Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
19:2
19:3
19:4
19:6
см.:1Цар.14:45;
19:7
19:8
19:9
см.:1Цар.16:14;
19:12
19:13
19:14
19:15
19:16
19:17
19:18
19:19
19:20
19:21
19:24
см.:1Цар.10:11;
И глаго́ла Сау́лъ къ Ионаѳа́ну сы́ну своему́ и ко всѣ́мъ отроко́мъ свои́мъ, да умертвя́тъ дави́да. Ионаѳа́нъ же сы́нъ Сау́ловъ любя́ше дави́да зѣло́.
И возвѣсти́ Ионаѳа́нъ дави́ду, глаго́ля: оте́цъ мо́й Сау́лъ и́щетъ тя́ уби́ти: сохрани́ся у́бо зау́тра ра́но, и скры́йся, и ся́ди вта́йнѣ:
и а́зъ изы́ду, и ста́ну при отцѣ́ мое́мъ на селѣ́, идѣ́же еси́ ты́: и а́зъ возглаго́лю отцу́ моему́ о тебѣ́, и узрю́, что́ бу́детъ, и возвѣщу́ тебѣ́.
И глаго́ла Ионаѳа́нъ о дави́дѣ блага́я къ Сау́лу отцу́ своему́, и рече́ къ нему́: да не согрѣша́етъ ца́рь на раба́ своего́ дави́да, я́ко не согрѣши́ предъ тобо́ю, и дѣла́ его́ бла́га су́ть зѣло́:
и положи́ ду́шу свою́ въ руцѣ́ свое́й и побѣди́ иноплеме́нника, и сотвори́ Госпо́дь спасе́нiе вели́ко всему́ Изра́илю, и вси́ ви́дѣша и возра́довашася: и почто́ согрѣша́еши въ кро́вь непови́нну, е́же уби́ти дави́да ту́не?
И послу́ша Сау́лъ гла́са Ионаѳа́ня: и кля́тся Сау́лъ, глаго́ля: жи́въ Госпо́дь, я́ко не у́мретъ [дави́дъ].
И призва́ Ионаѳа́нъ дави́да и возвѣсти́ ему́ вся́ глаго́лы сiя́, и введе́ Ионаѳа́нъ дави́да къ Сау́лу, и бѣ́ предъ ни́мъ я́ко вчера́ и тре́тiяго дне́.
И приложи́ся бра́нь бы́ти на Сау́ла, и укрѣпи́ся дави́дъ, и побѣди́ иноплеме́нники, и изби́ я́звою вели́кою зѣло́, и бѣжа́ша от лица́ его́.
И бы́сть от Бо́га ду́хъ лука́вый на Сау́лѣ, и то́й въ дому́ свое́мъ сѣдя́ше, и копiе́ въ руцѣ́ его́, дави́дъ же игра́ше рука́ми свои́ми:
и иска́ше Сау́лъ копiе́мъ порази́ти дави́да, и отступи́ дави́дъ от лица́ Сау́ля, и уда́ри Сау́лъ копiе́мъ въ стѣ́ну: дави́дъ же отше́дъ спасе́ся въ но́щь ту́.
И посла́ Сау́лъ вѣ́стники въ до́мъ дави́довъ стрещи́ его́, е́же уби́ти его́ ра́но. И возвѣсти́ дави́ду Мелхо́ла жена́ его́, глаго́лющи: а́ще ты́ не спасе́ши души́ твоея́ въ но́щь сiю́, зау́тра у́мреши.
И свѣ́си Мелхо́ла дави́да око́нцемъ, и отъи́де, и убѣжа́, и спасе́ся:
и прiя́тъ Мелхо́ла тщепогреба́лная, и положи́ на одрѣ́, и пе́чень ко́зiю положи́ на возгла́вiи его́, и покры́ я́ ри́зами.
И посла́ Сау́лъ вѣ́стники, да и́мутъ дави́да, и реко́ша, я́ко бо́ленъ е́сть.
И посла́ Сау́лъ, да огля́даютъ дави́да, глаго́ля: принеси́те его́ на одрѣ́ ко мнѣ́, е́же умертви́ти его́.
И прiидо́ша слуги́, и се́, тщепогреба́лная на одрѣ́ и ко́зiя пе́чень при возгла́вiи его́.
И рече́ Сау́лъ къ Мелхо́лѣ: почто́ та́ко обману́ла мя́ еси́, и отпусти́ла еси́ врага́ моего́, и гонзе́ мене́? И рече́ Мелхо́ла Сау́лу: са́мъ ми́ рече́: отпусти́ мя: а́ще же ни́, погублю́ тя.
И дави́дъ убѣжа́ и спасе́ся, и и́де къ самуи́лу во Армаѳе́мъ и повѣ́да ему́ вся́, ели́ка сотвори́ ему́ Сау́лъ. И идо́ста дави́дъ и самуи́лъ и сѣдо́ста въ нава́ѳѣ въ ра́мѣ.
И возвѣсти́ша Сау́лу, глаго́люще: се́, дави́дъ въ нава́ѳѣ въ ра́мѣ.
И посла́ слуги́ Сау́лъ я́ти дави́да, и ви́дѣша собо́ръ проро́ковъ, и самуи́лъ стоя́ше настоя́тель надъ ни́ми: и бы́сть Ду́хъ Бо́жiй на слуга́хъ Сау́лихъ, и нача́ша прорица́ти.
И возвѣсти́ша Сау́лу, и посла́ другі́я слуги́, и прорица́ти нача́ша и ті́и. И приложи́ Сау́лъ посла́ти слуги́ тре́тiя, и нача́ша и ті́и прорица́ти.
И разгнѣ́вася гнѣ́вомъ Сау́лъ, и и́де и са́мъ во Армаѳе́мъ, и прiи́де да́же до кла́дязя гумна́, е́же е́сть въ се́фѣ, и вопроси́ и рече́: гдѣ́ е́сть самуи́лъ и дави́дъ? И рѣ́ша: се́, въ нава́ѳѣ въ ра́мѣ.
И и́де отту́ду въ нава́ѳъ [и́же] въ ра́мѣ: и бы́сть и на не́мъ Ду́хъ Бо́жiй, и идя́ше иды́й и прорица́я, до́ндеже прiити́ ему́ въ нава́ѳъ и́же въ ра́мѣ.
И совлече́ ри́зы своя́ и прорица́ше предъ ни́ми: и паде́ на́гъ ве́сь де́нь то́й и всю́ но́щь. Того́ ра́ди глаго́лаху: еда́ и Сау́лъ во проро́цѣхъ?
1 Ионафан говорит доброе о Давиде и вынуждает у Саула клятву, что он не умертвит его; 8 но Саул снова пытается погубить Давида, а Мелхола помогает ему скрыться; 18 Давид спасся в Раме у Самуила и его сонма пророков; даже Саул «во пророках».
И говорил Саул Ионафану, сыну своему, и всем слугам своим, чтобы умертвить Давида; но Ионафан, сын Саула, очень любил Давида.
И известил Ионафан Давида, говоря: отец мой Саул ищет умертвить тебя; итак берегись завтра; скройся и будь в потаенном месте;
а я выйду и стану подле отца моего на поле, где ты будешь, и поговорю о тебе отцу моему, и что увижу, расскажу тебе.
И говорил Ионафан доброе о Давиде Саулу, отцу своему, и сказал ему: да не грешит царь против раба своего Давида, ибо он ничем не согрешил против тебя, и дела его весьма полезны для тебя;
он подвергал опасности душу свою, чтобы поразить Филистимлянина, и Господь соделал великое спасение всему Израилю; ты видел это и радовался; для чего же ты хочешь согрешить против невинной крови и умертвить Давида без причины?
И послушал Саул голоса Ионафана и поклялся Саул: жив Господь, Давид не умрет.
И позвал Ионафан Давида, и пересказал ему Ионафан все слова сии, и привел Ионафан Давида к Саулу, и он был при нем, как вчера и третьего дня.
Опять началась война, и вышел Давид, и воевал с Филистимлянами, и нанес им великое поражение, и они побежали от него.
И злой дух от Бога напал на Саула, и он сидел в доме своем, и копье его было в руке его, а Давид играл рукою своею на струнах.
И хотел Саул пригвоздить Давида копьем к стене, но Давид отскочил от Саула, и копье вонзилось в стену; Давид же убежал и спасся в ту ночь.
И послал Саул слуг в дом к Давиду, чтобы стеречь его и убить его до утра. И сказала Давиду Мелхола, жена его: если ты не спасешь души твоей в эту ночь, то завтра будешь убит.
И спустила Мелхола Давида из окна, и он пошел, и убежал и спасся.
Мелхола же взяла статую и положила на постель, а в изголовье ее положила козью кожу, и покрыла одеждою.
И послал Саул слуг, чтобы взять Давида; но Мелхола сказала: он болен.
И послал Саул слуг, чтобы осмотреть Давида, говоря: принесите его ко мне на постели, чтоб убить его.
И пришли слуги, и вот, на постели статуя, а в изголовье ее козья кожа.
Тогда Саул сказал Мелхоле: для чего ты так обманула меня и отпустила врага моего, чтоб он убежал? И сказала Мелхола Саулу: он сказал мне: отпусти меня, иначе я убью тебя.
И убежал Давид и спасся, и пришел к Самуилу в Раму и рассказал ему все, что делал с ним Саул. И пошел он с Самуилом, и остановились они в Навафе [в Раме].
И донесли Саулу, говоря: вот, Давид в Навафе, в Раме.
И послал Саул слуг взять Давида, и когда увидели они сонм пророков пророчествующих и Самуила, начальствующего над ними, то Дух Божий сошел на слуг Саула, и они стали пророчествовать.
Донесли об этом Саулу, и он послал других слуг, но и эти стали пророчествовать. Потом послал Саул третьих слуг, и эти стали пророчествовать.
[Разгневавшись,] Саул сам пошел в Раму, и дошел до большого источника, что в Сефе, и спросил, говоря: где Самуил и Давид? И сказали: вот, в Навафе, в Раме.
И пошел он туда в Наваф в Раме, и на него сошел Дух Божий, и он шел и пророчествовал, доколе не пришел в Наваф в Раме.
И снял и он одежды свои, и пророчествовал пред Самуилом, и весь день тот и всю ту ночь лежал неодетый; поэтому говорят: «неужели и Саул во пророках?»
І говорив Саул до свого сина Йонатана та до всіх своїх рабів, щоб убити Давида.
Та Йонатан, син Саулів, дуже кохав Давида.
Та Йонатан, син Саулів, дуже кохав Давида.
І розповів Йонатан Давидові, говорячи: Батько мій Саул хоче вбити тебе.
А тепер уранці стережися, сиди в укритті, і сховайся.
А тепер уранці стережися, сиди в укритті, і сховайся.
А я вийду, і стану при своєму батькові на полі, де ти будеш, і я буду говорити про тебе до свого батька.
І що побачу, те розповім тобі.
І що побачу, те розповім тобі.
І говорив Йонатан своєму батькові Саулові добре про Давида, і сказав йому: Нехай не згрішить цар проти раба свого, проти Давида, бо не згрішив він проти тебе, а вчинки його дуже добрі для тебе.
І наражав він на небезпеку життя своє, і вбив филистимлянина, і Господь учинив велике спасіння для всього Ізраїля.
Ти це бачив та радів.
І для чого згрішиш ти проти невинної крови, бажаючи вбити Давида безпричинно?
Ти це бачив та радів.
І для чого згрішиш ти проти невинної крови, бажаючи вбити Давида безпричинно?
І послухався Саул Йонатанового голосу.
І Саул присягнув: Як живий Господь, не буде той убитий!
І Саул присягнув: Як живий Господь, не буде той убитий!
І покликав Йонатан Давида, і переказав йому Йонатан усі ті слова.
І привів Йонатан Давида до Саула, і він був перед ним, як давніше.
І привів Йонатан Давида до Саула, і він був перед ним, як давніше.
А війна була далі.
І вийшов Давид, воював з филистимлянами, та й завдав їм велику поразку, і вони повтікали перед ним.
І вийшов Давид, воював з филистимлянами, та й завдав їм велику поразку, і вони повтікали перед ним.
А злий дух від Господа був на Саулі, і він сидів у своїм домі, і спис його в руці його, а Давид грав рукою.
А Саул хотів ударити списом у Давида, прибити його до стіни, та відхилився той перед Саулом, і він увігнав списа в стіну, а Давид утік, і був урятований тієї ночі.
І послав Саул посланців до Давидового дому, щоб стерегли його й щоб убили його вранці.
І розповіла Давидові його жінка Мелхола, говорячи: Якщо ти не врятуєш свого життя цієї ночі, то взавтра ти будеш забитий.
І розповіла Давидові його жінка Мелхола, говорячи: Якщо ти не врятуєш свого життя цієї ночі, то взавтра ти будеш забитий.
І Мелхола спустила Давида через вікно, і він пішов і втік, і врятувався.
І взяла Мелхола домашнього божка, і поклала до ліжка, а подушку з козячого волосу поклала в головах його, та й прикрила плащем.
І послав Саул посланців, щоб узяти Давида, а вона сказала: Він хворий!
І послав Саул тих посланців побачити Давида, говорячи: Принесіть його в ліжку до мене, щоб забити його!
І ввійшли ті посланці, аж ось у ліжку домашній божок, а в головах його подушка з козячого волосу!
І сказав Саул до Мелхоли: Нащо ти так обманила мене, і відпустила мого ворога, і він урятувався?
А Мелхола відказала Саулові: Він сказав мені: Відпусти мене, бо інакше вб́ю тебе!
А Мелхола відказала Саулові: Він сказав мені: Відпусти мене, бо інакше вб́ю тебе!
А Давид утік і врятувався.
І прийшов він до Самуїла до Рами, і розповів йому все, що зробив йому Саул.
І пішов він та Самуїл, та й осілися в Найоті.
І прийшов він до Самуїла до Рами, і розповів йому все, що зробив йому Саул.
І пішов він та Самуїл, та й осілися в Найоті.
І розповіджено Саулові, говорячи: Ось Давид у Найоті в Рамі.
І послав Саул посланців, щоб узяли Давида.
І вони побачили громаду пророків, що пророкувала, а Самуїл стояв над ними.
І на Саулових посланців злинув Дух Божий, і пророкували й вони.
І вони побачили громаду пророків, що пророкувала, а Самуїл стояв над ними.
І на Саулових посланців злинув Дух Божий, і пророкували й вони.
І розповіли про це Саулові.
І послав він інших посланців, та пророкували також і вони.
А Саул послав посланців ще третіх, та пророкували й вони.
І послав він інших посланців, та пророкували також і вони.
А Саул послав посланців ще третіх, та пророкували й вони.
І пішов і він до Рами, і прийшов аж до великої ями, що в Сеху, і запитав, і сказав: Де Самуїл та Давид?
А запитаний відказав: Ось у Найоті в Рамі.
А запитаний відказав: Ось у Найоті в Рамі.
І пішов він туди до Найоту в Рамі.
І злинув Божий Дух також на нього, і він усе пророкував, аж поки не прийшов у Найот у Рамі.
І злинув Божий Дух також на нього, і він усе пророкував, аж поки не прийшов у Найот у Рамі.
І зняв і він одежу свою, і пророкував і він перед Самуїлом, і лежав нагий цілий той день та цілу ніч.
Тому то й говорять: Чи й Саул між пророками?
Тому то й говорять: Чи й Саул між пророками?
Латинский (Nova Vulgata)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
Locutus est autem Saul ad Ionathan filium suum et ad omnes servos suos de occisione David; porro Ionathan filius Saul diligebat David valde.
Et indicavit Ionathan David dicens: «Quaerit Saul pater meus occidere te; quapropter observa te, quaeso, mane; et manebis clam et absconderis.
Ego autem egrediens stabo iuxta patrem meum in agro, ubicumque fueris; et ego loquar de te ad patrem meum et, quodcumque videro, nuntiabo tibi».
Locutus est ergo Ionathan de David bona ad Saul patrem suum dixitque ad eum: «Ne peccet rex in servum suum David, quia non peccavit tibi, et opera eius bona sunt tibi valde.
Et posuit animam suam in manu sua et percussit Philisthaeum, et fecit Dominus victoriam magnam universo Israeli; vidisti et laetatus es. Quare ergo peccas in sanguine innoxio interficiens David, qui est absque culpa?».
Quod cum audisset Saul, placatus voce Ionathan iuravit: «Vivit Dominus quia non occidetur».
Vocavit itaque Ionathan David et indicavit ei omnia verba haec; et introduxit lonathan David ad Saul, et fuit ante eum, sicut fuerat heri et nudiustertius.
Motum est autem rursum bellum, et egressus David pugnavit adversum Philisthim percussitque eos plaga magna; et fugerunt a facie eius.
Et factus est spiritus Domini malus in Saul; sedebat autem in domo sua et tenebat lanceam, porro David psallebat in manu sua.
Nisusque est Saul configere lancea David in pariete; et declinavit David a facie Saul, lancea autem, casso vulnere, perlata est in parietem. Et David fugit et salvatus est nocte illa.
Misit ergo Saul satellites suos in domum David, ut custodirent eum, et interficeretur mane. Quod cum annuntiasset David Michol uxor sua dicens: «Nisi salvaveris te nocte hac, cras morieris»,
deposuit eum per fenestram. Porro ille abiit et aufugit atque salvatus est.
Tulit autem Michol theraphim et posuit eum super lectum; et pellem pilosam caprarum posuit ad caput eius et operuit eum vestimentis.
Misit autem Saul nuntios, qui raperent David, et responsum est quod aegrotaret.
Rursumque misit Saul nuntios, ut viderent David, dicens: «Afferte eum ad me in lecto, ut occidatur».
Cumque venissent nuntii, inventus est theraphim super lectum, et pellis caprarum ad caput eius.
Dixitque Saul ad Michol: «Quare sic illusisti mihi et dimisisti inimicum meum, ut fugeret?». Et respondit Michol ad Saul: «Quia ipse locutus est mihi: "Dimitte me, alioquin interficiam te"».
David autem fugiens salvatus est et venit ad Samuel in Rama et nuntiavit ei omnia, quae fecerat sibi Saul. Et abierunt ipse et Samuel et morati sunt in Naioth.
Nuntiatum est autem Sauli a dicentibus: «Ecce David in Naioth in Rama».
Misit ergo Saul nuntios, ut raperent David. Qui cum vidissent cuneum prophetarum vaticinantium et Samuel stantem super eos, factus est in illis spiritus Dei, et vaticinari coeperunt etiam ipsi.
Quod cum nuntiatum esset Sauli, misit alios nuntios; vaticinati sunt autem et illi. Et rursum Saul misit tertios nuntios, qui et ipsi vaticinati sunt.
Abiit autem etiam ipse in Rama et venit usque ad cisternam magnam, quae est in Socho; et interrogavit et dixit: «In quo loco sunt Samuel et David?». Dictumque est ei: «Ecce in Naioth sunt in Rama».
Et abiit inde in Naioth in Rama; et factus est etiam super eum spiritus Dei, et ambulabat ingrediens et vaticinans, usquedum veniret in Naioth in Rama.
Et exspoliavit se etiam ipse vestimentis suis et vaticinatus est cum ceteris coram Samuel; et cecidit nudus tota die illa et nocte, unde et exivit proverbium: «Num et Saul inter prophetas?».