Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
24:1
24:2
24:3
24:4
24:6
24:8
24:9
24:10
24:11
24:12
24:13
24:14
24:16
24:17
24:18
см.:1Цар.25:21;
24:19
см.:2Цар.18:28;
24:21
24:22
24:23
И воста́ дави́дъ отту́ду и сѣ́де во узи́нахъ енгадди́.
И бы́сть егда́ возврати́ся Сау́лъ вспя́ть от иноплеме́нникъ, и возвѣсти́ша ему́, глаго́люще: се́, дави́дъ въ пусты́ни енга́дстѣй.
И взя́ Сау́лъ съ собо́ю три́ ты́сящы муже́й избра́нныхъ от всего́ Изра́иля и и́де иска́ти дави́да и муже́й его́ пря́мо лицу́ садде́емъ:
и прiи́де до ста́дъ пасо́мыхъ на пути́, и бѣ́ та́мо верте́пъ: и Сау́лъ вни́де испраздни́тися, дави́дъ же и му́жiе его́ во вну́треннихъ верте́па сѣдя́ху.
И рѣ́ша му́жiе дави́довы къ нему́: се́, де́нь се́й, о не́мже рече́ Госпо́дь тебѣ́ преда́ти врага́ твоего́ въ ру́цѣ твои́, и сотвори́ши ему́ я́коже уго́дно предъ очи́ма твои́ма. И воста́ дави́дъ, и отрѣ́за воскри́лiе оде́жды Сау́ли о́тай.
И бы́сть по си́хъ, и вострепета́ дави́ду се́рдце его́, я́ко отрѣ́за воскри́лiе оде́жды Сау́ли:
и рече́ дави́дъ къ муже́мъ свои́мъ: ника́коже ми́ от Го́спода, а́ще сотворю́ глаго́лъ се́й господи́ну моему́ христу́ Госпо́дню, е́же нанести́ ру́ку мою́ на́нь, я́ко христо́съ Госпо́день е́сть се́й.
И увѣща́ дави́дъ му́жы своя́ словесы́ и не даде́ и́мъ воста́вшымъ уби́ти Сау́ла. И воста́ Сау́лъ, и сни́де на пу́ть.
И изы́де дави́дъ вслѣ́дъ его́ изъ верте́па: и возопи́ дави́дъ вслѣ́дъ Сау́ла, глаго́ля: господи́не царю́. И озрѣ́ся Сау́лъ вслѣ́дъ себе́, и преклони́ся дави́дъ лице́мъ свои́мъ до земли́, и поклони́ся ему́.
И рече́ дави́дъ къ Сау́лу: почто́ слу́шаеши слове́съ люді́й глаго́лющихъ: се́, дави́дъ и́щетъ души́ твоея́?
се́, дне́сь ви́дѣста о́чи твои́, я́ко предаде́ тя Госпо́дь дне́сь въ ру́цѣ мои́ въ верте́пѣ, и не восхотѣ́хъ уби́ти тебе́, и пощадѣ́хъ тя́, и рѣ́хъ: не нанесу́ руки́ моея́ на го́спода моего́, я́ко пома́занникъ Госпо́день се́й е́сть:
и се́, воскри́лiе оде́жды твоея́ въ руцѣ́ мое́й, а́зъ отъя́хъ воскри́лiе оде́жды твоея́, и не уби́хъ тебе́: и уразумѣ́й, и ви́ждь дне́сь, я́ко нѣ́сть зло́бы въ руцѣ́ мое́й, ниже́ нече́стiя и презо́рства, ниже́ согрѣши́хъ къ тебѣ́, а ты́ и́щеши души́ моея́ изъя́ти ю́:
да су́дитъ Госпо́дь между́ мно́ю и тобо́ю, и да защи́титъ мя́ Госпо́дь от тебе́: рука́ же моя́ не бу́детъ на тя́,
я́коже глаго́лется при́тча дре́вняя: от беззако́нникъ изы́детъ преступле́нiе: рука́ же моя́ не бу́детъ на тя́:
и ны́нѣ ты́, царю́ Изра́илевъ, вслѣ́дъ кого́ исхо́диши? кого́ ты́ го́ниши? вслѣ́дъ ли пса́ уме́рша и вслѣ́дъ блохи́ еди́ныя?
да бу́детъ Госпо́дь судiя́ и отмсти́тель между́ мно́ю и тобо́ю, да ви́дитъ Госпо́дь и су́дитъ су́дъ мо́й, и осу́дитъ мя́ от руки́ твоея́.
И бы́сть, егда́ сконча́ дави́дъ глаго́лы сiя́, глаго́ля къ Сау́лу, и рече́ Сау́лъ: тво́й ли гла́съ се́й, ча́до дави́де? И воздви́же Сау́лъ гла́съ сво́й и воспла́кася.
И рече́ Сау́лъ къ дави́ду: пра́веденъ еси́ ты́ па́че мене́, я́ко ты́ возда́лъ ми́ еси́ блага́я, а́зъ же тебѣ́ возда́хъ зла́я:
и ты́ возвѣсти́лъ ми́ еси́ дне́сь, я́же сотвори́лъ ми́ блага́я, я́ко заключи́ мя Госпо́дь въ ру́ки твоя́ дне́сь, и не уби́лъ мя́ еси́:
и я́коже а́ще кто́ обрѣ́лъ бы врага́ своего́ въ печа́ли, и отпусти́лъ бы его́ въ пу́ть бла́гъ, и Госпо́дь возда́стъ ему́ блага́я, я́коже ты́ сотвори́лъ еси́ дне́сь:
и ны́нѣ се́, а́зъ вѣ́мъ, я́ко царю́я ца́рствовати и́маши, и ста́ти и́мать въ руцѣ́ твое́й ца́рство Изра́илево:
и ны́нѣ клени́ся ми́ Го́сподемъ, я́ко не искорени́ши сѣ́мене моего́ по мнѣ́ и не погуби́ши и́мене моего́ от до́му отца́ моего́.
И кля́тся дави́дъ Сау́лу. И отъи́де Сау́лъ на мѣ́сто свое́, дави́дъ же и му́жiе его́ взыдо́ша въ мессе́ру тѣ́сную.
1 Давид сберегает жизнь Саула в пещере в пустыне Ен-Гадди, 8 и этим доказывает Саулу свою верность ему; 16 Саул смягчается и возвращается домой.
И вышел Давид оттуда и жил в безопасных местах Ен-Гадди.
Когда Саул возвратился от Филистимлян, его известили, говоря: вот, Давид в пустыне Ен-Гадди.
И взял Саул три тысячи отборных мужей из всего Израиля и пошел искать Давида и людей его по горам, где живут серны.
И пришел к загону овечьему, при дороге; там была пещера, и зашел туда Саул для нужды; Давид же и люди его сидели в глубине пещеры.
И говорили Давиду люди его: вот день, о котором говорил тебе Господь: «вот, Я предам врага твоего в руки твои, и сделаешь с ним, что тебе угодно». Давид встал и тихонько отрезал край от верхней одежды Саула.
Но после сего больно стало сердцу Давида, что он отрезал край от одежды Саула.
И сказал он людям своим: да не попустит мне Господь сделать это господину моему, помазаннику Господню, чтобы наложить руку мою на него, ибо он помазанник Господень.
И удержал Давид людей своих сими словами и не дал им восстать на Саула. А Саул встал и вышел из пещеры на дорогу.
Потом встал и Давид, и вышел из пещеры, и закричал вслед Саула, говоря: господин мой, царь! Саул оглянулся назад, и Давид пал лицем на землю и поклонился [ему].
И сказал Давид Саулу: зачем ты слушаешь речи людей, которые говорят: «вот, Давид умышляет зло на тебя»?
Вот, сегодня видят глаза твои, что Господь предавал тебя ныне в руки мои в пещере; и мне говорили, чтоб убить тебя; но я пощадил тебя и сказал: «не подниму руки моей на господина моего, ибо он помазанник Господа».
Отец мой! посмотри на край одежды твоей в руке моей; я отрезал край одежды твоей, а тебя не убил: узнай и убедись, что нет в руке моей зла, ни коварства, и я не согрешил против тебя; а ты ищешь души моей, чтоб отнять ее.
Да рассудит Господь между мною и тобою, и да отмстит тебе Господь за меня; но рука моя не будет на тебе,
как говорит древняя притча: «от беззаконных исходит беззаконие». А рука моя не будет на тебе.
Против кого вышел царь Израильский? За кем ты гоняешься? За мертвым псом, за одною блохою.
Господь да будет судьею и рассудит между мною и тобою. Он рассмотрит, разберет дело мое, и спасет меня от руки твоей.
Когда кончил Давид говорить слова сии к Саулу, Саул сказал: твой ли это голос, сын мой Давид? И возвысил Саул голос свой, и плакал,
и сказал Давиду: ты правее меня, ибо ты воздал мне добром, а я воздавал тебе злом;
ты показал это сегодня, поступив со мною милостиво, когда Господь предавал меня в руки твои, ты не убил меня.
Кто, найдя врага своего, отпустил бы его в добрый путь? Господь воздаст тебе добром за то, что сделал ты мне сегодня.
И теперь я знаю, что ты непременно будешь царствовать, и царство Израилево будет твердо в руке твоей.
Итак поклянись мне Господом, что ты не искоренишь потомства моего после меня и не уничтожишь имени моего в доме отца моего.
И поклялся Давид Саулу. И пошел Саул в дом свой, Давид же и люди его взошли в место укрепленное.
И҆ воста̀ даві́дъ ѿтꙋ́дꙋ и҆ сѣ́де во ᲂу҆зи́нахъ є҆нгадді̀.
И҆ бы́сть є҆гда̀ возврати́сѧ саꙋ́лъ вспѧ́ть ѿ и҆ноплемє́нникъ, и҆ возвѣсти́ша є҆мꙋ̀, глаго́люще: сѐ, даві́дъ въ пꙋсты́ни є҆нга́дстѣй.
И҆ взѧ̀ саꙋ́лъ съ собо́ю трѝ ты́сѧщы мꙋже́й и҆збра́нныхъ ѿ всегѡ̀ і҆и҃лѧ и҆ и҆́де и҆ска́ти даві́да и҆ мꙋже́й є҆гѡ̀ прѧ́мѡ лицꙋ̀ садде́емъ:
и҆ прїи́де до ста́дъ пасо́мыхъ на пꙋтѝ, и҆ бѣ̀ та́мѡ верте́пъ: и҆ саꙋ́лъ вни́де и҆спраздни́тисѧ, даві́дъ же и҆ мꙋ́жїе є҆гѡ̀ во внꙋ́треннихъ верте́па сѣдѧ́хꙋ.
И҆ рѣ́ша мꙋ́жїе даві́дѡвы къ немꙋ̀: сѐ, де́нь се́й, ѡ҆ не́мже речѐ гдⷭ҇ь тебѣ̀ преда́ти врага̀ твоего̀ въ рꙋ́цѣ твоѝ, и҆ сотвори́ши є҆мꙋ̀ ꙗ҆́коже ᲂу҆го́дно пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма. И҆ воста̀ даві́дъ, и҆ ѿрѣ́за воскри́лїе ѻ҆де́жды саꙋ́ли ѡ҆́тай.
И҆ бы́сть по си́хъ, и҆ вострепета̀ даві́дꙋ се́рдце є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ ѿрѣ́за воскри́лїе ѻ҆де́жды саꙋ́ли:
и҆ речѐ даві́дъ къ мꙋжє́мъ свои̑мъ: ника́коже мѝ ѿ гдⷭ҇а, а҆́ще сотворю̀ глаго́лъ се́й господи́нꙋ моемꙋ̀ хрїстꙋ̀ гдⷭ҇ню, є҆́же нанестѝ рꙋ́кꙋ мою̀ на́нь, ꙗ҆́кѡ хрїсто́съ гдⷭ҇ень є҆́сть се́й.
И҆ ᲂу҆вѣща̀ даві́дъ мꙋ́жы своѧ̑ словесы̀ и҆ не дадѐ и҆̀мъ воста́вшымъ ᲂу҆би́ти саꙋ́ла. И҆ воста̀ саꙋ́лъ, и҆ сни́де на пꙋ́ть.
И҆ и҆зы́де даві́дъ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀ и҆з̾ верте́па: и҆ возопѝ даві́дъ в̾слѣ́дъ саꙋ́ла, глаго́лѧ: господи́не царю̀. И҆ ѡ҆зрѣ́сѧ саꙋ́лъ в̾слѣ́дъ себє̀, и҆ преклони́сѧ даві́дъ лице́мъ свои́мъ до землѝ, и҆ поклони́сѧ є҆мꙋ̀.
И҆ речѐ даві́дъ къ саꙋ́лꙋ: почто̀ слꙋ́шаеши слове́съ люді́й глаго́лющихъ: сѐ, даві́дъ и҆́щетъ дꙋшѝ твоеѧ̀;
сѐ, дне́сь ви́дѣста ѻ҆́чи твоѝ, ꙗ҆́кѡ предаде́ тѧ гдⷭ҇ь дне́сь въ рꙋ́цѣ моѝ въ верте́пѣ, и҆ не восхотѣ́хъ ᲂу҆би́ти тебѐ, и҆ пощадѣ́хъ тѧ̀, и҆ рѣ́хъ: не нанесꙋ̀ рꙋкѝ моеѧ̀ на го́спода моего̀, ꙗ҆́кѡ пома́занникъ гдⷭ҇ень се́й є҆́сть:
и҆ сѐ, воскри́лїе ѻ҆де́жды твоеѧ̀ въ рꙋцѣ̀ мое́й, а҆́зъ ѿѧ́хъ воскри́лїе ѻ҆де́жды твоеѧ̀, и҆ не ᲂу҆би́хъ тебѐ: и҆ ᲂу҆разꙋмѣ́й, и҆ ви́ждь дне́сь, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть ѕло́бы въ рꙋцѣ̀ мое́й, нижѐ нече́стїѧ и҆ презо́рства, нижѐ согрѣши́хъ къ тебѣ̀, а҆ ты̀ и҆́щеши дꙋшѝ моеѧ̀ и҆з̾ѧ́ти ю҆̀:
да сꙋ́дитъ гдⷭ҇ь междꙋ̀ мно́ю и҆ тобо́ю, и҆ да защи́титъ мѧ̀ гдⷭ҇ь ѿ тебє̀: рꙋка́ же моѧ̀ не бꙋ́детъ на тѧ̀,
ꙗ҆́коже глаго́летсѧ при́тча дре́внѧѧ: ѿ беззакѡ́нникъ и҆зы́детъ престꙋпле́нїе: рꙋка́ же моѧ̀ не бꙋ́детъ на тѧ̀:
и҆ нн҃ѣ ты̀, царю̀ і҆и҃левъ, в̾слѣ́дъ когѡ̀ и҆схо́диши; кого̀ ты̀ го́ниши; в̾слѣ́дъ ли пса̀ ᲂу҆ме́рша и҆ в̾слѣ́дъ блохѝ є҆ди́ныѧ;
да бꙋ́детъ гдⷭ҇ь сꙋдїѧ̀ и҆ ѿмсти́тель междꙋ̀ мно́ю и҆ тобо́ю, да ви́дитъ гдⷭ҇ь и҆ сꙋ́дитъ сꙋ́дъ мо́й, и҆ ѡ҆сꙋ́дитъ мѧ̀ ѿ рꙋкѝ твоеѧ̀.
И҆ бы́сть, є҆гда̀ сконча̀ даві́дъ глаго́лы сїѧ̑, глаго́лѧ къ саꙋ́лꙋ, и҆ речѐ саꙋ́лъ: тво́й ли гла́съ се́й, ча́до даві́де; И҆ воздви́же саꙋ́лъ гла́съ сво́й и҆ воспла́касѧ.
И҆ речѐ саꙋ́лъ къ даві́дꙋ: пра́веденъ є҆сѝ ты̀ па́че менє̀, ꙗ҆́кѡ ты̀ возда́лъ мѝ є҆сѝ блага̑ѧ, а҆́зъ же тебѣ̀ возда́хъ ѕла̑ѧ:
и҆ ты̀ возвѣсти́лъ мѝ є҆сѝ дне́сь, ꙗ҆̀же сотвори́лъ мѝ блага̑ѧ, ꙗ҆́кѡ заключи́ мѧ гдⷭ҇ь въ рꙋ́ки твоѧ̑ дне́сь, и҆ не ᲂу҆би́лъ мѧ̀ є҆сѝ:
и҆ ꙗ҆́коже а҆́ще кто̀ ѡ҆брѣ́лъ бы врага̀ своего̀ въ печа́ли, и҆ ѿпꙋсти́лъ бы є҆го̀ въ пꙋ́ть бла́гъ, и҆ гдⷭ҇ь возда́стъ є҆мꙋ̀ блага̑ѧ, ꙗ҆́коже ты̀ сотвори́лъ є҆сѝ дне́сь:
и҆ нн҃ѣ сѐ, а҆́зъ вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ царю́ѧ ца́рствовати и҆́маши, и҆ ста́ти и҆́мать въ рꙋцѣ̀ твое́й ца́рство і҆и҃лево:
и҆ нн҃ѣ клени́сѧ мѝ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́кѡ не и҆скорени́ши сѣ́мене моегѡ̀ по мнѣ̀ и҆ не погꙋби́ши и҆́мене моегѡ̀ ѿ до́мꙋ ѻ҆тца̀ моегѡ̀.
И҆ клѧ́тсѧ даві́дъ саꙋ́лꙋ. И҆ ѿи́де саꙋ́лъ на мѣ́сто своѐ, даві́дъ же и҆ мꙋ́жїе є҆гѡ̀ взыдо́ша въ мессе́рꙋ тѣ́снꙋю.
Греческий [Greek (Koine)]
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
καὶ ἀνέβη Δαυιδ ἐκεῖθεν καὶ ἐκάθισεν ἐν τοῖς στενοῖς Εγγαδδι
καὶ ἐγενήθη ὡς ἀνέστρεψεν Σαουλ ἀπὸ ὄπισθεν τῶν ἀλλοφύλων καὶ ἀπηγγέλη αὐτῷ λεγόντων ὅτι Δαυιδ ἐν τῇ ἐρήμῳ Εγγαδδι
καὶ ἔλαβεν μεθ᾿ ἑαυτοῦ τρεῖς χιλιάδας ἀνδρῶν ἐκλεκτοὺς ἐκ παντὸς Ισραηλ καὶ ἐπορεύθη ζητεῖν τὸν Δαυιδ καὶ τοὺς ἄνδρας αὐτοῦ ἐπὶ πρόσωπον Σαδαιεμ
καὶ ἦλθεν εἰς τὰς ἀγέλας τῶν ποιμνίων τὰς ἐπὶ τῆς ὁδοῦ καὶ ἦν ἐκεῖ σπήλαιον καὶ Σαουλ εἰσῆλθεν παρασκευάσασθαι καὶ Δαυιδ καὶ οἱ ἄνδρες αὐτοῦ ἐσώτερον τοῦ σπηλαίου ἐκάθηντο
καὶ εἶπον οἱ ἄνδρες Δαυιδ πρὸς αὐτόν ἰδοὺ ἡ ἡμέρα αὕτη ἣν εἶπεν κύριος πρὸς σὲ παραδοῦναι τὸν ἐχθρόν σου εἰς τὰς χεῖράς σου καὶ ποιήσεις αὐτῷ ὡς ἀγαθὸν ἐν ὀφθαλμοῖς σου καὶ ἀνέστη Δαυιδ καὶ ἀφεῖλεν τὸ πτερύγιον τῆς διπλοΐδος τῆς Σαουλ λαθραίως
καὶ ἐγενήθη μετὰ ταῦτα καὶ ἐπάταξεν καρδία Δαυιδ αὐτόν ὅτι ἀφεῖλεν τὸ πτερύγιον τῆς διπλοΐδος αὐτοῦ
καὶ εἶπεν Δαυιδ πρὸς τοὺς ἄνδρας αὐτοῦ μηδαμῶς μοι παρὰ κυρίου εἰ ποιήσω τὸ ῥῆμα τοῦτο τῷ κυρίῳ μου τῷ χριστῷ κυρίου ἐπενέγκαι χεῖρά μου ἐπ᾿ αὐτόν ὅτι χριστὸς κυρίου ἐστὶν οὗτος
καὶ ἔπεισεν Δαυιδ τοὺς ἄνδρας αὐτοῦ ἐν λόγοις καὶ οὐκ ἔδωκεν αὐτοῖς ἀναστάντας θανατῶσαι τὸν Σαουλ καὶ ἀνέστη Σαουλ καὶ κατέβη εἰς τὴν ὁδόν
καὶ ἀνέστη Δαυιδ ὀπίσω αὐτοῦ ἐκ τοῦ σπηλαίου καὶ ἐβόησεν Δαυιδ ὀπίσω Σαουλ λέγων κύριε βασιλεῦ καὶ ἐπέβλεψεν Σαουλ εἰς τὰ ὀπίσω αὐτοῦ καὶ ἔκυψεν Δαυιδ ἐπὶ πρόσωπον αὐτοῦ ἐπὶ τὴν γῆν καὶ προσεκύνησεν αὐτῷ
καὶ εἶπεν Δαυιδ πρὸς Σαουλ ἵνα τί ἀκούεις τῶν λόγων τοῦ λαοῦ λεγόντων ἰδοὺ Δαυιδ ζητεῖ τὴν ψυχήν σου
ἰδοὺ ἐν τῇ ἡμέρᾳ ταύτῃ ἑοράκασιν οἱ ὀφθαλμοί σου ὡς παρέδωκέν σε κύριος σήμερον εἰς χεῖρά μου ἐν τῷ σπηλαίῳ καὶ οὐκ ἠβουλήθην ἀποκτεῖναί σε καὶ ἐφεισάμην σου καὶ εἶπα οὐκ ἐποίσω χεῖρά μου ἐπὶ κύριόν μου ὅτι χριστὸς κυρίου οὗτός ἐστιν
καὶ ἰδοὺ τὸ πτερύγιον τῆς διπλοΐδος σου ἐν τῇ χειρί μου ἐγὼ ἀφῄρηκα τὸ πτερύγιον καὶ οὐκ ἀπέκταγκά σε καὶ γνῶθι καὶ ἰδὲ σήμερον ὅτι οὐκ ἔστιν κακία ἐν τῇ χειρί μου οὐδὲ ἀσέβεια καὶ ἀθέτησις καὶ οὐχ ἡμάρτηκα εἰς σέ καὶ σὺ δεσμεύεις τὴν ψυχήν μου λαβεῖν αὐτήν
δικάσαι κύριος ἀνὰ μέσον ἐμοῦ καὶ σοῦ καὶ ἐκδικήσαι με κύριος ἐκ σοῦ καὶ ἡ χείρ μου οὐκ ἔσται ἐπὶ σοί
καθὼς λέγεται ἡ παραβολὴ ἡ ἀρχαία ἐξ ἀνόμων ἐξελεύσεται πλημμέλεια καὶ ἡ χείρ μου οὐκ ἔσται ἐπὶ σέ
καὶ νῦν ὀπίσω τίνος σὺ ἐκπορεύῃ βασιλεῦ Ισραηλ ὀπίσω τίνος καταδιώκεις σύ ὀπίσω κυνὸς τεθνηκότος καὶ ὀπίσω ψύλλου ἑνός
γένοιτο κύριος εἰς κριτὴν καὶ δικαστὴν ἀνὰ μέσον ἐμοῦ καὶ ἀνὰ μέσον σοῦ ἴδοι κύριος καὶ κρίναι τὴν κρίσιν μου καὶ δικάσαι μοι ἐκ χειρός σου
καὶ ἐγένετο ὡς συνετέλεσεν Δαυιδ τὰ ῥήματα ταῦτα λαλῶν πρὸς Σαουλ καὶ εἶπεν Σαουλ ἦ φωνή σου αὕτη τέκνον Δαυιδ καὶ ἦρεν τὴν φωνὴν αὐτοῦ Σαουλ καὶ ἔκλαυσεν
καὶ εἶπεν Σαουλ πρὸς Δαυιδ δίκαιος σὺ ὑπὲρ ἐμέ ὅτι σὺ ἀνταπέδωκάς μοι ἀγαθά ἐγὼ δὲ ἀνταπέδωκά σοι κακά
καὶ σὺ ἀπήγγειλάς μοι σήμερον ἃ ἐποίησάς μοι ἀγαθά ὡς ἀπέκλεισέν με κύριος σήμερον εἰς χεῖράς σου καὶ οὐκ ἀπέκτεινάς με
καὶ ὅτι εἰ εὕροιτό τις τὸν ἐχθρὸν αὐτοῦ ἐν θλίψει καὶ ἐκπέμψαι αὐτὸν ἐν ὁδῷ ἀγαθῇ καὶ κύριος ἀνταποτείσει αὐτῷ ἀγαθά καθὼς πεποίηκας σήμερον
καὶ νῦν ἰδοὺ ἐγὼ γινώσκω ὅτι βασιλεύων βασιλεύσεις καὶ στήσεται ἐν χερσίν σου βασιλεία Ισραηλ
καὶ νῦν ὄμοσόν μοι ἐν κυρίῳ ὅτι οὐκ ἐξολεθρεύσεις τὸ σπέρμα μου ὀπίσω μου καὶ οὐκ ἀφανιεῖς τὸ ὄνομά μου ἐκ τοῦ οἴκου τοῦ πατρός μου
καὶ ὤμοσεν Δαυιδ τῷ Σαουλ καὶ ἀπῆλθεν Σαουλ εἰς τὸν τόπον αὐτοῦ καὶ Δαυιδ καὶ οἱ ἄνδρες αὐτοῦ ἀνέβησαν εἰς τὴν Μεσσαρα στενήν