Иму́щiи же вѣ́рныхъ госпо́дiй да не нерадя́тъ о ни́хъ, поне́же бра́тiя су́ть: но па́че да рабо́таютъ, зане́ вѣ́рни су́ть и возлю́блени, и́же благода́ть воспрiе́млющiи. Сiя́ учи́ и моли́.

А́ще ли кто́ и́нако учи́тъ и не приступа́етъ къ здра́вымъ словесе́мъ Го́спода на́шего Иису́са Христа́ и уче́нiю, е́же по благовѣ́рiю,

разгордѣ́ся, ничто́же вѣ́дый, но неду́гуяй о стяза́нiихъ и словопрѣ́нiихъ, от ни́хже быва́етъ за́висть, рве́нiе, хулы́, непщева́нiя лука́ва,

бесѣ́ды злы́я растлѣ́нныхъ человѣ́ковъ умо́мъ и лише́нныхъ и́стины, непщу́ющихъ приобрѣ́тенiе бы́ти благоче́стiе. Отступа́й от таковы́хъ.

Е́сть же сниска́нiе ве́лiе благоче́стiе съ дово́лствомъ.

Ничто́же бо внесо́хомъ въ мíръ се́й: я́вѣ, я́ко ниже́ изнести́ что́ мо́жемъ.

Имѣ́юще же пи́щу и одѣя́нiе, си́ми дово́лни бу́демъ.

А хотя́щiи богати́тися впа́даютъ въ напа́сти и сѣ́ть, и въ по́хоти мно́ги несмы́сленны и врежда́ющыя, я́же погружа́ютъ человѣ́ки во всегуби́телство и поги́бель:

ко́рень бо всѣ́мъ злы́мъ сребролю́бiе е́сть, его́же нѣ́цыи жела́юще заблуди́ша от вѣ́ры, и себе́ пригвозди́ша болѣ́знемъ мно́гимъ.

Ты́ же, о, человѣ́че Бо́жiй, си́хъ бѣ́гай: [Зач. 288.] гони́ же пра́вду, благоче́стiе, вѣ́ру, любо́вь, терпѣ́нiе, кро́тость:

подвиза́йся до́брымъ по́двигомъ вѣ́ры, е́млися за вѣ́чную жи́знь, въ ню́же и зва́нъ бы́лъ еси́, и исповѣ́далъ еси́ до́брое исповѣ́данiе предъ мно́гими свидѣ́тели.

Завѣщава́ю ти́ предъ Бо́гомъ оживля́ющимъ вся́ческая, и Христо́мъ Иису́сомъ свидѣ́телствовавшимъ при Понті́йстѣмъ Пила́тѣ до́брое исповѣ́данiе:

соблюсти́ тебѣ́ за́повѣдь нескве́рну и незазо́рну, да́же до явле́нiя Го́спода на́шего Иису́са Христа́,

е́же во своя́ времена́ яви́тъ блаже́нный и еди́нъ си́льный, Ца́рь ца́рствующихъ и Госпо́дь госпо́дствующихъ,

еди́нъ имѣ́яй безсме́ртiе и во свѣ́тѣ живы́й непристу́пнѣмъ, Его́же никто́же ви́дѣлъ е́сть от человѣ́къ, ниже́ ви́дѣти мо́жетъ: ему́же че́сть и держа́ва вѣ́чная. Ами́нь.

[Зач. 289.] Бога́тымъ въ ны́нѣшнемъ вѣ́цѣ запреща́й не высокому́дрствовати, ниже́ упова́ти на бога́тство погиба́ющее, но на Бо́га жи́ва, даю́щаго на́мъ вся́ оби́лно въ наслажде́нiе:

благо́е дѣ́лати, богати́тися въ дѣ́лѣхъ до́брыхъ, благопода́тливымъ бы́ти, общи́телнымъ,

сокро́вищующе себѣ́ основа́нiе добро́ въ бу́дущее, да прiи́мутъ вѣ́чную жи́знь.

О, Тимоѳе́е, преда́нiе сохрани́, уклоня́яся скве́рныхъ суесло́вiй и прекосло́вiй лжеиме́ннаго ра́зума:

о не́мже нѣ́цыи хва́лящеся, о вѣ́рѣ погрѣши́ша. Благода́ть съ тобо́ю. Ами́нь.
Коне́цъ посла́нiю пе́рвому е́же къ Тимоѳе́ю свята́го апо́стола Па́вла: и́мать въ себѣ́ гла́въ 6, зача́лъ же церко́вныхъ 12.

Украинский (Огієнко)

Усі раби, які під ярмом, нехай уважають панів своїх гідними всякої чести, щоб не зневажалися Боже Ім́я та наука.

А ті, хто має панів віруючих, не повинні недбати про них через те, що браття вони, але нехай служать їм тим більше, що вони віруючі та улюблені, що вони добродійства Божі приймають.
Оцього навчай та нагадуй!

А коли хто навчає інакше, і не приступає до здорових слів Господа нашого Ісуса Христа та до науки, що вона за правдивою вірою,

той згордів, нічого не знає, але захворів на суперечки й змагання, що від них повстають заздрість, сварки, богозневаги, лукаві здогади,

постійні сварні між людьми зіпсутого розуму й позбавлених правди, які думають, ніби благочестя то зиск.
Цурайся таких!

Великий же зиск то благочестя із задоволенням.

Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести.

А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того.

А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль.

Бо корень усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання.

Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за правдою, благочестям, вірою, любов́ю, терпеливістю, лагідністю!

Змагай добрим змагом віри, ухопися за вічне життя, до якого й покликаний ти, і визнав був добре визнання перед свідками багатьома.

Наказую перед Богом, що оживлює все, і перед Христом Ісусом, Який добре визнання засвідчив за Понтія Пилата,

щоб додержав ти заповідь чистою та бездоганною аж до з́явлення Господа нашого Ісуса Христа,

що його свого часу покаже блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами,

Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може.
Честь Йому й вічна влада, амінь!

Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток,

щоб робили добро, багатилися в добрих ділах, були щедрі та пильні,

щоб збирали собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб прийняти правдиве життя.

О Тимофію, бережи передання, стережися марного базікання та суперечок знання, неправдиво названого так.

Дехто віддався йому, та й від віри відпав.
Благодать з тобою.
Амінь.

Латинский (Nova Vulgata)

Quicumque sunt sub iugo, servi dominos suos omni honore di gnos arbitrentur, ne nomen Dei et doctrina blasphemetur.

Qui autem fideles habent dominos, non contemnant, quia fratres sunt, sed magis serviant, quia fideles sunt et dilecti, qui beneficii participes sunt. Haec doce et exhortare.

Si quis aliter docet et non accedit sanis sermonibus Domini nostri Iesu Christi et ei, quae secundum pietatem est, doctrinae,

superbus est, nihil sciens, sed languens circa quaestiones et pugnas verborum, ex quibus oriuntur invidiae, contentiones, blasphemiae, suspiciones malae,

conflictationes hominum mente corruptorum et qui veritate privati sunt, existimantium quaestum esse pietatem.

Est autem quaestus magnus pietas cum sufficientia.

Nihil enim intulimus in mundum, quia nec auferre quid possumus;

habentes autem alimenta et quibus tegamur, his contenti erimus.

Nam qui volunt divites fieri, incidunt in tentationem et laqueum et desideria multa stulta et nociva, quae mergunt homines in interitum et perditionem;

radix enim omnium malorum est cupiditas, quam quidam appetentes erraverunt a fide et inseruerunt se doloribus multis.

Tu autem, o homo Dei, haec fuge; sectare vero iustitiam, pietatem, fidem, caritatem, patientiam, mansuetudinem.

Certa bonum certamen fidei, apprehende vitam aeternam, ad quam vocatus es, et confessus es bonam confessionem coram multis testibus.

Praecipio tibi coram Deo, qui vivificat omnia, et Christo Iesu, qui testimonium reddidit sub Pontio Pilato bonam confessionem,

ut serves mandatum sine macula irreprehensibile usque in adventum Domini nostri Iesu Christi,

quem suis temporibus ostendet beatus et solus potens, Rex regnantium et Dominus dominantium,

qui solus habet immortalitatem, lucem habitans inaccessibilem, quem vidit nullus hominum nec videre potest; cui honor et imperium sempiternum. Amen.

Divitibus huius saeculi praecipe non superbe sapere neque sperare in incerto divitiarum sed in Deo, qui praestat nobis omnia abunde ad fruendum,

bene agere, divites fieri in operibus bonis, facile tribuere, communicare,

thesaurizare sibi fundamentum bonum in futurum, ut apprehendant veram vitam.

O Timothee, depositum custodi, devitans profanas vocum novitates et oppositiones falsi nominis scientiae,

quam quidam profitentes circa fidem aberraverunt. Gratia vobiscum.

Узбекский

Языки

Қуллик бўйинтуруғи остида бўлганлар ўз хўжайинларини камоли эҳтиромга лойиқ ҳисобласинлар. Яна Худонинг исми ва таълимоти ҳақоратга дучор бўлмасин.

Хўжайинлари имонли бўлган қуллар, “Энди бир-биримизга биродар бўлиб қолдик”, деб хўжайинларига илтифотсизлик қилмасинлар. Аксинча, яна кўпроқ тиришиб хизмат қилсинлар. Чунки бу хайрли хизматдан фойда кўрадиган хўжайинлар севикли имонлилардир. Булар ҳақида таълим бер ва насиҳат қил.

Агар ким ўзгача таълимотни ёйса ва Раббимиз Исо Масиҳнинг ҳақиқий каломларига асосланган динимиз таълимотига қулоқ солмаса,

у босар-тусарини билмай қолган нодондир. Бундай одам баҳслашиш ва масала талашиш касалига йўлиққан, унинг гаплари ғайирлик, жанжал, бўҳтон ва ёлғон чақиқларга сабаб бўлади.

Ғаламис, фикри бузуқ, ҳақиқатдан маҳрум, дин-диёнатни фойда манбаи деб ҳисобловчи бундай одамлардан ўзингни четга ол*.

Ҳақиқатан ҳам, қаноатли киши учун художўйликдан фойда жуда катта.

Биз дунёга ҳеч нарса келтирмадик, ундан ҳеч нарса олиб кетолмаслигимиз ҳам аниқ.

Ейиш учун ризқ-рўз ва кийиш учун кийим бўлса, шулар билан қаноат ҳосил қилайлик.

Бойликка интилганлар васваса тузоғига илинадилар, инсонларни балою ҳалокатга йўлиқтирувчи кўп бемаъни ва зарарли ҳавасларга қурбон бўладилар.

Ҳар турли ёмонликнинг томири пулпарастликдир. Баъзилар бойликка ружу қўйиб, имондан қайтдилар ва ўзларини кўпгина азобларга дучор қилдилар.

Эй Худонинг қули, сен булардан ўзингни четга торт. Аксинча, солиҳлик, художўйлик, имон, севги, сабр-тоқат ва мулойимликнинг пайидан бўл.

Имон учун бўлган улуғ курашда жон-жаҳдинг билан ҳаракат қил, абадий ҳаётни қаттиқ ушлаб тур. Худо сени шунинг учун даъват этган, сен улуғ имонни кўп гувоҳлар олдида очиқ тан олгансан.

Исо Масиҳ ҳам борлиққа ҳаёт бағишлаган Худо ва Пўнтий Пилатнинг олдида улуғ имонни очиқ тан олган эди, Унинг ҳузурида сенга буюраман:

Раббимиз Исо Масиҳ кўкдан тушиб кўрингунча, Худо буйруғини бенуқсон ва беғубор қўриқла.

Мана Худо Ўзи хоҳлаган пайтда Исо Масиҳни улуғворлик билан намоён қилади.Худо – ягона муборак Ҳоким, подшоҳларнинг Подшоҳи, хўжайинларнинг Хўжайини,

ўлмасликнинг якка моликидир. У яқинлашиб бўлмайдиган нурда туради, Уни ҳеч бир инсон кўрмаган ҳамда кўриши мумкин эмас. Унга абадий шон-шуҳрат ва салтанат бўлсин! Омин.

Бу дунёда бойлик топган одамларга мағрурланмасликни ва бевафо бойликка умид боғламасликни буюр. Завқ олишимиз учун ҳар нарсани мўл-кўл эҳсон этган барҳаёт Худога умид боғласинлар.

Яхши ишларга бой, хайрихоҳ, сахий ва ҳаммага улфат бўлсинлар.

Келажакда ҳақиқий ва мангу ҳаётга эришмоқ учун, ўзларига соғлом таянч бўладиган маънавий* хазина тўпласинлар.

Эй Тимўтий, сенга ишониб топширилган омонатни эҳтиёт қил. Худога мақбул бўлмаган қуруқ гаплар ва ёлғондан “билим” дейилган пуч фикрлардан узоқлаш.

Баъзилар бу фикрларни тан олиб, имондан адашдилар.Худонинг инояти сенга ёр бўлсин. Омин.