И езекі́а нача́ ца́рствовати сы́й два́десяти и пяти́ лѣ́тъ, и два́десять де́вять лѣ́тъ ца́рствова во Иерусали́мѣ. И́мя же ма́тери его́ Аві́а, дще́рь Заха́рiина.

Сотвори́ же пра́вое предъ Го́сподемъ по всѣ́мъ, я́же сотвори́ дави́дъ оте́цъ его́.

И бы́сть егда́ ста́ на ца́рствѣ свое́мъ въ ме́сяцъ пе́рвый, отве́рзе две́ри до́му Госпо́дня и обнови́ и́хъ,

и введе́ свяще́нники и леви́ты, и поста́ви и́хъ на странѣ́ я́же къ восто́ку,

и рече́ и́мъ: послу́шайте мя́, леви́ти, ны́нѣ очи́ститеся и очи́стите до́мъ Го́спода Бо́га оте́цъ на́шихъ, и изри́ните нечистоту́ изъ святи́лища:

я́ко отступи́ша отцы́ на́ши и сотвори́ша лука́вое предъ Го́сподемъ Бо́гомъ на́шимъ, и оста́виша его́, и отврати́ша лице́ свое́ от ски́нiи Госпо́дни, и да́ша хребе́тъ,

и заключи́ша врата́ хра́ма, и погаси́ша свѣти́лники, и ѳимiа́момъ не кади́ша, и всесожже́нiй не принесо́ша во святи́лищи Бо́гу Изра́илеву:

и разгнѣ́вася я́ростiю Госпо́дь на Иу́ду и на Иерусали́мъ, и предаде́ и́хъ во у́жасъ и погубле́нiе и на звизда́нiе, я́коже вы́ ви́дите очи́ма ва́шима:

и се́, пораже́ни бы́ша отцы́ на́ши мече́мъ, и сы́нове на́ши и дще́ри на́шя и жены́ на́шя въ плѣне́нiи въ земли́ не свое́й, я́коже и ны́нѣ су́ть:

ны́нѣ у́бо положи́те на сердца́ ва́ша, е́же завѣща́ти завѣ́тъ съ Го́сподемъ Бо́гомъ Изра́илевымъ, и отврати́тъ гнѣ́въ я́рости своея́ от на́съ:

и ны́нѣ не пренебрега́йте, я́ко ва́съ избра́ Госпо́дь стоя́ти предъ ни́мъ, служи́ти ему́, и да бу́дете ему́ служа́ще и кадя́ще.

И воста́ша леви́ти, маа́лъ сы́нъ Амасі́евъ и Иои́ль сы́нъ Заха́рiевъ от сыно́въ Каа́ѳовыхъ, и от сыно́въ Мера́риныхъ ки́съ сы́нъ Авді́евъ и аза́рiа сы́нъ илаели́ловъ, и от сыно́въ гедсо́нихъ Иоада́дъ сы́нъ земма́нь и Иоада́мъ, сі́и сы́нове Иоаха́ини:

от сыно́въ Елисафа́нихъ сама́рiй и Иеiи́лъ, и от сыно́въ Аса́фовыхъ Заха́рiа и Матѳані́а,

и от сыно́въ Ема́нихъ Иеiи́лъ и Семе́й, от сыно́въ же Идиѳу́млихъ самаѳі́а и Озiи́лъ:

собра́ша же бра́тiю свою́ и освяти́шася по за́повѣди царе́вѣ повелѣ́нiемъ Госпо́днимъ, да очи́стятъ до́мъ Бо́жiй:

и внидо́ша свяще́нницы вну́трь це́ркве Госпо́дни, да очи́стятъ ю́, и изверго́ша всю́ нечистоту́ обрѣ́тенную въ дому́ Госпо́дни и во дворѣ́ до́му Госпо́дня: и взе́мше леви́ти, изнесо́ша къ пото́ку ке́дрску во́нъ.

И нача́ша въ пе́рвый де́нь новоме́сячiя пе́рваго ме́сяца очища́ти, и въ де́нь осмы́й того́ ме́сяца внидо́ша во хра́мъ Госпо́день, и очи́стиша це́рковь Госпо́дню во осми́ дне́хъ, и въ де́нь шестыйна́десять ме́сяца пе́рваго соверши́ша.

И внидо́ша вну́трь ко езекі́и царю́ и реко́ша: очи́стихомъ вся́, я́же въ дому́ Госпо́дни, олта́рь всесожже́нiя и сосу́ды его́, и трапе́зу предложе́нiя со всѣ́ми сосу́ды ея́,

и вся́ сосу́ды, я́же оскверни́ ца́рь Аха́зъ въ ца́рство свое́ во отступле́нiи свое́мъ, угото́вахомъ и очи́стихомъ, и се́, су́ть предъ олтаре́мъ Госпо́днимъ.

И воста́ ра́но езекі́а ца́рь, и собра́ нача́лники гра́да, и взы́де въ до́мъ Госпо́день,

и вознесе́ телце́въ се́дмь и овно́въ се́дмь, а́гнцевъ се́дмь и козло́въ от ко́зъ се́дмь за грѣ́хъ, за ца́рство и за святи́лище и за Изра́иля, и рече́ сыно́мъ Ааро́нимъ свяще́нникомъ, да взы́дутъ на олта́рь Госпо́день жре́ти телце́въ.

И закла́ша телце́въ, и взя́ша кро́вь свяще́нницы и излiя́ша на олта́рь: и закла́ша овно́въ и кро́вь на олта́рь возлiя́ша: и закла́ша а́гнцевъ и облiя́ша кро́вiю олта́рь:

и приведо́ша козло́въ, и́же за грѣ́хъ, предъ царя́ и це́рковь, и возложи́ша ру́ки своя́ на ни́хъ,

и пожро́ша и́хъ свяще́нницы, и покропи́ша кро́вiю и́хъ предъ олтаре́мъ, и помоли́шася о все́мъ Изра́или: зане́ рече́ ца́рь, о все́мъ Изра́или всесожже́нiе и я́же о грѣсѣ́.

Поста́ви же леви́ты въ дому́ Госпо́дни съ кимва́лы и псалти́рми и гу́сльми, по за́повѣди дави́да царя́ и га́да прови́дца царю́ и наѳа́на проро́ка, я́ко по за́повѣди Госпо́дней повелѣ́нiе [бы́сть] руко́ю проро́ковъ его́.

Ста́ша же леви́ти со орга́ны дави́довы и свяще́нницы съ труба́ми.

И повелѣ́ езекі́а, да вознесу́тъ всесожже́нiе на олта́рь: и егда́ нача́ша возноси́ти всесожже́нiе, нача́ша хвалы́ пѣ́ти Го́сподеви и труби́ти при орга́нѣхъ дави́да царя́ Изра́илева.

И вся́ це́рковь покланя́шеся, и пѣвцы́ поя́ху, и трубы́ трубя́ху, до́ндеже соверши́ся всесожже́нiе.

Егда́ же сконча́ша приноше́нiе, преклони́ся ца́рь и вси́ и́же бя́ху съ ни́мъ и поклони́шася Го́сподеви.

Побелѣ́ же езекі́а ца́рь и кня́зи леви́томъ, да восхва́лятъ Го́спода словесы́ дави́довыми и Аса́фа проро́ка: и́же восхвали́ша въ весе́лiи, и падо́ша, и поклони́шася Го́сподеви.

И отвѣща́ езекі́а и рече́: ны́нѣ испо́лнисте ру́ки ва́шя Го́споду, приведи́те и принеси́те же́ртвы хвале́нiя въ до́мъ Госпо́день. И принесе́ [все́] собра́нiе же́ртвы и хвалы́ въ до́мъ Госпо́день, и вся́къ усе́рдный се́рдцемъ всесожже́нiя.

И бы́сть число́ всесожже́нiя, е́же принесе́ собра́нiе, телце́въ се́дмьдесятъ, овно́въ сто́, а́гнцевъ двѣ́сти, вся́ сiя́ во всесожже́нiе Го́сподеви:

освяще́нныхъ же телце́въ шестьсо́тъ, ове́цъ три́ ты́сящы.

Но свяще́нницы не мно́зи бя́ху и не можа́ху одира́ти ко́жъ всесожже́нiя, и помого́ша и́мъ бра́тiя и́хъ леви́ти, до́ндеже испо́лнися дѣ́ло и до́ндеже освяти́шася жерцы́, леви́ти бо усе́рднѣе освяти́шася, не́жели свяще́нницы:

всесожже́нiя же мно́го въ ту́кахъ соверше́нiя спасе́нiя, и возлiя́нiй всесожже́нiя: и испра́вися дѣ́ло въ дому́ Госпо́дни.

Возвесели́ся же езекі́а и вси́ лю́дiе, я́ко угото́ва Бо́гъ лю́демъ, поне́же внеза́пу бы́сть сло́во.

Еврейский

יְחִזְקִיָּהוּ מָלַךְ, בֶּן־עֶשְׂרִים וְחָמֵשׁ שָׁנָה, וְעֶשְׂרִים וָתֵשַׁע שָׁנָה, מָלַךְ בִּירוּשָׁלִָם; וְשֵׁם אִמּוֹ, אֲבִיָּה בַּת־זְכַרְיָהוּ׃

וַיַּעַשׂ הַיָּשָׁר בְּעֵינֵי יְהוָה; כְּכֹל אֲשֶׁר־עָשָׂה דָּוִיד אָבִיו׃

הוּא בַשָּׁנָה הָרִאשׁוֹנָה לְמָלְכוֹ בַּחֹדֶשׁ הָרִאשׁוֹן, פָּתַח אֶת־דַּלְתוֹת בֵּית־יְהוָה וַיְחַזְּקֵם׃

וַיָּבֵא אֶת־הַכֹּהֲנִים וְאֶת־הַלְוִיִּם; וַיַּאַסְפֵם לִרְחוֹב הַמִּזְרָח׃

וַיֹּאמֶר לָהֶם שְׁמָעוּנִי הַלְוִיִּם; עַתָּה הִתְקַדְּשׁוּ, וְקַדְּשׁוּ אֶת־בֵּית יְהוָה אֱלֹהֵי אֲבֹתֵיכֶם, וְהוֹצִיאוּ אֶת־הַנִּדָּה מִן־הַקֹּדֶשׁ׃

כִּי־מָעֲלוּ אֲבֹתֵינוּ, וְעָשׂוּ הָרַע בְּעֵינֵי יְהוָה־אֱלֹהֵינוּ וַיַּעַזְבֻהוּ; וַיַּסֵּבּוּ פְנֵיהֶם מִמִּשְׁכַּן יְהוָה וַיִּתְּנוּ־עֹרֶף׃

גַּם סָגְרוּ דַּלְתוֹת הָאוּלָם, וַיְכַבּוּ אֶת־הַנֵּרוֹת, וּקְטֹרֶת לֹא הִקְטִירוּ; וְעֹלָה לֹא־הֶעֱלוּ בַקֹּדֶשׁ, לֵאלֹהֵי יִשְׂרָאֵל׃

וַיְהִי קֶצֶף יְהוָה, עַל־יְהוּדָה וִירוּשָׁלִָם; וַיִּתְּנֵם לִזְוָעָה (לְזַעֲוָה) לְשַׁמָּה וְלִשְׁרֵקָה, כַּאֲשֶׁר אַתֶּם רֹאִים בְּעֵינֵיכֶם׃

וְהִנֵּה נָפְלוּ אֲבוֹתֵינוּ בֶּחָרֶב; וּבָנֵינוּ וּבְנוֹתֵינוּ וְנָשֵׁינוּ בַּשְּׁבִי עַל־זֹאת׃

עַתָּה עִם־לְבָבִי, לִכְרוֹת בְּרִית, לַיהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל; וְיָשֹׁב מִמֶּנּוּ חֲרוֹן אַפּוֹ׃

בָּנַי עַתָּה אַל־תִּשָּׁלוּ; כִּי־בָכֶם בָּחַר יְהוָה, לַעֲמֹד לְפָנָיו לְשָׁרְתוֹ, וְלִהְיוֹת לוֹ מְשָׁרְתִים וּמַקְטִרִים׃ ס

וַיָּקֻמוּ הַלְוִיִּם מַחַת בֶּן־עֲמָשַׂי וְיוֹאֵל בֶּן־עֲזַרְיָהוּ מִן־בְּנֵי הַקְּהָתִי, וּמִן־בְּנֵי מְרָרִי, קִישׁ בֶּן־עַבְדִּי, וַעֲזַרְיָהוּ בֶּן־יְהַלֶּלְאֵל; וּמִן־הַגֵּרְשֻׁנִּי, יוֹאָח בֶּן־זִמָּה, וְעֵדֶן בֶּן־יוֹאָח׃

וּמִן־בְּנֵי אֱלִיצָפָן, שִׁמְרִי וִיעוּאֵל (וִיעִיאֵל); וּמִן־בְּנֵי אָסָף, זְכַרְיָהוּ וּמַתַּנְיָהוּ׃ ס

וּמִן־בְּנֵי הֵימָן יְחוּאֵל (יְחִיאֵל) וְשִׁמְעִי; ס וּמִן־בְּנֵי יְדוּתוּן, שְׁמַעְיָה וְעֻזִּיאֵל׃

וַיַּאַסְפוּ אֶת־אֲחֵיהֶם וַיִּתְקַדְּשׁוּ, וַיָּבֹאוּ כְמִצְוַת־הַמֶּלֶךְ בְּדִבְרֵי יְהוָה; לְטַהֵר בֵּית יְהוָה׃

וַיָּבֹאוּ הַכֹּהֲנִים לִפְנִימָה בֵית־יְהוָה לְטַהֵר, וַיּוֹצִיאוּ, אֵת כָּל־הַטֻּמְאָה אֲשֶׁר מָצְאוּ בְּהֵיכַל יְהוָה, לַחֲצַר בֵּית יְהוָה; וַיְקַבְּלוּ הַלְוִיִּם, לְהוֹצִיא לְנַחַל־קִדְרוֹן חוּצָה׃

וַיָּחֵלּוּ בְּאֶחָד לַחֹדֶשׁ הָרִאשׁוֹן לְקַדֵּשׁ, וּבְיוֹם שְׁמוֹנָה לַחֹדֶשׁ, בָּאוּ לְאוּלָם יְהוָה, וַיְקַדְּשׁוּ אֶת־בֵּית־יְהוָה לְיָמִים שְׁמוֹנָה; וּבְיוֹם שִׁשָּׁה עָשָׂר לַחֹדֶשׁ הָרִאשׁוֹן כִּלּוּ׃ ס

וַיָּבוֹאוּ פְנִימָה אֶל־חִזְקִיָּהוּ הַמֶּלֶךְ, וַיֹּאמְרוּ, טִהַרְנוּ אֶת־כָּל־בֵּית יְהוָה; אֶת־מִזְבַּח הָעוֹלָה וְאֶת־כָּל־כֵּלָיו, וְאֶת־שֻׁלְחַן הַמַּעֲרֶכֶת וְאֶת־כָּל־כֵּלָיו׃

וְאֵת כָּל־הַכֵּלִים, אֲשֶׁר הִזְנִיחַ הַמֶּלֶךְ אָחָז בְּמַלְכוּתוֹ בְּמַעֲלוֹ הֵכַנּוּ וְהִקְדָּשְׁנוּ; וְהִנָּם לִפְנֵי מִזְבַּח יְהוָה׃ ס

וַיַּשְׁכֵּם יְחִזְקִיָּהוּ הַמֶּלֶךְ, וַיֶּאֱסֹף אֵת שָׂרֵי הָעִיר; וַיַּעַל בֵּית יְהוָה׃

וַיָּבִיאוּ פָרִים־שִׁבְעָה וְאֵילִים שִׁבְעָה וּכְבָשִׂים שִׁבְעָה, וּצְפִירֵי עִזִּים שִׁבְעָה לְחַטָּאת, עַל־הַמַּמְלָכָה וְעַל־הַמִּקְדָּשׁ וְעַל־יְהוּדָה; וַיֹּאמֶר, לִבְנֵי אַהֲרֹן הַכֹּהֲנִים, לְהַעֲלוֹת עַל־מִזְבַּח יְהוָה׃

וַיִּשְׁחֲטוּ הַבָּקָר, וַיְקַבְּלוּ הַכֹּהֲנִים אֶת־הַדָּם, וַיִּזְרְקוּ הַמִּזְבֵּחָה; וַיִּשְׁחֲטוּ הָאֵלִים, וַיִּזְרְקוּ הַדָּם הַמִּזְבֵּחָה, וַיִּשְׁחֲטוּ הַכְּבָשִׂים, וַיִּזְרְקוּ הַדָּם הַמִּזְבֵּחָה׃

וַיַּגִּישׁוּ אֶת־שְׂעִירֵי הַחַטָּאת, לִפְנֵי הַמֶּלֶךְ וְהַקָּהָל; וַיִּסְמְכוּ יְדֵיהֶם עֲלֵיהֶם׃

וַיִּשְׁחָטוּם הַכֹּהֲנִים, וַיְחַטְּאוּ אֶת־דָּמָם הַמִּזְבֵּחָה, לְכַפֵּר עַל־כָּל־יִשְׂרָאֵל; כִּי לְכָל־יִשְׂרָאֵל אָמַר הַמֶּלֶךְ, הָעוֹלָה וְהַחַטָּאת׃

וַיַּעֲמֵד אֶת־הַלְוִיִּם בֵּית יְהוָה, בִּמְצִלְתַּיִם בִּנְבָלִים וּבְכִנֹּרוֹת, בְּמִצְוַת דָּוִיד וְגָד חֹזֵה־הַמֶּלֶךְ וְנָתָן הַנָּבִיא; כִּי בְיַד־יְהוָה הַמִּצְוָה בְּיַד־נְבִיאָיו׃ ס

וַיַּעַמְדוּ הַלְוִיִּם בִּכְלֵי דָוִיד, וְהַכֹּהֲנִים בַּחֲצֹצְרוֹת׃ ס

וַיֹּאמֶר חִזְקִיָּהוּ, לְהַעֲלוֹת הָעֹלָה לְהַמִּזְבֵּחַ; וּבְעֵת הֵחֵל הָעוֹלָה, הֵחֵל שִׁיר־יְהוָה וְהַחֲצֹצְרוֹת, וְעַל־יְדֵי, כְּלֵי דָּוִיד מֶלֶךְ־יִשְׂרָאֵל׃

וְכָל־הַקָּהָל מִשְׁתַּחֲוִים, וְהַשִּׁיר מְשׁוֹרֵר, וְהַחֲצֹצְרוֹת מַחֲצֹצְרִים (מַחְצְרִים); הַכֹּל עַד לִכְלוֹת הָעֹלָה׃

וּכְכַלּוֹת לְהַעֲלוֹת; כָּרְעוּ, הַמֶּלֶךְ וְכָל־הַנִּמְצְאִים אִתּוֹ וַיִּשְׁתַּחֲווּ׃

וַיֹּאמֶר יְחִזְקִיָּהוּ הַמֶּלֶךְ וְהַשָּׂרִים לַלְוִיִּם, לְהַלֵּל לַיהוָה, בְּדִבְרֵי דָוִיד וְאָסָף הַחֹזֶה; וַיְהַלְלוּ עַד־לְשִׂמְחָה, וַיִּקְּדוּ וַיִּשְׁתַּחֲווּ׃ פ

וַיַּעַן יְחִזְקִיָּהוּ וַיֹּאמֶר, עַתָּה מִלֵּאתֶם יֶדְכֶם לַיהוָה, גֹּשׁוּ וְהָבִיאוּ זְבָחִים וְתוֹדוֹת לְבֵית יְהוָה; וַיָּבִיאוּ הַקָּהָל זְבָחִים וְתוֹדוֹת, וְכָל־נְדִיב לֵב עֹלוֹת׃

וַיְהִי מִסְפַּר הָעֹלָה אֲשֶׁר הֵבִיאוּ הַקָּהָל, בָּקָר שִׁבְעִים, אֵילִים מֵאָה כְּבָשִׂים מָאתָיִם; לְעֹלָה לַיהוָה כָּל־אֵלֶּה׃

וְהַקֳּדָשִׁים; בָּקָר שֵׁשׁ מֵאוֹת, וְצֹאן שְׁלֹשֶׁת אֲלָפִים׃

רַק הַכֹּהֲנִים הָיוּ לִמְעָט, וְלֹא יָכְלוּ, לְהַפְשִׁיט אֶת־כָּל־הָעֹלוֹת; וַיְּחַזְּקוּם אֲחֵיהֶם הַלְוִיִּם, עַד־כְּלוֹת הַמְּלָאכָה וְעַד יִתְקַדְּשׁוּ הַכֹּהֲנִים, כִּי הַלְוִיִּם יִשְׁרֵי לֵבָב, לְהִתְקַדֵּשׁ מֵהַכֹּהֲנִים׃

וְגַם־עֹלָה לָרֹב בְּחֶלְבֵי הַשְּׁלָמִים וּבַנְּסָכִים לָעֹלָה; וַתִּכּוֹן עֲבוֹדַת בֵּית־יְהוָה׃

וַיִּשְׂמַח יְחִזְקִיָּהוּ וְכָל־הָעָם, עַל הַהֵכִין הָאֱלֹהִים לָעָם; כִּי בְּפִתְאֹם הָיָה הַדָּבָר׃ פ

Украинский (Огієнко)

Єзекія зацарював у віці двадцяти й п́яти літ, а двадцять і дев́ять літ царював він в Єрусалимі.
А ім́я його матері Авійя, дочка Захарії.

І робив він угодне в Господніх очах, як усе, що робив був його батько Давид.

Він першого року свого царювання, місяця першого відчинив двері Господнього дому, і поправив їх.

І привів він священиків та Левитів, і зібрав їх на східню площу,

та й сказав їм: Послухайте мене, Левити!
Освятіться тепер, і освятіть дім Господа, Бога ваших батьків, і винесіть нечисть із святині.

Бо наші батьки спроневірилися, і робили лихе в очах Господа, Бога нашого, і залишили Його, і відвернули своє обличчя від Господньої скинії, й обернулися спиною до неї.

Також замкнули вони двері притвору, і погасили лямпадки, а кадила не кадили, і цілопалення не приносили в святині для Ізраїлевого Бога.

І був Господній гнів на Юду та на Єрусалим, і Він дав їх на ганьбу, і на спустошення, і на посміховище, як ви бачите своїми очима.

І ось попадали наші батьки від меча, а наші сини, і наші дочки, і жінки наші в неволі за це!

Тепер на моєму серці лежить скласти заповіта з Господом, Ізраїлевим Богом, і нехай Він відверне від нас жар гніву Свого.

Сини мої, не будьте недбалі тепер, бо вас Господь вибрав ставати перед лицем Його на службу Йому, та щоб служити Йому й кадити Йому!

І встали Левити: Махат, син Амасаїв, і Йоїл, син Азарії, від синів Кегатових;
а від синів Мерарієвих: Кіш, син Авдіїв, і Азарія, син Єгаллел́їлів;
а від Ґершонівців: Йоах, син Зіммин, і Еден, син Йоахів;

а від синів Еліцафанових: Шімрі, і Єіїл;
а від синів Асафових: Захарій та Маттанія.

А від Геманових синів: Єхіїл, і Шім́ї;
а від синів Єдутунових: Шемая та Уззіїл.

І зібрали вони братів своїх, і освятилися, і пішли за наказом царським у справах Господніх, щоб очистити Господній дім.

І повходили священики до середини Господнього дому на очищення.
І повиносили вони всю нечистість, яку знайшли в Господньому храмі, до подвір́я Господнього дому, а Левити взяли це, щоб винести назовні до долини Кедрон.

І зачали вони першого дня першого місяця освящати, а восьмого дня того місяця ввійшли до Господнього притвору.
І освятили вони Господній дім за вісім день, а шістнадцятого дня першого місяця закінчили.

І ввійшли вони в середину дому до царя Єзекії та й сказали: Очистили ми ввесь Господній дім, і жертівника цілопалення, та всі його речі, і стіл укладання хлібів та всі його речі.

А всі ті речі, які цар Ахаз занехав був за свого царювання, коли спроневірився, ми приготовили та освятили, і ось вони перед Господнім жертівником.

І встав рано цар Єзекія, і зібрав зверхників міста та й увійшов до Господнього дому.

І привели вони сім биків, і сім баранів, і сім овечок, і сім козлів на жертву за гріх: за царство, і за святиню, і за Юду, а він звелів Аароновим синам, священикам, принести це в жертву на Господньому жертівнику.

І порізали ту велику худобу, а священики прийняли кров і покропили на жертівника;
і порізали баранів, і покропили ту кров на жертівника;
і порізали овечок, і покропили ту кров на жертівника.

І привели козлів жертви за гріх перед царя та збори, і вони поклали свої руки на них.

І зарізали їх священики, а їхньою кров́ю очистили жертівника, щоб очистити всього Ізраїля, бо за всього Ізраїля звелів цар принести це цілопалення та цю жертву за гріх.

І поставив він Левитів Господнього дому з цимбалами, з арфами та з цитрами, за наказом Давида та Ґада, царевого прозорливця, та пророка Натана, бо в руці Господа наказ, що йде через пророків Його.

І поставали Левити з Давидовим знаряддям, а священики із сурмами.

І сказав Єзекія принести цілопалення на жертівника.
А коли розпочали цілопалення, зачався спів Господеві та звуки сурем і музичного знаряддя Давида, Ізраїлевого царя.

І ввесь збір вклонився, і співаки співали, а сурми сурмили, це все аж до кінця цілопалення!

А як скінчили приносити жертву, попадали навколішки цар та всі, що були з ним, і вклонилися.

І сказав цар Єзекія та зверхники до Левитів, щоб вони хвалили Господа словами Давида та прозорливця Асафа, і вони хвалили з великою радістю, і схилялися, і вклонялися до землі.

І відповів Єзекія й сказав: Тепер ви освячені для Господа.
Підійдіть, і приведіть жертви та приноси вдячні для Господнього дому.
І привів збір жертви та приноси вдячні, і кожен, хто мав жертвенне серце, приносив цілопалення.

І було число цілопалення, що спровадив збір: худоби великої сімдесят, баранів сотня, овечок двісті, для цілопалення Господеві все це.

А для святости: худоби великої шість сотень, а худоби дрібної три тисячі.

Тільки священиків було мало, і не могли вони обдирати шкур зо всіх цілопалень;
і допомагали їм їхні брати Левити аж до скінчення праці, і поки освятилися священики, бо Левити були простосердіші на освячення, аніж священики.

І також було багато палень серед мирних жертов і серед жертов литих до цілопалення.
І так була відновлена служба Господнього дому.

І радів Єзекія та ввесь народ тим, що Бог приготовив для народу, бо та річ сталася несподівано!

Таджикский

Языки

Ҳизқиё дар синни бисту панҷсолагӣ подшоҳ шуд, ва бисту нӯҳ сол дар Уршалим подшоҳӣ кард. Ва номи модараш Абиё духтари Закарё буд.

Ва он чи дар назари Парвардигор дуруст буд, ба амал овард, мувофиқи ҳар он чи падараш Довуд ба амал оварда буд.

Дар соли аввали подшоҳии худ, дар моҳи якум, ӯ дарҳои хонаи Парвардигорро воз кард ва онҳоро таъмир намуд.

Ва коҳинон ва левизодагонро оваронид, ва онҳоро дар майдони шарқӣ ҷамъ кард.

Ва ба онҳо гуфт: «Маро бишнавед, эй левизодагон! Алҳол худро пок намоед, ва хонаи Парвардигор Худои падарони худро пок намуда, наҷосатро нопокиро аз покгоҳ берун оваред.

Зеро ки падарони мо хиёнат карданд, ва он чи дар назари Парвардигор бад буд, ба амал оварданд, ва Ӯро тарк карданд, ва рӯи худро аз манзили Парвардигор гардониданд, ва пушти худро нишон доданд;

Ҳамчунин дарҳои пешайвонро бастанд, ва чароғҳоро хомӯш карданд, ва бухур насӯзониданд, ва қурбониҳои сӯхтанӣ дар покгоҳи Худои Исроил тақдим накарданд.

Ва ғазаби Парвардигор бар Яҳудо ва Уршалим аланга зад, ва ӯ онҳоро гирифтори даҳшат, харобӣ ва масхара гардонид, чунон ки шумо бо чашмони худ мебинед.

Ва инак, падарони мо ба дами шамшер фурӯ ғалтиданд, ва писарону духтарону занони мо аз ин сабаб ба асирӣ рафтанд.

Алҳол дилхоҳи ман ин аст, ки бо Парвардигор Худои Исроил паймон бандем, то ки оташи ғазаби Ӯ аз мо баргардад.

Эй фарзандонам, алҳол бепарвоӣ накунед, зеро ки Парвардигор шуморо баргузидааст, то ки ба ҳузури Ӯ истода, хизмати Ӯро ба ҷо оваред, ва барои Ӯ хизматгузорон ва сӯзонандагони бухур бошед».

Ва левизодагон бархостанд: Маҳат писари Амосай ва Юил писари Азарёҳу аз банӣ қаҳотиён, ва аз банӣ марориён – Қиш писари Абдӣ ва Азарёҳу писари Еҳалалъил; ва аз ҷершӯниён – Юоҳ писари Зиммо ва Идан писари Юоҳ;

Ва аз банӣ Элисофон – Шимрӣ ва Яиил; ва аз банӣ Ософ – Закарёҳу ва Маттанёҳу;

Ва аз банӣ Ҳеймон – Яҳиил ва Шимъӣ; ва аз банӣ Едутун – Шамаъё ва Узиял.

Ва онҳо бародарони худро ҷамъ карда, пок намуданд, ва мувофиқи фармони подшоҳ, ки мувофиқи сухани Парвардигор буд, барои пок тоза кардани хонаи Парвардигор омаданд.

Ва коҳинон андаруни хонаи Парвардигор дохил шуданд, то ки онро тоза пок намоянд, ва тамоми нопокиро, ки дар парастишгоҳи Парвардигор ёфтанд, ба саҳни хонаи Парвардигор бароварданд, ва левизодагон онро гирифта, ба ҷониби водии Қидрӯн бурданд.

Ва дар рузи якуми моҳи якум ба пок кардан шурӯъ намуда, дар рӯзи ҳаштуми моҳ ба пешайвони Парвардигор даромаданд, ва ҳашт рӯз хонаи Парвардигорро пок карданд, ва дар рӯзи шонздаҳуми моҳи якум ба анҷом расониданд.

Ва андаруни қаср назди подшоҳ Ҳизқиё омада, гуфтанд: «Тамоми хонаи Парвардигорро: қурбонгоҳи қурбониҳои сӯхтаниро бо тамоми колои он, ва мизи нони тақдимро бо тамоми колои он пок тоза намудем;

Ва тамоми колоеро, ки подшоҳ Оҳоз дар вақти подшоҳии худ, дар натиҷаи хиёнати худ, поймол карда буд, тайёр карда, тақдис намудем, ва инак онҳо назди қурбонгоҳи Парвардигор мебошанд».

Ва подшоҳ Ҳизқиё бомдодон бархост, ва сарварони шаҳрро ҷамъ карда, ба хонаи Парвардигор баромад.

Ва онҳо ҳафт гов, ва ҳафт қӯчқор, ва ҳафт барра, ва ҳафт нарбуз оварданд, то ки барои подшоҳӣ ва барои покгоҳ ва барои Яҳудо қурбонии гуноҳҳо бишавад; ва ӯ ба банӣ Ҳорун фармуд, ки онҳоро ҳамчун қурбонии сӯхтанӣ бар қурбонгоҳи Парвардигор тақдим кунанд.

Ва говонро куштанд, ва коҳинон хунро гирифта, бар қурбонгоҳ пошиданд; ва қӯчқоронро кушта, хунро бар қурбонгоҳ пошиданд; ва баррагонро кушта, хунро бар қурбонгоҳ пошиданд.

Ва нарбузҳои қурбонии гуноҳро ба ҳузури подшоҳ ва ҷамоат оварданд, ва дастҳои худро бар онҳо гузоштанд,

Ва коҳинон онҳоро куштанд, ва хуни онҳоро барои хашмниҳони гуноҳҳо бар қурбонгоҳ пошиданд, то ки бар тамоми Исроил хашмниҳон шавад; зеро подшоҳ фармуда буд, ки қурбонии сӯхтанӣ ва қурбонии гуноҳҳо барои тамоми Исроил тақдим карда шаванд.

Ва ӯ левизодагонро бо санҷҳо, барбатҳо ва удҳо мувофиқи амри Довуд ва Ҷоди ғайбдони ғайбгӯи подшоҳ ва Нотони пайғамбар дар хонаи Парвардигор гузошт, зеро ки ин амр аз ҷониби Парвардигор ба воситаи пайғамбарони Ӯ фармуда шуда буд.

Ва левизодагон бо асбоби Довуд, ва коҳинон бо карнайҳо истоданд.

Ва Ҳизқиё фармуд, ки қурбонии сӯхтаниро бар қурбонгоҳ тақдим намоянд, ва ҳангоме ки ба тақдим кардани қурбонии сӯхтанӣ шурӯъ намуданд, сурудхонӣ барои Парвардигор ва навохтани карнайҳо ва асбоби Довуд, подшоҳи Исроил, оғоз ёфт.

Ва тамоми ҷамоат саҷда мекарданд, ва сарояндагон месуруданд, ва карнайҳоро менавохтанд; ҳамаи ин то вақти анҷом ёфтани қурбонии сӯхтанӣ давом кард.

Ва ҳамин ки қурбонии сӯхтанӣ анҷом ёфт, подшоҳ ва ҳамаи онҳое ки бо ӯ буданд, зону зада, саҷда карданд.

Ва подшоҳ Ҳизқиё ва сарварон ба левизодагон фармуданд, ки Парвардигорро бо суханони Довуд ва Ософи ғайбдон ситоиш кунанд; ва онҳо ба ваҷд омада, ситоиш карданд, ва зону зада, саҷда бурданд.

Ва Ҳизқиё ҷавоб гардонида, гуфт: «Алҳол худро барои Парвардигор пок намудед, пас наздик омада, забҳҳо ва қурбониҳои шукронаро барои хонаи Парвардигор биёред». Ва ҷамоат забҳҳо ва қурбониҳои шукрона оварданд, ва ҳар кӣ дар дил майл рағбат дошт, қурбонии сӯхтанӣ овард.

Ва шумораи қурбонии сӯхтание ки ҷамоат оварданд, ҳафтод гов, сад қӯчқор ва дусад барра буд; ҳамаи ннҳо қурбонии сӯхтанӣ барои Парвардигор буданд.

Ва дигар қурбониҳои пок – шашсад гов ва се ҳазор гӯсфанд буд.

Аммо коҳинон кам буданд, ва ба пӯст кандани ҳамаи қурбониҳои сӯхтанӣ қувваташон намерасид; ва бародаронашон левизодагон ба онҳо мадад расониданд, то даме ки кор анҷом ёфт ва то даме ки коҳинон худро пок карданд; зеро ки левизодагон дар пок кардани худ назар ба коҳинон бештар ростдил буданд.

Ва низ қурбониҳои сӯхтанӣ бо чарбуи қурбониҳои осоиштагӣ ва бо ҳадияҳои рехтанӣ барои қурбониҳои сӯхтанӣ бисёр буд; ва хизмати хонаи Парвардигор дуруст ба ҷо оварда шуд.

Ва Ҳизқиё ва тамоми қавм шодӣ карданд, ки Худо қавмро омода гардонида буд, зеро ки ин ба таври ғайричашмдошт ба амал омад.