Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Апостола Павла 2-е послание к коринфянам

 
  • Зачина́емъ ли па́ки на́съ самѣ́хъ извѣщава́ти ва́мъ? Или́ тре́буемъ, я́коже нѣ́цыи, извѣщава́телныхъ посла́нiй къ ва́мъ, или́ от­ ва́съ извѣсти́телныхъ?
  • Посла́нiе [бо] на́­ше вы́ есте́, напи́саное въ сердца́хъ на́шихъ, зна́емое и прочита́емое от­ всѣ́хъ человѣ́къ:
  • явля́еми, я́ко есте́ посла́нiе Христо́во слу́женое на́ми, напи́сано не черни́ломъ, но Ду́хомъ Бо́га жи́ва, не на скрижа́лехъ ка́мен­ныхъ, но на скрижа́лехъ се́рдца пло́тяныхъ.
  • [Зач. 173.] Надѣ́янiе же таково́ и́мамы Христо́мъ къ Бо́гу,
  • не я́ко дово́лни есмы́ от­ себе́ помы́слити что́, я́ко от­ себе́, но дово́л­ст­во на́­ше от­ Бо́га:
  • и́же и удово́ли на́съ служи́тели бы́ти но́ву завѣ́ту, не пи́смени, но ду́ху: писмя́ бо убива́етъ, а ду́хъ животвори́тъ.
  • А́ще ли служе́нiе сме́рти писмены́, образова́но въ ка́менехъ, бы́сть въ сла́ву, я́ко не мощи́ взира́ти сыно́мъ Изра́илевымъ на лице́ Моисе́ово, сла́вы ра́ди лица́ его́ престаю́щiя:
  • ка́ко не мно́жае па́че служе́нiе ду́ха бу́детъ въ сла́вѣ?
  • А́ще бо служе́нiе осужде́нiя, сла́ва, мно́го па́че избы́точе­ст­вуетъ служе́нiе пра́вды въ сла́вѣ.
  • И́бо не просла́вися просла́влен­ное въ ча́сти се́й, за превосходя́щую сла́ву.
  • А́ще бо престаю́щее, сла́вою: мно́го па́че пребыва́ющее, въ сла́вѣ.
  • [Зач. 174.] Иму́ще у́бо таково́ упова́нiе, мно́гимъ дерзнове́нiемъ дѣ́й­ст­вуемъ,
  • и не я́коже Моисе́й полага́­ше покрыва́ло на лицы́ сво­е́мъ, за е́же не мощи́ взира́ти сыно́мъ Изра́илевымъ на коне́цъ престаю́щаго.
  • Но ослѣпи́шася помышле́нiя и́хъ: да́же бо до сего́ дне́ то́жде покрыва́ло во чте́нiи ве́тхаго завѣ́та пребыва́етъ не от­крове́но, зане́ о Христѣ́ престае́тъ.
  • Но да́же до дне́сь, внегда́ чте́т­ся Моисе́й, покрыва́ло на се́рдцѣ и́хъ лежи́тъ:
  • внегда́ же обратя́т­ся ко Го́споду, взима́ет­ся покрыва́ло.
  • Госпо́дь же Ду́хъ е́сть: а идѣ́же Ду́хъ Госпо́день, ту́ свобо́да.
  • Мы́ же вси́ от­крове́н­нымъ лице́мъ сла́ву Госпо́дню взира́юще, въ то́йже о́бразъ преобразу́емся от­ сла́вы въ сла́ву, я́коже от­ Госпо́дня Ду́ха.
  • Неужели нам снова знакомиться с вами? Неужели нужны для нас, как для некоторых, одобрительные письма к вам или от вас?
  • Вы – наше письмо, написанное в сердцах наших, узнаваемое и читаемое всеми человеками;
  • вы показываете собою, что вы – письмо Христово, через служение наше написанное не чернилами, но Духом Бога живаго, не на скрижалях каменных, но на плотяных скрижалях сердца.
  • [Зач. 173.] Такую уверенность мы имеем в Боге через Христа,
  • не потому, чтобы мы сами способны были помыслить что́ от себя, как бы от себя, но способность наша от Бога.
  • Он дал нам способность быть служителями Нового Завета, не буквы, но духа, потому что буква убивает, а дух животворит.
