а и наѳа́на проро́ка, и ване́а сы́на Иода́ева, и хереѳѳи́ и фелеѳѳи́, и всади́ша его́ на мска́ царе́ва:
и пома́заша его́ садо́къ иере́й и наѳа́нъ проро́къ на ца́р­ст­во въ гiо́нѣ, и взыдо́ша от­ту́ду веселя́щеся, и воз­шумѣ́ гра́дъ: се́й гла́съ, его́же слы́шасте:
и сѣ́де соломо́нъ на престо́лѣ ца́рстѣмъ:
и внидо́ша раби́ царе́вы благослови́ти господи́на на́­шего царя́ дави́да, глаго́люще: да ублажи́тъ Бо́гъ и́мя соломо́на сы́на тво­его́ па́че и́мене тво­его́, и да воз­вели́читъ престо́лъ его́ па́че престо́ла тво­его́: и поклони́ся ца́рь на одрѣ́ сво­е́мъ,
и си́це рече́ ца́рь: благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ, и́же даде́ дне́сь от­ сѣ́мене мо­его́ сѣдя́ща на престо́лѣ мо­е́мъ, и о́чи мо­и́ ви́дятъ.
И ужасо́шася у́жасомъ, и воста́ша вси́ зва́н­нiи Адо́ниевы, и отъи́де кі́йждо путе́мъ сво­и́мъ.
И Адо́нiа убоя́ся от­ лица́ соломо́ня, и воста́ и отъи́де, и я́т­ся за ро́гъ олтаря́.
И воз­вѣсти́ша соломо́ну, глаго́люще: се́, Адо́нiа убоя́ся царя́ соломо́на, и держи́т­ся за ро́гъ олтаря́, глаго́ля: да клене́тмися дне́сь ца́рь соломо́нъ, я́ко не убiе́тъ раба́ сво­его́ ору́жiемъ.
И рече́ соломо́нъ: а́ще бу́детъ сы́нъ си́лы, ни вла́съ главы́ его́ упаде́тъ на зе́млю: а́ще же зло́ба обря́щет­ся въ не́мъ, у́мретъ.
И посла́ ца́рь соломо́нъ, и сведо́ша его́ со олтаря́. И вни́де, и поклони́ся царю́ соломо́ну. И рече́ ему́ соломо́нъ: иди́ въ до́мъ сво́й.
Синодальный
Когда царь Давид состарился, вошел в преклонные лета, то покрывали его одеждами, но не мог он согреться.
И сказали ему слуги его: пусть поищут для господина нашего царя молодую девицу, чтоб она предстояла царю и ходила за ним и лежала с ним, – и будет тепло господину нашему, царю.
И искали красивой девицы во всех пределах Израильских, и нашли Ависагу Сунамитянку, и привели ее к царю.
Девица была очень красива, и ходила она за царем и прислуживала ему; но царь не познал ее.
Адония, сын Аггифы, возгордившись говорил: я буду царем. И завел себе колесницы и всадников и пятьдесят человек скороходов.
Отец же никогда не стеснял его вопросом: для чего ты это делаешь? Он же был очень красив и родился ему после Авессалома.
И советовался он с Иоавом, сыном Саруиным, и с Авиафаром священником, и они помогали Адонии.
Но священник Садок и Ванея, сын Иодаев, и пророк Нафан, и Семей, и Рисий, и сильные Давидовы не были на стороне Адонии.
И заколол Адония овец и волов и тельцов у камня Зохелет, что у источника Рогель, и пригласил всех братьев своих, сыновей царя, со всеми Иудеянами, служившими у царя.
Пророка же Нафана и Ванею, и тех сильных, и Соломона, брата своего, не пригласил.
Тогда Нафан сказал Вирсавии, матери Соломона, говоря: слышала ли ты, что Адония, сын Аггифин, сделался царем, а господин наш Давид не знает о том?
Теперь, вот, я советую тебе: спасай жизнь твою и жизнь сына твоего Соломона.
Иди и войди к царю Давиду и скажи ему: не клялся ли ты, господин мой царь, рабе твоей, говоря: «сын твой Соломон будет царем после меня и он сядет на престоле моем»? Почему же воцарился Адония?
И вот, когда ты еще будешь говорить там с царем, войду и я вслед за тобою и дополню слова твои.
Вирсавия пошла к царю в спальню; царь был очень стар, и Ависага Сунамитянка прислуживала царю;
и наклонилась Вирсавия и поклонилась царю; и сказал царь: что тебе?
Она сказала ему: господин мой царь! ты клялся рабе твоей Господом Богом твоим: «сын твой Соломон будет царствовать после меня и он сядет на престоле моем».
А теперь, вот, Адония воцарился, и ты, господин мой царь, не знаешь о том.
И заколол он множество волов, тельцов и овец, и пригласил всех сыновей царских и священника Авиафара, и военачальника Иоава; Соломона же, раба твоего, не пригласил.
Но ты, господин мой, – царь, и глаза всех Израильтян устремлены на тебя, чтобы ты объявил им, кто сядет на престоле господина моего царя после него;
иначе, когда господин мой царь почиет с отцами своими, падет обвинение на меня и на сына моего Соломона.
Когда она еще говорила с царем, пришел и пророк Нафан.
И сказали царю, говоря: вот Нафан пророк. И вошел он к царю и поклонился царю лицем до земли.
И сказал Нафан: господин мой царь! сказал ли ты: «Адония будет царствовать после меня и он сядет на престоле моем»?
Потому что он ныне сошел и заколол множество волов, тельцов и овец, и пригласил всех сыновей царских и военачальников и священника Авиафара, и вот, они едят и пьют у него и говорят: да живет царь Адония!
А меня, раба твоего, и священника Садока, и Ванею, сына Иодаева, и Соломона, раба твоего, не пригласил.
Не сталось ли это по воле господина моего царя, и для чего ты не открыл рабу твоему, кто сядет на престоле господина моего царя после него?
И отвечал царь Давид и сказал: позовите ко мне Вирсавию. И вошла она и стала пред царем.
И клялся царь и сказал: жив Господь, избавлявший душу мою от всякой беды!
Как я клялся тебе Господом Богом Израилевым, говоря, что Соломон, сын твой, будет царствовать после меня и он сядет на престоле моем вместо меня, так я и сделаю это сегодня.
И наклонилась Вирсавия лицем до земли, и поклонилась царю, и сказала: да живет господин мой царь Давид во веки!
И сказал царь Давид: позовите ко мне священника Садока и пророка Нафана и Ванею, сына Иодаева. И вошли они к царю.
И сказал им царь: возьмите с собою слуг господина вашего и посадите Соломона, сына моего, на мула моего, и сведите его к Гиону,
и да помажет его там Садок священник и Нафан пророк в царя над Израилем, и затрубите трубою и возгласите: да живет царь Соломон!
Потом проводите его назад, и он придет и сядет на престоле моем; он будет царствовать вместо меня; ему завещал я быть вождем Израиля и Иуды.
И отвечал Ванея, сын Иодаев, царю и сказал: аминь, – да скажет так Господь Бог господина моего царя!
Как был Господь Бог с господином моим царем, так да будет Он с Соломоном и да возвеличит престол его более престола господина моего царя Давида!
И пошли Садок священник и Нафан пророк и Ванея, сын Иодая, и Хелефеи и Фелефеи, и посадили Соломона на мула царя Давида, и повели его к Гиону.
И взял Садок священник рог с елеем из скинии и помазал Соломона. И затрубили трубою, и весь народ восклицал: да живет царь Соломон!
И весь народ провожал Соломона, и играл народ на свирелях, и весьма радовался, так что земля расседалась от криков его.
И услышал Адония и все приглашенные им, как только перестали есть; а Иоав, услышав звук трубы, сказал: отчего этот шум волнующегося города?
Еще он говорил, как пришел Ионафан, сын священника Авиафара. И сказал Адония: войди; ты – честный человек и несешь добрую весть.
И отвечал Ионафан и сказал Адонии: да, господин наш царь Давид поставил Соломона царем;
и послал царь с ним Садока священника и Нафана пророка, и Ванею, сына Иодая, и Хелефеев и Фелефеев, и они посадили его на мула царского;
и помазали его Садок священник и Нафан пророк в царя в Гионе, и оттуда отправились с радостью, и пришел в движение город. Вот отчего шум, который вы слышите.
И Соломон уже сел на царском престоле.
И слуги царя приходили поздравить господина нашего царя Давида, говоря: Бог твой да прославит имя Соломона более твоего имени и да возвеличит престол его более твоего престола. И поклонился царь на ложе своем,
и сказал царь так: «благословен Господь Бог Израилев, Который сегодня дал [от семени моего] сидящего на престоле моем, и очи мои видят это!»
Тогда испугались и встали все приглашенные, которые были у Адонии, и пошли каждый своею дорогою.
Адония же, боясь Соломона, встал и пошел и ухватился за роги жертвенника.
И донесли Соломону, говоря: вот, Адония боится царя Соломона, и вот, он держится за роги жертвенника, говоря: пусть поклянется мне теперь царь Соломон, что он не умертвит раба своего мечом.
И сказал Соломон: если он будет человеком честным, то ни один волос его не упадет на землю; если же найдется в нем лукавство, то умрет.
И послал царь Соломон, и привели его от жертвенника. И он пришел и поклонился царю Соломону; и сказал ему Соломон: иди в дом свой.
Арабский
وشاخ الملك داود . تقدم في الايام . وكانوا يدثرونه بالثياب فلم يدفأ .

فقال له عبيده ليفتشوا لسيدنا الملك على فتاة عذراء فلتقف امام الملك ولتكن له حاضنة ولتضطجع في حضنك فيدفأ سيدنا الملك .

ففتشوا على فتاة جميلة في جميع تخوم اسرائيل فوجدوا ابيشج الشونمية فجاءوا بها الى الملك .

وكانت الفتاة جميلة جدا فكانت حاضنة الملك وكانت تخدمه ولكن الملك لم يعرفها

ثم ان ادونيا ابن حجيث ترفّع قائلا انا املك . وعدّ لنفسه عجلات وفرسانا وخمسين رجلا يجرون امامه .

ولم يغضبه ابوه قط قائلا لماذا فعلت هكذا . وهو ايضا جميل الصورة جدا وقد ولدته امه بعد ابشالوم .

وكان كلامه مع يوآب ابن صروية ومع ابياثار الكاهن فاعانا ادونيا .

واما صادوق الكاهن وبناياهو بن يهوياداع وناثان النبي وشمعي وريعي والجبابرة الذين لداود فلم يكونوا مع ادونيا .

فذبح ادونيا غنما وبقرا ومعلوفات عند حجر الزاحفة الذي بجانب عين روجل ودعا جميع اخوته بني الملك وجميع رجال يهوذا عبيد الملك .

واما ناثان النبي وبناياهو والجبابرة وسليمان اخوه فلم يدعهم .

فكلم ناثان بثشبع ام سليمان قائلا . أما سمعت ان ادونيا ابن حجيث قد ملك وسيدنا داود لا يعلم .

فالآن تعالي اشير عليك مشورة فتنجّي نفسك ونفس ابنك سليمان .

اذهبي وادخلي الى الملك داود وقولي له اما حلفت انت يا سيدي الملك لامتك قائلا ان سليمان ابنك يملك بعدي وهو يجلس على كرسيي . فلماذا ملك ادونيا .

وفيما انت متكلمة هناك مع الملك ادخل انا وراءك واكمل كلامك .

فدخلت بثشبع الى الملك الى المخدع . وكان الملك قد شاخ جدا وكانت ابيشج الشونمية تخدم الملك .

فخرّت بثشبع وسجدت للملك . فقال الملك ما لك .

فقالت له انت يا سيدي حلفت بالرب الهك لامتك قائلا ان سليمان ابنك يملك بعدي وهو يجلس على كرسيي .

والآن هوذا ادونيا قد ملك . والآن انت يا سيدي الملك لا تعلم ذلك .

وقد ذبح ثيرانا ومعلوفات وغنما بكثرة ودعا جميع بني الملك وابياثار الكاهن ويوآب رئيس الجيش ولم يدع سليمان عبدك .

وانت يا سيدي الملك اعين جميع اسرائيل نحوك لكي تخبرهم من يجلس على كرسي سيدي الملك بعده .

فيكون اذا اضطجع سيدي الملك مع آبائه اني انا وابني سليمان نحسب مذنبين .

وبينما هي متكلمة مع الملك اذا ناثان النبي داخل .

فاخبروا الملك قائلين هوذا ناثان النبي . فدخل الى امام الملك وسجد للملك على وجهه الى الارض .

وقال ناثان يا سيدي الملك أأنت قلت ان ادونيا يملك بعدي وهو يجلس على كرسيي .

