Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
22:4
см.:2Цар.23:14;
22:6
22:7
22:8
22:10
см.:1Цар.21:6:9;
22:12
22:13
22:14
22:15
22:17
22:18
22:19
22:22
22:23
И отъи́де дави́дъ отту́ду, и спасе́ся, и прiи́де въ пеще́ру Одолла́мску: и слы́шавше бра́тiя его́ и до́мъ отца́ его́, прiидо́ша къ нему́ та́мо.
И собра́шася къ нему́ вся́къ и́же въ ну́ждѣ, и вся́къ должни́къ, и вся́къ печа́льный душе́ю, и бѣ́ и́ми облада́яй, и бя́ше съ ни́мъ я́ко четы́реста муже́й.
И отъи́де дави́дъ отту́ду въ Массифа́ѳъ Моави́тскiй и рече́ къ царю́ Моави́тску: да бу́дутъ ны́нѣ оте́цъ мо́й и ма́ти моя́ у тебе́, до́ндеже позна́ю, что́ сотвори́тъ мнѣ́ Бо́гъ.
И умоли́ лице́ царя́ Моави́тска, и пребыва́ху у него́ по вся́ дни́, су́щу дави́ду во о́бласти то́й.
И рече́ га́дъ проро́къ къ дави́ду: не сѣди́ во о́бласти се́й: иди́, и да вни́деши въ зе́млю Иу́дину. И и́де дави́дъ и прише́дъ сѣ́де въ гра́дѣ сари́хъ.
И слы́ша Сау́лъ, я́ко позна́нъ бы́сть дави́дъ, и му́жiе и́же съ ни́мъ: и Сау́лъ сѣдя́ше на холмѣ́ подъ дубра́вою я́же въ ра́мѣ, и копiе́ въ руку́ его́, и вси́ о́троцы его́ предстоя́ху ему́.
И рече́ Сау́лъ ко отроко́мъ свои́мъ предстоя́щымъ ему́: слы́шите ны́нѣ, сы́нове Венiами́новы, а́ще вои́стинну всѣ́мъ ва́мъ да́стъ сы́нъ Иессе́евъ се́ла и виногра́ды и поста́витъ ва́съ всѣ́хъ въ со́тники и ты́сящники:
я́ко вси́ согласи́стеся на мя́, и нѣ́сть открыва́яй во у́хо мое́, егда́ положи́ завѣ́тъ сы́нъ мо́й съ сы́номъ Иессе́овымъ, и нѣ́сть от ва́съ ни еди́нъ боля́й о мнѣ́ и возвѣща́яй во у́шы мои́, я́ко воздви́же сы́нъ мо́й раба́ моего́ на мя́ врага́, я́коже де́нь се́й?
И отвѣща́ дои́къ Си́ринъ приста́вленый надъ мска́ми Сау́ловыми и рече́: ви́дѣхъ сы́на Иессе́ева прише́дша въ номву́ ко Авимеле́ху сы́ну Ахи́тову иере́ю:
и вопроша́ше о не́мъ Бо́га, и бра́шно вдаде́ ему́, и ме́чь голiа́ѳа иноплеме́нника вдаде́ ему́.
И посла́ ца́рь призва́ти Авимеле́ха сы́на Ахи́това, и вся́ сы́ны отца́ его́ иере́и от номвы́. И прiидо́ша вси́ къ царю́.
И рече́ Сау́лъ: слы́ши ны́нѣ, сы́не Ахи́товъ. И рече́: се́, а́зъ, глаго́ли, господи́не.
И рече́ ему́ Сау́лъ: почто́ совѣща́лся еси́ на мя́ ты́ и сы́нъ Иессе́евъ, я́ко вда́лъ еси́ ему́ хлѣ́бъ и ме́чь, и вопроша́лъ еси́ о не́мъ Бо́га положи́ти его́ на мя́ во врага́, я́коже де́нь се́й?
И отвѣща́ Авимеле́хъ царю́ и рече́: и кто́ во всѣ́хъ рабѣ́хъ твои́хъ вѣ́ренъ я́коже дави́дъ, и зя́ть царе́въ, и кня́зь всѣ́мъ за́повѣдемъ твои́мъ, и сла́венъ въ до́му твое́мъ?
еда́ дне́сь нача́хъ вопроша́ти о не́мъ Бо́га? ника́ко: да не возложи́ши, царю́, на раба́ твоего́ словесе́ сего́, и на ве́сь до́мъ отца́ моего́, я́ко не вѣ́дяше ра́бъ тво́й во всѣ́хъ си́хъ словесе́ ма́ла, или́ вели́ка.
И рече́ ца́рь Сау́лъ: сме́ртiю у́мреши, Авимеле́хъ, ты́ и ве́сь до́мъ отца́ твоего́.
И рече́ ца́рь скорохо́дцемъ предстоя́щымъ предъ ни́мъ: приведи́те и избі́йте иере́и Госпо́дни, я́ко рука́ и́хъ съ дави́домъ, и поне́же позна́ша, я́ко бѣжи́тъ то́й, и не возвѣсти́ша во у́шiю мое́ю. И не хотя́ху о́троцы царе́вы возложи́ти ру́къ свои́хъ на иере́и Госпо́дни.
И рече́ ца́рь дои́ку: обрати́ся ты́, и устреми́ся на иере́и. И обрати́ся дои́къ Си́ринъ, и уби́ иере́евъ Госпо́днихъ въ то́й де́нь, три́ста пя́ть муже́й, всѣ́хъ нося́щихъ Ефу́дъ:
и номву́ гра́дъ иере́йскiй погуби́ о́стрiемъ ору́жiя от му́жеска по́лу и до же́нска, от о́трока и до ссу́щаго, и телца́ и осла́ и овча́те.
И угонзе́ еди́нъ сы́нъ Авимеле́ха сы́на Ахи́това, и́мя ему́ Авiа́ѳаръ, и бѣжа́ вслѣ́дъ дави́да.
И возвѣсти́ Авiа́ѳаръ дави́ду, я́ко изби́ Сау́лъ вся́ иере́и Госпо́дни.
И рече́ дави́дъ ко Авiа́ѳару: вѣ́дяхъ въ де́нь то́й, я́ко та́мо бѣ́ дои́къ Си́ринъ, я́ко возвѣща́я возвѣсти́тъ Сау́лу: а́зъ е́смь вино́венъ о душа́хъ до́му отца́ твоего́:
сѣди́ со мно́ю, не бо́йся, я́ко идѣ́же а́ще взыщу́ души́ мое́й мѣ́сто, взыщу́ и души́ твое́й, я́ко сохране́нъ бу́деши ты́ у мене́.
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
І пішов Давид звідти, і втік до печери Адуллам.
А брати його та ввесь дім батька його почули про це, та й посходилися до нього туди.
А брати його та ввесь дім батька його почули про це, та й посходилися до нього туди.
І позбиралися до нього кожен пригноблений, і кожен, хто був задовжений, і кожен огірчений в душі, і він став над ними провідником.
І було їх із ним близько чотирьох сотень люда.
І було їх із ним близько чотирьох сотень люда.
І пішов Давид ізвідти до Моавської Міцпи, та й сказав до моавського царя: Нехай прийде батько мій та мати моя, і будуть із вами, аж поки я буду знати, що зробить мені Бог.
І він привів їх до моавського царя, і вони осілися з ним на всі дні Давидового перебування в твердині.
А пророк Ґад сказав до Давида: Ти не будеш сидіти в твердині, іди, і перейдеш собі до Юдиного краю!
І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.
І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.
І почув Саул, що пізнаний Давид та люди, хто з ним.
А Саул сидів у Ґів́ї під тамариском на узгір́ї, а спис його був у руці його, і всі його раби стояли при ньому.
А Саул сидів у Ґів́ї під тамариском на узгір́ї, а спис його був у руці його, і всі його раби стояли при ньому.
І сказав Саул до слуг своїх, що стояли при ньому: Послухайте, веніяминівці!
Чи вже ж Єссеїв син дасть усім вам поля та виноградники?
Чи вже ж настановить усіх вас тисячниками та сотниками,
Чи вже ж Єссеїв син дасть усім вам поля та виноградники?
Чи вже ж настановить усіх вас тисячниками та сотниками,
що всі ви змовилися на мене, і не донесли до вуха мого, що син мій склав умову з Єссеєвим сином, і ніхто з вас не змилосердився надо мною, і не відкрив мені, що син мій поставив мого раба чатувати на мене, і те діється і цього дня?
І відповів ідумеянин Доеґ, а він стояв при Саулових слугах, і сказав: Я бачив Єссеєвого сина, що приходив до Нова, до Ахімелеха, Ахітувового сина,
і він питав для нього Господа, і дав йому поживи на дорогу, і дав йому меча филистимлянина Ґоліята.
І послав цар покликати священика Ахімелеха, сина Ахітувового, та ввесь дім його батька, священиків, що в Нові.
І всі вони прибули до царя.
І всі вони прибули до царя.
А Саул сказав: Слухай но, сину Ахітувів!
А той відказав: Ось я, мій пане!
А той відказав: Ось я, мій пане!
І сказав до нього Саул: Нащо ви змовилися на мене, ти та Єссеїв син, коли ти дав йому хліба та меча, і питав для нього Бога, щоб повстав він на мене й чигав, як цього дня?
І відповів Ахімелех цареві та й сказав: А хто серед усіх рабів твоїх вірний, як Давид, царів зять, і має приступ до тайної ради, і шанований у твоєму домі?
Хіба сьогодні зачав я питати для нього Бога?
Борони мене Боже!
Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, ані малого, ані великого.
Борони мене Боже!
Нехай цар не кладе закиду на раба свого та на ввесь дім батька мого, бо в усьому тому твій раб не знає нічого, ані малого, ані великого.
А цар сказав: Конче помреш, Ахімелеху, ти та ввесь дім батька твого!
І сказав цар слугам, що стояли при ньому: Підійдіть, і повбивайте Господніх священиків, бо й їхня рука разом із Давидом, бо вони знали, що втікає він, та не донесли до вуха мого.
Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки, щоб діткнутися до Господніх священиків.
Та не хотіли цареві раби простягнути своєї руки, щоб діткнутися до Господніх священиків.
Тоді цар сказав до Доеґа: Підійди ти, і вдар священиків!
І підійшов ідумеянин Доеґ, та й ударив священиків, і вбив того дня вісімдесят і п́ять чоловіка, що носять лляного ефода.
І підійшов ідумеянин Доеґ, та й ударив священиків, і вбив того дня вісімдесят і п́ять чоловіка, що носять лляного ефода.
А Нов, священиче місто, цар побив вістрям меча все, від чоловіка й аж до жінки, від дитини й аж до немовляти, і вола, і осла, і дрібну худобину, усе побив вістрям меча.
Та втік один син Ахімелеха, Ахітувового сина, а ім́я йому: Евіятар.
І втік він до Давида.
І втік він до Давида.
І Евіятар доніс Давидові, що Саул повбивав Господніх священиків.
А Давид сказав до Евіятара: Я знав того дня, що там ідумеянин Доеґ, який конче розповість Саулові.
Я став причиною загибелі всіх душ дому твого батька!
Я став причиною загибелі всіх душ дому твого батька!
Зостанься ж зо мною, не бійся, бо той, хто шукатиме моєї душі, шукатиме й душі твоєї, та ти будеш стережений у мене.