Скрыть
17:2
17:3
17:5
17:6
17:7
17:8
17:11
17:13
17:14
17:15
17:16
17:17
17:18
17:24
Церковнославянский (рус)
И рече́ илiа́ проро́къ Ѳесви́тянинъ, и́же от­ Ѳесві́и Галаа́дскiя, ко Ахаа́ву: жи́въ Госпо́дь Бо́гъ си́лъ, Бо́гъ Изра́илевъ, ему́же предстою́ предъ ни́мъ, а́ще бу́детъ въ лѣ́та сiя́ роса́ и до́ждь, то́чiю от­ у́стъ словесе́ мо­его́.
И бы́сть глаго́лъ Госпо́день ко илiи́:
иди́ от­сю́ду на восто́къ и скры́йся въ пото́цѣ хора́ѳа пря́мо лицу́ Иорда́нову:
и бу́деши пи́ти от­ пото́ка во́ду, и вра́номъ заповѣ́дахъ препита́ти тя́ та́мо.
И сотвори́ илiа́ по глаго́лу Госпо́дню, и сѣ́де при­­ пото́цѣ хора́ѳовѣ пря́мо лицу́ Иорда́нову:
и вра́нове при­­ноша́ху ему́ хлѣ́бы и мяса́ зау́тра, и хлѣ́бы и мяса́ къ ве́черу, и от­ пото́ка пiя́ше во́ду.
И бы́сть по дне́хъ, и и́зсше исто́чникъ, я́ко не бѣ́ дождя́ на зе́млю,
и бы́сть глаго́лъ Госпо́день ко илiи́ глаго́ля:
воста́ни и иди́ въ саре́пту Сидо́нскую, и пребу́ди та́мо: се́ бо, заповѣ́дахъ та́мо женѣ́ вдови́цѣ препита́ти тя́.
И воста́ и и́де въ саре́пту Сидо́нскую, и прiи́де ко врато́мъ гра́да: и се́, та́мо жена́ вдова́ собира́­ше дрова́. И возопи́ илiа́ вслѣ́дъ ея́ и рече́ е́й: при­­неси́ ны́нѣ ми́ ма́ло воды́ въ сосу́дѣ, и испiю́.
И и́де взя́ти. И возопи́ вслѣ́дъ ея́ илiа́ и рече́ е́й: прiими́ у́бо мнѣ́ и укру́хъ хлѣ́ба въ руцѣ́ сво­е́й, да я́мъ.
И рече́ жена́: жи́въ Госпо́дь Бо́гъ тво́й, а́ще е́сть у мене́ опрѣсно́къ, но то́кмо го́рсть муки́ въ водоно́сѣ и ма́ло еле́а въ чва́нцѣ: и се́, а́зъ соберу́ два́ полѣ́нца, и вни́ду, и сотворю́ е́ себѣ́ и дѣ́темъ мо­и́мъ, и снѣ́мы е́, и у́мремъ.
И рече́ къ не́й илiа́: дерза́й, вни́ди и сотвори́ по глаго́лу тво­ему́: но сотвори́ ми от­ту́ду опрѣсно́къ ма́лъ пре́жде, и при­­неси́ ми, себѣ́ же и ча́домъ сво­и́мъ да сотвори́ши по́слѣжде,
я́ко та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: водоно́съ муки́ не оскудѣ́етъ, и чва́нецъ еле́а не ума́лит­ся до дне́, до́ндеже да́стъ Госпо́дь до́ждь на зе́млю.
И и́де жена́, и сотвори́ по глаго́лу илiину́, и даде́ ему́, и яде́ то́й, и та́, и ча́да ея́.
И от­ того́ дне́ водоно́съ муки́ не оскудѣ́, и чва́нецъ еле́а не ума́лися, по глаго́лу Госпо́дню, его́же глаго́ла руко́ю илiино́ю.
И бы́сть по си́хъ, и разболѣ́ся сы́нъ жены́ госпожи́ до́му, и бѣ́ болѣ́знь его́ крѣпка́ зѣло́, до́ндеже не оста́ся въ не́мъ ду́хъ его́.
И рече́ ко илiи́: что́ мнѣ́ и тебѣ́, человѣ́че Бо́жiй? в­ше́лъ еси́ ко мнѣ́ воспомяну́ти непра́вды моя́ и умори́ти сы́на мо­его́.
И рече́ илiа́ къ женѣ́: да́ждь ми́ сы́на тво­его́. И взя́тъ его́ от­ нѣ́дра ея́, и воз­несе́ его́ въ го́рницу, идѣ́же са́мъ почива́­ше, и положи́ его́ на одрѣ́ сво­е́мъ.
