Два́десяти пяти́ лѣ́тъ бы́сть Амасі́а, егда́ ца́рствовати нача́, и два́десять де́вять лѣ́тъ ца́рствова во Иерусали́мѣ. И́мя же ма́тери его́ Иоада́ень от Иерусали́ма.

И сотвори́ пра́вое предъ Го́сподемъ, оба́че не се́рдцемъ соверше́ннымъ.

И бы́сть егда́ утверди́ся ца́рство въ руцѣ́ его́, и умертви́ рабы́ своя́ и́же уби́ша царя́ отца́ его́.

Сыно́въ же и́хъ не изби́ по за́повѣдемъ зако́на Госпо́дня, я́коже пи́сано е́сть въ кни́зѣ зако́на Моисе́ова, я́коже повелѣ́ Госпо́дь, глаго́ля: не у́мрутъ отцы́ за сы́ны, и сы́нове не у́мрутъ за отцы́, но кі́йждо во грѣсѣ́ свое́мъ у́мретъ.

И собра́ Амасі́а до́мъ Иу́динъ, и поста́ви и́хъ по домо́мъ оте́чествъ и́хъ въ ты́сящники и со́тники, во все́й Иуде́и и Венiами́нѣ: и сочте́ и́хъ от два́десяти лѣ́тъ и вы́шше, и обрѣ́те и́хъ три́ста ты́сящъ си́льныхъ исходи́ти на бра́нь, держа́щихъ ко́пiя и щиты́.

Еще́ же ная́ от Изра́иля сто́ ты́сящъ хра́брыхъ въ си́лѣ, за сто́ тала́нтъ сребра́.

И прiи́де человѣ́къ Бо́жiй къ нему́, глаго́ля: О, царю́ да не изы́детъ съ тобо́ю си́ла Изра́илева, нѣ́сть бо Госпо́дь со Изра́илемъ, со всѣ́ми сыны́ Ефре́мли:

я́ко а́ще мни́ши укрѣпи́тися съ ни́ми, въ бѣ́гство обрати́тъ тя́ Госпо́дь предъ враги́, зане́ от Го́спода е́сть укрѣпи́тися и въ бѣ́гство обрати́тися.

Рече́ же Амасі́а къ человѣ́ку Бо́жiю: и что́ сотворю́ о стѣ́ тала́нтахъ, я́же да́хъ си́лѣ Изра́илевѣ? И рече́ человѣ́къ Бо́жiй: и́мать Госпо́дь да́ти тебѣ́ мно́жае си́хъ.

И отлучи́ Амасі́а си́лу прише́дшую къ нему́ от Ефре́ма, отити́ на мѣ́сто свое́. И разгнѣ́вашася зѣло́ на Иу́ду, и возврати́шася во страну́ свою́ во гнѣ́вѣ я́рости.

И Амасі́а укрѣпи́ся, и взя́ лю́ди своя́ и и́де во удо́ль сла́ную, и порази́ та́мо сыно́въ Сии́ръ де́сять ты́сящъ.

И де́сять ты́сящъ живы́хъ я́ша сы́нове Иу́дины, и приведо́ша и́хъ на ве́рхъ нѣ́которыя стремни́ны, и сверго́ша и́хъ стремгла́въ съ высоты́ стремни́ны, и вси́ разсѣдо́шася.

Сы́нове же си́лы, и́хже отсла́ Амасі́а, да не и́дутъ съ ни́мъ на бра́нь, нападо́ша на гра́ды Иу́дины от самарі́и да́же до веѳоро́на: и уби́ша от ни́хъ три́ ты́сящы, и плѣни́ша плѣ́нъ мно́гъ.

И бы́сть егда́ возврати́ся Амасі́а порази́въ Идуме́ю, и принесе́ себѣ́ бого́въ сыно́въ Сии́ръ, и поста́ви въ бо́ги себѣ́, и покланя́шеся и́мъ и са́мъ кадя́ше и́мъ.

И бы́сть гнѣ́въ Госпо́день на Амасі́ю, и посла́ къ нему́ проро́ка, и рече́ ему́: почто́ взыска́лъ еси́ бого́въ людски́хъ, и́же не изба́виша люді́й свои́хъ от руку́ твое́ю?

И бы́сть егда́ то́й глаго́лаше къ нему́, и отвѣща́ ему́: еда́ совѣ́тника царе́ва поста́вихъ тя́? внемли́, да не бiе́нъ бу́деши. И умолча́ проро́къ и рече́: вѣ́мъ, я́ко восхотѣ́ Госпо́дь потреби́ти тя́, зане́же сотвори́лъ еси́ сiе́ зло́] и не послу́шалъ еси́ совѣ́та моего́.

И совѣща́ Амасі́а ца́рь Иу́динъ, и посла́ ко Иоа́су сы́ну Иоаха́за сы́на ииу́ева, ко царю́ Изра́илеву, глаго́ля: прiиди́, да уви́димся между́ собо́ю въ лице́.

И посла́ Иоа́съ ца́рь Изра́илевъ ко Амасі́и царю́ Иу́дину, глаго́ля: те́рнъ, и́же въ Лива́нѣ, посла́ ко ке́дру Лива́нску, глаго́ля: да́ждь дще́рь твою́ сы́ну моему́ въ жену́, и се́, прiи́дутъ звѣ́рiе, и́же въ дубра́вѣ Лива́нстѣй: и прiидо́ша звѣ́рiе и потопта́ша те́рнъ:

ре́клъ еси́: се́, порази́хъ Идуме́ю, и воздвиза́ется се́рдце твое́ въ горды́ню: ны́нѣ сѣди́ въ дому́ твое́мъ, и почто́ совѣщава́еши себѣ́ лука́вое? паде́ши ты́ и Иу́да съ тобо́ю.

И не послу́ша Амасі́а, зане́ от Го́спода бы́сть, да преда́стся въ ру́ки Иоа́су, я́ко взыска́ бого́въ Идуме́йскихъ.

И взы́де Иоа́съ ца́рь Изра́илевъ, и яви́стася дру́гъ дру́гу, то́й и Амасі́а ца́рь Иу́динъ, въ веѳсами́сѣ, и́же е́сть Иу́динъ.

И паде́ Иу́да предъ лице́мъ Изра́илевымъ, и бѣжа́ кі́йждо въ жили́ще свое́.

И Амасі́ю царя́ Иу́дина сы́на Иоа́сова, сы́на Охозі́ина, я́тъ Иоа́съ ца́рь Изра́илевъ въ веѳсами́сѣ, и введе́ его́ во Иерусали́мъ, и разори́ стѣ́ны Иерусали́мли от вра́тъ Ефре́млихъ да́же до вра́тъ у́гла на четы́реста лако́тъ:

и все́ зла́то и сребро́, и вся́ сосу́ды обрѣ́тшыяся въ дому́ Госпо́дни и у Авдедо́ма, и сокро́вища до́му царе́ва, и сыно́въ зало́га, и возврати́ въ самарі́ю.

И поживе́ Амасі́а сы́нъ Иоа́совъ, ца́рь Иу́динъ, по уме́ртвiи Иоа́са сы́на Иоаха́зова царя́ Изра́илева пятьна́десять лѣ́тъ.

Про́чая же словеса́ Амасі́ина пе́рвая и послѣ́дняя, не се́ ли, пи́сана су́ть въ кни́зѣ царе́й Иу́диныхъ и Изра́илевыхъ?

И во вре́мя егда́ Амасі́а отступи́ от Го́спода, и нападо́ша на него́ нападе́нiемъ, и побѣже́ изъ Иерусали́ма въ лахи́съ. И посла́ша вслѣ́дъ его́ въ лахи́съ, и уби́ша его́ ту́.

И взя́ша его́ на ко́нехъ и погребо́ша его́ со отцы́ его́ во гра́дѣ дави́довѣ.

Украинский (Огієнко)

У віці двадцяти й п́яти літ зацарював Амація, і двадцять і п́ять літ царював він в Єрусалимі.
А ім́я його матері Єгоаддан, з Єрусалиму.

І робив він угодне в Господніх очах, тільки не з цілим серцем.

І сталося, як зміцнилося царство за ним, то він повбивав своїх рабів, що забили царя свого, його батька.

А синів їх він не позабивав, як написано в книзі Мойсеєвого Закону, що наказав був Господь, говорячи: Не помруть батьки за синів, а сини не помруть за батьків, бо кожен за гріх свій помре.

І зібрав Амація Юду, і поставив їх за домом їхніх батьків, за тисячниками та за сотниками для всього Юди та Веніямина;
і він перелічив їх від віку двадцяти років і вище, і знайшов їх три сотні тисяч вибраного, здатного до війська, хто тримає ратище та великого щита.

І найняв він із Ізраїля сотню тисяч хоробрих вояків за сотню талантів срібла.

І прийшов до нього Божий чоловік, говорячи: О царю, нехай не виходить з тобою Ізраїлеве військо, бо Господь не з Ізраїлем, ні з жодним із синів Єфрема.

Але йди тільки ти, роби, будь відважний на війні!
Інакше вчинить Бог, що ти спіткнешся перед ворогом, бо в Бога є сила допомагати, або робити, щоб спіткнутися.

І сказав Амація до Божого чоловіка: А що робити з тією сотнею талантів, що я дав Ізраїлевому війську?
А Божий чоловік відказав: Господь може дати тобі більше від цього!

І відділив Амація їх, те військо, що прийшло з краю Єфремового, щоб ішло на своє місце.
І дуже запалився їхній гнів на Юду, і вони вернулися на своє місце в запаленому гніві.

А Амація зміцнився, і попровадив свій народ, і пішов до Соляної долини, і побив десять тисяч Сеїрових синів,

а десять тисяч живих узяли Юдині сини до неволі.
І привели їх на верхів́я скелі, і поскидали їх з верхів́я тієї скелі, і всі вони позабивалися…

А люди того війська, що Амація вернув, щоб не йшли з ним на війну, розсипалися по Юдиних містах від Самарії й аж до Бет-Хорону, і повбивали з них три тисячі, і пограбували велику здобич.

І сталося по тому, як прийшов Амація, побивши едомлян, то він приніс богів Сеїрових синів, і поставив їх собі за богів, і перед ними вклонявся, і їм кадив.

І запалився Господній гнів на Амацію, і Він послав до нього пророка, а той сказав йому: Нащо ти звертався до богів цього народу, богів, що не врятували народу свого від твоєї руки?

І сталося, як він говорив це до нього, сказав йому цар: Чи я поставив тебе за царевого дорадника?
Перестань собі, нащо вбивати тебе?
І перестав той пророк, але сказав: Я знаю, що Бог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, і не слухав моєї поради…

І радився Амація, цар Юдин, і послав до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: Іди но, поміряємось!

І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: Тернина, що на Ливані, послала до кедрини, що на Ливані, кажучи: Дай но дочку свою моєму синові за жінку!
Та перейшла польова звірина, що на Ливані, і витоптала ту тернину…

Ти сказав: Ось побив ти Едома, і піднесло тебе серце твоє, щоб пишатися.
Тепер сиди ж у своєму домі.
Нащо будеш дрочитися зо злом, і впадеш ти та Юда з тобою?

Та не послухався Амація, бо від Бога було це, щоб віддати їх у руку ворога, бо зверталися вони до едомських богів.

І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і зустрілися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші.

І був побитий Юда перед Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого.

А Йоаш, цар Ізраїлів, схопив Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Єгоахаза, у Бет-Шемеші, і привів його до Єрусалиму, і зробив пролім в єрусалимському мурі, від Єфремової брами аж до брами Наріжної, чотири сотні ліктів.

І забрав він усе золото й срібло, та ввесь посуд, що знаходився в Божому домі в Овед-Едома, та скарби царевого дому, та закладників, і вернувся в Самарію.

І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п́ятнадцять літ.

А решта діл Амації, перші та останні, ото вони написані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих.

А від часу, коли Амація відступив від Господа, то склали на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу.
І послали за ним до Лахішу, і вбили його там.

І повезли його на конях, і поховали його з батьками його в Давидовому Місті.

Немецкий (GNB)

Языки

Amazja war 25 Jahre alt, als er König wurde, und er regierte 29 Jahre lang in Jerusalem. Seine Mutter hieß Joaddan und stammte aus Jerusalem.

Er tat, was dem HERRN gefällt, aber er hielt nicht mit ungeteiltem Herzen zu ihm.

Nachdem er die Herrschaft fest in die Hand bekommen hatte, ließ er die Hofleute töten, die seinen Vater Joasch ermordet hatten.

Ihre Söhne aber verschonte er, weil im Gesetzbuch Moses das Gebot des HERRN steht: »Die Eltern sollen nicht für die Schuld ihrer Kinder sterben und die Kinder nicht für die Schuld ihrer Eltern. Jeder soll nur für seine eigene Schuld bestraft werden.«
zit Dtn 24,16

Amazja rief die Männer der Stämme Juda und Benjamin aus dem ganzen Land zusammen. Er ordnete sie nach Sippen und unterstellte sie dem Befehl von Hauptleuten und Obersten. Als alle Männer ab zwanzig Jahre gezählt waren, zeigte sich, dass er über ein Heer von 300000 kriegstüchtigen Leuten verfügte, die alle mit Schild und Speer bewaffnet waren.

Außerdem ließ der König für 100 Zentner Silber noch 100000 Söldner aus dem Nordreich Israel anwerben.

Aber ein Prophet kam zu Amazja und sagte zu ihm: »Mein König, du solltest die Kriegsleute aus Israel zu Hause lassen! Der HERR steht nicht auf der Seite dieser Efraïmiter aus dem Nordreich!

Wenn du sie mitnimmst, kannst du dich noch so mutig in den Kampf stürzen – Gott wird dafür sorgen, dass du deinen Feinden unterliegst. Denn er kann beides: dir helfen und dich zu Fall bringen!«

»Und was wird aus den 100 Zentnern Silber, die ich den Söldnern aus Israel gegeben habe?«, fragte Amazja den Propheten.

Er antwortete: »Der HERR kann dir viel mehr als das wiedergeben.«

Da entließ Amazja die Söldner aus Efraïm und schickte sie in ihr Land zurück. Sie waren deshalb über Juda sehr verärgert und zogen voller Wut wieder heim.

Amazja nahm all seinen Mut zusammen und führte seine Leute in den Kampf. Sie zogen ins Salztal und besiegten dort die Edomiter, von denen 10000 fielen.

Weitere 10000 Edomiter wurden gefangen genommen. Die Männer von Juda führten die Gefangenen auf einen hohen Felsen und stürzten sie von dort hinunter, sodass sie alle zerschmettert wurden.

Inzwischen aber überfielen die Söldner, die Amazja zurückgeschickt hatte, die Städte von Juda zwischen Samaria und Bet-Horon. Sie töteten dabei 3000 Männer und schleppten viel Beute fort.

Als Amazja von seinem Sieg über die Edomiter heimkehrte, brachte er deren Götterbilder mit. Er stellte sie als seine eigenen Götter auf, warf sich vor ihnen nieder und verbrannte ihnen Räucheropfer.

Deshalb wurde der HERR zornig auf ihn. Er schickte einen Propheten zu ihm und ließ ihm sagen: »Warum suchst du Hilfe bei diesen Göttern, die ihr Volk nicht vor dir beschützen konnten?«

Aber Amazja fiel dem Propheten ins Wort und rief: »Habe ich dich etwa als meinen Ratgeber eingesetzt? Hör auf, wenn du keine Schläge bekommen willst!«

Da richtete der Prophet seine Botschaft nicht weiter aus. Er sagte nur noch: »Ich weiß, der HERR hat deinen Untergang beschlossen, weil du dich diesen fremden Göttern zugewandt und nicht auf mich gehört hast.«

König Amazja von Juda beriet sich mit seinen Hofleuten. Dann schickte er Boten zu König Joasch von Israel, dem Sohn von Joahas und Enkel von Jehu, und ließ ihm sagen: »Komm, tritt mir im Kampf gegenüber, damit wir sehen, wer stärker ist!«

König Joasch antwortete ihm: »Der Dornstrauch auf dem Libanon sagte zur Zeder: ́Gib meinem Sohn deine Tochter zur Frau!́ Aber die wilden Tiere liefen über den Dornstrauch und zertrampelten ihn.

Dein Sieg über die Edomiter ist dir zu Kopf gestiegen. Gib dich mit deinem Ruhm zufrieden und bleib zu Hause! Oder willst du dich ins Unglück stürzen und ganz Juda mit hineinreißen?«

Aber Amazja hörte nicht auf ihn. Gott hatte es so gefügt, denn er wollte die Leute von Juda in die Gewalt des Königs von Israel geben, weil sie bei den Göttern der Edomiter Rat und Hilfe suchten.

König Joasch rückte zum Kampf heran. Bei Bet-Schemesch, im Gebiet von Juda, traf sein Heer auf das von König Amazja.

Die Männer von Juda wurden geschlagen und liefen auseinander, jeder kehrte nach Hause zurück.

Amazja wurde bei Bet-Schemesch von Joasch gefangen genommen und nach Jerusalem mitgeführt. Dort ließ Joasch die Stadtmauer auf einer Länge von 200 Metern niederreißen, vom Efraïmtor bis zum Ecktor.

Er nahm alles Gold und Silber und alle kostbaren Geräte mit, die sich im Tempel unter der Aufsicht Obed-Edoms befanden, ebenso alle Schätze aus dem königlichen Palast; außerdem führte er eine Anzahl von Geiseln mit sich nach Samaria.

König Amazja von Juda überlebte König Joasch von Israel um fünfzehn Jahre.

Was es sonst noch über Amazja zu berichten gibt, vom Anfang bis zum Ende, das ist nachzulesen im Buch der Könige von Juda und Israel.

Seit der Zeit, als er sich vom HERRN abwandte, gab es in Jerusalem eine Verschwörung gegen ihn. Schließlich floh er nach Lachisch, aber die Verschwörer schickten ihm auch dorthin Männer nach, die ihn umbrachten.

Auf einem mit Pferden bespannten Wagen holte man ihn in die Hauptstadt zurück und bestattete ihn in der Grabstätte seiner Vorfahren.