И воста́ дави́дъ отту́ду и сѣ́де во узи́нахъ енгадди́.
И бы́сть егда́ возврати́ся Сау́лъ вспя́ть от иноплеме́нникъ, и возвѣсти́ша ему́, глаго́люще: се́, дави́дъ въ пусты́ни енга́дстѣй.
И взя́ Сау́лъ съ собо́ю три́ ты́сящы муже́й избра́нныхъ от всего́ Изра́иля и и́де иска́ти дави́да и муже́й его́ пря́мо лицу́ садде́емъ:
и прiи́де до ста́дъ пасо́мыхъ на пути́, и бѣ́ та́мо верте́пъ: и Сау́лъ вни́де испраздни́тися, дави́дъ же и му́жiе его́ во вну́треннихъ верте́па сѣдя́ху.
И рѣ́ша му́жiе дави́довы къ нему́: се́, де́нь се́й, о не́мже рече́ Госпо́дь тебѣ́ преда́ти врага́ твоего́ въ ру́цѣ твои́, и сотвори́ши ему́ я́коже уго́дно предъ очи́ма твои́ма. И воста́ дави́дъ, и отрѣ́за воскри́лiе оде́жды Сау́ли о́тай.
И бы́сть по си́хъ, и вострепета́ дави́ду се́рдце его́, я́ко отрѣ́за воскри́лiе оде́жды Сау́ли:
И увѣща́ дави́дъ му́жы своя́ словесы́ и не даде́ и́мъ воста́вшымъ уби́ти Сау́ла. И воста́ Сау́лъ, и сни́де на пу́ть.
И изы́де дави́дъ вслѣ́дъ его́ изъ верте́па: и возопи́ дави́дъ вслѣ́дъ Сау́ла, глаго́ля: господи́не царю́. И озрѣ́ся Сау́лъ вслѣ́дъ себе́, и преклони́ся дави́дъ лице́мъ свои́мъ до земли́, и поклони́ся ему́.
и ты́ возвѣсти́лъ ми́ еси́ дне́сь, я́же сотвори́лъ ми́ блага́я, я́ко заключи́ мя Госпо́дь въ ру́ки твоя́ дне́сь, и не уби́лъ мя́ еси́:
и я́коже а́ще кто́ обрѣ́лъ бы врага́ своего́ въ печа́ли, и отпусти́лъ бы его́ въ пу́ть бла́гъ, и Госпо́дь возда́стъ ему́ блага́я, я́коже ты́ сотвори́лъ еси́ дне́сь:
и ны́нѣ се́, а́зъ вѣ́мъ, я́ко царю́я ца́рствовати и́маши, и ста́ти и́мать въ руцѣ́ твое́й ца́рство Изра́илево:
и ны́нѣ клени́ся ми́ Го́сподемъ, я́ко не искорени́ши сѣ́мене моего́ по мнѣ́ и не погуби́ши и́мене моего́ от до́му отца́ моего́.
И кля́тся дави́дъ Сау́лу. И отъи́де Сау́лъ на мѣ́сто свое́, дави́дъ же и му́жiе его́ взыдо́ша въ мессе́ру тѣ́сную.
И вышел Давид оттуда и жил в безопасных местах Ен-Гадди.
Когда Саул возвратился от Филистимлян, его известили, говоря: вот, Давид в пустыне Ен-Гадди.
И взял Саул три тысячи отборных мужей из всего Израиля и пошел искать Давида и людей его по горам, где живут серны.
И пришел к загону овечьему, при дороге; там была пещера, и зашел туда Саул для нужды; Давид же и люди его сидели в глубине пещеры.
И говорили Давиду люди его: вот день, о котором говорил тебе Господь: «вот, Я предам врага твоего в руки твои, и сделаешь с ним, что тебе угодно». Давид встал и тихонько отрезал край от верхней одежды Саула.
Но после сего больно стало сердцу Давида, что он отрезал край от одежды Саула.
И сказал он людям своим: да не попустит мне Господь сделать это господину моему, помазаннику Господню, чтобы наложить руку мою на него, ибо он помазанник Господень.
И удержал Давид людей своих сими словами и не дал им восстать на Саула. А Саул встал и вышел из пещеры на дорогу.
Потом встал и Давид, и вышел из пещеры, и закричал вслед Саула, говоря: господин мой, царь! Саул оглянулся назад, и Давид пал лицем на землю и поклонился [ему].
И сказал Давид Саулу: зачем ты слушаешь речи людей, которые говорят: «вот, Давид умышляет зло на тебя»?
Вот, сегодня видят глаза твои, что Господь предавал тебя ныне в руки мои в пещере; и мне говорили, чтоб убить тебя; но я пощадил тебя и сказал: «не подниму руки моей на господина моего, ибо он помазанник Господа».
Отец мой! посмотри на край одежды твоей в руке моей; я отрезал край одежды твоей, а тебя не убил: узнай и убедись, что нет в руке моей зла, ни коварства, и я не согрешил против тебя; а ты ищешь души моей, чтоб отнять ее.
Да рассудит Господь между мною и тобою, и да отмстит тебе Господь за меня; но рука моя не будет на тебе,
как говорит древняя притча: «от беззаконных исходит беззаконие». А рука моя не будет на тебе.
Против кого вышел царь Израильский? За кем ты гоняешься? За мертвым псом, за одною блохою.
Господь да будет судьею и рассудит между мною и тобою. Он рассмотрит, разберет дело мое, и спасет меня от руки твоей.
Когда кончил Давид говорить слова сии к Саулу, Саул сказал: твой ли это голос, сын мой Давид? И возвысил Саул голос свой, и плакал,
и сказал Давиду: ты правее меня, ибо ты воздал мне добром, а я воздавал тебе злом;
ты показал это сегодня, поступив со мною милостиво, когда Господь предавал меня в руки твои, ты не убил меня.
Кто, найдя врага своего, отпустил бы его в добрый путь? Господь воздаст тебе добром за то, что сделал ты мне сегодня.
И теперь я знаю, что ты непременно будешь царствовать, и царство Израилево будет твердо в руке твоей.
Итак поклянись мне Господом, что ты не искоренишь потомства моего после меня и не уничтожишь имени моего в доме отца моего.
И поклялся Давид Саулу. И пошел Саул в дом свой, Давид же и люди его взошли в место укрепленное.
А Давид вийшов звідти, і осівся в твердинях Ен-Ґеді.
І сталося, як вернувся Саул із погоні за филистимлянами, то донесли йому, говорячи: Ось Давид у пустині Ен-Ґеді.
І взяв Саул три тисячі війська, вибраних з усього Ізраїля, і пішов шукати Давида та людей його на поверхні газельських скель.
І прийшов він до кошар на отари при дорозі, а там печера. І Саул увійшов туди для потреби, а по боках печери сиділи Давид та люди його.
І сказали люди Давида до нього: Оце той день, що Господь говорив до тебе: Ось Я даю ворога твого в твою руку, і ти зробиш йому, як буде добре в твоїх очах. А Давид устав, і тихо відтяв полу Саулового плаща.
І сталося потім, і серце Давидове все докоряло йому, що він відтяв полу Саулового плаща.
І сказав він до своїх людей: Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому помазанцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він помазанець Господній!
І Давид стримав цими словами людей своїх, і не дав їм повстати на Саула. А Саул устав із печери, і пішов дорогою.
А потому Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: Пане мій, о царю! А Саул озирнувся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився.
І сказав Давид до Саула: Нащо ти слухаєш слів того, хто каже: Давид хоче тобі зла?
Ось цього дня очі твої бачать те, що Господь дав був тебе сьогодні в мою руку в печері. І радили мені забити тебе, та я змилосердився над тобою й сказав: Не простягну своєї руки на свого пана, бо він помазанець Господній!
І подивися, батьку мій, і поглянь на полу плаща свого в моїй руці, бо коли я відрізував цю полу плаща твого, то я не забив тебе. Пізнай та побач, що в моїй руці нема зла та гріха, і не згрішив я проти тебе, а ти чигаєш на душу мою, щоб забрати її!
Нехай розсудить Господь між мною та між тобою, і нехай пімститься Господь тобі за мене, а моя рука не буде на тобі!
Як говорить стародавня приказка: Від безбожних виходить безбожність, а моя рука не буде на тобі!
За ким вийшов Ізраїлів цар? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою?
І нехай буде Господь за суддю, і нехай Він розсудить між мною та між тобою. І побачить Він, і заступиться за мою справу, і висудить мене з твоєї руки.
І сталося, як Давид скінчив говорити ці слова до Саула, то Саул сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? І підняв Саул голос свій, та й заплакав.
І сказав він до Давида: Справедливіший ти від мене, бо ти робив мені добро, а я робив тобі лихо.
Бо ти сьогодні засвідчив, що зробив зо мною добро тим, що Господь видав мене в твою руку, а ти не вбив.
Як чоловік знайде свого ворога, то хіба відпускає його доброю дорогою? І Господь відплатить тобі добром за те, що ти зробив мені цього дня.
А тепер я ось пізнав, що дійсно будеш ти царювати, і стане в руці твоїй Ізраїлеве царство.
А тепер присягни мені Господом, що не вигубиш насіння мого по мені, і що не вигубиш імени мого з дому батька мого.
І Давид заприсягнув Саулові. І пішов Саул до дому свого, а Давид та люди його ввійшли до твердині.