сребро́ же и зла́то даде́ фарао́ну. Тогда́ нача́ земля́ подда́на бы́ти, е́же дая́ти сребро́ по словеси́ фарао́нову: и кі́йждо по си́лѣ истяза́ше сребро́ и зла́то от люді́й земли́, е́же дая́ти фарао́ну нехао́.

И поста́ви фарао́нъ нехао́ Елiаки́ма сы́на Иосі́ина царе́мъ надъ Иу́дою и Иерусали́момъ вмѣ́сто Иосі́и отца́ его́, и премѣни́ и́мя его́ Иоаки́мъ. Иоаха́за же бра́та его́ взя́ фарао́нъ нехао́ и введе́ его́ во Еги́петъ, и у́мре та́мо:

Два́десяти пяти́ лѣ́тъ бѣ́ Иоаки́мъ, егда́ ца́рствовати нача́, и единона́десять лѣ́тъ ца́рствова во Иерусали́мѣ. И́мя же ма́тере его́ зехо́ра, дще́рь нирі́ева от ра́мы. Сотвори́ же лука́вое предъ Го́сподемъ по всѣ́мъ, ели́ка сотвори́ша отцы́ его́.

Во дни́ его́ прiи́де Навуходоно́соръ ца́рь Вавило́нскiй на зе́млю, и бѣ́ ему́ служа́ три́ лѣ́та и отступи́ от него́.

И посла́ Госпо́дь на ни́хъ халде́и и разбо́йники си́рскiя и разбо́йники Моави́тскiя, и сыно́въ Аммо́новыхъ и самарі́йскихъ, и по словеси́ се́мъ отступи́ша по словеси́ Госпо́дню, [е́же глаго́ла] у́сты́ рабо́въ свои́хъ проро́ковъ.

Оба́че я́рость Госпо́дня бѣ́ на Иу́дѣ, е́же отри́нути его́ от лица́ своего́, грѣ́хъ ра́ди Манассі́иныхъ во всѣ́хъ, я́же сотвори́,

и въ кро́ви непови́ннѣй, ю́же излiя́ Иоаки́мъ, и напо́лни Иерусали́мъ кро́ве непови́нныя. Но не восхотѣ́ Госпо́дь искорени́ти и́хъ.

И взы́де на него́ Навуходоно́соръ ца́рь Вавило́нскiй, и окова́ его́ око́вами мѣ́дяными, и приведе́ его́ въ Вавило́нъ:

и ча́сть сосу́довъ до́му Госпо́дня пренесе́ въ Вавило́нъ и поста́ви я́ во хра́мѣ свое́мъ въ Вавило́нѣ.

Про́чая же слове́съ Иоаки́мовыхъ, и вся́, я́же содѣ́ла, не се́ ли, сiя́ пи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Иу́диныхъ? И у́спе Иоаки́мъ со отцы́ свои́ми и погребе́нъ бы́сть въ ганоза́нѣ со отцы́ свои́ми. И воцари́ся Иехоні́а сы́нъ его́ вмѣ́сто его́.

Осмина́десяти лѣ́тъ бѣ́ Иехоні́а, егда́ ца́рствовати нача́, и три́ ме́сяцы и де́сять дні́й ца́рствова во Иерусали́мѣ, и сотвори́ лука́вое предъ Го́сподемъ.

Егда́ же лѣ́ту кру́гъ враща́шеся, посла́ Навуходоно́соръ ца́рь, и́же и введе́ его́ въ Вавило́нъ съ предраги́ми сосу́ды до́му Госпо́дня, а царе́мъ поста́ви седекі́ю бра́та отцу́ его́ надъ Иу́дою и Иерусали́момъ.

Два́десять еди́но лѣ́то бы́сть седекі́и, егда́ ца́рствовати нача́, единна́десять лѣ́тъ ца́рствова во Иерусали́мѣ:

и сотвори́ лука́вое предъ Го́сподемъ Бо́гомъ свои́мъ, и не усрами́ся лица́ иеремі́и проро́ка от у́стъ Госпо́днихъ,

егда́ от царя́ Навуходоно́сора отве́ржеся, и́же закля́ его́ предъ Бо́гомъ: и ожесточи́ вы́ю свою́ и се́рдце свое́ укрѣпи́, да не обрати́тся ко Го́споду Бо́гу Изра́илеву.

И вси́ сла́внiи Иу́дины и свяще́нницы и лю́дiе земли́ умно́жиша е́же преступи́ти преступле́нiя ме́рзостей язы́ческихъ, и оскверни́ша до́мъ Госпо́день, и́же во Иерусали́мѣ.

И посыла́ше Госпо́дь Бо́гъ оте́цъ и́хъ къ ни́мъ руко́ю проро́ковъ свои́хъ у́тренюя и посыла́я вѣ́стники своя́, поне́же щадя́ше люді́й свои́хъ и святи́лища своего́: и ті́и поноша́ху посло́мъ Бо́жiимъ,

и уничижа́ху словеса́ его́, и руга́хуся проро́комъ его́, до́ндеже сни́де гнѣ́въ Госпо́день на лю́ди его́, до́ндеже не бы́сть изцѣле́нiя.

И наведе́ на ни́хъ царя́ Халде́йска, и поби́ младе́нцы и́хъ мече́мъ въ дому́ святы́ни его́: и не пощадѣ́ седекі́и и дѣ́въ и́хъ не поми́лова, и ста́рцы и́хъ изведе́, и всѣ́хъ предаде́ въ ру́ки и́хъ,

и вся́ сосу́ды до́му Бо́жiя вели́кiя и ма́лыя, и сокро́вища це́ркве Госпо́дни, и вся́ сокро́вища царе́ва и вельмо́жъ, вся́ внесе́ въ Вавило́нъ:

и зажже́ до́мъ Госпо́день и разори́ стѣ́ну Иерусали́млю, и столпы́ его́ сожже́ огне́мъ и вся́къ сосу́дъ драгі́й истни́:

и пресели́ оста́вшихся въ Вавило́нъ, и бы́ша ему́ и сыно́мъ его́ въ рабы́ да́же до ца́рства ми́дскаго,

да испо́лнится сло́во Госпо́дне уста́ми иеремі́и, доне́лѣже прiя́ земля́ суббо́ты своя́ суббо́тствовати во вся́ дни́ запустѣ́нiя своего́: суббо́тствова до соверше́нiя седми́десяти лѣ́тъ.

Въ лѣ́то пе́рвое ки́ра царя́ пе́рсскаго, повнегда́ испо́лнитися словесе́мъ Госпо́днимъ усты́ иеремі́и, воздви́же Госпо́дь ду́хъ ки́ра царя́ пе́рсскаго, и повелѣ́ проповѣ́дати во все́мъ ца́рствiи свое́мъ писа́нiемъ, глаго́ля:

Авраа́му и Исаа́ку и Иа́кову, не согрѣши́вшымъ тебѣ́, но положи́лъ еси́ покая́нiе мнѣ́ грѣ́шному, зане́ согрѣши́хъ па́че числа́ песка́ морска́го:

умно́жишася беззако́нiя моя́, Го́споди, умно́жишася беззако́нiя моя́, и нѣ́смь досто́инъ воззрѣ́ти и ви́дѣти высоту́ небе́сную от мно́жества непра́вдъ мои́хъ. Сля́ченъ е́смь мно́гими у́зами желѣ́зными,

во е́же не возвести́ главы́ моея́, и нѣ́сть ми ослабле́нiя: зане́ прогнѣ́вахъ я́рость твою́ и лука́вое предъ тобо́ю сотвори́хъ:

не сотвори́вый во́ли твоея́ и не сохрани́вый повелѣ́нiй твои́хъ, поста́вихъ ме́рзости и умно́жихъ претыка́нiя. И ны́нѣ приклоня́ю колѣ́на се́рдца, тре́буя от тебе́ бла́гости.

Согрѣши́хъ, Го́споди, согрѣши́хъ, и беззако́нiя моя́ а́зъ вѣ́мъ, но прошу́ моля́ся: осла́би ми́, Го́споди, осла́би ми́, и не погуби́ мене́ со беззако́нiи мои́ми, ниже́ въ вѣ́къ враждова́въ соблюде́ши зо́лъ мои́хъ, ниже́ осу́диши мя́ въ преиспо́днихъ земли́: зане́ ты́ еси́, Бо́же, Бо́гъ ка́ющихся, и на мнѣ́ яви́ши всю́ бла́гость твою́: я́ко недосто́йна су́ща спасе́ши мя́ по мно́зѣй ми́лости твое́й, и восхвалю́ тя́ вы́ну во дне́хъ живота́ моего́:

я́ко тя́ пое́тъ вся́ си́ла небе́сная, и твоя́ е́сть сла́ва во вѣ́ки вѣко́въ. Ами́нь.

и оставле́нiе согрѣши́вшымъ тебѣ́, и мно́жествомъ щедро́тъ твои́хъ опредѣли́лъ еси́ покая́нiе грѣ́шникомъ во спасе́нiе. Ты́ у́бо, Го́споди Бо́же си́лъ, не положи́лъ еси́ покая́нiе пра́веднымъ

ты́ бо еси́ Госпо́дь, вы́шнiй, благоутро́бенъ, долготерпѣли́въ и многоми́лостивъ и ка́яйся о зло́бахъ человѣ́ческихъ. Ты́, Го́споди, по мно́жеству бла́гости твоея́ обѣща́лъ еси́ покая́нiе

Безмѣ́рна же и неизслѣ́дованна ми́лость обѣща́нiя твоего́:

е́же на грѣ́шники, преще́нiя твоего́.

сотвори́вый не́бо и зе́млю со все́ю лѣ́потою и́хъ и связа́вый мо́ре сло́вомъ повелѣ́нiя твоего́, заключи́вый бе́здну и запеча́тствовавый ю́ стра́шнымъ и сла́внымъ и́менемъ твои́мъ, его́же вся́ боя́тся, и трепе́щутъ от лица́ си́лы твоея́, я́ко никто́же постои́тъ предъ великолѣ́пiемъ сла́вы твоея́, и нестерпи́мь гнѣ́въ,

Го́споди Вседержи́телю, Бо́же оте́цъ на́шихъ, Авраа́мовъ и Исаа́ковъ и Иа́ковль и сѣ́мене и́хъ пра́веднаго,

Моли́тва Манассі́и царя́ Иуде́йска, егда́ плѣне́нъ держа́шеся во Вавило́нѣ.

сiя́ глаго́летъ ки́ръ ца́рь пе́рсскiй: вся́ ца́рства земли́ даде́ ми Госпо́дь Бо́гъ небе́сный, и то́й заповѣ́да мнѣ́ созда́ти себѣ́ до́мъ во Иерусали́мѣ, и́же е́сть во Иуде́и: кто́ въ ва́съ от всѣ́хъ люді́й его́? да бу́детъ Бо́гъ его́ съ ни́мъ, и да взы́детъ.

Украинский (Огієнко)

А народ Краю взяв Йоахаза, сина Йосії, і настановив його царем в Єрусалимі замість батька його.

Йоахаз був віку двадцяти й трьох літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці.

І скинув його єгипетський цар в Єрусалимі, і наклав кару на цей Край, сто талантів срібла та талант золота.

І єгипетський цар настановив царем над Юдеєю та Єрусалимом брата його Ел́якима, і змінив ім́я йому на Єгояким.
А брата його Йоахаза узяв Нехо й відвів його до Єгипту.

Єгояким був віку двадцяти й п́яти літ, коли він зацарював, і одинадцять років царював в Єрусалимі.
І робив він зло в очах Господа, Бога свого.

На нього пішов Навуходоносор, цар вавилонський, і він закував його в мідяні кайдани, щоб відвести його до Вавилону.

А дещо з посуду Господнього дому Навуходоносор відправив до Вавилону, і дав його до храму свого в Вавилоні.

А решта Єгоякимових діл та гидоти його, які він робив, і що знайдено проти нього, ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних.
А замість нього зацарював син його Єгояхін.

Єгояхін був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці й десять день.
І робив він лихе в Господніх очах.

А по році послав цар Навуходоносор, і привів його до Вавилону з дорогим посудом Господнього дому, а царем над Юдеєю та Єрусалимом настановив брата його Седекію.

Седекія був віку двадцяти й одного року, коли він зацарював, і він царював в Єрусалимі одинадцять років.

І робив він зло в очах Господа, Бога свого, не впокорився перед пророком Єремією, що говорив із наказу Господнього.

І він також відкинувся від царя Навуходоносора, що був заприсягнув його Господом, і вчинив твердою свою шию, і став запеклим, щоб не навертатися до Господа, Бога Ізраїлевого.

Також усі зверхники священиків та народу ще більше грішили, шануючи гидоти поган, і вони занечистили Господній дім, якого Він освятив в Єрусалимі.

А Господь, Бог їхніх батьків, усе посилав до них через Своїх послів слова остороги, бо Він змилосердився над народом Своїм та над оселею Своєю.

Та вони соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку.

І Він навів на них халдейського царя, і той позабивав мечем їхніх вибраних у домі їхньої святині, і не змилосердився ані над юнаком, ані над дівчиною, ані над старим, ані над старезним, усе дав в його руку…

І всі речі Божого дому, великі та малі, і скарби дому Господнього та дому царя й його зверхників, усе переніс до Вавилону.

І спалили вони Божий дім, і порозбивали мур Єрусалиму, і всі палати його попалили огнем, а всі дорогі речі його понищили…

І пішло на вигнання до Вавилону позостале від меча, і стали йому та синам його за рабів аж до зацарювання перського царства,

щоб виповнилося Господнє слово, проречене Єреміїними устами, аж поки вподобає собі земля свої суботи, по всі дні її спустошення святкувала вона суботи, щоб сповнилися сімдесят літ.

А першого року Кіра, царя перського, коли сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи:

Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наклав на мене збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї.
Хто між вами з усього Його народу, нехай буде Господь, Бог його, з ним, і нехай він іде до Єрусалиму!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Tulit ergo populus terrae Ioachaz filium Iosiae et con stituit regem pro patre suo in Ierusalem.

Viginti trium annorum erat Ioachaz, cum regnare coepisset, et tribus mensibus regnavit in Ierusalem.

Amovit autem eum rex Aegypti, cum venisset Ierusalem, et condemnavit terram centum talentis argenti et talento auri.

Constituitque regem pro eo Eliachim fratrem eius super Iudam et Ierusalem et vertit nomen eius Ioachim. Ipsum vero Ioachaz tulit secum et adduxit in Aegyptum.

Viginti quinque annorum erat Ioachim, cum regnare coepisset, et undecim annis regnavit in Ierusalem; fecitque malum coram Domino Deo suo.

Contra hunc ascendit Nabuchodonosor rex Chaldaeorum et vinctum catenis duxit in Babylonem,

ad quam et ex vasis Domini transtulit et posuit ea in templo suo.

Reliqua autem gestorum Ioachim et abominationum eius, quas operatus est, et quae inventa sunt contra eum, continentur in libro regum Israel et Iudae. Regnavitque autem Ioachin filius eius pro eo.

Decem et octo annorum erat Ioachin, cum regnare coepisset, et tribus mensibus ac decem diebus regnavit in Ierusalem; fecitque malum in conspectu Domini.

Cumque anni circulus volveretur, misit Nabuchodonosor rex, qui adduxerunt eum in Babylonem, asportatis simul pretiosissimis vasis domus Domini; regem vero constituit Sedeciam fratrem eius super Iudam et Ierusalem.

Viginti et unius anni erat Sedecias, cum regnare coepisset, et undecim annis regnavit in Ierusalem.

Fecitque malum in oculis Domini Dei sui nec humiliavit se coram Ieremia propheta loquente ad se ex ore Domini.

Contra regem quoque Nabuchodonosor rebellavit, qui adiuraverat eum per Deum, et induravit cervicem suam et cor, ut non reverteretur ad Dominum, Deum Israel.

Sed et universi principes sacerdotum et populus multiplicaverunt praevaricationes suas iuxta universas abominationes gentium et polluerunt domum Domini, quam sanctificaverat in Ierusalem.

Mittebat autem Dominus, Deus patrum suorum, ad illos per manum nuntiorum suorum de nocte consurgens et cotidie commonens, eo quod parceret populo et habitaculo suo.

At illi subsannabant nuntios Dei et parvipendebant sermones eius illudebantque prophetis, donec ascenderet furor Domini in populum eius, et esset nulla curatio.

Adduxit enim super eos regem Chaldaeorum et interfecit iuvenes eorum gladio in domo sanctuarii sui; non est misertus adulescentis et virginis et senis nec decrepiti quidem, sed omnes tradidit in manibus eius.

Universaque vasa domus Dei tam maiora quam minora et thesauros templi et regis et principum transtulit in Babylonem.

Incenderunt hostes domum Dei destruxeruntque murum Ierusalem, universa palatia combusserunt et, quidquid pretiosum fuerat, demoliti sunt.

Si quis evaserat gladium, ductus in Babylonem servivit regi et filiis eius, donec imperaret rex Persarum,

ut compleretur sermo Domini ex ore Ieremiae: donec terra acciperet sabbata sua, cunctis diebus devastationis egit sabbatum, usque dum complerentur septuaginta anni.

Anno autem primo Cyri regis Persarum ad explendum sermonem Domini, quem locutus fuerat per os Ieremiae, suscitavit Dominus spiritum Cyri regis Persarum, qui iussit praedicari in universo regno suo etiam per scripturam dicens:

«Haec dicit Cyrus rex Persarum: Omnia regna terrae dedit mihi Dominus, Deus caeli, et ipse praecepit mihi, ut aedificarem ei domum in Ierusalem, quae est in Iudaea. Quis ex vobis est de omni populo eius? Sit Dominus Deus suus cum eo, et ascendat».