Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

3-я книга Царств

 
  • Егда́ же ца́р­ст­во утверди́ся въ руцѣ́ соломо́на, сва́тов­ст­во сотвори́ соломо́нъ съ фарао́номъ царе́мъ Еги́петскимъ: и поя́тъ дще́рь фарао́ню и введе́ ю́ во гра́дъ дави́довъ, до́ндеже сконча́ зда́ти до́мъ сво́й и до́мъ Госпо́день и стѣ́ну Иерусали́ма о́крестъ.
  • Оба́че лю́дiе тогда́ бя́ху жру́ще на высо́кихъ, я́ко не бѣ́ созда́нъ до́мъ Го́сподеви да́же до дне́ о́наго.
  • И воз­люби́ соломо́нъ Го́спода, ходи́ти въ заповѣ́данiихъ дави́да отца́ сво­его́, то́кмо на холмѣ́хъ жря́ше и кадя́ше.
  • И воста́ соломо́нъ, и и́де въ гавао́нъ пожре́ти та́мо, я́ко та́мо бѣ́ высота́ ве́лiя: ты́сящу всесожже́нiя воз­несе́ на же́ртвен­ницѣ въ гавао́нѣ.
  • И яви́ся Госпо́дь соломо́ну во снѣ́ но́щiю и рече́ ему́: проси́ что́ хо́щеши себѣ́.
  • И рече́ соломо́нъ: ты́ сотвори́лъ еси́ съ рабо́мъ тво­и́мъ дави́домъ отце́мъ мо­и́мъ ми́лость ве́лiю, я́коже ходи́ предъ тобо́ю и́стиною и пра́вдою и пра́вымъ се́рдцемъ съ тобо́ю, и сохрани́лъ еси́ ему́ ми́лость вели́кую сiю́, е́же да́ти сы́ну его́ сѣдѣ́ти на престо́лѣ его́, я́коже дне́сь:
  • и ны́нѣ, Го́споди Бо́же мо́й, ты́ да́лъ еси́ раба́ тво­его́ вмѣ́сто дави́да отца́ мо­его́: и а́зъ е́смь о́трочищь ма́лъ, и не вѣ́мъ исхо́да мо­его́ и вхо́да мо­его́:
  • ра́бъ же тво́й посредѣ́ люді́й тво­и́хъ, и́хже избра́лъ еси́ люді́й мно́гихъ, и́же не изочту́т­ся от­ мно́же­ст­ва:
  • и да́си рабу́ тво­ему́ се́рдце смы́слено слы́шати и суди́ти лю́ди твоя́ въ пра́вдѣ, е́же разумѣва́ти посредѣ́ добра́ и зла́: я́ко кто́ мо́жетъ суди́ти лю́демъ тво­и́мъ тя́жкимъ си́мъ?
  • И уго́дно бы́сть сло́во сiе́ предъ Го́сподемъ, я́ко испроси́ соломо́нъ глаго́лъ се́й.
  • И рече́ Госпо́дь къ нему́: зане́же проси́лъ еси́ от­ мене́ глаго́ла сего́, и не проси́лъ еси́ от­ мене́ дні́й мно́гихъ, и не проси́лъ еси́ бога́т­ст­ва, ниже́ проси́лъ еси́ ду́шъ вра́гъ тво­и́хъ, но испроси́лъ еси́ себѣ́ ра́зума, е́же слы́шати су́дъ:
  • се́, сотвори́хъ по глаго́лу тво­ему́, се́, да́хъ ти́ се́рдце смы́слено и му́дро: я́коже ты́, не бы́сть му́жъ пре́жде тебе́ и по тебѣ́ не воста́нетъ подо́бенъ тебѣ́:
  • и я́же не проси́лъ еси́, да́хъ тебѣ́, и бога́т­ст­во и сла́ву, я́коже ты́, не бы́сть му́жъ подо́бенъ тебѣ́ въ царе́хъ во вся́ дни́ твоя́:
  • и а́ще по́йдеши путе́мъ мо­и́мъ сохрани́ти за́повѣди моя́ и повелѣ́нiя моя́, я́коже хожда́­ше дави́дъ оте́цъ тво́й, и умно́жу дни́ твоя́.
  • И воз­буди́ся соломо́нъ, и се́, сновидѣ́нiе. И воста́, и и́де во Иерусали́мъ, и ста́ предъ лице́мъ же́ртвен­ника, предъ лице́мъ киво́та завѣ́та Госпо́дня въ Сiо́нѣ, и воз­несе́ всесожже́нiя и сотвори́ ми́рная, и сотвори́ пи́ръ ве́лiй себѣ́ и всѣ́мъ отроко́мъ сво­и́мъ.
  • Тогда́ яви́стѣся двѣ́ женѣ́ блудни́цѣ предъ царе́мъ и ста́стѣ предъ ни́мъ.
  • И рече́ жена́ еди́на: во мнѣ́, го́споди мо́й: а́зъ и жена́ сiя́ жи́хомѣ въ дому́ еди́нѣмъ и роди́хомѣ въ дому́:
  • и бы́сть по тре́тiемъ дни́ рожде́нiя мо­его́, и роди́ и жена́ сiя́: и бѣ́хомъ ку́пно, и не бѣ́ никто́же съ на́ми, кромѣ́ обо­и́хъ на́съ въ дому́:
  • и у́мре сы́нъ жены́ сея́ въ нощи́, я́ко лежа́ на не́мъ:
  • и воста́ въ полу́нощи, и взя́ отроча́ мое́ от­ объя́тiй мо­и́хъ, и успи́ е́ на ло́нѣ сво­е́мъ, а отроча́ свое́ уме́ршее положи́ на ло́нѣ мо­е́мъ:
  • и воста́хъ зау́тра накорми́ти отроча́ мое́, и обрѣто́хъ и ме́ртво: и се́, разсмотри́хъ его́ ра́но, и се́, не бѣ́ сы́нъ мо́й, его́же роди́хъ:
  • И рече́ друга́я жена́: ни́, но се́ е́сть сы́нъ мо́й живы́й, се́ же е́сть сы́нъ тво́й уме́рый. И пря́стѣся предъ царе́мъ.
  • И рече́ и́ма ца́рь: ты́ глаго́леши, я́ко се́й сы́нъ мо́й живы́й, сы́нъ же сея́ ме́ртвый: и ты́ глаго́леши: ни́, но живы́й е́сть сы́нъ мо́й, тво́й же сы́нъ уме́ршiй.
  • И рече́ ца́рь: при­­неси́те ми́ ме́чь. И при­­несо́ша ме́чь предъ царя́.
  • И рече́ ца́рь: разсѣцы́те отроча́ ссу́щее живо́е на дво́е, и дади́те полови́ну его́ се́й, и другу́ю полови́ну о́нѣй.
  • И от­вѣща́ жена́, ея́же бѣ́ сы́нъ живы́й, и рече́ ко царю́, поне́же смяте́ся утро́ба ея́ о сы́нѣ ея́, и рече́: во мнѣ́, го́споди мо́й, дади́те е́й отроча́ живо́е, сме́ртiю же не умертви́те его́. И та́ рече́: да не бу́детъ ни мнѣ́, ни́ тебѣ́, но пресѣцы́те е́.
  • И от­вѣща́ ца́рь и рече́: дади́те дѣ́тище жи́во женѣ́ ре́кшей: дади́те се́й е́, сме́ртiю же не умертви́те его́: сiя́ ма́ти его́.
  • И слы́ша ве́сь Изра́иль су́дъ се́й, и́мже суди́ ца́рь, и убоя́шася от­ лица́ царе́ва, разумѣ́ша бо, я́ко ра́зумъ Бо́жiй въ не́мъ е́же твори́ти оправда́нiя.
  • [Когда утвердилось царство в руках Соломона,] Соломон породнился с фараоном, царем Египетским, и взял за себя дочь фараона и ввел ее в город Давидов, доколе не построил дома своего и дома Господня и стены вокруг Иерусалима.
  • Народ еще приносил жертвы на высотах, ибо не был построен дом имени Господа до того времени.
  • И возлюбил Соломон Господа, ходя по уставу Давида, отца своего; но и он приносил жертвы и курения на высотах.
  • И пошел царь в Гаваон, чтобы принести там жертву, ибо там был главный жертвенник. Тысячу всесожжений вознес Соломон на том жертвеннике.
  • В Гаваоне явился Господь Соломону во сне ночью, и сказал Бог: проси, что дать тебе.