لانه نزل اليوم وذبح ثيرانا ومعلوفات وغنما بكثرة ودعا جميع بني الملك ورؤساء الجيش وابياثار الكاهن وها هم ياكلون ويشربون امامه ويقولون ليحي الملك ادونيا .

واما انا عبدك وصادوق الكاهن وبناياهو بن يهوياداع وسليمان عبدك فلم يدعنا .

هل من قبل سيدي الملك كان هذا الأمر ولم تعلم عبدك من يجلس على كرسي سيدي الملك بعده .

فاجاب الملك داود وقال ادع لي بثشبع . فدخلت الى امام الملك ووقفت بين يدي الملك .

فحلف الملك وقال حيّ هو الرب الذي فدى نفسي من كل ضيقة

انه كما حلفت لك بالرب اله اسرائيل قائلا ان سليمان ابنك يملك بعدي وهو يجلس على كرسيي عوضا عني كذلك افعل هذا اليوم .

فخرّت بثشبع على وجهها الى الارض وسجدت للملك وقالت ليحي سيدي الملك داود الى الابد

وقال الملك داود ادع لي صادوق الكاهن وناثان النبي وبناياهو بن يهوياداع . فدخلوا الى امام الملك .

فقال الملك لهم خذوا معكم عبيد سيدكم واركبوا سليمان ابني على البغلة التي لي وانزلوا به الى جيحون

وليمسحه هناك صادوق الكاهن وناثان النبي ملكا على اسرائيل واضربوا بالبوق وقولوا ليحي الملك سليمان .

وتصعدون وراءه فيأتي ويجلس على كرسيي وهو يملك عوضا عني واياه قد اوصيت ان يكون رئيسا على اسرائيل ويهوذا .

فاجاب بناياهو بن يهوياداع الملك وقال آمين . هكذا يقول الرب اله سيدي الملك .

كما كان الرب مع سيدي الملك كذلك ليكن مع سليمان ويجعل كرسيه اعظم من كرسي سيدي الملك داود .

فنزل صادوق الكاهن وناثان النبي وبناياهو بن يهوياداع والجلادون والسعاة واركبوا سليمان على بغلة الملك داود وذهبوا به الى جيحون .

فاخذ صادوق الكاهن قرن الدهن من الخيمة ومسح سليمان . وضربوا بالبوق وقال جميع الشعب ليحي الملك سليمان .

وصعد جميع الشعب وراءه وكان الشعب يضربون بالناي ويفرحون فرحا عظيما حتى انشقت الارض من اصواتهم .

فسمع ادونيا وجميع المدعوين الذين عنده بعدما انتهوا من الأكل . وسمع يوآب صوت البوق فقال لماذا صوت القرية مضطرب .

وفيما هو يتكلم اذا بيوناثان بن ابياثار الكاهن قد جاء فقال ادونيا تعال لانك ذو بأس وتبشر بالخير

فاجاب يوناثان وقال لادونيا بل سيدنا الملك داود قد ملّك سليمان .

وارسل الملك معه صادوق الكاهن وناثان النبي وبناياهو بن يهوياداع والجلادين والسعاة وقد اركبوه على بغلة الملك

ومسحه صادوق الكاهن وناثان النبي ملكا في جيحون وصعدوا من هناك فرحين حتى اضطربت القرية . هذا هو الصوت الذي سمعتموه .

وايضا قد جلس سليمان على كرسي المملكة .

وايضا جاء عبيد الملك ليباركوا سيدنا الملك داود قائلين يجعل الهك اسم سليمان احسن من اسمك وكرسيه اعظم من كرسيك . فسجد الملك على سريره

وايضا هكذا قال الملك . مبارك الرب اله اسرائيل الذي اعطاني اليوم من يجلس على كرسيي وعيناي تبصران .

فارتعد وقام جميع مدعوي ادونيا وذهبوا كل واحد في طريقه .

وخاف ادونيا من قبل سليمان وقام وانطلق وتمسك بقرون المذبح .

فأخبر سليمان وقيل له هوذا ادونيا خائف من الملك سليمان وهوذا قد تمسك بقرون المذبح قائلا ليحلف لي اليوم الملك سليمان انه لا يقتل عبده بالسيف .

فقال سليمان ان كان ذا فضيلة لا يسقط من شعره الى الارض . ولكن ان وجد به شر فانه يموت .

