Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
8:1
8:4
8:6
см.:1Цар.12:12;
8:7
см.:1Цар.10:19;
8:8
8:9
см.:Втор.17:15;
8:10
8:11
см.:1Цар.10:25;
8:12
8:13
8:14
8:15
8:16
8:17
8:18
8:19
8:21
8:22
Глава 9
9:1
9:2
см.:1Цар.10:23;
9:3
9:5
9:7
9:8
9:9
9:10
9:11
9:14
9:15
см.:1Цар.20:12;
9:16
см.:Деян.13:21;
9:17
9:18
9:19
9:20
9:22
9:23
9:24
9:25
9:26
9:27
И бы́сть егда́ состарѣ́ся самуи́лъ, и поста́ви сы́ны своя́ суди́ти Изра́илеви.
И сiя́ имена́ сыно́мъ его́: пе́рвенецъ Иои́ль, и и́мя второ́му Аві́а, судiи́ въ вирсаве́и.
И не поидо́ша сы́нове его́ путе́мъ его́: и уклони́шася вслѣ́дъ лихоима́нiя, и прiима́ху да́ры, и развраща́ху суды́.
И собра́шася му́жiе Изра́илевы, и прiидо́ша къ самуи́лу во Армаѳе́мъ
и рѣ́ша ему́: се́, ты́ состарѣ́лся еси́, сы́нове же твои́ не хо́дятъ по пути́ твоему́: и ны́нѣ поста́ви надъ на́ми царя́, да су́дитъ ны́, я́коже и про́чiи язы́ки.
И бы́сть лука́въ глаго́лъ предъ очи́ма самуи́ловыма, я́ко рѣ́ша: да́ждь на́мъ царя́, да су́дитъ ны́. И помоли́ся самуи́лъ ко Го́споду.
И рече́ Госпо́дь самуи́лу: послу́шай гла́са люді́й, я́коже глаго́лютъ къ тебѣ́, я́ко не тебе́ уничижи́ша, но мене́ уничижи́ша, е́же не ца́рствовати ми́ надъ ни́ми:
по всѣ́мъ дѣло́мъ, я́же сотвори́ша ми́, от него́же дне́ изведо́хъ и́хъ изъ земли́ Еги́петски до дне́шняго дне́, и оста́виша мя́, и послужи́ша бого́мъ ины́мъ, та́ко ті́и творя́тъ и тебѣ́:
и ны́нѣ послу́шай гла́са и́хъ: оба́че засвидѣ́телствуя засвидѣ́телствуеши и́мъ и возвѣсти́ши и́мъ пра́вду царе́ву, и́же ца́рствовати бу́детъ надъ ни́ми.
И рече́ самуи́лъ вся́ словеса́ Госпо́дня къ лю́демъ прося́щымъ от него́ царя́,
и глаго́ла [и́мъ]: сiе́ бу́детъ оправда́нiе царе́во, и́же ца́рствовати и́мать надъ ва́ми: сы́ны ва́шя во́зметъ и поста́витъ я́ колесни́чники своя́, и на ко́ни вса́дитъ и́хъ, и предтеку́щихъ предъ колесни́цами его́:
и поста́витъ я́ себѣ́ со́тники и ты́сящники и жа́телми жа́твы своея́, и объи́мутъ объима́нiемъ гро́здiя его́, и твори́ти ору́дiя во́инская его́ и ору́дiя колесни́цъ его́:
и дще́ри ва́шя во́зметъ въ мирова́рницы и въ пова́рницы и въ хлѣ́бницы:
и се́ла ва́ша и виногра́ды ва́шя и ма́сличины ва́шя благі́я во́зметъ и да́стъ рабо́мъ свои́мъ:
и сѣ́мена ва́ша и виногра́ды ва́шя одеся́тствуетъ и да́стъ скопце́мъ свои́мъ и рабо́мъ свои́мъ:
и рабы́ ва́шя и рабы́ни ва́шя и стада́ ва́ша блага́я и ослы́ ва́шя отъи́метъ и одеся́тствуетъ на дѣла́ своя́:
и па́жити ва́шя одеся́тствуетъ, и вы́ бу́дете ему́ раби́:
и возопiе́те въ де́нь о́нъ от лица́ царя́ ва́шего, его́же избра́сте себѣ́, и не услы́шитъ ва́съ Госпо́дь въ де́нь о́нъ, я́ко вы́ са́ми избра́сте себѣ́ царя́.
И не восхотѣ́ша лю́дiе послу́шати самуи́ла и рѣ́ша ему́: ни́, но ца́рь да бу́детъ надъ на́ми,
и бу́демъ и мы́ я́коже вси́ язы́цы: и суди́ти и́мать на́съ ца́рь на́шъ, и изы́детъ предъ на́ми, и побо́ретъ поборе́нiемъ о на́съ.
И слы́ша самуи́лъ вся́ глаго́лы люді́й и глаго́ла я́ во у́шы Го́сподеви.
И рече́ Госпо́дь къ самуи́лу: послу́шай гла́са и́хъ, и поста́ви и́мъ царя́. И рече́ самуи́лъ къ муже́мъ Изра́илевымъ: да и́детъ кі́йждо ва́съ во сво́й гра́дъ.
И бѣ́ му́жъ от сыно́въ Венiами́новыхъ, ему́же и́мя ки́съ, сы́нъ Авiи́ловъ, сы́на Иа́редова, сы́на вахи́рова, сы́на Афе́кова, сы́на му́жа Иемине́ова, му́жъ си́ленъ крѣ́постiю.
И сему́ бѣ́ сы́нъ, и́мя ему́ Сау́лъ, добровели́ченъ, му́жъ бла́гъ: и не бѣ́ въ сынѣ́хъ Изра́илевыхъ бла́гъ па́че его́, от ра́менъ и вы́ше высо́къ па́че всѣ́хъ люді́й.
И заблуди́ша осля́та ки́са отца́ Сау́лова. И рече́ ки́съ къ Сау́лу сы́ну своему́: возми́ съ собо́ю еди́наго от о́трокъ, и воста́вше иди́те и поищи́те осля́тъ.
И проидо́ша го́ру Ефре́млю, и проидо́ша зе́млю селха́, и не обрѣто́ша: и проидо́ша зе́млю сегали́млю, и не бѣ́: и проидо́ша зе́млю Иами́ню, и не обрѣто́ша.
И прише́дшымъ и́мъ въ зе́млю Си́фову, и рече́ Сау́лъ ко о́троку своему́ и́же съ ни́мъ: гряди́ и возврати́мся, да не ка́ко оте́цъ мо́й оста́вя осля́та, пече́тся о на́съ.
И рече́ ему́ о́трокъ: се́, здѣ́ человѣ́къ Бо́жiй во гра́дѣ се́мъ, и человѣ́къ сла́венъ: все́ е́же а́ще рече́тъ приходя́щымъ къ нему́, бу́детъ и́мъ: и ны́нѣ по́йдемъ та́мо, да возвѣсти́тъ на́мъ пу́ть на́шъ, и́мже по́йдемъ.
И рече́ Сау́лъ о́троку своему́ и́же съ ни́мъ: се́, по́йдемъ, и что́ принесе́мъ къ человѣ́ку Бо́жiю? я́ко хлѣ́бы оскудѣ́ша от вре́тищъ на́шихъ, и ктому́ нѣ́сть у на́съ, е́же внести́ къ человѣ́ку Бо́жiю от имѣ́нiя на́шего.
И приложи́ о́трокъ отвѣща́ти Сау́лу и рече́: се́, обрѣта́ется въ руцѣ́ мое́й четве́ртая ча́сть си́кля сребра́, и да́си человѣ́ку Бо́жiю, и возвѣсти́тъ на́мъ пу́ть на́шъ.
Пре́жде бо во Изра́или си́це глаго́лаше кі́йждо, егда́ кто́ идя́ше вопроша́ти Бо́га: гряди́, да и́демъ къ прозорли́вцу: я́ко проро́ка нарица́ху лю́дiе пре́жде прозорли́вцемъ.
И рече́ Сау́лъ о́троку своему́: до́бръ глаго́лъ тво́й: гряди́, да и́демъ. И идо́ша во гра́дъ, идѣ́же бѣ́ человѣ́къ Бо́жiй.
Восходя́щымъ же и́мъ на восхо́дъ гра́да, и се́, обрѣто́ша дѣви́цъ изше́дшихъ почерпсти́ воды́, и рѣ́ша и́мъ: е́сть ли здѣ́ прозорли́вецъ?
И отвѣща́ша и́мъ дѣви́цы, глаго́лющя: е́сть, се́ предъ лице́мъ ва́шимъ: ны́нѣ же потщи́теся, я́ко дне́ ра́ди гряде́тъ во гра́дъ, я́ко же́ртва дне́сь лю́демъ въ ва́мѣ:
и егда́ вни́дете во гра́дъ, та́ко обря́щете его́ во гра́дѣ, пре́жде не́же взы́ти ему́ въ ва́му я́сти: я́ко не и́мутъ я́сти лю́дiе, до́ндеже вни́детъ се́й, я́ко то́й благослови́тъ же́ртву, и по си́хъ ядя́тъ стра́ннiи: и ны́нѣ взы́дите, я́ко дне́ ра́ди обря́щете его́.
И взыдо́ша во гра́дъ. И́мже входя́щымъ среди́ гра́да, и се́, самуи́лъ изы́де во срѣ́тенiе и́мъ, е́же взы́ти въ ва́му.
И Госпо́дь откры́ во у́хо самуи́лу дне́мъ еди́нымъ пре́жде прише́ствiя къ нему́ Сау́ля, глаго́ля:
я́коже вре́мя сiе́, у́тро послю́ къ тебѣ́ му́жа от пле́мене Венiами́нова, и да пома́жеши его́ царя́ надъ людьми́ мои́ми Изра́илемъ, и спасе́тъ лю́ди моя́ от руки́ иноплеме́нничи: я́ко призрѣ́хъ на смире́нiе люді́й мои́хъ, я́ко взы́де во́пль и́хъ ко мнѣ́.
И ви́дѣ самуи́лъ Сау́ла, и Госпо́дь рече́ къ нему́: се́, человѣ́къ, о не́мже реко́хъ ти́: се́й бу́детъ въ лю́дехъ мои́хъ ца́рствовати.
И прибли́жися Сау́лъ къ самуи́лу посредѣ́ гра́да и рече́: возвѣсти́ ми, кото́рый до́мъ прозорли́вца.
И отвѣща́ самуи́лъ Сау́лу и рече́: а́зъ са́мъ е́смь: взы́ди предо мно́ю въ ва́му, и я́ждь со мно́ю дне́сь, и отпущу́ тя зау́тра, и вся́ я́же въ се́рдцы твое́мъ возвѣщу́ ти:
и о осля́тѣхъ твои́хъ заблуди́вшихъ дне́сь тре́тiй де́нь, не помышля́й въ се́рдцы свое́мъ о ни́хъ, и́бо обрѣто́шася: и кому́ кра́сная Изра́илева? не тебѣ́ ли и до́му отца́ твоего́?
И отвѣща́ Сау́лъ и рече́: не сы́нъ ли е́смь а́зъ му́жа Иемине́а, ме́ншаго ски́птра пле́мене Изра́илева? и пле́мене малѣ́йшаго от всего́ ски́птра Венiами́нова? и оте́чество мое́ ме́ншее па́че всѣ́хъ оте́чествъ Венiами́новыхъ? и вску́ю глаго́лалъ еси́ ко мнѣ́ по глаго́лу сему́?
И поя́тъ самуи́лъ Сау́ла и о́трока его́, и введе́ я́ во обита́лище, и даде́ и́мъ та́мо мѣ́сто въ пе́рвыхъ зва́ныхъ, я́ко въ седми́десяти муже́хъ.
И рече́ самуи́лъ по́вару: да́ждь ми́ ча́сть, ю́же да́хъ ти́, и о не́йже рѣ́хъ ти́ положи́ти ю́ у себе́.
И взя́ по́варъ плече́, и предложи́ е́ Сау́лови. И рече́ самуи́лъ Сау́лу: се́, избы́токъ, предложи́ предъ ся́ и я́ждь, я́ко во свидѣ́телство предложи́ся тебѣ́ па́че ины́хъ, прикосни́ся. И яде́ Сау́лъ съ самуи́ломъ въ то́й де́нь.
И сни́де от ва́мы во гра́дъ, и постла́ша Сау́лови на го́рницѣ, и спа́.
И бы́сть егда́ приближа́шеся у́тро, и воззва́ самуи́лъ Сау́ла на го́рницѣ, и рече́: воста́ни, и отпущу́ тя. И воста́ Сау́лъ, и изы́де са́мъ и самуи́лъ во́нъ.
И́мже исходя́щымъ въ ча́сть гра́да, и рече́ самуи́лъ къ Сау́лу: рцы́ ю́ноши, да предъи́детъ предъ на́ми: а ты́ ста́ни я́коже дне́сь, и слы́шанъ сотворю́ тебѣ́ глаго́лъ Бо́жiй.
І сталося, як Самуїл постарівся, то поставив синів своїх за суддів для Ізраїля.
І було ім́я перворідного сина його Йоїл, а ім́я другого його Авійя, судді в Беер-Шеві.
А сини його не йшли його дорогою, і вхилялись до зиску, і брали підкупа, і ламали Закона.
І зібралися всі Ізраїлеві старші, і прийшли до Самуїла до Рами,
та й сказали до нього: Ось ти постарівся, а сини твої не йдуть дорогами твоїми.
Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів.
Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів.
І була та річ зла в Самуїлових очах, як вони сказали: Настанови нам царя, щоб судив нас.
І молився Самуїл до Господа.
І молився Самуїл до Господа.
І сказав Господь до Самуїла: Послухай голосу того народу щодо всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними.
Як усі ті діла, що вони чинили від дня, коли Я вивів їх з Єгипту, і аж до цього дня, і як вони кидали Мене й служили іншим богам, так вони чинять і тобі.
А тепер послухай їхнього голосу, тільки конче остережеш їх, і розповіси їм право того царя, що буде царювати над ними.
І переказав Самуїл всі Господні слова до народу, що жадав від нього царя,
і сказав: Оце буде право царя, що царюватиме над вами: він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої та серед їздців своїх, і вони будуть бігати перед колесницею його;
і щоб поставити собі тисячників та п́ятдесятників, і щоб орати орку його, і щоб жати жниво його, і щоб робити зброю військову його та колесничні приладдя його.
А дочок ваших забере за мироварниць, і за кухарок, і за пекарок.
І він позабирає поля ваші, і виноградники ваші, та кращі ваші оливки, і пороздає своїм слугам.
А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм евнухам та своїм слугам.
І він забере рабів ваших, і ваших невільниць, і найліпших ваших юнаків, і ваших ослів, і буде вживати їх на роботу свою.
Він братиме десятину з вашої отари, а ви станете йому за рабів.
І ви будете кликати того дня проти вашого царя, якого собі вибрали, та не відповість вам Господь того дня!
Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: Ні, нехай тільки цар буде над нами!
І будемо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар.
І він ходитиме перед нами, і провадитиме наші війни.
І він ходитиме перед нами, і провадитиме наші війни.
І вислухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господеві.
А Господь сказав до Самуїла: Послухайся їхнього голосу, і постав їм царя!
І сказав Самуїл до Ізраїлевих людей: Ідіть кожен до міста свого!
І сказав Самуїл до Ізраїлевих людей: Ідіть кожен до міста свого!
І був чоловік із Веніяминового племени, а ім́я йому Кіш, син Авіїла, сина Церорового, сина Бехоратового, сина Афіяхового, веніяминівець, людина заможна.
І був у нього син, а ім́я йому Саул, молодий та гарний.
І з Ізраїлевих синів не було нікого вродливішого за нього, цілою головою він був вищий від кожного з усього народу.
І з Ізраїлевих синів не було нікого вродливішого за нього, цілою головою він був вищий від кожного з усього народу.
І пропали були Кішові, Сауловому батькові, ослиці.
І сказав Кіш до свого сина Саула: Візьми з собою одного із слуг, і встань, іди, пошукай ослиці!
І сказав Кіш до свого сина Саула: Візьми з собою одного із слуг, і встань, іди, пошукай ослиці!
І він перейшов Єфремові гори, і перейшов край Шаліша, та не знайшли.
І перейшли вони край Шеаліму, та нема.
І перейшов він край Веніяминів, та не знайшли.
І перейшли вони край Шеаліму, та нема.
І перейшов він край Веніяминів, та не знайшли.
Увійшли вони до краю Цуф, і Саул сказав до свого слуги, що з ним: Давай вернімося, щоб не занехав батько ослиць, та не став журитися за нами!
А той відказав йому: Ось у цьому місті є чоловік Божий, а той чоловік шанований.
Усе, що він говорить, конче справджується.
Тепер сходімо туди, може він покаже нам нашу дорогу, що нею ми пішли б.
Усе, що він говорить, конче справджується.
Тепер сходімо туди, може він покаже нам нашу дорогу, що нею ми пішли б.
І сказав Саул до свого слуги: Ось ми підемо, та що ми принесемо цьому чоловікові?
Бо хліб вийшов із наших торб, а подарунка нема, щоб принести Божому чоловікові.
Що ми маємо?
Бо хліб вийшов із наших торб, а подарунка нема, щоб принести Божому чоловікові.
Що ми маємо?
А той слуга далі відповідав Саулові та й сказав: Ось у руці моїй знаходиться чверть шекля срібла, і я дам Божому чоловікові, а він розповість нам про нашу дорогу.
Колись в Ізраїлі, коли хто ходив питатися Бога, то так говорив: Давайте підемо до провидця.
Бо що сьогодні, пророк, колись звалося провидець.
Бо що сьогодні, пророк, колись звалося провидець.
І сказав Саул до свого слуги: Добре твоє слово.
Давай підемо!
І пішли вони до того міста, де був чоловік Божий.
Давай підемо!
І пішли вони до того міста, де був чоловік Божий.
Коли вони підіймалися по узбіччях до міста, то знайшли дівчат, що вийшли були набрати води.
І сказали вони до них: Чи є тут провидець?
І сказали вони до них: Чи є тут провидець?
А ті відповіли їм та й сказали: Є, ось перед тобою!
Поспіши тепер, бо сьогодні він прийшов до міста, бо сьогодні в народа жертва на пагірку.
Поспіши тепер, бо сьогодні він прийшов до міста, бо сьогодні в народа жертва на пагірку.
Як увійдете до міста, так знайдете його, поки він не вийде на пагірок їсти, бо народ не їсть аж до його приходу, бо він благословляє жертву, потім їдять покликані.
А тепер увійдіть, бо зараз ви знайдете його.
А тепер увійдіть, бо зараз ви знайдете його.
І піднялися вони до міста.
Як вони входили до середини того міста, аж ось Самуїл виходить навпроти них, щоб іти на пагірок.
Як вони входили до середини того міста, аж ось Самуїл виходить навпроти них, щоб іти на пагірок.
А Господь, за день перед Сауловим приходом, виявив був Самуїлові, говорячи:
Цього часу взавтра пошлю до тебе чоловіка з Веніяминового краю, і ти помажеш його на володаря над Моїм Ізраїлевим народом, і він спасе народ Мій від руки филистимлян.
Я бо зглянувся на народ Мій, бо голосіння його дійшло до Мене!
Я бо зглянувся на народ Мій, бо голосіння його дійшло до Мене!
А коли Самуїл побачив Саула, то Господь сказав йому: Оце той чоловік, що Я казав тобі, він володітиме народом Моїм.
І підійшов Саул до Самуїла в середині брами та й сказав: Скажи мені, де тут дім провидця?
І відповів Самуїл Саулові та й сказав: Я той провидець.
Вийди перед мене на пагірок, і ви будете їсти зо мною сьогодні.
А рано я відпущу тебе, і про все, що в серці твоїм, я розповім тобі.
Вийди перед мене на пагірок, і ви будете їсти зо мною сьогодні.
А рано я відпущу тебе, і про все, що в серці твоїм, я розповім тобі.
А щодо ослиць, що пропали тобі, сьогодні вже три дні, не журися за них, бо знайшлися вони.
Та для кого все пожадане в Ізраїлі?
Хіба ж не для тебе та для всього дому батька твого?
Та для кого все пожадане в Ізраїлі?
Хіба ж не для тебе та для всього дому батька твого?
І відповів Саул та й сказав: Чи ж я не веніяминівець, із найменших Ізраїлевих племен?
А рід мій найменший з усіх родів Веніяминового племени.
І чого ти говориш мені отаке слово?
А рід мій найменший з усіх родів Веніяминового племени.
І чого ти говориш мені отаке слово?
І взяв Самуїл Саула та слугу його, і ввів їх до кімнати, і дав їм місце на чолі покликаних, а тих було близько тридцяти чоловіка.
І сказав Самуїл до кухаря: Дай же ту частку, що дав я тобі, що про неї я сказав тобі: Відклади її в себе!
І подав кухар стегно та те, що на ньому, і поклав перед Саулом.
А Самуїл сказав: Оце позоставлене!
Поклади перед собою та їж, бо воно сховане для тебе на умовлений час, коли я сказав: Покликав я народ.
І Саул їв із Самуїлом того дня.
А Самуїл сказав: Оце позоставлене!
Поклади перед собою та їж, бо воно сховане для тебе на умовлений час, коли я сказав: Покликав я народ.
І Саул їв із Самуїлом того дня.
І зійшли вони з пагірка до міста, і він розмовляв із Саулом на даху свого дому.
І повставали вони рано вранці.
І сталося, як зійшла рання зоря, то Самуїл кликнув до Саула на дах, говорячи: Уставай же, і я відпушу тебе!
І встав Саул, і вони вийшли обоє, він та Саул, на вулицю.
І сталося, як зійшла рання зоря, то Самуїл кликнув до Саула на дах, говорячи: Уставай же, і я відпушу тебе!
І встав Саул, і вони вийшли обоє, він та Саул, на вулицю.
Коли вони підходили на край міста, то Самуїл сказав до Саула: Скажи тому слузі, і нехай він іде перед нами.
І той пішов.
А ти зараз спинися, я оголошу тобі Боже слово!
І той пішов.
А ти зараз спинися, я оголошу тобі Боже слово!
Синодальный
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
1 Просьба старейшин Израиля к Самуилу поставить им царя; Господь повелевает выполнить их просьбу; 10 Самуил предупреждает их, чего им это будет стоить, 19 но они продолжают требовать царя.
Когда же состарился Самуил, то поставил сыновей своих судьями над Израилем.
Имя старшему сыну его Иоиль, а имя второму сыну его Авия; они были судьями в Вирсавии.
Но сыновья его не ходили путями его, а уклонились в корысть и брали подарки, и судили превратно.
И собрались все старейшины Израиля, и пришли к Самуилу в Раму,
и сказали ему: вот, ты состарился, а сыновья твои не ходят путями твоими; итак поставь над нами царя, чтобы он судил нас, как у прочих народов.
И не понравилось слово сие Самуилу, когда они сказали: дай нам царя, чтобы он судил нас. И молился Самуил Господу.
И сказал Господь Самуилу: послушай голоса народа во всем, что они говорят тебе; ибо не тебя они отвергли, но отвергли Меня, чтоб Я не царствовал над ними;
как они поступали с того дня, в который Я вывел их из Египта, и до сего дня, оставляли Меня и служили иным богам, так поступают они с тобою;
итак послушай голоса их; только представь им и объяви им права царя, который будет царствовать над ними.
И пересказал Самуил все слова Господа народу, просящему у него царя,
и сказал: вот какие будут права царя, который будет царствовать над вами: сыновей ваших он возьмет и приставит их к колесницам своим и сделает всадниками своими, и будут они бегать пред колесницами его;
и поставит их у себя тысяченачальниками и пятидесятниками, и чтобы они возделывали поля его, и жали хлеб его, и делали ему воинское оружие и колесничный прибор его;
и дочерей ваших возьмет, чтоб они составляли масти, варили кушанье и пекли хлебы;
и поля ваши и виноградные и масличные сады ваши лучшие возьмет, и отдаст слугам своим;
и от посевов ваших и из виноградных садов ваших возьмет десятую часть и отдаст евнухам своим и слугам своим;
и рабов ваших и рабынь ваших, и юношей ваших лучших, и ослов ваших возьмет и употребит на свои дела;
от мелкого скота вашего возьмет десятую часть, и сами вы будете ему рабами;
и восстенаете тогда от царя вашего, которого вы избрали себе; и не будет Господь отвечать вам тогда.
Но народ не согласился послушаться голоса Самуила, и сказал: нет, пусть царь будет над нами,
и мы будем как прочие народы: будет судить нас царь наш, и ходить пред нами, и вести войны наши.
И выслушал Самуил все слова народа, и пересказал их вслух Господа.
И сказал Господь Самуилу: послушай голоса их и поставь им царя. И сказал Самуил Израильтянам: пойдите каждый в свой город.
1 Саул, сын Киса Вениамитянина, в поисках ослиц отца своего приходит к городу Самуила и просит у него совета; 19 Самуил призывает Саула к себе, ест и беседует с ним.
Был некто из сынов Вениамина, имя его Кис, сын Авиила, сына Церона, сына Бехорафа, сына Афия, сына некоего Вениамитянина, человек знатный.
У него был сын, имя его Саул, молодой и красивый; и не было никого из Израильтян красивее его; он от плеч своих был выше всего народа.
И пропали ослицы у Киса, отца Саулова, и сказал Кис Саулу, сыну своему: возьми с собою одного из слуг и встань, пойди, поищи ослиц.
И прошел он гору Ефремову и прошел землю Шалишу, но не нашли; и прошли землю Шаалим, и там их нет; и прошел он землю Вениаминову, и не нашли.
Когда они пришли в землю Цуф, Саул сказал слуге своему, который был с ним: пойдем назад, чтобы отец мой, оставив ослиц, не стал беспокоиться о нас.
Но слуга сказал ему: вот в этом городе есть человек Божий, человек уважаемый; все, что он ни скажет, сбывается; сходим теперь туда; может быть, он укажет нам путь наш, по которому нам идти.
И сказал Саул слуге своему: вот мы пойдем, а что мы принесем тому человеку? ибо хлеба не стало в сумах наших, и подарка нет, чтобы поднести человеку Божию; что у нас?
И опять отвечал слуга Саулу и сказал: вот в руке моей четверть сикля серебра; я отдам человеку Божию, и он укажет нам путь наш.
Прежде у Израиля, когда кто-нибудь шел вопрошать Бога, говорили так: «пойдем к прозорливцу»; ибо тот, кого называют ныне пророком, прежде назывался прозорливцем.
И сказал Саул слуге своему: хорошо ты говоришь; пойдем. И пошли в город, где человек Божий.
Когда они поднимались вверх в город, то встретили девиц, вышедших черпать воду, и сказали им: есть ли здесь прозорливец?
Те отвечали им и сказали: есть; вот, он впереди тебя; только поспешай, ибо он сегодня пришел в город, потому что сегодня у народа жертвоприношение на высоте;
когда придете в город, застанете его, пока он еще не пошел на ту высоту, на обед; ибо народ не начнет есть, доколе он не придет; потому что он благословит жертву, и после того станут есть званые; итак ступайте, теперь еще застанете его.
И пошли они в город. Когда же вошли в средину города, то вот и Самуил выходит навстречу им, чтоб идти на высоту.
А Господь открыл Самуилу за день до прихода Саулова и сказал:
завтра в это время Я пришлю к тебе человека из земли Вениаминовой, и ты помажь его в правителя народу Моему – Израилю, и он спасет народ Мой от руки Филистимлян; ибо Я призрел на народ Мой, так как вопль его достиг до Меня.
Когда Самуил увидел Саула, то Господь сказал ему: вот человек, о котором Я говорил тебе; он будет управлять народом Моим.
И подошел Саул к Самуилу в воротах и спросил его: скажи мне, где дом прозорливца?
И отвечал Самуил Саулу, и сказал: я прозорливец, иди впереди меня на высоту; и вы будете обедать со мною сегодня, и отпущу тебя утром, и все, что у тебя на сердце, скажу тебе;
а об ослицах, которые у тебя пропали уже три дня, не заботься; они нашлись. И кому все вожделенное в Израиле? Не тебе ли и всему дому отца твоего?
И отвечал Саул и сказал: не сын ли я Вениамина, одного из меньших колен Израилевых? И племя мое не малейшее ли между всеми племенами колена Вениаминова? К чему же ты говоришь мне это?
И взял Самуил Саула и слугу его, и ввел их в комнату, и дал им первое место между зваными, которых было около тридцати человек.
И сказал Самуил повару: подай ту часть, которую я дал тебе и о которой я сказал тебе: «отложи ее у себя».
И взял повар плечо и что было при нем и положил пред Саулом. И сказал [Самуил]: вот это оставлено, положи пред собою и ешь, ибо к сему времени сбережено это для тебя, когда я созывал народ. И обедал Саул с Самуилом в тот день.
И сошли они с высоты в город, и Самуил разговаривал с Саулом на кровле, [и постлали Саулу на кровле, и он спал].
Утром встали они так: когда взошла заря, Самуил воззвал к Саулу на кровлю и сказал: встань, я провожу тебя. И встал Саул, и вышли оба они из дома, он и Самуил.
Когда подходили они к концу города, Самуил сказал Саулу: скажи слуге, чтобы он пошел впереди нас, – и он пошел вперед; – а ты остановись теперь, и я открою тебе, что сказал Бог.