но отреко́хомся та́йныхъ сра́ма, не въ лука́вствiи ходя́ще, ни льстя́ще словесе́ Бо́жiя, но явле́нiемъ и́стины представля́юще себе́ ко вся́цѣй со́вѣсти человѣ́честѣй, предъ Бо́гомъ.

А́ще ли же е́сть покрове́но благовѣствова́нiе на́ше, въ ги́бнущихъ е́сть покрове́но,

въ ни́хже бо́гъ вѣ́ка сего́ ослѣпи́ ра́зумы невѣ́рныхъ, во е́же не возсiя́ти и́мъ свѣ́ту благовѣствова́нiя сла́вы Христо́вы, И́же е́сть о́бразъ Бо́га неви́димаго.

Не себе́ бо проповѣ́даемъ, но Христа́ Иису́са Го́спода: себе́ же самѣ́хъ рабо́въ ва́мъ Иису́са [Го́спода] ра́ди:

[Зач. 176.] я́ко Бо́гъ рекі́й изъ тмы́ свѣ́ту возсiя́ти, и́же возсiя́ въ сердца́хъ на́шихъ, къ просвѣще́нiю ра́зума сла́вы Бо́жiя о лицы́ Иису́съ Христо́вѣ.

И́мамы же сокро́вище сiе́ въ скуде́льныхъ сосу́дѣхъ, да премно́жество си́лы бу́детъ Бо́жiя, а не от на́съ:

во все́мъ скорбя́ще, но не стужа́юще си́: неча́еми, но не отчаява́еми:

гони́ми, но не оставля́еми: низлага́еми, но не погиба́юще:

всегда́ ме́ртвость Го́спода Иису́са въ тѣ́лѣ нося́ще, да и живо́тъ Иису́совъ въ тѣ́лѣ на́шемъ яви́тся.

Присно бо мы́ живі́и въ сме́рть предае́мся Иису́са ра́ди, да и живо́тъ Иису́совъ яви́тся въ ме́ртвеннѣй пло́ти на́шей:

тѣ́мже сме́рть у́бо въ на́съ дѣ́йствуетъ, а живо́тъ въ ва́съ.

[Зач. 177.] Иму́ще же то́йже ду́хъ вѣ́ры, по пи́санному: вѣ́ровахъ, тѣ́мже возглаго́лахъ: и мы́ вѣ́руемъ, тѣ́мже и глаго́лемъ,

вѣ́дяще, я́ко Воздви́гiй Го́спода Иису́са, и на́съ со Иису́сомъ воздви́гнетъ, и предпоста́витъ съ ва́ми.

Вся́ бо ва́съ ра́ди, да благода́ть умно́жившаяся, мно́жайшими благодаре́нiи избы́точествитъ въ сла́ву Бо́жiю.

Тѣ́мже не стужа́емъ си́: но а́ще и внѣ́шнiй на́шъ человѣ́къ тлѣ́етъ, оба́че вну́треннiй обновля́ется по вся́ дни́.

Е́же бо ны́нѣ ле́гкое печа́ли на́шея, по преумноже́нiю въ преспѣ́янiе тяготу́ вѣ́чныя сла́вы содѣ́ловаетъ на́мъ,

не смотря́ющымъ на́мъ ви́димыхъ, но неви́димыхъ: ви́димая бо вре́менна, неви́димая же вѣ́чна.

Французский (LSG)

C'est pourquoi, ayant ce ministère, selon la miséricorde qui nous a été faite, nous ne perdons pas courage.

Nous rejetons les choses honteuses qui se font en secret, nous n'avons point une conduite astucieuse, et nous n'altérons point la parole de Dieu. Mais, en publiant la vérité, nous nous recommandons à toute conscience d'homme devant Dieu.

Si notre Évangile est encore voilé, il est voilé pour ceux qui périssent;

pour les incrédules dont le dieu de ce siècle a aveuglé l'intelligence, afin qu'ils ne vissent pas briller la splendeur de l'Évangile de la gloire de Christ, qui est l'image de Dieu.

Nous ne nous prêchons pas nous-mêmes; c'est Jésus Christ le Seigneur que nous prêchons, et nous nous disons vos serviteurs à cause de Jésus.

Car Dieu, qui a dit: La lumière brillera du sein des ténèbres! a fait briller la lumière dans nos coeurs pour faire resplendir la connaissance de la gloire de Dieu sur la face de Christ.

Nous portons ce trésor dans des vases de terre, afin que cette grande puissance soit attribuée à Dieu, et non pas à nous.

Nous sommes pressés de toute manière, mais non réduits à l'extrémité; dans la détresse, mais non dans le désespoir;

persécutés, mais non abandonnés; abattus, mais non perdus;

portant toujours avec nous dans notre corps la mort de Jésus, afin que la vie de Jésus soit aussi manifestée dans notre corps.

Car nous qui vivons, nous sommes sans cesse livrés à la mort à cause de Jésus, afin que la vie de Jésus soit aussi manifestée dans notre chair mortelle.

Ainsi la mort agit en nous, et la vie agit en vous.

Et, comme nous avons le même esprit de foi qui est exprimé dans cette parole de l'Écriture: J'ai cru, c'est pourquoi j'ai parlé! nous aussi nous croyons, et c'est pour cela que nous parlons,

sachant que celui qui a ressuscité le Seigneur Jésus nous ressuscitera aussi avec Jésus, et nous fera paraître avec vous en sa présence.

Car tout cela arrive à cause de vous, afin que la grâce en se multipliant, fasse abonder, à la gloire de Dieu, les actions de grâces d'un plus grand nombre.

C'est pourquoi nous ne perdons pas courage. Et lors même que notre homme extérieur se détruit, notre homme intérieur se renouvelle de jour en jour.

Car nos légères afflictions du moment présent produisent pour nous, au delà de toute mesure,

un poids éternel de gloire, parce que nous regardons, non point aux choses visibles, mais à celles qui sont invisibles; car les choses visibles sont passagères, et les invisibles sont éternelles.

Украинский (Огієнко)

Языки

Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги,

але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з́явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.

Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине,

для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий.

Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.

Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.

А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.

У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми;
ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.

Переслідують нас, але ми не полишені;
ми повалені, та не погублені.

Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з́явилося в нашому тілі й життя Ісусове.

Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з́явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.

Тому то смерть діє в нас, а життя у вас.

Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,

знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.

Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.

Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.

Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,

коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме.
Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!