Скрыть
19:5
19:6
19:7
19:12
19:15
19:20
Церковнославянский (рус)
И воз­вѣсти́ Ахаа́въ Иезаве́ли женѣ́ сво­е́й вся́, ели́ка сотвори́ илiа́, и я́ко изби́ проро́ки ору́жiемъ.
И посла́ Иезаве́ль ко илiи́ и рече́: а́ще ты́ еси́ илiа́, а́зъ же Иезаве́ль: сiя́ да сотворя́тъ ми́ бо́зи и сiя́ да при­­ложа́тъ ми́, я́ко въ се́й же ча́съ у́тро положу́ ду́шу твою́, я́коже ду́шу еди́наго от­ ни́хъ.
И убоя́ся илiа́, и воста́, и отъи́де души́ ра́ди сво­ея́, и прiи́де въ вирсаві́ю зе́млю Иу́дину, и оста́ви о́трочище свое́ та́мо,
са́мъ же и́де въ пусты́ню дне́ пу́ть, и прiи́де, и сѣ́де подъ сме́рчiемъ, и проси́ души́ сво­е́й сме́рти, и рече́: довлѣ́етъ ны́нѣ [ми́], воз­ми́ у́бо от­ мене́ ду́шу мою́, Го́споди, я́ко нѣ́смь а́зъ лу́чшiй оте́цъ мо­и́хъ.
И ля́же, и у́спе подъ са́домъ: и се́, а́нгелъ Госпо́день косну́ся ему́ и рече́ ему́: воста́ни, я́ждь и пі́й.
И воз­зрѣ́ илiа́: и се́, у воз­гла́вiя его́ опрѣсно́къ ячме́н­ный и чва́нецъ воды́. И воста́, и яде́ и пи́, и воз­врати́вся у́спе.
И обрати́ся а́нгелъ Госпо́день втори́цею, и косну́ся ему́, и рече́ ему́: воста́ни, я́ждь и пі́й, я́ко мно́гъ от­ тебе́ пу́ть.
И воста́, и яде́ и пи́: и и́де въ крѣ́пости я́ди тоя́ четы́редесять дні́й и четы́редесять ноще́й до горы́ Бо́жiя Хори́въ.
И вни́де та́мо въ пеще́ру, и всели́ся въ не́й. И се́, глаго́лъ Госпо́день къ нему́ и рече́: что́ ты́ здѣ́, илiе́?
И рече́ илiа́: ревну́я поревнова́хъ по Го́сподѣ [бо́зѣ] Вседержи́тели, я́ко оста́виша тя́ сы́нове Изра́илевы: олтари́ твоя́ раскопа́ша, и проро́ки твоя́ изби́ша ору́жiемъ, и оста́хъ а́зъ еди́нъ, и и́щутъ души́ мо­ея́ изъя́ти ю́.
И рече́: изы́ди у́тро и ста́ни предъ Го́сподемъ въ горѣ́: и се́, ми́мо по́йдетъ Госпо́дь, и ду́хъ вели́къ и крѣ́покъ разоря́я го́ры и сокруша́я ка́менiе въ горѣ́ предъ Го́сподемъ, [но] не въ ду́сѣ Госпо́дь: и по ду́сѣ тру́съ, и не въ тру́сѣ Госпо́дь:
и по тру́сѣ о́гнь, и не во огни́ Госпо́дь: и по огни́ гла́съ хла́да то́нка, и та́мо Госпо́дь.
И бы́сть я́ко услы́ша илiа́, покры́ лице́ свое́ ми́лотiю сво­е́ю, и изы́де и ста́ предъ верте́помъ. И се́, къ нему́ бы́сть гла́съ и рече́: что́ ты́ здѣ́, илiе́?
И рече́ илiа́: ревну́я поревнова́хъ по Го́сподѣ Бо́зѣ Вседержи́тели, я́ко оста́виша завѣ́тъ тво́й сы́нове Изра́илевы, и олтари́ твоя́ раскопа́ша, и проро́ки твоя́ изби́ша ору́жiемъ, и оста́хъ а́зъ еди́нъ, и и́щутъ души́ мо­ея́ изъя́ти ю́.
И рече́ Госпо́дь къ нему́: иди́, воз­врати́ся путе́мъ сво­и́мъ, и изы́деши на пу́ть пусты́ни Дама́сковы, и пома́жеши азаи́ла на ца́р­ст­во сирі́йское,
и ииу́а сы́на намессі́ина пома́жеши на ца́р­ст­во надъ Изра́илемъ, и Елиссе́а сы́на Сафа́това от­ Авелмау́ла пома́жеши вмѣ́сто себе́ проро́ка:
и бу́детъ спаса́емаго от­ ору́жiя азаи́лева убiе́тъ ииу́й, и спаса́емаго от­ ору́жiя ииу́ина убiе́тъ Елиссе́й:
и оста́виши во Изра́или се́дмь ты́сящъ муже́й, вся́ колѣ́на, я́же не преклони́ша колѣ́на Ваа́лу, и вся́ка уста́, я́же не моли́шася ему́.
И и́де от­ту́ду, и обрѣ́те Елиссе́а сы́на Сафа́това, и се́й оря́ше двѣма­на́­де­сятьма супру́гома воло́въ предъ ни́мъ, и то́й са́мъ по двою­на́­де­ся­ти супру́гъ. И прiи́де илiа́ къ нему́, и пове́рже ми́лоть свою́ на него́.
И оста́ви Елиссе́й волы́, и тече́ вслѣ́дъ илiи́, и рече́: [молю́ тя́,] да облобыжу́ отца́ мо­его́ и ма́терь мою́, и иду́ вслѣ́дъ тебе́. И рече́ ему́ илiа́: иди́, воз­врати́ся, я́ко сотвори́хъ тебѣ́.
И воз­врати́ся от­ него́: и взя́ супру́ги воло́въ, и закла́, и испече́ я́ въ сосу́дѣхъ воло́вныхъ, и даде́ лю́демъ, и ядо́ша. И воста́, и и́де вслѣ́дъ илiи́, и служа́­ше ему́.
Украинский (Огієнко)
А Ахав доніс Єзавелі все, що зробив був Ілля, і все те, що він повбивав усіх пророків мечем.
