The ABC of Faith » Holy bible » Corinthians 2nd » chap.8

Corinthians 2nd, Chapter 8

Толкования

Chapter interpretations

8:1

8:2

см.:Мк.12:44;Рим.12:8;

8:3

8:4

8:5

8:6

8:7

8:8

8:9

см.:Мф.8:20;Лк.2:7;Ин.1:16;Флп.2:7;

8:10

8:11

8:12

см.:Притч.3:28;

8:13

8:14

8:15

см.:Исх.16:18;

8:16

8:17

8:18

8:19

8:20

8:21

см.:Притч.3:4;Рим.12:17;Флп.4:8;

8:22

8:23

8:24

Английский (NKJV)

Moreover, brethren, we make known to you the grace of God bestowed on the churches of Macedonia:

that in a great trial of affliction the abundance of their joy and their deep poverty abounded in the riches of their liberality.

For I bear witness that according to their ability, yes, and beyond their ability, they were freely willing,

imploring us with much urgency that we would receive the gift and the fellowship of the ministering to the saints.

And not only as we had hoped, but they first gave themselves to the Lord, and then to us by the will of God.

So we urged Titus, that as he had begun, so he would also complete this grace in you as well.

But as you abound in everything--in faith, in speech, in knowledge, in all diligence, and in your love for us--see that you abound in this grace also.

I speak not by commandment, but I am testing the sincerity of your love by the diligence of others.

For you know the grace of our Lord Jesus Christ, that though He was rich, yet for your sakes He became poor, that you through His poverty might become rich.

And in this I give advice: It is to your advantage not only to be doing what you began and were desiring to do a year ago;

but now you also must complete the doing of it; that as there was a readiness to desire it, so there also may be a completion out of what you have.

For if there is first a willing mind, it is accepted according to what one has, and not according to what he does not have.

For I do not mean that others should be eased and you burdened;

but by an equality, that now at this time your abundance may supply their lack, that their abundance also may supply your lack--that there may be equality.

As it is written, «He who gathered much had nothing left over, and he who gathered little had no lack.»

But thanks be to God who puts the same earnest care for you into the heart of Titus.

For he not only accepted the exhortation, but being more diligent, he went to you of his own accord.

And we have sent with him the brother whose praise is in the gospel throughout all the churches,

and not only that, but who was also chosen by the churches to travel with us with this gift, which is administered by us to the glory of the Lord Himself and to show your ready mind,

avoiding this: that anyone should blame us in this lavish gift which is administered by us--

providing honorable things, not only in the sight of the Lord, but also in the sight of men.

And we have sent with them our brother whom we have often proved diligent in many things, but now much more diligent, because of the great confidence which we have in you.

If anyone inquires about Titus, he is my partner and fellow worker concerning you. Or if our brethren are inquired about, they are messengers of the churches, the glory of Christ.

Therefore show to them, and before the churches, the proof of your love and of our boasting on your behalf.

Церковнославянский (рус)

[Зач. 185.] Сказу́емъ же ва́мъ, бра́тiе, благода́ть Бо́жiю, да́нную въ це́рквахъ Македо́нскихъ:

я́ко во мно́зѣмъ искуше́нiи скорбе́й избы́токъ ра́дости и́хъ, и я́же во глубинѣ́ нищета́ и́хъ избы́точествова въ бога́тство простоты́ и́хъ:

я́ко по си́лѣ и́хъ, свидѣ́телствую, и па́че си́лы доброхо́тни,

со мно́гимъ моле́нiемъ моля́ще на́съ, благода́ть и обще́нiе служе́нiя, е́же ко святы́мъ, прiя́ти на́мъ:

и не я́коже надѣ́яхомся, но себе́ вда́ша пе́рвѣе Го́сподеви, и на́мъ во́лею Бо́жiею:

во е́же умоли́ти на́мъ Ти́та, да я́коже пре́жде нача́тъ, та́кожде и сконча́етъ въ ва́съ и благода́ть сiю́.

[Зач. 186.] Но я́коже во все́мъ избы́точествуете, вѣ́рою и сло́вомъ, и ра́зумомъ, и вся́цѣмъ тща́нiемъ, и любо́вiю, я́же от ва́съ къ на́мъ, да и въ се́й благода́ти избы́точествуете.

Не по повелѣ́нiю глаго́лю, но за ины́хъ тща́нiе и ва́шея любве́ и́стинное искуша́я.

Вѣ́сте бо благода́ть Го́спода на́шего Иису́са Христа́, я́ко ва́съ ра́ди обнища́ бога́тъ сы́й, да вы́ нището́ю Его́ обогатите́ся.

И совѣ́тъ даю́ о се́мъ: се́ бо ва́мъ е́сть на по́льзу, и́же не то́чiю, е́же твори́ти, но и е́же хотѣ́ти, пре́жде нача́сте от преше́дшаго лѣ́та.

Ны́нѣ же и сiе́ твори́ти сконча́йте, да я́коже бы́сть усе́рдiе хотѣ́ти, та́ко бу́детъ и испо́лнити от [сего́,] е́же и́мате.

А́ще бо усе́рдiе предлежи́тъ, по ели́ку а́ще кто́ и́мать, благопрiя́тенъ е́сть, а не по ели́ку не и́мать.

Не бо́ да ины́мъ у́бо отра́да, ва́мъ же ско́рбь: но по изравне́нiю.

Въ ны́нѣшнее вре́мя ва́ше избы́точествiе во о́нѣхъ лише́нiе, да и о́нѣхъ избы́токъ бу́детъ въ ва́ше лише́нiе, я́ко да бу́детъ ра́венство,

я́коже е́сть пи́сано: и́же мно́гое, не преумно́жилъ е́сть: и и́же ма́лое, не ума́лилъ {не преизбы́точествова, и́же мно́го: и и́же ма́ло, не мнѣ́е прiя́тъ}.

[Зач. 187.] Благодаре́нiе же Богови, да́вшему то́жде тща́нiе о ва́съ въ се́рдце Ти́тово:

я́ко моле́нiе у́бо прiя́тъ, тщали́вѣйшiй же сы́й, свое́ю во́лею изы́де къ ва́мъ.

Посла́хомъ же съ ни́мъ [и] бра́та, его́же похвала́ во ева́нгелiи по всѣ́мъ це́рквамъ:

не то́чiю же, но и освяще́нъ от церкве́й съ на́ми ходи́ти, со благода́тiю се́ю, служи́мою на́ми къ Самого́ Го́спода сла́вѣ и усе́рдiю ва́шему:

блюду́щеся того́, да не кто́ на́съ порече́тъ во оби́лiи се́мъ служи́мѣмъ на́ми:

промышля́юще до́брая не то́кмо предъ Бо́гомъ, но и предъ человѣ́ки.

Посла́хомъ же съ ни́ми [и] бра́та на́шего, его́же искуси́хомъ во мно́гихъ мно́гащи вста́нлива {мно́гажды тща́телна} су́ща, ны́нѣ же зѣло́ встанли́вѣйша {мно́жае тща́телнѣйша}, надѣ́янiемъ мно́гимъ на ва́съ.

А́ще ли же о Ти́тѣ, о́бщникъ мнѣ́ и къ ва́мъ споспѣ́шникъ: а́ще ли бра́тiя на́ша, посла́нницы церкве́й, сла́ва Христо́ва.

Показа́нiе у́бо любве́ ва́шея и на́шего хвале́нiя о ва́съ, къ ни́мъ покажи́те, и въ лице́ церкве́й.

Французский (LSG)

Nous vous faisons connaître, frères, la grâce de Dieu qui s'est manifestée dans les Églises de la Macédoine.

Au milieu de beaucoup de tribulations qui les ont éprouvées, leur joie débordante et leur pauvreté profonde ont produit avec abondance de riches libéralités de leur part.

Ils ont, je l'atteste, donné volontairement selon leurs moyens, et même au delà de leurs moyens,

nous demandant avec de grandes instances la grâce de prendre part à l'assistance destinée aux saints.

Et non seulement ils ont contribué comme nous l'espérions, mais ils se sont d'abord donnés eux-mêmes au Seigneur, puis à nous, par la volonté de Dieu.

Nous avons donc engagé Tite à achever chez vous cette oeuvre de bienfaisance, comme il l'avait commencée.

De même que vous excellez en toutes choses, en foi, en parole, en connaissance, en zèle à tous égards, et dans votre amour pour nous, faites en sorte d'exceller aussi dans cette oeuvre de bienfaisance.

Je ne dis pas cela pour donner un ordre, mais pour éprouver, par le zèle des autres, la sincérité de votre charité.

Car vous connaissez la grâce de notre Seigneur Jésus Christ, qui pour vous s'est fait pauvre, de riche qu'il était, afin que par sa pauvreté vous fussiez enrichis.

C'est un avis que je donne là-dessus, car cela vous convient, à vous qui non seulement avez commencé à agir, mais qui en avez eu la volonté dès l'année dernière.

Achevez donc maintenant d'agir, afin que l'accomplissement selon vos moyens réponde à l'empressement que vous avez mis à vouloir.

La bonne volonté, quand elle existe, est agréable en raison de ce qu'elle peut avoir à sa disposition, et non de ce qu'elle n'a pas.

Car il s'agit, non de vous exposer à la détresse pour soulager les autres, mais de suivre une règle d'égalité: dans la circonstance présente votre superflu pourvoira à leurs besoins,

afin que leur superflu pourvoie pareillement aux vôtres, en sorte qu'il y ait égalité,

selon qu'il est écrit: Celui qui avait ramassé beaucoup n'avait rien de trop, et celui qui avait ramassé peu n'en manquait pas.

Grâces soient rendues à Dieu de ce qu'il a mis dans le coeur de Tite le même empressement pour vous;

car il a accueilli notre demande, et c'est avec un nouveau zèle et de son plein gré qu'il part pour aller chez vous.

Nous envoyons avec lui le frère dont la louange en ce qui concerne l'Évangile est répandue dans toutes les Églises,

et qui, de plus, a été choisi par les Églises pour être notre compagnon de voyage dans cette oeuvre de bienfaisance, que nous accomplissons à la gloire du Seigneur même et en témoignage de notre bonne volonté.

Nous agissons ainsi, afin que personne ne nous blâme au sujet de cette abondante collecte, à laquelle nous donnons nos soins;

car nous recherchons ce qui est bien, non seulement devant le Seigneur, mais aussi devant les hommes.

Nous envoyons avec eux notre frère, dont nous avons souvent éprouvé le zèle dans beaucoup d'occasions, et qui en montre plus encore cette fois à cause de sa grande confiance en vous.

Ainsi, pour ce qui est de Tite, il est notre associé et notre compagnon d'oeuvre auprès de vous; et pour ce qui est de nos frères, ils sont les envoyés des Églises, la gloire de Christ.

Donnez-leur donc, à la face des Églises, la preuve de votre charité, et montrez-leur que nous avons sujet de nous glorifier de vous.

Украинский (Огієнко)

Языки

Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським,

що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости;

бо вони добровільні в міру сил своїх, і над силу, засвідчую,

із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим.

І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої,

щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчив би в вас оце добре діло.

А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов́ю до нас, щоб збагачувались ви і в благодаті оцій.

Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої.

Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом.

І раду даю вам про це, бо це вам на пожиток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого року.

А тепер закінчіть роботу, щоб ви, як горливо бажали, так і виконали б у міру можности.

Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має.

Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх.

Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була,

як написано: Хто мав багато, той не мав зайвини, а хто мало, не мав недостачі.

Та Богові дяка, що Він таку пильність про вас дав у Титове серце,

бо благання прийняв він, але, бувши горливий, удався до вас добровільно.

А з ним разом послали ми брата, якого по всіх Церквах хвалять за Євангелію,

і не тільки оце, але вибраний був від Церков бути товаришем нашим у дорозі для благодаті тієї, якій служимо ми на хвалу Самого Господа,

остерігаючись того, щоб хто не дорікав нам цим достатком, що ним служимо ми,

дбаючи про добро не тільки перед Богом, але й перед людьми.

А ми з ними послали були брата нашого, про пильність якого ми часто досвідчувались у речах багатьох, який ще пильніший тепер через велике довір́я до вас.

Щодо Тита, то він мій товариш, а ваш співробітник;
щождо наших братів вони посланці від Церков, вони слава Христова!

Отож, дайте їм доказа своєї любови й нашого хваління вас перед Церквами!