Старий Заповіт:
Бут.
Вих.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Рут.
1Сам.
2Сам.
1Цар.
2Цар.
1Хр.
2Хр.
1Ездр.
Неем.
Ест.
Йов.
Пс.
Прип.
Еккл.
Пісн.
Іс.
Єр.
Плач.
Єз.
Дан.
Ос.
Йоіл.
Ам.
Овд.
Йона.
Мих.
Наум.
Ав.
Соф.
Ог.
Зах.
Мал.
Новий Заповіт: Мт. Мк. Лк. Ів. Дії. Як. 1Пет. 2Пет. 1Ів. 2Ів. 3Ів. Юд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Фил. Євр. Об.
Новий Заповіт: Мт. Мк. Лк. Ів. Дії. Як. 1Пет. 2Пет. 1Ів. 2Ів. 3Ів. Юд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Фил. Євр. Об.
Скрыть
1:4
1:6
1:7
1:8
1:10
1:12
1:13
1:14
1:16
1:21
1:22
1:23
1:24
1:26
1:27
1:28
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
І був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім́я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин.
А він мав дві жінки, ім́я одній Анна, а ім́я другій Пеніна.
І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.
І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.
А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло, щоб вклонятися та приносити жертви Господу Саваоту.
А там два Ілієві сини, Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.
А там два Ілієві сини, Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.
І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та дочкам її частини,
а Анні давав частину подвійну, бо любив її.
Та Господь замкнув її утробу.
Та Господь замкнув її утробу.
А її суперниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утробу.
І так робив він рік-у-рік, коли вона входила до Господнього дому, а та так гнівила її.
І вона плакала й не їла.
І вона плакала й не їла.
І сказав їй чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і чому не їси?
І чого сумне твоє серце?
Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?
І чого сумне твоє серце?
Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?
І встала Анна по їді та по питті в Шіло, а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму.
А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.
І склала вона обітницю, та й сказала: Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови.
І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій пильнував за її устами.
А Анна вона говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий.
І вважав її Ілій за п́яну.
І вважав її Ілій за п́яну.
І сказав до неї Ілій: Аж доки ти будеш п́яною?
Витверезись зо свого вина!
Витверезись зо свого вина!
А Анна відповіла та й сказала: Ні, пане мій, я жінка скорбна духом, а вина та п́янкого напою не пила я.
І я вилила душу свою перед Господнім лицем.
І я вилила душу свою перед Господнім лицем.
Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї.
І відповів Ілій та й сказав: Іди з миром!
А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала.
А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала.
А вона сказала: Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх!
І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.
І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.
І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем.
І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами.
І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.
І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами.
І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.
І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила.
І назвала вона ім́я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.
І назвала вона ім́я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.
І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої.
А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з́явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там!
І сказав їй чоловік її Елкана: Роби те, що добре в очах твоїх!
Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово.
І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.
Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово.
І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.
А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло.
А той хлопчик був ще малий.
А той хлопчик був ще малий.
І зарізали бичка, і привели того хлопчика до Ілія.
І вона сказала: О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві.
Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього.
А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа.
І вклонилася там Господеві.
І вклонилася там Господеві.