и рече́ къ нему́ Госпо́дь: услы́шахъ гла́съ моли́твы твоея́ и моле́нiя твоего́, и́мже моли́лся еси́ предо мно́ю: сотвори́хъ ти́ по все́й моли́твѣ твое́й, и освяти́хъ хра́мъ се́й, его́же созда́лъ еси́, е́же положи́ти и́мя мое́ та́мо во вѣ́ки, и бу́дутъ о́чи мои́ ту́ и се́рдце мое́ во вся́ дни́:

и ты́ а́ще по́йдеши предо мно́ю, я́коже ходи́ дави́дъ оте́цъ тво́й въ преподо́бiи се́рдца и въ правотѣ́, и е́же твори́ти по всѣ́мъ, я́же заповѣ́дахъ ему́, и повелѣ́нiя моя́ и за́повѣди моя́ сохрани́ши:

и возста́влю престо́лъ ца́рствiя твоего́ во Изра́или во вѣ́ки, я́коже глаго́лахъ къ дави́ду отцу́ твоему́, глаго́ля: не оскудѣ́етъ ти́ му́жъ властели́нъ во Изра́или:

а́ще же отвраща́ющеся отвратите́ся вы́ и ча́да ва́ша от мене́ и не сохраните́ за́повѣдiй мои́хъ и повелѣ́нiй мои́хъ, я́же даде́ Моисе́й предъ ва́ми, и по́йдете и порабо́таете бого́мъ ины́мъ и поклоните́ся и́мъ:

и изри́ну Изра́иля изъ земли́, ю́же да́хъ и́мъ, и хра́мъ се́й, его́же освяти́хъ и́мени моему́, отве́ргу от лица́ моего́: и бу́детъ Изра́иль въ погубле́нiе и во глаго́ланiе всѣ́мъ лю́демъ:

и до́мъ се́й бу́детъ высо́кiй, вся́къ преходя́й сквозѣ́ его́ ужа́снется, и возсви́щетъ и рече́тъ: чесо́ ра́ди сотвори́ Госпо́дь та́ко земли́ се́й и хра́му сему́?

и реку́тъ: поне́же оста́виша Го́спода Бо́га своего́, и́же изведе́ отцы́ и́хъ изъ Еги́пта, изъ до́му рабо́ты, и прiя́ша бо́ги чужды́я, и поклони́шася и́мъ, и порабо́таша и́мъ, сего́ ра́ди наведе́ на ня́ Госпо́дь зло́ сiе́.

И бы́сть по два́десяти лѣ́тѣхъ, въ ня́же созда́ Соломо́нъ два́ до́мы, хра́мъ Госпо́день и до́мъ царе́въ,

хира́мъ ца́рь ти́рскiй помога́ше Соломо́ну дре́вы ке́дрскими и дре́вы пе́вговыми и зла́томъ и всѣ́мъ хотѣ́нiемъ его́: тогда́ даде́ Соломо́нъ хира́му два́десять градо́въ въ земли́ Галиле́йстѣй.

И изы́де хира́мъ изъ ти́ра и по́йде въ Галиле́ю ви́дѣти гра́ды, я́же даде́ ему́ Соломо́нъ: и не бы́ша ему́ уго́дни,

и рече́: что́ гра́ди сі́и, я́же да́лъ ми́ еси́, бра́те? И нарече́ я́ предѣ́лъ [хаву́ль], до дне́шняго дне́.

И принесе́ хира́мъ Соломо́ну сто́ и два́десять тала́нтъ зла́та.

Сiе́ же е́сть число́ дая́нiя е́же принесе́ ца́рь Соломо́нъ, да сози́ждетъ хра́мъ Госпо́день и до́мъ царе́въ, и мело́нъ и стѣ́ну Иерусали́мску и краегра́дiе е́же огради́ти стѣ́ну гра́да дави́дова, и Асу́ръ и Магедо́ и газе́ръ.

Фарао́нъ ца́рь Еги́петскiй взы́де и взя́ газе́ръ и сожже́ и́ огне́мъ, и Ханаа́на живу́щаго во гра́дѣ то́мъ погуби́: и даде́ его́ въ да́ръ дще́ри свое́й, женѣ́ Соломо́ни.

И согради́ Соломо́нъ газе́ръ и веѳоро́нъ ни́жнiй,

и Валаа́ѳъ и Ѳамо́ръ въ пусты́ни.

И вся́ гра́ды крѣ́пкiя, и́же бы́ша Соломо́ну, и вся́ гра́ды, идѣ́же бя́ху колесни́цы, и вся́ гра́ды, идѣ́же бя́ху ко́нницы его́, и все́ е́же бы́сть уго́дно царю́ Соломо́ну, созда́ во Иерусали́мѣ, и въ Лива́нѣ и во все́й земли́ ца́рства своего́.

Всѣ́хъ люді́й оста́вшихся от Аморре́а и Хетте́а, и Ферезе́а и Ханане́а, и Еве́а и Иевусе́а и Гергесе́а, не су́щихъ от сыно́въ Изра́илевыхъ,

сыно́въ и́хъ оста́вшихся по ни́хъ на земли́, и́хже не возмого́ша сы́нове Изра́илевы потреби́ти и́хъ, ца́рь Соломо́нъ порабо́ти и́хъ дая́ти да́нь да́же до дне́ сего́:

от сыно́въ же Изра́илевыхъ не даде́ въ рабо́ту Соломо́нъ, я́ко ті́и бя́ху му́жiе хра́брiи, и о́троцы его́, и кня́зи его́, и триста́ты его́, и воево́ды колесни́цъ его́, и ко́нницы его́.

И бя́ху старѣ́йшины приста́вленнымъ надъ дѣ́лы царя́ Соломо́на, пя́ть со́тъ пятьдеся́тъ повелѣва́ющiи лю́демъ дѣ́лающымъ дѣ́ло.

Дще́рь же фарао́на пре́йде изъ гра́да дави́дова въ до́мъ сво́й, его́же созда́ е́й Соломо́нъ, тогда́ созда́ мело́нъ.

И приноша́ше Соломо́нъ три́жды въ го́дъ всесожже́нiя и ми́рныя же́ртвы на олта́рь, его́же сози́жде Го́споду, и кадя́ше ѳимiа́мъ предъ Го́сподемъ: и соверши́ хра́мъ.

И сотвори́ ца́рь Соломо́нъ кора́бль въ гасiо́нѣ гаве́рстѣмъ, и́же при Ела́ѳѣ, при у́стiи мо́ря послѣ́дняго, въ земли́ Едо́мстѣй.

И посла́ хира́мъ на корабли́ от о́трокъ свои́хъ му́жы корабе́лники управля́ти вѣ́дущихъ мо́ре со о́троки Соломо́ни:

и прiидо́ша въ Софи́ръ, и взя́ша отту́ду зла́та четы́ре ста́ и два́десять тала́нтъ и принесо́ша царю́ Соломо́ну.

Украинский (Огієнко)

І сталося, як Соломон покінчив будувати храм Господній та дім царський, та все, що було бажанням Соломона, що прагнув він зробити,

то Господь явився Соломонові другий раз, як явився йому в Ґів́оні.

І сказав Господь до нього: Вислухав Я молитви твої та благання твої, якими благав ти перед лицем Моїм, Я освятив той храм, що ти збудував, щоб покласти Ім́я Моє там аж навіки.
І будуть там Мої очі та серце Моє по всі дні.

А ти, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, у чистості серця та в правоті, щоб зробити все, що наказав Я тобі, якщо будеш дотримуватися уставів Моїх та постанов Моїх,

то трона царства твого над Ізраїлем Я поставлю навіки, як Я говорив був батькові твоєму Давидові, кажучи: Не буде переводу нікому з нащадків твоїх на Ізраїлевім троні.

Якщо ж справді відвернетеся ви та ваші сини від Мене, і не будете дотримувати заповідей Моїх та уставів Моїх, що Я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і буде те вклонятися їм,

то Я винищу Ізраїля з поверхні землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого.
І стане Ізраїль за приповістку та за посміховище серед усіх народів!

І храм цей найвищий, кожен, хто проходитиме біля нього, скам́яніє та свисне від здивування.
І скажуть: За що Господь зробив так цьому Краєві та храмові цьому?…

І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога свого, Який вивів їхніх батьків з єгипетського краю, і держалися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, тому Господь навів на них усе оце лихо!

І сталося по двадцяти роках, коли Соломон збудував ті два доми, храм Господній та дім царський,

а Хірам, цар тирський, достачав Соломонові кедрові дерева й дерева кипарисові, та золото на кожне бажання його, тоді цар Соломон дав Хірамові двадцять міст у краї Ґаліл.

І вийшов Хірам із Тиру, щоб побачити ті міста, які дав йому Соломон, і не вподобались йому вони.

І він сказав: Що це за міста, які ти дав мені, мій брате?
І він назвав ім́я їм: Край Кавулу, і так вони звуться аж до цього дня.

І послав Хірам цареві сто й двадцять талантів золота.

А оце наказ тих поборів, які брав цар Соломон на збудування храму Господнього та дому свого, і Мілло, і муру єрусалимського, і Хацору, і Меґіддо, і Ґезеру.

Фараон, єгипетський цар, прийшов і здобув Ґезер, та й спалив його огнем, а ханаанеянина, що сидів у місті, убив, і віддав його як віно для своєї дочки, Соломонової жінки.

І вибудував Соломон Ґезера, і Бет-Горона Долішнього,

і Баалата, і Тамара в пустині того краю,

і всі міста на запаси, що були Соломонові, і міста на колесниці, і міста на верхівців, і інші бажання Соломонові, що бажав збудувати в Єрусалимі та на Ливані, та в усьому Краї панування його.

Увесь народ, що позостався з амореян, хіттеян та періззеян, хіввеян та євусеян, що вони не з Ізраїлевих синів,

їхні сини, що були позоставлені по них у Краю, яких Ізраїлеві сини не могли вигубити, то взяв їх Соломон за поборових працівників, і так є аж до цього дня.

А з Ізраїлевих синів Соломон не дав раба, бо вони вояки, і його раби, і провідники його, і старші над трьома, і провідники над його колесницями та його верхівці.

Оце приставлені провідники, що були над Соломоновою роботою, п́ятдесят і п́ять сотень, що правили народом, який робив на праці.

Тільки фараонова дочка вийшла з Давидового Міста до свого дому, якого збудував їй;
тоді збудував він Мілло.

І приносив Соломон три рази річно цілопалення та мирні жертви на жертівнику, що збудував Господеві, і кадив на тому, що перед Господнім лицем.
І викінчив він той дім.

І цар Соломон наробив кораблів в Ецйон-Ґевері, що при Елоті на березі Червоного моря в едомському краї.

І послав Хірам кораблями своїх рабів, моряків, що знають море, з рабами Соломоновими.

І прийшли вони до Офіру, і взяли звідти чотири сотні й двадцять талантів золота, та й привезли до царя Соломона.

Синодальный

1 Господь обновляет с Соломоном Свой завет и предупреждает о наказаниях за неверность; 10 недовольство царя Тирского двадцатью городами, данными ему Соломоном; 15 Соломон сделал всех потомков побежденных Хананеев оброчными работниками, сынов же Израилевых — своими начальниками; 26 корабль Соломона и торговля с заграницей.

После того, как Соломон кончил строение храма Господня и дома царского и все, что Соломон желал сделать,

явился Соломону Господь во второй раз, как явился ему в Гаваоне.

И сказал ему Господь: Я услышал молитву твою и прошение твое, о чем ты просил Меня; [сделал все по молитве твоей]. Я освятил сей храм, который ты построил, чтобы пребывать имени Моему там вовек; и будут очи Мои и сердце Мое там во все дни.

И если ты будешь ходить пред лицем Моим, как ходил отец твой Давид, в чистоте сердца и в правоте, исполняя все, что Я заповедал тебе, и если будешь хранить уставы Мои и законы Мои,

то Я поставлю царский престол твой над Израилем вовек, как Я сказал отцу твоему Давиду, говоря: «не прекратится у тебя сидящий на престоле Израилевом».

Если же вы и сыновья ваши отступите от Меня и не будете соблюдать заповедей Моих и уставов Моих, которые Я дал вам, и пойдете и станете служить иным богам и поклоняться им,

то Я истреблю Израиля с лица земли, которую Я дал ему, и храм, который Я освятил имени Моему, отвергну от лица Моего, и будет Израиль притчею и посмешищем у всех народов.

И о храме сем высоком всякий, проходящий мимо его, ужаснется и свистнет, и скажет: «за что Господь поступил так с сею землею и с сим храмом?»

И скажут: «за то, что они оставили Господа Бога своего, Который вывел отцов их из земли Египетской, и приняли других богов, и поклонялись им и служили им, – за это навел на них Господь все сие бедствие».

По окончании двадцати лет, в которые Соломон построил два дома, – дом Господень и дом царский, –

на что Хирам, царь Тирский, доставлял Соломону дерева кедровые и дерева кипарисовые и золото, по его желанию, – царь Соломон дал Хираму двадцать городов в земле Галилейской.

И вышел Хирам из Тира посмотреть города, которые дал ему Соломон, и они не понравились ему.

И сказал он: что это за города, которые ты, брат мой, дал мне? И назвал их землею Кавул, как называются они до сего дня.

И послал Хирам царю сто двадцать талантов золота.

Вот распоряжение о подати, которую наложил царь Соломон, чтобы построить храм Господень и дом свой, и Милло, и стену Иерусалимскую, Гацор, и Мегиддо, и Газер.

Фараон, царь Египетский, пришел и взял Газер, и сжег его огнем, и Хананеев, живших в городе, побил, и отдал его в приданое дочери своей, жене Соломоновой.

И построил Соломон Газер и нижний Бефорон,

и Ваалаф и Фадмор в пустыне,

и все города для запасов, которые были у Соломона, и города для колесниц, и города для конницы и все то, что Соломон хотел построить в Иерусалиме и на Ливане и во всей земле своего владения.

Весь народ, оставшийся от Аморреев, Хеттеев, Ферезеев, [Хананеев,] Евеев, Иевусеев и [Гергесеев], которые были не из сынов Израилевых,

детей их, оставшихся после них на земле, которых сыны Израилевы не могли истребить, Соломон сделал оброчными работниками до сего дня.

Сынов же Израилевых Соломон не делал работниками, но они были его воинами, его слугами, его вельможами, его военачальниками и вождями его колесниц и его всадников.

Вот главные приставники над работами Соломоновыми: управлявших народом, который производил работы, было пятьсот пятьдесят.

Дочь фараонова перешла из города Давидова в свой дом, который построил для нее Соломон; потом построил он Милло.

И приносил Соломон три раза в год всесожжения и мирные жертвы на жертвеннике, который он построил Господу, и курение на нем совершал пред Господом. И окончил он строение дома.

Царь Соломон также сделал корабль в Ецион-Гавере, что при Елафе, на берегу Чермного моря, в земле Идумейской.

И послал Хирам на корабле своих подданных корабельщиков, знающих море, с подданными Соломоновыми;

и отправились они в Офир, и взяли оттуда золота четыреста двадцать талантов, и привезли царю Соломону.

Испанский Reina-Valera 1995

Языки

Cuando Salomón acabó la obra de la casa de Jehová, la casa real y todo lo que quiso hacer,

Jehová se le apareció a Salomón por segunda vez, como se le había aparecido en Gabaón,

y le dijo: «He oído tu oración y el ruego que has hecho en mi presencia. He santificado esta casa que tú has edificado, para poner mi nombre en ella para siempre; en ella estarán mis ojos y mi corazón todos los días.