فارسل الملك سليمان فانزلوه عن المذبح فأتى وسجد للملك سليمان . فقال له سليمان اذهب الى بيتك

Cuando el rey David era viejo y avanzado en días, lo cubrían de ropas, pero no se calentaba.
Le dijeron, por tanto, sus siervos: «Busquen para mi señor, el rey, una joven virgen que lo atienda y lo abrigue, que duerma a su lado y así mi señor, el rey, entrará en calor.»
Buscaron, pues, una joven hermosa por toda la tierra de Israel; encontraron a Abisag, la sunamita, y la llevaron al rey.
La joven era hermosa; ella abrigaba al rey y lo servía, pero el rey nunca la conoció.

Entonces Adonías hijo de Haguit se rebeló, diciendo: «Yo reinaré.» Se hizo de carros, de gente de a caballo y de cincuenta hombres que corrieran delante de él.
En todos sus días su padre nunca lo había reprendido diciéndole: «¿Por qué haces esto?» Además, era de muy hermoso parecer, y había nacido después de Absalón.
Adonías se había puesto de acuerdo con Joab hijo de Sarvia y con el sacerdote Abiatar, los cuales lo ayudaban.
Pero el sacerdote Sadoc, Benaía hijo de Joiada, el profeta Natán, Simei, Rei y todos los grandes de David no seguían a Adonías.
Mató Adonías un día ovejas, vacas y animales cebados junto a la peña de Zohelet, que está cerca de la fuente de Rogel, y convidó a todos sus hermanos, los hijos del rey, y a todos los hombres de Judá, siervos del rey.
Pero no convidó al profeta Natán ni a Benaía ni a los grandes, ni a su hermano Salomón.
Entonces Natán dijo a Betsabé, madre de Salomón:

—¿No has oído que Adonías hijo de Haguit se ha proclamado rey sin saberlo David, nuestro señor?

Ven pues, ahora, y oye mi consejo, para que conserves tu vida y la de tu hijo Salomón.
Ve, preséntate ante el rey David y dile: “Rey y señor mío, ¿no juraste a tu sierva, diciendo: ‘Salomón, tu hijo, reinará después de mí, y él se sentará en mi trono’? ¿Por qué, pues, reina Adonías?”
Mientras estés allí hablando con el rey, yo entraré detrás de ti y reafirmaré tus palabras.
Entonces Betsabé entró en la habitación del rey. El rey estaba muy viejo y Abisag, la sunamita, lo servía.
Betsabé se inclinó e hizo una reverencia al rey. El rey dijo:

—¿Qué te pasa?

Ella le respondió:

—Señor mío, tú juraste a tu sierva por Jehová, tu Dios, diciendo: “Salomón, tu hijo, reinará después de mí y se sentará en mi trono.”

Pero ahora reina Adonías, sin que tú, mi señor y rey, todavía lo sepas.
Ha matado bueyes, animales cebados y muchas ovejas, y ha convidado a todos los hijos del rey, al sacerdote Abiatar y a Joab, general del ejército; pero no ha convidado a Salomón, tu siervo.
Entre tanto, rey y señor mío, los ojos de todo Israel están puestos en ti, para que les anuncies quién se ha de sentar en el trono después de mi señor, el rey.
De otra manera sucederá que cuando mi señor, el rey, duerma con sus padres, yo y mi hijo Salomón seremos considerados culpables.
Mientras ella aún hablaba con el rey, llegó el profeta Natán.
Le avisaron al rey diciendo: «Aquí está el profeta Natán.» Cuando él entró donde estaba el rey, se postró delante del rey rostro en tierra,
y dijo:

—Rey y señor mío, ¿has dicho tú: “Adonías reinará después de mí y se sentará en mi trono”?

Porque hoy descendió a sacrificar bueyes, animales cebados y muchas ovejas, y ha convidado a todos los hijos del rey, a los capitanes del ejército, y también al sacerdote Abiatar: están comiendo y bebiendo delante de él, y gritan: “¡Viva el rey Adonías!”
Pero ni a mí, tu siervo, ni al sacerdote Sadoc ni a Benaía hijo de Joiada ni a Salomón, tu siervo, ha convidado.
¿Es que esto ha sido ordenado por mi señor, el rey, sin haber dado a conocer a tus siervos quién se había de sentar en el trono de mi señor, el rey, después de él?

