Два́десяти пяти́ лѣ́тъ бы́сть Амасі́а, егда́ ца́рствовати нача́, и два́десять де́вять лѣ́тъ ца́рствова во Иерусали́мѣ. И́мя же ма́тери его́ Иоада́ень от Иерусали́ма.

И сотвори́ пра́вое предъ Го́сподемъ, оба́че не се́рдцемъ соверше́ннымъ.

И бы́сть егда́ утверди́ся ца́рство въ руцѣ́ его́, и умертви́ рабы́ своя́ и́же уби́ша царя́ отца́ его́.

Сыно́въ же и́хъ не изби́ по за́повѣдемъ зако́на Госпо́дня, я́коже пи́сано е́сть въ кни́зѣ зако́на Моисе́ова, я́коже повелѣ́ Госпо́дь, глаго́ля: не у́мрутъ отцы́ за сы́ны, и сы́нове не у́мрутъ за отцы́, но кі́йждо во грѣсѣ́ свое́мъ у́мретъ.

И собра́ Амасі́а до́мъ Иу́динъ, и поста́ви и́хъ по домо́мъ оте́чествъ и́хъ въ ты́сящники и со́тники, во все́й Иуде́и и Венiами́нѣ: и сочте́ и́хъ от два́десяти лѣ́тъ и вы́шше, и обрѣ́те и́хъ три́ста ты́сящъ си́льныхъ исходи́ти на бра́нь, держа́щихъ ко́пiя и щиты́.

Еще́ же ная́ от Изра́иля сто́ ты́сящъ хра́брыхъ въ си́лѣ, за сто́ тала́нтъ сребра́.

И прiи́де человѣ́къ Бо́жiй къ нему́, глаго́ля: О, царю́ да не изы́детъ съ тобо́ю си́ла Изра́илева, нѣ́сть бо Госпо́дь со Изра́илемъ, со всѣ́ми сыны́ Ефре́мли:

я́ко а́ще мни́ши укрѣпи́тися съ ни́ми, въ бѣ́гство обрати́тъ тя́ Госпо́дь предъ враги́, зане́ от Го́спода е́сть укрѣпи́тися и въ бѣ́гство обрати́тися.

Рече́ же Амасі́а къ человѣ́ку Бо́жiю: и что́ сотворю́ о стѣ́ тала́нтахъ, я́же да́хъ си́лѣ Изра́илевѣ? И рече́ человѣ́къ Бо́жiй: и́мать Госпо́дь да́ти тебѣ́ мно́жае си́хъ.

И отлучи́ Амасі́а си́лу прише́дшую къ нему́ от Ефре́ма, отити́ на мѣ́сто свое́. И разгнѣ́вашася зѣло́ на Иу́ду, и возврати́шася во страну́ свою́ во гнѣ́вѣ я́рости.

И Амасі́а укрѣпи́ся, и взя́ лю́ди своя́ и и́де во удо́ль сла́ную, и порази́ та́мо сыно́въ Сии́ръ де́сять ты́сящъ.

И де́сять ты́сящъ живы́хъ я́ша сы́нове Иу́дины, и приведо́ша и́хъ на ве́рхъ нѣ́которыя стремни́ны, и сверго́ша и́хъ стремгла́въ съ высоты́ стремни́ны, и вси́ разсѣдо́шася.

Сы́нове же си́лы, и́хже отсла́ Амасі́а, да не и́дутъ съ ни́мъ на бра́нь, нападо́ша на гра́ды Иу́дины от самарі́и да́же до веѳоро́на: и уби́ша от ни́хъ три́ ты́сящы, и плѣни́ша плѣ́нъ мно́гъ.

И бы́сть егда́ возврати́ся Амасі́а порази́въ Идуме́ю, и принесе́ себѣ́ бого́въ сыно́въ Сии́ръ, и поста́ви въ бо́ги себѣ́, и покланя́шеся и́мъ и са́мъ кадя́ше и́мъ.

И бы́сть гнѣ́въ Госпо́день на Амасі́ю, и посла́ къ нему́ проро́ка, и рече́ ему́: почто́ взыска́лъ еси́ бого́въ людски́хъ, и́же не изба́виша люді́й свои́хъ от руку́ твое́ю?

И бы́сть егда́ то́й глаго́лаше къ нему́, и отвѣща́ ему́: еда́ совѣ́тника царе́ва поста́вихъ тя́? внемли́, да не бiе́нъ бу́деши. И умолча́ проро́къ и рече́: вѣ́мъ, я́ко восхотѣ́ Госпо́дь потреби́ти тя́, зане́же сотвори́лъ еси́ сiе́ зло́] и не послу́шалъ еси́ совѣ́та моего́.

И совѣща́ Амасі́а ца́рь Иу́динъ, и посла́ ко Иоа́су сы́ну Иоаха́за сы́на ииу́ева, ко царю́ Изра́илеву, глаго́ля: прiиди́, да уви́димся между́ собо́ю въ лице́.

И посла́ Иоа́съ ца́рь Изра́илевъ ко Амасі́и царю́ Иу́дину, глаго́ля: те́рнъ, и́же въ Лива́нѣ, посла́ ко ке́дру Лива́нску, глаго́ля: да́ждь дще́рь твою́ сы́ну моему́ въ жену́, и се́, прiи́дутъ звѣ́рiе, и́же въ дубра́вѣ Лива́нстѣй: и прiидо́ша звѣ́рiе и потопта́ша те́рнъ:

ре́клъ еси́: се́, порази́хъ Идуме́ю, и воздвиза́ется се́рдце твое́ въ горды́ню: ны́нѣ сѣди́ въ дому́ твое́мъ, и почто́ совѣщава́еши себѣ́ лука́вое? паде́ши ты́ и Иу́да съ тобо́ю.

И не послу́ша Амасі́а, зане́ от Го́спода бы́сть, да преда́стся въ ру́ки Иоа́су, я́ко взыска́ бого́въ Идуме́йскихъ.

И взы́де Иоа́съ ца́рь Изра́илевъ, и яви́стася дру́гъ дру́гу, то́й и Амасі́а ца́рь Иу́динъ, въ веѳсами́сѣ, и́же е́сть Иу́динъ.

И паде́ Иу́да предъ лице́мъ Изра́илевымъ, и бѣжа́ кі́йждо въ жили́ще свое́.

И Амасі́ю царя́ Иу́дина сы́на Иоа́сова, сы́на Охозі́ина, я́тъ Иоа́съ ца́рь Изра́илевъ въ веѳсами́сѣ, и введе́ его́ во Иерусали́мъ, и разори́ стѣ́ны Иерусали́мли от вра́тъ Ефре́млихъ да́же до вра́тъ у́гла на четы́реста лако́тъ:

и все́ зла́то и сребро́, и вся́ сосу́ды обрѣ́тшыяся въ дому́ Госпо́дни и у Авдедо́ма, и сокро́вища до́му царе́ва, и сыно́въ зало́га, и возврати́ въ самарі́ю.

И поживе́ Амасі́а сы́нъ Иоа́совъ, ца́рь Иу́динъ, по уме́ртвiи Иоа́са сы́на Иоаха́зова царя́ Изра́илева пятьна́десять лѣ́тъ.

Про́чая же словеса́ Амасі́ина пе́рвая и послѣ́дняя, не се́ ли, пи́сана су́ть въ кни́зѣ царе́й Иу́диныхъ и Изра́илевыхъ?

И во вре́мя егда́ Амасі́а отступи́ от Го́спода, и нападо́ша на него́ нападе́нiемъ, и побѣже́ изъ Иерусали́ма въ лахи́съ. И посла́ша вслѣ́дъ его́ въ лахи́съ, и уби́ша его́ ту́.

И взя́ша его́ на ко́нехъ и погребо́ша его́ со отцы́ его́ во гра́дѣ дави́довѣ.

Французский (LSG)

Amatsia devint roi à l'âge de vingt-cinq ans, et il régna vingt-neuf ans à Jérusalem. Sa mère s'appelait Joaddan, de Jérusalem.

Il fit ce qui est droit aux yeux de l'Éternel, mais avec un coeur qui n'était pas entièrement dévoué.

Lorsque la royauté fut affermie entre ses mains, il fit périr ses serviteurs qui avaient tué le roi son père.

Mais il ne fit pas mourir leurs fils, car il agit selon ce qui est écrit dans la loi, dans le livre de Moïse, où l'Éternel donne ce commandement: On ne fera point mourir les pères pour les enfants, et l'on ne fera point mourir les enfants pour les pères; mais on fera mourir chacun pour son péché.

Amatsia rassembla les hommes de Juda et les plaça d'après les maisons paternelles, les chefs de milliers et les chef de centaines, pour tout Juda et Benjamin; il en fit le dénombrement depuis l'âge de vingt ans et au-dessus, et il trouva trois cent mille hommes d'élite, en état de porter les armes, maniant la lance et le bouclier.

Il prit encore à sa solde dans Israël cent mille vaillants hommes pour cent talents d'argent.

Un homme de Dieu vint auprès de lui, et dit: O roi, qu'une armée d'Israël ne marche point avec toi, car l'Éternel n'est pas avec Israël, avec tous ces fils d'Éphraïm.

Si tu vas avec eux, quand même tu ferais au combat des actes de vaillance, Dieu te fera tomber devant l'ennemi, car Dieu a le pouvoir d'aider et de faire tomber.

Amatsia dit à l'homme de Dieu: Et comment agir à l'égard des cents talents que j'ai donnés à la troupe d'Israël? L'homme de Dieu répondit: L'Éternel peut te donner bien plus que cela.

Alors Amatsia sépara la troupe qui lui était venue d'Éphraïm, afin que ces gens retournassent chez eux. Mais ils furent très irrités contre Juda, et ils s'en allèrent chez eux avec une ardente colère.

Amatsia prit courage, et conduisit son peuple. Il alla dans la vallée du sel, et il battit dix mille hommes des fils de Séir.

Et les fils de Juda en saisirent dix mille vivants, qu'ils menèrent au sommet d'un rocher, d'où ils les précipitèrent; et tous furent écrasés.

Cependant, les gens de la troupe qu'Amatsia avait renvoyés pour qu'ils n'allassent pas à la guerre avec lui firent une invasion dans les villes de Juda depuis Samarie jusqu'à Beth Horon, y tuèrent trois mille personnes, et enlevèrent de nombreuses dépouilles.

Lorsqu'Amatsia fut de retour après la défaite des Édomites, il fit venir les dieux des fils de Séir, et se les établit pour dieux; il se prosterna devant eux, et leur offrit des parfums.

Alors la colère de l'Éternel s'enflamma contre Amatsia, et il envoya vers lui un prophète, qui lui dit: Pourquoi as-tu recherché les dieux de ce peuple, quand ils n'ont pu délivrer leur peuple de ta main?

Comme il parlait, Amatsia lui dit: Est-ce que nous t'avons fait conseiller du roi? Retire-toi! Pourquoi veux-tu qu'on te frappe? Le prophète se retira, en disant: Je sais que Dieu a résolu de te détruire, parce que tu as fait cela et que tu n'as pas écouté mon conseil.

Après s'être consulté, Amatsia, roi de Juda, envoya dire à Joas, fils de Joachaz, fils de Jéhu, roi d'Israël: Viens, voyons-nous en face!

Et Joas, roi d'Israël, fit dire à Amatsia, roi de Juda: L'épine du Liban envoya dire au cèdre du Liban: Donne ta fille pour femme à mon fils! Et les bêtes sauvages qui sont au Liban passèrent et foulèrent l'épine.

Tu as battu les Édomites, penses-tu, et ton coeur s'élève pour te glorifier. Reste maintenant chez toi. Pourquoi t'engager dans une malheureuse entreprise, qui amènerait ta ruine et celle de Juda?

Mais Amatsia ne l'écouta pas, car Dieu avait résolu de les livrer entre les mains de l'ennemi, parce qu'ils avaient recherché les dieux d'Édom.

Et Joas, roi d'Israël, monta; et ils se virent en face, lui et Amatsia, roi de Juda, à Beth Schémesch, qui est à Juda.

Juda fut battu par Israël, et chacun s'enfuit dans sa tente.

Joas, roi d'Israël, prit à Beth Schémesch Amatsia, roi de Juda, fils de Joas, fils de Joachaz. Il l'emmena à Jérusalem, et il fit une brèche de quatre cents coudées dans la muraille de Jérusalem, depuis la porte d'Éphraïm jusqu'à la porte de l'angle.

Il prit tout l'or et l'argent et tous les vases qui se trouvaient dans la maison de Dieu, chez Obed Édom, et les trésors de la maison du roi; il prit aussi des otages, et il retourna à Samarie.

Amatsia, fils de Joas, roi de Juda, vécut quinze ans après la mort de Joas, fils de Joachaz, roi d'Israël.

Le reste des actions d'Amatsia, les premières et les dernières, cela n'est-il pas écrit dans le livre des rois de Juda et d'Israël?

Depuis qu'Amatsia se fut détourné de l'Éternel, il se forma contre lui une conspiration à Jérusalem, et il s'enfuit à Lakis; mais on le poursuivit à Lakis, où on le fit mourir.

On le transporta sur des chevaux, et on l'enterra avec ses pères dans la ville de Juda.

Украинский (Огієнко)

Языки

У віці двадцяти й п́яти літ зацарював Амація, і двадцять і п́ять літ царював він в Єрусалимі.
А ім́я його матері Єгоаддан, з Єрусалиму.

І робив він угодне в Господніх очах, тільки не з цілим серцем.

І сталося, як зміцнилося царство за ним, то він повбивав своїх рабів, що забили царя свого, його батька.

А синів їх він не позабивав, як написано в книзі Мойсеєвого Закону, що наказав був Господь, говорячи: Не помруть батьки за синів, а сини не помруть за батьків, бо кожен за гріх свій помре.

І зібрав Амація Юду, і поставив їх за домом їхніх батьків, за тисячниками та за сотниками для всього Юди та Веніямина;
і він перелічив їх від віку двадцяти років і вище, і знайшов їх три сотні тисяч вибраного, здатного до війська, хто тримає ратище та великого щита.

І найняв він із Ізраїля сотню тисяч хоробрих вояків за сотню талантів срібла.

І прийшов до нього Божий чоловік, говорячи: О царю, нехай не виходить з тобою Ізраїлеве військо, бо Господь не з Ізраїлем, ні з жодним із синів Єфрема.

Але йди тільки ти, роби, будь відважний на війні!
Інакше вчинить Бог, що ти спіткнешся перед ворогом, бо в Бога є сила допомагати, або робити, щоб спіткнутися.

І сказав Амація до Божого чоловіка: А що робити з тією сотнею талантів, що я дав Ізраїлевому війську?
А Божий чоловік відказав: Господь може дати тобі більше від цього!

І відділив Амація їх, те військо, що прийшло з краю Єфремового, щоб ішло на своє місце.
І дуже запалився їхній гнів на Юду, і вони вернулися на своє місце в запаленому гніві.

А Амація зміцнився, і попровадив свій народ, і пішов до Соляної долини, і побив десять тисяч Сеїрових синів,

а десять тисяч живих узяли Юдині сини до неволі.
І привели їх на верхів́я скелі, і поскидали їх з верхів́я тієї скелі, і всі вони позабивалися…

А люди того війська, що Амація вернув, щоб не йшли з ним на війну, розсипалися по Юдиних містах від Самарії й аж до Бет-Хорону, і повбивали з них три тисячі, і пограбували велику здобич.

І сталося по тому, як прийшов Амація, побивши едомлян, то він приніс богів Сеїрових синів, і поставив їх собі за богів, і перед ними вклонявся, і їм кадив.

І запалився Господній гнів на Амацію, і Він послав до нього пророка, а той сказав йому: Нащо ти звертався до богів цього народу, богів, що не врятували народу свого від твоєї руки?

І сталося, як він говорив це до нього, сказав йому цар: Чи я поставив тебе за царевого дорадника?
Перестань собі, нащо вбивати тебе?
І перестав той пророк, але сказав: Я знаю, що Бог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, і не слухав моєї поради…

І радився Амація, цар Юдин, і послав до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: Іди но, поміряємось!

І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: Тернина, що на Ливані, послала до кедрини, що на Ливані, кажучи: Дай но дочку свою моєму синові за жінку!
Та перейшла польова звірина, що на Ливані, і витоптала ту тернину…

Ти сказав: Ось побив ти Едома, і піднесло тебе серце твоє, щоб пишатися.
Тепер сиди ж у своєму домі.
Нащо будеш дрочитися зо злом, і впадеш ти та Юда з тобою?

Та не послухався Амація, бо від Бога було це, щоб віддати їх у руку ворога, бо зверталися вони до едомських богів.

І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і зустрілися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші.

І був побитий Юда перед Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого.

А Йоаш, цар Ізраїлів, схопив Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Єгоахаза, у Бет-Шемеші, і привів його до Єрусалиму, і зробив пролім в єрусалимському мурі, від Єфремової брами аж до брами Наріжної, чотири сотні ліктів.

І забрав він усе золото й срібло, та ввесь посуд, що знаходився в Божому домі в Овед-Едома, та скарби царевого дому, та закладників, і вернувся в Самарію.

І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п́ятнадцять літ.

А решта діл Амації, перші та останні, ото вони написані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих.

А від часу, коли Амація відступив від Господа, то склали на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу.
І послали за ним до Лахішу, і вбили його там.

І повезли його на конях, і поховали його з батьками його в Давидовому Місті.