Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
16:1
16:2
16:3
16:4
16:5
16:6
16:7
16:8
16:9
16:10
16:11
16:12
16:13
16:14
16:15
16:16
16:17
16:18
16:19
16:20
16:21
16:22
16:23
16:24
И взы́де Иоа́ннъ от газа́ровъ и возвѣсти́ Си́мону отцу́ своему́, я́же сотвори́ Кендеве́й.
И призва́ Си́монъ два́ сы́ны своя́ старѣ́йшыя Иу́ду и Иоа́нна и рече́ и́ма: а́зъ и бра́тiя моя́ и до́мъ отца́ моего́ побора́хомъ враги́ Изра́илевы от ю́ности да́же и до сего́ дне́, и благопоспѣ́шествовася въ рука́хъ на́шихъ изба́вити Изра́иля мно́гащи:
ны́нѣ же состарѣ́хся и вы́ ми́лостiю [Бо́га] дово́лни есте́ въ лѣ́тѣхъ: бу́дите вмѣ́сто мене́ и бра́та моего́, и изше́дше побо́рствуйте за язы́къ на́шъ, по́мощь же съ небесе́ съ ва́ма да бу́детъ.
И избра́ от страны́ два́десять ты́сящъ муже́й вое́нныхъ и ко́нниковъ, и идо́ша на Кендеве́а и обнощева́ша въ моди́нѣ.
И воста́вше зау́тра идо́ша на по́ле, и се́, си́ла ве́лiя во срѣ́тенiе и́мъ, пѣ́шая и ко́нная, и бѣ́ пото́къ средѣ́ и́хъ.
И ополчи́ся проти́ву лица́ и́хъ са́мъ и лю́дiе его́: и ви́дѣ лю́ди боя́щыяся прейти́ пото́къ и пре́йде пе́рвый, и ви́дѣша его́ му́жiе и преидо́ша вслѣ́дъ его́.
И раздѣли́ люді́й и ко́нниковъ посредѣ́ пѣ́шихъ: ко́нницы же враго́въ мно́зи зѣло́.
И воструби́ша труба́ми, и побѣжде́нъ бы́сть Кендеве́й и по́лкъ его́, и падо́ша от ни́хъ я́звени мно́зи: про́чiи же бѣго́ша въ тверды́ню.
Тогда́ уя́звенъ бы́сть Иу́да бра́тъ Иоа́нновъ: Иоа́ннъ же гна́ и́хъ, до́ндеже прiи́де въ Кедро́нъ, его́же созда́.
И побѣго́ша да́же до столпо́въ су́щихъ на се́лѣхъ азо́тскихъ, и зажже́ его́ огне́мъ, и падо́ша от ни́хъ двѣ́ ты́сящы муже́й: и возврати́ся въ зе́млю Иу́дину въ ми́рѣ.
И Птоломе́й сы́нъ Аву́вовъ поста́вленъ бы́сть воево́дою въ по́ли иерихо́на и имя́ше сребра́ и зла́та мно́го:
бѣ́ бо зя́ть архiере́овъ.
И вознесе́ся се́рдце его́, и восхотѣ́ одержа́ти страну́, и помышля́ше ле́стно на Си́мона и сыно́въ его́, погуби́ти и́хъ.
Си́монъ же прохожда́ше гра́ды, я́же во странѣ́ Иуде́йстѣй, попече́нiе имѣ́я о прилѣжа́нiи и́хъ, и сни́де во иерихо́нъ са́мъ и маттаѳі́а, и Иу́да и сы́нове его́, лѣ́та сто́ се́дмьдесятъ седма́го ме́сяца первагона́десять, се́й е́сть ме́сяцъ Сава́тъ.
И прiя́ и́хъ сы́нъ Аву́вовъ въ тверды́ню, нарица́емую до́къ, съ ле́стiю, ю́же созда́, и сотвори́ и́мъ пи́ръ вели́къ, и сокры́ та́мо му́жы.
И егда́ упи́ся Си́монъ и сы́нове его́, воста́ Птоломе́й и и́же съ ни́мъ, и взя́ша ору́жiя своя́, и внидо́ша къ Си́мону на пи́ръ, и уби́ша его́ и два́ сы́на его́ и нѣ́кiихъ от о́трокъ его́.
И сотвори́ пре́лесть вели́ку во Изра́или и воздаде́ зла́я за блага́я.
И писа́ сiя́ Птоломе́й и посла́ ко царю́, да по́слетъ ему́ во́евъ въ по́мощь, и преда́стъ ему́ страну́ и́хъ и гра́ды.
И посла́ ины́я въ газа́ру погуби́ти Иоа́нна, и ты́сящникомъ посла́ посла́нiя, да прiи́дутъ къ нему́, да да́стъ и́мъ сребро́ и зла́то и да́ры.
И ины́я посла́ объя́ти Иерусали́ма и го́ру святи́лища.
И предте́къ нѣ́кiй возвѣсти́ Иоа́нну въ газа́рѣ, я́ко поги́бе оте́цъ его́ и бра́тiя его́, и я́ко посла́ и тебе́ уби́ти. И слы́шавъ ужасе́ся зѣло́.
И я́тъ му́жы, и́же прiидо́ша погуби́ти его́, и уби́ и́хъ: позна́ бо я́ко и́щутъ его́ уби́ти.
И про́чая слове́съ Иоа́нновыхъ и бра́ней его́ и благи́хъ му́жествъ его́, и́миже благому́жествова, и созида́нiя стѣ́нъ, и́хже созда́, и дѣя́нiй его́,
се́, сiя́ пи́сана су́ть въ кни́зѣ дні́й архiере́йства его́, отне́лѣже бы́сть архiере́й по отцѣ́ свое́мъ.
И возвратился Иоанн из Газары и рассказал Симону, отцу своему, о том, что делал Кендевей.
Тогда Симон призвал двух старших сыновей своих, Иуду и Иоанна, и сказал им: я и братья мои и дом отца моего воевали против врагов Израиля от юности до сего дня и много раз успешно спасали руками нашими Израиля.
Но вот, я состарился, а вы по милости Божией находитесь в летах зрелых: заступите место мое и брата моего, идите и сражайтесь за народ наш, и да будет с вами помощь небесная.
И избрал из страны двадцать тысяч воинов и всадников, и пошли они против Кендевея, и ночевали в Модине.
Встав же утром, вышли на равнину, и вот многочисленное войско навстречу им, пешие и конные, и между ними был поток.
И двинулся против них сам и народ его, и, видя, что народ боится переходить поток, он перешел первый, и увидели это воины, и перешли за ним.
И разделил он народ, поставив конных среди пеших; конница же неприятелей была весьма многочисленна.
И затрубили священными трубами; и Кендевей обратился в бегство и войско его, и пало у них много раненых, остальные же бежали в крепость.
Тогда был ранен Иуда, брат Иоанна; но Иоанн преследовал их, доколе не пришел в Кедрон, который он построил.
И убежали они в башни, находящиеся в области Азота, но он сжег его огнем, и погибло из них до двух тысяч мужей; и возвратился он с миром в землю Иудейскую.
Птоломей же, сын Авува, поставлен был военачальником на равнине Иерихонской и имел много серебра и золота;
ибо он был зять первосвященника.
И надмилось сердце его, и захотел он овладеть страною, и делал коварные замыслы против Симона и сыновей его, чтобы погубить их.
Между тем Симон, посещая города страны и заботясь о потребностях их, пришел в Иерихон, сам и Маттафия и Иуда, сыновья его, в сто семьдесят седьмом году в одиннадцатом месяце – это месяц Сават.
И с коварством принял их радушно сын Авувов в небольшую крепость, называемую Док, им устроенную, и сделал для них большой пир, и спрятал там людей.
И когда опьянел Симон и сыновья его, тогда встал Птоломей и бывшие при нем, взяли оружия свои и вошли к Симону во время пира и убили его и двух сыновей его и некоторых из служителей его.
Так совершил он великое вероломство и воздал за добро злом.
Птоломей написал об этом и послал к царю, чтобы прислал ему войско на помощь, и он предаст ему страну их и города.
И некоторых послал в Газару убить Иоанна, а тысяченачальникам послал письма, чтобы они пришли к нему, и он даст им серебра и золота и подарки;
а других послал овладеть Иерусалимом и горою храма.
Но некто, прибежав к Иоанну в Газару, известил его, что отец его и братья умерщвлены и что Птоломей послал убить и его.
Услышав об этом, Иоанн весьма смутился и, схватив мужей, пришедших погубить его, убил их, ибо узнал, что они искали погубить его.
Прочие же дела Иоанна и во́йны его и мужественные подвиги его, славно совершенные, и сооружение стен, им воздвигнутых, и другие деяния его,
вот, они описаны в книге дней первосвященства его, с того времени, как сделался он первосвященником после отца своего.
ჩამოვიდა იოანე გაზარადან და მოუთხრო სიმონს, თავის მამას, რაც კენდებეოსმა ჩაიდინა.
უხმო სიმონმა თავის ორ ვაჟს, იუდასა და იოანეს, და უხუცესებს და უთხრა მათ: მეც, ჩემი ძმებიცა და მამაჩემის სახლიც ვებრძოდით ისრაელის მტრებს ყმაწვილობიდან დღევანდელ დღემდე და ბევრჯერ კეთილად წარიმართა ჩვენი ხელით ისრაელის ხსნა.
ახლა მოვხუცდი, თქვენ კი ღვთის წყალობით სრულ ასაკს მიაღწიეთ. მაშ, გასწიეთ ჩემი და ჩემი ძმის მაგივრობა, წადით და იბრძოლეთ ჩვენი ერისთვის. ზეციდან იყოს თქვენი შეწევნა.
აარჩია ქვეყნიდან ოციათასი მეომარი, ქვეითი და მხედარი, და გაემართნენ კენდებეოსის წინააღმდეგ. მოდეინში გაათენეს.
დილით ადგნენ და ვაკეზე დაეშვნენ და, აჰა, დიდძალი ლაშქარი მოდის მათ შესახვედრად - ქვეითნი და ცხენოსანნი. მათ შორის კი მდინარე იყო.
და დაიძრნენ მათ წინააღმდეგ თვითონ და მისი ხალხი. როცა დაინახა, რომ ხალხს ეშინოდა მდინარეზე გადასვლისა, თავად გადავიდა პირველი. შეხედეს მას მეომრებმა და უკან მიჰყვნენ.
დაანაწილა ხალხი და დააყენა მხედრები ქვეითთა შორის. მტრის მხედრობა კი მეტად მრავალრიცხოვანი იყო.
ბუკსა ჰკრეს და უკუიქცა კენდებეოსი და მისი ლაშქარი, და დაეცა მათგან მრავალი დაჭრილი. გადარჩენილები კი სიმაგრისაკენ გაიქცნენ.
მაშინ დაიჭრა იუდა, იოანეს ძმა. ხოლო იოანე ედევნებოდა მათ, ვიდრე არ მიაღწია კედრონს, რომელიც მან ააშენა.
მათ კი თავი შეაფარეს გოდლებს აშდოდის სანახებში, მაგრამ მან გადაწვა ისინი ცეცხლით; მოისრა მათგან ორიათასამდე კაცი და მშვიდობით დაბრუნდა იოანე იუდაში.
ხოლო პტოლემეოსი, ძე აბუბოსისა, იერიხონის ვაკეზე იყო სარდლად განწესებული. უამრავი ვერცხლი და ოქრო ჰქონდა,
რადგან მღვდელმთავრის სიძე იყო.
გადიდგულდა და მოინდომა ქვეყნის დაპყრობა; მზაკვრულად განიზრახავდა სიმონის და მისი ვაჟების დაღუპვას.
სიმონი ამ დროს ქვეყანაში ქალაქებს ათვალიერებდა და მათ საქმეებზე ზრუნავდა. ასსამოცდამეჩვიდმეტე წელს, მეთერთმეტე თვეს, რომელიც არის შებატის თვე, გადავიდნენ იერიხონში მატათია და იუდა - მისი ვაჟები.
აბუბოსის ძემ ვერაგულად მიიღო ისინი თავის აშენებულ პატარა სიმაგრეში, რომელსაც დოკი ერქვა. გაუმართა მათ დიდი ლხინი, თან კაცები ჰყავდა იქ ჩასაფრებული.
როცა სიმონი და მისი ვაჟები დათვრნენ, წამოდგნენ პტოლემეოსი და მასთან მყოფნი, აიღეს იარაღი და ნადიმის დროს თავს დაესხნენ სიმონს და მოკლეს იგი და მისი ორი ვაჟი, და რამდენიმე მისი მსახური.
დიდი მზაკვრობა ჩაიდინა და სიკეთის წილ ბოროტი მიუზღო.
დაწერა ეს ამბავი პტოლემეოსმა და სთხოვა მეფეს, მოეშველებინა მისთვის ძალები დასახმარებლად და ჩააბარებდა მას მათ ქვეყანასა და ქალაქებს.
ზოგიც გაზარაში გაუშვა იოანეს მოსაკლავად. ხოლო ათასისთავებთან წერილები დაგზავნა, წარმდგარიყვნენ მის წინაშე, რათა მიეღოთ მისგან ოქრო-ვერცხლი და საჩუქრები.
ზოგნი იერუსალიმის და ტაძრის მთის ასაღებად მიავლინა.
ვიღაც ლტოლვილმა აუწყა იოანეს გაზარაში, დაიღუპნენ შენი მამა და მისი ძმები, და შენს მოსაკლავადაც გამოგზავნესო კაცები.
ეს რომ მოისმინა, შეშფოთდა მეტად. შეიპყრო მის მოსაკლავად მოსული კაცები და დახოცა, რადგან მიხვდა, რომ მისი დაღუპვა ეწადათ.
იოანეს დანარჩენი ამბები, მისი ომები და საგმირო საქმენი, რომლებიც ჩაიდინა, მშენებლობა კედლებისა, რომლებიც აღმართა, და ყოველი მისი ღვაწლი,
მისი მღვდელმთავრობის მატიანეშია ჩაწერილი იმ დროიდან, რაც მღვდელმთავრად დადგა მამამისის შემდეგ.
Греческий [Greek (Koine)]
Языки
καὶ ἀνέβη Ιωαννης ἐκ Γαζαρων καὶ ἀπήγγειλεν Σιμωνι τῷ πατρὶ αὐτοῦ ἃ συνετέλεσεν Κενδεβαῖος
καὶ ἐκάλεσεν Σιμων τοὺς δύο υἱοὺς αὐτοῦ τοὺς πρεσβυτέρους Ιουδαν καὶ Ιωαννην καὶ εἶπεν αὐτοῖς ἐγὼ καὶ οἱ ἀδελφοί μου καὶ ὁ οἶκος τοῦ πατρός μου ἐπολεμήσαμεν τοὺς πολέμους Ισραηλ ἀπὸ νεότητος ἕως τῆς σήμερον ἡμέρας καὶ εὐοδώθη ἐν ταῖς χερσὶν ἡμῶν ῥύσασθαι τὸν Ισραηλ πλεονάκις
νυνὶ δὲ γεγήρακα καὶ ὑμεῖς δὲ ἐν τῷ ἐλέει ἱκανοί ἐστε ἐν τοῖς ἔτεσιν γίνεσθε ἀντ᾿ ἐμοῦ καὶ τοῦ ἀδελφοῦ μου καὶ ἐξελθόντες ὑπερμαχεῖτε ὑπὲρ τοῦ ἔθνους ἡμῶν ἡ δὲ ἐκ τοῦ οὐρανοῦ βοήθεια ἔστω μεθ᾿ ὑμῶν
καὶ ἐπέλεξεν ἐκ τῆς χώρας εἴκοσι χιλιάδας ἀνδρῶν πολεμιστῶν καὶ ἱππεῖς καὶ ἐπορεύθησαν ἐπὶ τὸν Κενδεβαῖον καὶ ἐκοιμήθησαν ἐν Μωδεϊν
καὶ ἀναστάντες τὸ πρωὶ ἐπορεύθησαν εἰς τὸ πεδίον καὶ ἰδοὺ δύναμις πολλὴ εἰς συνάντησιν αὐτοῖς πεζικὴ καὶ ἱππεῖς καὶ χειμάρρους ἦν ἀνὰ μέσον αὐτῶν
καὶ παρενέβαλε κατὰ πρόσωπον αὐτῶν αὐτὸς καὶ ὁ λαὸς αὐτοῦ καὶ εἶδεν τὸν λαὸν δειλούμενον διαπερᾶσαι τὸν χειμάρρουν καὶ διεπέρασεν πρῶτος καὶ εἶδον αὐτὸν οἱ ἄνδρες καὶ διεπέρασαν κατόπισθεν αὐτοῦ
καὶ διεῖλεν τὸν λαὸν καὶ τοὺς ἱππεῖς ἐν μέσῳ τῶν πεζῶν ἦν δὲ ἵππος τῶν ὑπεναντίων πολλὴ σφόδρα
καὶ ἐσάλπισαν ταῖς σάλπιγξιν καὶ ἐτροπώθη Κενδεβαῖος καὶ ἡ παρεμβολὴ αὐτοῦ καὶ ἔπεσον ἐξ αὐτῶν τραυματίαι πολλοί οἱ δὲ καταλειφθέντες ἔφυγον εἰς τὸ ὀχύρωμα
τότε ἐτραυματίσθη Ιουδας ὁ ἀδελφὸς Ιωαννου Ιωαννης δὲ κατεδίωξεν αὐτούς ἕως ἦλθεν εἰς Κεδρων ἣν ᾠκοδόμησεν
καὶ ἔφυγον εἰς τοὺς πύργους τοὺς ἐν τοῖς ἀγροῖς ᾿Αζώτου καὶ ἐνεπύρισεν αὐτὴν ἐν πυρί καὶ ἔπεσον ἐξ αὐτῶν εἰς ἄνδρας δισχιλίους καὶ ἀπέστρεψεν εἰς τὴν Ιουδαίαν μετὰ εἰρήνης
καὶ Пτολεμαῖος ὁ τοῦ ᾿Αβούβου ἦν καθεσταμένος στρατηγὸς εἰς τὸ πεδίον Ιεριχω καὶ ἔσχεν ἀργύριον καὶ χρυσίον πολύ
ἦν γὰρ γαμβρὸς τοῦ ἀρχιερέως
καὶ ὑψώθη ἡ καρδία αὐτοῦ καὶ ἐβουλήθη κατακρατῆσαι τῆς χώρας καὶ ἐβουλεύετο δόλῳ κατὰ Σιμωνος καὶ τῶν υἱῶν αὐτοῦ ἆραι αὐτούς
Σιμων δὲ ἦν ἐφοδεύων τὰς πόλεις τὰς ἐν τῇ χώρᾳ καὶ φροντίζων τῆς ἐπιμελείας αὐτῶν καὶ κατέβη εἰς Ιεριχω αὐτὸς καὶ Ματταθιας καὶ Ιουδας οἱ υἱοὶ αὐτοῦ ἔτους ἑβδόμου καὶ ἑβδομηκοστοῦ καὶ ἑκατοστοῦ ἐν μηνὶ ἑνδεκάτῳ οὗτος ὁ μὴν Σαβατ
καὶ ὑπεδέξατο αὐτοὺς ὁ τοῦ ᾿Αβούβου εἰς τὸ ὀχυρωμάτιον τὸ καλούμενον Δωκ μετὰ δόλου ὃ ᾠκοδόμησεν καὶ ἐποίησεν αὐτοῖς πότον μέγαν καὶ ἐνέκρυψεν ἐκεῖ ἄνδρας
καὶ ὅτε ἐμεθύσθη Σιμων καὶ οἱ υἱοὶ αὐτοῦ ἐξανέστη Пτολεμαῖος καὶ οἱ παρ᾿ αὐτοῦ καὶ ἔλαβον τὰ ὅπλα αὐτῶν καὶ ἐπεισῆλθον τῷ Σιμωνι εἰς τὸ συμπόσιον καὶ ἀπέκτειναν αὐτὸν καὶ τοὺς δύο υἱοὺς αὐτοῦ καί τινας τῶν παιδαρίων αὐτοῦ
καὶ ἐποίησεν ἀθεσίαν μεγάλην καὶ ἀπέδωκεν κακὰ ἀντὶ ἀγαθῶν
καὶ ἔγραψεν ταῦτα Пτολεμαῖος καὶ ἀπέστειλεν τῷ βασιλεῖ ὅπως ἀποστείλῃ αὐτῷ δυνάμεις εἰς βοήθειαν καὶ παραδῷ τὴν χώραν αὐτῶν καὶ τὰς πόλεις
καὶ ἀπέστειλεν ἑτέρους εἰς Γαζαρα ἆραι τὸν Ιωαννην καὶ τοῖς χιλιάρχοις ἀπέστειλεν ἐπιστολὰς παραγενέσθαι πρὸς αὐτόν ὅπως δῷ αὐτοῖς ἀργύριον καὶ χρυσίον καὶ δόματα
καὶ ἑτέρους ἀπέστειλεν καταλαβέσθαι τὴν Ιερουσαλημ καὶ τὸ ὄρος τοῦ ἱεροῦ
καὶ προδραμών τις ἀπήγγειλεν Ιωαννη εἰς Γαζαρα ὅτι ἀπώλετο ὁ πατὴρ αὐτοῦ καὶ οἱ ἀδελφοὶ αὐτοῦ καὶ ὅτι ἀπέσταλκεν καὶ σὲ ἀποκτεῖναι
καὶ ἀκούσας ἐξέστη σφόδρα καὶ συνέλαβεν τοὺς ἄνδρας τοὺς ἐλθόντας ἀπολέσαι αὐτὸν καὶ ἀπέκτεινεν αὐτούς ἐπέγνω γὰρ ὅτι ἐζήτουν αὐτὸν ἀπολέσαι
καὶ τὰ λοιπὰ τῶν λόγων Ιωαννου καὶ τῶν πολέμων αὐτοῦ καὶ τῶν ἀνδραγαθιῶν αὐτοῦ ὧν ἠνδραγάθησεν καὶ τῆς οἰκοδομῆς τῶν τειχῶν ὧν ᾠκοδόμησεν καὶ τῶν πράξεων αὐτοῦ
ἰδοὺ ταῦτα γέγραπται ἐπὶ βιβλίῳ ἡμερῶν ἀρχιερωσύνης αὐτοῦ ἀφ᾿ οὗ ἐγενήθη ἀρχιερεὺς μετὰ τὸν πατέρα αὐτοῦ