Скрыть
21:4
21:5
21:6
21:8
21:9
21:11
21:12
21:14
21:16
21:17
21:18
21:27
21:28
Церковнославянский (рус)
И бы́сть по глаго́лѣхъ си́хъ, и виногра́дъ еди́нъ бѣ́ у навуѳе́а Иезраили́тянина при­­ гумнѣ́ Ахаа́ва царя́ самарі́йска.
И рече́ Ахаа́въ къ навуѳе́ю, глаго́ля: да́ждь ми́ виногра́дъ тво́й, и бу́детъ ми́ во вертогра́дъ зе́лiй, я́ко бли́зъ е́сть се́й до́му мо­его́, и да́мъ ти́ вмѣ́сто сего́ виногра́дъ и́нъ до́бръ па́че сего́: а́ще же уго́дно предъ тобо́ю, да́мъ ти́ сребро́ измѣ́ну виногра́да сего́, и бу́детъ ми́ во вертогра́дъ зе́лiй.
И рече́ навуѳе́й ко Ахаа́ву: да не бу́детъ мнѣ́ от­ Го́спода Бо́га мо­его́ да́ти наслѣ́дiе оте́цъ мо­и́хъ тебѣ́.
И прiи́де Ахаа́въ въ до́мъ сво́й смуще́нъ и оскорбле́нъ о словеси́, е́же глаго́ла къ нему́ навуѳе́й Иезраили́тянинъ, и рече́: не да́мъ тебѣ́ наслѣ́дiя оте́цъ мо­и́хъ. И бы́сть ду́хъ Ахаа́вль смуще́нъ, и у́спе на одрѣ́ сво­е́мъ и покры́ лице́ свое́ и не яде́ хлѣ́ба.
И вни́де Иезаве́ль жена́ его́ къ нему́ и рече́ къ нему́: что́ ду́хъ тво́й е́сть смуще́нъ, и не я́си ты́ хлѣ́ба?
И рече́ къ не́й [ахаа́въ]: я́ко глаго́лахъ навуѳе́ю Иезраили́тянину глаго́ля: да́ждь ми́ виногра́дъ тво́й за сребро́: и а́ще хо́щеши, да́мъ ти́ виногра́дъ и́нъ вмѣ́сто его́: и рече́: не да́мъ ти́ наслѣ́дiя оте́цъ мо­и́хъ.
И рече́ къ нему́ Иезаве́ль жена́ его́: ты́ ли ны́нѣ твори́ши та́ко, царю́ Изра́илевъ? воста́ни и я́ждь хлѣ́бъ и молча́ бу́ди, а́зъ же да́мъ ти́ виногра́дъ навуѳе́а Иезраили́тянина.
И написа́ кни́гу на и́мя Ахаа́вле, и запеча́та ю́ печа́тiю его́, и посла́ кни́гу къ старѣ́йшинамъ и свобо́днымъ живу́щымъ съ навуѳе́емъ.
И пи́сано бя́ше въ кни́зѣ та́ко: пости́теся посто́мъ и посади́те навуѳе́а и въ нача́лѣ люді́й:
и посади́те два́ му́жа сы́ны законопресту́пныхъ проти́ву ему́, и да засвидѣ́тел­ст­вуютъ о не́мъ, глаго́люще, я́ко [не] благослови́ Бо́га и царя́: и да изведу́тъ его́ и побiю́тъ ка́менiемъ, и да у́мретъ.
И сотвори́ша та́ко му́жiе гра́да его́ старѣ́йшiи и свобо́днiи живу́щiи во гра́дѣ его́, я́коже посла́ къ ни́мъ Иезаве́ль, и я́коже пи́сано бя́ше въ кни́гахъ, я́же посла́ къ ни́мъ:
и нареко́ша по́стъ, и посади́ша навуѳе́а въ нача́лѣ люді́й,
и прiидо́ста два́ му́жа сы́нове законопресту́пныхъ и сѣдо́ста проти́ву его́, и засвидѣ́тел­ст­воваша на него́ му́жiе от­сту́пницы навуѳе́овы предъ людьми́, глаго́люще: се́й [не] благослови́ Бо́га и царя́. И изведо́ша его́ во́нъ изъ гра́да и поби́ша его́ ка́менiемъ, и у́мре.
И посла́ша ко Иезаве́ли, глаго́люще: ка́менiемъ побiе́нъ бы́сть навуѳе́й и у́мре.
И бы́сть егда́ услы́ша Иезаве́ль глаго́лющихъ, я́ко побiе́нъ навуѳе́й и у́мре, и рече́ Иезаве́ль ко Ахаа́ву: воста́ни, наслѣ́дуй виногра́дъ навуѳе́а Иезраили́тянина, и́же не взя́ у тебе́ сребра́, и уже́ нѣ́сть навуѳе́й жи́въ, но у́мре.
И бы́сть егда́ услы́ша Ахаа́въ, я́ко убiе́нъ бы́сть навуѳе́й Иезраили́тянинъ, и раздра́ ри́зы своя́ и облече́ся во вре́тище. И бы́сть по си́хъ, и воста́ и сни́де Ахаа́въ въ виногра́дъ навуѳе́а Иезраили́тянина наслѣ́дити его́.
И рече́ Госпо́дь ко илiи́ Ѳесви́тянину, глаго́ля:
воста́ни и сни́ди на срѣ́тенiе Ахаа́ву царю́ Изра́илеву, и́же въ самарі́и, се́ бо, се́й въ виногра́дѣ навуѳе́евѣ, я́ко сни́де та́мо наслѣ́дити его́:
и рече́ши ему́, глаго́ля: си́це глаго́летъ Госпо́дь: поне́же ты́ уби́лъ еси́ [навуѳе́а] и прiя́лъ еси́ въ наслѣ́дiе [виногра́дъ его́], сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь: на мѣ́стѣ, идѣ́же полиза́ша свинiи́ и пси́ кро́вь его́, та́мо поли́жутъ и кро́вь твою́, и блудни́цы измы́ют­ся въ кро́ви тво­е́й.
И рече́ Ахаа́въ ко илiи́: обрѣ́лъ ли еси́ мя́, вра́же мо́й? И рече́ илiа́: обрѣто́хъ: поне́же ты́ всу́е про́данъ еси́ сотвори́ти лука́вое предъ Го́сподемъ, во е́же разгнѣ́вати его́:
си́це глаго́летъ Госпо́дь: се́, а́зъ наведу́ на тя́ зла́я и попалю́ за́дняя твоя́, и искореню́ Ахаа́вля моча́щагося къ стѣнѣ́, и содержи́мыя и оста́в­шихся во Изра́или:
и преда́мъ до́мъ тво́й я́коже до́мъ иеровоа́ма сы́на нава́това, и я́коже до́мъ Ваа́сы сы́на Ахі́ина, о прогнѣ́ванiихъ, и́миже прогнѣ́валъ мя́ еси́, и грѣ́шити сотвори́лъ еси́ Изра́иля.
И ко Иезаве́ли рече́ Госпо́дь, глаго́ля: пси́ снѣдя́тъ ю́ въ предгра́дiи Иезрае́ля:
уме́ршаго Ахаа́вля во гра́дѣ снѣдя́тъ пси́, и уме́ршаго его́ на по́ли снѣдя́тъ пти́цы небе́сныя:
и въ суетѣ́ ты́ еси́, Ахаа́ве, и́же про́данъ бы́сть сотвори́ти лука́вое предъ Го́сподемъ, я́ко преврати́ его́ Иезаве́ль жена́ его́.
И омерзи́ся зѣло́, е́же ходи́ти вслѣ́дъ ме́рзостей, я́же сотвори́ Аморре́й, его́же истреби́ Госпо́дь от­ лица́ сыно́въ Изра́илевыхъ.
И бы́сть егда́ услы́ша Ахаа́въ словеса́ сiя́, умили́ся от­ лица́ Госпо́дня, и идя́ше пла́чася, и раздра́ ри́зы своя́, и препоя́сася вре́тищемъ по тѣ́лу сво­ему́ и пости́ся: и бѣ́ облече́нъ во вре́тище от­ дне́, въ о́ньже уби́ навуѳе́а Иезраили́тянина, и хожда́­ше ско́рбенъ.
И бы́сть глаго́лъ Госпо́день руко́ю раба́ его́ илiи́ о Ахаа́вѣ,
и рече́ Госпо́дь: ви́дѣлъ ли еси́, я́ко умили́ся Ахаа́въ от­ лица́ мо­его́? сего́ ра́ди не наведу́ зла́ во дне́хъ его́: но во дне́хъ сы́на его́ наведу́ зло́ на до́мъ его́.
Греческий [Greek (Koine)]
καὶ ἀμπελὼν εἷς ἦν τῷ Ναβουθαι τῷ Ιεζραηλίτῃ παρα­̀ τῷ ἅλῳ Αχααβ βασιλέως Σαμαρείας
καὶ ἐλάλησεν Αχααβ προ­̀ς Ναβουθαι λέγων δός μοι τὸν ἀμπελῶνά σου καὶ ἔσται μοι εἰς κῆπον λαχάνων ὅτι ἐγγίων οὗτος τῷ οἴκῳ μου καὶ δώσω σοι ἀμπελῶνα ἄλλον ἀγαθὸν ὑπὲρ αὐτόν εἰ δὲ ἀρέσκει ἐνώπιόν σου δώσω σοι ἀργύριον ἀν­τάλλαγμα τοῦ ἀμπελῶνός σου τούτου καὶ ἔσται μοι εἰς κῆπον λαχάνων
καὶ εἶπεν Ναβουθαι προ­̀ς Αχααβ μή μοι γένοιτο παρα­̀ θεοῦ μου δοῦναι κληρο­νο­μίαν πατέρων μου σοί
καὶ ἐγένετο τὸ πνεῦμα Αχααβ τεταραγμένον καὶ ἐκοιμήθη ἐπι­̀ τῆς κλίνης αὐτοῦ καὶ συν­εκάλυψεν τὸ πρώσωπον αὐτοῦ καὶ οὐκ ἔφαγεν ἄρτον
καὶ εἰσῆλθεν Ιεζαβελ ἡ γυνὴ αὐτοῦ προ­̀ς αὐτὸν καὶ ἐλάλησεν προ­̀ς αὐτόν τί τὸ πνεῦμά σου τεταραγμένον καὶ οὐκ εἶ σὺ ἐσθίων ἄρτον
καὶ εἶπεν προ­̀ς αὐτήν ὅτι ἐλάλησα προ­̀ς Ναβουθαι τὸν Ιεζραηλίτην λέγων δός μοι τὸν ἀμπελῶνά σου ἀργυρίου εἰ δὲ βούλει δώσω σοι ἀμπελῶνα ἄλλον ἀν­τ᾿ αὐτοῦ καὶ εἶπεν οὐ δώσω σοι κληρο­νο­μίαν πατέρων μου
καὶ εἶπεν προ­̀ς αὐτὸν Ιεζαβελ ἡ γυνὴ αὐτοῦ σὺ νῦν οὕτως ποιεῖς βασιλέα ἐπι­̀ Ισραηλ ἀνάστηθι φάγε ἄρτον καὶ σαυτοῦ γενοῦ ἐγὼ δώσω σοι τὸν ἀμπελῶνα Ναβουθαι τοῦ Ιεζραηλίτου
καὶ ἔγραψεν βιβλίον ἐπι­̀ τῷ ὀνόματι Αχααβ καὶ ἐσφραγίσατο τῇ σφραγῖδι αὐτοῦ καὶ ἀπέστειλεν τὸ βιβλίον προ­̀ς τοὺς πρεσβυτέρους καὶ τοὺς ἐλευθέρους τοὺς κατοικοῦν­τας μετὰ Ναβουθαι
καὶ ἐγέγραπτο ἐν τοῖς βιβλίοις λέγων νηστεύ­σατε νηστείαν καὶ καθίσατε τὸν Ναβουθαι ἐν ἀρχῇ τοῦ λαοῦ
καὶ ἐγκαθίσατε δύο ἄνδρας υἱοὺς παρα­νόμων ἐξ ἐναν­τίας αὐτοῦ καὶ κατα­μαρτυρησάτωσαν αὐτοῦ λέγον­τες ηὐλόγησεν θεὸν καὶ βασιλέα καὶ ἐξαγαγέτωσαν αὐτὸν καὶ λιθοβολησάτωσαν αὐτόν καὶ ἀπο­θανέτω
καὶ ἐποίησαν οἱ ἄνδρες τῆς πόλεως αὐτοῦ οἱ πρεσβύτεροι καὶ οἱ ἐλεύ­θεροι οἱ κατοικοῦν­τες ἐν τῇ πόλει αὐτοῦ καθὰ ἀπέστειλεν προ­̀ς αὐτοὺς Ιεζαβελ καθὰ γέγραπται ἐν τοῖς βιβλίοις οἷς ἀπέστειλεν προ­̀ς αὐτούς
ἐκάλεσαν νηστείαν καὶ ἐκάθισαν τὸν Ναβουθαι ἐν ἀρχῇ τοῦ λαοῦ
καὶ ἦλθον δύο ἄνδρες υἱοὶ παρα­νόμων καὶ ἐκάθισαν ἐξ ἐναν­τίας αὐτοῦ καὶ κατεμαρτύρησαν αὐτοῦ λέγον­τες ηὐλόγηκας θεὸν καὶ βασιλέα καὶ ἐξήγαγον αὐτὸν ἔξω τῆς πόλεως καὶ ἐλιθοβόλησαν αὐτὸν λίθοις καὶ ἀπέθανεν
καὶ ἀπέστειλαν προ­̀ς Ιεζαβελ λέγον­τες λελιθοβόληται Ναβουθαι καὶ τέθνηκεν
καὶ ἐγένετο ὡς ἤκουσεν Ιεζαβελ καὶ εἶπεν προ­̀ς Αχααβ ἀνάστα κληρονόμει τὸν ἀμπελῶνα Ναβουθαι τοῦ Ιεζραηλίτου ὃς οὐκ ἔδωκέν σοι ἀργυρίου ὅτι οὐκ ἔστιν Ναβουθαι ζῶν ὅτι τέθνηκεν
καὶ ἐγένετο ὡς ἤκουσεν Αχααβ ὅτι τέθνηκεν Ναβουθαι ὁ Ιεζραηλίτης καὶ διέρρηξεν τὰ ἱμάτια ἑαυτοῦ καὶ περιεβάλετο σάκκον καὶ ἐγένετο μετὰ ταῦτα καὶ ἀνέστη καὶ κατέβη Αχααβ εἰς τὸν ἀμπελῶνα Ναβουθαι τοῦ Ιεζραηλίτου κληρο­νο­μῆσαι αὐτόν
καὶ εἶπεν κύριος προ­̀ς Ηλιου τὸν Θεσβίτην λέγων
ἀνάστηθι καὶ κατα­́βηθι εἰς ἀπαν­τὴν Αχααβ βασιλέως Ισραηλ τοῦ ἐν Σαμαρείᾳ ἰδοὺ οὗτος ἐν ἀμπελῶνι Ναβουθαι ὅτι κατα­βέβηκεν ἐκεῖ κληρο­νο­μῆσαι αὐτόν
καὶ λαλήσεις προ­̀ς αὐτὸν λέγων τάδε λέγει κύριος ὡς σὺ ἐφόνευσας καὶ ἐκληρονόμησας δια­̀ τοῦτο τάδε λέγει κύριος ἐν παν­τὶ τόπῳ ᾧ ἔλειξαν αἱ ὕες καὶ οἱ κύνες τὸ αἷμα Ναβουθαι ἐκεῖ λείξουσιν οἱ κύνες τὸ αἷμά σου καὶ αἱ πόρναι λούσον­ται ἐν τῷ αἵματί σου
καὶ εἶπεν Αχααβ προ­̀ς Ηλιου εἰ εὕρηκάς με ὁ ἐχθρός μου καὶ εἶπεν εὕρηκα διότι μάτην πέπρασαι ποιῆσαι τὸ πονηρὸν ἐνώπιον κυρίου παροργίσαι αὐτόν
τάδε λέγει κύριος ἰδοὺ ἐγὼ ἐπάγω ἐπι­̀ σὲ κακὰ καὶ ἐκκαύσω ὀπίσω σου καὶ ἐξολεθρεύ­σω τοῦ Αχααβ οὐροῦν­τα προ­̀ς τοῖχον καὶ συν­εχόμενον καὶ ἐγκατα­λελειμμένον ἐν Ισραηλ
καὶ δώσω τὸν οἶκόν σου ὡς τὸν οἶκον Ιεροβοαμ υἱοῦ Ναβατ καὶ ὡς τὸν οἶκον Βαασα υἱοῦ Αχια περὶ τῶν παροργισμάτων ὧν παρώργισας καὶ ἐξήμαρτες τὸν Ισραηλ
καὶ τῇ Ιεζαβελ ἐλάλησεν κύριος λέγων οἱ κύνες κατα­φάγον­ται αὐτὴν ἐν τῷ προ­τειχίσματι Ιεζραελ
