Скрыть
17:2
17:3
17:5
17:6
17:7
17:8
17:11
17:13
17:14
17:15
17:16
17:17
17:18
17:24
Церковнославянский (рус)
И рече́ илiа́ проро́къ Ѳесви́тянинъ, и́же от­ Ѳесві́и Галаа́дскiя, ко Ахаа́ву: жи́въ Госпо́дь Бо́гъ си́лъ, Бо́гъ Изра́илевъ, ему́же предстою́ предъ ни́мъ, а́ще бу́детъ въ лѣ́та сiя́ роса́ и до́ждь, то́чiю от­ у́стъ словесе́ мо­его́.
И бы́сть глаго́лъ Госпо́день ко илiи́:
иди́ от­сю́ду на восто́къ и скры́йся въ пото́цѣ хора́ѳа пря́мо лицу́ Иорда́нову:
и бу́деши пи́ти от­ пото́ка во́ду, и вра́номъ заповѣ́дахъ препита́ти тя́ та́мо.
И сотвори́ илiа́ по глаго́лу Госпо́дню, и сѣ́де при­­ пото́цѣ хора́ѳовѣ пря́мо лицу́ Иорда́нову:
и вра́нове при­­ноша́ху ему́ хлѣ́бы и мяса́ зау́тра, и хлѣ́бы и мяса́ къ ве́черу, и от­ пото́ка пiя́ше во́ду.
И бы́сть по дне́хъ, и и́зсше исто́чникъ, я́ко не бѣ́ дождя́ на зе́млю,
и бы́сть глаго́лъ Госпо́день ко илiи́ глаго́ля:
воста́ни и иди́ въ саре́пту Сидо́нскую, и пребу́ди та́мо: се́ бо, заповѣ́дахъ та́мо женѣ́ вдови́цѣ препита́ти тя́.
И воста́ и и́де въ саре́пту Сидо́нскую, и прiи́де ко врато́мъ гра́да: и се́, та́мо жена́ вдова́ собира́­ше дрова́. И возопи́ илiа́ вслѣ́дъ ея́ и рече́ е́й: при­­неси́ ны́нѣ ми́ ма́ло воды́ въ сосу́дѣ, и испiю́.
И и́де взя́ти. И возопи́ вслѣ́дъ ея́ илiа́ и рече́ е́й: прiими́ у́бо мнѣ́ и укру́хъ хлѣ́ба въ руцѣ́ сво­е́й, да я́мъ.
И рече́ жена́: жи́въ Госпо́дь Бо́гъ тво́й, а́ще е́сть у мене́ опрѣсно́къ, но то́кмо го́рсть муки́ въ водоно́сѣ и ма́ло еле́а въ чва́нцѣ: и се́, а́зъ соберу́ два́ полѣ́нца, и вни́ду, и сотворю́ е́ себѣ́ и дѣ́темъ мо­и́мъ, и снѣ́мы е́, и у́мремъ.
И рече́ къ не́й илiа́: дерза́й, вни́ди и сотвори́ по глаго́лу тво­ему́: но сотвори́ ми от­ту́ду опрѣсно́къ ма́лъ пре́жде, и при­­неси́ ми, себѣ́ же и ча́домъ сво­и́мъ да сотвори́ши по́слѣжде,
я́ко та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: водоно́съ муки́ не оскудѣ́етъ, и чва́нецъ еле́а не ума́лит­ся до дне́, до́ндеже да́стъ Госпо́дь до́ждь на зе́млю.
И и́де жена́, и сотвори́ по глаго́лу илiину́, и даде́ ему́, и яде́ то́й, и та́, и ча́да ея́.
И от­ того́ дне́ водоно́съ муки́ не оскудѣ́, и чва́нецъ еле́а не ума́лися, по глаго́лу Госпо́дню, его́же глаго́ла руко́ю илiино́ю.
И бы́сть по си́хъ, и разболѣ́ся сы́нъ жены́ госпожи́ до́му, и бѣ́ болѣ́знь его́ крѣпка́ зѣло́, до́ндеже не оста́ся въ не́мъ ду́хъ его́.
И рече́ ко илiи́: что́ мнѣ́ и тебѣ́, человѣ́че Бо́жiй? в­ше́лъ еси́ ко мнѣ́ воспомяну́ти непра́вды моя́ и умори́ти сы́на мо­его́.
И рече́ илiа́ къ женѣ́: да́ждь ми́ сы́на тво­его́. И взя́тъ его́ от­ нѣ́дра ея́, и воз­несе́ его́ въ го́рницу, идѣ́же са́мъ почива́­ше, и положи́ его́ на одрѣ́ сво­е́мъ.
И возопи́ илiа́ ко Го́споду и рече́: увы́ мнѣ́, Го́споди, свидѣ́телю вдовы́, у нея́же а́зъ ны́нѣ пребыва́ю, ты́ озло́билъ еси́ е́же умори́ти сы́на ея́.
И ду́ну на о́трочища три́жды, и при­­зва́ Го́спода и рече́: Го́споди Бо́же мо́й, да воз­врати́т­ся у́бо душа́ о́трочища сего́ въ о́нь.
И бы́сть та́ко: и возопи́ о́трочищь, и сведе́ его́ съ го́рницы въ до́мъ, и даде́ его́ ма́тери его́.
И рече́ илiа́: ви́ждь, жи́въ е́сть сы́нъ тво́й.
23И рече́ жена́ ко илiи́: се́, уразумѣ́хъ, я́ко человѣ́къ Бо́жiй еси́ ты́, и глаго́лъ Госпо́день во устѣ́хъ тво­и́хъ и́стиненъ.
Синодальный
1 Пророк Илия предсказывает Ахаву засуху по всей земле; его кормят вороны у потока Хорафа; 8 Илия поселяется у бедной вдовы в Сарепте; мука и масло неистощаемы во всё время засухи; 17 по молитве Илии Господь воскрешает сына вдовы.
И сказал Илия [пророк], Фесвитянин, из жителей Галаадских, Ахаву: жив Господь Бог Израилев, пред Которым я стою! в сии годы не будет ни росы, ни дождя, разве только по моему слову.
И было к нему слово Господне:
пойди отсюда и обратись на восток и скройся у потока Хорафа, что против Иордана;
из этого потока ты будешь пить, а во́ронам Я повелел кормить тебя там.
И пошел он и сделал по слову Господню; пошел и остался у потока Хорафа, что против Иордана.
И во́роны приносили ему хлеб и мясо поутру, и хлеб и мясо по вечеру, а из потока он пил.
По прошествии некоторого времени этот поток высох, ибо не было дождя на землю.
И было к нему слово Господне:
встань и пойди в Сарепту Сидонскую, и оставайся там; Я повелел там женщине вдове кормить тебя.
И встал он и пошел в Сарепту; и когда пришел к воротам города, вот, там женщина вдова собирает дрова. И подозвал он ее и сказал: дай мне немного воды в сосуде напиться.
И пошла она, чтобы взять; а он закричал вслед ей и сказал: возьми для меня и кусок хлеба в руки свои.
Она сказала: жив Господь Бог твой! у меня ничего нет печеного, а только есть горсть муки в кадке и немного масла в кувшине; и вот, я наберу полена два дров, и пойду, и приготовлю это для себя и для сына моего; съедим это и умрем.
И сказал ей Илия: не бойся, пойди, сделай, что́ ты сказала; но прежде из этого сделай небольшой опреснок для меня и принеси мне; а для себя и для своего сына сделаешь после;
ибо так говорит Господь Бог Израилев: мука в кадке не истощится, и масло в кувшине не убудет до того дня, когда Господь даст дождь на землю.
И пошла она и сделала так, как сказал Илия; и кормилась она, и он, и дом ее несколько времени.
Мука в кадке не истощалась, и масло в кувшине не убывало, по слову Господа, которое Он изрек чрез Илию.
После этого заболел сын этой женщины, хозяйки дома, и болезнь его была так сильна, что не осталось в нем дыхания.
И сказала она Илии: что мне и тебе, человек Божий? ты пришел ко мне напомнить грехи мои и умертвить сына моего.
И сказал он ей: дай мне сына твоего. И взял его с рук ее, и понес его в горницу, где он жил, и положил его на свою постель,
и воззвал к Господу и сказал: Господи Боже мой! неужели Ты и вдове, у которой я пребываю, сделаешь зло, умертвив сына ее?
И простершись над отроком трижды, он воззвал к Господу и сказал: Господи Боже мой! да возвратится душа отрока сего в него!
И услышал Господь голос Илии, и возвратилась душа отрока сего в него, и он ожил.
И взял Илия отрока, и свел его из горницы в дом, и отдал его матери его, и сказал Илия: смотри, сын твой жив.
И сказала та женщина Илии: теперь-то я узнала, что ты человек Божий, и что слово Господне в устах твоих истинно.
Грузинский
უთხრა ელია თიშბელმა, გალაადის მაცხოვრებმა, აქაბს: ვფიცავ უფალს, ისრაელის ღმერთს, რომლის წინაშე ვდგავარ, რომ არ იქნება ამ წლებში ცვარი და წვიმა, თუ არა ჩემს სიტყვაზე.
და გამოეცხადა უფლის სიტყვა:
წადი აქედან და აღმოსავლეთისკენ იარე, ჩაიმალე ქერითის ხევში, იორდანეს გასწვრივ.
ამ ხევიდან სვი წყალი; ყორნებს ვუბრძანებ, რომ გკვებონ მანდ.
წავიდა ისიც და უფლის სიტყვისამებრ მოიქცა; წავიდა და ჩაჯდა ქერითის ხევში, იორდანეს გასწვრივ.
მოჰქონდათ მისთვის ყორნებს დილაობით პური და ხორცი, და საღამოობითაც პური და ხორცი. წყალს კი ხევიდან სვამდა.
გამოხდა ხანი და დაშრა ხევი, რადგან წვიმა არ მოდიოდა ქვეყნად.
მაშინ გამოეცხადა უფლის სიტყვა:
ადექი და წადი ციდონის ცარფათში და იქ იცხოვრე. ნაბრძანები მაქვს იქ ერთი ქვრივი ქალისთვის, რომ საჭმელი გაჭამოს.
ისიც ადგა და წავიდა ცარფათში. ქალაქის კარიბჭეს რომ მიადგა, ხედავს, ქვრივი ქალი აგროვებს შეშას. დაუძახა და უთხრა: ცოტა წყალი მომიტანე ჭურჭლით, რომ შევსვა.
წავიდა ქალი მოსატანად; მან კი კვლავ დაუძახა და უთხრა: პურის ნაჭერიც წამომიღე შენი ხელით.
მიუგო ქალმა: უფალს, შენს ღმერთს გეფიცები, ერთი ხმიადიც თუ გამაჩნდეს, ერთი მუჭა ფქვილი მაქვს ქოთანში და ცოტაოდენი ზეთი დოქში. აგერ შეშას შევაგროვებ, წავალ და გამოვაცხობ ჩემთვის და ჩემი შვილისთვის. შევჭამთ ამას და მერე დავიხოცებით.
უთხრა ელიამ: ნუ გეშინია. წადი და, როგორც თქვი, ისე მოიქეცი. ოღონდ ჯერ მე გამომიცხვე პატარა ხმიადი და მომიტანე. შენთვის და შენი შვილისთვის მერე გამოაცხობ.
რადგან ასე ამბობს უფალი, ისრაელის ღმერთი: ქოთანში ფქვილი არ გამოილევა და დოქში ზეთი არ დაიკლებს, ვიდრე უფალი წვიმას არ მოიყვანს ამქვეყნად.
წავიდა ქალი და ისე გააკეთა, როგორც ელიამ უთხრა: ჭამდა თვითონ, მისი სახლიც და ელიაც რამდენიმე ხანს.
ქოთანში ფქვილი არ ილეოდა და დოქში ზეთი არ იკლებდა უფლის სიტყვისამებრ, როგორც ნათქვამი ჰქონდა ელიას პირით.
ამ ამბების შემდეგ ავად გახდა ამ ქალის, დიასახლისის ვაჟი; ძალზე მძიმე იყო მისი სენი, ისე რომ სიცოცხლის ნიშანწყალი აღარ ეტყობოდა.
უთხრა ქალმა ელიას: რა გინდა ჩემგან, ღვთისკაცო? ჩემი ცოდვების მოსაკითხად მოხვედი ჩემთან და ბავშვს მიკლავ?
უთხრა ელიამ: მომეცი შენი შვილი, უბიდან გამოართვა დედას ბავშვი და ზემო თვალში აიყვანა, სადაც თვითონ ცხოვრობდა, და თავის საწოლზე დააწვინა.
შეჰღაღადა უფალს და უთხრა: უფალო, ღმერთო ჩემო! ნუთუ ამ ქვრივ ქალსაც, რომელთანაც მდგმურადა ვარ, უზამ ბოროტს და შვილს მოუკლავ?
სამგზის გადაემხო ბავშვს და შეჰღაღადა უფალს: უფალო, ღმერთო ჩემო! ჩააბრუნე ამ ბავშვის სული მის სხეულში.
ისმინა უფალმა ელიას ღაღადი და დააბრუნა ბავშვის სული სხეულში. და გადარჩა იგი.
აიყვანა ელიამ ბავშვი და ჩაიყვანა ზემო ოთახიდან სახლში და მისცა დედას. თქვა ელიამ: დახედე, ცოცხალია შენი შვილი.
უთხრა ქალმა ელიას: ახლა კი მივხვდი, რომ ღვთისკაცი ხარ და რომ ჭეშმარიტებაა შენს ბაგეებში უფლის სიტყვა.
І сказав тішб́янин Ілля, з ґілеадських мешканців, до Ахава: Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!
І було до нього слово Господнє, говорячи:
Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.
І станеться, будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там.
І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.
А круки приносили йому хліба та м́яса вранці, і хліба та м́яса ввечорі, а з потоку він пив.
І сталося на кінці днів, і висох потік, бо в краю не було дощу.
І було Господнє слово до нього, говорячи:
Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там.
Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе.
І він устав та й пішов до Сарепти.
І прибув він до входу міста, аж ось там збирає дрова одна вдова.
І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посудини, й я нап́юся.
І пішла вона взяти.
А він кликнув до неї й сказав: Візьми мені й шматок хліба в свою руку!
А та відказала: Як живий Господь, Бог твій, не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті.
А оце я назбираю дві полінці дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму.
І з́їмо ми, та й помремо…
І сказав до неї Ілля: Не бійся!
Піди, зроби за своїм словом.
Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім.
Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі.
І пішла вона, із зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні,
дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії, за словом Господа, що говорив через Іллю.
І сталося по тих пригодах, заслаб був син тієї жінки, господині того дому.
І була його хвороба дуже тяжка, аж духу не позосталося в ньому.
І сказала вона до Іллі: Що тобі до мене, чоловіче Божий?
Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!…
І сказав він до неї: Дай мені сина свого!
І він узяв його з лоня її, і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку.
І кликнув він до Господа й сказав: Господи, Боже мій, чи й цій удові, що я в неї мешкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?
І витягся він тричі над дитиною, і кликав до Господа та казав: Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї!
І вислухав Господь голоса Іллі, і вернулася душа дитини в неї, і вона ожила…
І взяв Ілля дитину, і зніс її з горниці додолу, і віддав її матері її.
І сказав Ілля: Дивися, твій син живий!
І сказала та жінка до Іллі: Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх правда!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible