вѣ́мъ бо усе́рдiе ва́ше, и́мже о ва́съ хвалю́ся Македо́няномъ, я́ко Аха́iа пригото́вися от мимоше́дшаго лѣ́та: и я́же от ва́съ ре́вность раздражи́ мно́жайшихъ.

Посла́хъ же бра́тiю, да не похвале́нiе на́ше, е́же о ва́съ, испраздни́тся въ ча́сти се́й, но да, я́коже глаго́лахъ, пригото́вани бу́дете:

да не ка́ко, а́ще прiи́дутъ со мно́ю Македо́няне и обря́щутъ ва́съ непригото́ванныхъ, постыди́мся мы́, да не глаго́лемъ вы́, въ ча́сти се́й похвале́нiя.

Потре́бно у́бо умы́слихъ умоли́ти бра́тiю, да пре́жде прiи́дутъ къ ва́мъ и предугото́вятъ пре́жде возвѣще́нное благослове́нiе ва́ше, сiе́ гото́во бы́ти та́ко, я́коже благослове́нiе, а не я́ко лихои́мство.

[Зач. 188.] Се́ же глаго́лю: сѣ́яй ску́достiю, ску́достiю и по́жнетъ: а сѣ́яй о благослове́нiи, о благослове́нiи и по́жнетъ.

Кі́йждо я́коже изволе́нiе и́мать се́рдцемъ, не от ско́рби, ни от ну́жды: доброхо́тна бо да́теля лю́битъ Бо́гъ.

Си́ленъ же Бо́гъ вся́ку благода́ть изоби́ловати въ ва́съ, да о все́мъ всегда́ вся́ко дово́лство иму́ще, избы́точествуете во вся́ко дѣ́ло благо,

я́коже е́сть пи́сано: расточи́, даде́ убо́гимъ: пра́вда его́ пребыва́етъ во вѣ́къ вѣ́ка.

Дая́й же сѣ́мя сѣ́ющему и хлѣ́бъ въ снѣ́дь, да пода́стъ и умно́житъ сѣ́мя ва́ше, и да возрасти́тъ жи́та пра́вды ва́шея,

да о все́мъ богатя́щеся во вся́ку простоту́, я́же содѣва́етъ на́ми благодаре́нiе Бо́гу.

[Зач. 189.] Я́ко рабо́та сего́ служе́нiя не то́кмо е́сть исполня́ющая лише́нiя святы́хъ, но и избы́точествующая мно́гими благодаре́ньми Богови:

искуше́нiемъ служе́нiя сего́ сла́вяще Бо́га о покоре́нiи исповѣ́данiя ва́шего въ Благовѣствова́нiи Христо́вѣ, и о простотѣ́ сообще́нiя къ ни́мъ и ко всѣ́мъ,

и о тѣ́хъ моли́твѣ о ва́съ, возжелѣ́ющихъ ва́съ за премно́гую благода́ть Бо́жiю на ва́съ.

Благодаре́нiе же Богови о неисповѣди́мѣмъ Его́ да́рѣ.

Украинский (Огієнко)

А про службу святим мені зайво писати до вас,

бо відаю вашу охоту, і нею хвалюся за вас македонянам, що Ахая готова з минулого року, а ваша ревність заохотила багатьох.

А я послав братів, щоб моя похвала, щодо вас, не даремна була в цім випадкові, але, як казав, щоб були ви приготовані,

щоб, коли македоняни прийдуть зо мною та знайдуть, що ви неготові, щоб не осоромитись нам не кажемо вам у цій речі.

Отож, я надумався, що треба вблагати братів, щоб пішли перше до вас та приготували заздалегідь оголошений ваш щедрий дар, щоб був він приготований, як щедрий дар, а не річ примусова.

А до цього кажу: Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме!

Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!

А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком,

як написано: Розсипав та вбогим роздав, Його справедливість триває навіки!

А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведности вашої,

щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку.

Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих, але й багатіє багатьма подяками Богові.

Досвідченням цього служіння вони хвалять Бога за послух Христовій Євангелії, що ви визнаєте її, та за щирість учасництва з ними й усіма,

вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благодаті на вас.

Дяка Богові за невимовний дар Його!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

Nam de ministerio, quod fit in sanctos, superfluum est mihi scribere vobis;

scio enim promptum animum vestrum, pro quo de vobis glorior apud Macedonas, quoniam Achaia parata est ab anno praeterito, et vestra aemulatio provocavit plurimos.

Misi autem fratres, ut ne, quod gloriamur de vobis, evacuetur in hac parte, ut, quemadmodum dixi, parati sitis,

ne, cum venerint mecum Macedones et invenerint vos imparatos, erubescamus nos, ut non dicam vos, in hac substantia.

Necessarium ergo existimavi rogare fratres, ut praeveniant ad vos et praeparent repromissam benedictionem vestram, ut haec sit parata sic quasi benedictio, non quasi avaritia.

Hoc autem: qui parce seminat, parce et metet; et, qui seminat in benedictionibus, in benedictionibus et metet.

Unusquisque prout destinavit corde suo, non ex tristitia aut ex necessitate; hilarem enim datorem diligit Deus.

Potens est autem Deus omnem gratiam abundare facere in vobis, ut, in omnibus semper omnem sufficientiam habentes, abundetis in omne opus bonum,

sicut scriptum est: «Dispersit, dedit pauperibus; iustitia eius manet in aeternum».

Qui autem administrat semen seminanti, et panem ad manducandum praestabit et multiplicabit semen vestrum et augebit incrementa frugum iustitiae vestrae.

In omnibus locupletati in omnem simplicitatem, quae operatur per nos gratiarum actionem Deo

— quoniam ministerium huius officii non solum supplet ea, quae desunt sanctis, sed etiam abundat per multas gratiarum actiones Deo —

per probationem ministerii huius glorificantes Deum in oboedientia confessionis vestrae in evangelium Christi et simplicitate communionis in illos et in omnes,

et ipsorum obsecratione pro vobis, desiderantium vos propter eminentem gratiam Dei in vobis.

Gratias Deo super inenarrabili dono eius.