И собра́ ца́рь Соломо́нъ се́дмьдесятъ ты́сящъ муже́й нося́щихъ бремена́ и о́смьдесятъ ты́сящахъ каменосѣ́чцевъ въ гора́хъ, приста́вленныхъ же надъ ни́ми три́ ты́сящы и ше́сть со́тъ.

И посла́ Соломо́нъ къ хира́му царю́ ти́рску, глаго́ля: я́коже сотвори́лъ еси́ съ дави́домъ отце́мъ мои́мъ и посла́лъ еси́ ему́ ке́дры, да сози́ждетъ себѣ́ до́мъ, въ не́мже ему́ обита́ти,

и се́, а́зъ сы́нъ его́ созида́ю до́мъ и́мени Го́спода Бо́га моего́, да освяшу́ его́ ему́, е́же кади́ти предъ ни́мъ ѳимiа́мъ арома́товъ и предложе́нiе всегда́, и возноси́ти всесожже́нiя вы́ну, у́тро и къ ве́черу, и въ суббо́ты, и въ новоме́сячiихъ, и въ пра́здницѣхъ Го́спода Бо́га на́шего: во вѣ́къ сiе́ бо Изра́или:

и до́мъ, его́же а́зъ созида́ю, вели́къ, вели́къ бо е́сть Госпо́дь Бо́гъ на́шъ па́че всѣ́хъ бого́въ,

и кто́ возмо́жетъ созда́ти ему́ до́мъ? а́ще бо небо и небо небесе́ не мо́гутъ вмѣсти́ти сла́вы его́: и кто́ а́зъ, созида́яй ему́ до́мъ? но то́кмо е́же кади́ти ѳимiа́мъ предъ ни́мъ:

ны́нѣ у́бо посли́ мнѣ́ му́жа му́дра, и́же вѣ́сть дѣла́ твори́ти въ зла́тѣ и сребрѣ́, и мѣ́ди и желѣ́зѣ, и порфи́рѣ и въ че́рвлени и въ синетѣ́, и и́же зна́етъ вая́ти вая́нiе, съ му́дрыми, и́же у мене́ во Иуде́и и во Иерусали́мѣ, я́же угото́ва дави́дъ оте́цъ мо́й:

и посли́ ми древа́ ке́дрова и Арке́вѳова и пе́вгова от Лива́на, вѣ́мъ бо а́зъ, я́ко раби́ твои́ умѣ́ютъ сѣщи́ древа́ от Лива́на:

и се́, раби́ твои́ съ рабы́ мои́ми по́йдутъ, да угото́ваютъ мнѣ́ древа́ мно́га, до́мъ бо, его́же а́зъ созида́ю, вели́къ и пресла́венъ:

и се́, дѣ́лателемъ, и́же сѣку́тъ древа́, да́хъ въ пи́щу рабо́мъ твои́мъ пшени́цы мѣ́ръ два́десять ты́сящъ и ячме́ня мѣ́ръ два́десять ты́сящъ, и вина́ мѣ́ръ два́десять ты́сящъ и еле́а мѣ́ръ два́десять ты́сящъ.

Рече́ же хира́мъ ца́рь ти́рскiй чрезъ писа́нiе и посла́ къ Соломо́ну, глаго́ля: поне́же возлюби́ Госпо́дь лю́ди своя́, поста́ви тя́ надъ ни́ми царя́.

И рече́ хира́мъ: благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ, и́же сотвори́ не́бо и зе́млю, и́же даде́ дави́ду царю́ сы́на прему́дра и уче́на, и у́мна и разу́мна, и́же сози́ждетъ до́мъ Го́споду и до́мъ ца́рству своему́:

и ны́нѣ посла́хъ тебѣ́ му́жа му́дра и свѣ́дуща ра́зумъ, хира́ма раба́ моего́:

ма́терь его́ от дще́рей да́новыхъ, оте́цъ же его́ му́жъ ти́рянинъ, и́же вѣ́сть дѣ́лати въ зла́тѣ и сребрѣ́, и въ мѣ́ди и въ желѣ́зѣ, и въ ка́менiихъ и въ древа́хъ, и тка́ти въ порфи́рѣ и въ синетѣ́ и въ виссо́нѣ и въ червлени́цѣ, и вая́ти вся́кую рѣ́зь, и разумѣ́ти вся́ко разумѣ́нiе, ели́ка а́ще да́си ему́, съ му́дрыми твои́ми и съ му́дрыми господи́на моего́ дави́да, отца́ твоего́:

и ны́нѣ пшени́цу и ячме́нь, и еле́й и вино́, я́же обѣща́лъ еси́, господи́не мо́й, посли́ рабо́мъ твои́мъ,

мы́ же бу́демъ сѣщи́ древа́ от Лива́на на вся́ку потре́бу твою́ и по́слемъ я́ плота́ми по мо́рю Иоппі́йскому, ты́ же приведе́ши я́ во Иерусали́мъ.

И собра́ Соломо́нъ всѣ́хъ муже́й прише́лцевъ, и́же бя́ху въ земли́ Изра́илевѣ, по сочте́нiю, и́мже сочте́ и́хъ дави́дъ оте́цъ его́, и обрѣ́тени су́ть сто́ пятьдеся́тъ три́ ты́сящы и ше́сть со́тъ:

сотвори́ же от ни́хъ се́дмьдесятъ ты́сящъ бременоно́сцевъ и о́смьдесятъ ты́сящъ каменосѣ́чцевъ, три́ ты́сящы и ше́сть со́тъ приста́вники надъ дѣла́ми людски́ми.

Украинский (Огієнко)

І відлічив Соломон сімдесят тисяч чоловіка носіїв та вісімдесят тисяч чоловіка каменотесів у горах, а керівників над ними три тисячі й шість сотень.

І послав Соломон до Хірама, царя тирського, говорячи: Як зробив ти з батьком моїм Давидом, і послав був йому кедри на будову дому його, щоб сидіти в ньому, так зроби й мені.

Ось я будую храм для Ймення Господа, Бога мого, щоб присвятити Йому, щоб кадити перед Його лицем запашне кадило, і для постійного покладення хліба та для цілопалення на ранок і на вечір, на суботи й на молодики та на свята Господа, Бога нашого.
Навіки це над Ізраїлем!

А храм, якого я будую, великий, бо Бог наш більший від усіх богів!

А хто має силу збудувати Йому храма, коли небо й небеса небес не обіймають Його?
І хто я, що збудую Йому храма?
Хіба тільки на кадіння перед лицем Його!

А тепер пошли мені чоловіка, здібного до роботи в золоті, і в сріблі, і в міді, і в залізі, і в пурпурі, і в червені, і в блакиті, і що вміє вирізувати різьби, разом із тими мистцями, що зо мною в Юді та в Єрусалимі, яких приготовив батько мій Давид.

І пошли мені з Ливану дерева кедрового, кипарисового та сандалового, бо я знаю, що твої раби вміють рубати дерева ливанські.
І оце мої раби будуть рабами твоїми,

щоб наготовити мені безліч дерева, бо цей храм, що я будую, буде великий та пишний!

А ось дереворубам, що стинають дерева, рабам твоїм, дав я пшениці, як поживи, двадцять тисяч корів, та ячменю двадцять тисяч корів, і вина двадцять тисяч батів, і оливи двадцять тисяч батів.

І сказав Хірам, цар тирський, листом і послав до Соломона: Через любов Господа до народу Свого поставив Він тебе над ними за царя.

І сказав Хірам: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що вчинив небеса та землю, що дав цареві Давидові сина мудрого, який має розум та багатий на знання, що збудує дім Господній та дім царський для себе!

А тепер я посилаю мудрого чоловіка, що має знання, Хурам-Аві,

сина жінки з Данових дочок, а батько його тирянин, що вміє робити в золоті та в сріблі, в міді, в залізі, в каміннях та в деревах, у пурпурі й у блакиті, і в віссоні, і в червені, і різати всяку різьбу, і виконувати всяку думку, що буде дана йому з мистцями твоїми та з мистцями пана мого Давида, батька твого.

А тепер пшеницю й ячмінь, оливу та вино, про які казав мій пан, нехай посилає своїм рабам.

А ми нарубаємо дерев із Ливану за всякою твоєю потребою, і спровадимо їх тобі плотами морем до Яфи, а ти спровадиш їх до Єрусалиму.

І перелічив Соломон усіх людей приходьків, що в Ізраїлевому Краї, за переліком, що перелічив був їх його батько Давид, і було знайдено їх сто й п́ятдесят тисяч і три тисячі й шість сотень.

І він зробив із них сімдесят тисяч носіїв та вісімдесят тисяч каменотесів у горах, та тридцять тисяч і шість сотень керівників, що спонукували той народ до праці.

Немецкий (GNB)

Er ließ 80000 Mann zum Frondienst ausheben, die als Steinbrecher in den Bergen von Juda arbeiten mussten, und 70000 Mann, die die Steinblöcke abtransportierten. Weitere 3600 Mann setzte er als Aufseher ein.

Dann schickte er eine Gesandtschaft zum König Hiram von Tyrus und ließ ihm sagen:

»Du hast schon meinen Vater David unterstützt, als er sich einen Palast bauen wollte, und hast ihm dazu Zedernholz geliefert.

Jetzt bin ich selbst im Begriff, einen Tempel zu bauen, ein Haus für den Namen des HERRN, meines Gottes, das ihm geweiht sein soll. Wir wollen darin für ihn Weihrauch verbrennen und ständig geweihte Brote auflegen. Jeden Morgen und Abend, am Sabbat, am Neumond und an den Festen des HERRN, unseres Gottes, sollen dort Brandopfer dargebracht werden. Dazu sind wir Israeliten für alle Zeiten verpflichtet.

Das Haus, das ich bauen will, muss sehr groß werden, weil unser Gott größer ist als alle anderen Götter.

Für ihn lässt sich eigentlich gar kein Haus bauen. Der ganze Himmel, so unendlich weit er auch ist – für ihn ist er noch zu klein! Wie könnte ich ihm da ein Haus bauen? Nur ein Heiligtum, in dem ihm Opfer dargebracht werden, kann ich ihm bauen.

Und nun meine Bitte: Schicke mir einen tüchtigen Künstler, der alle Arbeiten in Gold, Silber, Bronze und Eisen ausführen kann. Ebenso muss er rote, karmesinrote und blaue Wolle verarbeiten können und auch auf Schnitzarbeiten muss er sich verstehen. Er soll alle diese Arbeiten zusammen mit den Künstlern aus Juda und Jerusalem ausführen, die hier bei mir sind und die schon mein Vater David angestellt hat.

Schicke mir auch Zedern- und Zypressenstämme und anderes Edelholz aus dem Libanon-Gebirge! Ich weiß ja, wie gut deine Leute dort Holz zu schlagen verstehen. Auch dabei sollen meine Arbeiter den deinen zur Hand gehen.

Auf diese Weise soll eine große Menge Bauholz zurechtgemacht werden, weil der Tempel, den ich bauen will, so groß und prächtig werden muss.

Für die Verpflegung deiner Leute, die das Holz fällen, will ich dir 4000 Tonnen Weizen, 4000 Tonnen Gerste, 4000 Hektoliter Olivenöl und 4000 Hektoliter Wein liefern.«

Darauf ließ König Hiram von Tyrus Salomo eine schriftliche Botschaft überbringen, in der es hieß: »Der HERR muss sein Volk sehr lieben, weil er dich als König eingesetzt hat!«

Weiter schrieb Hiram: »Der HERR, der Gott Israels, der Himmel und Erde geschaffen, sei gepriesen! Er hat König David einen tüchtigen, klugen Sohn geschenkt. Es ist ein weiser Entschluss, dass du ihm einen Tempel bauen willst und dir selbst einen Regierungspalast.

Ich werde dir dazu einen tüchtigen und begabten Künstler schicken, meinen Meister Hiram.

Seine Mutter kommt aus dem Stamm Dan, sein Vater aber von hier aus Tyrus. Er versteht sich auf alle Arbeiten in Gold, Silber, Bronze, Eisen, Stein und Holz, ebenso auf die Verarbeitung von roter, blauer und karmesinroter Wolle und von Leinen sowie auf Schnitzarbeiten aller Art. Er kann alles entwerfen, was du bei ihm in Auftrag gibst, und ist bereit, mit deinen Künstlern und denen deines verehrten Vaters David zusammenzuarbeiten.

Habe die Güte, die angekündigte Sendung von Weizen, Gerste, Wein und Öl abzuschicken.

Wir unsererseits werden im Libanon-Gebirge so viel Holz fällen, wie du benötigst. Ich lasse die Stämme in Flößen an der Küste entlang bis nach Jafo bringen. Von dort können deine Leute sie nach Jerusalem weitertransportieren.«

Salomo ließ im ganzen Land die Fremden zählen, die in Israel Aufnahme gefunden hatten. Auch sein Vater David hatte das schon einmal getan. Die jetzige Zählung ergab 153600 Männer.

Davon ließ Salomo 80000 in den Bergen von Juda als Steinbrecher arbeiten, weitere 70000 als Lastträger für den Transport der Steine, und 3600 setzte er als Aufseher ein, um die Leute zur Arbeit anzuhalten.

Таджикский

Языки

Ва Сулаймон қарор дод, ки хонае ба номи Парвардигор, ва хонае барои подшоҳии худаш бино кунад.

Ва Сулаймон ҳафтод ҳазор нафар барои боркашӣ, ва ҳаштод ҳазор нафар барои сангтарошӣ дар кӯҳистон, ва се ҳазору шашсад нафар барои назорати онҳо дар шумор овард.

Ва Сулаймон назди Ҳуром, подшоҳи Сур, фиристода, гуфт: «Чунон ки бо падарам Довуд рафтор намуда, барои ӯ чӯби арз фиристодаӣ, то ки хонае барои истиқомати худ бино кунад, ончунон бо ман рафтор намо.

Инак, ман хонае ба номи Парвардигор Худои худ бино менамоям, то ки онро ба Ӯ пок кунам, бухури хушбӯе ба ҳузури Ӯ бисӯзонам, ва нони тақдими доимӣ ва қурбониҳои сӯхтании субҳу шомро дар шанбеҳо ва навмоҳҳо ва идҳои Парвардигор Худои мо тақдим намоям, ки ин ба таври ҷовидона ба Исроил фармуда шудааст.

Ва хонае ки ман бино менамоям, бузург аст, зеро ки Худои мо аз ҳамаи худоён бузургтар аст.

Ва кист, ки қувват дошта бошад хонае барои Ӯ бино намояд, дар сурате ки осмон ва осмони осмонҳо наметавонад Ӯро ғунҷоиш диҳад? Ва ман кистам, ки хонае барои Ӯ бино намоям? Магар фақат барои он ки ба ҳузури Ӯ бухур бисӯзонам.

Ва алҳол касеро ба ман бифирист, ки дар сохтани ашё аз тилло ва нуқра ва мис ва оҳан ва нахҳои арғувонӣ ва қирмизӣ ва лоҷвардӣ моҳир бошад, ва кандакориро донад, то ки вай бо ҳунармандоне ки назди ман дар Яҳудо ва Уршалим ҳастанд, ва онҳоро падарам Довуд тайёр кардааст, бошад.

Ва дарахтони арз, сарв ва сандал аз Лубнон барои ман бифирист, зеро ман медонам, ки бандагони ту аз ӯҳдаи буридани дарахтони Лубнон мебароянд; ва инак, бандагони ман бо бандагони ту хоҳанд буд,

То ки чӯбу тахтаи зиёде барои ман тайёр кунанд, зеро хонае ки ман бино менамоям, бузург ва аҷоиб хоҳад буд.

Ва инак, ман барои таъминоти дарахтбуроне ки дарахтбурӣ мекунанд, барои бандагони ту бист ҳазор кӯр гандум, ва бист ҳазор кӯр ҷав, ва бист ҳазор бат май, ва бист ҳазор бат равған медиҳам».

Ва Ҳуром, подшоҳи Сур, бо номае ҷавоб гардонида, ба Сулаймон фиристод: «Азбаски Парвардигор қавми Худро дӯст медорад, туро бар онҳо подшоҳ гардонидааст».

Ва Ҳуром гуфт: «Муборак аст Парвардигор Худои Исроил, офарандаи осмон ва замин, ки ба подшоҳ Довуд писари донишманди ҳакими соҳиби ақлу фаҳмро ато намудааст, ки вай хонае барои Парвардигор ва хонае барои подшоҳии худаш бино менамояд.

Ва алҳол ман Ҳуромро, ки марди донои ҳакими соҳибфаҳме аз ҳунармандони падари ман аст, фиристодам,

Ки вай писари зане аз духтарони Дон аст, ва падараш марди сурӣ буд; вай дар сохтани ашё аз тилло ва нуқра ва мис ва оҳан ва санг ва чӯб ва нахҳои арғувонӣ ва лоҷвардӣ ва катонӣ ва қирмизӣ, ва дар иҷрои ҳар навъ кандакорӣ ва ҳар саънати нозуке нафисе ки ба зиммаи вай бо якҷоягии ҳунармандони ту ва ҳунармандони хоҷаам, падарат Довуд, гузошта шавад, усто мебошад.

Ва алҳол, гандум ва ҷав ва равған ва майро, ки хоҷаам дар бораи онҳо сухан рондааст, ба бандагони худ бифирист.

Ва мо дарахтонро аз Лубнон ба миқдори даркории ту бурида, ба шакли амадҳо бо роҳи баҳр ба Ёфӯ хоҳем овард, ва ту онҳоро ба Уршалим хоҳӣ бурд».

Ва Сулаймон ҳамаи мардони ғариберо, ки дар замини Исроил буданд, баъд аз саршумории онҳо, ки падараш Довуд ба амал оварда буд, дар шумор овард, ва онҳо саду панҷоҳу се ҳазору шашсад нафар баромаданд.

Ва аз онҳо ҳафтод ҳазор нафарро ҳамчун боркашон, ва ҳаштод ҳазор нафарро ҳамчун сангтарошон дар кӯҳистон, ва се ҳазору шашсад нафарро ҳамчун нозироне ки қавмро кор мефармоянд, таъин намуд.