Скрыть
Церковнославянский (рус)
И собра́ша иноплеме́н­ницы вся́ полки́ своя́ во Афе́къ, Изра́илтяне же ополчи́шася во аендо́рѣ и́же во Иезрае́ли.
И во­ево́ды иноплеме́н­ничи предъидя́ху со ста́ми и ты́сящами, дави́дъ же и му́жiе его́ идя́ху въ послѣ́днихъ со агху́сомъ.
И рѣ́ша во­ево́ды иноплеме́н­ничи кто́ су́ть иду́щiи сі́и? И рече́ агху́съ къ во­ево́дамъ иноплеме́н­ничимъ: не се́й ли дави́дъ ра́бъ Сау́ла царя́ Изра́илева, и́же бы́сть съ на́ми дні́й сiе́ второ́е лѣ́то? и не обрѣто́хъ въ не́мъ ничто́же, от­ дне́ въ о́ньже прiи́де ко мнѣ́ да́же до сего́ дне́.
И при­­ско́рбни бы́ша о не́мъ во­ево́ды иноплеме́н­ничи и глаго́лаша ему́: воз­врати́ му́жа, и да воз­врати́т­ся на мѣ́сто свое́, идѣ́же поста́вилъ еси́ его́ та́мо, и да не и́детъ съ на́ми на бра́нь, и да не бу́детъ навѣ́тникъ въ полцѣ́хъ: и чи́мъ при­­мири́т­ся се́й господи́ну сво­ему́? не глава́ми ли муже́й си́хъ?
не се́й ли е́сть дави́дъ, ему́же изыдо́ша съ ли́ки, глаго́люще: побѣди́ Сау́лъ съ ты́сящами сво­и́ми, и дави́дъ со тма́ми сво­и́ми?
И при­­зва́ агху́съ дави́да и рече́ ему́: жи́въ Госпо́дь, я́ко пра́въ ты́ и бла́гъ предъ очи́ма мо­и́ма, и вхо́дъ тво́й и исхо́дъ тво́й со мно́ю въ полцѣ́, и я́ко не обрѣто́хъ въ тебѣ́ зло́бы, от­не́лѣже еси́ при­­ше́лъ ко мнѣ́ до дне́шняго дне́, но предъ очи́ма во­ево́дъ не бла́гъ еси́ ты́:
и ны́нѣ воз­врати́ся и иди́ съ ми́ромъ, и да не сотвори́ши зла́ предъ очи́ма во­ево́дъ иноплеме́н­ничихъ.
И рече́ дави́дъ ко агху́су: что́ сотвори́хъ ти́? и что́ обрѣ́лъ еси́ въ рабѣ́ тво­е́мъ, от­ него́же дне́ бѣ́хъ предъ тобо́ю, и да́же до сего́ дне́, да не иду́ во­ева́ти враго́въ господи́на мо­его́ царя́?
И от­вѣща́ агху́съ дави́ду: вѣ́мъ, я́ко бла́гъ ты́ предъ очи́ма мо­и́ма я́ко а́нгелъ Бо́жiй, но во­ево́ды иноплеме́н­ничи глаго́лютъ: да не и́детъ съ на́ми на бра́нь:
и ны́нѣ воста́ни ра́но ты́ и о́троцы господи́на тво­его́ ходя́щiи съ тобо́ю и иди́те на мѣ́сто, идѣ́же поста́вихъ ва́съ, и словесе́ па́губна да не положи́ши на се́рдцы тво­е́мъ, я́ко бла́гъ еси́ ты́ предо мно́ю: и воста́ните ра́но въ пу́ть, егда́ разсвѣта́етъ ва́мъ, и иди́те.
И ура́ни дави́дъ са́мъ и му́жiе его́ от­ити́ и стрещи́ земли́ иноплеме́н­ничи, и иноплеме́н­ницы взыдо́ша на бра́нь во Иезрае́ль.
Синодальный
И собрали Филистимляне все ополчения свои в Афеке, а Израильтяне расположились станом у источника, что в Изрееле.
Князья Филистимские шли с сотнями и тысячами, Давид же и люди его шли позади с Анхусом.
И говорили князья Филистимские: это что за Евреи? Анхус отвечал князьям Филистимским: разве не знаете, что это Давид, раб Саула, царя Израильского? он при мне уже более года, и я не нашел в нем ничего худого со времени его прихода до сего дня.
И вознегодовали на него князья Филистимские, и сказали ему князья Филистимские: отпусти ты этого человека, пусть он сидит в своем месте, которое ты ему назначил, чтоб он не шел с нами на войну и не сделался противником нашим на войне. Чем он может умилостивить господина своего, как не головами сих мужей?
Не тот ли это Давид, которому пели в хороводах, говоря: «Саул поразил тысячи, а Давид – десятки тысяч»?
И призвал Анхус Давида и сказал ему: жив Господь! ты честен, и глазам моим приятно было бы, чтобы ты выходил и входил со мною в ополчении; ибо я не заметил в тебе худого со времени прихода твоего ко мне до сего дня; но в глазах князей ты не хорош.
Итак, возвратись теперь, и иди с миром и не раздражай князей Филистимских.
Но Давид сказал Анхусу: что я сделал, и что ты нашел в рабе твоем с того времени, как я пред лицем твоим, и до сего дня, почему бы мне не идти и не воевать с врагами господина моего, царя?
И отвечал Анхус Давиду: будь уверен, что в моих глазах ты хорош, как Ангел Божий; но князья Филистимские сказали: «пусть он не идет с нами на войну».
Итак встань утром, ты и рабы господина твоего, которые пришли с тобою, [и идите на место, которое я назначил вам, и не имей худой мысли на сердце твоем, ибо ты предо мною хорош]; и встаньте поутру, и когда светло будет, идите.
И встал Давид, сам и люди его, чтобы идти утром и возвратиться в землю Филистимскую. А Филистимляне пошли [на войну] в Изреель.
Украинский (Огієнко)
І зібрали филистимляни всі свої війська до Афеку, а Ізраїль таборував в Аїні, що в Їзреелі.
А филистимські князі переходили за сотнями та за тисячами, Давид же та люди його ішли накінці разом з Ахішем.
І казали филистимські князі: Що це за євреї?
А Ахіш відказав филистимським князям: Таж це Давид, раб Саула, Ізраїлевого царя, що був зо мною певний час, чи то роки, а я не знайшов у ньому нічого злого від дня його приходу аж до дня цього.
І гнівалися на нього филистимські князі.
І сказали йому филистимські князі: Заверни того чоловіка, і нехай він вернеться до свого місця, де ти призначив йому, і нехай він не йде з нами на війну, і не стане нам противником на війні.
І чим він може подобатися своєму панові?
Хіба головами цих людей?
Чи ж це не той Давид, що про нього співали в танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!
І покликав Ахіш Давида, і сказав до нього: Як живий Господь, ти правдивий, і в моїх очах добрий твій вихід та вхід твій зо мною в таборі, бо я не знайшов у тобі зла від дня приходу твого до мене аж до цього дня.
Та в очах князів ти не добрий.
А тепер вернися та йди в мирі, і не зробиш зла в очах филистимських князів.
А Давид сказав до Ахіша: Що ж зробив я?
І що ти знайшов у своєму рабові від дня, коли став я перед твоїм обличчям, аж до цього дня, що я не вийду й не буду воювати з ворогами мого пана, царя?
І відповів Ахіш і сказав до Давида: Знаю я, що ти добрий в очах моїх, немов Ангол Божий.
Та филистимські князі сказали: Нехай не йде він із нами на війну!
А тепер устань рано вранці ти та раби пана твого, що прийшли з тобою.
І повставайте рано вранці, і як вам розсвіне, ідіть!
І встав рано вранці Давид та люди його, щоб піти ранком і вернутися до филистимського краю.
А филистимляни пішли до Ізраїля.
Los filisteos reunieron todas sus fuerzas en Afec, e Israel acampó junto a la fuente que está en Jezreel.
Mientras los príncipes de los filisteos pasaban revista a sus compañías de a ciento y de a mil hombres, David y sus hombres iban en la retaguardia con Aquis.
Entonces los príncipes de los filisteos dijeron:

—¿Qué hacen aquí estos hebreos?

Aquis respondió a los príncipes de los filisteos:

—¿No ven que es David, el siervo de Saúl, rey de Israel? Ha estado conmigo por días y años, y no he hallado falta en él desde que se pasó a mi servicio hasta el día de hoy.

Entonces los príncipes de los filisteos se enojaron contra él, y le dijeron:

—Despide a este hombre, para que regrese al lugar que le señalaste y no venga con nosotros a la batalla, no sea que en la batalla se vuelva enemigo nuestro; porque ¿con qué cosa retornaría mejor a la gracia de su señor que con las cabezas de estos hombres?

¿No es éste el David de quien cantaban en las danzas:

“Saúl hirió a sus miles,
y David a sus diez miles”?

Entonces Aquis llamó a David y le dijo:

—¡Vive Jehová, tú has sido un hombre recto!, y me ha parecido bien que salgas y entres en el campamento conmigo, porque ninguna cosa mala he hallado en ti desde que viniste a mí hasta el día de hoy; pero no eres grato a los ojos de los príncipes.

Regresa, pues, y vete en paz, para no desagradar a los príncipes de los filisteos.
David dijo a Aquis:

—¿Qué he hecho yo? ¿Qué has hallado en tu siervo desde que entré a tu servicio hasta el día de hoy, para que yo no vaya y pelee contra los enemigos del rey, mi señor?

Aquis respondió a David:

—Sé que has sido bueno ante mis ojos, como un ángel de Dios; pero los príncipes de los filisteos me han dicho: “No venga con nosotros a la batalla.”

Levántate, pues, de mañana, tú y los siervos de tu señor que han venido contigo, y marchaos de aquí en cuanto amanezca.
Se levantaron David y sus hombres de mañana para irse y regresar a la tierra de los filisteos; y los filisteos se fueron a Jezreel.


Копировать текст Копировать ссылку Толкования стиха

Настройки