І послала Єзавель посланця до Іллі, говорячи: Отак нехай зроблять мені боги, і так нехай додадуть, якщо цього часу взавтра я не зроблю душі твоїй, як зроблено душі кожного з них!
І побачив він це, і встав та й пішов, боячись за душу свою.
І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хлопця.
А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівцем, і зажадав собі смерти, і сказав: Досить тепер, Господи!
Візьми душу мою, бо я не ліпший від батьків своїх!…
І поклався він, і заснув під одним ялівцем.
Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: Устань та попоїж!
І глянув він, аж ось у його головах калач, спечений на вугіллі, та дзбанок води.
І він їв та пив, і знову поклався.
І вернувся Ангол Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: Устань, попоїж, бо дорога тяжка перед тобою.
І він устав, і попоїв та напився.
І він ішов, підкріплений тією їжею, сорок день та сорок ночей аж до Божої гори Хорив.
І прибув він туди до печери, і переночував там, аж ось Господнє слово до нього.
І сказав Він йому: Чого ти тут, Іллє?
А той відказав: Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, і позостався я сам.
І шукали вони душу мою, щоб узяти її.
А Він відказав: Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем.
Аж ось переходитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає.
Та не в вітрі Господь.
А по вітрі трус землі, та не в трусі Господь.
А по трусі огонь, і не в огні Господь.
А по огні тихий лагідний голос.
І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плащем своїм, та й вийшов, і став у входа печери.
Аж ось до нього Голос, що говорив: Чого ти тут, Іллє?
А він відказав: Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, і позостався я сам.
І шукали вони душу мою, щоб узяти її.
І сказав до нього Господь: Іди, вернися на свою дорогу на Дамаську пустиню.
І прийдеш, і помажеш Хазаїла на царя над Сирією.
А Єгу, Німшієвого сина, помажеш на царя над Ізраїлем, а Єлисея, Шафатового сина з Авел-Мехоли, помажеш на пророка замість себе.
І станеться, хто втече від Хазаїлового меча, того вб́є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб́є Єлисей.
А в Ізраїлі Я позоставив сім тисяч, усі коліна, що не схилялися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його.
І пішов він ізвідти, і знайшов Єлисея, Шафатового сина, а він оре.
Дванадцять запрягів перед ним, а він при дванадцятому.
І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща.
І позоставив той волів, та й побіг за Іллею й сказав: Нехай поцілую я батька свого та свою матір, та й піду за тобою!
А той відказав йому: Іди, але вернися, бо що я зробив тобі?
І вернувся він від нього, і взяв запряга волів та й приніс його в жертву, а ярмами волів зварив його м́ясо, і дав народові, а ті їли.
І він устав, і пішов за Іллею, та й служив йому.
Немецкий (GNB)
Ahab berichtete Isebel alles, was Elija getan und dass er alle Propheten Baals umgebracht hatte.
Da schickte Isebel einen Boten zu Elija und ließ ihm sagen: »Die Götter sollen mich strafen, wenn ich dich morgen um diese Zeit nicht ebenso umbringen werde, wie du meine Propheten umgebracht hast!«
Da packte Elija die Angst und er floh, um sein Leben zu retten. In Beerscheba an der Südgrenze von Juda ließ er seinen Diener zurück
und wanderte allein weiter, einen Tag lang nach Süden in die Steppe hinein. Dann setzte er sich unter einen Ginsterstrauch und wünschte den Tod herbei. »HERR, ich kann nicht mehr«, sagte er. »Lass mich sterben! Ich bin nicht besser als meine Vorfahren.«
Dann legte er sich unter den Ginsterstrauch und schlief ein.

Aber ein Engel kam, weckte ihn und sagte: »Steh auf und iss!«

Als Elija sich umschaute, entdeckte er hinter seinem Kopf ein frisches Fladenbrot und einen Krug mit Wasser. Er aß und trank und legte sich wieder schlafen.
Aber der Engel des HERRN weckte ihn noch einmal und sagte: »Steh auf und iss! Du hast einen weiten Weg vor dir!«
Elija stand auf, aß und trank und machte sich auf den Weg. Er war so gestärkt, dass er vierzig Tage und Nächte ununterbrochen wanderte, bis er zum Berg Gottes, dem Horeb, kam.
Dort ging er in die Höhle hinein und wollte sich darin schlafen legen. Da hörte er plötzlich die Stimme des HERRN: »Elija, was willst du hier?«
Elija antwortete: »HERR, ich habe mich leidenschaftlich für dich, den Gott Israels und der ganzen Welt, eingesetzt; denn die Leute von Israel haben den Bund gebrochen, den du mit ihnen geschlossen hast; sie haben deine Altäre niedergerissen und deine Propheten umgebracht. Ich allein bin übrig geblieben und nun wollen sie auch mich noch töten.«
Der HERR sagte: »Komm aus der Höhle und tritt auf den Berg vor mich hin! Ich werde an dir vorübergehen!«

Da kam ein Sturm, der an der Bergwand rüttelte, dass die Felsbrocken flogen. Aber der HERR war nicht im Sturm.

Als der Sturm vorüber war, kam ein starkes Erdbeben. Aber der HERR war nicht im Erdbeben.

Als das Beben vorüber war, kam ein loderndes Feuer. Aber der HERR war nicht im Feuer.

Als das Feuer vorüber war, kam ein ganz leiser Hauch.

Da verhüllte Elija sein Gesicht mit dem Mantel, trat vor und stellte sich in den Eingang der Höhle.

Eine Stimme fragte ihn: »Elija, was willst du hier?«

Er antwortete: »HERR, ich habe mich leidenschaftlich für dich, den Gott Israels und der ganzen Welt, eingesetzt, denn die Leute von Israel haben den Bund gebrochen, den du mit ihnen geschlossen hast; sie haben deine Altäre niedergerissen und deine Propheten umgebracht. Ich allein bin übrig geblieben, und nun wollen sie auch mich noch töten.«
Da befahl ihm der HERR: »Geh den Weg zurück, den du gekommen bist! Geh bis nach Damaskus und salbe dort Hasaël zum König von Syrien.
Darauf salbe Jehu, den Sohn von Nimschi, zum König von Israel und Elischa, den Sohn Schafats aus dem Dorf Abel-Mehola, zum Propheten, zu deinem Nachfolger.
Wer dem Schwert Hasaëls entrinnt, den wird Jehu töten, und wer sich vor Jehu retten kann, der kommt durch Elischa um.
Aber ich werde dafür sorgen, dass in Israel siebentausend Männer am Leben bleiben, alle, die nicht vor Baal niedergekniet sind und sein Bild nicht geküsst haben.«
Als Elija vom Berg Horeb zurückkam, traf er Elischa, den Sohn Schafats, beim Pflügen. Elf Knechte mit je einem Rindergespann gingen vor ihm her, er selbst führte das zwölfte Gespann. Im Vorbeigehen warf Elija ihm seinen Prophetenmantel über.
Sofort verließ Elischa sein Gespann, lief Elija nach und sagte zu ihm: »Lass mich noch meinen Vater und meine Mutter zum Abschied küssen, dann folge ich dir!«

»Geh nur«, sagte Elija, »aber vergiss nicht, was ich mit dir gemacht habe!«

Danach nahm Elischa die beiden Rinder seines Gespanns und schlachtete sie. Mit dem Holz des Jochs machte er ein Feuer, kochte das Fleisch und gab es seinen Leuten als Abschiedsmahl. Dann ging er mit Elija und wurde sein Diener.
1 Илия убегает от гнева Иезавели в пустыню Иудейскую и затем к горе Хорив; 9 явление Господа Илие; сильный ветер, землетрясение, огонь и веяние тихого ветра; 15 Господь повелевает Илие помазать Азаила в цари над Сириею, Ииуя в цари над Израилем, а Елисея пророком вместо себя; 19 призыв Елисея от плуга.
И пересказал Ахав Иезавели всё, что сделал Илия, и то, что он убил всех пророков мечом.
И послала Иезавель посланца к Илии сказать: [если ты Илия, а я Иезавель, то] пусть то и то сделают мне боги, и еще больше сделают, если я завтра к этому времени не сделаю с твоею душею того, что сделано с душею каждого из них.
Увидев это, он встал и пошел, чтобы спасти жизнь свою, и пришел в Вирсавию, которая в Иудее, и оставил отрока своего там.
А сам отошел в пустыню на день пути и, придя, сел под можжевеловым кустом, и просил смерти себе и сказал: довольно уже, Господи; возьми душу мою, ибо я не лучше отцов моих.
И лег и заснул под можжевеловым кустом. И вот, Ангел коснулся его и сказал ему: встань, ешь [и пей].
И взглянул Илия, и вот, у изголовья его печеная лепешка и кувшин воды. Он поел и напился и опять заснул.
И возвратился Ангел Господень во второй раз, коснулся его и сказал: встань, ешь [и пей], ибо дальняя дорога пред тобою.
И встал он, поел и напился, и, подкрепившись тою пищею, шел сорок дней и сорок ночей до горы Божией Хорива.
И вошел он там в пещеру и ночевал в ней. И вот, было к нему слово Господне, и сказал ему Господь: что ты здесь, Илия?
Он сказал: возревновал я о Господе Боге Саваофе, ибо сыны Израилевы оставили завет Твой, разрушили Твои жертвенники и пророков Твоих убили мечом; остался я один, но и моей души ищут, чтобы отнять ее.
И сказал: выйди и стань на горе пред лицем Господним, и вот, Господь пройдет, и большой и сильный ветер, раздирающий горы и сокрушающий скалы пред Господом, но не в ветре Господь; после ветра землетрясение, но не в землетрясении Господь;
после землетрясения огонь, но не в огне Господь; после огня веяние тихого ветра, [и там Господь].
Услышав сие, Илия закрыл лице свое милотью своею, и вышел, и стал у входа в пещеру. И был к нему голос и сказал ему: что ты здесь, Илия?
Он сказал: возревновал я о Господе Боге Саваофе, ибо сыны Израилевы оставили завет Твой, разрушили жертвенники Твои и пророков Твоих убили мечом; остался я один, но и моей души ищут, чтоб отнять ее.
И сказал ему Господь: пойди обратно своею дорогою чрез пустыню в Дамаск, и когда придешь, то помажь Азаила в царя над Сириею,
а Ииуя, сына Намессиина, помажь в царя над Израилем; Елисея же, сына Сафатова, из Авел-Мехолы, помажь в пророка вместо себя;
кто убежит от меча Азаилова, того умертвит Ииуй; а кто спасется от меча Ииуева, того умертвит Елисей.
Впрочем, Я оставил между Израильтянами семь тысяч [мужей]; всех сих колени не преклонялись пред Ваалом, и всех сих уста не лобызали его.
И пошел он оттуда, и нашел Елисея, сына Сафатова, когда он орал; двенадцать пар [волов] было у него, и сам он был при двенадцатой. Илия, проходя мимо него, бросил на него милоть свою.
И оставил [Елисей] волов, и побежал за Илиею, и сказал: позволь мне поцеловать отца моего и мать мою, и я пойду за тобою. Он сказал ему: пойди и приходи назад, ибо что сделал я тебе?
Он, отойдя от него, взял пару волов и заколол их и, зажегши плуг волов, изжарил мясо их, и роздал людям, и они ели. А сам встал и пошел за Илиею, и стал служить ему.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible