И рече́ дави́дъ иере́ю: ца́рь заповѣ́да ми́ глаго́лъ дне́сь и рече́ ко мнѣ́: никто́же да уразумѣ́етъ глаго́ла, его́же ра́ди а́зъ посыла́ю тя́ и о не́мже а́зъ заповѣ́даю ти́: и о́троки оста́вихъ на мѣ́стѣ глаго́лемѣмъ Еммони́мъ:

и ны́нѣ а́ще су́ть у тебе́ пя́ть хлѣ́бы, да́ждь ми́ ели́ко и́маши.

И отвѣща́ иере́й дави́ду и рече́: не су́ть хлѣ́бы про́сти у мене́, но то́чiю хлѣ́бы у мене́ свяще́ннiи: а́ще сохране́ни о́троцы су́ть то́кмо от жены́, снѣдя́тъ.

И отвѣща́ дави́дъ иере́ю и рече́ ему́: и [мы́] от же́нъ воздержа́хомся вчера́ и тре́тiяго дне́: отне́лѣже изыдо́хъ а́зъ на пу́ть, бы́ша вси́ о́троцы очище́ни, и се́й пу́ть нечи́стъ, но освяти́тся дне́сь сосу́дъ ра́ди мои́хъ.

И даде́ ему́ Авимеле́хъ иере́й хлѣ́бы предложе́нiя, я́ко та́мо не бѣ́ хлѣ́ба, но то́кмо хлѣ́бы лица́, и́же взя́ты от лица́ Госпо́дня, е́же предложи́тися хлѣ́бу те́плому, въ о́ньже де́нь взя́ и́хъ.

И бѣ́ та́мо еди́нъ от о́трокъ Сау́ловыхъ въ де́нь о́нъ удержа́нъ предъ Го́сподемъ, и и́мя ему́ дои́къ Си́ринъ, [старѣ́йшина от па́стырь Сау́ловыхъ,] пасы́й мски́ Сау́ловы.

И рече́ дави́дъ ко Авимеле́ху: ви́ждь, а́ще е́сть здѣ́ у тебе́ копiе́ или́ ме́чь, я́ко меча́ моего́ и ору́жiя моего́ не взя́хъ съ собо́ю, я́ко царе́во повелѣ́нiе внеза́пу ми́ бы́сть.

И рече́ иере́й: се́, ме́чь голiа́ѳа иноплеме́нника, его́же ты́ уби́лъ еси́ во юдо́ли Ила́, и то́й обви́тъ бя́ше въ ри́зу за Ефу́домъ: а́ще то́й хо́щеши взя́ти, возми́ себѣ́, нѣ́сть бо ина́го здѣ́ кромѣ́ сего́. И рече́ дави́дъ: се́, нѣ́сть я́коже то́й: да́ждь ми́ его́. И даде́ его́ ему́.

И воста́ дави́дъ, и убѣже́ въ то́й де́нь от лица́ Сау́лова, и прiи́де дави́дъ ко Анху́су царю́ ге́ѳску.

И рѣ́ша о́троцы Анху́совы къ нему́: не се́й ли дави́дъ ца́рь земли́? не сему́ ли изыдо́ша [жены́] лику́ющыя, глаго́лющя: побѣди́ Сау́лъ съ ты́сящами свои́ми, и дави́дъ со тма́ми свои́ми?

И положи́ дави́дъ глаго́лы сiя́ въ се́рдцы свое́мъ, и убоя́ся зѣло́ от лица́ Анху́са царя́ ге́ѳска.

И измѣни́ лице́ свое́ предъ ни́мъ, и притвори́ся въ де́нь то́й, и бiя́ше во врата́ гра́да, я́ко въ тимпа́нъ, и па́даше на ру́ки своя́, и паде́ у вра́тъ гра́да, и сли́ны своя́ точа́ше по брадѣ́ свое́й.

И рече́ Анху́съ ко отроко́мъ свои́мъ: се́, ви́дѣсте му́жа неи́стова, почто́ его́ введо́сте ко мнѣ́?

еда́ не имѣ́ю а́зъ неи́стовыхъ, я́ко введо́сте его́, да бѣсну́ется предо мно́ю? се́й да не вни́детъ въ до́мъ мо́й.

Украинский (Огієнко)

Языки

І встав Давид і пішов, а Йонатан пішов до міста.

І прийшов Давид до Нова, до священика Ахімелеха.
А Ахімелех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: Чому ти сам, і нікого немає з тобою?

І сказав Давид до священика Ахімелеха: Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тієї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі.
А слуг я умовив на означене місце.

А тепер, що є в тебе під рукою?
П́ять хлібів дай у мою руку, або що знайдеться.

А священик відповів Давидові та й сказав: Нема в мене звичайного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої слуги здержалися від жінки.

І відповів Давид священикові, та й сказав йому: Так, бо жінок не було при нас як учора, так і позавчора, відколи я вийшов, і тіла слуг були чисті.
А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим.

І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покласти теплий хліб того дня, коли його забирають.

А там того дня знаходився один із Саулових рабів перед Господнім лицем, а ім́я йому Доеґ, ідумеянин, провідник пастухів, яких мав Саул.

І сказав Давид до Ахімелеха: Чи нема тут у тебе під рукою списа або меча?
Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншої зброї своєї, бо царська справа була нагла.

А священик сказав: Є меч филистимлянина Ґоліята, що ти вбив його в долині Ела, ось він за ефодом, загорнений одежею.
Якщо візьмеш його собі, візьми, бо тут нема іншого, окрім нього.
І сказав Давид: Нема іншого такого, як він, дай його мені!

І встав Давид, і втікав того дня перед Саулом, і прибув до Ахіша, царя ґатського.

І сказали до нього Ахішеві раби: Чи ж не цей Давид цар Краю?
Хіба ж не про нього співають у танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої.

І заховав Давид ті слова в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського.

І змінив він свій розум на їхніх очах, і шалів при них, і бив по дверях брами, і пускав слину свою на свою бороду.

І сказав Ахіш до своїх рабів: Ось бачите чоловіка, що сходить із розуму.
Нащо привели його до мене?

Чи мені бракує безумних, що ви привели його, щоб сходив із розуму передо мною?
Чи такий може входити до мого дому?