И возопи́ илiа́ ко Го́споду и рече́: увы́ мнѣ́, Го́споди, свидѣ́телю вдовы́, у нея́же а́зъ ны́нѣ пребыва́ю, ты́ озло́билъ еси́ е́же умори́ти сы́на ея́.
И ду́ну на о́трочища три́жды, и при­­зва́ Го́спода и рече́: Го́споди Бо́же мо́й, да воз­врати́т­ся у́бо душа́ о́трочища сего́ въ о́нь.
И бы́сть та́ко: и возопи́ о́трочищь, и сведе́ его́ съ го́рницы въ до́мъ, и даде́ его́ ма́тери его́.
И рече́ илiа́: ви́ждь, жи́въ е́сть сы́нъ тво́й.
23И рече́ жена́ ко илiи́: се́, уразумѣ́хъ, я́ко человѣ́къ Бо́жiй еси́ ты́, и глаго́лъ Госпо́день во устѣ́хъ тво­и́хъ и́стиненъ.
Синодальный
1 Пророк Илия предсказывает Ахаву засуху по всей земле; его кормят вороны у потока Хорафа; 8 Илия поселяется у бедной вдовы в Сарепте; мука и масло неистощаемы во всё время засухи; 17 по молитве Илии Господь воскрешает сына вдовы.
И сказал Илия [пророк], Фесвитянин, из жителей Галаадских, Ахаву: жив Господь Бог Израилев, пред Которым я стою! в сии годы не будет ни росы, ни дождя, разве только по моему слову.
И было к нему слово Господне:
пойди отсюда и обратись на восток и скройся у потока Хорафа, что против Иордана;
из этого потока ты будешь пить, а во́ронам Я повелел кормить тебя там.
И пошел он и сделал по слову Господню; пошел и остался у потока Хорафа, что против Иордана.
И во́роны приносили ему хлеб и мясо поутру, и хлеб и мясо по вечеру, а из потока он пил.
По прошествии некоторого времени этот поток высох, ибо не было дождя на землю.
И было к нему слово Господне:
встань и пойди в Сарепту Сидонскую, и оставайся там; Я повелел там женщине вдове кормить тебя.
И встал он и пошел в Сарепту; и когда пришел к воротам города, вот, там женщина вдова собирает дрова. И подозвал он ее и сказал: дай мне немного воды в сосуде напиться.
И пошла она, чтобы взять; а он закричал вслед ей и сказал: возьми для меня и кусок хлеба в руки свои.
Она сказала: жив Господь Бог твой! у меня ничего нет печеного, а только есть горсть муки в кадке и немного масла в кувшине; и вот, я наберу полена два дров, и пойду, и приготовлю это для себя и для сына моего; съедим это и умрем.
И сказал ей Илия: не бойся, пойди, сделай, что́ ты сказала; но прежде из этого сделай небольшой опреснок для меня и принеси мне; а для себя и для своего сына сделаешь после;
ибо так говорит Господь Бог Израилев: мука в кадке не истощится, и масло в кувшине не убудет до того дня, когда Господь даст дождь на землю.
И пошла она и сделала так, как сказал Илия; и кормилась она, и он, и дом ее несколько времени.
Мука в кадке не истощалась, и масло в кувшине не убывало, по слову Господа, которое Он изрек чрез Илию.
После этого заболел сын этой женщины, хозяйки дома, и болезнь его была так сильна, что не осталось в нем дыхания.
И сказала она Илии: что мне и тебе, человек Божий? ты пришел ко мне напомнить грехи мои и умертвить сына моего.
И сказал он ей: дай мне сына твоего. И взял его с рук ее, и понес его в горницу, где он жил, и положил его на свою постель,
и воззвал к Господу и сказал: Господи Боже мой! неужели Ты и вдове, у которой я пребываю, сделаешь зло, умертвив сына ее?
И простершись над отроком трижды, он воззвал к Господу и сказал: Господи Боже мой! да возвратится душа отрока сего в него!
И услышал Господь голос Илии, и возвратилась душа отрока сего в него, и он ожил.
И взял Илия отрока, и свел его из горницы в дом, и отдал его матери его, и сказал Илия: смотри, сын твой жив.
И сказала та женщина Илии: теперь-то я узнала, что ты человек Божий, и что слово Господне в устах твоих истинно.
Еврейский
וַיֹּאמֶר אֵלִיָּהוּ הַתִּשְׁבִּי מִתֹּשָׁבֵי גִלְעָד אֶל־אַחְאָב, חַי־יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל אֲשֶׁר עָמַדְתִּי לְפָנָיו, אִם־יִהְיֶה הַשָּׁנִים הָאֵלֶּה טַל וּמָטָר; כִּי אִם־לְפִי דְבָרִי׃ ס
וַיְהִי דְבַר־יְהוָה אֵלָיו לֵאמֹר׃
לֵךְ מִזֶּה, וּפָנִיתָ לְּךָ קֵדְמָה; וְנִסְתַּרְתָּ בְּנַחַל כְּרִית, אֲשֶׁר עַל־פְּנֵי הַיַּרְדֵּן׃
וְהָיָה מֵהַנַּחַל תִּשְׁתֶּה; וְאֶת־הָעֹרְבִים צִוִּיתִי, לְכַלְכֶּלְךָ שָׁם׃
וַיֵּלֶךְ וַיַּעַשׂ כִּדְבַר יְהוָה; וַיֵּלֶךְ, וַיֵּשֶׁב בְּנַחַל כְּרִית, אֲשֶׁר עַל־פְּנֵי הַיַּרְדֵּן׃
וְהָעֹרְבִים, מְבִיאִים לוֹ לֶחֶם וּבָשָׂר בַּבֹּקֶר, וְלֶחֶם וּבָשָׂר בָּעָרֶב; וּמִן־הַנַּחַל יִשְׁתֶּה׃
וַיְהִי מִקֵּץ יָמִים וַיִּיבַשׁ הַנָּחַל; כִּי לֹא־הָיָה גֶשֶׁם בָּאָרֶץ׃ ס
וַיְהִי דְבַר־יְהוָה אֵלָיו לֵאמֹר׃
קוּם לֵךְ צָרְפַתָה אֲשֶׁר לְצִידוֹן, וְיָשַׁבְתָּ שָׁם; הִנֵּה צִוִּיתִי שָׁם אִשָּׁה אַלְמָנָה לְכַלְכְּלֶךָ׃
וַיָּקָם וַיֵּלֶךְ צָרְפַתָה, וַיָּבֹא אֶל־פֶּתַח הָעִיר, וְהִנֵּה־שָׁם אִשָּׁה אַלְמָנָה מְקֹשֶׁשֶׁת עֵצִים; וַיִּקְרָא אֵלֶיהָ וַיֹּאמַר, קְחִי־נָא לִי מְעַט־מַיִם בַּכְּלִי וְאֶשְׁתֶּה׃
וַתֵּלֶךְ לָקַחַת; וַיִּקְרָא אֵלֶיהָ וַיֹּאמַר, לִקְחִי־נָא לִי פַּת־לֶחֶם בְּיָדֵךְ׃
וַתֹּאמֶר, חַי־יְהוָה אֱלֹהֶיךָ אִם־יֶשׁ־לִי מָעוֹג, כִּי אִם־מְלֹא כַף־קֶמַח בַּכַּד, וּמְעַט־שֶׁמֶן בַּצַּפָּחַת; וְהִנְנִי מְקֹשֶׁשֶׁת שְׁנַיִם עֵצִים, וּבָאתִי וַעֲשִׂיתִיהוּ לִי וְלִבְנִי, וַאֲכַלְנֻהוּ וָמָתְנוּ׃
וַיֹּאמֶר אֵלֶיהָ אֵלִיָּהוּ אַל־תִּירְאִי, בֹּאִי עֲשִׂי כִדְבָרֵךְ; אַךְ עֲשִׂי־לִי מִשָּׁם עֻגָה קְטַנָּה בָרִאשֹׁנָה וְהוֹצֵאתְ לִי, וְלָךְ וְלִבְנֵךְ, תַּעֲשִׂי בָּאַחֲרֹנָה׃ ס
כִּי כֹה אָמַר יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, כַּד הַקֶּמַח לֹא תִכְלָה, וְצַפַּחַת הַשֶּׁמֶן לֹא תֶחְסָר; עַד יוֹם תִּתֶּן־ (תֵּת־) יְהוָה גֶּשֶׁם עַל־פְּנֵי הָאֲדָמָה׃
וַתֵּלֶךְ וַתַּעֲשֶׂה כִּדְבַר אֵלִיָּהוּ; וַתֹּאכַל הוּא־וָהִיא (הִיא־וָהוּא) וּבֵיתָהּ יָמִים׃
כַּד הַקֶּמַח לֹא כָלָתָה, וְצַפַּחַת הַשֶּׁמֶן לֹא חָסֵר; כִּדְבַר יְהוָה, אֲשֶׁר דִּבֶּר בְּיַד אֵלִיָּהוּ׃ פ
וַיְהִי, אַחַר הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה, חָלָה בֶּן־הָאִשָּׁה בַּעֲלַת הַבָּיִת; וַיְהִי חָלְיוֹ חָזָק מְאֹד, עַד אֲשֶׁר לֹא־נוֹתְרָה־בּוֹ נְשָׁמָה׃
וַתֹּאמֶר אֶל־אֵלִיָּהוּ, מַה־לִּי וָלָךְ אִישׁ הָאֱלֹהִים; בָּאתָ אֵלַי לְהַזְכִּיר אֶת־עֲוֹנִי וּלְהָמִית אֶת־בְּנִי׃
וַיֹּאמֶר אֵלֶיהָ תְּנִי־לִי אֶת־בְּנֵךְ; וַיִּקָּחֵהוּ מֵחֵיקָהּ, וַיַּעֲלֵהוּ אֶל־הָעֲלִיָּה, אֲשֶׁר־הוּא יֹשֵׁב שָׁם, וַיַּשְׁכִּבֵהוּ עַל־מִטָּתוֹ׃
וַיִּקְרָא אֶל־יְהוָה וַיֹּאמַר; יְהוָה אֱלֹהָי, הֲגַם עַל־הָאַלְמָנָה אֲשֶׁר־אֲנִי מִתְגּוֹרֵר עִמָּהּ הֲרֵעוֹתָ לְהָמִית אֶת־בְּנָהּ׃
וַיִּתְמֹדֵד עַל־הַיֶּלֶד שָׁלֹשׁ פְּעָמִים, וַיִּקְרָא אֶל־יְהוָה וַיֹּאמַר; יְהוָה אֱלֹהָי, תָּשָׁב נָא נֶפֶשׁ־הַיֶּלֶד הַזֶּה עַל־קִרְבּוֹ׃
וַיִּשְׁמַע יְהוָה בְּקוֹל אֵלִיָּהוּ; וַתָּשָׁב נֶפֶשׁ־הַיֶּלֶד עַל־קִרְבּוֹ וַיֶּחִי׃
וַיִּקַּח אֵלִיָּהוּ אֶת־הַיֶּלֶד, וַיֹּרִדֵהוּ מִן־הָעֲלִיָּה הַבַּיְתָה, וַיִּתְּנֵהוּ לְאִמּוֹ; וַיֹּאמֶר אֵלִיָּהוּ, רְאִי חַי בְּנֵךְ׃
וַתֹּאמֶר הָאִשָּׁה אֶל־אֵלִיָּהוּ, עַתָּה זֶה יָדַעְתִּי, כִּי אִישׁ אֱלֹהִים אָתָּה; וּדְבַר־יְהוָה בְּפִיךָ אֱמֶת׃ פ
І сказав тішб́янин Ілля, з ґілеадських мешканців, до Ахава: Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!
І було до нього слово Господнє, говорячи:
Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.
І станеться, будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там.
І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.
А круки приносили йому хліба та м́яса вранці, і хліба та м́яса ввечорі, а з потоку він пив.
І сталося на кінці днів, і висох потік, бо в краю не було дощу.
І було Господнє слово до нього, говорячи:
Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там.
Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе.
І він устав та й пішов до Сарепти.
І прибув він до входу міста, аж ось там збирає дрова одна вдова.
І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посудини, й я нап́юся.
І пішла вона взяти.
А він кликнув до неї й сказав: Візьми мені й шматок хліба в свою руку!
А та відказала: Як живий Господь, Бог твій, не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті.
А оце я назбираю дві полінці дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму.
І з́їмо ми, та й помремо…
І сказав до неї Ілля: Не бійся!
Піди, зроби за своїм словом.
Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім.
Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі.
І пішла вона, із зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні,
дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії, за словом Господа, що говорив через Іллю.
І сталося по тих пригодах, заслаб був син тієї жінки, господині того дому.
І була його хвороба дуже тяжка, аж духу не позосталося в ньому.
І сказала вона до Іллі: Що тобі до мене, чоловіче Божий?
Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!…
І сказав він до неї: Дай мені сина свого!
І він узяв його з лоня її, і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку.
І кликнув він до Господа й сказав: Господи, Боже мій, чи й цій удові, що я в неї мешкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?
І витягся він тричі над дитиною, і кликав до Господа та казав: Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї!
І вислухав Господь голоса Іллі, і вернулася душа дитини в неї, і вона ожила…
І взяв Ілля дитину, і зніс її з горниці додолу, і віддав її матері її.
І сказав Ілля: Дивися, твій син живий!
І сказала та жінка до Іллі: Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх правда!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible