Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

1-я книга Царств

 
  • И о́трочищь самуи́лъ бѣ́ служа́ Го́сподеви предъ илі́емъ иере́емъ, и глаго́лъ Госпо́день бѣ́ че́стенъ въ ты́я дни́, не бѣ́ видѣ́нiе посыла́емо.
  • И бы́сть въ де́нь о́нъ, и илі́й спа́­ше на мѣ́стѣ сво­е́мъ, и о́чи его́ нача́ста тя́жцѣ бы́ти, и не можа́­ше зрѣ́ти:
  • и пре́жде не́же угасе́ свѣти́лникъ Бо́жiй, и самуи́лъ спа́­ше въ це́ркви Госпо́дни, идѣ́же киво́тъ Бо́жiй,
  • и воз­зва́ Госпо́дь: самуи́ле, самуи́ле. И рече́: се́, а́зъ.
  • И тече́ ко илі́ю и рече́: се́, а́зъ, я́ко зва́лъ мя́ еси́. И рече́ [илі́й]: не зва́хъ тебе́, воз­врати́ся и спи́. И воз­врати́ся и спа́.
  • И при­­ложи́ Госпо́дь и воз­зва́ еще́: самуи́ле, самуи́ле. И воста́ самуи́лъ и и́де ко илі́ю втори́цею, и рече́: се́, а́зъ, я́ко зва́лъ мя́ еси́. И рече́: не зва́хъ тебе́, ча́до мое́, воз­врати́ся, спи́.
  • Самуи́лъ же въ то́ вре́мя еще́ не познава́­ше Бо́га, пре́жде от­крове́нiя ему́ гла́са Госпо́дня.
  • И при­­ложи́ Госпо́дь при­­зва́ти самуи́ла трети́цею: и воста́въ, и и́де ко илі́ю и рече́: се́, а́зъ, я́ко зва́лъ мя́ еси́. И разумѣ́ илі́й, я́ко Госпо́дь при­­зыва́етъ о́трочища, и рече́: воз­врати́ся и спи́, ча́до:
  • и бу́детъ а́ще воз­зове́тъ тя́ зовы́й, и рече́ши: глаго́ли, Го́споди, я́ко слы́шитъ ра́бъ тво́й. И и́де самуи́лъ, и спа́ на мѣ́стѣ сво­е́мъ.
  • И прiи́де Госпо́дь и ста́ и воз­зва́ его́ я́коже пе́рвое и второ́­е: самуи́ле, самуи́ле. И рече́ самуи́лъ: глаго́ли [Го́споди], я́ко слы́шитъ ра́бъ тво́й.
  • И рече́ Госпо́дь къ самуи́лу: се́, а́зъ творю́ глаго́лы моя́ во Изра́или, я́ко вся́кому слы́шащему сiя́ пошуми́тъ во обо­и́хъ ушесѣ́хъ его́:
  • въ де́нь то́й воз­дви́гну на илі́а вся́, ели́ка глаго́лахъ на до́мъ его́: начну́ и сконча́ю:
  • и воз­вѣсти́хъ ему́, я́ко от­мщу́ а́зъ на до́мѣ его́ до вѣ́ка въ непра́вдахъ сыно́въ его́, о ни́хже вѣ́дяше, я́ко злосло́виста Бо́га сы́нове его́, и не наказа́ и́хъ:
  • и сего́ ра́ди кля́хся до́му илі́ину, я́ко не очи́стит­ся непра́вда до́му илі́ина въ кади́лахъ и же́ртвахъ его́ до вѣ́ка.
  • И спа́ самуи́лъ до у́тра, и у́тренева зау́тра, и от­ве́рзе две́ри хра́ма Госпо́дня. Самуи́лъ же убоя́ся повѣ́дати видѣ́нiя илі́ю.
  • И рече́ илі́й къ самуи́лу: самуи́ле ча́до. И рече́: се́, а́зъ.
  • И рече́ [илі́й]: что́ глаго́лъ глаго́лан­ный къ тебѣ́? не скры́й у́бо от­ мене́: сiя́ да сотвори́тъ тебѣ́ Бо́гъ и сiя́ да при­­ложи́тъ, а́ще утаи́ши от­ мене́ сло́во от­ всѣ́хъ слове́съ глаго́лан­ныхъ къ тебѣ́ во ушеса́ твоя́.
  • И повѣ́да самуи́лъ илі́ю вся́ словеса́, и не утаи́ от­ него́ [ни еди́наго глаго́ла]. И рече́ илі́й: Госпо́дь са́мъ, е́же бла́го предъ ни́мъ, да сотвори́тъ.
  • И воз­вели́ченъ бы́сть самуи́лъ, и Госпо́дь бѣ́ съ ни́мъ, и не паде́ от­ всѣ́хъ слове́съ его́ на земли́ [ни еди́нъ глаго́лъ].
  • И разумѣ́ша вси́ Изра́илтяне от­ Да́на да́же и до вирсаві́и, я́ко вѣ́ренъ самуи́лъ Го́споду во пр\сро́цѣхъ.
  • И при­­ложи́ Госпо́дь яви́тися въ Сило́мѣ, яви́ бо ся́ Госпо́дь самуи́лу: и увѣ́рися самуи́лъ проро́къ бы́ти Го́сподеви во все́мъ Изра́или, от­ конца́ до конца́ земли́. Илі́й же состарѣ́ся зѣло́, и сы́нове его́ ходя́ще хожда́ху, и лука́въ пу́ть и́хъ предъ Го́сподемъ.
  • Отрок Самуил служил Господу при Илии; слово Господне было редко в те дни, видения были не часты.
  • И было в то время, когда Илий лежал на своем месте, – глаза же его начали смежаться, и он не мог видеть, –
  • и светильник Божий еще не погас, и Самуил лежал в храме Господнем, где ковчег Божий;
  • воззвал Господь к Самуилу: [Самуил, Самуил!] И отвечал он: вот я!
  • И побежал к Илию и сказал: вот я! ты звал меня. Но тот сказал: я не звал тебя; пойди назад, ложись. И он пошел и лег.
  • Но Господь в другой раз воззвал к Самуилу: [Самуил, Самуил!] Он встал, и пришел к Илию вторично, и сказал: вот я! ты звал меня. Но тот сказал: я не звал тебя, сын мой; пойди назад, ложись.
  • Самуил еще не знал тогда голоса Господа, и еще не открывалось ему слово Господне.
  • И воззвал Господь к Самуилу еще в третий раз. Он встал и пришел к Илию и сказал: вот я! ты звал меня. Тогда понял Илий, что Господь зовет отрока.
  • И сказал Илий Самуилу: пойди назад и ложись, и когда [Зовущий] позовет тебя, ты скажи: говори, Господи, ибо слышит раб Твой. И пошел Самуил и лег на месте своем.
  • И пришел Господь, и стал, и воззвал, как в тот и другой раз: Самуил, Самуил! И сказал Самуил: говори, [Господи,] ибо слышит раб Твой.
  • И сказал Господь Самуилу: вот, Я сделаю дело в Израиле, о котором кто услышит, у того зазвенит в обоих ушах;
  • в тот день Я исполню над Илием все то, что Я говорил о доме его; Я начну и окончу;
  • Я объявил ему, что Я накажу дом его на веки за ту вину, что он знал, как сыновья его нечествуют, и не обуздывал их;
  • и посему клянусь дому Илия, что вина дома Илиева не загладится ни жертвами, ни приношениями хлебными вовек.
  • И спал Самуил до утра, [и встал рано] и отворил двери дома Господня; и боялся Самуил объявить видение сие Илию.
  • Но Илий позвал Самуила и сказал: сын мой Самуил! Тот сказал: вот я!
  • И сказал Илий: что сказано тебе? не скрой от меня; то и то сделает с тобою Бог, и еще больше сделает, если ты утаишь от меня что-либо из всего того, что сказано тебе.
  • И объявил ему Самуил все и не скрыл от него ничего. Тогда сказал [Илий]: Он – Господь; что Ему угодно, то да сотворит.
  • И возрос Самуил, и Господь был с ним; и не осталось ни одного из слов его неисполнившимся.
  • И узнал весь Израиль от Дана до Вирсавии, что Самуил удостоен быть пророком Господним.
  • И продолжал Господь являться в Силоме после того, как открыл Себя Самуилу в Силоме чрез слово Господне. [И уверились во всем Израиле, от конца до конца земли, что Самуил есть пророк Господень. Илий же сделался очень стар, а сыновья его продолжали ходить беззаконным путем своим пред Господом.]
  • А отрок Самуїл служив Господеві при Ілії.
    А Господнє слово було рідке за тих днів, видіння не було часте.
  • І сталося того дня, коли Ілій лежав на своєму місці, а очі його стали затемнятися, він не міг бачити,
  • і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковчег,
  • то покликав Господь до Самуїла: Самуїле, Самуїле!
    А він відказав: Ось я!
  • І побіг він до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене.
    А той відказав: Я не кликав .Вернися, лягай.
    І він пішов і ліг.
  • А Господь далі покликав: Самуїле, Самуїле!
    І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене.
    А той відказав: Не кликав я, сину мій.
    Вернися, лягай.
  • А Самуїл ще не пізнав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово.
  • А Господь далі покликав Самуїла третій раз.
    І він устав, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене.
    І зрозумів Ілій, що то Господь кличе отрока.
  • І сказав Ілій до Самуїла: Іди, лягай.
    І якщо знову покличе тебе, то скажеш: Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе!
    І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце.
  • І ввійшов Господь, і став, і покликав, як перед тим: Самуїле, Самуїле!
    А Самуїл відказав: Говори, Господи, бо раб Твій слухає!
  • І сказав Господь до Самуїла: Ось Я зроблю таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвенить в обох вухах його.
  • Того дня Я виконаю над Ілієм все, що Я говорив про дім його, від початку й до кінця.
  • І розповім йому, що Я суджу дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх.
  • Тому присягнув Я домом Ілія, що не очиститься гріх Ілієвого дому жертвою та жертвою хлібною навіки.
  • І лежав Самуїл аж до ранку, і відчинив двері Господнього дому.
    А Самуїл боявся розповісти Ілієві про те видіння.
  • І покликав Ілій Самуїла, та й сказав: Самуїле, сину мій!
    А той сказав: Ось я!
  • І сказав він: Що то за річ, про яку Він говорив до тебе?
    Не крий правди передо мною.
    Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе!
  • І розповів йому Самуїл усе те, і не сказав неправди перед ним.
    А той сказав: Він Господь, нехай зробить те, що добре в очах Його!
  • І виростав Самуїл, а Господь був із ним, і не опустив ані жодного зо всіх Його слів.
  • І ввесь Ізраїль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній.
  • А Господь далі показувався в Шіло, бо Господь явився був у Шіло Самуїлові в слові Господньому.
  • El joven Samuel servía a Jehová en presencia de Elí; en aquellos días escaseaba la palabra de Jehová y no eran frecuentes las visiones.
  • Un día estaba Elí acostado en su aposento, cuando sus ojos comenzaban a oscurecerse de modo que no podía ver.
  • Samuel estaba durmiendo en el templo de Jehová, donde se encontraba el Arca de Dios; y antes que la lámpara de Dios fuera apagada,
  • Jehová llamó a Samuel. Éste respondió: «Heme aquí.»
  • Y corriendo luego adonde estaba Elí, dijo:

    —Heme aquí; ¿para qué me llamaste?

    —Yo no he llamado; vuelve y acuéstate —respondió Elí.

    Él se fue y se acostó.

  • Jehová volvió a llamar a Samuel. Se levantó Samuel, vino adonde estaba Elí y le dijo:

    —Heme aquí; ¿para qué me has llamado?

    —Hijo mío, yo no he llamado; vuelve y acuéstate —le respondió Elí.

  • Samuel no había conocido aún a Jehová, ni la palabra de Jehová le había sido revelada.
  • Jehová, pues, llamó por tercera vez a Samuel. Y él se levantó, vino ante Elí, y le dijo:

    —Heme aquí; ¿para qué me has llamado?

    Entonces entendió Elí que Jehová llamaba al joven,

  • y le dijo:

    —Ve y acuéstate; y si te llama, di: “Habla, Jehová, que tu siervo escucha.”

    Así se fue Samuel y se acostó en su lugar.

  • Vino Jehová, se paró y llamó como las otras veces:

    —¡Samuel, Samuel!

    Entonces Samuel dijo:

    —Habla, que tu siervo escucha.

  • Dijo Jehová a Samuel:

    —Yo haré una cosa en Israel que a quien la oiga le zumbarán ambos oídos.

  • Aquel día yo cumpliré contra Elí todas las cosas que he dicho sobre su casa, desde el principio hasta el fin.
  • Y le mostraré que yo juzgaré su casa para siempre, por la iniquidad que él sabe; porque sus hijos han blasfemado contra Dios y él no se lo ha impedido.
  • Por tanto, yo he jurado a la casa de Elí que la iniquidad de su casa no será expiada jamás, ni con sacrificios ni con ofrendas.
  • Samuel se quedó acostado hasta la mañana, y después abrió las puertas de la casa de Jehová; pero temía contar la visión a Elí.
  • Entonces Elí lo llamó y le dijo:

    —Samuel, hijo mío.

    —Heme aquí —respondió él.

  • Elí dijo:

    —¿Qué te ha dicho? Te ruego que no me lo ocultes. Traiga Dios sobre ti el peor de los castigos, si me ocultas una palabra de todo lo que habló contigo.

  • Entonces Samuel se lo manifestó todo, sin ocultarle nada.

    Y Elí dijo:

    —Él es Jehová; que haga lo que mejor le parezca.

  • Samuel crecía y Jehová estaba con él; y no dejó sin cumplir ninguna de sus palabras.
  • Todo Israel, desde Dan hasta Beerseba, supo que Samuel era fiel profeta de Jehová.
  • Y Jehová volvió a aparecer en Silo, porque en Silo se manifestaba a Samuel la palabra de Jehová.