El rey David respondió diciendo: «Llamadme a Betsabé.» Entró ella a la presencia del rey y se quedó en pie delante de él.
Entonces el rey hizo este juramento:

—¡Vive Jehová!, que ha redimido mi alma de toda angustia,

que como yo te he jurado por Jehová, Dios de Israel, diciendo: “Tu hijo Salomón reinará después de mí y se sentará sobre mi trono en lugar mío”, así lo haré hoy.
Betsabé se inclinó ante el rey, con su rostro en tierra, y haciendo una reverencia al rey, dijo:

—Viva mi señor, el rey David, para siempre.

Y el rey David dijo:

—Llamadme al sacerdote Sadoc, al profeta Natán y a Benaía hijo de Joiada.

Ellos entraron a la presencia del rey,

y él les dijo:

—Tomad con vosotros los siervos de vuestro señor, montad a mi hijo Salomón en mi mula y llevadlo a Gihón.

Allí lo ungirán el sacerdote Sadoc y el profeta Natán como rey sobre Israel; vosotros tocaréis la trompeta y gritaréis: “¡Viva el rey Salomón!”
Después iréis detrás de él, y vendrá a sentarse sobre mi trono y reinará en mi lugar, porque lo he escogido para que sea príncipe de Israel y de Judá.
Entonces Benaía hijo de Joiada respondió al rey:

—Amén. Así lo diga Jehová, Dios de mi señor, el rey.

De la manera que Jehová ha estado con mi señor, el rey, así esté con Salomón, y haga mayor su trono que el trono de mi señor, el rey David.
Descendieron el sacerdote Sadoc, el profeta Natán, Benaía hijo de Joiada, los cereteos y los peleteos, montaron a Salomón en la mula del rey David y lo llevaron a Gihón.
Tomó el sacerdote Sadoc el cuerno del aceite del Tabernáculo y ungió a Salomón; tocaron la trompeta y gritó todo el pueblo: “¡Viva el rey Salomón!”
Después subió todo el pueblo detrás de él; cantaba la gente con flautas y manifestaba tan gran alegría, que parecía que la tierra se hundía bajo sus gritos.
Lo oyó Adonías, y todos los convidados que con él estaban, cuando ya habían acabado de comer. También oyó Joab el sonido de la trompeta, y dijo: «¿Por qué se alborota la ciudad con tanto estruendo?»
Mientras él aún hablaba, llegó Jonatán, hijo del sacerdote Abiatar, al cual dijo Adonías:

—Entra, porque tú eres hombre valiente y traerás buenas noticias.

Jonatán respondió a Adonías:

—Ciertamente nuestro señor, el rey David, ha hecho rey a Salomón;

el rey ha enviado con él al sacerdote Sadoc y al profeta Natán, a Benaía hijo de Joiada, y también a los cereteos y a los peleteos, los cuales lo montaron en la mula del rey.
El sacerdote Sadoc y el profeta Natán lo han ungido rey en Gihón; de allí han subido alegremente y la ciudad está llena de estruendo. Éste es el alboroto que habéis oído.
Más aún, Salomón se ha sentado en el trono del reino,
y aun los siervos del rey han venido a bendecir a nuestro señor, el rey David, diciendo: “Dios haga bueno el nombre de Salomón más que tu nombre, y haga mayor su trono que el tuyo.” Y el rey adoró en la cama,
y ha dicho además así: “Bendito sea Jehová, Dios de Israel, que ha dado hoy quien se siente en mi trono, y lo vean mis ojos.”
Entonces se estremecieron todos los convidados que estaban con Adonías, se levantaron y cada uno se fue por su camino.
Pero Adonías tuvo miedo de Salomón, se levantó y fue a asirse de los cuernos del altar.
Luego avisaron a Salomón:

—Adonías tiene miedo del rey Salomón, pues se ha asido de los cuernos del altar diciendo: “Júreme hoy el rey Salomón que no matará a espada a su siervo.”

Y Salomón dijo:

—Si él es hombre de bien, ni uno de sus cabellos caerá en tierra; pero si se halla mal en él, morirá.

El rey Salomón mandó que lo trajeran del altar; vino él y se inclinó ante el rey Salomón. Salomón le dijo:

—Vete a tu casa.


Копировать текст Копировать ссылку Толкования стиха

Настройки