Скрыть

Ца́рствъ 1-я, Глава 8

Толкования
Толкования главы
    8:1
    8:4
    8:8
    8:10
    8:12
    8:13
    8:14
    8:15
    8:16
    8:17
    8:18
    8:19
    8:21
    8:22
    Церковнославянский (рус)
    И бы́сть егда́ состарѣ́ся самуи́лъ, и поста́ви сы́ны своя́ суди́ти Изра́илеви.
    И сiя́ имена́ сыно́мъ его́: пе́рвенецъ Иои́ль, и и́мя второ́му Аві́а, судiи́ въ вирсаве́и.
    И не по­идо́ша сы́нове его́ путе́мъ его́: и уклони́шася вслѣ́дъ лихо­има́нiя, и прiима́ху да́ры, и развраща́ху суды́.
    И собра́шася му́жiе Изра́илевы, и прiидо́ша къ самуи́лу во Армаѳе́мъ
    и рѣ́ша ему́: се́, ты́ состарѣ́л­ся еси́, сы́нове же тво­и́ не хо́дятъ по пути́ тво­ему́: и ны́нѣ поста́ви надъ на́ми царя́, да су́дитъ ны́, я́коже и про́чiи язы́ки.
    И бы́сть лука́въ глаго́лъ предъ очи́ма самуи́ловыма, я́ко рѣ́ша: да́ждь на́мъ царя́, да су́дитъ ны́. И помоли́ся самуи́лъ ко Го́споду.
    И рече́ Госпо́дь самуи́лу: послу́шай гла́са люді́й, я́коже глаго́лютъ къ тебѣ́, я́ко не тебе́ уничижи́ша, но мене́ уничижи́ша, е́же не ца́р­ст­вовати ми́ надъ ни́ми:
    по всѣ́мъ дѣло́мъ, я́же сотвори́ша ми́, от­ него́же дне́ изведо́хъ и́хъ изъ земли́ Еги́петски до дне́шняго дне́, и оста́виша мя́, и послужи́ша бого́мъ ины́мъ, та́ко ті́и творя́тъ и тебѣ́:
    и ны́нѣ послу́шай гла́са и́хъ: оба́че засвидѣ́тел­ст­вуя засвидѣ́тел­ст­вуеши и́мъ и воз­вѣсти́ши и́мъ пра́вду царе́ву, и́же ца́р­ст­вовати бу́детъ надъ ни́ми.
    И рече́ самуи́лъ вся́ словеса́ Госпо́дня къ лю́демъ прося́щымъ от­ него́ царя́,
    и глаго́ла [и́мъ]: сiе́ бу́детъ оправда́нiе царе́во, и́же ца́р­ст­вовати и́мать надъ ва́ми: сы́ны ва́шя во́зметъ и поста́витъ я́ колесни́чники своя́, и на ко́ни вса́дитъ и́хъ, и предтеку́щихъ предъ колесни́цами его́:
    и поста́витъ я́ себѣ́ со́тники и ты́сящники и жа́телми жа́твы сво­ея́, и объи́мутъ объима́нiемъ гро́здiя его́, и твори́ти ору́дiя во́инская его́ и ору́дiя колесни́цъ его́:
    и дще́ри ва́шя во́зметъ въ мирова́рницы и въ пова́рницы и въ хлѣ́бницы:
    и се́ла ва́ша и виногра́ды ва́шя и ма́сличины ва́шя благі́я во́зметъ и да́стъ рабо́мъ сво­и́мъ:
    и сѣ́мена ва́ша и виногра́ды ва́шя одеся́т­ст­вуетъ и да́стъ скопце́мъ сво­и́мъ и рабо́мъ сво­и́мъ:
    и рабы́ ва́шя и рабы́ни ва́шя и стада́ ва́ша блага́я и ослы́ ва́шя отъ­и́метъ и одеся́т­ст­вуетъ на дѣла́ своя́:
    и па́жити ва́шя одеся́т­ст­вуетъ, и вы́ бу́дете ему́ раби́:
    и возопiе́те въ де́нь о́нъ от­ лица́ царя́ ва́­шего, его́же избра́сте себѣ́, и не услы́шитъ ва́съ Госпо́дь въ де́нь о́нъ, я́ко вы́ са́ми избра́сте себѣ́ царя́.
    И не восхотѣ́ша лю́дiе послу́шати самуи́ла и рѣ́ша ему́: ни́, но ца́рь да бу́детъ надъ на́ми,
    и бу́демъ и мы́ я́коже вси́ язы́цы: и суди́ти и́мать на́съ ца́рь на́шъ, и изы́детъ предъ на́ми, и побо́ретъ поборе́нiемъ о на́съ.
    И слы́ша самуи́лъ вся́ глаго́лы люді́й и глаго́ла я́ во у́шы Го́сподеви.
    И рече́ Госпо́дь къ самуи́лу: послу́шай гла́са и́хъ, и поста́ви и́мъ царя́. И рече́ самуи́лъ къ муже́мъ Изра́илевымъ: да и́детъ кі́йждо ва́съ во сво́й гра́дъ.
    Синодальный
    1 Просьба старейшин Израиля к Самуилу поставить им царя; Господь повелевает выполнить их просьбу; 10 Самуил предупреждает их, чего им это будет стоить, 19 но они продолжают требовать царя.
    Когда же состарился Самуил, то поставил сыновей своих судьями над Израилем.
    Имя старшему сыну его Иоиль, а имя второму сыну его Авия; они были судьями в Вирсавии.
    Но сыновья его не ходили путями его, а уклонились в корысть и брали подарки, и судили превратно.
    И собрались все старейшины Израиля, и пришли к Самуилу в Раму,
    и сказали ему: вот, ты состарился, а сыновья твои не ходят путями твоими; итак поставь над нами царя, чтобы он судил нас, как у прочих народов.
    И не понравилось слово сие Самуилу, когда они сказали: дай нам царя, чтобы он судил нас. И молился Самуил Господу.
    И сказал Господь Самуилу: послушай голоса народа во всем, что они говорят тебе; ибо не тебя они отвергли, но отвергли Меня, чтоб Я не царствовал над ними;
    как они поступали с того дня, в который Я вывел их из Египта, и до сего дня, оставляли Меня и служили иным богам, так поступают они с тобою;
    итак послушай голоса их; только представь им и объяви им права царя, который будет царствовать над ними.
    И пересказал Самуил все слова Господа народу, просящему у него царя,
    и сказал: вот какие будут права царя, который будет царствовать над вами: сыновей ваших он возьмет и приставит их к колесницам своим и сделает всадниками своими, и будут они бегать пред колесницами его;
    и поставит их у себя тысяченачальниками и пятидесятниками, и чтобы они возделывали поля его, и жали хлеб его, и делали ему воинское оружие и колесничный прибор его;
    и дочерей ваших возьмет, чтоб они составляли масти, варили кушанье и пекли хлебы;
    и поля ваши и виноградные и масличные сады ваши лучшие возьмет, и отдаст слугам своим;
    и от посевов ваших и из виноградных садов ваших возьмет десятую часть и отдаст евнухам своим и слугам своим;
    и рабов ваших и рабынь ваших, и юношей ваших лучших, и ослов ваших возьмет и употребит на свои дела;
    от мелкого скота вашего возьмет десятую часть, и сами вы будете ему рабами;
    и восстенаете тогда от царя вашего, которого вы избрали себе; и не будет Господь отвечать вам тогда.
    Но народ не согласился послушаться голоса Самуила, и сказал: нет, пусть царь будет над нами,
    и мы будем как прочие народы: будет судить нас царь наш, и ходить пред нами, и вести войны наши.
    И выслушал Самуил все слова народа, и пересказал их вслух Господа.
    И сказал Господь Самуилу: послушай голоса их и поставь им царя. И сказал Самуил Израильтянам: пойдите каждый в свой город.
    Таджикский
    Ва ҳангоме ки Самуил пир шуд, писарони худро бар Исроил довар таъин намуд.
    Ва номи писари нахустзодаи ӯ Юил буд, ва номи дуюмаш – Абиё; онҳо дар Беэр-Шобаъ довар буданд.
    Вале писарони ӯ бо роҳи ӯ рафтор нанамуданд, балки ба тамаъ моил гардида, ришва мехӯрданд ва дар доварӣ каҷкорӣ мекарданд.
    Ва ҳамаи пирони Исроил ҷамъ шуда, назди Самуил ба Ромо омаданд.
    Ва ба ӯ гуфтанд: «Инак, ту пир шудаӣ, ва писаронат бо роҳи ту рафтор намекунанд; акнун бар мо подшоҳе таъин намо, то ки бар мо, мисли халқҳои дигар, доварӣ кунад».
    Ва ин гап ба назари Самуил бад намуд, вақте ки гуфтанд: «Ба мо подшоҳе бидеҳ, то ки бар мо подшоҳӣ кунад». Ва Самуил сӯи Парвардигор дуо гуфт.
    Ва Парвардигор ба Самуил гуфт: «Овози қавмро дар ҳар чи ба ту мегӯянд, бишнав, зеро ки онҳо туро рад накардаанд, балки Маро рад кардаанд, то ки бар онҳо подшоҳӣ накунам.
    Мисли тамоми аъмоле ки онҳо аз рӯзи берун оварданам аз Миср то имрӯз ба ҷо оварданд, ва Маро тарк намуда, худоёни дигарро парастиш карданд, ончунон онҳо бо ту низ рафтор менамоянд.
    Ва алҳол овози онҳоро бишнав; аммо ба таври қатъӣ онҳоро таъкид намо, ва аз одати таомули подшоҳе ки бар онҳо подшоҳӣ хоҳад кард, онҳоро огоҳӣ бидеҳ».
    Ва Самуил ҳамаи суханони Парвардигорро ба қавме ки аз ӯ подшоҳ металабиданд, баён намуд.
    Ва гуфт: «Таомули Одати подшоҳе ки бар шумо подшоҳӣ хоҳад кард, чунин аст: ӯ писарони шуморо гирифта, барои худ ба хизмати аробаҳо ва аҳли рикоби худ таъин хоҳад намуд, ва онҳо пешопеши аробаҳояш хоҳанд давид;
    Ва аз онҳо барои худ мириҳазорҳо ва мирипанҷоҳҳо таъин хоҳад намуд; ва баъзеро ба шудгори киштзораш, ба даравидани ҳосилоташ ва ба сохтани олоти асбоби ҷангаш ва асбоби аробаҳояш хоҳад баргумошт.
    Ва духтарони шуморо барои атрсозӣ, ошпазӣ ва нонвоӣ хоҳад гирифт.
    Ва беҳтарин киштзорҳо, токистонҳо ва боғҳои зайтуни шуморо гирифта, ба хизматгузорони худ хоҳад дод.
    Ва аз ҳосили киштзорҳо ва токистонҳои шумо даҳяк гирифта, ба хоҷасароён ва хизматгузорони худ хоҳад дод.
    Ва навкарони шуморо, ва канизони шуморо, ва беҳтарин ҷавонони шуморо, ва харони шуморо гирифта, барои корҳои худ истифода хоҳад бурд.
    Ва даҳяки бузу гӯсфандони шуморо хоҳад гирифт; ва худи шумо бандагони ӯ хоҳед буд.
    Ва дар он рӯз аз дасти подшоҳи худ, ки барои худ интихоб намудаед, ба дод хоҳед омад; ва Парвардигор шуморо дар он рӯз иҷобат нахоҳад кард».
    Валекин қавм аз шунидани овози Самуил сар тофта, гуфтанд: «Не, бигзор бар мо подшоҳе бошад,
    Ва мо низ мисли ҳамаи халқҳо хоҳем буд, ва подшоҳамон бар мо доварӣ хоҳад намуд, ва пешопеши мо баромада, ҷангҳои моро хоҳад бурд».
    Ва Самуил ҳамаи суханони қавмро шунида, онҳоро ба самъи Парвардигор расонид.
    Ва Парвардигор ба Самуил гуфт: «Овози онҳоро бишнав ва подшоҳе бар онҳо таъин намо». Ва Самуил ба мардуми Исроил гуфт: «Ҳар яке ба шаҳри худ биравед».

    Iisrael nõuab kuningat
    Kui Saamuel jäi vanaks, siis pani ta oma pojad Iisraelile kohtumõistjaiks.
    Tema esmasündinud poja nimi oli Joel ja tema teise poja nimi oli Abija; nad olid kohtumõistjaiks Beer-Sebas.
    Aga ta pojad ei käinud tema teedel, vaid ajasid kasu taga ja võtsid meelehead ning väänasid õigust.
    Siis kogunesid kõik Iisraeli vanemad ja tulid Saamueli juurde Raamasse
    ning ütlesid temale: „Vaata, sa oled jäänud vanaks ja su pojad ei käi su teedel. Pane nüüd meile kohut mõistma kuningas, nagu on kõigil rahvail!”
    Aga see kõne oli Saamueli silmis paha, kui nad ütlesid: „Anna meile kuningas, kes meile kohut mõistaks!” Ja Saamuel palus Issandat.
    Ja Issand ütles Saamuelile: „Kuule rahva häält kõiges, mida nad sulle ütlevad, sest nad ei põlga sind, vaid nad põlgavad mind kui oma kuningat!
    Nõnda nagu on kõik need teod, mis nad on teinud alates päevast, kui ma tõin nad ära Egiptusest, kuni tänapäevani, jättes mind maha ja teenides teisi jumalaid, nõnda nad teevad ka sinule.
    Aga nüüd kuule nende häält! Hoiata neid ainult tõsiselt ja kuuluta neile selle kuninga õigust, kes hakkab nende üle valitsema!”
    Ja Saamuel kõneles kõik Issanda sõnad rahvale, kes nõudis temalt kuningat.
    Ta ütles: „Niisugune on selle kuninga õigus, kes hakkab teie üle valitsema: ta võtab teie pojad ning paneb nad oma sõjavankrite peale ja ratsahobuste selga või laseb neid joosta oma sõjavankri ees;
    ta paneb neist enesele tuhandepealikuid ja viiekümnepealikuid; ta paneb neid kündma tema kündi ja lõikama tema lõikust ning valmistama temale sõjariistu ja vankrivarustust;
    ta võtab teie tütred salvisegajaiks, keetjaiks ja küpsetajaiks;
    ta võtab teie parimad põllud, viinamäed ja õlipuud ning annab oma sulastele;
    ta võtab kümnist teie viljapõldudelt ja viinamägedelt ning annab oma hoovkondlastele ja sulastele;
    ta võtab teie sulased ja teenijad ja parimad noored mehed, nõndasamuti teie eeslid, ja paneb oma tööle;
    ta võtab kümnist teie lammastest ja kitsedest ning te peate olema temale sulasteks.
    Ja kui te siis kisendate oma kuninga pärast, kelle te enestele olete valinud, siis Issand ei vasta teile.”
    Aga rahvas tõrkus kuulmast Saamueli häält ja nad ütlesid: „Ei! Meil peab olema kuningas,
    et meiegi oleksime nagu kõik muud rahvad, et meie kuningas meile kohut mõistaks, meie ees välja läheks ja meie võitlusi võitleks!”
    Kui Saamuel kuulis rahva kõiki sõnu, kordas ta neid Issanda kõrva ees.
    Aga Issand ütles Saamuelile: „Kuule nende häält ja pane neile kuningas!” Siis Saamuel ütles Iisraeli meestele: „Minge igaüks oma linna!”
    Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
    Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
    Цитата из Библии каждое утро
    TG: t.me/azbible
    Viber: vb.me/azbible