Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
10:4
10:6
10:7
10:9
10:10
см.:1Цар.19:20;
10:11
см.:1Цар.19:24;
10:12
10:13
10:14
10:15
10:16
10:18
10:20
10:22
10:27
см.:1Цар.11:12;
И взя́ самуи́лъ сосу́дъ съ еле́емъ, и возлiя́ на главу́ его́, и лобыза́ его́, и рече́ ему́: не пома́за ли тебе́ Госпо́дь на ца́рство лю́демъ свои́мъ и́же во Изра́или? и ты́ ца́рствовати бу́деши въ лю́дехъ Госпо́днихъ, и ты́ спасе́ши я́ от руки́ вра́гъ и́хъ о́крестъ: и сiе́ тебѣ́ зна́менiе, я́ко пома́за тя́ Госпо́дь надъ наслѣ́дiемъ свои́мъ въ кня́зя:
егда́ отъи́деши дне́сь от мене́, обря́щеши два́ му́жа при гробѣ́хъ Рахи́линыхъ въ предѣ́лѣхъ Венiами́нихъ въ Сило́мѣ, въ вакала́ѳѣ ска́чущихъ зѣ́лно, и реку́тъ тебѣ́: обрѣто́шася осля́та, и́хже ходи́сте иска́ти: и се́, оте́цъ тво́й отве́рже глаго́лъ о осля́техъ и зѣло́ пече́тся ва́съ ра́ди, глаго́ля: что́ сотворю́ о сы́нѣ мое́мъ?
и отъи́деши отту́ду, и да́лѣе прiи́деши до дубра́вы Ѳаво́ра, и обря́щеши та́мо три́ му́жы восходя́щыя къ Бо́гу въ Веѳи́ль, еди́наго веду́ща тро́е козля́тъ, а друга́го несу́ща три́ вре́тища хлѣ́бовъ, а тре́тiяго несу́ща мѣ́хъ вина́:
и вопро́сятъ тя́ я́же о ми́рѣ, и даду́тъ ти́ два́ нача́тка хлѣ́бовъ, и во́змеши от ру́къ и́хъ:
и по си́хъ да взы́деши на хо́лмъ Бо́жiй, идѣ́же е́сть собра́нiе иноплеме́нникъ, та́мо нача́лницы иноплеме́нничи: и бу́детъ егда́ вни́деши та́мо во гра́дъ, сря́щеши ли́къ проро́ковъ исходя́щихъ от ва́мы, и предъ ни́ми свирѣ́ли и тимпа́ны, и сопѣ́ли и гу́сли, и ті́и прорица́ющiи:
и сни́детъ на тя́ Ду́хъ Госпо́день, и воспроро́чествуеши съ ни́ми, и обрати́шися въ му́жа ино́го:
и бу́детъ егда́ прiи́дутъ знаме́нiя сiя́ на тя́, твори́ вся́, ели́ка обря́щетъ рука́ твоя́, я́ко Бо́гъ съ тобо́ю:
и сни́деши пре́жде мене́ въ Галга́лы, и се́, а́зъ сни́ду къ тебѣ́ вознести́ всесожже́нiе и пожре́ти же́ртвы ми́рны: се́дмь дні́й пожде́ши, до́ндеже прiиду́ къ тебѣ́, и покажу́ ти, что́ сотвори́ши.
И бы́сть внегда́ отврати́ти ему́ плещы́ своя́ отити́ от самуи́ла, преложи́ ему́ Бо́гъ се́рдце на и́но. И прiидо́ша вся́ знаме́нiя сiя́ въ де́нь о́нъ.
И взы́де отту́ду на хо́лмъ, и се́, ли́къ проро́ческiй проти́ву ему́: и взы́де на́нь Ду́хъ Бо́жiй, и прорица́ше средѣ́ и́хъ.
И бы́ша вси́ ви́дѣвшiи его́ вчера́ и тре́тiяго дне́, и ви́дѣша, и се́, то́й посредѣ́ проро́къ прорица́яй. И рѣ́ша лю́дiе кі́йждо ко и́скреннему своему́: что́ сiе́ бы́вшее сы́ну ки́сову? еда́ и Сау́лъ во проро́цѣхъ?
