и возврати́ и созда́ высо́кая, я́же раскопа́ езекі́а оте́цъ его́, и состро́и кумíры Ваали́му, и сотвори́ дубра́вы, и поклони́ся всему́ во́инству небе́сному, и послужи́ и́мъ,

и созда́ олтари́ въ дому́ Госпо́дни, о не́мже глаго́ла Госпо́дь: во Иерусали́мѣ бу́детъ и́мя мое́ во вѣ́ки:

созда́ же же́ртвенники всему́ во́инству небе́сному во двою́ дво́рѣхъ до́му Госпо́дня.

То́й же проведе́ ча́да своя́ чрезъ о́гнь во удо́ли веенно́мли и вража́ше [со жре́бiи], и послѣ́доваше гада́ниемъ, и волхвова́ниемъ служа́ше, и имѣ́яше чревоволше́бники и обая́нники, и мно́га лука́вая сотвори́ предъ Го́сподемъ, да прогнѣ́ваетъ его́:

истука́ны же и слiя́нны о́бразы сотвори́ и поста́ви въ дому́ Бо́жiи, о не́мже глаго́ла Бо́гъ къ дави́ду и къ Соломо́ну сы́ну его́: въ дому́ се́мъ и во Иерусали́мѣ, его́же избра́хъ от всѣ́хъ колѣ́нъ Изра́илевыхъ, положу́ и́мя мое́ во вѣ́къ,

и не приложу́ подви́гнути но́гу Изра́илеву от земли́, ю́же преда́хъ отце́мъ и́хъ, то́кмо а́ще сохраня́тъ сотвори́ти вся́, я́же повелѣ́хъ и́мъ, по всему́ зако́ну и повелѣ́ниемъ и судьба́мъ, руко́ю Моисе́овою.

И прельсти́ Манассі́а Иу́ду и живу́щихъ во Иерусали́мѣ, да сотворя́тъ лука́вое па́че всѣ́хъ язы́къ, и́хже испрове́рже Госпо́дь от лица́ сыно́въ Изра́илевыхъ.

И глаго́ла Госпо́дь къ Манассі́и и къ лю́демъ его́, и не послу́шаша.

И наведе́ Госпо́дь на ни́хъ нача́лники во́евъ царя́ Ассирі́йска, и я́ша Манассі́ю во у́захъ, и связа́ша его́ око́вы ножны́ми, и отведо́ша въ Вавило́нъ.

И егда́ озло́бленъ бы́сть, взыска́ лице́ Го́спода Бо́га своего́, и смири́ся зѣло́ предъ лице́мъ Бо́га оте́цъ свои́хъ,

и помоли́ся къ нему́ и послу́ша его́, и услы́ша во́пль его́, и возврати́ его́ во Иерусали́мъ на ца́рство его́: и позна́ Манассі́а, я́ко Госпо́дь то́й е́сть Бо́гъ.

И по си́хъ созда́ стѣ́ну внѣ́ гра́да дави́дова от Ли́вы къ ю́гу въ пото́цѣ и ко вхо́ду вра́тъ ры́бныхъ, исходя́щымъ врата́ми су́щими о́крестъ въ высоту́, и возвы́си зѣло́: и поста́ви нача́лники во́емъ во всѣ́хъ градѣ́хъ Иу́диныхъ стѣна́тыхъ,

и отъя́тъ бо́ги чужды́я и и́долы от до́му Госпо́дня, и вся́ олтари́, я́же созда́ въ горѣ́ до́му Госпо́дня и во Иерусали́мѣ, и изве́рже вся́ во́нъ изъ гра́да.

И па́ки воздви́же олта́рь Госпо́день, и пожре́ на то́мъ же́ртву спасе́нiя и хвале́нiя, и заповѣ́да Иу́дѣ, да слу́жатъ Го́споду Бо́гу Изра́илеву.

Но еще́ лю́дiе жря́ху на высо́кихъ, оба́че Го́споду Бо́гу своему́.

Про́чая же слове́съ Манассі́иныхъ, и моли́тва его́, я́же къ Бо́гу, и словеса́ прови́дящихъ, и́же глаго́лаху къ нему́ во и́мя Го́спода Бо́га Изра́илева,

се́, во словесѣ́хъ моли́твы его́, и я́ко услы́ша его́, и вси́ грѣси́ его́ и отступле́нiя его́, и мѣста́, на ни́хже созида́ высо́кая, и сотвори́ та́мо дубра́вы и изва́янная, пре́жде не́же обрати́тися ему́, се́, пи́сана су́ть во словесѣ́хъ прови́дящихъ.

У́спе же Манассі́а со отцы́ свои́ми, и погребо́ша его́ въ саду́ до́му его́. И воцари́ся вмѣ́сто его́ сы́нъ его́ Амо́нъ.

Два́десяти дву́ лѣ́тъ бѣ́ Амо́нъ, егда́ ца́рствовати нача́, и два́ лѣ́та ца́рствова во Иерусали́мѣ,

и сотвори́ лука́вое предъ Го́сподемъ, я́коже творя́ше Манассі́а оте́цъ его́, и всѣ́мъ и́доломъ, и́хже сотвори́ Манассі́а оте́цъ его́, пожре́ Амо́нъ и послужи́ и́мъ:

и не смири́ся предъ Го́сподемъ, я́коже смири́ся Манассі́а оте́цъ его́, зане́ сы́нъ его́ Амо́нъ умно́жи грѣхи́.

И нападо́ша на́нь раби́ его́ и уби́ша его́ въ дому́ его́.

И уби́ша лю́дiе земли́ напа́дшихъ на царя́ Амо́на, и поста́виша лю́дiе земли́ царя́ Иосі́ю сы́на его́ вмѣ́сто его́.

Французский (LSG)

Manassé avait douze ans lorsqu'il devint roi, et il régna cinquante-cinq ans à Jérusalem.

Il fit ce qui est mal aux yeux de l'Éternel, selon les abominations des nations que l'Éternel avait chassées devant les enfants d'Israël.

Il rebâtit les hauts lieux qu'Ézéchias, son père, avait renversés; il éleva des autels aux Baals, il fit des idoles d'Astarté, et il se prosterna devant toute l'armée des cieux et la servit.

Il bâtit des autels dans la maison de l'Éternel, quoique l'Éternel eût dit: C'est dans Jérusalem que sera mon nom à perpétuité.

Il bâtit des autels à toute l'armée des cieux dans les deux parvis de la maison de l'Éternel.

Il fit passer ses fils par le feu dans la vallée des fils de Hinnom; il observait les nuages et les serpents pour en tirer des pronostics, il s'adonnait à la magie, et il établit des gens qui évoquaient les esprits et qui prédisaient l'avenir. Il fit de plus en plus ce qui est mal aux yeux de l'Éternel, afin de l'irriter.

Il plaça l'image taillée de l'idole qu'il avait faite dans la maison de Dieu, de laquelle Dieu avait dit à David et à Salomon, son fils: C'est dans cette maison, et c'est dans Jérusalem que j'ai choisie parmi toutes les tribus d'Israël, que je veux à toujours placer mon nom.

Je ne ferai plus sortir Israël du pays que j'ai destiné à vos pères, pourvu seulement qu'ils aient soin de mettre en pratique tout ce que je leur ai commandé, selon toute la loi, les préceptes et les ordonnances prescrits par Moïse.

Mais Manassé fut cause que Juda et les habitants de Jérusalem s'égarèrent et firent le mal plus que les nations que l'Éternel avait détruites devant les enfants d'Israël.

L'Éternel parla à Manassé et à son peuple, et ils n'y firent point attention.

Alors l'Éternel fit venir contre eux les chefs de l'armée du roi d'Assyrie, qui saisirent Manassé et le mirent dans les fers; ils le lièrent avec des chaînes d'airain, et le menèrent à Babylone.

Lorsqu'il fut dans la détresse, il implora l'Éternel, son Dieu, et il s'humilia profondément devant le Dieu de ses pères.

Il lui adressa ses prières; et l'Éternel, se laissant fléchir, exauça ses supplications, et le ramena à Jérusalem dans son royaume. Et Manassé reconnut que l'Éternel est Dieu.

Après cela, il bâtit en dehors de la ville de David, à l'occident, vers Guihon dans la vallée, un mur qui se prolongeait jusqu'à la porte des poissons et dont il entoura la colline, et il s'éleva à une grande hauteur; il mit aussi des chefs militaires dans toutes les villes fortes de Juda.

Il fit disparaître de la maison de l'Éternel les dieux étrangers et l'idole, et il renversa tous les autels qu'il avait bâtis sur la montagne de la maison de l'Éternel et à Jérusalem; et il les jeta hors de la ville.

Il rétablit l'autel de l'Éternel et y offrit des sacrifices d'actions de grâces et de reconnaissance, et il ordonna à Juda de servir l'Éternel, le Dieu d'Israël.

Le peuple sacrifiait bien encore sur les hauts lieux, mais seulement à l'Éternel, son Dieu.

Le reste des actions de Manassé, sa prière à son Dieu, et les paroles des prophètes qui lui parlèrent au nom de l'Éternel, le Dieu d'Israël, cela est écrit dans les actes des rois d'Israël.

Sa prière et la manière dont Dieu l'exauça, ses péchés et ses infidélités, les places où il bâtit des hauts lieux et dressa des idoles et des images taillées avant de s'être humilié, cela est écrit dans le livre de Hozaï.

Manassé se coucha avec ses pères, et on l'enterra dans sa maison. Et Amon, son fils, régna à sa place.

Amon avait vingt-deux ans lorsqu'il devint roi, et il régna deux ans à Jérusalem.

Il fit ce qui est mal aux yeux de l'Éternel, comme avait fait Manassé, son père; il sacrifia à toutes les images taillées qu'avait faites Manassé, son père, et il les servit;

et il ne s'humilia pas devant l'Éternel, comme s'était humilié Manassé, son père, car lui, Amon, se rendit de plus en plus coupable.

Ses serviteurs conspirèrent contre lui, et le firent mourir dans sa maison.

Mais le peuple du pays frappa tous ceux qui avaient conspiré contre le roi Amon; et le peuple du pays établit roi Josias, son fils, à sa place.

Еврейский

בֶּן־שְׁתֵּים עֶשְׂרֵה שָׁנָה מְנַשֶּׁה בְמָלְכוֹ; וַחֲמִשִּׁים וְחָמֵשׁ שָׁנָה, מָלַךְ בִּירוּשָׁלִָם׃

וַיַּעַשׂ הָרַע בְּעֵינֵי יְהוָה; כְּתוֹעֲבוֹת הַגּוֹיִם, אֲשֶׁר הוֹרִישׁ יְהוָה, מִפְּנֵי בְּנֵי יִשְׂרָאֵל׃

וַיָּשָׁב, וַיִּבֶן אֶת־הַבָּמוֹת, אֲשֶׁר נִתַּץ יְחִזְקִיָּהוּ אָבִיו; וַיָּקֶם מִזְבְּחוֹת לַבְּעָלִים וַיַּעַשׂ אֲשֵׁרוֹת, וַיִּשְׁתַּחוּ לְכָל־צְבָא הַשָּׁמַיִם, וַיַּעֲבֹד אֹתָם׃

וּבָנָה מִזְבְּחוֹת בְּבֵית יְהוָה; אֲשֶׁר אָמַר יְהוָה, בִּירוּשָׁלִַם יִהְיֶה־שְּׁמִי לְעוֹלָם׃

וַיִּבֶן מִזְבְּחוֹת לְכָל־צְבָא הַשָּׁמָיִם; בִּשְׁתֵּי חַצְרוֹת בֵּית־יְהוָה׃

וְהוּא הֶעֱבִיר אֶת־בָּנָיו בָּאֵשׁ בְּגֵי בֶן־הִנֹּם, וְעוֹנֵן וְנִחֵשׁ וְכִשֵּׁף, וְעָשָׂה אוֹב וְיִדְּעוֹנִי; הִרְבָּה, לַעֲשׂוֹת הָרַע בְּעֵינֵי יְהוָה לְהַכְעִיסוֹ׃

וַיָּשֶׂם אֶת־פֶּסֶל הַסֶּמֶל אֲשֶׁר עָשָׂה; בְּבֵית הָאֱלֹהִים, אֲשֶׁר אָמַר אֱלֹהִים אֶל־דָּוִיד וְאֶל־שְׁלֹמֹה בְנוֹ, בַּבַּיִת הַזֶּה וּבִירוּשָׁלִַם, אֲשֶׁר בָּחַרְתִּי מִכֹּל שִׁבְטֵי יִשְׂרָאֵל, אָשִׂים אֶת־שְׁמִי לְעֵילוֹם׃

וְלֹא אוֹסִיף, לְהָסִיר אֶת־רֶגֶל יִשְׂרָאֵל, מֵעַל הָאֲדָמָה, אֲשֶׁר הֶעֱמַדְתִּי לַאֲבֹתֵיכֶם; רַק אִם־יִשְׁמְרוּ לַעֲשׂוֹת, אֵת כָּל־אֲשֶׁר צִוִּיתִים, לְכָל־הַתּוֹרָה וְהַחֻקִּים וְהַמִּשְׁפָּטִים בְּיַד־מֹשֶׁה׃

וַיֶּתַע מְנַשֶּׁה, אֶת־יְהוּדָה וְיֹשְׁבֵי יְרוּשָׁלִָם; לַעֲשׂוֹת רָע, מִן־הַגּוֹיִם, אֲשֶׁר הִשְׁמִיד יְהוָה, מִפְּנֵי בְּנֵי יִשְׂרָאֵל׃ פ

וַיְדַבֵּר יְהוָה אֶל־מְנַשֶּׁה וְאֶל־עַמּוֹ וְלֹא הִקְשִׁיבוּ׃

וַיָּבֵא יְהוָה עֲלֵיהֶם, אֶת־שָׂרֵי הַצָּבָא אֲשֶׁר לְמֶלֶךְ אַשּׁוּר, וַיִּלְכְּדוּ אֶת־מְנַשֶּׁה בַּחֹחִים; וַיַּאַסְרֻהוּ בַּנְחֻשְׁתַּיִם, וַיּוֹלִיכֻהוּ בָּבֶלָה׃

וּכְהָצֵר לוֹ, חִלָּה אֶת־פְּנֵי יְהוָה אֱלֹהָיו; וַיִּכָּנַע מְאֹד, מִלִּפְנֵי אֱלֹהֵי אֲבֹתָיו׃

וַיִּתְפַּלֵּל אֵלָיו, וַיֵּעָתֶר לוֹ וַיִּשְׁמַע תְּחִנָּתוֹ, וַיְשִׁיבֵהוּ יְרוּשָׁלִַם לְמַלְכוּתוֹ; וַיֵּדַע מְנַשֶּׁה, כִּי יְהוָה הוּא הָאֱלֹהִים׃

וְאַחֲרֵי־כֵן בָּנָה חוֹמָה חִיצוֹנָה לְעִיר־דָּוִיד מַעְרָבָה לְגִיחוֹן בַּנַּחַל וְלָבוֹא בְשַׁעַר הַדָּגִים וְסָבַב לָעֹפֶל, וַיַּגְבִּיהֶהָ מְאֹד; וַיָּשֶׂם שָׂרֵי־חַיִל בְּכָל־הֶעָרִים הַבְּצֻרוֹת בִּיהוּדָה׃

וַיָּסַר אֶת־אֱלֹהֵי הַנֵּכָר וְאֶת־הַסֶּמֶל מִבֵּית יְהוָה, וְכָל־הַמִּזְבְּחוֹת, אֲשֶׁר בָּנָה בְּהַר בֵּית־יְהוָה וּבִירוּשָׁלִָם; וַיַּשְׁלֵךְ חוּצָה לָעִיר׃

וַיָּכֶן (וַיִּבֶן) אֶת־מִזְבַּח יְהוָה, וַיִּזְבַּח עָלָיו, זִבְחֵי שְׁלָמִים וְתוֹדָה; וַיֹּאמֶר לִיהוּדָה, לַעֲבוֹד אֶת־יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל׃

אֲבָל עוֹד הָעָם, זֹבְחִים בַּבָּמוֹת; רַק לַיהוָה אֱלֹהֵיהֶם׃

וְיֶתֶר דִּבְרֵי מְנַשֶּׁה וּתְפִלָּתוֹ אֶל־אֱלֹהָיו, וְדִבְרֵי הַחֹזִים, הַמְדַבְּרִים אֵלָיו, בְּשֵׁם יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל; הִנָּם עַל־דִּבְרֵי מַלְכֵי יִשְׂרָאֵל׃

וּתְפִלָּתוֹ וְהֵעָתֶר־לוֹ וְכָל־חַטָּאתוֹ וּמַעְלוֹ, וְהַמְּקֹמוֹת, אֲשֶׁר בָּנָה בָהֶם בָּמוֹת וְהֶעֱמִיד הָאֲשֵׁרִים וְהַפְּסִלִים, לִפְנֵי הִכָּנְעוֹ; הִנָּם כְּתוּבִים, עַל דִּבְרֵי חוֹזָי׃

וַיִּשְׁכַּב מְנַשֶּׁה עִם־אֲבֹתָיו, וַיִּקְבְּרֻהוּ בֵּיתוֹ; וַיִּמְלֹךְ אָמוֹן בְּנוֹ תַּחְתָּיו׃ פ

בֶּן־עֶשְׂרִים וּשְׁתַּיִם שָׁנָה אָמוֹן בְּמָלְכוֹ; וּשְׁתַּיִם שָׁנִים, מָלַךְ בִּירוּשָׁלִָם׃

וַיַּעַשׂ הָרַע בְּעֵינֵי יְהוָה, כַּאֲשֶׁר עָשָׂה מְנַשֶּׁה אָבִיו; וּלְכָל־הַפְּסִילִים, אֲשֶׁר עָשָׂה מְנַשֶּׁה אָבִיו, זִבַּח אָמוֹן וַיַּעַבְדֵם׃

וְלֹא נִכְנַע מִלִּפְנֵי יְהוָה, כְּהִכָּנַע מְנַשֶּׁה אָבִיו; כִּי הוּא אָמוֹן הִרְבָּה אַשְׁמָה׃

וַיִּקְשְׁרוּ עָלָיו עֲבָדָיו, וַיְמִיתֻהוּ בְּבֵיתוֹ׃

וַיַּכּוּ עַם־הָאָרֶץ, אֵת כָּל־הַקֹּשְׁרִים עַל־הַמֶּלֶךְ אָמוֹן; וַיַּמְלִיכוּ עַם־הָאָרֶץ אֶת־יֹאשִׁיָּהוּ בְנוֹ תַּחְתָּיו׃ פ

Украинский (Огієнко)

Языки

Манасія був віку дванадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі п́ятдесят і п́ять літ.

І робив він лихе в Господніх очах, за поганською гидотою тих народів, яких вигнав Господь з-перед Ізраїлевих синів.

І він знову побудував пагірки, які порозбивав був його батько Єзекія, і понаставляв жертівники для Ваалів, і поробив Астарти, і вклонявся всім небесним силам, і служив їм.

І побудував він жертівники в Господньому домі, про якого сказав був Господь: В Єрусалимі буде Ім́я Моє навіки!

І побудував він жертівники для всіх небесних сил на обох подвір́ях Господнього дому.

І він перепроваджував своїх синів через огонь у долині Гінномового сина, і гадав, і ворожив, і чарував, і настановляв викликувачів духів померлих і духів віщих, і багато робив зла в очах Господа, щоб гнівити Його.

І поставив він різаного боввана, якого зробив, у Божому домі, про якого Бог сказав був до Давида та до сина його Соломона: У цьому домі та в Єрусалимі, що його Я вибрав зо всіх міст Ізраїлевих племен, покладу Я Ім́я Своє навіки!

І більше не виступить Ізраїлева нога з тієї землі, яку Я дав вашим батькам, якщо тільки вони будуть пильнувати робити все так, як наказав Я їм, увесь Закон, і устави, і постанови, дані через Мойсея.

Та Манасія робив блудливими Юдею та мешканців Єрусалиму, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед Ізраїлевих синів.

І говорив Господь до Манасії та до народу його, та не слухались вони.

І Господь навів на них зверхників війська асирійського царя, а вони схопили Манасію на повід, і скували його мідяними кайданами та й повели його до Вавилону.

А як був він утискуваний, благав він лице Господа, Бога свого, і дуже впокорився перед лицем Бога своїх батьків.

І молився він до Нього, і Він був ублаганий, і вислухав благання його, і вернув його до Єрусалиму, до царства його.
І пізнав Манасія, що Господь Він Бог!

По цьому збудував він зовнішній мур для Давидового Міста на захід від Ґіхону, в долині, до входу в Рибну браму, й оточив Офела й дуже високо підняв його.
І понаставляв він військових зверхників по всіх укріплених містах Юдеї.

І повикидав він чужих богів та подобу боввана з Господнього дому, і всі жертівники, що він побудував був на горі Господнього дому та в Єрусалимі, і викинув те поза місто.

І збудував він Господнього жертівника, і приніс на ньому жертви приносів мирних та вдячних, і звелів юдеям служити Господеві, Богові Ізраїлевому.

Але народ приносив жертви ще на пагірках, тільки вже Господеві, Богові своєму.

А решта діл Манасії, і його молитва до Бога його, і слова прозорливців, що говорили до нього Ім́ям Господа, Бога Ізраїлевого, ото вони описані в історії Ізраїлевих царів.

А молитва його, і як Він був ублаганий, і ввесь його гріх та його спроневірення, і місця, що побудував на них пагірки й поставив Астарти та боввани перед своїм упокоренням, ось вони описані в словах його прозорливців.

І спочив Манасія з батьками своїми, і поховали його в домі його, а замість нього зацарював син його Амон.

Амон був віку двадцяти й двох років, коли він зацарював, і царював він в Єрусалимі два роки.

І робив він зло Господніх очах, як робив його батько Манасія.
А всім бовванам, яких наробив його батько Манасія, Амон приносив жертви та служив їм.

І не впокорився він перед Господнім лицем, як упокорився був його батько Манасія, і він, Амон, побільшив провину.

І змовилися раби його на нього, і забили його в його домі.

Та народ Краю перебив усіх змовників на царя Амона.
І настановив народ Краю царем замість нього сина його Йосію.