Скрыть
2:3
2:11
2:16
2:18
2:19
2:20
2:22
2:23
2:24
2:26
2:29
Церковнославянский (рус)
И помоли́ся а́н­на и рече́: утверди́ся се́рдце мое́ въ Го́сподѣ, воз­несе́ся ро́гъ мо́й въ Бо́зѣ мо­е́мъ, разшири́шася уста́ моя́ на враги́ моя́, воз­весели́хся о спасе́нiи тво­е́мъ:
я́ко нѣ́сть свя́тъ я́ко Госпо́дь, и нѣ́сть пра́веденъ я́ко Бо́гъ на́шъ, и нѣ́сть свя́тъ па́че тебе́:
не хвали́теся и не глаго́лите высо́кая въ горды́ни, ниже́ да изы́детъ велерѣ́чiе изъ у́стъ ва́шихъ: я́ко Бо́гъ ра́зумовъ Госпо́дь, и Бо́гъ уготовля́яй начина́нiя своя́:
лу́къ си́льныхъ изнемо́же, и немощ­ст­ву́ющiи препоя́сашася си́лою:
испо́лнен­нiи хлѣ́ба лиши́шася, и а́лчущiи при­­ше́л­ст­воваша зе́млю: я́ко непло́ды роди́ се́дмь, и мно́гая въ ча́дѣхъ изнемо́же:
Госпо́дь мертви́тъ и живи́тъ, низво́дитъ во а́дъ и воз­во́дитъ,
Госпо́дь убо́житъ и богати́тъ, смиря́етъ и вы́ситъ,
воз­ставля́етъ от­ земли́ убо́га и от­ гно́ища воз­двиза́етъ ни́ща посади́ти его́ съ могу́щими люді́й, и престо́лъ сла́вы дая́ въ наслѣ́дiе и́мъ:
дая́й моли́тву моля́щемуся и благослови́ лѣ́та пра́веднаго, я́ко не въ крѣ́пости си́ленъ му́жъ:
Госпо́дь не́мощна сотвори́ сопоста́та его́, Госпо́дь свя́тъ: да не хва́лит­ся прему́дрый прему́дростiю сво­е́ю, и да не хва́лит­ся си́льный си́лою сво­е́ю, и да не хва́лит­ся бога́тый бога́т­ст­вомъ сво­и́мъ: но о се́мъ да хва́лит­ся хваля́йся, е́же разумѣ́ти и зна́ти Го́спода, и твори́ти су́дъ и пра́вду посредѣ́ земли́: Госпо́дь взы́де на небеса́ и воз­гремѣ́: то́й су́дитъ конце́мъ земли́, пра́веденъ сы́й, и да́стъ крѣ́пость царе́мъ на́шымъ и воз­несе́тъ ро́гъ христа́ сво­его́.
И оста́виша его́ та́мо предъ Го́сподемъ и от­идо́ша во Армаѳе́мъ въ до́мъ сво́й: отроча́ же бѣ́ служа́ лицу́ Госпо́дню предъ лице́мъ илі́и жерца́.
Сы́нове же илі́и жерца́ [бы́ша] сы́нове поги́белнiи, не вѣ́дуще Го́спода,
ни оправда́нiя жре́ческа предъ людьми́ всѣ́ми жру́щими. И при­­хожда́­ше о́трокъ жре́ческъ, егда́ варя́т­ся мяса́, и у́дица трезу́бна въ руку́ его́,
и влага́­ше ю́ въ коно́бъ вели́кiй, или́ въ мѣ́дяный сосу́дъ, или́ горне́цъ, и все́ е́же вонзе́ся на у́дицу, взима́­ше е́ себѣ́ жре́цъ: и та́ко творя́ху всему́ Изра́илеви при­­ходя́щему пожре́ти Го́сподеви въ Сило́мѣ.
И пре́жде кажде́нiя ту́ка, при­­хожда́­ше о́трокъ жре́ческъ и глаго́лаше му́жеви жру́щему: да́ждь мя́са испещи́ жерцу́, и не воз­му́ от­ тебе́ мя́са варе́наго от­ коно́ба.
И глаго́лаше му́жъ жря́й: да покади́т­ся пе́рвѣе ту́къ, я́коже подоба́етъ, и тогда́ во́змеши себѣ́ от­ всѣ́хъ, е́же хо́щетъ душа́ твоя́. И рече́: ни́, ны́нѣ да́ждь: а́ще же не да́си, воз­му́ си́лою.
