Скрыть

Ца́рствъ 1-я, Глава 26

Толкования
Толкования главы
    26:2
    26:3
    26:4
    26:6
    26:8
    26:12
    26:13
    26:14
    26:22
    26:24
    26:25
    Церковнославянский (рус)
    И прiидо́ша зифе́е от­ зно́йныя къ Сау́лу на хо́лмъ, глаго́люще: се́, дави́дъ скры́ся у на́съ на холмѣ́ ехела́ѳъ, пря́мо Иессемо́ну.
    И воста́ Сау́лъ, и сни́де въ пусты́ню зи́фъ, и съ ни́мъ три́ ты́сящы муже́й избра́н­ныхъ от­ Изра́иля, иска́ти дави́да въ пусты́ни зи́фъ.
    И ополчи́ся Сау́лъ на холмѣ́ ехела́ѳъ и́же пря́мо Иессемо́ну при­­ пути́, дави́дъ же сѣдя́ше въ пусты́ни. И ви́дѣ дави́дъ, я́ко и́детъ Сау́лъ вслѣ́дъ его́ въ пусты́ню,
    и посла́ дави́дъ согляда́таи, и разумѣ́, я́ко и́детъ Сау́лъ гото́въ изъ кеи́ля:
    и воста́ дави́дъ о́тай, и вни́де въ мѣ́сто, идѣ́же почива́­ше Сау́лъ, и та́мо бя́ше Авени́ръ сы́нъ ни́ровъ, пе́рвый во­ево́да его́, и Сау́лъ спа́­ше въ колесни́цѣ ца́рстѣй, и лю́дiе ополчи́в­шеся о́крестъ его́.
    И от­вѣща́ дави́дъ и рече́ ко Авимеле́ху Хетте́ину и ко Аве́ссѣ сы́ну сару́ину бра́ту Иоа́влю, глаго́ля: кто́ вни́детъ со мно́ю къ Сау́лу въ по́лкъ? И рече́ Аве́сса: а́зъ вни́ду съ тобо́ю.
    И внидо́ста дави́дъ и Аве́сса въ лю́ди но́щiю: и се́, Сау́лъ спя́й сно́мъ въ колесни́цѣ ца́рстѣй, и копiе́ его́ водруже́но въ зе́млю при­­ главѣ́ его́, Авени́ръ же и во́ини его́ спа́ху о́крестъ его́.
    И рече́ Аве́сса къ дави́ду: заключи́ Госпо́дь дне́сь врага́ тво­его́ въ ру́цѣ тво­и́, и ны́нѣ поражу́ его́ копiе́мъ въ зе́млю еди́ножды, и не повторю́ ему́.
    И рече́ дави́дъ ко Аве́ссѣ: не убива́й его́, я́ко кто́ простре́тъ ру́ку свою́ на христа́ Госпо́дня, и непови́ненъ бу́детъ?
    И рече́ дави́дъ: жи́въ Госпо́дь, а́ще не Госпо́дь порази́тъ его́, или́ де́нь его́ прiи́детъ, и у́мретъ, или́ на бра́нь сни́детъ и поги́бнетъ:
    да не бу́детъ ми́ от­ Го́спода нанести́ ру́ку мою́ на христа́ Госпо́дня: и ны́нѣ воз­ми́ копiе́ от­ воз­гла́вiя его́ и сосу́дъ водны́й, и отъи́демъ мы́ о себѣ́.
    И взя́ дави́дъ копiе́ и сосу́дъ водны́й от­ воз­гла́вiя его́, и от­идо́ста о себѣ́: и не бѣ́ и́же бы ви́дѣлъ или́ разумѣ́лъ, и не бя́ше востаю́щаго, вси́ бо спа́ху, я́ко со́нъ крѣ́покъ от­ Го́спода нападе́ на ня́.
    И пре́йде дави́дъ на о́нъ по́лъ и ста́ на версѣ́ горы́ издале́ча, и мно́гъ бѣ́ пу́ть между́ и́ми.
    И воз­зва́ дави́дъ къ лю́демъ, и Авени́ру рече́ глаго́ля: не от­вѣща́еши ли, Авени́ре? И от­вѣща́ Авени́ръ и рече́: кто́ ты́ еси́ зовы́й мя́?
    И рече́ дави́дъ ко Авени́ру: не му́жъ ли еси́ ты́? и кто́, я́коже ты́, во Изра́или? и почто́ не храни́ши господи́на тво­его́ царя́? я́ко вни́де еди́нъ от­ люді́й уби́ти господи́на тво­его́ царя́:
    и не бла́го сiе́ [зѣло́], е́же сотвори́лъ еси́: жи́въ Госпо́дь, я́ко сы́нове сме́рти вы́, не храня́щiи го́спода сво­его́ царя́ христа́ Госпо́дня: и ны́нѣ ви́ждь, гдѣ́ е́сть копiе́ царе́во и сосу́дъ водны́й, я́же бѣ́ша при­­ главѣ́ его́?
    И позна́ Сау́лъ гла́съ дави́довъ и рече́: тво́й ли гла́съ се́й, ча́до дави́де? И рече́ дави́дъ: а́зъ ра́бъ тво́й, го́споди царю́.
    И рече́ дави́дъ: почто́ го́ниши раба́ тво­его́, го́споди царю́? я́ко что́ [ти́] согрѣши́хъ? и ка́я обрѣ́теся во мнѣ́ непра́вда?
    и ны́нѣ да послу́шаетъ госпо́дь мо́й ца́рь глаго́ловъ раба́ сво­его́: а́ще Бо́гъ поощря́етъ тя́ на мя́, да бу́детъ благово́н­на же́ртва твоя́: а́ще же сы́нове человѣ́честiи, про́кляти сі́и предъ Го́сподемъ, я́ко изгна́ша мя́ дне́сь не утверди́тися въ жре́бiи Госпо́дни, глаго́люще: пойди́, рабо́тай бого́мъ чужди́мъ:
    и ны́нѣ да не паде́тъ кро́вь моя́ на зе́млю предъ лице́мъ Госпо́днимъ, я́ко изы́де ца́рь Изра́илевъ иска́ти души́ мо­ея́, и го́нитъ я́коже нощны́й вра́нъ по гора́мъ.
    И рече́ Сау́лъ: согрѣши́хъ: воз­врати́ся, ча́до дави́де, я́ко ктому́ не сотворю́ ти зла́, зане́ честна́ душа́ моя́ предъ очи́ма тво­и́ма въ де́нь се́й: безу́мно сотвори́хъ, и погрѣши́хъ мно́го зѣло́.
    И от­вѣща́ дави́дъ и рече́: се́, копiе́ царе́во, да прiи́детъ о́трокъ еди́нъ и во́зметъ е́:
    и Госпо́дь да воз­врати́тъ ко­ему́ждо по пра́вдѣ его́ и по вѣ́рѣ его́: я́коже предаде́ тя Госпо́дь дне́сь въ ру́цѣ мо­и́, и не восхотѣ́хъ нанести́ руки́ мо­ея́ на христа́ Госпо́дня:
    и се́, я́коже воз­вели́чися душа́ твоя́ дне́сь во о́чiю мое́ю, та́ко да воз­вели́чит­ся душа́ моя́ предъ Го́сподемъ, и да покры́етъ мя́ и и́зметъ мя́ от­ вся́кiя печа́ли.
    И рече́ Сау́лъ къ дави́ду: благослове́нъ ты́, ча́до, и творя́й сотвори́ши и могі́й воз­мо́жеши. И отъи́де дави́дъ въ пу́ть сво́й, а Сау́лъ воз­врати́ся на мѣ́сто свое́.
    Синодальный
    1 Саул снова гонится за Давидом в пустыне; 6 Давид вошел ночью в стан Саула, не позволил Авессе поразить Саула; делает выговор Авениру за небрежность в охране царя; 17 увещевает Саула прекратить погоню за ним; Саул отступает, благословив Давида.
    Пришли Зифеи [с юга] к Саулу в Гиву и сказали: вот, Давид скрывается у нас на холме Гахила, что направо от Иесимона.
    И встал Саул и спустился в пустыню Зиф, и с ним три тысячи отборных мужей Израильских, чтоб искать Давида в пустыне Зиф.
    И расположился Саул на холме Гахила, что направо от Иесимона, при дороге; Давид же находился в пустыне и видел, что Саул шел за ним в пустыню;
    и послал Давид соглядатаев и узнал, что Саул действительно пришел [из Кеиля].
    И встал Давид [тайно] и пошел к месту, на котором Саул расположился станом, и увидел Давид место, где спал Саул и Авенир, сын Ниров, военачальник его. Саул же спал в шатре, а народ расположился вокруг него.
    И обратился Давид и сказал Ахимелеху Хеттеянину и Авессе, сыну Саруину, брату Иоава, говоря: кто пойдет со мною к Саулу в стан? И отвечал Авесса: я пойду с тобою.
    И пришел Давид с Авессою к людям [Сауловым] ночью; и вот, Саул лежит, спит в шатре, и копье его воткнуто в землю у изголовья его; Авенир же и народ лежат вокруг него.
    Авесса сказал Давиду: предал Бог ныне врага твоего в руки твои; итак позволь, я пригвожду его копьем к земле одним ударом и не повторю удара.
    Но Давид сказал Авессе: не убивай его; ибо кто, подняв руку на помазанника Господня, останется ненаказанным?
    И сказал Давид: жив Господь! пусть поразит его Господь, или придет день его, и он умрет, или пойдет на войну и погибнет; меня же да не попустит Господь поднять руку мою на помазанника Господня;
    а возьми его копье, которое у изголовья его, и сосуд с водою, и пойдем к себе.
    И взял Давид копье и сосуд с водою у изголовья Саула, и пошли они к себе; и никто не видел, и никто не знал, и никто не проснулся, но все спали, ибо сон от Господа напал на них.
    И перешел Давид на другую сторону и стал на вершине горы вдали; большое расстояние было между ними.
    И воззвал Давид к народу и Авениру, сыну Нирову, говоря: отвечай, Авенир. И отвечал Авенир и сказал: кто ты, что кричишь и беспокоишь царя?
    И сказал Давид Авениру: не муж ли ты, и кто равен тебе в Израиле? Для чего же ты не бережешь господина твоего, царя? ибо приходил некто из народа, чтобы погубить царя, господина твоего.
    Нехорошо ты это делаешь; жив Господь! вы достойны смерти за то, что не бережете господина вашего, помазанника Господня. Посмотри, где копье царя и сосуд с водою, что были у изголовья его?
    И узнал Саул голос Давида и сказал: твой ли это голос, сын мой Давид? И сказал Давид: мой голос, господин мой, царь.
    И сказал еще: за что господин мой преследует раба своего? что я сделал? какое зло в руке моей?
    И ныне пусть выслушает господин мой, царь, слова раба своего: если Господь возбудил тебя против меня, то да будет это от тебя благовонною жертвою; если же – сыны человеческие, то прокляты они пред Господом, ибо они изгнали меня ныне, чтобы не принадлежать мне к наследию Господа, говоря: «ступай, служи богам чужим».
    Да не прольется же кровь моя на землю пред лицем Господа; ибо царь Израилев вышел искать одну блоху, как гоняются за куропаткою по горам.
    И сказал Саул: согрешил я; возвратись, сын мой Давид, ибо я не буду больше делать тебе зла, потому что душа моя была дорога ныне в глазах твоих; безумно поступал я и очень много погрешал.
    И отвечал Давид и сказал: вот копье царя; пусть один из отроков придет и возьмет его;
    и да воздаст Господь каждому по правде его и по истине его, так как Господь предавал тебя в руки мои, но я не захотел поднять руки моей на помазанника Господня;
    и пусть, как драгоценна была жизнь твоя ныне в глазах моих, так ценится моя жизнь в очах Господа, [и да покроет Он меня] и да избавит меня от всякой беды!
    И сказал Саул Давиду: благословен ты, сын мой Давид; и дело сделаешь, и превозмочь превозможешь. И пошел Давид своим путем, а Саул возвратился в свое место.
    Латинский (Nova Vulgata)
    Et venerunt Ziphaei ad Saul in Gabaa dicentes: «Ecce David absconditus est in colle Hachila, quae est ex adverso solitudinis».
    Et surrexit Saul et descendit in desertum Ziph, et cum eo tria milia virorum de electis Israel, ut quaereret David in deserto Ziph.
    Et castrametatus est Saul in colle Hachila, quae erat ex adverso solitudinis in via. David autem habitabat in deserto; videns autem quod venisset Saul post se in desertum,
    misit exploratores et didicit quod illuc venisset certissime.
    Et surrexit David et venit ad locum, ubi erat Saul. Cumque vidisset locum, in quo dormiebat Saul et Abner filius Ner princeps militiae eius, Saulem dormientem in carragine et reliquum vulgus per circuitum eius,
    ait David ad Achimelech Hetthaeum et Abisai filium Sarviae fratrem Ioab dicens: «Quis descendet mecum ad Saul in castra?». Dixitque Abisai: «Ego descendam tecum».
    Venerunt ergo David et Abisai ad populum nocte et invenerunt Saul iacentem et dormientem in carragine et hastam fixam in terra ad caput eius, Abner autem et populum dormientes in circuitu eius.
    Dixitque Abisai ad David: «Conclusit Deus hodie inimicum tuum in manus tuas; nunc ergo perfodiam eum lancea in terra semel, et secundo opus non erit».
    Et dixit David ad Abisai: «Ne interficias eum; quis enim extendit manum suam in christum Domini et innocens erit?».
    Et dixit David: «Vivit Dominus quia Dominus percutiet eum, aut dies eius veniet, ut moriatur, aut in proelium descendens peribit.
    Propitius mihi sit Dominus, ne extendam manum meam in christum Domini. Nunc igitur tolle hastam, quae est ad caput eius, et scyphum aquae, et abeamus».
    Tulit ergo David hastam et scyphum aquae, qui erat ad caput Saul, et abierunt; et non erat quisquam, qui videret et intellegeret et vigilaret, sed omnes dormiebant, quia sopor Domini irruerat super eos.
    Cumque transisset David ex adverso et stetisset in vertice montis de longe, et esset grande intervallum inter eos,
    clamavit David ad populum et ad Abner filium Ner dicens: «Nonne respondebis, Abner?». Et respondens Abner ait: «Quis es tu? Clamasti ad regem!».
    Et ait David ad Abner: «Numquid non vir tu es? Et quis alius similis tui in Israel? Quare ergo non custodisti dominum tuum regem? Ingressus est enim unus de turba, ut interficeret regem dominum tuum.
    Non est bonum hoc, quod fecisti. Vivit Dominus quoniam filii mortis estis vos, qui non custodistis dominum vestrum, christum Domini. Nunc ergo vide, ubi sit hasta regis et ubi scyphus aquae, qui erat ad caput eius».
    Cognovit autem Saul vocem David et dixit: «Num vox tua haec est, fili mi David?». Et ait David: «Vox mea, domine mi rex».
    Et ait: «Quam ob causam dominus meus persequitur servum suum? Quid feci? Aut quod est in manu mea malum?
    Nunc ergo audiat, oro, dominus meus rex verba servi sui: Si Dominus incitat te adversum me, odoretur sacrificium; si autem filii hominum, maledicti sint in conspectu Domini, quia eiecerunt me hodie, ut non habitem in hereditate Domini dicentes: "Vade, servi diis alienis".
    Et nunc non effundatur sanguis meus in terra longe a facie Domini; quia egressus est rex Israel, ut quaerat pulicem unum, sicut persequitur quis perdicem in montibus».
    Et ait Saul: «Peccavi. Revertere, fili mi David; nequaquam enim ultra malefaciam tibi, eo quod pretiosa fuerit anima mea in oculis tuis hodie; apparet quod stulte egerim et erraverim multum nimis».
    Et respondens David ait: «Ecce hasta regis; transeat unus de pueris et tollat eam.
    Dominus autem retribuet unicuique secundum iustitiam suam et fidem; tradidit enim te Dominus hodie in manu mea, et nolui extendere manum meam in christum Domini.
    Et sicut magnificata est anima tua hodie in oculis meis, sic magnificetur anima mea in oculis Domini, et liberet me de omni angustia».
    Ait ergo Saul ad David: «Benedictus tu, fili mi David; et quidem faciens facies et potens poteris». Abiit autem David in viam suam, et Saul reversus est in locum suum.
    І прийшли зіфеяни до Саула до Ґів́ї, говорячи: Он Давид ховається на взгір́ях Гахіли навпроти Єшімону!
    І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.
    І таборував Саул на згір́ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі.
    А Давид пробував у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.
    І послав Давид підглядачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.
    А Давид устав, і прийшов до місця, де таборував Саул.
    І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авнер, син Нерів, керівник його війська.
    А Саул лежав у таборі, а народ таборував навколо нього.
    І звернувся Давид, і сказав до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: Хто зійде зо мною до Саула до табору?
    І сказав Авішай: Я зійду з тобою!
    І прийшов Давид та Авішай до Саулового народу вночі, аж ось Саул лежить, спить у таборі, а спис його встромлений у землю в приголів́ї його, а Авнер та народ лежать навколо нього.
    І сказав Авішай до Давида: Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю йому!
    І сказав Давид до Авішая: Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця, і був невинний?
    І сказав Давид: Як живий Господь, тільки Господь уразить його: або прийде день його і він помре, або він піде на війну і загине.
    Борони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця!
    А тепер візьми цього списа, що в приголів́ї його, та горня води, і ходімо собі!
    І взяв Давид списа та горня води з Саулового приголів́я, та й пішли собі.
    І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.
    І перейшов Давид на той бік, і став здалека на верховині гори, а між ними велика просторінь.
    І крикнув Давид до народу та до Авнера, Нерового сина, говорячи: Чи ж не відповіси, Авнере?
    А Авнер відповів та сказав: Хто ти, що кликав до царя?
    І сказав Давид до Авнера: Чи ти не муж?
    І хто рівний тобі в Ізраїлі?
    І чому не пильнував ти свого пана, царя?
    Бо приходив один із народу, щоб погубити царя, твого пана.
    Не добра це річ, що ти зробив!
    Як живий Господь, ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього помазанця!
    А тепер побач, де царів спис, та де горня води, що були в приголів́ї його?
    І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде?
    А Давид сказав: Мій голос, пане мій, царю!
    І далі сказав: Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом?
    Бо що я зробив, і яке зло в моїй руці?
    А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба.
    Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашною жертвою, а якщо людські сини, прокляті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, говорячи: Іди, служи іншим богам!
    А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропатву в горах!
    І сказав Саул: Прогрішив я!
    Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню вже тобі зла за те, що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня.
    Оце був я нерозумний, і дуже багато помилявся.
    А Давид відповів та й сказав: Ось царів спис, і нехай прийде один із слуг, і нехай його візьме.
    А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його, що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця.
    І ось, яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке велике нехай буде моє життя в очах Господа, і нехай Він урятує мене від усякого утиску!
    І сказав Саул до Давида: Благословенний ти, сину мій Давиде!
    І ти дійсно зробиш, і дійсно зможеш ти!
    І пішов Давид на свою дорогу, а Саул вернувся на своє місце.
    Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
    Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
    Цитата из Библии каждое утро
    TG: t.me/azbible
    Viber: vb.me/azbible