Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Ездр.
Неем.
2Ездр.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Притч.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Макк.
2Макк.
3Макк.
3Ездр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
13:1
13:5
13:7
13:9
13:10
13:11
13:12
13:13
13:14
см.:Деян.13:22;
13:16
13:20
13:21
13:23
Глава 14
14:1
14:2
14:4
14:5
14:6
см.:2Пар.14:11;
14:7
14:8
14:9
14:10
14:11
14:12
14:13
14:14
14:16
14:17
14:19
14:21
14:23
14:24
14:25
14:26
см.:Втор.32:13;
14:27
14:28
14:29
14:30
14:31
14:32
14:33
см.:Втор.12:16:23;
14:34
14:36
14:38
14:39
14:40
14:42
14:45
см.:1Цар.11:13;
14:46
14:47
14:48
см.:1Цар.15:2-3;
14:52
1 Саул с сыном своим Ионафаном нападает на охранный отряд Филистимлян в земле Венимаминовой, Филистимляне вышли на войну; 8 Саул не дождался Самуила в Галгале и принес жертвы; Самуил упрекает Саула за его непослушание и предсказывает конец его царствования; 15 четыреста человек пошли с Саулом в Гиву и стали против стана Филистимлян в Михмасе.
Год был по воцарении Саула, и другой год царствовал он над Израилем, как выбрал Саул себе три тысячи из Израильтян:
две тысячи были с Саулом в Михмасе и на горе Вефильской, тысяча же была с Ионафаном в Гиве Вениаминовой; а прочий народ отпустил он по домам своим.
И разбил Ионафан охранный отряд Филистимский, который был в Гиве; и услышали об этом Филистимляне, а Саул протрубил трубою по всей стране, возглашая: да услышат Евреи!
Когда весь Израиль услышал, что разбил Саул охранный отряд Филистимский и что Израиль сделался ненавистным для Филистимлян, то народ собрался к Саулу в Галгал.
И собрались Филистимляне на войну против Израиля: тридцать тысяч колесниц и шесть тысяч конницы, и народа множество, как песок на берегу моря; и пришли и расположились станом в Михмасе, с восточной стороны Беф-Авена.
Израильтяне, видя, что они в опасности, потому что народ был стеснен, укрывались в пещерах и в ущельях, и между скалами, и в башнях, и во рвах;
а некоторые из Евреев переправились за Иордан в страну Гадову и Галаадскую; Саул же находился еще в Галгале, и весь народ, бывший с ним, находился в страхе.
И ждал он семь дней, до срока, назначенного Самуилом, а Самуил не приходил в Галгал; и стал народ разбегаться от него.
И сказал Саул: приведите ко мне, что назначено для жертвы всесожжения и для жертв мирных. И вознес всесожжение.
Но едва кончил он возношение всесожжения, вот, приходит Самуил; и вышел Саул к нему навстречу, чтобы приветствовать его.
Но Самуил сказал: что ты сделал? Саул отвечал: я видел, что народ разбегается от меня, а ты не приходил к назначенному времени; Филистимляне же собрались в Михмасе;
тогда подумал я: «теперь придут на меня Филистимляне в Галгал, а я еще не вопросил Господа», и потому решился принести всесожжение.
И сказал Самуил Саулу: худо поступил ты, что не исполнил повеления Господа Бога твоего, которое дано было тебе, ибо ныне упрочил бы Господь царствование твое над Израилем навсегда;
но теперь не устоять царствованию твоему; Господь найдет Себе мужа по сердцу Своему, и повелит ему Господь быть вождем народа Своего, так как ты не исполнил того, что было повелено тебе Господом.
И встал Самуил и пошел из Галгала в Гиву Вениаминову; [оставшиеся люди пошли за Саулом навстречу неприятельскому ополчению, которое нападало на них, когда они шли из Галгал в Гиву Вениаминову;] а Саул пересчитал людей, бывших с ним, до шестисот человек.
Саул с сыном своим Ионафаном и людьми, находившимися при них, засели в Гиве Вениаминовой [и плакали]; Филистимляне же стояли станом в Михмасе.
И вышли из стана Филистимского три отряда для опустошения земли: один направился по дороге к Офре, в округ Суаль,
другой отряд направился по дороге Вефоронской, а третий направился по дороге к границе долины Цевоим, к пустыне.
Кузнецов не было во всей земле Израильской; ибо Филистимляне опасались, чтобы Евреи не сделали меча или копья.
И должны были ходить все Израильтяне к Филистимлянам оттачивать свои сошники, и свои заступы, и свои топоры, и свои кирки,
когда сделается щербина на острие у сошников, и у заступов, и у вил, и у топоров, или нужно рожон поправить.
Поэтому во время войны [Михмасской] не было ни меча, ни копья у всего народа, бывшего с Саулом и Ионафаном, а только нашлись они у Саула и Ионафана, сына его.
И вышел передовой отряд Филистимский к переправе Михмасской.
1 Ионафан со своим оруженосцом неожиданно напали на Филистимлян и произвели великое смятение в стане; 16 преследование убегающих Филистимлян; 24 Саул запретил вкушать хлеб, пока враг не будет избит, но Ионафан вкусил меду; 31 Саул запретил народу есть убитых животных с кровью; 36 открылось, что Ионафан ел мед, но народ не позволил Саулу убить сына; 47 Саул ведет народ против всех окружающих его врагов.
В один день сказал Ионафан, сын Саулов, слуге оруженосцу своему: ступай, перейдем к отряду Филистимскому, что на той стороне. А отцу своему не сказал об этом.
Саул же находился в окраине Гивы, под гранатовым деревом, что в Мигроне. С ним было около шестисот человек народа
и Ахия, сын Ахитува, брата Иохаведа, сына Финееса, сына Илия, священник Господа в Силоме, носивший ефод. Народ же не знал, что Ионафан пошел.
