Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

4-я книга Царств

 
  • И бы́сть егда́ услы́ша ца́рь езекі́а, и раздра́ ри́зы своя́, и облече́ся во вре́тище, и вни́де въ до́мъ Госпо́день.
  • И посла́ Елiаки́ма стро­и́теля, и сомна́са книго́чiа и старѣ́йшины жерце́въ облече́ны во вре́тище ко Иса́iи проро́ку сы́ну Амо́сову.
  • И рѣ́ша ему́: си́це глаго́летъ езекі́а: де́нь ско́рби и обличе́нiя и прогнѣ́ванiя де́нь се́й, я́ко прiидо́ша сы́нове да́же до болѣзнорожде́нiя, и крѣ́пости нѣ́сть ражда́ющей:
  • а́ще ка́ко послу́шаетъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й всѣ́хъ слове́съ рапса́ковыхъ, его́же и посла́ ца́рь Ассирі́йскiй господи́нъ его́ поноси́ти Бо́гу живо́му и ху́лити словесы́, и́хже слы́ша Госпо́дь Бо́гъ тво́й, и прiими́ моли́тву о оста́нцѣ обрѣта́ющемся.
  • И прiидо́ша о́троцы царя́ езекі́и и ко Иса́iи.
  • И рече́ и́мъ Иса́iа: си́це рцы́те господи́ну ва́­шему: та́ко глаго́летъ Госпо́дь: не убо́йся от­ лица́ слове́съ, и́хже слы́шалъ еси́, и́миже поху́лиша мя́ о́троцы царя́ Ассирі́йска:
  • се́, а́зъ даю́ ему́ ду́ха, и услы́шитъ воз­вѣще́нiе и воз­врати́т­ся въ зе́млю и свою́: и низложу́ его́ ору́жiемъ въ земли́ и его́.
  • И воз­врати́ся рапса́къ и обрѣ́те и царя́ Ассирі́йска вою́юща на ло́вну: услы́ша бо, я́ко от­ступи́ от­ лахи́са.
  • И слы́ша о Ѳара́кѣ цари́ еѳiо́пстѣмъ, глаго́ля: се́, изы́де ра́товатися съ тобо́ю. И воз­врати́ся и посла́ послы́ ко езекі́и, глаго́ля: та́ко рцы́те езекі́и царю́ Иуде́йску:
  • да не воз­но́ситъ тя́ Бо́гъ тво́й, на него́же ты́ надѣ́ешися глаго́ля: не и́мать пре́данъ бы́ти Иерусали́мъ въ ру́цѣ и царя́ Ассирі́йска:
  • се́, ты́ слы́шалъ еси́ вся́, ели́ка и сотвори́ша ца́рiе Ассирі́йстiи всѣ́мъ земле́мъ, е́же прокля́ти и́хъ, и ты́ ли избу́деши?
  • еда́ избавля́юще изба́виша и́хъ и бо́зи язы́ковъ, и́хже расточи́ша отцы́ и мо­и́, гоза́ну и Хара́ну, и Фаре́су и сы́ны Едо́мли, и́же во Ѳаласса́рѣ?
  • гдѣ́ е́сть ца́рь Ема́ѳовъ и ца́рь и Арфа́довъ? и гдѣ́ е́сть ца́рь гра́да Сепфаруи́ма, Ана́ и Ава́?
  • И прiя́тъ ца́рь езекі́а кни́ги от­ руки́ посло́въ и прочте́ я́: и вни́де въ хра́мъ Госпо́день, и разгну́ и́хъ езекі́а предъ Го́сподемъ,
  • и моли́ся езекі́а предъ Го́сподемъ и рече́: Го́споди Бо́же Изра́илевъ, сѣдя́й на херуви́мѣхъ, ты́ еси́ и Бо́гъ еди́нъ бо всѣ́хъ ца́р­ст­вiихъ земли́, ты́ сотвори́лъ еси́ не́бо и зе́млю:
  • при­­клони́, Го́споди, у́хо твое́ и услы́ши мя́: от­ве́рзи, Го́споди, о́чи тво­и́ и ви́ждь, и услы́ши словеса́ сен­нахири́ма, я́же посла́ поноша́я тебѣ́ Бо́гу жи́ву:
  • я́ко по­и́стин­нѣ, Го́споди, опустоши́ша ца́рiе Ассирі́йстiи язы́ки,
  • и да́ша бо́ги и́хъ на о́гнь, я́ко не бо́зи бѣ́ша, но дѣла́ руку́ человѣ́чу, древа́ и ка́менiя, и погуби́ша я́:
  • и ны́нѣ, Го́споди Бо́же на́шъ, спаси́ ны́ изъ руки́ его́, и уразумѣ́ютъ вся́ ца́р­ст­вiя земли́, я́ко ты́ еси́ Госпо́дь Бо́гъ еди́нъ.
  • И посла́ Иса́iа сы́нъ Амо́совъ ко езекі́и, глаго́ля: та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ си́лъ, Бо́гъ Изра́илевъ: слы́шахъ, о ни́хже моли́л­ся еси́ ко мнѣ́, о сен­нахири́мѣ царѣ́ Ассирі́йстѣ.
  • сiе́ сло́во, е́же глаго́ла Госпо́дь на него́: уничижи́ тя́ и поруга́ся тебѣ́ дѣви́ца и дщи́ Сiо́ня, надъ тобо́ю главо́ю сво­е́ю покива́ дщи́ Иерусали́мля:
  • кому́ поноси́лъ еси́, и кого́ поху́лилъ еси́? и на кого́ воз­не́слъ еси́ гла́съ, и воз­дви́глъ еси́ на высоту́ о́чи тво­и́? на свята́го Изра́илева.
  • руко́ю посло́въ тво­и́хъ поносилъ еси́ Го́споду, и ре́клъ еси́: со мно́же­с­т­вомъ колесни́цъ мо­и́хъ взы́ду а́зъ на вы́шнюю ча́сть горы́ Лива́нскiя, и усѣку́ вели́че­с­т­во от­ ке́дръ ея́ и избра́н­ныя кипари́совъ ея́, и прiиду́ въ среди́ну ча́щи карми́лскiя:
  • а́зъ изсуши́хъ, и пiя́хъ во́ды чужды́я, и опустоши́хъ стопа́ми но́гъ мо­и́хъ вся́ рѣ́ки окре́стныя:
  • еда́ не слы́шалъ еси́? изда́вна ю́ сотвори́хъ, от­ дні́й пе́рвыхъ созда́хъ ю́ и при­­несо́хъ ю́: и бы́сть въ хо́лмы пресе́лниковъ вою́юшихъ гра́ды тве́рды:
  • и живу́щiи въ ни́хъ изнемого́ша руко́ю, сотрясо́шася и постыдѣ́шася, бы́ша [я́ко] трава́ се́лная, или́ зла́чно бы́лiе, зла́къ и́же на зда́нiихъ, и попра́нiя проти́ву стоя́щаго:
  • и сѣдѣ́нiе твое́, и исхо́дъ тво́й, и вхо́дъ тво́й разумѣ́хъ, и гнѣ́въ тво́й на мя́,
  • зане́же разгнѣ́вал­ся еси́ на мя́ и шу́мъ тво́й вни́де во у́шы мо­и́, и вложу́ у́дицу мою́ въ но́здри твоя́ и бразду́ во устнѣ́ тво­и́, и воз­вращу́ тя́ по пути́, и́мже при­­ше́лъ еси́.
  • И сiе́ тебѣ́ зна́менiе, [езекі́е]: я́ждь въ сiе́ лѣ́то прозяба́ющая саморо́дная, и въ лѣ́то второ́е прозяба́ющая, и въ лѣ́то тре́тiе сѣ́йте сѣ́мена и жни́те, сади́те виногра́ды, и да я́сте пло́дъ и́хъ:
  • и при­­ложи́тъ спа́сшееся до́му Иу́дова, оста́в­шееся, ко́рень до́лѣ, и сотвори́тъ пло́дъ горѣ́,
  • я́ко изъ Иерусали́ма изы́детъ оста́нокъ, и спаса́емый изъ горы́ Сiо́ни: ре́вность Го́спода си́лъ сотвори́тъ сiе́.
  • сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь [си́лъ] на царя́ Ассирі́йска: не и́мать вни́ти во гра́дъ се́й, и не и́мать устрѣли́ти на́мъ стрѣлы́, и не дости́гнетъ къ нему́ щи́тъ, и не и́мать осыпа́ти его́ земле́ю:
  • но путе́мъ, и́мже прiи́де тѣ́мже воз­врати́т­ся, и во гра́дъ се́й не и́мать вни́ти, глаго́летъ Госпо́дь,
  • и защищу́ гра́дъ се́й, е́же спасти́ его́ мене́ ра́ди и дави́да ра́ди раба́ мо­его́.
  • И бы́сть въ но́щь о́ну, и сни́де а́нгелъ Госпо́день и уби́ от­ полка́ Ассирі́йскаго сто́ о́смьдесятъ и пя́ть ты́сящъ. И воста́ша зау́тра, и се́, вся́ тру́пiя ме́ртва.
  • И воста́, и отъи́де, и воз­врати́ся сен­нахири́мъ ца́рь Ассирі́йскiй, и всели́ся въ Ниневі́ю.
  • И бы́сть ему́ кла́ня­ю­щуся во хра́мѣ месера́ха бо́га сво­его́, и Адрамеле́хъ и сараса́ръ сы́нове его́ уби́ста его́ мече́мъ: са́ми же бѣжа́ста въ зе́млю Арара́тску. И воцари́ся Асорда́нъ сы́нъ его́ вмѣ́сто его́.
  • Когда услышал это царь Езекия, то разодрал одежды свои и покрылся вретищем, и пошел в дом Господень.
  • И послал Елиакима, начальника дворца, и Севну писца, и старших священников, покрытых вретищами, к Исаии пророку, сыну Амосову.
  • И они сказали ему: так говорит Езекия: день скорби и наказания и посрамления – день сей; ибо дошли младенцы до отверстия утробы матерней, а силы нет родить.
  • Может быть, услышит Господь Бог твой все слова Рабсака, которого послал царь Ассирийский, господин его, хулить Бога живаго и поносить словами, какие слышал Господь Бог твой. Принеси же молитву об оставшихся, которые находятся еще в живых.
  • И пришли слуги царя Езекии к Исаии,
  • и сказал им Исаия: так скажите господину вашему: так говорит Господь: не бойся слов, которые ты слышал, которыми поносили Меня слуги царя Ассирийского.
  • Вот Я пошлю в него дух, и он услышит весть, и возвратится в землю свою, и Я поражу его мечом в земле его.
  • И возвратился Рабсак, и нашел царя Ассирийского воюющим против Ливны, ибо он слышал, что тот отошел от Лахиса.
  • И услышал он о Тиргаке, царе Ефиопском; ему сказали: вот, он вышел сразиться с тобою. И снова послал он послов к Езекии сказать:
  • так скажите Езекии, царю Иудейскому: пусть не обманывает тебя Бог твой, на Которого ты уповаешь, думая: «не будет отдан Иерусалим в руки царя Ассирийского».
  • Ведь ты слышал, что сделали цари Ассирийские со всеми землями, положив на них заклятие, – и ты ли уцелеешь?
  • Боги народов, которых разорили отцы мои, спасли ли их? Спасли ли Гозан, и Харан, и Рецеф, и сынов Едена, что в Фалассаре?
  • Где царь Емафа, и царь Арпада, и царь города Сепарваима, Ены и Иввы?
  • И взял Езекия письмо из руки послов, и прочитал его, и пошел в дом Господень, и развернул его Езекия пред лицем Господним,
  • и молился Езекия пред лицем Господним и говорил: Господи Боже Израилев, седящий на Херувимах! Ты один Бог всех царств земли, Ты сотворил небо и землю.
  • Приклони, Господи, ухо Твое и услышь [меня]; открой, Господи, очи Твои и воззри, и услышь слова Сеннахирима, который послал поносить [Тебя,] Бога живаго!
  • Правда, о, Господи, цари Ассирийские разорили народы и земли их,
  • и побросали богов их в огонь; но это не боги, а изделие рук человеческих, дерево и камень; потому и истребили их.
  • И ныне, Господи Боже наш, спаси нас от руки его, и узнают все царства земли, что Ты, Господи, Бог один.
  • И послал Исаия, сын Амосов, к Езекии сказать: так говорит Господь Бог Израилев: то, о чем ты молился Мне против Сеннахирима, царя Ассирийского, Я услышал.
  • Вот слово, которое изрек Господь о нем: презрит тебя, посмеется над тобою девствующая дочь Сиона; вслед тебя покачает головою дочь Иерусалима.
  • Кого ты порицал и поносил? И на кого ты возвысил голос и поднял так высоко глаза свои? На Святаго Израилева!
  • Чрез послов твоих ты порицал Господа и сказал: «со множеством колесниц моих я взошел на высоту гор, на ребра Ливана, и срубил рослые кедры его, отличные кипарисы его, и пришел на самое крайнее пристанище его, в рощу сада его;
  • и откапывал я и пил воду чужую, и осушу ступнями ног моих все реки Египетские».
  • Разве ты не слышал, что Я издавна сделал это, в древние дни предначертал это, а ныне выполнил тем, что ты опустошаешь укрепленные города, превращая в груды развалин?
  • И жители их сделались маломощны, трепещут и остаются в стыде. Они стали как трава на поле и нежная зелень, как порост на кровлях и опаленный хлеб, прежде нежели выколосился.
  • Сядешь ли ты, выйдешь ли, войдешь ли, Я все знаю; знаю и дерзость твою против Меня.
  • За твою дерзость против Меня и за то, что надмение твое дошло до ушей Моих, Я вложу кольцо Мое в ноздри твои и удила Мои в рот твой, и возвращу тебя назад тою же дорогою, которою пришел ты.
  • И вот тебе, [Езекия,] знамение: ешьте в этот год выросшее от упавшего зерна, и в другой год – самородное, а на третий год сейте и жните, и садите виноградные сады и ешьте плоды их.
  • И уцелевшее в доме Иудином, оставшееся пустит опять корень внизу и принесет плод вверху,
  • ибо из Иерусалима произойдет остаток, и спасенное от горы Сиона. Ревность Господа Саваофа сделает сие.
  • Посему так говорит Господь о царе Ассирийском: «не войдет он в сей город, и не бросит туда стрелы, и не приступит к нему со щитом, и не насыплет против него вала.
  • Тою же дорогою, которою пришел, возвратится, и в город сей не войдет, говорит Господь.
  • Я буду охранять город сей, чтобы спасти его ради Себя и ради Давида, раба Моего».
  • И случилось в ту ночь: пошел Ангел Господень и поразил в стане Ассирийском сто восемьдесят пять тысяч. И встали поутру, и вот все тела мертвые.
  • И отправился, и пошел, и возвратился Сеннахирим, царь Ассирийский, и жил в Ниневии.
  • И когда он поклонялся в доме Нисроха, бога своего, то Адрамелех и Шарецер, сыновья его, убили его мечом, а сами убежали в землю Араратскую. И воцарился Асардан, сын его, вместо него.
  • فلما سمع الملك حزقيا ذلك مزّق ثيابه وتغطى بمسح ودخل بيت الرب.

  • وارسل الياقيم الذي على البيت وشبنة الكاتب وشيوخ الكهنة متغطين بمسح الى اشعياء النبي ابن آموص.

  • فقالوا له هكذا يقول حزقيا. هذا اليوم يوم شدة وتأديب واهانة. لان الاجنّة قد دنت الى المولد ولا قوّة للولادة.

  • لعل الرب الهك يسمع جميع كلام ربشاقى الذي ارسله ملك اشور سيده ليعيّر الاله الحي فيوبخ على الكلام الذي سمعه الرب الهك. فارفع صلاة من اجل البقية الموجودة

  • فجاء عبيد الملك حزقيا الى اشعياء.

  • فقال لهم اشعياء هكذا تقولون لسيدكم. هكذا قال الرب. لا تخف بسبب الكلام الذي سمعته الذي جدّف عليّ به غلمان ملك اشور.

  • هانذا اجعل فيه روحا فيسمع خبرا ويرجع الى ارضه وأسقطه بالسيف في ارضه

  • فرجع ربشاقى ووجد ملك اشور يحارب لبنة لانه سمع انه ارتحل عن لخيش.

  • وسمع عن ترهاقة ملك كوش قولا قد خرج ليحاربك فعاد وارسل رسلا الى حزقيا قائلا.

  • هكذا تكلمون حزقيا ملك يهوذا قائلين. لا يخدعك الهك الذي انت متكل عليه قائلا لا تدفع اورشليم الى يد ملك اشور.

  • انك قد سمعت ما فعل ملوك اشور بجميع الاراضي لاهلاكها وهل تنجو انت.

  • هل انقذت آلهة الامم هؤلاء الذين اهلكهم آبائي جوزان وحاران ورصف وبني عدن الذين في تلاسّار.

  • اين ملك حماة وملك ارفاد وملك مدينة سفروايم وهينع وعوّا.

  • فأخذ حزقيا الرسائل من ايدي الرسل وقرأها ثم صعد الى بيت الرب ونشرها حزقيا امام الرب.

  • وصلى حزقيا امام الرب وقال ايها الرب اله اسرائيل الجالس فوق الكروبيم انت هو الاله وحدك لكل ممالك الارض انت صنعت السماء والارض.

  • امل يا رب اذنك واسمع. وافتح يا رب عينيك وانظر واسمع كلام سنحاريب الذي ارسله ليعيّر الله الحي.

  • حقا يا رب ان ملوك اشور قد خربوا الامم واراضيهم.

  • ودفعوا آلهتهم الى النار ولانهم ليسوا آلهة بل صنعة ايدي الناس خشب وحجر فابادوهم.

  • والآن ايها الرب الهنا خلصنا من يده فتعلم ممالك الارض كلها انك انت الرب الاله وحدك

  • فارسل اشعياء بن آموص الى حزقيا قائلا. هكذا قال الرب اله اسرائيل الذي صليت اليه من جهة سنحاريب ملك اشور. قد سمعت.

  • هذا هو الكلام الذي تكلم به الرب عليه. احتقرتك واستهزأت بك العذراء ابنة صهيون. ونحوك انغضت ابنة اورشليم راسها.

  • من عيّرت وجدفت وعلى من عليت صوتا وقد رفعت الى العلاء عينيك على قدوس اسرائيل.

  • على يد رسلك عيّرت السيد وقلت بكثرة مركباتي قد صعدت الى علو الجبال الى عقاب لبنان واقطع ارزه الطويل وافضل سروه وادخل اقصى علوه وعر كرمله.

  • انا قد حفرت وشربت مياها غريبة وانشف باسفل قدمي جميع خلجان مصر.

  • ألم تسمع. منذ البعيد صنعته منذ الايام القديمة صوّرته. الآن اتيت به. فتكون لتخريب مدن محصّنة حتى تصير روابي خربة.

  • فسكانها قصار الايدي قد ارتاعوا وخجلوا. صاروا كعشب الحقل وكالنبات الاخضر كحشيش السطوح وكملفوح قبل نموّه.

  • ولكني عالم بجلوسك وخروجك ودخولك وهيجانك عليّ.

  • لان هيجانك عليّ وعجرفتك قد صعدا الى اذنيّ اضع خزامتي في انفك ولجامي في شفتيك واردك في الطريق الذي جئت فيه

  • وهذه لك علامة. تأكلون هذه السنة زرّيعا وفي السنة الثانية خلفة واما السنة الثالثة ففيها تزرعون وتحصدون وتغرسون كروما وتأكلون اثمارها.