И отвѣща́ нѣ́кто от ни́хъ и рече́: и кто́ оте́цъ ему́? не ки́съ ли? И сего́ ра́ди бы́сть въ при́тчу: еда́ и Сау́лъ во проро́цѣхъ?
И сконча́ проро́чествуя, и прiи́де отту́ду на хо́лмъ.
И рече́ у́жикъ его́ къ нему́ и ко о́трочищу его́: ка́мо ходи́сте? И рѣ́ша: осля́тъ иска́ти, и ви́дѣхомъ, я́ко нѣ́сть и́хъ, и внидо́хомъ къ самуи́лу.
И рече́ у́жикъ къ Сау́лу: возвѣсти́ ми ны́нѣ, что́ ти рече́ самуи́лъ?
И рече́ Сау́лъ у́жику своему́: вѣ́стiю возвѣсти́ ми, я́ко обрѣто́шася осля́та. Словесе́ же о ца́рствѣ не возвѣсти́ ему́, е́же рече́ самуи́лъ.
И заповѣ́да самуи́лъ всѣ́мъ лю́демъ прiити́ ко Го́споду въ Массифа́ѳъ.
И рече́ самуи́лъ къ сыно́мъ Изра́илевымъ: сiя́ рече́ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ, глаго́ля: а́зъ изведо́хъ отцы́ ва́шя сы́ны Изра́илевы изъ Еги́пта, и изъя́хъ вы́ от руки́ фарао́на царя́ Еги́петскаго и от всѣ́хъ ца́рствъ оскорбля́ющихъ вы́:
и вы́ дне́сь уничижи́сте Бо́га ва́шего, и́же са́мъ е́сть спаса́яй вы́ от всѣ́хъ зо́лъ ва́шихъ и скорбе́й ва́шихъ, и рѣ́сте: ни́, но царя́ да поста́виши надъ на́ми: и ны́нѣ ста́ните предъ Го́сподемъ по хору́гвамъ ва́шымъ и по племене́мъ ва́шымъ и по ты́сящамъ ва́шымъ.
И приведе́ самуи́лъ вся́ колѣ́на Изра́илева, и паде́ жре́бiй на хору́гвь Венiами́ню.
И приведе́ хору́гвь Венiами́ню по племена́мъ, и паде́ жре́бiй на пле́мя маттарі́ино: и приведо́ша пле́мя маттарі́ино по муже́мъ, и паде́ жре́бiй на Сау́ла сы́на ки́сова: и иска́ху его́, и не обрѣта́шеся.
И вопроси́ самуи́лъ еще́ Го́спода, глаго́ля: а́ще прiи́детъ сѣ́мо му́жъ еще́? И рече́ Госпо́дь: се́, то́й сокры́ся въ сосу́дѣхъ.
И тече́ самуи́лъ, и взя́ его́ отту́ду, и поста́ви его́ посредѣ́ люді́й: и бы́сть вы́шше всѣ́хъ люді́й, от ра́менъ и вы́шше.
И рече́ самуи́лъ ко всѣ́мъ лю́демъ: ви́дѣсте ли, его́же избра́ себѣ́ Госпо́дь, я́ко нѣ́сть подо́бенъ ему́ во всѣ́хъ ва́съ? И позна́ша вси́ лю́дiе и рѣ́ша: да живе́тъ ца́рь.
И рече́ самуи́лъ къ лю́демъ оправда́нiя ца́рствiя, и написа́ въ кни́зѣ, и положи́ предъ Го́сподемъ.
И отпусти́ самуи́лъ вся́ лю́ди, и идо́ша кі́йждо во своя́ си, и Сау́лъ и́де въ до́мъ сво́й въ гаваю́: и идо́ша съ ни́мъ сы́нове си́лъ, и́хже косне́ся Госпо́дь серде́цъ и́хъ, съ Сау́ломъ.
Сы́нове же поги́белнiи рѣ́ша: кто́ спасе́тъ на́съ, се́й ли? И безче́ствоваша его́, и не принесо́ша ему́ даро́въ.
І взяв Самуїл посудинку оливи, та й вилляв на його голову, і поцілував його та й сказав: Чи це не помазав тебе Господь над спадком Своїм на володаря?
(І будеш ти царювати над народом Господнім, і ти визволиш його від руки ворогів його навколо.
І ось тобі ознака, що Господь помазав тебе над спадком Своїм на володаря.)
(І будеш ти царювати над народом Господнім, і ти визволиш його від руки ворогів його навколо.
І ось тобі ознака, що Господь помазав тебе над спадком Своїм на володаря.)
Як підеш ти сьогодні від мене, то при Рахилинім гробі, у Веніяминовій країні в Целцаху, знайдеш двох людей, і вони скажуть тобі: Знайдені ті ослиці, яких ти шукати ходив.
А оце батько твій занехаяв справи тих ослиць, та й зажурився за вас, говорячи: Що я зроблю для свого сина?
А оце батько твій занехаяв справи тих ослиць, та й зажурився за вас, говорячи: Що я зроблю для свого сина?
І перейдеш ти звідти й далі, і підеш аж до діброви Фаворської, а там знайдуть тебе три чоловіки, що йдуть до Бога до Бет-Елу, один несе трьох ягнят, а один несе три буханці хліба, а один несе бурдюка вина.
І запитають вони тебе про мир, та дадуть тобі два хліби, і ти візьмеш із їхньої руки.
Потому вийдеш ти на Божий горбок, де намісники филистимські.
І станеться, як ти ввійдеш там до міста, то стрінеш громаду пророків, що сходять з пагірка, а перед ними арфа, та бубон, та сопілка, та цитра, і вони пророкують.
І станеться, як ти ввійдеш там до міста, то стрінеш громаду пророків, що сходять з пагірка, а перед ними арфа, та бубон, та сопілка, та цитра, і вони пророкують.
І злине на тебе Дух Господній, і ти будеш з ними пророкувати, і станеш іншою людиною.
І станеться, коли збудуться тобі ці ознаки, роби собі, що знайде рука твоя, бо Бог з тобою.
І зійдеш ти передо мною до Ґілґалу, а я зійду до тебе, щоб принести цілопалення, щоб приносити мирні жертви.
Сім день будеш чекати, аж поки прийду я до тебе, і завідомлю тебе, що будеш робити.
Сім день будеш чекати, аж поки прийду я до тебе, і завідомлю тебе, що будеш робити.
І сталося, як повернувся він, щоб іти від Самуїла, то Бог змінив йому серце на інше, а всі ті ознаки прийшли того дня.
І прийшли вони туди до Ґів́ї, аж ось громада пророків назустріч йому.
І злинув на нього Дух Божий, і він пророкував серед них.
І злинув на нього Дух Божий, і він пророкував серед них.
І сталося, кожен, хто знав його віддавна, а тепер побачили, ось він пророкує разом із пророками, то казали один до одного: Що то сталося Кішовому синові?
Чи й Саул між пророками?
Чи й Саул між пророками?
І відповів чоловік звідти й сказав: А хто їній батько?
Тому то стало за приказку: Чи й Саул між пророками?
Тому то стало за приказку: Чи й Саул між пророками?
І перестав він пророкувати, і прийшов на пагірок.
І сказав Саулів дядько до нього та до слуги його: Куди ви ходили?
А той відказав: Шукати ослиць.
І побачили ми, що нема, і прийшли до Самуїла.
А той відказав: Шукати ослиць.
І побачили ми, що нема, і прийшли до Самуїла.
А дядько Саулів сказав: Скажи ж мені, що сказав вам Самуїл?
І сказав Саул до дядька свого: Справді розповів нам, що знайдені ті ослиці.
А про справу царства, що говорив Самуїл, не розповів йому.
А про справу царства, що говорив Самуїл, не розповів йому.
І скликав Самуїл народ до Господа, до Міцпи,
та й сказав до Ізраїлевих синів: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів Ізраїля з Єгипту, і спас вас із руки Єгипту та з руки всіх царств, що гнобили вас.
А ви сьогодні погордували своїм Богом, що Він спасає вас з усіх нещасть ваших та утисків ваших.
І ви сказали йому: Ні, таки царя постав над нами.
А тепер ставайте перед Господнім лицем за вашими племенами та за вашими тисячами.
І ви сказали йому: Ні, таки царя постав над нами.
А тепер ставайте перед Господнім лицем за вашими племенами та за вашими тисячами.
І привів Самуїл усі Ізраїлеві племена, і було виявлене Веніяминове плем́я.
І привів він Веніяминове плем́я за родами його, і був виявлений рід Матріїв.
І привів він рід Матріїв за їхніми мужчинами, і був виявлений Саул, син Кішів.
І шукали його, та не знаходили.
І привів він рід Матріїв за їхніми мужчинами, і був виявлений Саул, син Кішів.
І шукали його, та не знаходили.
І питалися Господа ще: Чи прийде він ще сюди?
А Господь відповів: Он він заховався між речами!
А Господь відповів: Он він заховався між речами!
І вони побігли, і взяли його звідти.
І він став серед народу, і був вищий від усього народу на цілу голову.
І він став серед народу, і був вищий від усього народу на цілу голову.
І сказав Самуїл до всього народу: Чи бачите, кого вибрав Господь?
Бо нема такого, як він, серед усього народу.
І ввесь народ ізняв крик та й сказав: Хай живе цар!
Бо нема такого, як він, серед усього народу.
І ввесь народ ізняв крик та й сказав: Хай живе цар!
А Самуїл промовляв до народу про права царства, і записав те до книги, та й поклав перед Господнім лицем.
І відпустив Самуїл увесь народ, кожного до дому свого.
І відпустив Самуїл увесь народ, кожного до дому свого.
І також Саул пішов до дому свого до Ґів́ї, а з ним пішли ті вояки, що Господь діткнувся їхніх сердець.
А негідні сини говорили: Що, нас спасе отакий?
І гордували ним, і не принесли йому дара.
Та він мовчав.
І гордували ним, і не принесли йому дара.
Та він мовчав.
فَأَخَذَ صَمُوئِيلُ قِنِّينَةَ الدُّهْنِ وَصَبَّ عَلَى رَأْسِهِ وَقَبَّلَهُ وَقَالَ: «أَلَيْسَ لأَنَّ الرَّبَّ قَدْ مَسَحَكَ عَلَى مِيرَاثِهِ رَئِيسًا؟
فِي ذَهَابِكَ الْيَوْمَ مِنْ عِنْدِي تُصَادِفُ رَجُلَيْنِ عِنْدَ قَبْرِ رَاحِيلَ، فِي تُخُمِ بَنْيَامِينَ فِي صَلْصَحَ، فَيَقُولاَنِ لَكَ: قَدْ وُجِدَتِ الأُتُنُ، الَّتِي ذَهَبْتَ تُفَتِّشُ عَلَيْهَا، وَهُوَذَا أَبُوكَ قَدْ تَرَكَ أَمْرَ الأُتُنِ وَاهْتَمَّ بِكُمَا قَائِلاً: مَاذَا أَصْنَعُ لابْنِي؟
وَتَعْدُو مِنْ هُنَاكَ ذَاهِبًا حَتَّى تَأْتِيَ إِلَى بَلُّوطَةِ تَابُورَ، فَيُصَادِفُكَ هُنَاكَ ثَلاَثَةُ رِجَال صَاعِدُونَ إِلَى اللهِ إِلَى بَيْتِ إِيل، وَاحِدٌ حَامِلٌ ثَلاَثَةَ جِدَاءٍ، وَوَاحِدٌ حَامِلٌ ثَلاَثَةَ أَرْغِفَةِ خُبْزٍ، وَوَاحِدٌ حَامِلٌ زِقَّ خَمْرٍ.
فَيُسَلِّمُونَ عَلَيْكَ وَيُعْطُونَكَ رَغِيفَيْ خُبْزٍ، فَتَأْخُذُ مِنْ يَدِهِمْ.
بَعْدَ ذلِكَ تَأْتِي إِلَى جِبْعَةِ اللهِ حَيْثُ أَنْصَابُ الْفِلِسْطِينِيِّينَ. وَيَكُونُ عِنْدَ مَجِيئِكَ إِلَى هُنَاكَ إِلَى الْمَدِينَةِ أَنَّكَ تُصَادِفُ زُمْرَةً مِنَ الأَنْبِيَاءِ نَازِلِينَ مِنَ الْمُرْتَفَعَةِ وَأَمَامَهُمْ رَبَابٌ وَدُفٌّ وَنَايٌ وَعُودٌ وَهُمْ يَتَنَبَّأُونَ.
فَيَحِلُّ عَلَيْكَ رُوحُ الرَّبِّ فَتَتَنَبَّأُ مَعَهُمْ وَتَتَحَوَّلُ إِلَى رَجُل آخَرَ.
وَإِذَا أَتَتْ هذِهِ الآيَاتُ عَلَيْكَ، فَافْعَلْ مَا وَجَدَتْهُ يَدُكَ، لأَنَّ اللهَ مَعَكَ.
وَتَنْزِلُ قُدَّامِي إِلَى الْجِلْجَالِ، وَهُوَذَا أَنَا أَنْزِلُ إِلَيْكَ لأُصْعِدَ مُحْرَقَاتٍ وَأَذْبَحَ ذَبَائِحَ سَلاَمَةٍ. سَبْعَةَ أَيَّامٍ تَلْبَثُ حَتَّى آتِيَ إِلَيْكَ وَأُعَلِّمَكَ مَاذَا تَفْعَلُ».
وَكَانَ عِنْدَمَا أَدَارَ كَتِفَهُ لِكَيْ يَذْهَبَ مِنْ عِنْدِ صَمُوئِيلَ أَنَّ اللهَ أَعْطَاهُ قَلْبًا آخَرَ، وَأَتَتْ جَمِيعُ هذِهِ الآيَاتِ فِي ذلِكَ الْيَوْمِ.
وَلَمَّا جَاءُوا إِلَى هُنَاكَ إِلَى جِبْعَةَ، إِذَا بِزُمْرَةٍ مِنَ الأَنْبِيَاءِ لَقِيَتْهُ، فَحَلَّ عَلَيْهِ رُوحُ اللهِ فَتَنَبَّأَ فِي وَسَطِهِمْ.
وَلَمَّا رَآهُ جَمِيعُ الَّذِينَ عَرَفُوهُ مُنْذُ أَمْسِ وَمَا قَبْلَهُ أَنَّهُ يَتَنَبَّأُ مَعَ الأَنْبِيَاءِ، قَالَ الشَّعْبُ، الْوَاحِدُ لِصَاحِبِهِ: «مَاذَا صَارَ لابْنِ قَيْسٍ؟ أَشَاوُلُ أَيْضًا بَيْنَ الأَنْبِيَاءِ؟»
فَأَجَابَ رَجُلٌ مِنْ هُنَاكَ وَقَالَ: «وَمَنْ هُوَ أَبُوهُمْ؟». وَلِذلِكَ ذَهَبَ مَثَلاً: «أَشَاوُلُ أَيْضًا بَيْنَ الأَنْبِيَاءِ؟».
وَلَمَّا انْتَهَى مِنَ التَّنَبِّي جَاءَ إِلَى الْمُرْتَفَعَةِ.
فَقَالَ عَمُّ شَاوُلَ لَهُ وَلِغُلاَمِهِ: «إِلَى أَيْنَ ذَهَبْتُمَا؟» فَقَالَ: «لِكَيْ نُفَتِّشَ عَلَى الأُتُنِ. وَلَمَّا رَأَيْنَا أَنَّهَا لَمْ تُوجَدْ جِئْنَا إِلَى صَمُوئِيلَ».
فَقَالَ عَمُّ شَاوُلَ: «أَخْبِرْنِي مَاذَا قَالَ لَكُمَا صَمُوئِيلُ؟».
فَقَالَ شَاوُلُ لِعَمِّهِ: «أَخْبَرَنَا بِأَنَّ الأُتُنَ قَدْ وُجِدَتْ». وَلكِنَّهُ لَمْ يُخْبِرْهُ بِأَمْرِ الْمَمْلَكَةِ الَّذِي تَكَلَّمَ بِهِ صَمُوئِيلُ.
وَاسْتَدْعَى صَمُوئِيلُ الشَّعْبَ إِلَى الرَّبِّ إِلَى الْمِصْفَاةِ،
وَقَالَ لِبَنِي إِسْرَائِيلَ: «هكَذَا يَقُولُ الرَّبُّ إِلهُ إِسْرَائِيلَ: إِنِّي أَصْعَدْتُ إِسْرَائِيلَ مِنْ مِصْرَ وَأَنْقَذْتُكُمْ مِنْ يَدِ الْمِصْرِيِّينَ وَمِنْ يَدِ جَمِيعِ الْمَمَالِكِ الَّتِي ضَايَقَتْكُمْ.
وَأَنْتُمْ قَدْ رَفَضْتُمُ الْيَوْمَ إِلهَكُمُ الَّذِي هُوَ مُخَلِّصُكُمْ مِنْ جَمِيعِ الَّذِينَ يُسِيئُونَ إِلَيْكُمْ وَيُضَايِقُونَكُمْ، وَقُلْتُمْ لَهُ: بَلْ تَجْعَلُ عَلَيْنَا مَلِكًا. فَالآنَ امْثُلُوا أَمَامَ الرَّبِّ حَسَبَ أَسْبَاطِكُمْ وَأُلُوفِكُمْ».
فَقَدَّمَ صَمُوئِيلُ جَمِيعَ أَسْبَاطِ إِسْرَائِيلَ، فَأُخِذَ سِبْطُ بَنْيَامِينَ.
ثُمَّ قَدَّمَ سِبْطَ بَنْيَامِينَ حَسَبَ عَشَائِرِهِ، فَأُخِذَتْ عَشِيرَةُ مَطْرِي، وَأُخِذَ شَاوُلُ بْنُ قَيْسَ. فَفَتَّشُوا عَلَيْهِ فَلَمْ يُوجَدْ.
فَسَأَلُوا أَيْضًا مِنَ الرَّبِّ: «هَلْ يَأْتِي الرَّجُلُ أَيْضًا إِلَى هُنَا؟» فَقَالَ الرَّبُّ: «هُوَذَا قَدِ اخْتَبَأَ بَيْنَ الأَمْتِعَةِ».
فَرَكَضُوا وَأَخَذُوهُ مِنْ هُنَاكَ، فَوَقَفَ بَيْنَ الشَّعْبِ، فَكَانَ أَطْوَلَ مِنْ كُلِّ الشَّعْبِ مِنْ كَتِفِهِ فَمَا فَوْقُ.
فَقَالَ صَمُوئِيلُ لِجَمِيعِ الشَّعْبِ: «أَرَأَيْتُمُ الَّذِي اخْتَارَهُ الرَّبُّ، أَنَّهُ لَيْسَ مِثْلُهُ فِي جَمِيعِ الشَّعْبِ؟» فَهَتَفَ كُلُّ الشَّعْبِ وَقَالُوا: «لِيَحْيَ الْمَلِكُ!».
فَكَلَّمَ صَمُوئِيلُ الشَّعْبَ بِقَضَاءِ الْمَمْلَكَةِ، وَكَتَبَهُ فِي السِّفْرِ وَوَضَعَهُ أَمَامَ الرَّبِّ. ثُمَّ أَطْلَقَ صَمُوئِيلُ جَمِيعَ الشَّعْبِ كُلَّ وَاحِدٍ إِلَى بَيْتِهِ.
وَشَاوُلُ أَيْضًا ذَهَبَ إِلَى بَيْتِهِ إِلَى جِبْعَةَ، وَذَهَبَ مَعَهُ الْجَمَاعَةُ الَّتِي مَسَّ اللهُ قَلْبَهَا.
وَأَمَّا بَنُو بَلِيَّعَالَ فَقَالُوا: «كَيْفَ يُخَلِّصُنَا هذَا؟». فَاحْتَقَرُوهُ وَلَمْ يُقَدِّمُوا لَهُ هَدِيَّةً. فَكَانَ كَأَصَمَّ.
Синодальный
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
1 Помазание Саула Самуилом на царство и указание идти в Галгал; 9 Саул пророчествует среди пророков; 14 дядя Саула; 17 в Массифе Самуил представляет Саула народу, который принимает его своим царем, но некоторые презрели его.
И взял Самуил сосуд с елеем и вылил на голову его, и поцеловал его и сказал: вот, Господь помазывает тебя в правителя наследия Своего [в Израиле, и ты будешь царствовать над народом Господним и спасешь их от руки врагов их, окружающих их, и вот тебе знамение, что помазал тебя Господь в царя над наследием Своим]:
когда ты теперь пойдешь от меня, то встретишь двух человек близ гроба Рахили, на пределах Вениаминовых, в Целцахе, и они скажут тебе: «нашлись ослицы, которых ты ходил искать, и вот отец твой, забыв об ослицах, беспокоится о вас, говоря: что с сыном моим?»
И пойдешь оттуда далее и придешь к дубраве Фаворской, и встретят тебя там три человека, идущих к Богу в Вефиль: один несет трех козлят, другой несет три хлеба, а третий несет мех с вином;
и будут приветствовать они тебя и дадут тебе два хлеба, и ты возьмешь из рук их.
После того ты придешь на холм Божий, где охранный отряд Филистимский; [там начальники Филистимские;] и когда войдешь там в город, встретишь сонм пророков, сходящих с высоты, и пред ними псалтирь и тимпан, и свирель и гусли, и они пророчествуют;
и найдет на тебя Дух Господень, и ты будешь пророчествовать с ними и сделаешься иным человеком.
Когда эти знамения сбудутся с тобою, тогда делай, что может рука твоя, ибо с тобою Бог.
И ты пойди прежде меня в Галгал, куда и я приду к тебе для принесения всесожжений и мирных жертв; семь дней жди, доколе я не приду к тебе, и тогда укажу тебе, что тебе делать.
Как скоро Саул обратился, чтоб идти от Самуила, Бог дал ему иное сердце, и сбылись все те знамения в тот же день.
Когда пришли они к холму, вот встречается им сонм пророков, и сошел на него Дух Божий, и он пророчествовал среди них.
Все знавшие его вчера и третьего дня, увидев, что он с пророками пророчествует, говорили в народе друг другу: что это сталось с сыном Кисовым? неужели и Саул во пророках?
И отвечал один из бывших там и сказал: а у тех кто отец? Посему вошло в пословицу: «неужели и Саул во пророках?»
И перестал он пророчествовать, и пошел на высоту.
И сказал дядя Саулов ему и слуге его: куда вы ходили? Он сказал: искать ослиц, но, видя, что их нет, зашли к Самуилу.
И сказал дядя Саулов: расскажи мне, что сказал вам Самуил.
И сказал Саул дяде своему: он объявил нам, что ослицы нашлись. А того, что сказал ему Самуил о царстве, не открыл ему.
И созвал Самуил народ к Господу в Массифу
и сказал сынам Израилевым: так говорит Господь Бог Израилев: Я вывел Израиля из Египта и избавил вас от руки Египтян и от руки всех царств, угнетавших вас.
А вы теперь отвергли Бога вашего, Который спасает вас от всех бедствий ваших и скорбей ваших, и сказали Ему: «царя поставь над нами». Итак предстаньте теперь пред Господом по коленам вашим и по племенам вашим.
И велел Самуил подходить всем коленам Израилевым, и указано колено Вениаминово.
И велел подходить колену Вениаминову по племенам его, и указано племя Матриево; и приводят племя Матриево по мужам, и назван Саул, сын Кисов; и искали его, и не находили.
И вопросили еще Господа: придет ли еще он сюда? И сказал Господь: вот он скрывается в обозе.
И побежали и взяли его оттуда, и он стал среди народа и был от плеч своих выше всего народа.
И сказал Самуил всему народу: видите ли, кого избрал Господь? подобного ему нет во всем народе. Тогда весь народ воскликнул и сказал: да живет царь!
И изложил Самуил народу права царства, и написал в книгу, и положил пред Господом. И отпустил весь народ, каждого в дом свой.
Также и Саул пошел в дом свой, в Гиву; и пошли с ним храбрые, которых се́рдца коснулся Бог.
А негодные люди говорили: ему ли спасать нас? И презрели его и не поднесли ему даров; но он как бы не замечал того.