τὸν τεθνηκότα τοῦ Αχααβ ἐν τῇ πόλει φάγον­ται οἱ κύνες καὶ τὸν τεθνηκότα αὐτοῦ ἐν τῷ πεδίῳ φάγον­ται τὰ πετεινὰ τοῦ οὐρανοῦ
πλη­̀ν ματαίως Αχααβ ὡς ἐπράθη ποιῆσαι τὸ πονηρὸν ἐνώπιον κυρίου ὡς μετέθηκεν αὐτὸν Ιεζαβελ ἡ γυνὴ αὐτοῦ
καὶ ἐβδελύχθη σφόδρα πορεύ­εσθαι ὀπίσω τῶν βδελυγμάτων κατα­̀ πάν­τα ἃ ἐποίησεν ὁ Αμορραῖος ὃν ἐξωλέθρευσεν κύριος ἀπο­̀ προ­σώπου υἱῶν Ισραηλ
καὶ ὑπὲρ τοῦ λόγου ὡς κατενύγη Αχααβ ἀπο­̀ προ­σώπου τοῦ κυρίου καὶ ἐπορεύ­ετο κλαίων καὶ διέρρηξεν τὸν χιτῶνα αὐτοῦ καὶ ἐζώσατο σάκκον ἐπι­̀ τὸ σῶμα αὐτοῦ καὶ ἐνήστευσεν καὶ περιεβάλετο σάκκον ἐν τῇ ἡμέρᾳ ᾗ ἐπάταξεν Ναβουθαι τὸν Ιεζραηλίτην
καὶ ἐγένετο ῥῆμα κυρίου ἐν χειρὶ δούλου αὐτοῦ Ηλιου περὶ Αχααβ καὶ εἶπεν κύριος
ἑώρακας ὡς κατενύγη Αχααβ ἀπο­̀ προ­σώπου μου οὐκ ἐπάξω τὴν κακίαν ἐν ταῖς ἡμέραις αὐτοῦ ἀλλ᾿ ἐν ταῖς ἡμέραις τοῦ υἱοῦ αὐτοῦ ἐπάξω τὴν κακίαν
Украинский (Огієнко)
І сталося по цих пригодах таке.
У їзреелянина Навота, що в Їзреелі, був виноградник при палаті Ахава, самарійського царя.
І говорив Ахав до Навота, кажучи: Дай мені свого виноградника, і він буде мені за яринного города, бо він близький до мого дому.
А я дам тобі замість нього виноградника ліпшого від нього.
Якщо це добре в очах твоїх, я дам тобі срібла, ціну його.
І сказав Навот до Ахава: Заборонено мені від Господа, щоб я дав тобі спадщину моїх батьків.
І ввійшов Ахав до дому свого незадоволений та гнівний через те слово, яке говорив йому їзреелянин Навот, бо той сказав: Не дам тобі спадщини батьків моїх!
І ліг він на ліжку своїм, і відвернув своє обличчя, і не їв хліба.
І прийшла до нього жінка його Єзавель та й сказала йому: Чого це твій дух сумний, і ти не їси хліба?
І сказав він до неї: Бо я говорив до їзреелянина Навота.
І сказав я йому: Дай мені свого виноградника за срібло, або, якщо ти хочеш, дам тобі замість нього виноградника ліпшого.
Та він відказав: Не дам тобі свого виноградника!
І сказала до нього його жінка Єзавель: Отепер ти зробишся царем над Ізраїлем.
Устань, поїж хліба, і нехай буде веселе твоє серце.
А виноградника їзреелянина Навота дам тобі я.
І понаписувала вона листи в імені Ахава, і позапечатувала їх його печаткою, та й порозсилала ті листи до старших та до вельможних, що були в його місті, що сиділи з Навотом.
А в тих листах вона понаписувала так: Оголосіть піст, і посадіть Навота на чолі народу.
І посадіть двох негідних людей навпроти нього, нехай свідчать на нього, кажучи: Ти зневажив Бога й царя.
І виведіть його, і вкаменуйте його, і нехай він помре…
І зробили мужі його міста, старші та вельможні, що сиділи в його місті, так, як послала до них Єзавель, як було написано в листах, які вона порозсилала до них.
Оголосили вони піст, і посадили Навота на чолі народу.
І прийшли два чоловіки негідні, і сіли навпроти нього.
І ті негідні люди свідчили на нього, на Навота, перед народом, говорячи: Навот зневажив Бога й царя!
І вивели його поза місто, та й укаменували його камінням, і він помер…
І послали вони до Єзавелі, говорячи: Навот укаменований і помер.
І сталося, як почула Єзавель, що Навот укаменований і помер, то сказала Єзавель до Ахава: Устань, посядь виноградника їзреелянина Навота, що відмовив дати його тобі за срібло, бо Навот не живий, а помер.
І сталося, як почув Ахав, що Навот помер, то Ахав устав, щоб зійти до виноградника їзреелянина Навота, щоб посісти його.
І було Господнє слово до тішб́янина Іллі, говорячи:
Устань, зійди назустріч Ахава, Ізраїлевого царя, що в Сирії, ось він у Навотовому винограднику, куди зійшов, щоб посісти його.
І будеш говорити до нього, кажучи: Так сказав Господь: Ти вбив, а тепер хочеш посісти?
І говоритимеш до нього, кажучи: Так сказав Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, пси лизатимуть і твою власну кров!
І сказав Ахав до Іллі: Ось ти знайшов мене, вороже мій!
А той відказав: Знайшов, бо ти запродався чинити зло в Господніх очах.
Ось Я спроваджую на тебе лихо, і вигублю все за тобою, і вигублю Ахавові навіть те, що мочить на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі!
І зроблю з твоїм домом, як із домом Єровоама, Неватового сина, й як із домом Баші, Ахієвого сина, за той гнів, яким розгнівив ти Мене та ввів у гріх Ізраїля.
І також до Єзавелі говорив Господь, кажучи: Пси з́їдять Єзавель на передмур́ї Їзреелу.
Померлого в Ахава в місті поїдять пси, а померлого на полі поїсть птаство небесне.
Бо ще не було такого, як Ахав, що запродався чинити зло в Господніх очах, що його намовила жінка його Єзавель.
І він чинив дуже гидке, ідучи за ідолами, усе так, як робили амореяни, що їх Господь повиганяв перед Ізраїлевими синами.
І сталося, як Ахав почув ці слова, то роздер він шати свої, і зодягнув на тіло своє веретище, і постив, і лежав у веретищі, і ходив сумовито…
І було Господнє слово до тішб́янина Іллі, говорячи:
Чи ти спостеріг, що Ахав упокорився перед лицем Моїм?
За те, що він упокорився перед Моїм лицем, не наведу Я лиха за його днів, за днів його сина наведу Я те лихо на його дім.
1 Ахав возжелал виноградника Навуфея подле дворца в Изрееле; 5 Иезавель с помощью ложных свидетелей добивается смерти Навуфея; 17 Господь посылает Илию, чтобы объявить Ахаву и Иезавели суд Божий над ними и их домом за все их злодеяния; 27 Ахав раскаялся и помилован.
И было после сих происшествий: у Навуфея Изреелитянина в Изреели был виноградник подле дворца Ахава, царя Самарийского.
И сказал Ахав Навуфею, говоря: отдай мне свой виноградник; из него будет у меня овощной сад, ибо он близко к моему дому; а вместо него я дам тебе виноградник лучше этого, или, если угодно тебе, дам тебе серебра, сколько он стоит.
Но Навуфей сказал Ахаву: сохрани меня Господь, чтоб я отдал тебе наследство отцов моих!
И пришел Ахав домой встревоженный и огорченный тем словом, которое сказал ему Навуфей Изреелитянин, говоря: не отдам тебе наследства отцов моих. И [в смущенном духе] лег на постель свою, и отворотил лице свое, и хлеба не ел.
И вошла к нему жена его Иезавель и сказала ему: отчего встревожен дух твой, что ты и хлеба не ешь?
Он сказал ей: когда я стал говорить Навуфею Изреелитянину и сказал ему: «отдай мне виноградник твой за серебро, или, если хочешь, я дам тебе другой виноградник вместо него», тогда он сказал: «не отдам тебе виноградника моего, [наследства отцов моих]».
И сказала ему Иезавель, жена его: что за царство было бы в Израиле, если бы ты так поступал? встань, ешь хлеб и будь спокоен; я доставлю тебе виноградник Навуфея Изреелитянина.
И написала она от имени Ахава письма, и запечатала их его печатью, и послала эти письма к старейшинам и знатным в его городе, живущим с Навуфеем.
В письмах она писала так: объявите пост и посадите Навуфея на первое место в народе;
и против него посадите двух негодных людей, которые свидетельствовали бы на него и сказали: «ты хулил Бога и царя»; и потом выведите его, и побейте его камнями, чтоб он умер.
И сделали мужи города его, старейшины и знатные, жившие в городе его, как приказала им Иезавель, так, как писано в письмах, которые она послала к ним.
Объявили пост и посадили Навуфея во главе народа;
и выступили два негодных человека и сели против него, и свидетельствовали на него эти недобрые люди пред народом, и говорили: Навуфей хулил Бога и царя. И вывели его за город, и побили его камнями, и он умер.
И послали к Иезавели сказать: Навуфей побит камнями и умер.
Услышав, что Навуфей побит камнями и умер, Иезавель сказала Ахаву: встань, возьми во владение виноградник Навуфея Изреелитянина, который не хотел отдать тебе за серебро; ибо Навуфея нет в живых, он умер.
Когда услышал Ахав, что Навуфей [Изреелитянин] был убит, [разодрал одежды свои и надел на себя вретище, а потом] встал Ахав, чтобы пойти в виноградник Навуфея Изреелитянина и взять его во владение.
И было слово Господне к Илии Фесвитянину:
встань, пойди навстречу Ахаву, царю Израильскому, который в Самарии, вот, он теперь в винограднике Навуфея, куда пришел, чтобы взять его во владение;
и скажи ему: «так говорит Господь: ты убил, и еще вступаешь в наследство?» и скажи ему: «так говорит Господь: на том месте, где псы лизали кровь Навуфея, псы будут лизать и твою кровь».
И сказал Ахав Илии: нашел ты меня, враг мой! Он сказал: нашел, ибо ты предался тому, чтобы делать неугодное пред очами Господа [и раздражать Его].
[Так говорит Господь:] вот, Я наведу на тебя беды и вымету за тобою и истреблю у Ахава мочащегося к стене и заключенного и оставшегося в Израиле.
И поступлю с домом твоим так, как поступил Я с домом Иеровоама, сына Наватова, и с домом Ваасы, сына Ахиина, за оскорбление, которым ты раздражил Меня и ввел Израиля в грех.
Также и о Иезавели сказал Господь: псы съедят Иезавель за стеною Изрееля.
Кто умрет у Ахава в городе, того съедят псы, а кто умрет на поле, того расклюют птицы небесные;
не было еще такого, как Ахав, который предался бы тому, чтобы делать неугодное пред очами Господа, к чему подущала его жена его Иезавель;
он поступал весьма гнусно, последуя идолам, как делали Аморреи, которых Господь прогнал от лица сынов Израилевых.
Выслушав все слова сии, Ахав [умилился пред Господом, ходил и плакал,] разодрал одежды свои, и возложил на тело свое вретище, и постился, и спал во вретище, и ходил печально.
И было слово Господне к Илии Фесвитянину [об Ахаве], и сказал Господь:
видишь, как смирился предо Мною Ахав? За то, что он смирился предо Мною, Я не наведу бед в его дни; во дни сына его наведу беды на дом его.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible