И даде́ и́мъ оте́цъ и́хъ мно́ги да́ры: сребро́ и зла́то, и ору́жiе со гра́ды крѣ́пкими во Иуде́и, ца́рство же даде́ Иора́му, поне́же се́й бѣ́ пе́рвенецъ.

И воста́ Иора́мъ на ца́рство свое́, и укрѣпи́ся, и изби́ всю́ бра́тiю свою́ мече́мъ и нѣ́кiихъ от нача́лникъ Изра́илевыхъ.

Три́десяти и дву́ лѣ́тъ бѣ́ Иора́мъ, егда́ нача́ ца́рствовати, и о́смь лѣ́тъ ца́рствова во Иерусали́мѣ,

и хожда́ше по путе́мъ царе́й Изра́илевыхъ, я́коже содѣ́ла до́мъ Ахаа́вль: дщи́ бо Ахаа́вля бы́сть жена́ его́: и сотвори́ зло́е предъ Го́сподемъ.

И не хотѣ́ Госпо́дь искорени́ти до́му дави́дова ра́ди завѣ́та, его́же завѣща́ съ дави́домъ, и я́коже рече́ ему́, да́ти ему́ свѣти́лникъ и сыно́мъ его́ во вся́ дни́.

Во дне́хъ о́нѣхъ отступи́ Едо́мъ от Иу́ды и поста́ви себѣ́ царя́.

И по́йде Иора́мъ съ нача́лники свои́ми, и вся́ ко́нница съ ни́мъ: и бы́сть, и воста́ но́щiю, и порази́ Едо́ма, и́же обы́де о́крестъ его́, и нача́лники колесни́цъ: и побѣго́ша лю́дiе въ селе́нiя своя́.

И отступи́ от Иу́ды Едо́мъ да́же до сего́ дне́ того́жде вре́мене и ловна́ отступи́ изъ подъ руки́ его́, зане́ оста́ви Го́спода Бо́га оте́цъ свои́хъ:

и́бо то́й сотвори́ высо́кая бо градѣ́хъ Иу́диныхъ, и блуди́ти сотвори́ обита́ющихъ во Иерусали́мѣ и прельсти́ Иу́ду.

И прiи́де къ нему́ писа́нiе от илiи́ проро́ка, глаго́ля: сiя́ рече́ Госпо́дь Бо́гъ дави́да отца́ твоего́: поне́же не ходи́лъ еси́ по пути́ Иосафа́та отца́ твоего́ и въ путе́хъ а́сы царя́ Иу́дина,

и ходи́лъ еси́ въ путе́хъ царе́й Изра́илевыхъ, и блуди́ти сотвори́лъ еси́ Иу́ду и обита́ющихъ во Иерусали́мѣ, я́коже соблуди́ до́мъ Ахаа́вль, и бра́тiю твою́, сы́ны отца́ твоего́, лу́чшхъ тебе́ изби́лъ еси́,

се́, Госпо́дь порази́тъ тя́ я́звою вели́кою съ людьми́ твои́ми и съ сынми́ твои́ми и съ жена́ми твои́ми и со всѣ́мъ имѣ́нiемъ твои́мъ:

ты́ же бу́деши въ я́звѣ лю́тѣй, въ болѣ́зни чре́ва, до́ндеже изы́дутъ вну́тренняя твоя́ съ я́звою от дні́й во дни́.

И воздви́же Госпо́дь на Иора́ма иноплеме́нники и Ара́вовъ и сопредѣ́лныя еѳiо́пы:

и взыдо́ша на Иу́ду, и преодолѣ́ша, и плѣни́ша вся́ сокро́вища, я́же обрѣто́ша въ дому́ царе́вѣ, и сыно́въ его́ и дще́ри его́ и жены́ его́, и не оста́ся ему́ сы́нъ, то́кмо Охозі́а ме́ншiй сыно́въ его́.

И по си́хъ всѣ́хъ порази́ его́ Госпо́дь чре́ва болѣ́знiю неизцѣ́льною.

И бы́сть от дні́й во дни́, и егда́ прiи́де вре́мя дні́й два́ дни́, и изы́де чре́во его́ съ болѣ́знiю, и у́мре въ разслабле́нiи лю́тѣмъ. И не сотвори́ша ему́ лю́дiе по обы́чаю погребе́нiя, я́коже погребе́нiе отце́мъ его́.

Три́десяти двою́ лѣ́тъ бя́ше, егда́ ца́рствовати нача́, и о́смь лѣ́тъ ца́рствова во Иерусали́мѣ: ходи́ же не хва́льно, и погребо́ша его́ во гра́дѣ дави́довѣ, оба́че не во гробѣ́хъ ца́рскихъ.

Украинский (Огієнко)

І спочив Йосафат із своїми батьками.
І був він похований із своїми батьками в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Єгорам.

І були в нього брати, Йосафатові сини: Азарія, і Єхіїл, і Захарій, і Азарія, і Михаїл, і Шефатія, усі вони сини Йосафата, Ізраїлевого царя.

І дав їм їхній батько великі подарунки срібла, і золота, і коштовності з твердинними містами в Юді, а царство дав Єгорамові, бо він первороджений.

І став Єгорам на царстві батька.
І зміцнився він, і позабивав усіх братів своїх мечем, а також декого з Ізраїлевих зверхників.

Єгорам був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, і царював вісім літ в Єрусалимі.

І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, як робив Ахавів дім, бо Ахавова дочка була йому за жінку.
І робив він зло в Господніх очах.

Та не хотів Господь погубити Давидів дім ради заповіту, що склав був із Давидом, і як говорив дати світильника йому та синам його по всі дні.

За його днів відпав був Едом з-під Юдиної руки, і настановили над собою царя.

І пішов Єгорам зо своїми зверхниками, і всі колесниці з ним.
І сталося, що він устав уночі та й побив Едома, що оточив був його, та зверхників колесниць.

І відпав Едом з-під Юдиної руки, і так є аж до цього дня.
Тоді того часу відпала й Лівна з-під руки його, бо він покинув Господа, Бога своїх батьків.

Також він наробив пагірків по Юдиних містах, і вчинив перелюбами єрусалимських мешканців, а Юду звів.

І прийшов до нього лист від пророка Іллі такого змісту: Так говорить Господь, Бог Давида, твого батька: За те, що не ходив ти дорогами Йосафата, свого батька, і дорогами Аси, Юдиного царя,

а ходив дорогою Ізраїлевого царя, і вчинив перелюбниками Юду та мешканців Єрусалиму, як чинив перелюбниками дім Ахавів, а також братів своїх, дім свого батька, ліпших від тебе, ти позабивав,

то ось ударить Господь великою поразою в народі твоїм, і в синах твоїх, і в жінках твоїх, і в усьому маєтку твоєму.

А ти будеш у великих хворобах, у хворобі нутра свого, аж вийдуть нутрощі твої через довгочасну хворобу.

І збудив Господь на Єгорама духа филистимлян та арабів, що при етіопах.

І вийшли вони на Юду, і ввірвалися до нього, і позабирали ввесь маєток, що знаходився в царському домі, а також синів його та жінок його.
І не позосталося в нього сина, окрім Єгоахаза, наймолодшого з синів його.

А по всьому тому вдарив його Господь у нутрощах його невидужною хворобою.

І сталося по певному часі, коли надійшов кінець двох років, вийшли його нутрощі від хвороби його, і він помер у тяжких болях.
А народ його не зробив для нього спалення пахощів, як робили спалення батькам його.

Він був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, а царював вісім літ в Єрусалимі.
І відійшов він, і ніхто за ним не жалував;
і поховали його в Давидовому Місті, та не в царських гробах.

Немецкий (GNB)

Языки

Als Joschafat starb, wurde er neben seinen Vorfahren in der Davidsstadt bestattet. Sein Sohn Joram wurde sein Nachfolger.

Joram hatte mehrere Brüder: Asarja, Jehiël, Secharja, Asarja, Michael und Schefatja. Sie alle waren Söhne von König Joschafat.

Ihr Vater schenkte ihnen viel Gold, Silber und andere Kostbarkeiten; außerdem gab er ihnen befestigte Städte in Juda. Die Königswürde aber übertrug er Joram, weil dieser der erste Sohn war.

Als Joram anstelle seines Vaters König geworden war und die Herrschaft fest in der Hand hatte, ließ er alle seine Brüder töten und auch einige von den führenden Männern.

Joram war 32 Jahre alt, als er König wurde, und regierte acht Jahre lang in Jerusalem.

Er tat, was dem HERRN missfällt, und folgte damit dem schlechten Beispiel der Könige von Israel, vor allem der Familie von König Ahab, mit dessen Tochter er verheiratet war.

Der HERR wollte aber trotz allem das Königshaus Davids nicht ausrotten, weil er mit David einen Bund geschlossen und ihm versprochen hatte, dass das Licht in seinem Königshaus nicht verlöschen und immer einer seiner Nachkommen in Jerusalem König sein sollte.

Während der Regierungszeit Jorams sagten sich die Edomiter von der Oberherrschaft Judas los und setzten einen eigenen König ein.

Joram zog darauf mit seinen Truppenführern und mit allen seinen Streitwagen nach Edom. Zwar konnten die Edomiter ihn und seine Wagen umzingeln, aber in der Nacht schlug er gegen sie los und besiegte sie.

Trotzdem ist Edom seit damals von Juda unabhängig geblieben.

Zur gleichen Zeit befreite sich auch die Stadt Libna von der Oberherrschaft Judas. Das alles geschah, weil Joram sich vom HERRN, dem Gott seiner Vorfahren, abgewandt hatte.

Joram richtete sogar auf den Bergen von Juda Opferstätten ein und verleitete so die Bewohner von Jerusalem und Juda dazu, dem HERRN untreu zu werden.

Damals erhielt Joram einen Brief von dem Propheten Elija. Darin stand:

»So spricht der HERR, der Gott deines Ahnherrn David: ́Du bist nicht auf dem Weg geblieben, den dein Vater Joschafat und dein Großvater Asa gegangen sind.

Stattdessen bist du dem schlechten Beispiel der Könige von Israel gefolgt. Du bist dem HERRN genauso untreu geworden wie das Königshaus Ahabs und hast auch die Leute von Juda und Jerusalem zur Untreue gegen Gott verführt. Deine eigenen Brüder, die besser waren als du, hast du getötet.

Darum wird der HERR hart zuschlagen; seine Strafe wird dein Volk, deine Söhne und Frauen und deinen ganzen Besitz treffen.

Du selbst wirst schwer krank werden und lange leiden müssen, bis dir zuletzt die Eingeweide aus dem Leib fallen.́«

Der HERR gab den Philistern und den Araberstämmen, die neben den Kuschitern wohnten, in den Sinn, Joram anzugreifen.

Sie rückten gegen Juda heran, drangen in das Land ein und nahmen allen Besitz mit, der sich im Königspalast befand. Sie verschleppten auch Jorams Frauen und Söhne. Nur der jüngste, Joahas, blieb übrig.

Dann ließ der HERR den König selbst krank werden. Es war eine unheilbare Krankheit in seinen Eingeweiden,

die sich lange hinzog. Nach zwei Jahren traten die Eingeweide heraus und er starb unter furchtbaren Schmerzen. Das Volk hatte beim Tod seiner Vorgänger immer ein großes Feuer zu ihren Ehren angezündet; bei ihm unterließ man es.

Joram war mit 32 Jahren König geworden und hatte acht Jahre lang in Jerusalem regiert. Er starb, ohne dass jemand um ihn trauerte. Er wurde zwar in der Davidsstadt bestattet, aber nicht an der Seite der früheren Könige.