Y si tú andas delante de mí como anduvo David, tu padre, en integridad de corazón y en equidad, haciendo todas las cosas que yo te he mandado y guardando mis estatutos y mis decretos,

yo afirmaré el trono de tu reino sobre Israel para siempre, como le prometí a tu padre David, cuando dije: “Nunca faltará un descendiente tuyo en el trono de Israel.”

Pero si obstinadamente os apartáis de mí vosotros y vuestros hijos y no guardáis los mandamientos y estatutos que yo he puesto delante de vosotros, sino que vais y servís a dioses ajenos, y los adoráis,

yo eliminaré a Israel de sobre la faz de la tierra que les he entregado. Y esta casa que he santificado a mi nombre, la echaré de delante de mí, e Israel será motivo de burla y escarnio entre todos los pueblos.

Cualquiera que pase por esta casa, antes sublime, se asombrará y se burlará. Y se preguntará: “¿Por qué ha hecho así Jehová a esta tierra y a esta casa?”

Y le dirán: “Por cuanto abandonaron a Jehová, su Dios, que había sacado a sus padres de la tierra de Egipto, y echaron mano a dioses ajenos, los adoraron y los sirvieron; por eso ha traído Jehová sobre ellos todo este mal.”»

Aconteció al cabo de veinte años, cuando Salomón ya había edificado las dos casas, la casa de Jehová y la casa real,

para las cuales Hiram, rey de Tiro, le había traído madera de cedro y de ciprés y cuanto oro quiso, que el rey Salomón dio a Hiram veinte ciudades en tierra de Galilea.

Hiram salió de Tiro para ver las ciudades que Salomón le había dado, y no le gustaron.

Entonces dijo: «¿Qué ciudades son éstas que me has dado, hermano?» Y las llamó «Tierra de Cabul», nombre que tiene hasta hoy.

Hiram había enviado al rey ciento veinte talentos de oro.

Ésta es la razón de la leva que el rey Salomón impuso para edificar la casa de Jehová y su propia casa, Milo y el muro de Jerusalén, Hazor, Meguido y Gezer:

El faraón, rey de Egipto, había subido y tomado a Gezer; después la quemó, dio muerte a los cananeos que habitaban en la ciudad y la dio en dote a su hija, la mujer de Salomón.

Restauró, pues, Salomón a Gezer y a Bet-horón de abajo,

a Baalat y a Tadmor en tierra del desierto;

asimismo todas las ciudades donde Salomón tenía provisiones, las ciudades de los carros, las ciudades de la gente de a caballo y todo lo que Salomón quiso edificar en Jerusalén, en el Líbano y en toda la tierra de su señorío.

A todos los pueblos que quedaron de los amorreos, heteos, ferezeos, heveos y jebuseos, que no eran de los hijos de Israel,

y a sus descendientes, los que quedaron en la tierra después de ellos y que los hijos de Israel no pudieron acabar, Salomón los sometió a trabajos forzados, hasta hoy.

Pero a ninguno de los hijos de Israel impuso Salomón servicio, sino que eran hombres de guerra, sus criados, sus príncipes, sus capitanes, los comandantes de sus carros, o su gente de a caballo.

Los que Salomón había hecho jefes y vigilantes sobre las obras eran quinientos cincuenta hombres, quienes dirigían a la gente que trabajaba en aquella obra.

Cuando subió la hija del faraón de la ciudad de David a la casa que Salomón le había edificado, entonces él edificó Milo.

Salomón ofrecía tres veces cada año holocaustos y sacrificios de paz sobre el altar que él edificó a Jehová, y quemaba incienso sobre el que estaba delante de Jehová, después que la Casa estuvo terminada.

Hizo también el rey Salomón naves en Ezión-geber, que está junto a Elot en la ribera del Mar Rojo, en la tierra de Edom.

Hiram envió en ellas a sus siervos, marineros y diestros en el mar, con los siervos de Salomón,

los cuales fueron a Ofir y tomaron de allí oro, cuatrocientos veinte talentos, y lo trajeron al rey Salomón.