Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

1-я книга Царств

 
  • И от­бѣже́ дави́дъ от­ нава́ѳа [и́же] въ ра́мѣ и прiи́де ко Ионаѳа́ну и рече́: что́ сотвори́хъ? и что́ непра́вда моя́? и что́ согрѣши́хъ предъ отце́мъ тво­и́мъ, я́ко и́щетъ души́ мо­ея́?
  • И рече́ ему́ Ионаѳа́нъ: ника́коже, ты́ не у́мреши: се́, не и́мать сотвори́ти оте́цъ мо́й глаго́ла вели́ка, или́ ма́ла, и не от­кры́етъ у́ха мо­его́: и что́ я́ко скры́етъ оте́цъ мо́й глаго́лъ се́й от­ мене́? не бу́ди сiе́.
  • И от­вѣща́ дави́дъ Ионаѳа́ну и рече́: вѣ́дая вѣ́даетъ оте́цъ тво́й, я́ко обрѣто́хъ благода́ть предъ очи́ма тво­и́ма, и глаго́летъ: да не позна́етъ сего́ Ионаѳа́нъ, не́гли не восхо́щетъ: но жи́въ Госпо́дь и жива́ душа́ твоя́, зане́ я́коже реко́хъ, испо́лнися между́ мно́ю и между́ отце́мъ тво­и́мъ да́же до сме́рти.
  • И рече́ па́ки Ионаѳа́нъ къ дави́ду: чесого́ жела́етъ душа́ твоя́, и что́ сотворю́ тебѣ́?
  • И рече́ дави́дъ ко Ионаѳа́ну: се́, новоме́сячiе зау́тра, и а́зъ сѣдя́ не ся́ду съ царе́мъ я́сти, и по́слеши мя́, и скры́юся на по́ли до ве́чера дне́ тре́тiяго:
  • и а́ще смотря́ усмо́тритъ мя́ оте́цъ тво́й, и рече́ши: прося́ упроси́ся от­ мене́ дави́дъ от­ити́ до Виѳлее́ма гра́да сво­его́, я́ко же́ртва дні́й та́мо всему́ пле́мени:
  • а́ще та́ко рече́тъ: бла́го: ми́ръ рабу́ тво­ему́: а́ще же же́стоко от­вѣща́етъ тебѣ́, разумѣ́й, я́ко соверши́ся зло́ба от­ него́:
  • и да сотвори́ши ми́лость съ рабо́мъ тво­и́мъ, я́ко вве́лъ еси́ въ завѣ́тъ Госпо́день раба́ тво­его́ съ собо́ю: и а́ще е́сть непра́вда въ рабѣ́ тво­е́мъ, умертви́ мя ты́, а ко отцу́ тво­ему́ почто́ та́ко и́маши мя́ вводи́ти?
  • И рече́ Ионаѳа́нъ: ника́коже [бу́ди] тебѣ́: егда́ а́ще разумѣва́я уразумѣ́ю, я́ко соверши́ся зло́ба отца́ мо­его́, е́же прiити́ на тебе́, а́ще и не бу́деши во градѣ́хъ тво­и́хъ, а́зъ воз­вѣщу́ тебѣ́.
  • И рече́ дави́дъ ко Ионаѳа́ну: кто́ воз­вѣсти́тъ ми́, а́ще от­вѣща́етъ оте́цъ тво́й же́стоко?
  • И рече́ Ионаѳа́нъ къ дави́ду: иди́, и пребу́ди на по́ли. И идо́ста о́ба на по́ле.
  • И рече́ Ионаѳа́нъ къ дави́ду: Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ вѣ́сть, я́ко искушу́ отца́ мо­его́ во вре́мя [сiе́] зау́тра, или́ тре́тiяго дне́, и сiе́, а́ще бла́го бу́детъ о дави́дѣ, и не и́мамъ посла́ти къ тебѣ́ на по́ле и воз­вѣсти́ти сiя́ во у́шы тво­и́:
  • сiя́ да сотвори́тъ Бо́гъ Ионаѳа́ну и сiя́ да при­­ложи́тъ, а́ще не воз­вѣщу́ зла́я на тя́, и от­кры́ю у́хо твое́, и от­пущу́ тя́, и отъи́деши въ ми́рѣ: и бу́детъ Госпо́дь съ тобо́ю, я́коже бѣ́ со отце́мъ мо­и́мъ:
  • и а́ще у́бо еще́ жи́въ бу́ду а́зъ, да сотвори́ши ми́лость со мно́ю:
  • и а́ще сме́ртiю умру́, да не отъ­и́меши ми́лости тво­ея́ от­ до́му мо­его́ до вѣ́ка:
  • а́ще же ни́, егда́ искорени́тъ Госпо́дь враги́ дави́довы, ко­его́ждо от­ лица́ земли́, да обря́щет­ся и́мя Ионаѳа́не въ дому́ дави́довѣ, и изы́щетъ Госпо́дь враги́ дави́довы.
  • И при­­ложи́ Ионаѳа́нъ еще́ кля́тися дави́ду, я́ко воз­люби́ ду́шу лю́бящаго его́.
  • И рече́ Ионаѳа́нъ къ нему́: зау́тра новоме́сячiе, и при­­смо́тренъ бу́деши, я́ко пра́здно усмо́трено бу́детъ мѣ́сто твое́:
  • ты́ же преме́длиши три́ дни́ и пребу́деши на мѣ́стѣ тво­е́мъ, идѣ́же скры́ешися въ де́нь дѣ́ланiя, и ся́деши при­­ ерга́вѣ о́нѣмъ:
  • и а́зъ утро́ю стрѣла́ми стрѣля́я, и стрѣлю́ верга́я до Амагга́рiа:
  • и се́, послю́ о́трока, глаго́ля: иди́ и обря́щи ми́ стрѣлу́: и а́ще реку́ о́троку: здѣ́ стрѣла́ от­ тебе́, и здѣ́, воз­ми́ ю́: и ты́ гряди́ ко мнѣ́, я́ко ми́ръ тебѣ́, и нѣ́сть о тебѣ́ сло́ва, жи́въ Госпо́дь:
  • а́ще же та́ко реку́ ю́ноши: та́мо стрѣла́ от­ тебе́ и да́лѣе: иди́, я́ко от­сла́ тя Госпо́дь:
  • и глаго́лъ его́же а́зъ и ты́ глаго́лахомъ, се́, Госпо́дь свидѣ́тель между́ тобо́ю и мно́ю до вѣ́ка.
  • И скры́ся дави́дъ на по́ли, и прiи́де новоме́сячiе, и прiи́де ца́рь на трапе́зу я́сти,
  • и сѣ́де ца́рь на мѣ́стѣ сво­е́мъ я́коже и всегда́ на престо́лѣ при­­ стѣнѣ́, и предвари́ Ионаѳа́на, и сѣ́де Авени́ръ от­ страны́ Сау́ловы, и усмо́трено бы́сть [пра́здно] мѣ́сто дави́дово.
  • И не глаго́ла Сау́лъ ничто́же въ то́й де́нь, помы́сли бо, слу́чай ви́дит­ся, нечи́сту бы́ти, я́ко не очи́стися.
  • И бы́сть нау́трiе ме́сяца въ де́нь вторы́й, и усмо́трено бы́сть пра́здно мѣ́сто дави́дово, и рече́ Сау́лъ ко Ионаѳа́ну сы́ну сво­ему́: что́ я́ко не прiи́де сы́нъ Иессе́евъ ни вчера́, ни дне́сь на трапе́зу?
