Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
3:2
3:4
3:5
3:6
3:8
3:9
3:10
3:11
см.:4Цар.21:12;
3:15
3:16
3:17
3:18
3:20
3:21
И о́трочищь самуи́лъ бѣ́ служа́ Го́сподеви предъ илі́емъ иере́емъ, и глаго́лъ Госпо́день бѣ́ че́стенъ въ ты́я дни́, не бѣ́ видѣ́нiе посыла́емо.
И бы́сть въ де́нь о́нъ, и илі́й спа́ше на мѣ́стѣ свое́мъ, и о́чи его́ нача́ста тя́жцѣ бы́ти, и не можа́ше зрѣ́ти:
и пре́жде не́же угасе́ свѣти́лникъ Бо́жiй, и самуи́лъ спа́ше въ це́ркви Госпо́дни, идѣ́же киво́тъ Бо́жiй,
и воззва́ Госпо́дь: самуи́ле, самуи́ле. И рече́: се́, а́зъ.
И тече́ ко илі́ю и рече́: се́, а́зъ, я́ко зва́лъ мя́ еси́. И рече́ [илі́й]: не зва́хъ тебе́, возврати́ся и спи́. И возврати́ся и спа́.
И приложи́ Госпо́дь и воззва́ еще́: самуи́ле, самуи́ле. И воста́ самуи́лъ и и́де ко илі́ю втори́цею, и рече́: се́, а́зъ, я́ко зва́лъ мя́ еси́. И рече́: не зва́хъ тебе́, ча́до мое́, возврати́ся, спи́.
Самуи́лъ же въ то́ вре́мя еще́ не познава́ше Бо́га, пре́жде открове́нiя ему́ гла́са Госпо́дня.
И приложи́ Госпо́дь призва́ти самуи́ла трети́цею: и воста́въ, и и́де ко илі́ю и рече́: се́, а́зъ, я́ко зва́лъ мя́ еси́. И разумѣ́ илі́й, я́ко Госпо́дь призыва́етъ о́трочища, и рече́: возврати́ся и спи́, ча́до:
и бу́детъ а́ще воззове́тъ тя́ зовы́й, и рече́ши: глаго́ли, Го́споди, я́ко слы́шитъ ра́бъ тво́й. И и́де самуи́лъ, и спа́ на мѣ́стѣ свое́мъ.
И прiи́де Госпо́дь и ста́ и воззва́ его́ я́коже пе́рвое и второ́е: самуи́ле, самуи́ле. И рече́ самуи́лъ: глаго́ли [Го́споди], я́ко слы́шитъ ра́бъ тво́й.
И рече́ Госпо́дь къ самуи́лу: се́, а́зъ творю́ глаго́лы моя́ во Изра́или, я́ко вся́кому слы́шащему сiя́ пошуми́тъ во обои́хъ ушесѣ́хъ его́:
въ де́нь то́й воздви́гну на илі́а вся́, ели́ка глаго́лахъ на до́мъ его́: начну́ и сконча́ю:
и возвѣсти́хъ ему́, я́ко отмщу́ а́зъ на до́мѣ его́ до вѣ́ка въ непра́вдахъ сыно́въ его́, о ни́хже вѣ́дяше, я́ко злосло́виста Бо́га сы́нове его́, и не наказа́ и́хъ:
и сего́ ра́ди кля́хся до́му илі́ину, я́ко не очи́стится непра́вда до́му илі́ина въ кади́лахъ и же́ртвахъ его́ до вѣ́ка.
И спа́ самуи́лъ до у́тра, и у́тренева зау́тра, и отве́рзе две́ри хра́ма Госпо́дня. Самуи́лъ же убоя́ся повѣ́дати видѣ́нiя илі́ю.
И рече́ илі́й къ самуи́лу: самуи́ле ча́до. И рече́: се́, а́зъ.
И рече́ [илі́й]: что́ глаго́лъ глаго́ланный къ тебѣ́? не скры́й у́бо от мене́: сiя́ да сотвори́тъ тебѣ́ Бо́гъ и сiя́ да приложи́тъ, а́ще утаи́ши от мене́ сло́во от всѣ́хъ слове́съ глаго́ланныхъ къ тебѣ́ во ушеса́ твоя́.
И повѣ́да самуи́лъ илі́ю вся́ словеса́, и не утаи́ от него́ [ни еди́наго глаго́ла]. И рече́ илі́й: Госпо́дь са́мъ, е́же бла́го предъ ни́мъ, да сотвори́тъ.
И возвели́ченъ бы́сть самуи́лъ, и Госпо́дь бѣ́ съ ни́мъ, и не паде́ от всѣ́хъ слове́съ его́ на земли́ [ни еди́нъ глаго́лъ].
И разумѣ́ша вси́ Изра́илтяне от Да́на да́же и до вирсаві́и, я́ко вѣ́ренъ самуи́лъ Го́споду во проро́цѣхъ.
И приложи́ Госпо́дь яви́тися въ Сило́мѣ, яви́ бо ся́ Госпо́дь самуи́лу: и увѣ́рися самуи́лъ проро́къ бы́ти Го́сподеви во все́мъ Изра́или, от конца́ до конца́ земли́. Илі́й же состарѣ́ся зѣло́, и сы́нове его́ ходя́ще хожда́ху, и лука́въ пу́ть и́хъ предъ Го́сподемъ.
А отрок Самуїл служив Господеві при Ілії.
А Господнє слово було рідке за тих днів, видіння не було часте.
А Господнє слово було рідке за тих днів, видіння не було часте.
І сталося того дня, коли Ілій лежав на своєму місці, а очі його стали затемнятися, він не міг бачити,
і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковчег,
то покликав Господь до Самуїла: Самуїле, Самуїле!
А він відказав: Ось я!
А він відказав: Ось я!
І побіг він до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене.
А той відказав: Я не кликав .Вернися, лягай.
І він пішов і ліг.
А той відказав: Я не кликав .Вернися, лягай.
І він пішов і ліг.
А Господь далі покликав: Самуїле, Самуїле!
І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене.
А той відказав: Не кликав я, сину мій.
Вернися, лягай.
І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене.
А той відказав: Не кликав я, сину мій.
Вернися, лягай.
А Самуїл ще не пізнав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово.
А Господь далі покликав Самуїла третій раз.
І він устав, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене.
І зрозумів Ілій, що то Господь кличе отрока.
І він устав, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене.
І зрозумів Ілій, що то Господь кличе отрока.
І сказав Ілій до Самуїла: Іди, лягай.
І якщо знову покличе тебе, то скажеш: Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе!
І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце.
І якщо знову покличе тебе, то скажеш: Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе!
І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце.
І ввійшов Господь, і став, і покликав, як перед тим: Самуїле, Самуїле!
А Самуїл відказав: Говори, Господи, бо раб Твій слухає!
А Самуїл відказав: Говори, Господи, бо раб Твій слухає!
І сказав Господь до Самуїла: Ось Я зроблю таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвенить в обох вухах його.
Того дня Я виконаю над Ілієм все, що Я говорив про дім його, від початку й до кінця.
І розповім йому, що Я суджу дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх.
Тому присягнув Я домом Ілія, що не очиститься гріх Ілієвого дому жертвою та жертвою хлібною навіки.
І лежав Самуїл аж до ранку, і відчинив двері Господнього дому.
А Самуїл боявся розповісти Ілієві про те видіння.
А Самуїл боявся розповісти Ілієві про те видіння.
І покликав Ілій Самуїла, та й сказав: Самуїле, сину мій!
А той сказав: Ось я!
А той сказав: Ось я!
І сказав він: Що то за річ, про яку Він говорив до тебе?
Не крий правди передо мною.
Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе!
Не крий правди передо мною.
Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе!
І розповів йому Самуїл усе те, і не сказав неправди перед ним.
А той сказав: Він Господь, нехай зробить те, що добре в очах Його!
А той сказав: Він Господь, нехай зробить те, що добре в очах Його!
І виростав Самуїл, а Господь був із ним, і не опустив ані жодного зо всіх Його слів.
І ввесь Ізраїль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній.
А Господь далі показувався в Шіло, бо Господь явився був у Шіло Самуїлові в слові Господньому.
وكان الصبي صموئيل يخدم الرب امام عالي. وكانت كلمة الرب عزيزة في تلك الايام. لم تكن رؤيا كثيرا.
وكان في ذلك الزمان اذ كان عالي مضطجعا في مكانه وعيناه ابتدأتا تضعفان. لم يقدر ان يبصر.
وقبل ان ينطفئ سراج الله وصموئيل مضطجع في هيكل الرب الذي فيه تابوت الله
ان الرب دعا صموئيل فقال هانذا.
وركض الى عالي وقال هانذا لانك دعوتني. فقال لم ادع. ارجع اضطجع. فذهب واضطجع.
ثم عاد الرب ودعا ايضا صموئيل. فقام صموئيل وذهب الى عالي وقال هانذا لانك دعوتني. فقال لم ادع يا ابني. ارجع اضطجع.
ولم يعرف صموئيل الرب بعد ولا اعلن له كلام الرب بعد.
وعاد الرب فدعا صموئيل ثالثة. فقام وذهب الى عالي وقال هانذا لانك دعوتني. ففهم عالي ان الرب يدعو الصبي.
فقال عالي لصموئيل اذهب اضطجع ويكون اذا دعاك تقول تكلم يا رب لان عبدك سامع. فذهب صموئيل واضطجع في مكانه.
فجاء الرب ووقف ودعا كالمرّات الأول صموئيل صموئيل. فقال صموئيل تكلم لان عبدك سامع.
فقال الرب لصموئيل هوذا انا فاعل امرا في اسرائيل كل من سمع به تطنّ اذناه.
في ذلك اليوم اقيم على عالي كل ما تكلمت به على بيته. ابتدئ واكمّل.
وقد اخبرته باني اقضي على بيته الى الابد من اجل الشر الذي يعلم ان بنيه قد اوجبوا به اللعنة على انفسهم ولم يردعهم.
ولذلك اقسمت لبيت عالي انه لا يكفّر عن شرّ بيت عالي بذبيحة او بتقدمة الى الابد
واضطجع صموئيل الى الصباح وفتح ابواب بيت الرب. وخاف صموئيل ان يخبر عالي بالرؤيا.
فدعا عالي صموئيل وقال يا صموئيل ابني. فقال هانذا.
فقال ما الكلام الذي كلمك به لا تخف عني. هكذا يعمل لك الله وهكذا يزيد ان اخفيت عني كلمة من كل الكلام الذي كلمك به.
فاخبره صموئيل بجميع الكلام ولم يخف عنه. فقال. هو الرب. ما يحسن في عينيه يعمل
وكبر صموئيل وكان الرب معه ولم يدع شيئا من جميع كلامه يسقط الى الارض.
وعرف جميع اسرائيل من دان الى بئر سبع انه قد اؤتمن صموئيل نبيا للرب.
وعاد الرب يتراءى في شيلوه لان الرب استعلن لصموئيل في شيلوه بكلمة الرب
Синодальный
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
1 Господь воззвал к Самуилу; 11 слово Господа к Илию чрез Самуила; 19 весь Израиль признал отныне в Самуиле пророка Господня.
Отрок Самуил служил Господу при Илии; слово Господне было редко в те дни, видения были не часты.
И было в то время, когда Илий лежал на своем месте, – глаза же его начали смежаться, и он не мог видеть, –
и светильник Божий еще не погас, и Самуил лежал в храме Господнем, где ковчег Божий;
воззвал Господь к Самуилу: [Самуил, Самуил!] И отвечал он: вот я!
И побежал к Илию и сказал: вот я! ты звал меня. Но тот сказал: я не звал тебя; пойди назад, ложись. И он пошел и лег.
Но Господь в другой раз воззвал к Самуилу: [Самуил, Самуил!] Он встал, и пришел к Илию вторично, и сказал: вот я! ты звал меня. Но тот сказал: я не звал тебя, сын мой; пойди назад, ложись.
Самуил еще не знал тогда голоса Господа, и еще не открывалось ему слово Господне.
И воззвал Господь к Самуилу еще в третий раз. Он встал и пришел к Илию и сказал: вот я! ты звал меня. Тогда понял Илий, что Господь зовет отрока.
И сказал Илий Самуилу: пойди назад и ложись, и когда [Зовущий] позовет тебя, ты скажи: говори, Господи, ибо слышит раб Твой. И пошел Самуил и лег на месте своем.
И пришел Господь, и стал, и воззвал, как в тот и другой раз: Самуил, Самуил! И сказал Самуил: говори, [Господи,] ибо слышит раб Твой.
И сказал Господь Самуилу: вот, Я сделаю дело в Израиле, о котором кто услышит, у того зазвенит в обоих ушах;
в тот день Я исполню над Илием все то, что Я говорил о доме его; Я начну и окончу;
Я объявил ему, что Я накажу дом его навеки за ту вину, что он знал, как сыновья его нечествуют, и не обуздывал их;
и посему клянусь дому Илия, что вина дома Илиева не загладится ни жертвами, ни приношениями хлебными вовек.
И спал Самуил до утра, [и встал рано] и отворил двери дома Господня; и боялся Самуил объявить видение сие Илию.
Но Илий позвал Самуила и сказал: сын мой Самуил! Тот сказал: вот я!
И сказал Илий: что сказано тебе? не скрой от меня; то и то сделает с тобою Бог, и еще больше сделает, если ты утаишь от меня что-либо из всего того, что сказано тебе.
И объявил ему Самуил все и не скрыл от него ничего. Тогда сказал [Илий]: Он – Господь; что Ему угодно, то да сотворит.
И возрос Самуил, и Господь был с ним; и не осталось ни одного из слов его неисполнившимся.
И узнал весь Израиль от Дана до Вирсавии, что Самуил удостоен быть пророком Господним.
И продолжал Господь являться в Силоме после того, как открыл Себя Самуилу в Силоме чрез слово Господне. [И уверились во всем Израиле, от конца до конца земли, что Самуил есть пророк Господень. Илий же сделался очень стар, а сыновья его продолжали ходить беззаконным путем своим пред Господом.]