Между переходами, по которым Ионафан искал пробраться к отряду Филистимскому, была острая скала с одной стороны и острая скала с другой: имя одной Боцец, а имя другой Сене;
одна скала выдавалась с севера к Михмасу, другая с юга к Гиве.
И сказал Ионафан слуге оруженосцу своему: ступай, перейдем к отряду этих необрезанных; может быть, Господь поможет нам, ибо для Господа нетрудно спасти чрез многих, или немногих.
И отвечал оруженосец: делай все, что на сердце у тебя; иди, вот я с тобою, куда тебе угодно.
И сказал Ионафан: вот, мы перейдем к этим людям и станем на виду у них;
если они так скажут нам: «остановитесь, пока мы подойдем к вам», то мы остановимся на своих местах и не взойдем к ним;
а если так скажут: «поднимитесь к нам», то мы взойдем, ибо Господь предал их в руки наши; и это будет знаком для нас.
Когда оба они стали на виду у отряда Филистимского, то Филистимляне сказали: вот, Евреи выходят из ущелий, в которых попрятались они.
И закричали люди, составлявшие отряд, к Ионафану и оруженосцу его, говоря: взойдите к нам, и мы вам скажем нечто. Тогда Ионафан сказал оруженосцу своему: следуй за мною, ибо Господь предал их в руки Израиля.
И начал всходить Ионафан, цепляясь руками и ногами, и оруженосец его за ним. И падали Филистимляне пред Ионафаном, а оруженосец добивал их за ним.
И пало от этого первого поражения, нанесенного Ионафаном и оруженосцем его, около двадцати человек, на половине поля, обрабатываемого парою волов в день.
И произошел ужас в стане на поле и во всем народе; передовые отряды и опустошавшие землю пришли в трепет [и не хотели сражаться]; дрогнула вся земля, и был ужас великий от Господа.
И увидели стражи Саула в Гиве Вениаминовой, что толпа рассеивается и бежит туда и сюда.
И сказал Саул к народу, бывшему с ним; пересмотрите и узнайте, кто из наших вышел. И пересмотрели, и вот нет Ионафана и оруженосца его.
И сказал Саул Ахии: «принеси кивот* Божий», ибо кивот Божий в то время был с сынами Израильскими. //*В греческом переводе: ефод.
Саул еще говорил к священнику, как смятение в стане Филистимском более и более [распространялось и] увеличивалось. Тогда сказал Саул священнику: сложи руки твои.
И воскликнул Саул и весь народ, бывший с ним, и пришли к месту сражения, и вот, там меч каждого обращен был против ближнего своего; смятение было очень великое.
Тогда и Евреи, которые вчера и третьего дня были у Филистимлян и которые повсюду ходили с ними в стане, пристали к Израильтянам, находившимся с Саулом и Ионафаном;
и все Израильтяне, скрывавшиеся в горе Ефремовой, услышав, что Филистимляне побежали, также пристали к своим в сражении.
И спас Господь в тот день Израиля; битва же простерлась даже до Беф-Авена. [Всех людей было с Саулом до десяти тысяч, и битва происходила по всему городу на горе Ефремовой.]
Люди Израильские были истомлены в тот день; а Саул [весьма безрассудно] заклял народ, сказав: проклят, кто вкусит хлеба до вечера, доколе я не отомщу врагам моим. И никто из народа не вкусил пищи.
И пошел весь народ в лес, и был там на поляне мед.
И вошел народ в лес, говоря: вот, течет мед. Но никто не протянул руки своей ко рту своему, ибо народ боялся заклятия.
Ионафан же не слышал, когда отец его заклинал народ, и, протянув конец палки, которая была в руке его, обмакнул ее в сот медовый и обратил рукою к устам своим, и просветлели глаза его.
И сказал ему один из народа, говоря: отец твой заклял народ, сказав: «проклят, кто сегодня вкусит пищи»; от этого народ истомился.
И сказал Ионафан: смутил отец мой землю; смотрите, у меня просветлели глаза, когда я вкусил немного этого меду;
если бы поел сегодня народ из добычи, какую нашел у врагов своих, то не большее ли было бы поражение Филистимлян?
И поражали Филистимлян в тот день от Михмаса до Аиалона, и народ очень истомился.
И кинулся народ на добычу, и брали овец, волов и телят, и заколали на земле, и ел народ с кровью.
И возвестили Саулу, говоря: вот, народ грешит пред Господом, ест с кровью. И сказал Саул: вы согрешили; привалите ко мне теперь большой камень.
Потом сказал Саул: пройдите между народом и скажите ему: пусть каждый приводит ко мне своего вола и каждый свою овцу, и заколайте здесь и ешьте, и не грешите пред Господом, не ешьте с кровью. И приводили все из народа, каждый своею рукою, вола своего [и свою овцу] ночью, и заколали там.
И устроил Саул жертвенник Господу: то был первый жертвенник, поставленный им Господу.
И сказал Саул: пойдем в погоню за Филистимлянами ночью и оберем их до рассвета и не оставим у них ни одного человека. И сказали: делай все, что хорошо в глазах твоих. Священник же сказал: приступим здесь к Богу.
И вопросил Саул Бога: идти ли мне в погоню за Филистимлянами? предашь ли их в руки Израиля? Но Он не отвечал ему в тот день.
Тогда сказал Саул: пусть подойдут сюда все начальники народа и разведают и узнают, на ком грех ныне?
ибо, – жив Господь, спасший Израиля, – если окажется и на Ионафане, сыне моем, то и он умрет непременно. Но никто не отвечал ему из всего народа.
И сказал Саул всем Израильтянам: станьте вы по одну сторону, а я и сын мой Ионафан станем по другую сторону. И отвечал народ Саулу: делай, что хорошо в глазах твоих.
И сказал Саул: Господи, Боже Израилев! [отчего Ты ныне не отвечал рабу Твоему? моя ли в том вина, или сына моего Ионафана? Господи, Боже Израилев!] дай знамение. [Если же она в народе Твоем Израиле, дай ему освящение.] И уличены были Ионафан и Саул, а народ вышел правым.
Тогда сказал Саул: бросьте жребий между мною и между Ионафаном, сыном моим, [и кого объявит Господь, тот да умрет. И сказал народ Саулу: да не будет так! Но Саул настоял. И бросили жребий между ним и Ионафаном, сыном его,] и пал жребий на Ионафана.
И сказал Саул Ионафану: расскажи мне, что сделал ты? И рассказал ему Ионафан и сказал: я отведал концом палки, которая в руке моей, немного меду; и вот, я должен умереть.
И сказал Саул: пусть то и то сделает мне Бог, и еще больше сделает; ты, Ионафан, должен сегодня умереть!
Но народ сказал Саулу: Ионафану ли умереть, который доставил столь великое спасение Израилю? Да не будет этого! Жив Господь, и волос не упадет с головы его на землю, ибо с Богом он действовал ныне. И освободил народ Ионафана, и не умер он.
И возвратился Саул от преследования Филистимлян; Филистимляне же пошли в свое место.
И утвердил Саул свое царствование над Израилем, и воевал со всеми окрестными врагами своими, с Моавом и с Аммонитянами, и с Едомом [и с Вефором] и с царями Совы и с Филистимлянами, и везде, против кого ни обращался, имел успех.
И устроил войско, и поразил Амалика, и освободил Израиля от руки грабителей его.
Сыновья у Саула были: Ионафан, Иессуи и Мелхисуа; а имена двух дочерей его: имя старшей – Мерова, а имя младшей – Мелхола.
Имя же жены Сауловой – Ахиноамь, дочь Ахимааца; а имя начальника войска его – Авенир, сын Нира, дяди Саулова.
Кис, отец Саулов, и Нир, отец Авенира, были сыновьями Авиила.
И была упорная война против Филистимлян во все время Саулово. И когда Саул видел какого-либо человека сильного и воинственного, брал его к себе.
Сы́нъ еди́наго лѣ́та Сау́лъ, егда́ нача́ ца́рствовати, и два́ лѣ́та ца́рствова надъ Изра́илемъ.
И избра́ себѣ́ Сау́лъ три́ ты́сящы муже́й от муже́й Изра́илевыхъ, и бы́ша съ Сау́ломъ двѣ́ ты́сящы въ Махма́сѣ и въ горѣ́ Веѳи́ли, и ты́сяща бѣ́ша со Ионаѳа́номъ въ гаваи́ Венiами́новѣ: и оста́нокъ люді́й отпусти́ коего́ждо во своя́ селе́нiя.
И порази́ Ионаѳа́нъ наси́ва иноплеме́нника и́же въ хо́лмѣ. И услы́шаша иноплеме́нницы, и Сау́лъ воструби́ трубо́ю во всю́ зе́млю, глаго́ля: отверго́шася раби́.
И слы́ша ве́сь Изра́иль глаго́лющихъ, я́ко порази́ Сау́лъ наси́ва иноплеме́нника, и омерзѣ́ Изра́иль во иноплеме́нницѣхъ. И собра́шася лю́дiе вслѣ́дъ Сау́ла въ Галга́лѣхъ.
И иноплеме́нницы собра́шася на бра́нь на Изра́иля: и прiидо́ша на Изра́иля три́десять ты́сящъ колесни́цъ и ше́сть ты́сящъ ко́нникъ и мно́жество люді́й, я́ко песо́къ и́же при мо́ри: и ше́дше ополчи́шася въ Махма́сѣ проти́ву веѳоро́ну на ю́гъ.
И ви́дѣша му́жiе Изра́илевы, я́ко не мого́ша проти́ву ста́ти, и скры́шася лю́дiе въ верте́пѣхъ и въ огра́дѣхъ и въ ка́менiихъ и въ про́пастехъ и во рва́хъ:
и преходя́ще преидо́ша Иорда́нъ въ зе́млю га́дову и Галаа́дску. И Сау́лъ бя́ше еще́ въ Галга́лѣхъ, и вси́ лю́дiе ужасо́шася, и́же бя́ху съ ни́мъ.
И жда́ше се́дмь дні́й по свидѣ́телству, я́коже рече́ самуи́лъ, и не прiи́де самуи́лъ въ Галга́лы: и разсѣ́яшася лю́дiе его́ от него́.
И рече́ Сау́лъ: приведи́те, я́ко да сотворю́ всесожже́нiе и ми́рная. И вознесе́ всесожже́нiе.
И бы́сть егда́ соверши́ вознося́ всесожже́нiе, и се́, самуи́лъ прiи́де: и Сау́лъ изы́де на срѣ́тенiе ему́ благослови́тися и́мъ.
И рече́ самуи́лъ: что́ сотвори́лъ еси́? И рече́ Сау́лъ: ви́дѣхъ, я́ко отидо́ша лю́дiе от мене́, и ты́ не прише́лъ еси́, я́коже опредѣли́лъ еси́ свидѣ́телствомъ дні́й, иноплеме́нницы же собра́шася въ Махма́съ,
и рѣ́хъ: ны́нѣ прiи́дутъ иноплеме́нницы ко мнѣ́ въ Галга́лы, и лица́ Госпо́дня не умоли́хъ: и не удержа́хся, и вознесо́хъ всесожже́нiе.
И рече́ самуи́лъ къ Сау́лу: безу́мiе бы́сть тебѣ́, поне́же не сохрани́лъ еси́ за́повѣди моея́, ю́же заповѣ́да ти́ Госпо́дь: я́ко ны́нѣ угото́валъ бы Госпо́дь ца́рство твое́ во Изра́или до вѣ́ка:
и ны́нѣ ца́рство твое́ не ста́нетъ тебѣ́, и изы́щетъ Госпо́дь себѣ́ человѣ́ка по се́рдцу своему́, и повели́тъ ему́ Госпо́дь властели́ну бы́ти надъ людьми́ свои́ми, я́ко не сохрани́лъ еси́, ели́ка заповѣ́да тебѣ́ Госпо́дь.
И воста́ самуи́лъ и и́де от Галга́лъ въ пу́ть сво́й: и оста́нокъ люді́й идо́ша вслѣ́дъ Сау́ла на срѣ́тенiе лю́демъ ра́тнымъ. И́мже приходя́щымъ от Галга́лъ въ гаваю́ Венiами́нову, и сочте́ Сау́лъ лю́ди обрѣ́тшыяся съ ни́мъ я́ко ше́сть со́тъ муже́й.
Сау́лъ же и Ионаѳа́нъ сы́нъ его́ и лю́дiе обрѣ́тшiися съ ни́ми сѣдо́ша въ гаваи́ Венiами́новѣ и пла́кашася: иноплеме́нницы же ополчи́шася въ Махма́сѣ.
И изыдо́ша губя́щiи от села́ иноплеме́нниковъ тремя́ нача́лы: нача́ло еди́но зря́щее пу́ть гофера́ на зе́млю Сова́лю:
и нача́ло еди́но зря́щее пу́ть веѳоро́нь: и нача́ло еди́но зря́щее пу́ть гаваи́, клоня́щiйся къ гаисави́мъ пусты́ни.
И кова́чь желѣ́за не обрѣта́шеся во все́й земли́ Изра́илевѣ, я́ко рѣ́ша иноплеме́нницы, да не сотворя́тъ Евре́е меча́ и копiя́.
И хожда́ху вси́ сы́нове Изра́илевы въ зе́млю иноплеме́нничу кова́ти кі́йждо своя́ ко́сы и ору́дiя своя́, и кі́йждо сѣки́ры своя́ и серпы́ своя́.
И притупи́шася вся́ ору́дiя приспѣ́вшей жа́твѣ, сѣки́ры и серпы́, поправле́нiя же и́ма не бы́сть.
И бы́сть во дни́ бра́ни Махма́сскiя, и не обрѣ́теся меча́ и копiя́ въ рука́хъ всѣ́хъ люді́й, и́же съ Сау́ломъ и со Ионаѳа́номъ: то́чiю у Сау́ла и Ионаѳа́на сы́на его́.
И изыдо́ша от ста́на иноплеме́ннича объ ону́ страну́ Махма́са.
И бы́сть во еди́нъ де́нь, и рече́ Ионаѳа́нъ сы́нъ Сау́ловъ о́трочищу нося́щему ору́жiе его́: гряди́, и пре́йдемъ въ месса́ву иноплеме́нниковъ и́же на о́нѣй странѣ́. И отцу́ своему́ не возвѣсти́ сего́.
И Сау́лъ сѣдя́ше на верху́ холма́ подъ дре́вомъ я́блоннымъ е́же въ Магдо́нѣ, и бя́ше съ ни́мъ я́ко ше́сть со́тъ муже́й.
И Ахі́а сы́нъ Ахи́товъ, бра́та Иохаве́дова, сы́на Финее́сова, сы́на илі́и, иере́й Бо́жiй въ Сило́мѣ нося́ Ефу́дъ: и лю́дiе не вѣ́дяху, я́ко отъи́де Ионаѳа́нъ.
Посредѣ́ же прехо́да, идѣ́же хотя́ше Ионаѳа́нъ прейти́ въ ста́нъ иноплеме́нничь, бы́сть ка́мень о́стрый отсю́ду и ка́мень о́стрый отону́ду: и́мя еди́ному Васе́съ и друго́му сенна́:
ка́мень еди́нъ стоя́ше от сѣ́вера проти́ву Махма́са, и ка́мень вторы́й от ю́га проти́ву гаваи́.
И рече́ Ионаѳа́нъ ко о́трочищу нося́щему ору́жiе его́: гряди́, пре́йдемъ въ месса́ву необрѣ́занныхъ си́хъ, не́гли что́ сотвори́тъ на́мъ Госпо́дь, я́ко нѣ́сть Го́споду не удо́бно спасти́ во мно́гихъ или́ въ ма́лыхъ.
И рече́ ему́ нося́й ору́жiе его́: твори́ все́, на не́же се́рдце твое́ склоня́ется: се́, а́зъ съ тобо́ю е́смь, я́коже се́рдце твое́ се́рдце мое́.
И рече́ Ионаѳа́нъ: се́, мы́ пре́йдемъ къ муже́мъ и яви́мся къ ни́мъ:
а́ще сiя́ реку́тъ къ на́мъ: поме́длите та́мо, до́ндеже возвѣсти́мъ ва́мъ: то́ постои́мъ са́ми на мѣ́стѣ свое́мъ и не по́йдемъ къ ни́мъ:
а́ще же къ на́мъ си́це реку́тъ: взы́дите къ на́мъ: то́ взы́демъ, я́ко предаде́ и́хъ Госпо́дь въ ру́ки на́шя: сiе́ на́мъ зна́менiе [да бу́детъ].
И внидо́ста о́ба въ месса́ву иноплеме́нниковъ. И глаго́лаша иноплеме́нницы: се́, Евре́е исхо́дятъ изъ разсѣ́линъ свои́хъ, идѣ́же скры́шася.
И отвѣща́ша му́жiе месса́вли ко Ионаѳа́ну и къ нося́щему ору́жiе его́, и рѣ́ша: взы́дите къ на́мъ, и яви́мъ ва́мъ глаго́лъ. И рече́ Ионаѳа́нъ къ нося́щему ору́жiе его́: гряди́ по мнѣ́, я́ко предаде́ и́хъ Госпо́дь въ ру́ки Изра́илевы.
И взы́де Ионаѳа́нъ [ползу́щь] на рука́хъ и на нога́хъ свои́хъ, и нося́й ору́жiе его́ за ни́мъ. И узрѣ́ша иноплеме́нницы лице́ Ионаѳа́не, и порази́ и́хъ: и нося́й ору́жiе его́ идя́ше вслѣ́дъ его́.
И бы́сть я́зва пе́рвая, е́юже порази́ Ионаѳа́нъ и нося́й ору́жiе его́, я́ко два́десять муже́й копі́йцами и каменоверже́нiемъ и креме́нiемъ полевы́мъ.
И бы́сть у́жасъ въ полцѣ́ и на селѣ́: и вси́ лю́дiе и́же въ месса́вѣ и губя́щiи ужасну́шася, и ті́и не хотя́ху бра́тися: и вострепета́ земля́, и бы́сть у́жасъ от Го́спода.
И ви́дѣша согляда́тае Сау́ловы въ гаваи́ Венiами́ни, и се́, по́лкъ смяте́ся сѣ́мо и она́мо.
И рече́ Сау́лъ лю́демъ су́щымъ съ ни́мъ: разсмотри́те ны́нѣ и ви́дите, кто́ отъи́де от ва́съ. И разсмотри́ша, и се́, не обрѣ́теся Ионаѳа́нъ и нося́й ору́жiе его́.
И рече́ Сау́лъ ко Ахі́и: принеси́ Ефу́дъ, я́ко бѣ́ киво́тъ Бо́жiй въ то́й де́нь съ сынми́ Изра́илевыми.
И бы́сть егда́ глаго́лаше Сау́лъ ко иере́ю, и шу́мъ въ полцѣ́ иноплеме́нничи ходя́ идя́ше и мно́жашеся. И рече́ Сау́лъ ко иере́ю: пригни́ ру́ки твоя́.
И изы́де Сау́лъ и вси́ лю́дiе и́же съ ни́мъ, и изыдо́ша до сѣ́чи. И се́, бы́сть ору́жiе коего́ждо на бли́жняго своего́, [и бы́сть] мяте́жъ вели́къ зѣло́.
Но и раби́, и́же бы́ша со иноплеме́нники вчера́ и тре́тiяго дне́, вше́дшiи въ по́лкъ, обрати́шася и ті́и е́же бы́ти и́мъ со Изра́илтяны су́щими съ Сау́ломъ и со Ионаѳа́номъ.
И вси́ Изра́илтяне скры́вшiися въ горѣ́ Ефре́мли услы́шаша, я́ко отбѣго́ша иноплеме́нницы: приложи́шася и ті́и вслѣ́дъ и́хъ на бра́нь.
И спасе́ Госпо́дь въ то́й де́нь Изра́иля: бра́нь же про́йде да́же до вамо́ѳа: и вси́ лю́дiе бя́ху съ Сау́ломъ, я́ко де́сять ты́сящъ муже́й, и бѣ́ бра́нь разсы́пана во ве́сь гра́дъ на горѣ́ Ефре́мли.
И Сау́лъ сотвори́ безу́мiе ве́лiе въ де́нь то́й, и закля́ лю́ди, глаго́ля: про́клятъ человѣ́къ, и́же я́сти бу́детъ хлѣ́бъ да́же до ве́чера, до́ндеже отмщу́ враго́мъ мои́мъ. И не вкуси́ша лю́дiе вси́ хлѣ́ба:
и вся́ земля́ обѣ́даше: и се́, бя́ше дубра́ва пче́лная предъ лице́мъ села́:
и внидо́ша лю́дiе во пче́лникъ, и се́, исхожда́ху глаго́люще: [я́ко истече́ ме́дъ,] и не бѣ́ возвраща́ющаго руки́ своея́ ко усто́мъ свои́мъ, я́ко убоя́шася лю́дiе кля́твы Госпо́дни.
Ионаѳа́нъ же не слы́шаше, егда́ заклина́ше оте́цъ его́ лю́ди: и простре́ коне́цъ жезла́ своего́, и́же въ руку́ ему́, и омочи́ его́ въ со́тѣ ме́двенѣ, и обрати́ ру́ку свою́ во уста́ своя́, и прозрѣ́ша о́чи его́.
И рече́ еди́нъ от люді́й, глаго́ля: клены́й прокля́ оте́цъ тво́й лю́ди, глаго́ля: про́клятъ человѣ́къ, и́же я́сти бу́детъ хлѣ́бъ въ де́нь се́й: и изнемого́ша лю́дiе.
И уразумѣ́ Ионаѳа́нъ и рече́: смути́ оте́цъ мо́й зе́млю: ви́ждь, я́ко прозрѣ́ша о́чи мои́, егда́ вкуси́хъ ма́ло от ме́да сего́:
о, дабы́ я́ли яду́ще дне́сь лю́дiе от коры́стей враго́въ свои́хъ, и́хже обрѣто́ша, мно́жайшая бы дне́сь я́зва была́ во иноплеме́нницѣхъ.
И порази́ша въ де́нь то́й от иноплеме́нниковъ мно́жае не́жели въ Махма́сѣ: и утруди́шася лю́дiе зѣло́.
И устреми́шася лю́дiе на коры́сти, и поя́ша лю́дiе стада́ и бу́йволы и говя́да: и закала́ху на земли́, и ядо́ша лю́дiе съ кро́вiю.
И возвѣсти́ша Сау́лу, глаго́люще: согрѣши́ша лю́дiе ко Го́споду, яду́ще съ кро́вiю. И рече́ Сау́лъ: от геѳе́ма привали́те мнѣ́ сѣ́мо ка́мень ве́лiй.
И рече́ Сау́лъ: ше́дше къ лю́демъ рцы́те и́мъ: да принесе́тъ кі́йждо сѣ́мо телца́ своего́ и кі́йждо о́вцу свою́, и да зако́лютъ на ка́мени се́мъ, и яди́те я́, и не согрѣша́йте Го́споду яду́ще съ кро́вiю. И приведо́ша но́щiю вси́ лю́дiе свое́ кі́йждо, е́же имя́ше въ руцѣ́ свое́й, и закала́ху та́мо.
И созда́ Сау́лъ та́мо олта́рь Го́споду: се́й нача́ Сау́лъ созида́ти олта́рь Го́споду.
И рече́ Сау́лъ: сни́демъ вслѣ́дъ иноплеме́нникъ но́щiю, и расхи́тимъ и́хъ, до́ндеже заря́ бу́детъ, и не оста́вимъ от ни́хъ му́жа. И рѣ́ша: все́ е́же бла́го предъ очи́ма твои́ма, твори́. И рече́ иере́й: присту́пимъ сѣ́мо къ Бо́гу.
И вопроси́ Сау́лъ Бо́га: сни́ду ли вслѣ́дъ иноплеме́нниковъ? преда́си ли и́хъ въ ру́ки Изра́илтяномъ? И не отвѣща́ ему́ Госпо́дь въ де́нь то́й.
И рече́ Сау́лъ: приведи́те сѣ́мо вся́ колѣ́на Изра́илева, и уразумѣ́йте и увѣ́ждьте, на ко́мъ бы́сть грѣ́хъ се́й дне́сь,
я́ко жи́въ Госпо́дь спасы́й Изра́иля, я́ко а́ще отвѣ́тъ бу́детъ на Ионаѳа́на сы́на моего́, сме́ртiю да у́мретъ. И не бѣ́ отвѣща́ющаго от всѣ́хъ люді́й.
И рече́ Сау́лъ всему́ Изра́илю: вы́ ста́ните на еди́ну страну́, а́зъ же и Ионаѳа́нъ сы́нъ мо́й ста́немъ на другу́ю страну́. И рѣ́ша лю́дiе къ Сау́лу: е́же бла́го предъ тобо́ю, твори́.
И рече́ Сау́лъ: Го́споди Бо́же Изра́илевъ, что́ я́ко не отвѣща́лъ еси́ рабу́ твоему́ дне́сь? или́ моя́ е́сть, или́ сы́на моего́ Ионаѳа́на непра́вда? Го́споди Бо́же Изра́илевъ, да́ждь зна́менiе: и а́ще рече́ши сiя́, да́ждь ны́нѣ лю́демъ твои́мъ Изра́илю, да́ждь ны́нѣ преподо́бiе. И паде́ жре́бiй на Ионаѳа́на и Сау́ла, и лю́дiе изыдо́ша.
И рече́ Сау́лъ: ве́рзите жре́бiй на мя́ и на Ионаѳа́на сы́на моего́: его́же объяви́тъ Госпо́дь, сме́ртiю да у́мретъ. И рѣ́ша лю́дiе къ Сау́лу: нѣ́сть се́й глаго́лъ. И премо́же Сау́лъ лю́ди, и верго́ша о не́мъ и Ионаѳа́нѣ сы́нѣ его́, и паде́ на Ионаѳа́на жре́бiй.
И рече́ Сау́лъ ко Ионаѳа́ну: возвѣсти́ ми, что́ сотвори́лъ еси́? И возвѣсти́ ему́ Ионаѳа́нъ и рече́: вкуша́я вкуси́хъ ма́ло ме́ду омочи́въ коне́цъ жезла́, и́же въ руку́ мое́ю, и се́, а́зъ умира́ю.
И рече́ ему́ Сау́лъ: сiя́ да сотвори́тъ ми́ Бо́гъ, и сiя́ да приложи́тъ ми́, я́ко сме́ртiю у́мреши дне́сь.
И рѣ́ша лю́дiе къ Сау́лу: еда́ дне́сь у́мретъ сотвори́вый спасе́нiе сiе́ ве́лiе во Изра́или? не бу́ди то́, жи́въ Госпо́дь, а́ще паде́тъ вла́съ главы́ его́ на зе́млю, я́ко ми́лость Бо́жiю сотвори́ въ де́нь се́й. И помоли́шася лю́дiе о Ионаѳа́нѣ въ де́нь то́й, и не у́мре.
И не и́де Сау́лъ вслѣ́дъ иноплеме́нниковъ: иноплеме́нницы же отидо́ша въ мѣ́сто свое́.
И Сау́лъ укрѣпи́ся ца́рствовати во Изра́или, и побѣжда́ше о́крестъ вся́ враги́ своя́ въ Моа́вѣ и въ сынѣ́хъ Аммо́нихъ и въ сынѣ́хъ Едо́млихъ и въ веѳо́рѣ и въ ца́рствiи сува́ни и во иноплеме́нницѣхъ: и а́може а́ще обраща́шеся, спаса́шеся.
И сотвори́ си́лу, и побѣди́ Амали́ка, и изба́ви Изра́иля изъ руки́ попира́ющихъ его́.
И бѣ́ша сы́нове Сау́ловы Ионаѳа́нъ и иису́й и Мелхисуе́: имена́ же двою́ дще́рiю его́, и́мя перворо́днѣй меро́ва и и́мя вторѣ́й Мелхо́ла:
и́мя же женѣ́ его́ Ахиноо́ма, дще́рь Ахимаа́сова: и и́мя старѣ́йшинѣ во́й его́ Авени́ръ сы́нъ ни́ра сы́на у́жика Сау́лова:
ки́съ же оте́цъ Сау́ловъ, и ни́ръ оте́цъ Авени́ровъ сы́нъ Иами́на сы́на Авiи́лева.
И бѣ́ бра́нь крѣпка́ на иноплеме́нники во вся́ дни́ Сау́ловы: и ви́дѣвъ Сау́лъ вся́ка му́жа си́льна и вся́ка му́жа сы́на си́лы, собира́ше и́хъ къ себѣ́.
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
Рік був, як Саул зацарював, і два роки царював над Ізраїлем.
І вибрав собі Саул три тисячі з Ізраїля, дві тисячі були з Саулом у Міхмаші та на горі Бет-Елу, а тисяча були з Йонатаном у Веніяминовій Ґів́ї.
А решту народу відпустив він кожного до наметів своїх.
А решту народу відпустив він кожного до наметів своїх.
І побив Йонатан филистимського намісника, що в Ґеві.
І почули це филистимляни, а Саул засурмив у сурму по всьому Краю, говорячи: Нехай почують євреї!
І почули це филистимляни, а Саул засурмив у сурму по всьому Краю, говорячи: Нехай почують євреї!
А ввесь Ізраїль чув, говорячи: Саул побив филистимського намісника, і тим Ізраїль став ненависним серед филистимлян.
І скликаний був народ за Саулом до Ґілґалу.
І скликаний був народ за Саулом до Ґілґалу.
А филистимляни були зібрані воювати з Ізраїлем, тридцять тисяч возів і шість тисяч верхівців, а народу, щодо численности, як піску на морському березі.
І вийшли вони, і таборували в Міхмаші, на схід Бет-Авену.
І вийшли вони, і таборували в Міхмаші, на схід Бет-Авену.
А Ізраїльтянин побачив, що скрутно йому, що народ був пригноблений, і народ ховався по печерах, і по щілинах, і по скелях, і по льохах та по ямах.
А інші євреї перейшли Йордан до краю Ґада та до Ґілеаду.
А Саул був ще у Ґілґалі, а ввесь народ із тривогою поспішав за ним.
А Саул був ще у Ґілґалі, а ввесь народ із тривогою поспішав за ним.
І чекав він сім день умовленого часу, що призначив Самуїл, та Самуїл не прийшов до Ґілґалу, і народ став розбігатися від нього.
І сказав Саул: Приведіть до мене призначене на цілопалення та мирні жертви.
І він приніс цілопалення.
І він приніс цілопалення.
І сталося, як скінчив він приносити цілопалення, то ось приходить Самуїл.
І вийшов Саул, щоб зустріти його, щоб привітати його.
І вийшов Саул, щоб зустріти його, щоб привітати його.
І сказав Самуїл: Що ти зробив?
А Саул відказав: Бо я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не прийшов на умовлений час тих днів.
А филистимляни зібралися в Міхмаші.
А Саул відказав: Бо я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не прийшов на умовлений час тих днів.
А филистимляни зібралися в Міхмаші.
І я сказав: Тепер филистимляни зійдуть до мене до Ґілґалу, а Господнього лиця я ще не вблагав.
І я вирішив, і приніс цілопалення!
І я вирішив, і приніс цілопалення!
І сказав Самуїл до Саула: Ти зробив нерозумне!
Не послухав ти наказів Господа, Бога свого, що наказав був тобі, бо тепер Господь міцно поставив би аж навіки твоє царство над Ізраїлем.
Не послухав ти наказів Господа, Бога свого, що наказав був тобі, бо тепер Господь міцно поставив би аж навіки твоє царство над Ізраїлем.
А тепер царство твоє не буде стояти, Господь пошукав Собі мужа за серцем Своїм, і Господь наказав йому бути володарем над народом Своїм, бо ти не виконав, що наказав був тобі Господь.
І встав Самуїл, і зійшов із Ґілґалу до Веніяминової Ґів́ї.
А Саул перелічив народ, що знаходився з ним, близько шости сотень чоловіка.
А Саул перелічив народ, що знаходився з ним, близько шости сотень чоловіка.
І Саул і син його Йонатан та народ, що знаходився з ним, сиділи в Веніяминовій Ґеві, филистимляни ж таборували в Міхмаші.
І вийшли руїнники з филистимського табору трьома відділами: один відділ звертається на офрійську дорогу до краю Шуал,
і один відділ звертається на дорогу до Бет-Хорону, а один відділ звертається на дорогу до границі, що провадить від Ґе-Цевоїму до пустині.
А коваля не було по всім Ізраїлевім Краї, бо филистимляни сказали: Щоб не робили євреї меча чи списа!
І сходив увесь Ізраїль до филистимлян гострити кожен свого плуга, і заступа свого, і сокиру свою, і серпа свого,
коли тупилися вістря плугів, і заступів, і вил, і сокир, і мусіли сходити, щоб направити вістря рожна.
І сталося за днів війни, і не знайшлося ані меча, ані списа в руці всього народу, що був з Саулом та з Йонатаном, та був знайдений тільки для Саула та для сина його Йонатана.
І вийшла филистимська залога до переходу Міхмашу.
Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до филистимської залоги, що з того боку.
А батькові своєму він цього не розповів.
А батькові своєму він цього не розповів.
А Саул сидів на кінці згір́я під гранатовим деревом, що в Міґроні.
А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.
А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.
А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода.
А народ не знав, що пішов Йонатан.
А народ не знав, що пішов Йонатан.
А між тими переходами, що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу.
А ім́я одній Боцец, а ім́я другій Сенне.
А ім́я одній Боцец, а ім́я другій Сенне.
Один зуб скеля стовп із півночі, навпроти Міхмашу, а один із півдня, навпроти Ґеви.
І сказав Йонатан до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до сторожі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох.
І сказав йому його зброєноша: Роби все, що на серці твоїм!
Звертай собі, ось я з тобою, куди хоче серце твоє.
Звертай собі, ось я з тобою, куди хоче серце твоє.
І сказав Йонатан: Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.
Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми прийдемо до вас, то ми станемо на своєму місці, і не підіймемося до них.
А якщо вони скажуть так: Підійміться до нас, то підіймемося, бо Господь дав їх у нашу руку.
Це для нас буде знаком.
Це для нас буде знаком.
І вони обидва показалися филистимській сторожі.
І сказали филистимляни: Ось виходять із щілин євреї, що поховалися там.
І сказали филистимляни: Ось виходять із щілин євреї, що поховалися там.
І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали: Підіймися до нас, і ми вам щось скажемо!
І сказав Йонатан зброєноші своєму: Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!
І сказав Йонатан зброєноші своєму: Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!
І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєноша.
І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.
І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.
І була перша поразка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.
І стався сполох у таборі, на полі, та в усьому народі.
Залога та нищителі затремтіли й вони.
І задрижала земля, і знявся великий сполох!
Залога та нищителі затремтіли й вони.
І задрижала земля, і знявся великий сполох!
І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів́ї, аж ось натовп розпливається, і біжить сюди та туди.
І сказав Саул до народу, що був з ним: Перегляньте й побачте, хто пішов від нас?
І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.
І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.
І сказав Саул до Ахійї: Принеси Божого ковчега!
Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.
Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.
І сталося, коли Саул говорив до священика, то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось.
І сказав Саул до священика: Спини свою руку!
І сказав Саул до священика: Спини свою руку!
І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бою, аж ось меч кожного на його ближнього, замішання дуже велике!
А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприходили з ними з табором, і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йонатаном.
А всі ізраїльтяни, що ховалися в Єфремових горах, почули, що филистимляни втікають, і погналися за ними й вони до бою.
І спас Господь Ізраїля того дня.
А бій перейшов аж за Бет-Евен.
А бій перейшов аж за Бет-Евен.
Та ізраїльтянин був пригноблений того дня.
А Саул наклав клятву на народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах.
І ввесь той народ не їв хліба.
А Саул наклав клятву на народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах.
І ввесь той народ не їв хліба.
І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на галявині.
І ввійшов народ до того лісу, аж ось струмок меду!
Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся присяги.
Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся присяги.
А Йонатан не чув, коли батько його заприсягнув був народ.
І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільник меду, та й підніс руку свою до уст своїх.
І роз́яснилися очі йому!
І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільник меду, та й підніс руку свою до уст своїх.
І роз́яснилися очі йому!
А на це один із народу промовив і сказав: Заприсягаючи, заприсяг твій батько народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні!
І змучився від цього народ.
І змучився від цього народ.
І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю!
Подивіться но, як роз́яснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду.
Подивіться но, як роз́яснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду.
А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здобичі своїх ворогів, що знайшов?
Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян?
Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян?
І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону.
А народ дуже змучився.
А народ дуже змучився.
І кинувся народ на здобич, і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят, та й різали на землю.
І їв народ із кров́ю!
І їв народ із кров́ю!
І розповіли Саулові, кажучи: Ось народ грішить проти Господа, їсть із кров́ю!
А той відказав: Зрадили ви!
Прикотіть до мене сьогодні великого каменя.
А той відказав: Зрадили ви!
Прикотіть до мене сьогодні великого каменя.
І сказав Саул: Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібної худобини, і заріжте тут.
І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров́ю.
І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.
І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров́ю.
І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.
І збудував Саул жертівника для Господа;
його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.
його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.
І сказав Саул: Зійдімо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранкового світла, і не полишімо між ними нікого.
А вони сказали: Роби все, що добре в очах твоїх.
А священик сказав: Приступімо тут до Бога!
А вони сказали: Роби все, що добре в очах твоїх.
А священик сказав: Приступімо тут до Бога!
І запитався Саул Бога: Чи зійти за филистимлянами?
Чи даси їх в Ізраїлеву руку?
Та Він не відповів йому того дня.
Чи даси їх в Ізраїлеву руку?
Та Він не відповів йому того дня.
І сказав Саул: Зійдіться сюди всі видатні народу, і пізнайте та побачте, у чому стався той гріх сьогодні.
Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!
Та ніхто не відповів йому з усього народу.
Та ніхто не відповів йому з усього народу.
І сказав він до всього Ізраїля: Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на другий бік.
І сказав той народ до Саула: Зроби, що добре в очах твоїх!
І сказав той народ до Саула: Зроби, що добре в очах твоїх!
І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: Дай же тумім!
І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим.
І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим.
І сказав Саул: Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном.
І був виявлений Йонатан.
І був виявлений Йонатан.
І сказав Саул до Йонатана: Розкажи мені, що ти зробив?
І розповів йому Йонатан і сказав: Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду.
Ось я помру за це!
І розповів йому Йонатан і сказав: Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду.
Ось я помру за це!
І сказав Саул: Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йонатане!
А народ сказав до Саула: Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі?
Борони Боже!
Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!
І визволив народ Йонатана, і він не помер.
Борони Боже!
Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!
І визволив народ Йонатана, і він не помер.
І відійшов Саул від филистимлян, а филистимляни пішли на своє місце.
І здобув Саул царювання над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами.
І скрізь, проти кого він обертався, мав успіх.
І скрізь, проти кого він обертався, мав успіх.
І склав він військо, та й побив Амалика, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.
І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя;
а ім́я двох дочок його: ім́я старшій Мерав, а ім́я молодшій Мелхола.
а ім́я двох дочок його: ім́я старшій Мерав, а ім́я молодшій Мелхола.
А ім́я Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахімааца.
А ім́я провідника його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.
А ім́я провідника його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.
А Кіш батько Саулів, а Нер батько Авнера, син Авіїлів.
І була сильна війна на филистимлян за всіх Саулових днів.
І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до себе.
І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до себе.