  • Если же служение смертоносным буквам, начертанное на камнях, было так славно, что сыны Израилевы не могли смотреть на лице Моисеево по причине славы лица его преходящей, –
  • то не гораздо ли более должно быть славно служение духа?
  • Ибо если служение осуждения славно, то тем паче изобилует славою служение оправдания.
  • То прославленное даже не оказывается славным с сей стороны, по причине преимущественной славы последующего.
  • Ибо, если преходящее славно, тем более славно пребывающее.
  • [Зач. 174.] Имея такую надежду, мы действуем с великим дерзновением,
  • а не так, как Моисей, который полагал покрывало на лице свое, чтобы сыны Израилевы не взирали на конец преходящего.
  • Но умы их ослеплены: ибо то же самое покрывало доныне остается неснятым при чтении Ветхого Завета, потому что оно снимается Христом.
  • Доныне, когда они читают Моисея, покрывало лежит на сердце их;
  • но когда обращаются к Господу, тогда это покрывало снимается.
  • Господь есть Дух; а где Дух Господень, там свобода.
  • Мы же все открытым лицем, как в зеркале, взирая на славу Господню, преображаемся в тот же образ от славы в славу, как от Господня Духа.
  • 我 们 岂 是 又 举 荐 自 己 麽 。 岂 像 别 人 , 用 人 的 荐 信 给 你 们 , 或 用 你 们 的 荐 信 给 人 麽 。
  • 你 们 就 是 我 们 的 荐 信 , 写 在 我 们 心 里 , 被 众 人 所 知 道 所 念 诵 的 。
  • 你 们 明 显 是 基 督 的 信 , 藉 着 我 们 修 成 的 。 不 是 用 墨 写 的 , 乃 是 用 永 生 神 的 灵 写 的 。 不 是 写 在 石 版 上 , 乃 是 写 在 心 版 上 。
  • 我 们 因 基 督 所 以 在 神 面 前 才 有 这 样 的 信 心 ,
  • 并 不 是 我 们 凭 自 己 能 承 担 什 么 事 , 我 们 所 能 承 担 的 , 乃 是 出 于 神 。
  • 他 叫 我 们 能 承 当 这 新 约 的 执 事 。 不 是 凭 着 字 句 , 乃 是 凭 着 精 意 。 因 为 那 字 句 是 叫 人 死 , 精 意 是 叫 人 活 。 ( 精 意 或 作 圣 灵 ) 。
  • 那 用 字 刻 在 石 头 上 属 死 的 职 事 , 尚 且 有 荣 光 , 甚 至 以 色 列 人 因 摩 西 面 上 的 荣 光 , 不 能 定 睛 看 他 的 脸 。 这 荣 光 原 是 渐 渐 退 去 的 。
  • 何 况 那 属 灵 的 职 事 , 岂 不 更 有 荣 光 麽 。
  • 若 是 定 罪 的 职 事 有 荣 光 , 那 称 义 的 职 事 , 荣 光 就 越 发 大 了 。
  • 那 从 前 有 荣 光 的 , 因 这 极 大 的 荣 光 , 就 算 不 得 有 荣 光 了 。
  • 若 那 废 掉 的 有 荣 光 , 这 长 存 的 就 有 荣 光 了 。
  • 我 们 既 有 这 样 的 盼 望 , 就 大 胆 讲 说 ,
  • 不 像 摩 西 将 帕 子 蒙 在 脸 上 , 叫 以 色 列 人 不 能 定 睛 看 到 那 将 废 者 的 结 局 。
  • 但 他 们 的 心 地 刚 硬 。 直 到 今 日 诵 读 旧 约 的 时 候 , 这 帕 子 还 没 有 揭 去 。 这 帕 子 在 基 督 里 已 经 废 去 了 。
  • 然 而 直 到 今 日 , 每 逢 诵 读 摩 西 书 的 时 候 , 帕 子 还 在 他 们 心 上 。
  • 但 他 们 的 心 几 时 归 向 主 , 帕 子 就 几 时 除 去 了 。
  • 主 就 是 那 灵 。 主 的 灵 在 那 里 , 那 里 就 得 以 自 由 。
  • 我 们 众 人 既 然 倘 着 脸 , 得 以 看 见 主 的 荣 光 , 好 像 从 镜 子 里 反 照 , 就 变 成 主 的 形 状 , 荣 上 加 荣 , 如 同 从 主 的 灵 变 成 的 。