И бѣ́ предъ Го́сподемъ грѣ́хъ отроко́въ ве́лiй зѣло́, я́ко от­мета́ху же́ртву Госпо́дню.
И самуи́лъ бѣ́ служа́ предъ Го́сподемъ, о́трочищь сы́й опоя́санъ во Ефу́дъ льня́нъ.
И хлами́ду ма́лу сотвори́ ему́ ма́ти его́, и при­­ноша́­ше ему́ от­ дні́й во дни́, егда́ восхожда́­ше съ му́жемъ сво­и́мъ пожре́ти же́ртву дні́й.
И благослови́ илі́й Елкану́ и жену́ его́, глаго́ля: да воз­да́стъ ти́ Госпо́дь сѣ́мя от­ жены́ сея́ за да́ръ, его́же дарова́лъ еси́ Го́сподеви. И отъи́де человѣ́къ въ мѣ́сто свое́.
И посѣти́ Госпо́дь Бо́гъ а́н­ну, и зача́, и роди́ еще́ три́ сы́ны и дще́ри двѣ́. И воз­вели́чися о́трокъ самуи́лъ предъ Го́сподемъ.
Илі́й же состарѣ́ся зѣло́: и услы́ша, я́же творя́ху сы́нове его́ всѣ́мъ сыно́мъ Изра́илевымъ, и я́ко быва́ху съ жена́ми предстоя́щими у две́рiй ски́нiи свидѣ́нiя,
и рече́ и́мъ: почто́ твори́те по глаго́лу сему́, его́же а́зъ слы́шу изъ у́стъ всѣ́хъ люді́й Госпо́днихъ [о ва́съ]?
ни́, ча́да, ни́: я́ко не бла́гъ слу́хъ, его́же а́зъ слы́шу о ва́съ: не твори́те та́ко, я́ко не добры́ слу́хи, я́же а́зъ слы́шу, е́же не рабо́тати лю́демъ Бо́гу:
а́ще согрѣша́я согрѣши́тъ му́жъ му́жеви, помо́лят­ся о не́мъ ко Го́споду: а́ще же Го́сподеви согрѣши́тъ, кто́ помо́лит­ся о не́мъ? И не послу́шаста гла́са отца́ сво­его́, я́ко хотя́й восхотѣ́ Госпо́дь погуби́ти я́.
О́трокъ же самуи́лъ хожда́­ше предуспѣва́я, и бѣ́ бла́гъ предъ Го́сподемъ и человѣ́ки.
И прiи́де человѣ́къ Бо́жiй ко илі́ю и рече́: сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: от­крыва́яся от­кры́хся въ дому́ отца́ тво­его́, су́щымъ и́мъ въ земли́ Еги́петстѣй рабо́мъ въ до́му фарао́ни,
и избра́хъ до́мъ отца́ тво­его́ от­ всѣ́хъ домо́въ Изра́илевыхъ мнѣ́ служи́ти, е́же восходи́ти ко олтарю́ мо­ему́ и кади́ти кади́ломъ и носи́ти Ефу́дъ, и да́хъ до́му отца́ тво­его́ вся́, я́же огня́ же́ртвен­ная сыно́въ Изра́илевыхъ, въ снѣ́дь:
и почто́ ты́ воз­зрѣ́лъ еси́ на ѳимiа́мъ мо́й и на же́ртву мою́ безсту́днымъ о́комъ, и просла́вилъ сы́ны твоя́ па́че мене́, е́же благословля́ти нача́токъ вся́кiя же́ртвы Изра́илевы предо мно́ю?