  • И сказал Соломон: Ты сделал рабу Твоему Давиду, отцу моему, великую милость; и за то, что он ходил пред Тобою в истине и правде и с искренним сердцем пред Тобою, Ты сохранил ему эту великую милость и даровал ему сына, который сидел бы на престоле его, как это и есть ныне;
  • и ныне, Господи Боже мой, Ты поставил раба Твоего царем вместо Давида, отца моего; но я отрок малый, не знаю ни моего выхода, ни входа;
  • и раб Твой – среди народа Твоего, который избрал Ты, народа столь многочисленного, что по множеству его нельзя ни исчислить его, ни обозреть;
  • даруй же рабу Твоему сердце разумное, чтобы судить народ Твой и различать, что добро и что зло; ибо кто может управлять этим многочисленным народом Твоим?
  • И благоугодно было Господу, что Соломон просил этого.
  • И сказал ему Бог: за то, что ты просил этого и не просил себе долгой жизни, не просил себе богатства, не просил себе душ врагов твоих, но просил себе разума, чтоб уметь судить, –
  • вот, Я сделаю по слову твоему: вот, Я даю тебе сердце мудрое и разумное, так что подобного тебе не было прежде тебя, и после тебя не восстанет подобный тебе;
  • и то, чего ты не просил, Я даю тебе, и богатство и славу, так что не будет подобного тебе между царями во все дни твои;
  • и если будешь ходить путем Моим, сохраняя уставы Мои и заповеди Мои, как ходил отец твой Давид, Я продолжу и дни твои.
  • И пробудился Соломон, и вот, это было сновидение. И пошел он в Иерусалим и стал [пред жертвенником] пред ковчегом завета Господня, и принес всесожжения и совершил жертвы мирные, и сделал большой пир для всех слуг своих.
  • Тогда пришли две женщины блудницы к царю и стали пред ним.
  • И сказала одна женщина: о, господин мой! я и эта женщина живем в одном доме; и я родила при ней в этом доме;
  • на третий день после того, как я родила, родила и эта женщина; и были мы вместе, и в доме никого постороннего с нами не было; только мы две были в доме;
  • и умер сын этой женщины ночью, ибо она заспала его;
  • и встала она ночью, и взяла сына моего от меня, когда я, раба твоя, спала, и положила его к своей груди, а своего мертвого сына положила к моей груди;
  • утром я встала, чтобы покормить сына моего, и вот, он был мертвый; а когда я всмотрелась в него утром, то это был не мой сын, которого я родила.
  • И сказала другая женщина: нет, мой сын живой, а твой сын мертвый. А та говорила ей: нет, твой сын мертвый, а мой живой. И говорили они так пред царем.
  • И сказал царь: эта говорит: мой сын живой, а твой сын мертвый; а та говорит: нет, твой сын мертвый, а мой сын живой.
  • И сказал царь: подайте мне меч. И принесли меч к царю.
  • И сказал царь: рассеките живое дитя надвое и отдайте половину одной и половину другой.
  • И отвечала та женщина, которой сын был живой, царю, ибо взволновалась вся внутренность ее от жалости к сыну своему: о, господин мой! отдайте ей этого ребенка живого и не умерщвляйте его. А другая говорила: пусть же не будет ни мне, ни тебе, рубите.
  • И отвечал царь и сказал: отдайте этой живое дитя, и не умерщвляйте его: она – его мать.
  • И услышал весь Израиль о суде, как рассудил царь; и стали бояться царя, ибо увидели, что мудрость Божия в нем, чтобы производить суд.
  • 所 罗 门 与 埃 及 王 法 老 结 亲 , 娶 了 法 老 的 女 儿 为 妻 , 接 她 进 入 大 卫 城 , 直 等 到 造 完 了 自 己 的 宫 和 耶 和 华 的 殿 , 并 耶 路 撒 冷 周 围 的 城 墙 。
  • 当 那 些 日 子 , 百 姓 仍 在 邱 坛 献 祭 , 因 为 还 没 有 为 耶 和 华 的 名 建 殿 。
  • 所 罗 门 爱 耶 和 华 , 遵 行 他 父 亲 大 卫 的 律 例 , 只 是 还 在 邱 坛 献 祭 烧 香 。
  • 所 罗 门 王 上 基 遍 去 献 祭 。 因 为 在 那 里 有 极 大 ( 或 作 出 名 ) 的 邱 坛 , 他 在 那 坛 上 献 一 千 牺 牲 作 燔 祭 。
  • 在 基 遍 , 夜 间 梦 中 , 耶 和 华 向 所 罗 门 显 现 , 对 他 说 , 你 愿 我 赐 你 什 么 。 你 可 以 求 。
  • 所 罗 门 说 , 你 仆 人 我 父 亲 大 卫 用 诚 实 , 公 义 , 正 直 的 心 行 在 你 面 前 , 你 就 向 他 大 施 恩 典 , 又 为 他 存 留 大 恩 , 赐 他 一 个 儿 子 坐 在 他 的 位 上 , 正 如 今 日 一 样 。
  • 耶 和 华 我 的 神 阿 , 如 今 你 使 仆 人 接 续 我 父 亲 大 卫 作 王 。 但 我 是 幼 童 , 不 知 道 应 当 怎 样 出 入 。
  • 仆 人 住 在 你 所 拣 选 的 民 中 , 这 民 多 得 不 可 胜 数 。
  • 所 以 求 你 赐 我 智 慧 , 可 以 判 断 你 的 民 , 能 辨 别 是 非 。 不 然 , 谁 能 判 断 这 众 多 的 民 呢 。
  • 所 罗 门 因 为 求 这 事 , 就 蒙 主 喜 悦 。
  • 神 对 他 说 , 你 既 然 求 这 事 , 不 为 自 己 求 寿 , 求 富 , 也 不 求 灭 绝 你 仇 敌 的 性 命 , 单 求 智 慧 可 以 听 讼 ,
  • 我 就 应 允 你 所 求 的 , 赐 你 聪 明 智 慧 , 甚 至 在 你 以 前 没 有 像 你 的 , 在 你 以 后 也 没 有 像 你 的 。
  • 你 所 没 有 求 的 , 我 也 赐 给 你 , 就 是 富 足 , 尊 荣 , 使 你 在 世 的 日 子 , 列 王 中 没 有 一 个 能 比 你 的 。
  • 你 若 效 法 你 父 亲 大 卫 , 遵 行 我 的 道 , 谨 守 我 的 律 例 , 诫 命 , 我 必 使 你 长 寿 。
  • 所 罗 门 醒 了 , 不 料 是 个 梦 。 他 就 回 到 耶 路 撒 冷 , 站 在 耶 和 华 的 约 柜 前 , 献 燔 祭 和 平 安 祭 , 又 为 他 众 臣 仆 设 摆 筵 席 。
  • 一 日 , 有 两 个 妓 女 来 , 站 在 王 面 前 。
  • 一 个 说 , 我 主 阿 , 我 和 这 妇 人 同 住 一 房 。 她 在 房 中 的 时 候 , 我 生 了 一 个 男 孩 。
  • 我 生 孩 子 后 第 三 日 , 这 妇 人 也 生 了 孩 子 。 我 们 是 同 住 的 , 除 了 我 们 二 人 之 外 , 房 中 再 没 有 别 人 。
  • 夜 间 , 这 妇 人 睡 着 的 时 候 , 压 死 了 她 的 孩 子 。
  • 她 半 夜 起 来 , 趁 我 睡 着 , 从 我 旁 边 把 我 的 孩 子 抱 去 , 放 在 她 怀 里 , 将 她 的 死 孩 子 放 在 我 怀 里 。
  • 天 要 亮 的 时 候 , 我 起 来 要 给 我 的 孩 子 吃 奶 , 不 料 , 孩 子 死 了 。 及 至 天 亮 , 我 细 细 地 察 看 , 不 是 我 所 生 的 孩 子 。
  • 那 妇 人 说 , 不 然 , 活 孩 子 是 我 的 , 死 孩 子 是 你 的 。 这 妇 人 说 , 不 然 , 死 孩 子 是 你 的 , 活 孩 子 是 我 的 。 她 们 在 王 面 前 如 此 争 论 。
  • 王 说 , 这 妇 人 说 活 孩 子 是 我 的 , 死 孩 子 是 你 的 , 那 妇 人 说 不 然 , 死 孩 子 是 你 的 , 活 孩 子 是 我 的 ,
  • 就 吩 咐 说 , 拿 刀 来 。 人 就 拿 刀 来 。
  • 王 说 , 将 活 孩 子 劈 成 两 半 , 一 半 给 那 妇 人 , 一 半 给 这 妇 人 。
  • 活 孩 子 的 母 亲 为 自 己 的 孩 子 心 里 急 痛 , 就 说 , 求 我 主 将 活 孩 子 给 那 妇 人 吧 , 万 不 可 杀 他 。 那 妇 人 说 , 这 孩 子 也 不 归 我 , 也 不 归 你 , 把 他 劈 了 吧 。
  • 王 说 , 将 活 孩 子 给 这 妇 人 , 万 不 可 杀 他 。 这 妇 人 实 在 是 他 的 母 亲 。
  • 以 色 列 众 人 听 见 王 这 样 判 断 , 就 都 敬 畏 他 。 因 为 见 他 心 里 有 神 的 智 慧 , 能 以 断 案 。
  • І посвоячився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчив будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.
  • Та народ приносив жертви на пагірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів.
  • І полюбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він приносив жертви та кадив на пагірках.
  • І пішов був цар до Ґів́ону, щоб приносити там жертви, бо то найбільший пагірок.
    Тисячу цілопалень приніс Соломон на тому жертівникові.
  • У Ґів́оні з́явився Господь до Соломона в нічному сні.
    І Бог сказав: Проси, що Я маю дати тобі!
  • А Соломон відказав: Ти зробив був велику милість із рабом Своїм Давидом, батьком моїм, як він ходив перед лицем Твоїм правдою та праведністю, та простотою серця з Тобою.
    І зберіг Ти йому ту велику милість, і дав йому сина, що сидить на його троні, як є й цього дня.
  • А тепер, Господи, Боже, Ти вчинив Свого раба царем замість батька мого Давида, а я недоросток, не знаю виходу та входу.
  • А раб Твій серед народу Твого, якого Ти вибрав, він народ численний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту.
  • Дай же Своєму рабові серце розумне, щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом Твоїм?
  • І була та річ приємна в Господніх очах, що Соломон попросив оцю річ.
  • І сказав Бог до нього: За те, що просив ти цю річ, а не просив для себе днів довгих та багатства, і не просив душ ворогів своїх, а просив собі розуму, щоб уміти судити,
  • то ось зроблю Я за словом твоїм, ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі.
  • А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і багатство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде нікого серед царів усе життя твоє.
  • А якщо ти ходитимеш Моїми дорогами, щоб дотримувати постанови Мої та заповіді Мої, як ходив був батько твій Давид, то продовжу дні твої!
  • І прокинувся Соломон, аж ось це був сон.
    І ввійшов він до Єрусалиму, та й став перед ковчегом Господнього заповіту, і приніс цілопалення та вчинив жертви мирні.
    І зробив він гостину для всіх своїх слуг.
  • І прийшли до царя дві жінки блудниці, та й стали перед обличчям його.
  • І сказала одна жінка: Прошу, пане мій, я та ця жінка сидимо в одному домі.
    І породила я при ній у цьому домі.
  • І сталося третього дня по породі моїм, і породила теж оця жінка.
    А ми були разом, нікого чужого в домі з нами не було, тільки двоє нас було в домі.
  • А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього.
  • І встала вона серед ночі, і взяла мого сина від мене, а невільниця твоя спала, і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм…
  • І встала я рано, щоб погодувати сина свого, аж ось помер він!
    І придивилася я до нього рано, а ото не був це син мій, що я породила…
  • А інша жінка відказала: Ні, то мій син живий, а твій син мертвий!
    А та говорила: Ні, то твій син мертвий, а мій син живий!
    І так сперечались вони перед царем.
  • І сказав цар: Ця говорить: Це мій син живий, а син твій мертвий, а та говорить: Ні, то син твій мертвий, а мій син живий.
  • І сказав цар: Подайте мені меча!
    І принесли меча перед цареве обличчя.
  • І сказав цар: Розітніть це живе дитя надвоє, і дайте половину одній, а половину другій!…
  • І сказала до царя жінка, що син її той живий, бо запалилася любов її до сина свого, і сказала вона: Прошу, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити не забивайте його!…
    А та каже: Хай не буде ні мені, ні тобі, розтинайте!…
  • А цар відповів та й сказав: Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати не вбивайте його.
    Вона його мати!
  • І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.