Скрыть
20:1
20:2
20:3
20:4
20:5
20:6
20:7
20:8
20:9
20:12
20:14
20:15
20:16
20:17
20:18
20:19
20:20
20:21
20:22
20:23
20:24
20:25
20:26
20:29
20:32
20:33
20:35
20:37
20:38
20:39
20:40
20:41
20:43
Синодальный
1 Венадад, царь Сирийский, осаждает Самарию; 13 пророк объявляет, что полчище Сирийское будет предано в руки Ахава, что и сбылось; 22 предупрежденный о втором нашествии Сирийцев, Ахав снова поражает их; 31 убегающий Венадад унизился пред Ахавом и пощажен им; 35 пророк объявляет гнев Божий и грядущее наказание.
Венадад, царь Сирийский, собрал все свое войско, и с ним были тридцать два царя, и кони и колесницы, и пошел, осадил Самарию и воевал против нее.
И послал послов к Ахаву, царю Израильскому, в город,
и сказал ему: так говорит Венадад: серебро твое и золото твое – мои, и жены твои и лучшие сыновья твои – мои.
И отвечал царь Израильский и сказал: да будет по слову твоему, господин мой царь: я и все мое – твое.
И опять пришли послы и сказали: так говорит Венадад: я послал к тебе сказать: «серебро твое, и золото твое, и жён твоих, и сыновей твоих отдай мне»;
поэтому я завтра, к этому времени, пришлю к тебе рабов моих, чтобы они осмотрели твой дом и домы служащих при тебе, и все дорогое для глаз твоих взяли в свои руки и унесли.
И созвал царь Израильский всех старейшин земли и сказал: замечайте и смотрите, он замышляет зло; когда он присылал ко мне за жёнами моими, и сыновьями моими, и серебром моим, и золотом моим, я ему не отказал.
И сказали ему все старейшины и весь народ: не слушай и не соглашайся.
И сказал он послам Венадада: скажите господину моему царю: все, о чем ты присылал в первый раз к рабу твоему, я готов сделать, а этого не могу сделать. И пошли послы и отнесли ему ответ.
И прислал к нему Венадад сказать: пусть то и то сделают мне боги, и еще больше сделают, если праха Самарийского достанет по горсти для всех людей, идущих за мною.
И отвечал царь Израильский и сказал: скажите: пусть не хвалится подпоясывающийся, как распоясывающийся.
Услышав это слово, Венадад, который пил вместе с царями в палатках, сказал рабам своим: осаждайте город. И они осадили город.
И вот, один пророк подошел к Ахаву, царю Израильскому, и сказал: так говорит Господь: видишь ли все это большое полчище? вот, Я сегодня предам его в руку твою, чтобы ты знал, что Я Господь.
И сказал Ахав: чрез кого? Он сказал: так говорит Господь: чрез слуг областных начальников. И сказал [Ахав]: кто начнет сражение? Он сказал: ты.
[Ахав] счел слуг областных начальников, и нашлось их двести тридцать два; после них счел весь народ, всех сынов Израилевых, семь тысяч.
И они выступили в полдень. Венадад же напился допьяна в палатках вместе с царями, с тридцатью двумя царями, помогавшими ему.
И выступили прежде слуги областных начальников. И послал Венадад, и донесли ему, что люди вышли из Самарии.
Он сказал: если за миром вышли они, то схватите их живыми, и если на войну вышли, также схватите их живыми.
Вышли из города слуги областных начальников, и войско за ними.
И поражал каждый противника своего; и побежали Сирияне, а Израильтяне погнались за ними. Венадад же, царь Сирийский, спасся на коне с всадниками.
И вышел царь Израильский, и взял коней и колесниц, и произвел большое поражение у Сириян.
И подошел пророк к царю Израильскому и сказал ему: пойди, укрепись, и знай и смотри, что тебе делать, ибо по прошествии года царь Сирийский опять пойдет против тебя.
Слуги царя Сирийского сказали ему: Бог их есть Бог гор, [а не Бог долин,] поэтому они одолели нас; если же мы сразимся с ними на равнине, то верно одолеем их.
Итак вот что сделай: удали царей, каждого с места его, и вместо них поставь областеначальников;
и набери себе войска столько, сколько пало у тебя, и коней, сколько было коней, и колесниц, сколько было колесниц; и сразимся с ними на равнине, и тогда верно одолеем их. И послушался он голоса их и сделал так.
По прошествии года Венадад собрал Сириян и выступил к Афеку, чтобы сразиться с Израилем.
Собраны были и сыны Израилевы и, взяв продовольствие, пошли навстречу им. И расположились сыны Израилевы станом пред ними, как бы два небольшие стада коз, а Сирияне наполнили землю.
И подошел человек Божий, и сказал царю Израильскому: так говорит Господь: за то, что Сирияне говорят: «Господь есть Бог гор, а не Бог долин», Я все это большое полчище предам в руку твою, чтобы вы знали, что Я – Господь.
И стояли станом одни против других семь дней. В седьмой день началась битва, и сыны Израилевы поразили сто тысяч пеших Сириян в один день.
Остальные убежали в город Афек; там упала стена на остальных двадцать семь тысяч человек. А Венадад ушел в город и бегал из одной внутренней комнаты в другую.
И сказали ему слуги его: мы слышали, что цари дома Израилева цари милостивые; позволь нам возложить вретища на чресла свои и веревки на головы свои и пойти к царю Израильскому; может быть, он пощадит жизнь твою.
И опоясали они вретищами чресла свои и возложили веревки на головы свои, и пришли к царю Израильскому и сказали: раб твой Венадад говорит: «пощади жизнь мою». Тот сказал: разве он жив? он брат мой.
Люди сии приняли это за хороший знак и поспешно подхватили слово из уст его и сказали: брат твой Венадад. И сказал он: пойдите, приведите его. И вышел к нему Венадад, и он посадил его с собою на колесницу.
И сказал ему Венадад: города, которые взял мой отец у твоего отца, я возвращу, и площади ты можешь иметь для себя в Дамаске, как отец мой имел в Самарии. Ахав сказал: после договора я отпущу тебя. И, заключив с ним договор, отпустил его.
Тогда один человек из сынов пророческих сказал другому, по слову Господа: бей меня. Но этот человек не согласился бить его.
И сказал ему: за то, что ты не слушаешь гласа Господня, убьет тебя лев, когда пойдешь от меня. Он пошел от него, и лев, встретив его, убил его.
И нашел он другого человека, и сказал: бей меня. Этот человек бил его до того, что изранил побоями.
И пошел пророк и предстал пред царя на дороге, прикрыв покрывалом глаза свои.
Когда царь проезжал мимо, он закричал царю и сказал: раб твой ходил на сражение, и вот, один человек, отошедший в сторону, подвел ко мне человека и сказал: «стереги этого человека; если его не станет, то твоя душа будет за его душу, или ты должен будешь отвесить талант серебра».
Когда раб твой занялся теми и другими делами, его не стало. – И сказал ему царь Израильский: таков тебе и приговор, ты сам решил.
Он тотчас снял покрывало с глаз своих, и узнал его царь, что он из пророков.
И сказал ему: так говорит Господь: за то, что ты выпустил из рук твоих человека, заклятого Мною, душа твоя будет вместо его души, народ твой вместо его народа.
И отправился царь Израильский домой встревоженный и огорченный, и прибыл в Самарию.
Церковнославянский (рус)
И сы́нъ Аде́ровъ ца́рь Си́рскiй собра́ всю́ си́лу свою́, и воз­ше́дъ обсѣ́де самарі́ю, и съ ни́мъ три́десять два́ царя́ и вси́ ко́н­ницы и колесни́цы: и взыдо́ша, и обсѣдо́ша самарі́ю, и ра́товаша на ню́:
и посла́ ко Ахаа́ву царю́ Изра́илеву во гра́дъ и рече́ къ нему́: си́це глаго́летъ сы́нъ Аде́ровъ:
сребро́ твое́ и зла́то твое́ мое́ е́сть, и жены́ твоя́ и ча́да твоя́ до́брая моя́ су́ть.
И от­вѣща́ ца́рь Изра́илевъ и рече́: я́коже глаго́лалъ еси́, го́споди мо́й царю́, тво́й е́смь а́зъ и вся́ моя́.
И воз­врати́шася послы́ и рѣ́ша: си́це глаго́летъ сы́нъ Аде́ровъ: а́зъ посыла́хъ къ тебѣ́, глаго́ля: сребро́ и зла́то твое́ и жены́ твоя́ и ча́да твоя́ да́ждь мнѣ́:
я́ко въ се́й ча́съ у́тро послю́ рабы́ моя́ къ тебѣ́, и изы́щутъ до́мъ тво́й и до́мы о́трокъ тво­и́хъ, и бу́дутъ вся́ жела́емая оче́съ и́хъ, на ни́хже а́ще воз­ложа́тъ ру́ки своя́, и во́змутъ.
И при­­зва́ ца́рь Изра́илевъ вся́ старѣ́йшины земли́ и рече́: зна́йте ны́нѣ и ви́дите, я́ко то́й злѣ́ про́ситъ, я́ко при­­сла́ ко мнѣ́ [глаго́ля] о жена́хъ мо­и́хъ и о сынѣ́хъ мо­и́хъ и о дще́рехъ мо­и́хъ: сребра́ мо­его́ и зла́та мо­его́ не воз­брани́хъ ему́.
И рѣ́ша ему́ старѣ́йшины и вси́ лю́дiе: не послу́шай, ни восхощи́ [да́ти].
И рече́ посло́мъ сы́на Аде́рова: рцы́те господи́ну ва́­шему: вся́, и́хже ра́ди посыла́лъ еси́ къ рабу́ тво­ему́ пре́жде, сотворю́, сего́ же глаго́ла не могу́ сотвори́ти. И от­идо́ша му́жiе [аде́ровы] и воз­вѣсти́ша ему́ сло́во.
И па́ки посла́ къ нему́ сы́нъ Аде́ровъ, глаго́ля: сiя́ да сотворя́тъ ми́ бо́зи и сiя́ да при­­ложа́тъ, а́ще дово́лна бу́детъ пе́рсть самарі́и горсте́мъ всѣ́хъ люді́й пѣшце́въ мо­и́хъ.
И от­вѣща́ ца́рь Изра́илевъ и рече́: дово́лно: да не хва́лит­ся сля́ченъ, я́коже прямы́й.
И бы́сть егда́ от­вѣща́ ему́ сло́во сiе́, бѣ́ пiю́щь са́мъ и вси́ ца́рiе, и́же бя́ху съ ни́мъ въ ку́щахъ: и рече́ отроко́мъ сво­и́мъ: сотвори́те Ва́лъ. И сотвори́ша Ва́лъ надъ гра́домъ.
И се́, проро́къ еди́нъ прiи́де къ Ахаа́ву царю́ Изра́илеву и рече́: сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: ви́диши ли ве́сь наро́дъ се́й вели́кiй? се́, а́зъ да́мъ его́ дне́сь въ ру́цѣ тво­и́, и уразумѣ́еши, я́ко а́зъ [е́смь] Госпо́дь.
И рече́ Ахаа́въ: въ че́мъ? И рече́: си́це глаго́летъ Госпо́дь: во о́троцѣхъ князе́й гра́дских. И рече́ Ахаа́въ: кто́ на́чнетъ бра́нь? И рече́: ты́.
И сочте́ Ахаа́въ о́троки князе́й гра́дских, и бы́сть и́хъ двѣ́сти три́десять и два́: и по си́хъ сочте́ лю́ди вся́ сы́ны си́лы, се́дмь ты́сящъ.
И изы́де въ полу́дне: и сы́нъ Аде́ровъ пiя́нъ бѣ́ зѣло́ въ сокхо́ѳѣ са́мъ и ца́рiе [и́же съ ни́мъ], три́десять два́ царя́ помо́щника ему́.
И изыдо́ша о́троцы во­ево́дъ гра́дскихъ въ пе́рвыхъ. И посла́ сы́нъ Аде́ровъ, и воз­вѣсти́ша царю́ Си́рскому, глаго́люще: му́жiе изыдо́ша изъ самарі́и.
И рече́ и́мъ: а́ще на ми́ръ изыдо́ша, по­ими́те и́хъ живы́хъ: и а́ще на бра́нь изыдо́ша, живы́хъ по­ими́те и́хъ, да не исхо́дятъ изъ гра́да.
И ті́и изыдо́ша изъ гра́да о́троцы во­ево́дъ гра́дских, и си́ла вслѣ́дъ и́хъ.
И порази́ кі́йждо проти́внаго себѣ́, и удво́и кі́йждо проти́внаго себѣ́. И бѣжа́ сирі́а: и погна́ и́хъ Изра́иль, и гонзе́ то́кмо сы́нъ Аде́ровъ ца́рь Си́рскiй на кони́ ко́н­ника.
И изы́де ца́рь Изра́илевъ, и взя́ вся́ ко́ни и колесни́цы, и порази́ я́звою вели́кою въ сирі́и.
И прiи́де проро́къ къ царю́ Изра́илеву и рече́: укрѣпи́ся и разумѣ́й, и ви́ждь, что́ сотвори́ши, я́ко преходя́щу лѣ́ту сему́, сы́нъ Аде́ровъ, ца́рь сирі́йскiй, прiи́детъ на тя́.
И о́троцы царя́ сирі́йска рѣ́ша ему́: Бо́гъ го́ръ Бо́гъ Изра́илевъ, а не Бо́гъ юдо́лiй, сего́ ра́ди укрѣпи́ся па́че на́съ: а́ще же срази́мся съ ни́ми на равни́нѣ, и́стин­но укрѣпи́мся па́че и́хъ:
по глаго́лу же сему́ сотвори́: распусти́ цари́ ко­его́ждо на мѣ́сто свое́, и поста́ви вмѣ́сто и́хъ во­ево́ды,
и премѣни́мъ тебѣ́ си́лу вмѣ́сто си́лы па́дшiя у тебе́, и ко́ни вмѣ́сто ко́ней, и колесни́цы вмѣ́сто колесни́цъ, и срази́мся съ ни́ми на равни́нѣ, и укрѣпи́мся па́че и́хъ. И послу́ша гла́са и́хъ и сотвори́ та́ко.
И бы́сть мину́в­шу лѣ́ту тому́, и сочте́ сы́нъ Аде́ровъ сирі́ю, и взы́де во Афе́ку на бра́нь на Изра́иля.
И сы́нове Изра́илевы сочи́слишася и изыдо́ша во срѣ́тенiе и́мъ. И ополчи́шася Изра́илтяне проти́ву и́мъ, а́ки два́ ста́да ко́зъ: сирі́ане же напо́лниша зе́млю.
И прiи́де человѣ́къ Бо́жiй и рече́ къ царю́ Изра́илеву: си́це глаго́летъ Госпо́дь: поне́же рече́ сирі́а: Бо́гъ го́ръ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ, и не Бо́гъ юдо́лiй то́й, и да́мъ си́лу вели́кую сiю́ въ ру́ку твою́, и уразумѣ́еши, я́ко а́зъ Госпо́дь.
И ополчи́шася ті́и проти́ву и́мъ се́дмь дні́й. И бы́сть въ де́нь седмы́й, и при­­бли́жися бра́нь, и порази́ Изра́иль сирі́анъ, сто́ и два́десять ты́сящъ пѣшце́въ во еди́нъ де́нь.
И бѣжа́ша оста́в­шiися во Афе́ку гра́дъ, и паде́ стѣна́ на два́десять се́дмь ты́сящъ муже́й оста́в­шихся: сы́нъ же Аде́ровъ бѣжа́ и вни́де въ до́мъ ло́жа, въ черто́гъ.
И рѣ́ша къ нему́ о́троцы его́: се́, ны́нѣ вѣ́мы, я́ко ца́рiе до́му Изра́илева ми́лостиви су́ть: да воз­ло́жимъ ны́нѣ вре́тища на чре́сла на́ша и у́жа на вы́и на́шя, и изы́демъ ко царю́ Изра́илеву, да не́гли оживи́тъ ду́шы на́шя.
И препоя́сашася во вре́тища по чре́сломъ сво­и́мъ, и воз­ложи́ша у́жя на вы́и своя́, и прiидо́ша къ царю́ Изра́илеву и рѣ́ша: ра́бъ тво́й сы́нъ Аде́ровъ глаго́летъ: да живе́тъ душа́ моя́. И рече́: а́ще е́сть еще́ жи́въ, бра́тъ ми́ е́сть.
И му́жiе за зна́къ и въ зало́гъ прiя́ша сло́во от­ у́стъ его́, и рѣ́ша: бра́тъ тво́й сы́нъ Аде́ровъ. И рече́: иди́те и при­­веди́те его́. И изы́де къ нему́ сы́нъ Аде́ровъ. И воз­ведо́ша его́ къ нему́ на колесни́цу.
И рече́ къ нему́: гра́ды, я́же взя́ оте́цъ мо́й от­ отца́ тво­его́, от­да́мъ тебѣ́: и на исхо́дъ сотвори́ши я́ себѣ́ въ дама́сцѣ, я́коже положи́ оте́цъ мо́й въ самарі́и, и а́зъ въ завѣ́тѣ пущу́ тя́. И положи́ ему́ завѣ́тъ и от­пусти́ его́.
И человѣ́къ еди́нъ от­ сыно́въ проро́чихъ рече́ ко бли́жнему сво­ему́ по словеси́ Госпо́дню: бі́й мя́ ны́нѣ. И не восхотѣ́ человѣ́къ би́ти его́.
И рече́ къ нему́: поне́же не послу́шалъ еси́ гла́са Госпо́дня, се́, ты́ отъи́деши от­ мене́, и порази́тъ тя́ ле́въ. И отъи́де от­ него́, и обрѣ́те его́ ле́въ и порази́ его́.
И обрѣ́те человѣ́ка ина́го и рече́: бі́й мя́ ны́нѣ. И би́ его́ человѣ́къ, и порази́въ сокруши́ его́.
И и́де проро́къ и предста́ царю́ Изра́илеву на пути́ и покры́ покрыва́ломъ о́чи сво­и́.
И бы́сть егда́ мимо­идя́ше ца́рь, и се́й возопи́ ко царю́ и рече́: ра́бъ тво́й изы́де на войну́ бра́ни, и се́, му́жъ при­­веде́ ко мнѣ́ му́жа и рече́ ко мнѣ́: сохрани́ му́жа сего́: а́ще же от­рѣши́вся от­ско́читъ, и бу́детъ душа́ твоя́ вмѣ́сто души́ его́, или́ тала́нтъ от­да́си сребра́:
и бы́сть я́ко озрѣ́ся ра́бъ тво́й сѣ́мо и ова́мо, и сего́ не бы́сть. И рече́ къ нему́ ца́рь Изра́илевъ: се́, су́дъ тво́й при­­ мнѣ́, са́мъ себе́ уби́лъ еси́.
И ускори́ и отъ­я́ покрыва́ло от­ оче́съ сво­и́хъ. И позна́ его́ ца́рь Изра́илевъ, я́ко от­ проро́къ се́й е́сть.
И рече́ къ нему́: та́ко глаго́летъ Госпо́дь: поне́же испусти́лъ еси́ ты́ му́жа па́губнаго изъ руки́ тво­ея́, и бу́детъ душа́ твоя́ вмѣ́сто души́ его́, и лю́дiе тво­и́ вмѣ́сто люді́й его́.
И отъи́де ца́рь Изра́илевъ къ до́му сво­ему́ смуще́нъ и разсла́бленъ, и прiи́де въ самарі́ю.
Porro Benadad rex Syriae congregavit omnem exerci tum suum et triginta duos reges secum et equos et currus et ascendens pugnabat contra Samariam et obsidebat eam.
Mittensque nuntios ad Achab regem Israel in civitatem
ait: «Haec dicit Benadad: Argentum tuum et aurum tuum meum est, et uxores tuae et filii tui optimi mei sunt».
Responditque rex Israel: «Iuxta verbum tuum, domine mi rex; tuus sum ego et omnia mea».
Revertentesque nuntii dixerunt: «Haec dicit Benadad: Quia misi ad te dicens: "Argentum tuum et aurum tuum et uxores tuas et filios tuos dabis mihi",
profecto cras hac eadem hora mittam servos meos ad te, et scrutabuntur domum tuam et domum servorum tuorum; et omne, quod oculis tuis pretiosum est, ponent in manibus suis et auferent».
Vocavit autem rex Israel omnes seniores terrae et ait: «Animadvertite et videte quoniam insidietur nobis; misit enim ad me pro uxoribus meis et filiis et pro argento et auro, et non abnui».
Dixeruntque omnes maiores natu et universus populus ad eum: «Non audias neque acquiescas illi».
Respondit itaque nuntiis Benadad: «Dicite domino meo regi: Omnia, propter quae misisti ad me servum tuum initio, faciam; hanc autem rem facere non possum». Reversique nuntii rettulerunt ei.
Qui remisit et ait: «Haec faciant mihi dii et haec addant, si suffecerit pulvis Samariae pugillis omnis populi, qui sequitur me».
Et respondens rex Israel ait: «Dicite ei: Ne glorietur accinctus aeque ut discinctus».
Factum est autem, cum audisset verbum istud, bibebat ipse et reges in umbraculis et ait servis suis: «Circumdate civitatem!». Et circumdederunt eam.
Et ecce propheta unus accedens ad Achab regem Israel ait: «Haec dicit Dominus: Certe vidisti omnem multitudinem hanc nimiam. Ecce ego tradam eam in manu tua hodie, ut scias quia ego sum Dominus».
Et ait Achab: «Per quem?». Dixitque ei: «Haec dicit Dominus: Per pedisequos principum provinciarum». Et ait: «Quis incipiet proeliari?». Et ille dixit: «Tu».
Recensuit ergo pueros principum provinciarum et repperit numerum ducentorum triginta duorum; et post eos recensuit populum, omnes filios Israel, septem milia.
Et egressi sunt meridie. Benadad autem bibebat temulentus in umbraculis ipse et reges triginta duo cum eo, qui ad auxilium eius venerant.
Egressi sunt autem pueri principum provinciarum in prima fronte. Misit itaque Benadad, qui nuntiaverunt ei dicentes: «Viri egressi sunt de Samaria».
At ille ait: «Sive pro pace veniunt, apprehendite eos vivos; sive ut proelientur, vivos eos capite».
Egressi erant ergo ex urbe pueri principum provinciarum, ac reliquus exercitus sequebatur,
et percussit unusquisque virum, qui contra se venerat; fugeruntque Syri, et persecutus est eos Israel. Fugit quoque Benadad rex Syriae in equo cum equitibus.
Necnon egressus rex Israel percussit equos et currus et percussit Syriam plaga magna.
Accedens autem propheta ad regem Israel dixit ei: «Vade et confortare et scito et vide quid facias; vertente enim anno rex Syriae ascendet contra te».
Servi vero regis Syriae dixerunt ei: «Deus montium est Deus eorum, ideo superaverunt nos; sed pugnemus contra eos in campestribus et obtinebimus eos.
Fac ergo hoc: Amove reges singulos a loco suo et pone principes pro eis;
et instaura numerum militum, qui ceciderunt de tuis, et equos secundum equos pristinos et currus secundum currus, quos ante habuisti, et pugnabimus contra eos in campestribus: et videbis quod obtinebimus eos». Credidit consilio eorum et fecit ita.
Igitur vertente anno recensuit Benadad Syros et ascendit in Aphec, ut pugnaret contra Israel.
Porro filii Israel recensiti sunt et, acceptis cibariis, profecti ex adverso castraque metati sunt contra eos, quasi duo parvi greges caprarum; Syri autem repleverunt terram.
Et accedens vir Dei dixit ad regem Israel: «Haec dicit Dominus: Quia dixerunt Syri: "Deus montium est Dominus et non est Deus vallium", dabo omnem multitudinem hanc grandem in manu tua, et scietis quia ego Dominus».
Dirigebant septem diebus ex adverso hi atque illi acies, septima autem die commissum est bellum; percusseruntque filii Israel de Syris centum milia peditum in die una.
Fugerunt autem, qui remanserant in Aphec, in civitatem, et cecidit murus super viginti septem milia hominum, qui remanserant. Porro Benadad fugiens ingressus est civitatem in cubiculum, quod erat intra cubiculum.
Dixeruntque ei servi sui: «Ecce audivimus quod reges domus Israel clementes sint; ponamus itaque saccos in lumbis nostris et funiculos in capitibus nostris et egrediamur ad regem Israel; forsitan salvabit animam tuam».
Accinxerunt saccis lumbos suos et posuerunt funes in capitibus suis veneruntque ad regem Israel et dixerunt: «Servus tuus Benadad dicit: "Vivat, oro te, anima mea"». Et ille ait: «Si adhuc vivit, frater meus est».
Quod acceperunt viri pro omine et festinantes rapuerunt verbum ex ore eius atque dixerunt: «Frater tuus Benadad». Et dixit eis: «Ite et adducite eum». Egressus est ergo ad eum Benadad, et levavit eum in currum suum.
Qui dixit ei: «Civitates, quas tulit pater meus a patre tuo, reddam; et plateas fac tibi in Damasco, sicut fecit pater meus in Samaria». Achab: «Ego autem, inquit, foederatum te dimittam». Et pepigit ei foedus et dimisit eum.
Tunc vir quidam de filiis prophetarum dixit ad socium suum in sermone Domini: «Percute me!». At ille noluit percutere.
Cui ait: «Quia noluisti audire vocem Domini, ecce recedes a me, et percutiet te leo». Cumque paululum recessisset ab eo, invenit eum leo atque percussit.
Sed et alterum inveniens virum dixit ad eum: «Percute me!». Qui percussit eum et vulneravit.
Abiit ergo propheta et occurrit regi in via et mutavit aspectum ponens fasciam super oculos suos.
Cumque rex transiret, clamavit ad regem et ait: «Servus tuus egressus est ad proeliandum comminus; cumque fugisset vir unus, adduxit eum quidam ad me et ait: "Custodi virum istum! Qui si lapsus fuerit, erit anima tua pro anima eius, aut talentum argenti appendes".
Dum autem ego turbatus huc illucque me verterem, subito non comparuit». Et ait rex Israel ad eum: «Hoc est iudicium tuum, quod ipse decrevisti».
At ille statim abstulit fasciam de oculis suis, et cognovit eum rex Israel quod esset de prophetis.
Qui ait ad eum: «Haec dicit Dominus: Quia dimisisti de manu tua virum, quem morti devoveram, erit anima tua pro anima eius, et populus tuus pro populo eius».
Reversus est igitur rex Israel in domum suam tristis et indignans venitque in Samariam.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible