Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
6:1
6:3
6:4
6:8
6:10
6:11
6:12
6:13
6:14
см.:3Цар.19:21;
6:16
6:17
6:18
6:20
6:21
Глава 20
20:1
см.:1Цар.17:29;
20:2
см.:1Цар.22:15;
20:3
см.:1Цар.25:26;
20:4
20:5
20:7
20:9
20:10
20:11
20:12
20:13
20:14
20:18
20:19
20:20
20:21
20:22
20:23
20:25
20:27
20:28
20:29
20:30
20:31
20:32
20:34
20:35
20:36
20:37
20:38
20:39
20:40
20:41
20:43
И бѣ́ киво́тъ Госпо́день на селѣ́ иноплеме́нниковъ се́дмь ме́сяцъ: и воскипѣ́ земля́ и́хъ мы́шами.
И призва́ша иноплеме́нницы жерце́въ и волхво́въ и обая́нниковъ свои́хъ, глаго́люще: что́ сотвори́мъ киво́ту Госпо́дню? скажи́те на́мъ, ка́ко по́слемъ его́ на мѣ́сто его́?
И рѣ́ша: а́ще отпуща́ете вы́ киво́тъ завѣ́та Го́спода Бо́га Изра́илева, да не по́слете его́ тща́, но отдаю́ще отдади́те ему́ за му́ки [да́ры], и тогда́ исцѣлите́ся, и уми́лостивится ва́мъ: еда́ ли не отсту́питъ рука́ его́ от ва́съ?
И глаго́лаша: что́ ему́ за му́ки отдади́мъ? И рѣ́ша: по числу́ воево́дъ и иноплеме́нничихъ пя́ть сѣда́лищъ златы́хъ и пя́ть мы́шей златы́хъ, я́ко прегрѣше́нiя въ ва́съ и въ князе́хъ ва́шихъ и въ лю́дехъ:
и сотвори́те подо́бiе сѣда́лищъ ва́шихъ и подо́бiе мы́шей ва́шихъ, растлѣва́ющихъ зе́млю, и воздади́те сла́ву Бо́гу [Изра́илеву], я́ко да облегчи́тъ ру́ку свою́ от ва́съ и от бого́въ ва́шихъ и от земли́ ва́шея:
и почто́ отягоща́ете сердца́ ва́ша, я́коже отягчи́ Еги́петъ и фарао́нъ се́рдце свое́? не егда́ ли поруга́ся и́мъ, отпусти́ и́хъ, и отидо́ша?
и ны́нѣ возми́те и сотвори́те колесни́цу но́ву еди́ну и двѣ́ кра́вы первороди́вшыя безъ теля́тъ, на ни́хже не бя́ше ярмо́: и впрязи́те кра́вы въ колесни́цу, а теля́та и́хъ возврати́те вспя́ть въ до́мъ:
и возми́те киво́тъ Госпо́день, и возложи́те и́ на колесни́цу, и сосу́ды златы́я отдади́те ему́ за му́ки, и положи́те въ ковче́жцѣ от страны́ его́: и отпусти́те его́, да и́детъ:
и у́зрите, а́ще путе́мъ предѣ́ловъ свои́хъ по́йдетъ въ веѳсами́съ, то́й сотвори́ на́мъ зло́ вели́кое сiе́: а́ще же ни́, то́ уразумѣ́емъ, я́ко не рука́ его́ прикосну́ся на́съ, но приключе́нiе сiе́ бы́сть на́мъ.
И сотвори́ша иноплеме́нницы та́ко, и взя́ша двѣ́ кра́вы первороди́вшыя, и впряго́ша я́ въ колесни́цу, теля́та же и́хъ затвори́ша въ до́мѣ:
и возложи́ша киво́тъ Госпо́день на колесни́цу, и ковче́жецъ, и мы́шы златы́я, и подо́бiя сѣда́лищъ свои́хъ:
и упра́вишася кра́вы на пути́ въ пу́ть веѳса́мскiй, на пути́ и́мже идя́ху, и тружда́хуся, и не совраща́хуся на де́сно, ниже́ на шу́е: и воево́ды иноплеме́нничи идя́ху вслѣ́дъ его́ да́же до предѣ́лъ веѳса́мскихъ.
И и́же въ веѳсами́сѣ жня́ху жа́тву пшени́цы во юдо́ли: и возведо́ша о́чи свои́, и ви́дѣша киво́тъ Госпо́день, и возвесели́шася во срѣ́тенiе ему́.
И колесни́ца вни́де въ село́ осі́ево су́щее въ веѳсами́сѣ, [и ста́ та́мо,] и поста́виша та́мо при не́мъ ка́мень ве́лiй: и иссѣко́ша древеса́ колесни́чная, и кра́вы вознесо́ша на всесожже́нiе Го́споду.
Леви́ти же вознесо́ша киво́тъ Госпо́день, и ковче́жецъ и́же съ ни́мъ, и я́же въ не́мъ сосу́ды зла́ты, и положи́ша на ка́мени вели́цѣмъ: му́жiе же веѳса́мстiи вознесо́ша всесожже́нiя и пожро́ша же́ртву въ то́й де́нь Го́споду.
И пя́ть воево́дъ иноплеме́нничи зря́ху, и возврати́шася во аккаро́нъ въ де́нь то́й.
И сiя́ сѣда́лища злата́я, я́же возда́ша иноплеме́нницы за му́ку Го́споду: азо́тско еди́но, Га́зско еди́но, Аскало́нско еди́но, ге́ѳско еди́но, аккаро́нско еди́но.
И златы́я мы́шы по числу́ всѣ́хъ градо́въ иноплеме́нничихъ пяти́ воево́дъ, от гра́да утверже́на и да́же до ве́си Ферезе́овы и до ка́мене вели́каго, на не́мже положи́ша киво́тъ завѣ́та Госпо́дня, и́же е́сть да́же до сего́ дне́, на селѣ́ осі́и веѳсамиси́тянина.
И не пора́довашася сы́нове Иехоні́ины въ муже́хъ веѳса́мскихъ, я́ко ви́дѣша киво́тъ Госпо́день: и уби́ въ ни́хъ пятьдеся́тъ ты́сящъ и се́дмьдесятъ муже́й. И пла́кашася лю́дiе, я́ко порази́ Госпо́дь люді́й я́звою вели́кою зѣло́.
И рѣ́ша му́жiе и́же от веѳсами́са: кто́ возмо́жетъ поити́ предъ Го́сподемъ Бо́гомъ святы́мъ си́мъ? и къ кому́ взы́детъ киво́тъ завѣ́та Госпо́дня от на́съ?
И посла́ша послы́ къ живу́щымъ въ карiаѳiари́мѣ, глаго́люще: возврати́ша иноплеме́нницы киво́тъ Госпо́день, сни́дите и вознеси́те его́ къ себѣ́.
И отбѣже́ дави́дъ от нава́ѳа [и́же] въ ра́мѣ и прiи́де ко Ионаѳа́ну и рече́: что́ сотвори́хъ? и что́ непра́вда моя́? и что́ согрѣши́хъ предъ отце́мъ твои́мъ, я́ко и́щетъ души́ моея́?
И рече́ ему́ Ионаѳа́нъ: ника́коже, ты́ не у́мреши: се́, не и́мать сотвори́ти оте́цъ мо́й глаго́ла вели́ка, или́ ма́ла, и не откры́етъ у́ха моего́: и что́ я́ко скры́етъ оте́цъ мо́й глаго́лъ се́й от мене́? не бу́ди сiе́.
И отвѣща́ дави́дъ Ионаѳа́ну и рече́: вѣ́дая вѣ́даетъ оте́цъ тво́й, я́ко обрѣто́хъ благода́ть предъ очи́ма твои́ма, и глаго́летъ: да не позна́етъ сего́ Ионаѳа́нъ, не́гли не восхо́щетъ: но жи́въ Госпо́дь и жива́ душа́ твоя́, зане́ я́коже реко́хъ, испо́лнися между́ мно́ю и между́ отце́мъ твои́мъ да́же до сме́рти.
И рече́ па́ки Ионаѳа́нъ къ дави́ду: чесого́ жела́етъ душа́ твоя́, и что́ сотворю́ тебѣ́?
И рече́ дави́дъ ко Ионаѳа́ну: се́, новоме́сячiе зау́тра, и а́зъ сѣдя́ не ся́ду съ царе́мъ я́сти, и по́слеши мя́, и скры́юся на по́ли до ве́чера дне́ тре́тiяго:
и а́ще смотря́ усмо́тритъ мя́ оте́цъ тво́й, и рече́ши: прося́ упроси́ся от мене́ дави́дъ отити́ до Виѳлее́ма гра́да своего́, я́ко же́ртва дні́й та́мо всему́ пле́мени:
а́ще та́ко рече́тъ: бла́го: ми́ръ рабу́ твоему́: а́ще же же́стоко отвѣща́етъ тебѣ́, разумѣ́й, я́ко соверши́ся зло́ба от него́:
и да сотвори́ши ми́лость съ рабо́мъ твои́мъ, я́ко вве́лъ еси́ въ завѣ́тъ Госпо́день раба́ твоего́ съ собо́ю: и а́ще е́сть непра́вда въ рабѣ́ твое́мъ, умертви́ мя ты́, а ко отцу́ твоему́ почто́ та́ко и́маши мя́ вводи́ти?
И рече́ Ионаѳа́нъ: ника́коже [бу́ди] тебѣ́: егда́ а́ще разумѣва́я уразумѣ́ю, я́ко соверши́ся зло́ба отца́ моего́, е́же прiити́ на тебе́, а́ще и не бу́деши во градѣ́хъ твои́хъ, а́зъ возвѣщу́ тебѣ́.
И рече́ дави́дъ ко Ионаѳа́ну: кто́ возвѣсти́тъ ми́, а́ще отвѣща́етъ оте́цъ тво́й же́стоко?
И рече́ Ионаѳа́нъ къ дави́ду: иди́, и пребу́ди на по́ли. И идо́ста о́ба на по́ле.
И рече́ Ионаѳа́нъ къ дави́ду: Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ вѣ́сть, я́ко искушу́ отца́ моего́ во вре́мя [сiе́] зау́тра, или́ тре́тiяго дне́, и сiе́, а́ще бла́го бу́детъ о дави́дѣ, и не и́мамъ посла́ти къ тебѣ́ на по́ле и возвѣсти́ти сiя́ во у́шы твои́:
сiя́ да сотвори́тъ Бо́гъ Ионаѳа́ну и сiя́ да приложи́тъ, а́ще не возвѣщу́ зла́я на тя́, и откры́ю у́хо твое́, и отпущу́ тя́, и отъи́деши въ ми́рѣ: и бу́детъ Госпо́дь съ тобо́ю, я́коже бѣ́ со отце́мъ мои́мъ:
и а́ще у́бо еще́ жи́въ бу́ду а́зъ, да сотвори́ши ми́лость со мно́ю:
и а́ще сме́ртiю умру́, да не отъи́меши ми́лости твоея́ от до́му моего́ до вѣ́ка:
а́ще же ни́, егда́ искорени́тъ Госпо́дь враги́ дави́довы, коего́ждо от лица́ земли́, да обря́щется и́мя Ионаѳа́не въ дому́ дави́довѣ, и изы́щетъ Госпо́дь враги́ дави́довы.
И приложи́ Ионаѳа́нъ еще́ кля́тися дави́ду, я́ко возлюби́ ду́шу лю́бящаго его́.
И рече́ Ионаѳа́нъ къ нему́: зау́тра новоме́сячiе, и присмо́тренъ бу́деши, я́ко пра́здно усмо́трено бу́детъ мѣ́сто твое́:
ты́ же преме́длиши три́ дни́ и пребу́деши на мѣ́стѣ твое́мъ, идѣ́же скры́ешися въ де́нь дѣ́ланiя, и ся́деши при ерга́вѣ о́нѣмъ:
и а́зъ утро́ю стрѣла́ми стрѣля́я, и стрѣлю́ верга́я до Амагга́рiа:
и се́, послю́ о́трока, глаго́ля: иди́ и обря́щи ми́ стрѣлу́: и а́ще реку́ о́троку: здѣ́ стрѣла́ от тебе́, и здѣ́, возми́ ю́: и ты́ гряди́ ко мнѣ́, я́ко ми́ръ тебѣ́, и нѣ́сть о тебѣ́ сло́ва, жи́въ Госпо́дь:
а́ще же та́ко реку́ ю́ноши: та́мо стрѣла́ от тебе́ и да́лѣе: иди́, я́ко отсла́ тя Госпо́дь:
и глаго́лъ его́же а́зъ и ты́ глаго́лахомъ, се́, Госпо́дь свидѣ́тель между́ тобо́ю и мно́ю до вѣ́ка.
И скры́ся дави́дъ на по́ли, и прiи́де новоме́сячiе, и прiи́де ца́рь на трапе́зу я́сти,
и сѣ́де ца́рь на мѣ́стѣ свое́мъ я́коже и всегда́ на престо́лѣ при стѣнѣ́, и предвари́ Ионаѳа́на, и сѣ́де Авени́ръ от страны́ Сау́ловы, и усмо́трено бы́сть [пра́здно] мѣ́сто дави́дово.
И не глаго́ла Сау́лъ ничто́же въ то́й де́нь, помы́сли бо, слу́чай ви́дится, нечи́сту бы́ти, я́ко не очи́стися.
И бы́сть нау́трiе ме́сяца въ де́нь вторы́й, и усмо́трено бы́сть пра́здно мѣ́сто дави́дово, и рече́ Сау́лъ ко Ионаѳа́ну сы́ну своему́: что́ я́ко не прiи́де сы́нъ Иессе́евъ ни вчера́, ни дне́сь на трапе́зу?
И отвѣща́ Ионаѳа́нъ къ Сау́лу и рече́ ему́: упроси́ся от мене́ дави́дъ до Виѳлее́ма гра́да своего́ ити́,
и рече́: отпусти́ мя ны́нѣ [въ Виѳлее́мъ], я́ко же́ртва колѣ́на на́шего во гра́дѣ, и заповѣ́даша мнѣ́ бра́тiя моя́: и ны́нѣ а́ще обрѣто́хъ благода́ть предъ очи́ма твои́ма, да пойду́ ны́нѣ и узрю́ бра́тiю мою́: сего́ ра́ди не прiи́де на трапе́зу царе́ву.
И разгнѣ́вася гнѣ́вомъ Сау́лъ на Ионаѳа́на зѣло́ и рече́ ему́: сы́не дѣ́вокъ блудни́цъ, не вѣ́мъ ли, я́ко соо́бщникъ еси́ ты́ сы́ну Иессе́еву въ срамоту́ твою́ и въ срамоту́ открове́нiя ма́тере твоея́?
я́ко во вся́ дни́, въ ня́же сы́нъ Иессе́евъ жи́ти и́мать на земли́, не угото́вится ца́рство твое́: ны́нѣ у́бо посла́въ, поими́ ю́ношу, я́ко сы́нъ сме́рти е́сть се́й.
И отвѣща́ Ионаѳа́нъ Сау́лу отцу́ своему́ и рече́: за что́ умира́етъ? что́ сотвори́?
И ве́рже Сау́лъ копiе́мъ на Ионаѳа́на, е́же умертви́ти его́. И позна́ Ионаѳа́нъ, я́ко соверши́ся зло́ба сiя́ от отца́ его́, да умертви́тъ дави́да:
и вскочи́ Ионаѳа́нъ от трапе́зы во гнѣ́вѣ я́рости, и не яде́ хлѣ́ба въ де́нь вторы́й ме́сяца, я́ко сокруши́ся о дави́дѣ, зане́ соверши́ [зло́бу] на него́ оте́цъ его́.
И бы́сть зау́тра, и изы́де Ионаѳа́нъ на село́, я́коже совѣща́ся о свидѣ́нiи съ дави́домъ, и о́трокъ ма́лъ съ ни́мъ.
И рече́ о́троку: тецы́, и обря́щи ми́ стрѣ́лы, и́миже а́зъ стрѣля́ю. И о́трокъ тече́, и о́нъ стрѣли́ стрѣло́ю за него́.
И прiи́де о́трокъ до мѣ́ста стрѣлы́, идѣ́же стрѣли́лъ Ионаѳа́нъ. И возопи́ Ионаѳа́нъ вслѣ́дъ о́трока и рече́: та́мо стрѣла́ от тебе́ и да́лѣе.
И па́ки возопи́ Ионаѳа́нъ вслѣ́дъ о́трока своего́, глаго́ля: потщи́ся ско́ро, и не сто́й. И собра́ о́трокъ Ионаѳа́ну стрѣ́лы и принесе́ и́хъ къ господи́ну своему́.
О́трокъ же не увѣ́дѣ ничесо́же, то́кмо Ионаѳа́нъ и дави́дъ вѣ́дѣста ве́щь.
И отда́ Ионаѳа́нъ ору́жiе свое́ о́троку своему́ и рече́ о́троку своему́: поиди́ и отнеси́ во гра́дъ.
И егда́ отъи́де о́трокъ, и дави́дъ воста́ от ерга́ва, и паде́ на лице́ свое́, и поклони́ся ему́ три́жды, и облобыза́ кі́йждо дру́гъ дру́га, и пла́кася кі́йждо о дру́гъ дру́зѣ до сконча́нiя вели́ка.
И рече́ Ионаѳа́нъ дави́ду: иди́ съ ми́ромъ, и я́коже кля́хомся мы́ о́ба и́менемъ Госпо́днимъ, глаго́люще: Госпо́дь да бу́детъ свидѣ́тель между́ мно́ю и тобо́ю и между́ сѣ́менемъ мои́мъ и между́ сѣ́менемъ твои́мъ до вѣ́ка.
И воста́ дави́дъ и отъи́де. Ионаѳа́нъ же вни́де во гра́дъ.
1 Чтобы избавиться от казней, Филистимляне решили отправить ковчег назад к Израилю; 10 коровы привезли ковчег на колеснице, вместе с пожертвованиями Филистимлян, в Вефсамис; 19 жители Вефсамиса поражены Господом и отправляют ковчег дальше.
И пробыл ковчег Господень в области Филистимской семь месяцев, [и наполнилась земля та мышами].
И призвали Филистимляне жрецов и прорицателей [и заклинателей] и сказали: что нам делать с ковчегом Господним? научите нас, как нам отпустить его в свое место.
Те сказали: если вы хотите отпустить ковчег [завета Господа] Бога Израилева, то не отпускайте его ни с чем, но принесите Ему жертву повинности; тогда исцелитесь и узнаете, за что не отступает от вас рука Его.
И сказали они: какую жертву повинности должны мы принести Ему? Те сказали: по числу владетелей Филистимских пять наростов золотых и пять мышей золотых; ибо казнь одна на всех вас и на владетелях ваших;
итак сделайте изваяния наростов ваших и изваяния мышей ваших, опустошающих землю, и воздайте славу Богу Израилеву; может быть, Он облегчит руку Свою над вами и над богами вашими и над землею вашею;
и для чего вам ожесточать сердце ваше, как ожесточили сердце свое Египтяне и фараон? вот, когда Господь показал силу Свою над ними, то они отпустили их, и те пошли;
итак возьмите, сделайте одну колесницу новую и возьмите двух первородивших коров, на которых не было ярма, и впрягите коров в колесницу, а телят их отведите от них домой;
и возьмите ковчег Господень, и поставьте его на колесницу, а золотые вещи, которые принесете Ему в жертву повинности, положите в ящик сбоку его; и отпустите его, и пусть пойдет;
и смотрите, если он пойдет к пределам своим, к Вефсамису, то он великое сие зло сделал нам; если же нет, то мы будем знать, что не его рука поразила нас, а сделалось это с нами случайно.
И сделали они так: и взяли двух первородивших коров и впрягли их в колесницу, а телят их удержали дома;
и поставили ковчег Господа на колесницу и ящик с золотыми мышами и изваяниями наростов.
И пошли коровы прямо на дорогу к Вефсамису; одною дорогою шли, шли и мычали, но не уклонялись ни направо, ни налево; владетели же Филистимские следовали за ними до пределов Вефсамиса.
Жители Вефсамиса жали тогда пшеницу в долине, и взглянув увидели ковчег Господень, и обрадовались, что увидели его.
Колесница же пришла на поле Иисуса Вефсамитянина и остановилась там; и был тут большой камень, и раскололи колесницу на дрова, а коров принесли во всесожжение Господу.
Левиты сняли ковчег Господа и ящик, бывший при нем, в котором были золотые вещи, и поставили на большом том камне; жители же Вефсамиса принесли в тот день всесожжения и закололи жертвы Господу.
И пять владетелей Филистимских видели это и возвратились в тот день в Аккарон.
Золотые эти наросты, которые принесли Филистимляне в жертву повинности Господу, были: один за Азот, один за Газу, один за Аскалон, один за Геф, один за Аккарон;
а золотые мыши были по числу всех городов Филистимских – пяти владетелей, от городов укрепленных и до открытых сел, до большого камня, на котором поставили ковчег Господа и который находится до сего дня на поле Иисуса Вефсамитянина.
[Не порадовались сыны Иехониины среди мужей Вефсамисских, что видели ковчег Господа]. И поразил Он жителей Вефсамиса за то, что они заглядывали в ковчег Господа, и убил из народа пятьдесят тысяч семьдесят человек; и заплакал народ, ибо поразил Господь народ поражением великим.
И сказали жители Вефсамиса: кто может стоять пред Господом, сим святым Богом? и к кому Он пойдет от нас?
И послали послов к жителям Кириаф-Иарима сказать: Филистимляне возвратили ковчег Господа; придите, возьмите его к себе.
1 Давид и Ионафан заключили завет дружбы для себя и потомства своего навеки; 17 Саул упрекает Ионафана за его любовь к Давиду; 35 Ионафан извещает Давида об опасности для его жизни.
Давид убежал из Навафа в Раме и пришел и сказал Ионафану: что сделал я, в чем неправда моя, чем согрешил я пред отцом твоим, что он ищет души моей?
И сказал ему [Ионафан]: нет, ты не умрешь; вот, отец мой не делает ни большого, ни малого дела, не открыв ушам моим; для чего же бы отцу моему скрывать от меня это дело? этого не будет.
Давид клялся и говорил: отец твой хорошо знает, что я нашел благоволение в очах твоих, и потому говорит сам в себе: «пусть не знает о том Ионафан, чтобы не огорчился»; но жив Господь и жива душа твоя! один только шаг между мною и смертью.
И сказал Ионафан Давиду: чего желает душа твоя, я сделаю для тебя.
И сказал Давид Ионафану: вот, завтра новомесячие, и я должен сидеть с царем за столом; но отпусти меня, и я скроюсь в поле до вечера третьего дня.
Если отец твой спросит обо мне, ты скажи: «Давид выпросился у меня сходить в свой город Вифлеем; потому что там годичное жертвоприношение всего родства его».
Если на это он скажет: «хорошо», то мир рабу твоему; а если он разгневается, то знай, что злое дело решено у него.
Ты же сделай милость рабу твоему, – ибо ты принял раба твоего в завет Господень с тобою, – и если есть какая вина на мне, то умертви ты меня; зачем тебе вести меня к отцу твоему?
И сказал Ионафан: никак не будет этого с тобою; ибо, если я узнаю наверное, что у отца моего решено злое дело совершить над тобою, то неужели не извещу тебя об этом?
И сказал Давид Ионафану: кто известит меня, если отец твой ответит тебе сурово?
И сказал Ионафан Давиду: иди, выйдем в поле. И вышли оба в поле.
И сказал Ионафан Давиду: жив Господь Бог Израилев! я завтра около этого времени, или послезавтра, выпытаю у отца моего; и если он благосклонен к Давиду, и я тогда же не пошлю к тебе и не открою пред ушами твоими,
пусть то и то сделает Господь с Ионафаном и еще больше сделает. Если же отец мой замышляет сделать тебе зло, и это открою в уши твои, и отпущу тебя, и тогда иди с миром: и да будет Господь с тобою, как был с отцом моим!
Но и ты, если я буду еще жив, окажи мне милость Господню.
А если я умру, то не отними милости твоей от дома моего во веки, даже и тогда, когда Господь истребит с лица земли всех врагов Давида.
Так заключил Ионафан завет с домом Давида и сказал: да взыщет Господь с врагов Давида!
И снова Ионафан клялся Давиду своею любовью к нему, ибо любил его, как свою душу.
И сказал ему Ионафан: завтра новомесячие, и о тебе спросят, ибо место твое будет не занято;
поэтому на третий день ты спустись и поспеши на то место, где скрывался ты прежде, и сядь у камня Азель;
а я в ту сторону пущу три стрелы, как будто стреляя в цель;
потом пошлю отрока, говоря: «пойди, найди стрелы»; и если я скажу отроку: «вот, стрелы сзади тебя, возьми их», то приди ко мне, ибо мир тебе, и, жив Господь, ничего тебе не будет;
если же так скажу отроку: «вот, стрелы впереди тебя», то ты уходи, ибо отпускает тебя Господь;
а тому, что мы говорили, я и ты, свидетель Господь между мною и тобою во веки.
И скрылся Давид на поле. И наступило новомесячие, и сел царь обедать.
Царь сел на своем месте, по обычаю, на седалище у стены, и Ионафан встал, и Авенир сел подле Саула; место же Давида осталось праздным.
И не сказал Саул в тот день ничего, ибо подумал, что это случайность, что Давид нечист, не очистился.
Наступил и второй день новомесячия, а место Давида оставалось праздным. Тогда сказал Саул сыну своему Ионафану: почему сын Иессеев не пришел к обеду ни вчера, ни сегодня?
И отвечал Ионафан Саулу: Давид выпросился у меня в Вифлеем;
он говорил: «отпусти меня, ибо у нас в городе родственное жертвоприношение, и мой брат пригласил меня; итак, если я нашел благоволение в очах твоих, схожу я и повидаюсь со своими братьями»; поэтому он и не пришел к обеду царя.
Тогда сильно разгневался Саул на Ионафана и сказал ему: сын негодный и непокорный! разве я не знаю, что ты подружился с сыном Иессеевым на срам себе и на срам матери твоей?
ибо во все дни, доколе сын Иессеев будет жить на земле, не устоишь ни ты, ни царство твое; теперь же пошли и приведи его ко мне, ибо он обречен на смерть.
И отвечал Ионафан Саулу, отцу своему, и сказал ему: за что умерщвлять его? что он сделал?
Тогда Саул бросил копье в него, чтобы поразить его. И Ионафан понял, что отец его решился убить Давида.
И встал Ионафан из-за стола в великом гневе и не обедал во второй день новомесячия, потому что скорбел о Давиде и потому что обидел его отец его.
На другой день утром вышел Ионафан в поле, во время, которое назначил Давиду, и малый отрок с ним.
И сказал он отроку: беги, ищи стрелы, которые я пускаю. Отрок побежал, а он пускал стрелы так, что они летели дальше отрока.
И побежал отрок туда, куда Ионафан пускал стрелы, и закричал Ионафан вслед отроку и сказал: смотри, стрела впереди тебя.
И опять кричал Ионафан вслед отроку: скорей беги, не останавливайся. И собрал отрок Ионафанов стрелы и пришел к своему господину.
Отрок же не знал ничего; только Ионафан и Давид знали, в чем дело.
И отдал Ионафан оружие свое отроку, бывшему при нем, и сказал ему: ступай, отнеси в город.
Отрок пошел, а Давид поднялся с южной стороны и пал лицем своим на землю и трижды поклонился; и целовали они друг друга, и плакали оба вместе, но Давид плакал более.
И сказал Ионафан Давиду: иди с миром; а в чем клялись мы оба именем Господа, говоря: «Господь да будет между мною и между тобою и между семенем моим и семенем твоим», то да будет на веки.
И встал [Давид] и пошел, а Ионафан возвратился в город.
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
І був Божий ковчег у филистимській землі сім місяців.
І покликали филистимляни жерців та ворожбитів, говорячи: Що робити з Господнім ковчегом?
Скажіть нам, як відіслати його на його місце?
Скажіть нам, як відіслати його на його місце?
А ті сказали: Якщо ви відсилаєте ковчега Ізраїлевого Бога, то не відсилайте його порожньо, але конче принесіть Йому жертву за провину, тоді будете вилікувані, і ви пізнаєте, чому не відступає Його рука від вас.
І ті спитали: Яка ж та жертва за провину, що ми принесемо Йому?
А ті відказали: За числом филистимських володарів п́ять золотих болячок та п́ять золотих мишей.
Бо одна пораза для всіх вас та для ваших володарів.
А ті відказали: За числом филистимських володарів п́ять золотих болячок та п́ять золотих мишей.
Бо одна пораза для всіх вас та для ваших володарів.
І зробіть подоби ваших болячок та подоби ваших мишей, що вигублюють землю, і воздайте славу Ізраїлевому Богові, може Він полегчить Свою руку з-над вас і з-над ваших богів та з-над вашого краю.
І чого ви будете робити запеклими свої серця, як робили запеклим серце своє Єгипет та фараон?
Чи ж не тоді, як Він чинив дивні речі з ними, не відпустили їх, і вони пішли?
Чи ж не тоді, як Він чинив дивні речі з ними, не відпустили їх, і вони пішли?
А тепер візьміть, і зробіть одного нового воза, і візьміть дві дійні корові, що на них не накладалося ярма, і запряжіть ті корови до воза, а їхні телята відведете від них додому.
І візьмете Господнього ковчега, та й поставите його на воза, а золоті речі, що ви принесете Йому жертвою за провину, покладете в скрині збоку її.
І відпустите його, і він піде.
І відпустите його, і він піде.
І побачите: Якщо він увійде до Бет-Шемешу дорогою до своєї границі, він зробив нам це велике зло.
А якщо ні, то пізнаємо, що не його рука доторкнулася нас, випадок то був нам.
А якщо ні, то пізнаємо, що не його рука доторкнулася нас, випадок то був нам.
І зробили ті люди так.
І взяли вони дві дійні корові, і запрягли їх до воза, а їхніх телят замкнули вдома.
І взяли вони дві дійні корові, і запрягли їх до воза, а їхніх телят замкнули вдома.
І поставили вони Господнього ковчега на воза, і скриню, і золоті миші, і подоби їхніх болячок.
І корови пішли просто дорогою до Бет-Шемешу.
Ішли вони однією битою дорогою та все ревли, і не відхилялися ні праворуч, ні ліворуч.
А филистимські володарі йшли за ними аж до границі Бет-Шемешу.
Ішли вони однією битою дорогою та все ревли, і не відхилялися ні праворуч, ні ліворуч.
А филистимські володарі йшли за ними аж до границі Бет-Шемешу.
А люди Бет-Шемешу жали пшеницю в долині.
І звели вони очі свої та й побачили ковчега, і зраділи, що побачили!
І звели вони очі свої та й побачили ковчега, і зраділи, що побачили!
А віз увійшов на поле бетшемешанина Ісуса, та й став там, а там був великий камінь.
І вони накололи дров із воза, а корів принесли цілопаленням для Господа.
І вони накололи дров із воза, а корів принесли цілопаленням для Господа.
А Левити зняли Господнього ковчега та скриню, що була з ним, що в нім були золоті речі, та й поставили при великому камені.
А люди Бет-Шемешу принесли цілопалення, і приносили того дня жертви для Господа.
А люди Бет-Шемешу принесли цілопалення, і приносили того дня жертви для Господа.
А п́ять филистимських володарів бачили це, і вернулися того дня до Екрону.
А оце ті золоті болячки, що филистимляни звернули Господеві жертвою за провину: одна за Ашдод, одна за Газу, одна за Ашкелон, одна за Ґат, одна за Екрон.
А золоті миші були за числом усіх филистимських міст п́ятьох володарів, від міста твердинного й аж до безмурного села, і аж до великого каменя, що на ньому поставили Господнього ковчега, і він знаходиться аж до цього дня на полі бет-шемешанина Ісуса.
І вдарив Господь людей Бет-Шемешу, бо вони заглядали в Господній ковчег.
І вибив Він між народом п́ятдесят тисяч чоловіка та сімдесят чоловіка.
І був народ у жалобі, бо Господь ударив народ великою поразкою.
І вибив Він між народом п́ятдесят тисяч чоловіка та сімдесят чоловіка.
І був народ у жалобі, бо Господь ударив народ великою поразкою.
І сказали люди Бет-Шемешу: Хто зможе стати перед лицем Господа, Того Бога Святого?
І до кого Він піде від нас?
І до кого Він піде від нас?
І вони послали послів до мешканців Кір́ят-Єаріму, говорячи: Филистимляни вернули Господнього ковчега.
Зійдіть, знесіть його до себе.
Зійдіть, знесіть його до себе.
І втік Давид з Найоту в Рамі, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: Що я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?
А той відказав: Борони Боже, ти не помреш!
Таж батько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу?
Цього не буде!
Таж батько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу?
Цього не буде!
А Давид іще присягнув та й сказав: Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в очах твоїх.
І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений.
Але як живий Господь і як жива душа твоя, між мною та смертю не більше кроку!
І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений.
Але як живий Господь і як жива душа твоя, між мною та смертю не більше кроку!
І сказав Йонатан до Давида: Що підкаже душа твоя, те зроблю тобі!
І сказав Давид до Йонатана: Ось узавтра новомісяччя, коли звичайно сиджу я з царем, щоб їсти з ним.
Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора.
Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора.
Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна жертва для всього роду його.
Якщо він скаже так: Добре!
то мир твоєму рабові.
А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постановлене те зло від нього.
то мир твоєму рабові.
А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постановлене те зло від нього.
І зробиш милість своєму рабові, бо ти ввів свого раба в Господній заповіт із собою.
А якщо є на мені провина, убий мене ти, а до батька твого пощо мене вести?
А якщо є на мені провина, убий мене ти, а до батька твого пощо мене вести?
І відказав Йонатан: Борони тебе, Боже!
Бо якщо справді пізнаю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу тобі?
Бо якщо справді пізнаю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу тобі?
І сказав Давид до Йонатана: Хто повідомить мене, якщо батько твій відповість тобі жорстоке?
А Йонатан сказав до Давида: Ходи ж, і вийдемо на поле.
І вийшли вони обидва на поле.
І вийшли вони обидва на поле.
І сказав Йонатан до Давида: Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього часу вивідаю я батька свого.
Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю до тебе, і не сповіщу тебе,
Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю до тебе, і не сповіщу тебе,
так нехай зробить Господь Йонатану, і так нехай додасть!
А якщо моєму батькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу тебе, і відішлю тебе, і ти підеш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком.
А якщо моєму батькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу тебе, і відішлю тебе, і ти підеш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком.
І ти, якщо я буду ще живий, хіба не зробиш зо мною Господньої милости?
Коли ж я помру,
Коли ж я помру,
то не відбирай своєї милости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі.
І нехай пошукає Господь душі від Давидових ворогів!
І склав Йонатан умову з Давидовим домом.
І склав Йонатан умову з Давидовим домом.
І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу.
І сказав йому Йонатан: Узавтра новомісяччя, і ти будеш згаданий, бо буде порожнє твоє місце.
А третього дня скоро зійдеш, і прийдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при камені Азел.
А я пущу три стрілі набік, ніби стріляючи собі до мети.
І ось пошлю я слугу: Іди, знайди ті стріли!
Якщо, говорячи, скажу я до хлопця: Он ті стріли тут перед тобою, візьми їх, то приходь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь!
Якщо, говорячи, скажу я до хлопця: Он ті стріли тут перед тобою, візьми їх, то приходь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь!
А якщо я скажу до того юнака так: Он ті стріли з а тобою далі, то втікай, бо Господь відпускає тебе.
А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки!
І сховався Давид у полі.
І було новомісяччя, а цар засів до їжі.
І було новомісяччя, а цар засів до їжі.
І сів цар на стільці своїм, як раз-у-раз, на стільці при стіні.
І встав Йонатан, а Авнер сів збоку Саула, а Давидове місце було порожнє.
І встав Йонатан, а Авнер сів збоку Саула, а Давидове місце було порожнє.
Та Саул нічого не говорив того дня, бо сказав собі: Це випадок, Давид не чистий, бо не очистився.
І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, було порожнє Давидове місце.
І сказав Саул до сина свого Йонатана: Чому не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні?
І сказав Саул до сина свого Йонатана: Чому не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні?
І відповів Йонатан Саулові: Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму.
І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова жертва, і запросив мене брат мій.
А тепер, якщо знайшов я милість в очах твоїх, нехай я побіжу та побачу братів моїх.
Тому не прийшов він до царського столу.
А тепер, якщо знайшов я милість в очах твоїх, нехай я побіжу та побачу братів моїх.
Тому не прийшов він до царського столу.
І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину!
Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?
Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?
Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє.
А тепер пошли, і приведи його до мене, бо він призначений на смерть.
А тепер пошли, і приведи його до мене, бо він призначений на смерть.
І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: Чому він буде забитий?
Що він зробив?
Що він зробив?
Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його.
І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида.
І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида.
І встав Йонатан від столу, розпалений гнівом, і не їв хліба і другого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його образив його батько.
І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був малий хлопець.
І сказав він до хлопця свого: Побіжи, знайди ті стріли, що я вистріляю.
Хлопець побіг, а він пустив стрілу поза нього.
Хлопець побіг, а він пустив стрілу поза нього.
І прийшов хлопець до місця стріли, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: Он та стріла за тобою далі!
І кликнув Йонатан за хлопцем: Скоро, поспіши, не ставай!
І зібрав Йонатанів хлопець стріли, та й прийшов до свого пана.
І зібрав Йонатанів хлопець стріли, та й прийшов до свого пана.
А той хлопець нічого не знав, тільки Йонатан та Давид знали ту справу.
І віддав Йонатан свою зброю юнакові, якого мав, та й сказав йому: Іди, занеси це до міста!
Той юнак пішов, а Давид устав із південного боку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази.
І поцілували вони один одного, і оплакували один одного, а Давид гірко плакав.
І поцілували вони один одного, і оплакували один одного, а Давид гірко плакав.
І сказав Йонатан до Давида: Іди з миром!
А що присягнули ми двоє в Господнє Ім́я, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, нехай буде аж навіки!
А що присягнули ми двоє в Господнє Ім́я, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, нехай буде аж навіки!