сего́ ра́ди сiя́ глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ, глаго́ля: реко́хъ, до́мъ тво́й и до́мъ отца́ тво­его́ пре́йдетъ предо мно́ю до вѣ́ка: а ны́нѣ глаго́летъ Госпо́дь: ника́коже мнѣ́, зане́ то́кмо прославля́ющыя мя́ просла́влю, и уничижа́яй мя́ безче́стенъ бу́детъ:
се́, дні́е и́дутъ, и потреблю́ сѣ́мя твое́ и сѣ́мя до́му отца́ тво­его́, и не бу́детъ ста́рца въ дому́ тво­е́мъ во вся́ дни́,
и у́зриши держа́ву мою́ во всѣ́хъ, и́миже разблажа́етъ Изра́иля, и не бу́детъ ста́рца въ дому́ тво­е́мъ во вся́ дни́:
и му́жа не истреблю́ тебѣ́ от­ олтаря́ мо­его́, во е́же оскудѣ́ти очесе́мъ его́ и иста́яти души́ его́: и вси́ про́чiи до́му тво­его́ паду́тъ ору́жiемъ му́жескимъ:
и сiе́ тебѣ́ зна́менiе, е́же прiи́детъ на о́ба сы́на твоя́ сiя́ Офни́ и Финее́са: въ де́нь еди́нъ у́мрутъ о́ба:
и воз­ста́влю себѣ́ жерца́ вѣ́рна, и́же вся́ я́же въ се́рдцы мо­е́мъ и я́же въ души́ мо­е́й сотвори́тъ, и сози́жду ему́ до́мъ вѣ́ренъ, и предъи́детъ предъ христо́мъ мо­и́мъ во вся́ дни́:
и бу́детъ вся́къ оста́в­шiйся въ дому́ тво­е́мъ прiи́детъ поклони́тися ему́ съ ца́тою сребра́ и хлѣ́бомъ еди́нымъ, глаго́ля: прiими́ мя къ еди́ному от­ священно­служе́нiй тво­и́хъ, е́же я́сти хлѣ́бъ.
Украинский (Огієнко)
І молилася Анна та й проказала: Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі!
Розкрилися уста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого!
Немає святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог наш!
Більше не говоріть зарозуміло, нехай з ваших уст не виходить зухвальство, бо Господь Бог знання, і Він упляновує вчинки!
Лук сильних поламаний, а немічні оперезалися силою!
Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімох породила, а многодітна знесиліла.
Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба.
Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує.
Підіймає нужденного з пороху, підносить убогого зо смітників, щоб посадити з вельможами й престол слави їм дать на спадщину, бо Господні основи землі, і на них Він поставив вселенну.
Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у темряві, бо сильним не з сили стає чоловік.
Господь хай поламані будуть Його супротивники!
У небі Господь загримить, і розсудить Він кінці землі!
І Він подасть силу Своєму цареві, і рога повищить Свого помазанця!
І пішов Елкана до Рами, до дому свого.
А той отрок служив Господеві при священикові Ілії.
А сини Ілія були люди негідні, вони не знали Господа,
ані звичаю священичого з народом.
Коли хто приносив жертву, то, як варилося м́ясо, приходив священиків слуга, а в його руці тризубе видельце.
І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горняти, і все, що витягне видельце, священик собі брав.
Так вони робили всьому Ізраїлеві, що приходив туди до Шіло.
Також поки палили лій, то приходив священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: Дай м́яса на печеню для священика, бо він не візьме від тебе м́яса вареного, а тільки сире!
А як той чоловік відповідав йому: Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя!
А той говорив: Ні, таки зараз давай!
А коли ні, візьму силою!
І був гріх тих юнаків дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безчестили Господню жертву.
А Самуїл служив перед Господнім лицем.
Отрок був оперезаний лляним ефодом.
А малу верхню одежину робила йому його мати, і приносила йому з року на рік, коли приходила з своїм мужем приносити річну жертву.
А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав: Нехай Господь дасть тобі нащадків від цієї жінки, за відданого, що Господь узяв.
І пішли вони на місце своє.
І Господь згадав про Анну, і вона завагітніла, та й породила трьох синів та дві дочки.
А отрок Самуїл ріс із Господом.
А Ілій був дуже старий.
І почув він усе, що сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході скинії заповіту.
І він сказав їм: Нащо ви робите такі речі, про які я чую?
Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу.
Ні, сини мої, недобра та чутка, що я чую, ви відхиляєте Господній народ від Закону!
Якщо хто згрішить супроти людини, то помоляться за неї перед Богом.
А якщо людина згрішить супроти Господа, хто заступиться за неї?
Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив погубити їх.
А отрок Самуїл усе ріс, та здобував ласку як у Господа, так і в людей.
І прийшов Божий чоловік до Ілія, та й сказав йому: Так сказав Господь: Чи ж Я справді не об́явився домові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі?
Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефода перед Моїм лицем.
І дав Я домові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів.
Чого ж ви берете під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії?
