Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
1:4
1:7
1:8
1:9
[Зач. 262.] Па́велъ и Силуа́нъ и Тимоѳе́й це́ркви Солу́нстѣй о Бо́зѣ Отцѣ́ и Го́сподѣ Иису́сѣ Христѣ́: благода́ть ва́мъ и ми́ръ от Бо́га Отца́ на́шего и Го́спода Иису́са Христа́.
Благодари́мъ Бо́га всегда́ о всѣ́хъ ва́съ, помина́нiе о ва́съ творя́ще въ моли́твахъ на́шихъ,
непреста́нно помина́юще ва́ше дѣ́ло вѣ́ры, и тру́дъ любве́, и терпѣ́нiе упова́нiя Го́спода на́шего Иису́са Христа́, предъ Бо́гомъ и Отце́мъ на́шимъ,
вѣ́дяще, бра́тiе возлю́бленная, от Бо́га избра́нiе ва́ше:
я́ко благовѣствова́нiе на́ше не бы́сть къ ва́мъ въ сло́вѣ то́чiю, но и въ си́лѣ, и въ Ду́сѣ Святѣ, и во извѣще́нiи мно́зѣ, я́коже и вѣ́сте, какови́ бы́хомъ въ ва́съ ра́ди ва́съ.
[Зач. 263.] И вы́ подо́бницы бы́сте на́мъ и Го́споду, прiе́мше сло́во въ ско́рби мно́зѣ съ ра́достiю Ду́ха Свята́го,
я́ко бы́ти ва́мъ о́бразъ всѣ́мъ вѣ́рующымъ въ Македо́нiи и Аха́iи.
От ва́съ бо промче́ся сло́во Госпо́дне не то́кмо въ Македо́нiи и Аха́iи, но и во вся́ко мѣ́сто вѣ́ра ва́ша, я́же къ Бо́гу, изы́де, я́ко не тре́бовати на́мъ глаго́лати что́.
Ті́и бо о на́съ возвѣща́ютъ, како́въ вхо́дъ имѣ́хомъ къ ва́мъ, и ка́ко обрати́стеся къ Бо́гу от и́долъ, рабо́тати Бо́гу жи́ву и и́стинну
и жда́ти Сы́на Его́ съ небе́съ, Его́же воскреси́ изъ ме́ртвыхъ, Иису́са, избавля́ющаго на́съ от гнѣ́ва гряду́щаго.
Пαῦλος καὶ Σιλουανὸς καὶ Τιμόθεος τῇ ἐκκλησίᾳ Θεσσαλονικέων ἐν θεῷ πατρὶ καὶ κυρίῳ Ἰησοῦ Χριστῷ χάρις ὑμῖν καὶ εἰρήνη
εὐχαριστοῦμεν τῷ θεῷ πάντοτε περὶ πάντων ὑμῶν μνείαν ποιούμενοι ἐπὶ τῶν προσευχῶν ἡμῶν ἀδιαλείπτως
μνημονεύοντες ὑμῶν τοῦ ἔργου τῆς πίστεως καὶ τοῦ κόπου τῆς ἀγάπης καὶ τῆς ὑπομονῆς τῆς ἐλπίδος τοῦ κυρίου ἡμῶν Ἰησοῦ Χριστοῦ ἔμπροσθεν τοῦ θεοῦ καὶ πατρὸς ἡμῶν
εἰδότες ἀδελφοὶ ἠγαπημένοι ὑπὸ τοῦ θεοῦ τὴν ἐκλογὴν ὑμῶν
ὅτι τὸ εὐαγγέλιον ἡμῶν οὐκ ἐγενήθη εἰς ὑμᾶς ἐν λόγῳ μόνον ἀλλὰ καὶ ἐν δυνάμει καὶ ἐν πνεύματι ἁγίῳ καὶ ἐν πληροφορίᾳ πολλῇ καθὼς οἴδατε οἷοι ἐγενήθημεν ἐν ὑμῖν δι᾿ ὑμᾶς
καὶ ὑμεῖς μιμηταὶ ἡμῶν ἐγενήθητε καὶ τοῦ κυρίου δεξάμενοι τὸν λόγον ἐν θλίψει πολλῇ μετὰ χαρᾶς πνεύματος ἁγίου
ὥστε γενέσθαι ὑμᾶς τύπον πᾶσιν τοῖς πιστεύουσιν ἐν τῇ Μακεδονίᾳ καὶ ἐν τῇ Ἀχαΐᾳ
ἀφ᾿ ὑμῶν γὰρ ἐξήχηται ὁ λόγος τοῦ κυρίου οὐ μόνον ἐν τῇ Μακεδονίᾳ καὶ ἐν τῇ Ἀχαΐᾳ ἀλλ᾿ ἐν παντὶ τόπῳ ἡ πίστις ὑμῶν ἡ πρὸς τὸν θεὸν ἐξελήλυθεν ὥστε μὴ χρείαν ἔχειν ἡμᾶς λαλεῖν τι
αὐτοὶ γὰρ περὶ ἡμῶν ἀπαγγέλλουσιν ὁποίαν εἴσοδον ἔσχομεν πρὸς ὑμᾶς καὶ πῶς ἐπεστρέψατε πρὸς τὸν θεὸν ἀπὸ τῶν εἰδώλων δουλεύειν θεῷ ζῶντι καὶ ἀληθινῷ
καὶ ἀναμένειν τὸν υἱὸν αὐτοῦ ἐκ τῶν οὐρανῶν ὃν ἤγειρεν ἐκ τῶν νεκρῶν Ἰησοῦν τὸν ῥυόμενον ἡμᾶς ἐκ τῆς ὀργῆς τῆς ἐρχομένης
Павлус ва Силвонус ва Тимотиюс ба калисои Таслўникӣ, ки дар Худои Падар ва Исои Масеҳи Худованд аст: файз ва осоиштагӣ аз ҷоноби Падари мо Худо ва Исои Масеҳи Худованд бар шумо бод.
Ҳамеша Худоро барои ҳамаи шумо шукргузорӣ намуда, дар дуоҳои худ шуморо зикр мекунем,
Ва доимо кори имон ва меҳанти муҳаббат ва сабри умеди шуморо, ки ба Худованди мо Исои Масеҳ доред, ба ҳузури Худо ва Падари мо ба ёд меоварем,
Чун медонем, ки шумо, эй бародарон ва эй маҳбубони Худо, баргузида шудаед;
Зеро ки башорати мо назди шумо на танҳо дар сухан балки низ дар қувват ва дар Рўҳулқудс ва дар эътимоди бузурге буд; ва шумо медонед, ки мо дар миёни шумо барои шумо чӣ гуна будем.
Ва шумо тақлидкунандагони мо ва Худованд гардида, каломеро дар ранҷу заҳмати азиме бо шодии Рўҳулқудс қабул кардед,
Ба тавре ки барои ҳамаи имондорони Мақдуния ва Охоия намунаи ибрат шудед.
Зеро ки аз шумо каломи Худованд на танҳо дар Мақдуния ва Охоия шунида шуд, балки имоне ки шумо ба Худо доред, дар ҳама ҷо овоза шуд, ба дараҷае ки моро ҳоҷат нест чизе бигўем.
Зеро вақте ки худи онҳо дар бораи мо ҳикоят мекунанд, мегўянд, ки чӣ гуна мо ба миёни шумо дохил шудем, ва чӣ гуна шумо аз бутҳо гашта ба Худо руҷўъ намудед, то ки Худои Ҳай ва ҳақиқиро бандагӣ кунед
Ва Писари Ўро аз осмон мунтазир шавед, ки Худо Ўро аз мурдагон эҳьё кард, яъне Исоро, ки моро аз ғазаби оянда халосӣ медиҳад.
Синодальный
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
1 Приветствие Церкви в Фессалониках. 2 Павел благодарит, что благовестие его к ним было в силе; 7 слава о их вере пронеслась повсюду.
[Зач. 262.] Павел и Силуан и Тимофей – церкви Фессалоникской в Боге Отце и Господе Иисусе Христе: благодать вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа.
Всегда благодарим Бога за всех вас, вспоминая о вас в молитвах наших,
непрестанно памятуя ваше дело веры и труд любви и терпение упования на Господа нашего Иисуса Христа пред Богом и Отцем нашим,
зная избрание ваше, возлюбленные Богом братия;
потому что наше благовествование у вас было не в слове только, но и в силе и во Святом Духе, и со многим удостоверением, как вы сами знаете, каковы были мы для вас между вами.
[Зач. 263.] И вы сделались подражателями нам и Господу, приняв слово при многих скорбях с радостью Духа Святаго,
так что вы стали образцом для всех верующих в Македонии и Ахаии.
Ибо от вас пронеслось слово Господне не только в Македонии и Ахаии, но и во всяком месте прошла слава о вере вашей в Бога, так что нам ни о чем не нужно рассказывать.
Ибо сами они сказывают о нас, какой вход имели мы к вам, и как вы обратились к Богу от идолов, чтобы служить Богу живому и истинному
и ожидать с небес Сына Его, Которого Он воскресил из мертвых, Иисуса, избавляющего нас от грядущего гнева.