  • ويعود الناجون من بيت يهوذا الباقون يتأصلون الى اسفل ويصنعون ثمرا الى ما فوق.

  • لانه من اورشليم تخرج البقية والناجون من جبل صهيون. غيرة رب الجنود تصنع هذا

  • لذلك هكذا قال الرب عن ملك اشور. لا يدخل هذه المدينة ولا يرمي هناك سهما ولا يتقدم عليها بترس ولا يقيم عليها مترسة.

  • في الطريق الذي جاء فيه يرجع والى هذه المدينة لا يدخل يقول الرب.

  • وأحامي عن هذه المدينة لاخلّصها من اجل نفسي ومن اجل داود عبدي

  • وكان في تلك الليلة ان ملاك الرب خرج وضرب من جيش اشور مئة الف وخمسة وثمانين الفا. ولما بكروا صباحا اذا هم جميعا جثث ميتة.

  • فانصرف سنحاريب ملك اشور وذهب راجعا واقام في نينوى.

  • وفيما هو ساجد في بيت نسروخ الهه ضربه ادرملّك وشرآصر ابناه بالسيف ونجوا الى ارض اراراط وملك آسرحدون ابنه عوضا عنه

  • Cuando el rey Ezequías lo oyó, rasgó sus vestidos, se cubrió con vestiduras ásperas y entró en la casa de Jehová.
  • Y envió a Eliaquim, el mayordomo, a Sebna, el escriba, y a los ancianos de los sacerdotes, cubiertos de ropas ásperas, a ver al profeta Isaías hijo de Amoz,
  • para que le dijeran: «Así ha dicho Ezequías: “Este día es día de angustia, de reprensión y de blasfemia, porque los hijos están a punto de nacer y la que da a luz no tiene fuerzas.
  • Quizá oirá Jehová, tu Dios, todas las palabras del copero mayor, a quien el rey de los asirios, su señor, ha enviado para blasfemar contra el Dios viviente y para insultar con palabras, las cuales Jehová, tu Dios, ha oído. Por tanto, eleva una oración por el remanente que aún queda.”»
  • Cuando los siervos del rey Ezequías llegaron a ver a Isaías,
  • éste les respondió: «Así diréis a vuestro señor: Así ha dicho Jehová: “No temas por las palabras que has oído, con las cuales han blasfemado contra mí los siervos del rey de Asiria.
  • Mira, voy a poner en él un espíritu, oirá un rumor, se volverá a su tierra y allí le haré caer a espada.”»
  • El copero mayor regresó y se encontró al rey de Asiria combatiendo contra Libna, pues oyó que se había ido de Laquis.
  • Allí el rey de Siria se enteró de que Tirhaca, rey de Etiopía, había salido para hacerle guerra, y volvió a enviar embajadores a Ezequías diciendo:
  • «Así diréis a Ezequías, rey de Judá: “Que no te engañe el Dios en quien tú confías, diciéndote: ‘Jerusalén no será entregada en manos del rey de Asiria.’
  • Has oído lo que han hecho los reyes de Asiria a todas las tierras que han destruido. ¿Vas a escapar tú?
  • ¿Acaso libraron sus dioses a las naciones que mis padres destruyeron, esto es, a Gozán, Harán, Resef, y a los hijos de Edén que estaban en Telasar?
  • ¿Dónde está el rey de Hamat, el rey de Arfad, y el rey de la ciudad de Sefarvaim, de Hena y de Iva?”»
  • Ezequías tomó la carta de manos de los embajadores. Después de leerla subió a la casa de Jehová y la extendió delante de Jehová.
  • Entonces oró Ezequías delante de Jehová diciendo: «Jehová, Dios de Israel, que moras entre los querubines, sólo tú eres Dios de todos los reinos de la tierra. Tú hiciste el cielo y la tierra.
  • Inclina, Jehová, tu oído y oye; abre, Jehová, tus ojos y mira. Oye las palabras que Senaquerib ha enviado a decirme para blasfemar contra el Dios viviente.
  • Es verdad, Jehová, que los reyes de Asiria han destruido las naciones y sus tierras,
  • y que han echado al fuego a sus dioses, por cuanto ellos no eran dioses, sino obra de manos humanas, de madera o de piedra, y por eso los destruyeron.
  • Ahora, pues, Jehová, Dios nuestro, sálvanos, te ruego, de sus manos, para que sepan todos los reinos de la tierra que sólo tú, Jehová, eres Dios.»
  • Entonces Isaías hijo de Amoz envió a decir a Ezequías: «Así ha dicho Jehová, Dios de Israel: “He oído lo que me pediste acerca de Senaquerib, rey de Asiria.”
  • »Ésta es la palabra que Jehová ha pronunciado acerca de él:

    »“La virgen, hija de Sión, te menosprecia, se burla de ti;
    a tus espaldas mueve su cabeza la hija de Jerusalén.

  • ¿A quién has insultado y contra quién has blasfemado?,
    ¿contra quién has alzado la voz,
    y levantado altanero tus ojos?
    Contra el Santo de Israel.
  • Por medio de tus mensajeros
    has insultado a Jehová
    y has dicho: ‘Con la multitud de mis carros
    he subido a las alturas de los montes,
    a lo más inaccesible del Líbano;
    cortaré sus altos cedros,
    sus cipreses más escogidos;
    me alojaré en sus más remotos lugares,
    en el bosque de sus feraces campos.
  • He cavado y bebido las aguas extrañas,
    he secado con las plantas de mis pies todos los ríos de Egipto’.
  • ¿Pero nunca oíste que lo hice desde tiempos antiguos,
    y que lo tengo ideado desde los días de la antigüedad?
    Pues ahora lo he hecho venir:
    Tú causarás desolaciones,
    y reducirás a montones de escombros las ciudades fortificadas.
  • Sus habitantes, impotentes,
    fueron acobardados y confundidos;
    vinieron a ser como la hierba del campo,
    como hortaliza verde,
    como heno de los terrados,
    que se marchita antes de madurar.
  • He conocido tu situación,
    todos tus movimientos,
    y tu furor contra mí.
  • Por cuanto te has airado contra mí,
    por cuanto tu arrogancia ha subido a mis oídos,
    voy a poner mi garfio en tu nariz
    y mi freno en tus labios,
    y te haré volver por el camino por el que viniste.

  • »”Esto te daré por señal, Ezequías:
    Este año comeréis lo que nacerá de suyo,
    y el segundo año lo que nacerá de suyo.
    Al tercer año sembraréis y segaréis,
    plantaréis viñas y comeréis el fruto de ellas.
  • Lo que haya escapado,
    lo que haya quedado de la casa de Judá,
    volverá a echar raíces por debajo
    y llevará frutos por arriba.
  • Porque de Jerusalén saldrá un resto,
    y del monte Sión los que se salven.
    El celo de Jehová de los ejércitos hará esto.

  • »”Por tanto, así dice Jehová acerca del rey de Asiria:
    No entrará en esta ciudad,
    ni lanzará flechas en ella;
    ni la enfrentará con escudo,
    ni levantará contra ella un baluarte.
  • Por el mismo camino que vino, volverá,
    y no entrará en esta ciudad, dice Jehová.
  • Porque yo ampararé esta ciudad para salvarla,
    por amor a mí mismo,
    y por amor a David, mi siervo.”»

  • Aconteció que aquella misma noche salió el ángel de Jehová y mató en el campamento de los asirios a ciento ochenta y cinco mil hombres. A la hora de levantarse por la mañana, todo era cuerpos de muertos.
  • Entonces Senaquerib, rey de Asiria, partió y regresó a Nínive, donde se quedó.
  • Y aconteció que mientras él adoraba en el templo de Nisroc, su dios, sus hijos Adramelec y Sarezer lo hirieron a espada y huyeron a tierra de Ararat. En su lugar reinó Esar-hadón, su hijo.