  • И от­вѣща́ Ионаѳа́нъ къ Сау́лу и рече́ ему́: упроси́ся от­ мене́ дави́дъ до Виѳлее́ма гра́да сво­его́ ити́,
  • и рече́: от­пусти́ мя ны́нѣ [въ Виѳлее́мъ], я́ко же́ртва колѣ́на на́­шего во гра́дѣ, и заповѣ́даша мнѣ́ бра́тiя моя́: и ны́нѣ а́ще обрѣто́хъ благода́ть предъ очи́ма тво­и́ма, да пойду́ ны́нѣ и узрю́ бра́тiю мою́: сего́ ра́ди не прiи́де на трапе́зу царе́ву.
  • И разгнѣ́вася гнѣ́вомъ Сау́лъ на Ионаѳа́на зѣло́ и рече́ ему́: сы́не дѣ́вокъ блудни́цъ, не вѣ́мъ ли, я́ко соо́бщникъ еси́ ты́ сы́ну Иессе́еву въ срамоту́ твою́ и въ срамоту́ от­крове́нiя ма́тере тво­ея́?
  • я́ко во вся́ дни́, въ ня́же сы́нъ Иессе́евъ жи́ти и́мать на земли́, не угото́вит­ся ца́р­ст­во твое́: ны́нѣ у́бо посла́въ, по­ими́ ю́ношу, я́ко сы́нъ сме́рти е́сть се́й.
  • И от­вѣща́ Ионаѳа́нъ Сау́лу отцу́ сво­ему́ и рече́: за что́ умира́етъ? что́ сотвори́?
  • И ве́рже Сау́лъ копiе́мъ на Ионаѳа́на, е́же умертви́ти его́. И позна́ Ионаѳа́нъ, я́ко соверши́ся зло́ба сiя́ от­ отца́ его́, да умертви́тъ дави́да:
  • и вскочи́ Ионаѳа́нъ от­ трапе́зы во гнѣ́вѣ я́рости, и не яде́ хлѣ́ба въ де́нь вторы́й ме́сяца, я́ко сокруши́ся о дави́дѣ, зане́ соверши́ [зло́бу] на него́ оте́цъ его́.
  • И бы́сть зау́тра, и изы́де Ионаѳа́нъ на село́, я́коже совѣща́ся о свидѣ́нiи съ дави́домъ, и о́трокъ ма́лъ съ ни́мъ.
  • И рече́ о́троку: тецы́, и обря́щи ми́ стрѣ́лы, и́миже а́зъ стрѣля́ю. И о́трокъ тече́, и о́нъ стрѣли́ стрѣло́ю за него́.
  • И прiи́де о́трокъ до мѣ́ста стрѣлы́, идѣ́же стрѣли́лъ Ионаѳа́нъ. И возопи́ Ионаѳа́нъ вслѣ́дъ о́трока и рече́: та́мо стрѣла́ от­ тебе́ и да́лѣе.
  • И па́ки возопи́ Ионаѳа́нъ вслѣ́дъ о́трока сво­его́, глаго́ля: потщи́ся ско́ро, и не сто́й. И собра́ о́трокъ Ионаѳа́ну стрѣ́лы и при­­несе́ и́хъ къ господи́ну сво­ему́.
  • О́трокъ же не увѣ́дѣ ничесо́же, то́кмо Ионаѳа́нъ и дави́дъ вѣ́дѣста ве́щь.
  • И от­да́ Ионаѳа́нъ ору́жiе свое́ о́троку сво­ему́ и рече́ о́троку сво­ему́: по­иди́ и от­неси́ во гра́дъ.
  • И егда́ отъи́де о́трокъ, и дави́дъ воста́ от­ ерга́ва, и паде́ на лице́ свое́, и поклони́ся ему́ три́жды, и облобыза́ кі́йждо дру́гъ дру́га, и пла́кася кі́йждо о дру́гъ дру́зѣ до сконча́нiя вели́ка.
  • И рече́ Ионаѳа́нъ дави́ду: иди́ съ ми́ромъ, и я́коже кля́хомся мы́ о́ба и́менемъ Госпо́днимъ, глаго́люще: Госпо́дь да бу́детъ свидѣ́тель между́ мно́ю и тобо́ю и между́ сѣ́менемъ мо­и́мъ и между́ сѣ́менемъ тво­и́мъ до вѣ́ка.
  • И воста́ дави́дъ и отъи́де. Ионаѳа́нъ же вни́де во гра́дъ.
  • Давид убежал из Навафа в Раме и пришел и сказал Ионафану: что сделал я, в чем неправда моя, чем согрешил я пред отцом твоим, что он ищет души моей?
  • И сказал ему [Ионафан]: нет, ты не умрешь; вот, отец мой не делает ни большого, ни малого дела, не открыв ушам моим; для чего же бы отцу моему скрывать от меня это дело? этого не будет.
  • Давид клялся и говорил: отец твой хорошо знает, что я нашел благоволение в очах твоих, и потому говорит сам в себе: «пусть не знает о том Ионафан, чтобы не огорчился»; но жив Господь и жива душа твоя! один только шаг между мною и смертью.
  • И сказал Ионафан Давиду: чего желает душа твоя, я сделаю для тебя.
  • И сказал Давид Ионафану: вот, завтра новомесячие, и я должен сидеть с царем за столом; но отпусти меня, и я скроюсь в поле до вечера третьего дня.
  • Если отец твой спросит обо мне, ты скажи: «Давид выпросился у меня сходить в свой город Вифлеем; потому что там годичное жертвоприношение всего родства его».
  • Если на это он скажет: «хорошо», то мир рабу твоему; а если он разгневается, то знай, что злое дело решено у него.
  • Ты же сделай милость рабу твоему, – ибо ты принял раба твоего в завет Господень с тобою, – и если есть какая вина на мне, то умертви ты меня; зачем тебе вести меня к отцу твоему?
  • И сказал Ионафан: никак не будет этого с тобою; ибо, если я узнаю наверное, что у отца моего решено злое дело совершить над тобою, то неужели не извещу тебя об этом?
  • И сказал Давид Ионафану: кто известит меня, если отец твой ответит тебе сурово?
  • И сказал Ионафан Давиду: иди, выйдем в поле. И вышли оба в поле.
  • И сказал Ионафан Давиду: жив Господь Бог Израилев! я завтра около этого времени, или послезавтра, выпытаю у отца моего; и если он благосклонен к Давиду, и я тогда же не пошлю к тебе и не открою пред ушами твоими,
  • пусть то и то сделает Господь с Ионафаном и еще больше сделает. Если же отец мой замышляет сделать тебе зло, и это открою в уши твои, и отпущу тебя, и тогда иди с миром: и да будет Господь с тобою, как был с отцом моим!
  • Но и ты, если я буду еще жив, окажи мне милость Господню.
  • А если я умру, то не отними милости твоей от дома моего во веки, даже и тогда, когда Господь истребит с лица земли всех врагов Давида.
  • Так заключил Ионафан завет с домом Давида и сказал: да взыщет Господь с врагов Давида!
  • И снова Ионафан клялся Давиду своею любовью к нему, ибо любил его, как свою душу.
  • И сказал ему Ионафан: завтра новомесячие, и о тебе спросят, ибо место твое будет не занято;
  • поэтому на третий день ты спустись и поспеши на то место, где скрывался ты прежде, и сядь у камня Азель;
  • а я в ту сторону пущу три стрелы, как будто стреляя в цель;
  • потом пошлю отрока, говоря: «пойди, найди стрелы»; и если я скажу отроку: «вот, стрелы сзади тебя, возьми их», то приди ко мне, ибо мир тебе, и, жив Господь, ничего тебе не будет;
  • если же так скажу отроку: «вот, стрелы впереди тебя», то ты уходи, ибо отпускает тебя Господь;
  • а тому, что мы говорили, я и ты, свидетель Господь между мною и тобою во веки.
  • И скрылся Давид на поле. И наступило новомесячие, и сел царь обедать.
  • Царь сел на своем месте, по обычаю, на седалище у стены, и Ионафан встал, и Авенир сел подле Саула; место же Давида осталось праздным.
  • И не сказал Саул в тот день ничего, ибо подумал, что это случайность, что Давид нечист, не очистился.
  • Наступил и второй день новомесячия, а место Давида оставалось праздным. Тогда сказал Саул сыну своему Ионафану: почему сын Иессеев не пришел к обеду ни вчера, ни сегодня?
  • И отвечал Ионафан Саулу: Давид выпросился у меня в Вифлеем;
  • он говорил: «отпусти меня, ибо у нас в городе родственное жертвоприношение, и мой брат пригласил меня; итак, если я нашел благоволение в очах твоих, схожу я и повидаюсь со своими братьями»; поэтому он и не пришел к обеду царя.
  • Тогда сильно разгневался Саул на Ионафана и сказал ему: сын негодный и непокорный! разве я не знаю, что ты подружился с сыном Иессеевым на срам себе и на срам матери твоей?
  • ибо во все дни, доколе сын Иессеев будет жить на земле, не устоишь ни ты, ни царство твое; теперь же пошли и приведи его ко мне, ибо он обречен на смерть.
  • И отвечал Ионафан Саулу, отцу своему, и сказал ему: за что умерщвлять его? что он сделал?
  • Тогда Саул бросил копье в него, чтобы поразить его. И Ионафан понял, что отец его решился убить Давида.
  • И встал Ионафан из-за стола в великом гневе и не обедал во второй день новомесячия, потому что скорбел о Давиде и потому что обидел его отец его.
  • На другой день утром вышел Ионафан в поле, во время, которое назначил Давиду, и малый отрок с ним.
  • И сказал он отроку: беги, ищи стрелы, которые я пускаю. Отрок побежал, а он пускал стрелы так, что они летели дальше отрока.
  • И побежал отрок туда, куда Ионафан пускал стрелы, и закричал Ионафан вслед отроку и сказал: смотри, стрела впереди тебя.
  • И опять кричал Ионафан вслед отроку: скорей беги, не останавливайся. И собрал отрок Ионафанов стрелы и пришел к своему господину.
  • Отрок же не знал ничего; только Ионафан и Давид знали, в чем дело.
  • И отдал Ионафан оружие свое отроку, бывшему при нем, и сказал ему: ступай, отнеси в город.
  • Отрок пошел, а Давид поднялся с южной стороны и пал лицем своим на землю и трижды поклонился; и целовали они друг друга, и плакали оба вместе, но Давид плакал более.
  • И сказал Ионафан Давиду: иди с миром; а в чем клялись мы оба именем Господа, говоря: «Господь да будет между мною и между тобою и между семенем моим и семенем твоим», то да будет на веки.
  • И встал [Давид] и пошел, а Ионафан возвратился в город.
  • 大 卫 从 拉 玛 的 拿 约 逃 跑 , 来 到 约 拿 单 那 里 , 对 他 说 , 我 作 了 什 么 。 有 什 么 罪 孽 呢 。 在 你 父 亲 面 前 犯 了 什 么 罪 , 他 竟 寻 索 我 的 性 命 呢 。
  • 约 拿 单 回 答 说 , 断 然 不 是 。 你 必 不 致 死 。 我 父 作 事 , 无 论 大 小 , 没 有 不 叫 我 知 道 的 。 怎 麽 独 有 这 事 隐 瞒 我 呢 。 决 不 如 此 。
  • 大 卫 又 起 誓 说 , 你 父 亲 准 知 我 在 你 眼 前 蒙 恩 。 他 心 里 说 , 不 如 不 叫 约 拿 单 知 道 , 恐 怕 他 愁 烦 。 我 指 着 永 生 的 耶 和 华 , 又 敢 在 你 面 前 起 誓 , 我 离 死 不 过 一 步 。
  • 约 拿 单 对 大 卫 说 , 你 心 里 所 求 的 , 我 必 为 你 成 就 。
  • 大 卫 对 约 拿 单 说 , 明 日 是 初 一 , 我 当 与 王 同 席 , 求 你 容 我 去 藏 在 田 野 , 直 到 第 三 日 晚 上 。
  • 你 父 亲 若 见 我 不 在 席 上 , 你 就 说 , 大 卫 切 求 我 许 他 回 本 城 伯 利 恒 去 , 因 为 他 全 家 在 那 里 献 年 祭 。
  • 你 父 亲 若 说 好 , 仆 人 就 平 安 了 。 他 若 发 怒 , 你 就 知 道 他 决 意 要 害 我 。
  • 求 你 施 恩 与 仆 人 , 因 你 在 耶 和 华 面 前 曾 与 仆 人 结 盟 。 我 若 有 罪 , 不 如 你 自 己 杀 我 , 何 必 将 我 交 给 你 父 亲 呢 。
  • 约 拿 单 说 , 断 无 此 事 。 我 若 知 道 我 父 亲 决 意 害 你 , 我 岂 不 告 诉 你 呢 。
  • 大 卫 对 约 拿 单 说 , 你 父 亲 若 用 厉 言 回 答 你 , 谁 来 告 诉 我 呢 。
  • 约 拿 单 对 大 卫 说 , 你 我 且 往 田 野 去 。 二 人 就 往 田 野 去 了 。
  • 约 拿 单 对 大 卫 说 , 愿 耶 和 华 以 色 列 的 神 为 证 。 明 日 约 在 这 时 候 , 或 第 三 日 , 我 探 我 父 亲 的 意 思 , 若 向 你 有 好 意 , 我 岂 不 打 发 人 告 诉 你 麽 。
  • 我 父 亲 若 有 意 害 你 , 我 不 告 诉 你 使 你 平 平 安 安 地 走 , 愿 耶 和 华 重 重 地 降 罚 与 我 。 愿 耶 和 华 与 你 同 在 , 如 同 从 前 与 我 父 亲 同 在 一 样 。
  • 你 要 照 耶 和 华 的 慈 爱 恩 待 我 , 不 但 我 活 着 的 时 候 免 我 死 亡 ,
  • 就 是 我 死 后 , 耶 和 华 从 地 上 剪 除 你 仇 敌 的 时 候 , 你 也 永 不 可 向 我 家 绝 了 恩 惠 。
  • 于 是 约 拿 单 与 大 卫 家 结 盟 , 说 , 愿 耶 和 华 藉 大 卫 的 仇 敌 追 讨 背 约 的 罪 。
  • 约 拿 单 因 爱 大 卫 如 同 爱 自 己 的 性 命 , 就 使 他 再 起 誓 。
  • 约 拿 单 对 他 说 , 明 日 是 初 一 , 你 的 座 位 空 设 , 人 必 理 会 你 不 在 那 里 。
  • 你 等 三 日 , 就 要 速 速 下 去 , 到 你 从 前 遇 事 所 藏 的 地 方 , 在 以 色 磐 石 那 里 等 候 。
  • 我 要 向 磐 石 旁 边 射 三 箭 , 如 同 射 箭 靶 一 样 。
  • 我 要 打 发 童 子 , 说 , 去 把 箭 找 来 。 我 若 对 童 子 说 , 箭 在 后 头 , 把 箭 拿 来 , 你 就 可 以 回 来 。 我 指 着 永 生 的 耶 和 华 起 誓 , 你 必 平 安 无 事 。
  • 我 若 对 童 子 说 , 箭 在 前 头 , 你 就 要 去 , 因 为 是 耶 和 华 打 发 你 去 的 。
  • 至 于 你 我 今 日 所 说 的 话 , 有 耶 和 华 在 你 我 中 间 为 证 , 直 到 永 远 。
  • 大 卫 就 去 藏 在 田 野 。 到 了 初 一 日 , 王 坐 席 要 吃 饭 。
  • 王 照 常 坐 在 靠 墙 的 位 上 , 约 拿 单 侍 立 , 押 尼 珥 坐 在 扫 罗 旁 边 , 大 卫 的 座 位 空 设 。
  • 然 而 这 日 扫 罗 没 有 说 什 么 , 他 想 大 卫 遇 事 , 偶 染 不 洁 , 他 必 定 是 不 洁 。
  • 初 二 日 大 卫 的 座 位 还 空 设 。 扫 罗 问 他 儿 子 约 拿 单 说 , 耶 西 的 儿 子 为 何 昨 日 , 今 日 没 有 来 吃 饭 呢 。
  • 约 拿 单 回 答 扫 罗 说 , 大 卫 切 求 我 容 他 往 伯 利 恒 去 。
  • 他 说 , 求 你 容 我 去 , 因 为 我 家 在 城 里 有 献 祭 的 事 。 我 长 兄 吩 咐 我 去 。 如 今 我 若 在 你 眼 前 蒙 恩 , 求 你 容 我 去 见 我 的 弟 兄 。 所 以 大 卫 没 有 赴 王 的 席 。
  • 扫 罗 向 约 拿 单 发 怒 , 对 他 说 , 你 这 顽 梗 背 逆 之 妇 人 所 生 的 , 我 岂 不 知 道 你 喜 悦 耶 西 的 儿 子 , 自 取 羞 辱 , 以 致 你 母 亲 露 体 蒙 羞 麽 。
  • 耶 西 的 儿 子 若 在 世 间 活 着 , 你 和 你 的 国 位 必 站 立 不 住 。 现 在 你 要 打 发 人 去 , 将 他 捉 拿 交 给 我 。 他 是 该 死 的 。
  • 约 拿 单 对 父 亲 扫 罗 说 , 他 为 什 么 该 死 呢 。 他 作 了 什 么 呢 。
  • 扫 罗 向 约 拿 单 抡 枪 要 刺 他 , 约 拿 单 就 知 道 他 父 亲 决 意 要 杀 大 卫 。
  • 于 是 约 拿 单 气 忿 忿 地 从 席 上 起 来 , 在 这 初 二 日 没 有 吃 饭 。 他 因 见 父 亲 羞 辱 大 卫 , 就 为 大 卫 愁 烦 。
  • 次 日 早 晨 , 约 拿 单 按 着 与 大 卫 约 会 的 时 候 出 到 田 野 , 有 一 个 童 子 跟 随 。
  • 约 拿 单 对 童 子 说 , 你 跑 去 , 把 我 所 射 的 箭 找 来 。 童 子 跑 去 , 约 拿 单 就 把 箭 射 在 童 子 前 头 。
  • 童 子 到 了 约 拿 单 落 箭 之 地 , 约 拿 单 呼 叫 童 子 说 , 箭 不 是 在 你 前 头 麽 。
  • 约 拿 单 又 呼 叫 童 子 说 , 速 速 地 去 , 不 要 迟 延 。 童 子 就 拾 起 箭 来 , 回 到 主 人 那 里 。
  • 童 子 却 不 知 道 这 是 什 么 意 思 , 只 有 约 拿 单 和 大 卫 知 道 。
  • 约 拿 单 将 弓 箭 交 给 童 子 , 吩 咐 说 , 你 拿 到 城 里 去 。
  • 童 子 一 去 , 大 卫 就 从 磐 石 的 南 边 出 来 , 俯 伏 在 地 , 拜 了 三 拜 。 二 人 亲 嘴 , 彼 此 哭 泣 , 大 卫 哭 得 更 恸 。
  • 约 拿 单 对 大 卫 说 , 我 们 二 人 曾 指 着 耶 和 华 的 名 起 誓 说 , 愿 耶 和 华 在 你 我 中 间 , 并 你 我 后 裔 中 间 为 证 , 直 到 永 远 。 如 今 你 平 平 安 安 地 去 吧 。 大 卫 就 起 身 走 了 。 约 拿 单 也 回 城 里 去 了 。