И во осмо́е лѣ́то ца́рства своего́, и то́й еще́ сы́й о́трокъ, нача́ взыска́ти Го́спода Бо́га отца́ своего́ дави́да: и во второена́десять лѣ́то ца́рства своего́ нача́ очища́ти Иуде́ю и Иерусали́мъ от высо́кихъ и лѣсо́въ, и от ка́пищъ и от истука́нныхъ.

И разори́ша предъ лице́мъ его́ олтари́ Ваали́мли, и высо́кая, я́же на ни́хъ: и посѣче́ дубра́вы и истука́нныя, и слiя́нная сокруши́ и истни́, и растопи́ и пове́рже предъ лице́мъ гробо́въ жру́щихъ и́мъ:

и ко́сти жерце́въ сожже́ на олтаре́хъ и́хъ, и очи́сти Иу́ду и Иерусали́мъ,

и во градѣ́хъ Манассі́иныхъ и Ефре́млихъ и Симео́нихъ да́же до Нефѳали́ма, и въ мѣ́стѣхъ и́хъ о́крестъ:

и олтари́ размета́ и лѣ́сы, и и́долы разсѣче́ въ ча́стицы, и вся́ высо́кая изсѣче́ от всея́ земли́ Изра́илевы, и возврати́ся во Иерусали́мъ.

И во осмоена́десять лѣ́то ца́рства своего́, егда́ очище́на бы́сть земля́ и це́рковь Госпо́дня, посла́ Сафа́на сы́на еселі́ева и Амесі́ю нача́лника гра́да и Иоа́са сы́на Иоаха́зова памятопи́сца своего́, да утвердя́тъ до́мъ Го́спода Бо́га своего́.

И прiидо́ша ко хелкі́и свяще́ннику вели́кому, и да́ша сребро́ принесе́нное въ до́мъ Госпо́день, е́же собра́ша леви́ти храня́щiи две́рь от руки́ Манассі́ины и Ефре́мли, и от нача́лниковъ и от всѣ́хъ про́чихъ во Изра́или, и от сыно́въ Иу́диныхъ и Венiами́нихъ и обита́ющихъ во Иерусали́мѣ,

и да́ша о́ное въ ру́цѣ творя́щихъ дѣла́, приста́вницы въ дому́ Госпо́дни, и да́ша е́ творя́щымъ дѣла́, и́же творя́ху въ дому́ Госпо́дни да, обновя́тъ и укрѣпя́тъ хра́мъ:

и да́ша текто́номъ и домоздателемъ, да ку́пятъ ка́менiе четвероуго́лное и древа́ на бе́рвна на покры́тiе домо́въ, и́хже разори́ша ца́рiе Иу́дины.

И му́жiе вѣ́рно творя́ху въ дѣ́лѣхъ, и надъ ни́ми надзира́теле Ие́ѳъ и Авді́а леви́ти от сыно́въ Мера́риныхъ, и Заха́рiа и мосолла́мъ от сыно́въ Каа́ѳовыхъ надзира́ти, и вся́къ Леви́тинъ, и вся́къ зна́яй во орга́ны пѣ́ти:

и надъ нося́щими бремена́ и надъ всѣ́ми творя́щими дѣла́, вся́кимъ дѣ́ланiемъ: и от Леви́тъ бѣ́ша пи́сареве и судiи́ и две́рницы.

И внегда́ износи́ти и́мъ сребро́ принесе́нное въ це́рковь Госпо́дню, обрѣ́те хелкі́а свяще́нникъ кни́гу зако́на Госпо́дня, [я́же дана́ бы́сть] руко́ю Моисе́овою.

И отвѣща́ хелкі́а и рече́ къ Сафа́ну пи́сарю: кни́гу зако́на обрѣто́хъ въ дому́ Госпо́дни. И даде́ хелкі́а кни́гу Сафа́ну.

И принесе́ Сафа́нъ кни́гу ко царю́, и возвѣсти́ еще́ ко царю́ сло́во, глаго́ля: все́ сребро́ дано́ въ ру́ки рабо́въ твои́хъ творя́щихъ дѣла́:

и слiя́ша сребро́ обрѣ́тенное въ дому́ Госпо́дни, и да́ша въ ру́ки надзира́телей и въ ру́ки творя́щихъ дѣ́ло.

И возвѣсти́ Сафа́нъ пи́сарь сло́во царю́, глаго́ля: кни́гу даде́ ми хелкі́а свяще́нникъ. И прочте́ ю́ Сафа́нъ предъ царе́мъ.

И бы́сть егда́ услы́ша ца́рь словеса́ зако́на, и растерза́ ри́зы своя́.

И повелѣ́ ца́рь хелкі́еви и Ахика́му сы́ну Сафа́нову и Авдо́ну сы́ну Михе́еву, и Сафа́ну пи́сарю и Аса́iю рабу́ царе́ву, глаго́ля:

иди́те и моли́теся Го́споду за мя́ и за вся́каго оста́вшагося во Изра́или и Иу́дѣ, о словесѣ́хъ кни́ги, я́же обрѣ́тена е́сть, вели́къ бо гнѣ́въ Госпо́день разгорѣ́ся на на́съ, поне́же не послу́шаша отцы́ на́ши слове́съ Госпо́днихъ, е́же твори́ти по всѣ́мъ напи́саннымъ въ кни́зѣ се́й.

И и́де хелкі́а, и и́мже повелѣ́ ца́рь, ко Олда́нѣ проро́чицѣ, женѣ́ Селли́ма сы́на Ѳеку́ева, сы́на есері́и ризохрани́теля, храня́щей за́повѣди, я́же обита́ше во Иерусали́мѣ въ Маса́нѣ, и глаго́лаша е́й по си́мъ.

И та́ отвѣща́ и́мъ: сiя́ рече́ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: глаго́лите му́жу, и́же посла́ ва́съ ко мнѣ́: сiя́ рече́ Госпо́дь:

се́, а́зъ наведу́ зла́я на мѣ́сто сiе́ и на обита́ющихъ въ не́мъ вся́ словеса́, я́же пи́сана су́ть въ кни́зѣ прочте́ннѣй предъ царе́мъ Иу́динымъ,

зане́ оста́виша мя́ и кадя́ху бого́мъ чужди́мъ, да прогнѣ́ваютъ мя́ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ ру́къ свои́хъ: и разгорѣ́ся я́рость моя́ на мѣ́сто сiе́ и не угаси́тся:

и ко царю́ Иу́дину, и́же посла́ ва́съ ко Го́споду помоли́тися, та́ко глаго́лите ему́: сiя́ рече́ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: словеса́, я́же слы́шалъ еси́,

и сокруши́ся се́рдце твое́, и смири́лся еси́ предъ лице́мъ мои́мъ, егда́ услы́шалъ еси́ словеса́ моя́ на мѣ́сто сiе́ и на обита́ющихъ въ не́мъ, и смири́лся еси́ предо мно́ю, и растерза́лъ еси́ ри́зы твоя́, и пла́калъ еси́ предо мно́ю, и а́зъ услы́шахъ, рече́ Госпо́дь:

се́, приложу́ тя́ ко отце́мъ твои́мъ, и приложи́шися ко гробо́мъ твои́мъ въ ми́рѣ, и не у́зрятъ о́чи твои́ вся́каго зла́, я́же а́зъ наведу́ на мѣ́сто сiе́ и на обита́ющихъ въ не́мъ. И возвѣсти́ша царю́ сло́во.

И посла́ ца́рь, и собра́ старѣ́йшины Иу́дины и Иерусали́мли.

И взы́де ца́рь въ до́мъ Госпо́день и вси́ му́жiе Иу́дины и живу́щiи во Иерусали́мѣ, и свяще́нницы и леви́ти, и вси́ лю́дiе от ма́ла да́же до вели́ка: и чита́ше во ушеса́ и́хъ вся́ словеса́ кни́ги завѣ́та обрѣ́тенныя въ дому́ Госпо́дни.

И ста́ ца́рь на столпѣ́, и завѣща́ завѣ́тъ предъ Го́сподемъ ходи́ти предъ Го́сподемъ, храни́ти за́повѣди его́ и свидѣ́нiя его́ и повелѣ́нiя его́ всѣ́мъ се́рдцемъ и все́ю душе́ю, е́же твори́ти словеса́ завѣ́та напи́санная въ кни́зѣ се́й.

И поста́ви всѣ́хъ, и́же обрѣ́тени бя́ху во Иерусали́мѣ и Венiами́нѣ, и сотвори́ша обита́ющiи во Иерусали́мѣ завѣ́тъ въ дому́ Го́спода Бо́га оте́цъ свои́хъ.

И отъя́ Иосі́а вся́ ме́рзости от всея́ земли́, я́же бѣ́ сыно́въ Изра́илевыхъ, и сотвори́ всѣ́хъ обрѣ́тшихся во Иерусали́мѣ и во Изра́или служи́ти Го́споду Бо́гу своему́ во вся́ дни́ своя́, и не уклони́ся от Го́спода Бо́га оте́цъ свои́хъ.

Украинский (Огієнко)

Йосія був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік.

І робив він угодне в Господніх очах, і ходив дорогами свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч.

І восьмого року царювання свого, бувши ще юнаком, розпочав він звертатися до Бога батька свого Давида, а дванадцятого року розпочав очищати Юду та Єрусалим від пагірків, і Астарт, і бовванів різаних та литих.

І порозбивали перед ним Ваалові жертівники, а стовпи сонця, що були на них, він повирубував, а Астарти, і боввани різані та литі поламав і розтер, і розкидав на гроби тих, хто приносив їм жертви.

А кості жерців попалив на їхніх жертівниках, і очистив Юдею та Єрусалим.

А по містах Манасії, і Єфрема, і Симеона, і аж до Нефталима по їхніх руїнах навколо

порозбивав жертівники та Астарти, і потовк боввани на порох, а всі ідоли сонця повирубував в усьому Ізраїлевому краї, і вернувся до Єрусалиму.

А вісімнадцятого року царювання його, по очищенні Краю та Божого дому, послав він Шафана, сина Ацалії, і Маасею, зверхника міста, та Йоаха, та канцлера Йоаха, сина Йохазового, щоб направити дім Господа, Бога його.

І прийшли вони до первосвященика Хілкійї, і дали срібло, що було знесене до Господнього дому, яке зібрали Левити, що стерегли порога, з руки Манасії й Єфрема, та з усієї решти Ізраїля, і з усього Юди й Веніямина та мешканців Єрусалиму.

І дали на руку робітників праці, приставлених до Господнього дому, а робітники тієї праці, що робили в Господньому домі, віддали на відбудову та на направу Божого дому.

І дали вони теслям, і будівничим, щоб купувати тесане каміння та дерева на зв́язування та на покриття домів, що їх понищили Юдині царі.

А ті люди чесно виконували працю, а над ними були поставлені Яхат та Овадія, Левити з синів Мерарієвих, і Захарій та Мешуллам із синів Кегатівців для керування.
А всі ті Левіти, що розумілися на музичних знаряддях,

були над носіями, і керували всіма робітниками на кожну роботу;
а з Левитів були писарі й урядники та придверні.

А коли вони виймали срібло, принесене до Господнього дому, священик Хілкійя знайшов книгу Господнього Закону, даного через Мойсея.

І відповів Хілкійя й сказав до писаря Шафана: Я знайшов у Господньому домі книгу Закону!
І дав Хілкійя ту книгу Шафанові.

І приніс Шафан ту книгу до царя, і приніс цареві ще відповідь, говорячи: Усе, що дано через твоїх рабів, вони роблять.

І вони висипали те срібло, що знайдене в Господньому домі, і дали його на руку приставлених та на руку робітників праці.

І доніс писар Шафан цареві, говорячи: Священик Хілкійя дав мені книгу.
І Шафан перечитав з неї перед царем.

І сталося, як цар почув слова книги Закону, то роздер свої шати…

І наказав цар Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Авдонові, Міхиному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому рабові, говорячи:

Ідіть, зверніться до Господа про мене та про позосталих в Ізраїлі та в Юдеї, про слова цієї книги, що знайдена.
Великий бо гнів Господній, що вилився на нас за те, що батьки наші це дотримували Господнього слова, щоб робити все, як написано в цій книзі.

І пішов Хілкійя та ті, кому звелів цар, до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Токегата, сина Хасриного, сторожа шат, а вона сиділа в Єрусалимі на Новому Місті, і говорили до неї про це.

А вона сказала до них: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:

Так говорить Господь: Ось Я наведу лихо на оце місце та на мешканців його, усі ті прокляття, що написані в книзі, яку читали перед Юдиним царем,

за те, що вони покинули Мене й кадили іншим богам, щоб гнівити Мене всіма ділами своїх рук.
І вилився гнів Мій на це місце, і він не погасне…

А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про ті слова, які ти чув:

За те, що зм́якло твоє серце, і ти впокорився перед лицем Бога свого, коли ти почув слова Його на це місце та на мешканців його, і ти впокорився перед лицем Моїм, і роздер свої шати та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, говорить Господь.

Ось Я прилучу тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилучений до гробів своїх у спокої, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наведу на оце місце та на мешканців його!
І вони принесли відповідь цареві.

А цар послав, і зібрав усіх старших Юдеї та Єрусалиму.

І ввійшов до Господнього дому цар, і кожен муж Юдеї, і мешканці Єрусалиму, і священики, і Левити, і ввесь народ від великого й аж до малого, і він прочитав уголос слова книги Заповіту, знайденої в Господньому домі.

І став цар на своєму місці, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і свідчення Його, і устави Його всім серцем своїм та всім життям своїм, щоб виконувати слова того заповіту, що написані в тій книзі.

І наставив він кожного, хто знаходився в Єрусалимі та в Веніямині, до того.
І мешканці Єрусалиму робили за заповітом Бога, Бога своїх батьків.

І Йосія повикидав усі поганські гидоти з усіх країв, що в Ізраїлевих синів, і змусив кожного, хто знаходився в Ізраїлі, служити Господеві, їхньому Богові.
За всіх днів його вони не відступали від Господа, Бога своїх батьків.

Немецкий (GNB)

Языки

Joschija war erst acht Jahre alt, als er König wurde, und er regierte 31 Jahre lang in Jerusalem.

Er folgte dem Vorbild seines Ahnherrn David und tat, was dem HERRN gefällt; er richtete sich streng nach dessen Geboten und Weisungen.

In seinem achten Regierungsjahr, als er noch sehr jung war, fing er an, nach dem HERRN, dem Gott seines Ahnherrn David, zu fragen. Im zwölften Regierungsjahr begann er, in Juda und Jerusalem die Opferstätten, die geweihten Pfähle und die geschnitzten und gegossenen Götzenbilder zu beseitigen.

Unter seiner Aufsicht wurden die Altäre des Gottes Baal niedergerissen. Die Räuchersäulen, die darauf standen, ließ er in Stücke schlagen. Die geweihten Pfähle und die geschnitzten und gegossenen Standbilder ließ er zu Staub zermahlen und den Staub auf die Gräber der Leute streuen, die diesen Machwerken Opfer dargebracht hatten.

Die Gebeine der Götzenpriester ließ er auf den Altären verbrennen, auf denen sie geopfert hatten. So reinigte er Juda und Jerusalem von allen diesen Dingen.

Aber auch in den Städten der Stämme Manasse, Efraïm, Simeon und bis hin nach Naftali griff er durch und durchsuchte sogar die Häuser.

Überall bei den Nordstämmen ließ er die Altäre niederreißen, die geweihten Pfähle umhauen, die Götzenbilder zertrümmern und die Räucheraltäre in Stücke schlagen. Dann kehrte er nach Jerusalem zurück.

In seinem 18. Regierungsjahr, noch während der Reinigung des Landes und des Tempels vom Götzendienst, ging Joschija auch daran, das Haus des HERRN, seines Gottes, auszubessern. Er schickte dazu drei Männer in den Tempel: Schafan, den Sohn von Azalja, Maaseja, den Stadtgouverneur, und Joach, den Sohn von Joahas, den Sprecher des Königs.

Sie gingen zum Obersten Priester Hilkija; dort wurde ihnen das Geld ausgehändigt, das für den Tempel gespendet worden war. Die Leviten, die an den Eingängen als Torwächter Dienst taten, hatten es von Manasse, Efraïm und den anderen nordisraelitischen Stämmen wie auch von Juda, Benjamin und den Einwohnern Jerusalems eingesammelt.

Sie übergaben das Geld den Meistern, die mit den Ausbesserungsarbeiten am Tempel beauftragt worden waren.

Diese zahlten davon den Lohn für die Handwerker und Bauarbeiter. Sie kauften davon auch behauene Steine und Bauholz, womit das Balkenwerk aller Gebäudeteile erneuert wurde. So ließ Joschija den Tempel des HERRN, seines Gottes, wiederherstellen, nachdem die früheren Könige von Juda ihn vernachlässigt hatten.

Die Bauleute arbeiteten sehr gewissenhaft. Die Aufsicht über sie führten die Leviten Jahat und Obadja von den Nachkommen Meraris sowie Secharja und Meschullam von den Nachkommen Kehats. Andere Leviten, die mit Musikinstrumenten umgehen konnten,

gaben damit den Takt für die Arbeit der Lastenträger und aller übrigen Arbeiter. Einzelne Leviten waren auch als Schreiber, Aufseher oder Torwächter eingesetzt.

Als man das Geld holte, das die Leute zum Tempel gebracht hatten, fand der Priester Hilkija das Buch mit dem Gesetz, das der HERR durch Mose hatte verkünden lassen.

Hilkija sagte zu dem Kanzler Schafan: »Ich habe im Haus des HERRN das Gesetzbuch gefunden«, und gab Schafan die Buchrolle.

Dieser brachte sie dem König und meldete ihm: »Wir haben alles ausgeführt, was du befohlen hast.

Wir haben das Opfergeld, das sich im Tempelbereich fand, herausgeholt und den dafür verantwortlichen Männern und den Bauleuten übergeben.«

Dann berichtete er dem König auch, dass der Priester Hilkija ihm eine Buchrolle übergeben hatte, und las dem König daraus vor.

Als der König hörte, was in diesem Gesetzbuch stand, zerriss er sein Gewand.

Er stellte eine Abordnung zusammen: den Priester Hilkija, Ahikam, den Sohn von Schafan, Achbor, den Sohn von Micha, den Kanzler Schafan und den königlichen Vertrauten Asaja. Er befahl ihnen:

»Geht und fragt den HERRN um Rat wegen der Worte, die in diesem Buch stehen! Fragt ihn für mich und alle, die von Israel und Juda übrig geblieben sind. Denn wir haben den schweren Zorn des HERRN auf uns gezogen, weil unsere Vorfahren sein Wort nicht beachtet und nicht alles getan haben, was in diesem Buch steht.«

Hilkija und die anderen Männer, die der König bestimmt hatte, gingen zu der Prophetin Hulda und sagten ihr, weshalb sie gekommen waren. Die Prophetin wohnte in der Jerusalemer Neustadt; ihr Mann Schallum, der Sohn von Tokhat und Enkel von Hasra, hatte die Aufsicht über die Kleiderkammer.

Die Prophetin sagte zu den Abgesandten des Königs: »Antwortet dem Mann, der euch zu mir gesandt hat: ́So spricht der HERR, der Gott Israels: Alle Verfluchungen, die du aus diesem Buch gehört hast, lasse ich in Erfüllung gehen. Ich bringe Unglück über diese Stadt und ihre Bewohner.

Sie haben mir die Treue gebrochen und anderen Göttern geopfert. Mit ihren selbst gemachten Götzenbildern haben sie mich herausgefordert. Mein Zorn gegen diese Stadt ist aufgelodert wie ein Feuer, das nicht erlöscht.́

Für den König von Juda aber, der euch hergeschickt hat, um den HERRN zu fragen, habe ich folgende Botschaft: ́So spricht der HERR, der Gott Israels: Du hast die Worte gehört,

die ich gegen diese Stadt und ihre Bewohner gesprochen habe. Du hast sie zu Herzen genommen und dich darunter gebeugt, du hast dein Gewand zerrissen und geweint. Darum habe ich auch dein Gebet gehört.

Du wirst das Unglück, das ich über diese Stadt und ihre Bewohner bringen werde, nicht mehr mit eigenen Augen sehen. Du wirst in Frieden sterben und in der Grabstätte deiner Vorfahren bestattet werden!́«

Die Abgesandten gingen zum König zurück und richteten ihm alles aus.

Darauf ließ der König alle Ältesten von Juda und Jerusalem zu sich rufen.

Mit allen Männern von Juda und der ganzen Bevölkerung Jerusalems, den Priestern und Leviten und dem ganzen Volk, den vornehmen wie den einfachen Leuten, ging er hinauf zum Tempel des HERRN. Dort ließ er vor ihnen das ganze Bundesgesetz verlesen, das sich im Tempel gefunden hatte.

Dann trat der König an seinen Platz vor dem Tempelhaus und schloss einen Bund mit dem HERRN. Das ganze Volk musste versprechen, dem HERRN zu gehorchen und alle seine Gebote und Anweisungen mit ganzem Willen und aller Kraft zu befolgen. Alles, was in dem aufgefundenen Buch gefordert war, sollte genau befolgt werden.

Der König forderte alle Anwesenden aus Jerusalem und dem Stammesgebiet Benjamin auf, diesem Bund beizutreten.

Die ganze Bevölkerung von Jerusalem verpflichtete sich zum Gehorsam gegenüber dem HERRN, dem Gott ihrer Vorfahren.

Joschija ließ auch in allen übrigen Gebieten Israels die Standbilder der fremden Götter entfernen und hielt alle, die dort wohnten, dazu an, allein dem HERRN, ihrem Gott, zu dienen. Solange Joschija lebte, hielten sie dem HERRN, dem Gott ihrer Vorfahren, die Treue.