І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого дару перед лицем Моїм.
Тому то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки.
А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені!
Ось приходять дні, і Я відітну рамено твоє та рамено дому батька твого, щоб не було старого в домі твоєму.
І побачиш біду Мого мешкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізраїлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні.
Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, та ввесь доріст твого дому повмирає в силі віку.
А оце тобі ознака, що прийде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, обидва вони помруть одного дня.
А Я поставлю Собі священика вірного, він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею.
І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм помазанцем по всі дні.
І станеться, кожен, хто полишиться в домі твоїм, прийде вклонятися йому за аґору срібла та за буханець хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба.
Hanna betete:

»Mein Herz jubelt über den HERRN,
er hat mich wieder aufgerichtet und mich gestärkt!
Jetzt kann ich über meine Feinde lachen.
Ich bin voller Freude, weil er mir geholfen hat.

Der HERR allein ist heilig;
es gibt keinen Gott außer ihm.
Auf nichts ist so felsenfest Verlass
wie auf ihn, unseren Gott.
Tut nicht so groß!
Spielt euch nicht so auf!
Prahlt nicht so frech mit euren Plänen!
Der HERR ist ein Gott, der euer Treiben kennt;
er prüft alle eure Taten.
Starken Männern zerbricht er die Waffen;
Schwachen und Entmutigten gibt er neue Kraft.
Reiche müssen auf einmal ihr Brot mit eigener Hand verdienen;
Arme müssen nicht mehr hungern und können feiern.
Die Frau, die kinderlos war, bringt sieben Kinder zur Welt,
doch die Kinderreiche behält nicht eines.
Der HERR tötet und macht lebendig,
er verbannt in die Totenwelt
und er ruft aus dem Tod ins Leben zurück.
Er macht arm und er macht reich,
er bringt die einen zu Fall
und andere erhöht er.
Die Armen holt er aus der Not,
die Hilflosen heraus aus ihrem Elend;
er lässt sie aufsteigen in den Kreis der Angesehenen
und gibt ihnen einen Ehrenplatz.
Denn die Grundpfeiler der Erde gehören dem HERRN;
auf ihnen hat er die Erde errichtet.
Der HERR leitet und schützt alle, die ihm vertrauen;
aber seine Feinde enden in Finsternis,
denn kein Mensch erreicht etwas aus eigener Kraft.
Alle, die mit dem HERRN streiten, gehen zugrunde;
er lässt im Himmel seinen Donner gegen sie grollen.
Der HERR hält Gericht über die ganze Erde.
Er hat seinen König erwählt und gesalbt,
darum gibt er ihm große Kraft.«
Elkana kehrte nach Rama in sein Haus zurück. Der junge Samuel blieb in Schilo unter der Aufsicht des Priesters Eli, um dem HERRN zu dienen.
Die eigenen Söhne von Eli missbrauchten ihr Priesteramt. Sie kümmerten sich nicht um den Willen des HERRN
und begnügten sich nicht mit dem, was den Priestern als Anteil am Opfer zusteht. Wenn jemand aus dem Volk ein Tier für das Opfermahl zubereitete und das Fleisch noch nicht einmal gar gekocht war, schickten sie ihren Gehilfen mit einer großen dreizinkigen Gabel.
Er stach damit in den Kessel, den Kochtopf, die Pfanne oder die Schüssel, und alles, was an ihr hängen blieb, bekam der Priester.

So machten es die Söhne von Eli bei allen Israeliten, die nach Schilo kamen.

Sogar noch ehe die Fettstücke auf dem Altar verbrannt wurden, kam der Gehilfe des Priesters und sagte zu dem, der das Opfer darbringen wollte: »Gib mir ein Stück von dem Fleisch zum Braten; der Priester nimmt es von dir nur roh, nicht gekocht!«
Wenn der Mann einwandte: »Erst muss für den HERRN das Fett verbrannt werden; danach kannst du nehmen, was du willst«, sagte der Gehilfe: »Sofort gibst du es her, sonst nehme ich es mit Gewalt!«
Auf diese Weise luden die Söhne von Eli schwere Schuld auf sich. Sie beleidigten den HERRN, weil sie die Opfer nicht achteten, die ihm dargebracht wurden.
Unterdessen tat Samuel seinen Dienst vor dem HERRN. Obwohl er noch so jung war, trug er schon den leinenen Priesterschurz.
Seine Mutter machte ihm dazu jedes Jahr ein neues Obergewand und brachte es mit, wenn sie mit Elkana zum Opferfest kam.
Eli segnete jedes Mal Elkana und seine Frau Hanna. Zu Elkana sagte er: »Der HERR schenke dir durch diese Frau noch andere Kinder anstelle des einen, das sie vom HERRN erbeten hat und das er jetzt für sich beansprucht.« Danach kehrten sie nach Hause zurück.
Und der HERR war gut zu Hanna: Sie wurde noch mehrmals schwanger und bekam weitere drei Söhne und zwei Töchter. Samuel aber blieb im Heiligtum des HERRN und wuchs dort auf.
Eli war inzwischen sehr alt geworden. Als er erfuhr, was seine Söhne den Israeliten antaten und dass sie mit den Frauen schliefen, die am Eingang des Heiligen Zeltes Dienste verrichteten,
sagte er zu ihnen: »Warum tut ihr so etwas? Von allen Leuten höre ich nur Schlechtes über euch.
Ganz Israel spricht davon, wie schlimm ihr es treibt. Das muss aufhören!
Wenn jemand sich gegen Menschen vergeht, wird Gott ihn vielleicht noch in Schutz nehmen; aber wenn er sich gegen den HERRN versündigt, wer soll dann noch für ihn eintreten?«

Doch die Söhne von Eli hörten nicht auf ihren Vater. Der HERR machte sie taub für alle Mahnungen; er war entschlossen, sie zu vernichten.

Samuel aber wuchs heran zu einem jungen Mann, an dem Gott und die Menschen Freude hatten.
Eines Tages kam ein Prophet zu Eli und sagte zu ihm: »So spricht der HERR: ́Denkst du nicht mehr daran, wie ich in Ägypten deinen Vorfahren erschienen bin, als sie noch Sklaven des Pharaos waren?
Aus allen Stämmen Israels habe ich sie mir zu Priestern ausgewählt. Ich habe sie dazu bestimmt, auf meinem Altar Opfer darzubringen, Weihrauch für mich zu verbrennen und im Priestergewand vor mich zu treten. Ich habe deiner Sippe das Recht auf einen Anteil an allen Opfern gegeben, die mir von den Israeliten dargebracht werden.
Warum behandelt ihr dann die Opfer, die mir auf meinen Befehl dargebracht werden, mit solcher Missachtung?

Du, Eli, achtest deine Söhne mehr als mich und lässt zu, dass sie die besten Stücke von dem, was mein Volk mir opfert, wegnehmen, damit ihr euch daran mästen könnt.

Ich habe dir einst zugesagt, dass deine Nachkommen für alle Zukunft meine Priester sein sollen. Aber jetzt widerrufe ich meine Zusage und erkläre: Wer mich ehrt, den ehre ich auch; aber wer mich verachtet, den gebe ich der Verachtung preis. Das sage ich, der HERR, der Gott Israels.
Es dauert nicht mehr lange, dann werde ich deine Macht und den Einfluss deiner Sippe zerschlagen, sodass es unter euch keinen alten, angesehenen Menschen mehr gibt.
Während du in Not und Bedrängnis bist, wirst du sehen, wie ich allen Israeliten Glück und Wohlstand schenke; aber in deiner Familie wird nie mehr jemand zu Alter und Ansehen kommen.
Ich werde zwar nicht jeden deiner Nachkommen ausrotten, der mir als Priester dient, damit du nicht vor Kummer und Schmerz vergehst; aber die allermeisten von ihnen müssen im besten Mannesalter sterben.
Deine Söhne Hofni und Pinhas werden beide am selben Tag sterben, und das wird für dich das Zeichen sein, dass auch alles andere eintrifft.
Dann werde ich einen Priester einsetzen, der mir treu bleibt und tut, was mir gefällt. Er wird im Dienst des gesalbten Königs stehen, den ich erwählen werde, und auch seine Nachkommen sollen für alle Zukunft meine Priester sein.
Wer dann von deiner Familie noch lebt, wird zu ihm kommen und sich vor ihm niederwerfen, bloß um ein einziges Silberstück oder einen Laib Brot zu bekommen. Er wird sich ihm als Priestergehilfe anbieten, damit er wenigstens etwas zu essen hat.́«
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible