Сы́нъ осми́ лѣ́тъ бѣ́ Иосі́а, егда́ нача́ ца́рствовати, и три́десять еди́но лѣ́то ца́рствова во Иерусали́мѣ. И́мя же ма́тери его́ Иедида́, дщи́ еде́ева, от Васуро́ѳа.

И сотвори́ пра́вое предъ очи́ма Госпо́днима, и хожда́ше во всѣ́хъ путе́хъ дави́да отца́ своего́, не соврати́ся ни на де́сно, ни на шу́ее.

И бы́сть во осмоена́десять лѣ́то ца́рства Иосі́ина, въ седмы́й ме́сяцъ, посла́ ца́рь Сафа́на, сы́на езелі́ина, сы́на Месолла́мля, книго́чiю до́му Госпо́дня, глаго́ля:

взы́ди къ хелкі́и жерцу́ вели́кому и запечатлѣ́й сребро́ внесе́ное въ до́мъ Госпо́день, е́же собра́ша стрегу́щiи вра́тъ от люді́й,

и да даду́тъ е́ въ ру́ки творя́щихъ дѣла́ приста́вникомъ въ хра́мѣ Госпо́дни: да дадя́тъ е́ творя́щымъ дѣла́ въ дому́ Госпо́дни, е́же подкрѣпля́ти разсѣ́лины хра́ма,

древодѣ́лемъ и каменосѣ́чцемъ и покупа́ющымъ древа́ и ка́менiе те́саное на утвержде́нiе разсѣ́линъ хра́ма.

Оба́че не сочисля́ху и́хъ о сребре́ дае́мѣмъ и́мъ, я́ко вѣ́рно ті́и творя́ху.

И рече́ хелкі́а жре́цъ вели́кiй ко Сафа́ну книго́чiю: кни́гу зако́на [Бо́жiя] обрѣто́хъ въ дому́ Госпо́дни. И даде́ хелкі́а кни́гу Сафа́ну, и прочте́ ю́.

И вни́де въ до́мъ Госпо́день ко царю́ Иосі́и, и возвѣсти́ царю́ сло́во и рече́: слiя́ша раби́ твои́ сребро́ обрѣ́тшееся въ дому́ Госпо́дни, и да́ша е́ приста́вницы въ ру́ки творя́щымъ дѣла́ въ хра́мѣ Госпо́дни.

И рече́ Сафа́нъ книго́чiя къ царю́, глаго́ля кни́гу зако́на даде́ ми́ хелкі́а жре́цъ. И прочте́ ю́ Сафа́нъ предъ царе́мъ.

И бы́сть я́ко услы́ша ца́рь словеса́ кни́ги зако́нныя, и раздра́ ри́зы своя́,

и заповѣ́да ца́рь хелкі́и жрецу́ и Ахика́му сы́ну Сафа́ню, и Ахово́ру сы́ну Михе́ину и Сафа́ну книго́чiю и Асаі́ю рабу́ царе́ву, глаго́ля:

прiиди́те, испроси́те Го́спода о мнѣ́ и о всѣ́хъ лю́дехъ и о все́мъ Иу́дѣ, и о словесѣ́хъ кни́ги обрѣ́тшiяся сея́, я́ко вели́къ гнѣ́въ Госпо́день разжже́ный на на́съ, поне́же не послу́шаша отцы́ на́ши слове́съ кни́ги сея́, е́же твори́ти по всѣ́мъ напи́саннымъ на ны́.

И и́де хелкі́а жре́цъ и Ахика́мъ, и Ахово́ръ и Сафа́нъ и Асаі́асъ ко о́лда́мѣ проро́чицѣ, женѣ́ сели́ма сы́на Ѳеку́ева, сы́на Ара́са ризохрани́теля: и сiя́ живя́ше во Иерусали́мѣ въ Масе́нѣ: и глаго́лаша къ не́й по сему́.

И рече́ и́мъ: си́це глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: рцы́те му́жеви посла́вшему вы́ ко мнѣ́:

та́ко глаго́летъ Госпо́дь: се́, а́зъ наведу́ зла́я на мѣ́сто сiе́ и на живу́щыя въ не́мъ, вся́ словеса́ кни́жная, я́же прочте́ ца́рь Иу́динъ:

поне́же оста́виша мя́ и кадя́ху бого́мъ други́мъ, я́ко да прогнѣ́ваютъ мя́ дѣлесы́ ру́къ свои́хъ, и разжже́тся я́рость моя́ на мѣ́сто сiе́ и не уга́снетъ:

и ко царю́ Иу́дину посла́вшему ва́съ вопроси́ти Го́спода, си́це рцы́те ему́: та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: словеса́, я́же слы́шалъ еси́,

за сiя́, я́ко умягчи́ся се́рдце твое́ и смири́лся еси́ предъ лице́мъ Госпо́днимъ, услы́шавъ ели́ка глаго́лахъ на мѣ́сто сiе́ и на живу́щыя въ не́мъ, е́же бы́ти въ погубле́нiе и въ прокля́тiе, и раздра́лъ еси́ ри́зы твоя́, и пла́кался предо мно́ю, и а́зъ у́бо услы́шахъ, глаго́летъ Госпо́дь:

сего́ ра́ди а́зъ приложу́ тя́ ко отце́мъ твои́мъ, и собере́шися во гро́бъ тво́й въ ми́рѣ, и не у́зриши очи́ма твои́ма всѣ́хъ злы́хъ, я́же а́зъ и́мамъ навести́ на мѣ́сто сiе́ и на живу́щыя въ не́мъ.

Греческий [Greek (Koine)]

υἱὸς ὀκτὼ ἐτῶν Ιωσιας ἐν τῷ βασιλεύειν αὐτὸν καὶ τριάκοντα καὶ ἓν ἔτος ἐβασίλευσεν ἐν Ιερουσαλημ καὶ ὄνομα τῇ μητρὶ αὐτοῦ Ιεδιδα θυγάτηρ Εδεϊα ἐκ Βασουρωθ

καὶ ἐποίησεν τὸ εὐθὲς ἐν ὀφθαλμοῖς κυρίου καὶ ἐπορεύθη ἐν πάσῃ ὁδῷ Δαυιδ τοῦ πατρὸς αὐτοῦ οὐκ ἀπέστη δεξιὰ ἢ ἀριστερά

καὶ ἐγενήθη ἐν τῷ ὀκτωκαιδεκάτῳ ἔτει τῷ βασιλεῖ Ιωσια ἐν τῷ μηνὶ τῷ ὀγδόῳ ἀπέστειλεν ὁ βασιλεὺς τὸν Σαφφαν υἱὸν Εσελιου υἱοῦ Μεσολλαμ τὸν γραμματέα οἴκου κυρίου λέγων

ἀνάβηθι πρὸς Χελκιαν τὸν ἱερέα τὸν μέγαν καὶ σφράγισον τὸ ἀργύριον τὸ εἰσενεχθὲν ἐν οἴκῳ κυρίου ὃ συνήγαγον οἱ φυλάσσοντες τὸν σταθμὸν παρὰ τοῦ λαοῦ

καὶ δότωσαν αὐτὸ ἐπὶ χεῖρα ποιούντων τὰ ἔργα τῶν καθεσταμένων ἐν οἴκῳ κυρίου καὶ ἔδωκεν αὐτὸ τοῖς ποιοῦσιν τὰ ἔργα τοῖς ἐν οἴκῳ κυρίου τοῦ κατισχῦσαι τὸ βεδεκ τοῦ οἴκου

τοῖς τέκτοσιν καὶ τοῖς οἰκοδόμοις καὶ τοῖς τειχισταῖς καὶ τοῦ κτήσασθαι ξύλα καὶ λίθους λατομητοὺς τοῦ κραταιῶσαι τὸ βεδεκ τοῦ οἴκου

πλὴν οὐκ ἐξελογίζοντο αὐτοὺς τὸ ἀργύριον τὸ διδόμενον αὐτοῖς ὅτι ἐν πίστει αὐτοὶ ποιοῦσιν

καὶ εἶπεν Χελκιας ὁ ἱερεὺς ὁ μέγας πρὸς Σαφφαν τὸν γραμματέα βιβλίον τοῦ νόμου εὗρον ἐν οἴκῳ κυρίου καὶ ἔδωκεν Χελκιας τὸ βιβλίον πρὸς Σαφφαν καὶ ἀνέγνω αὐτό

καὶ εἰσήνεγκεν πρὸς τὸν βασιλέα Ιωσιαν καὶ ἐπέστρεψεν τῷ βασιλεῖ ῥῆμα καὶ εἶπεν ἐχώνευσαν οἱ δοῦλοί σου τὸ ἀργύριον τὸ εὑρεθὲν ἐν τῷ οἴκῳ κυρίου καὶ ἔδωκαν αὐτὸ ἐπὶ χεῖρα ποιούντων τὰ ἔργα τῶν καθεσταμένων ἐν οἴκῳ κυρίου

καὶ εἶπεν Σαφφαν ὁ γραμματεὺς πρὸς τὸν βασιλέα λέγων βιβλίον ἔδωκέν μοι Χελκιας ὁ ἱερεύς καὶ ἀνέγνω αὐτὸ Σαφφαν ἐνώπιον τοῦ βασιλέως

καὶ ἐγένετο ὡς ἤκουσεν ὁ βασιλεὺς τοὺς λόγους τοῦ βιβλίου τοῦ νόμου καὶ διέρρηξεν τὰ ἱμάτια ἑαυτοῦ

καὶ ἐνετείλατο ὁ βασιλεὺς τῷ Χελκια τῷ ἱερεῖ καὶ τῷ Αχικαμ υἱῷ Σαφφαν καὶ τῷ Αχοβωρ υἱῷ Μιχαιου καὶ τῷ Σαφφαν τῷ γραμματεῖ καὶ τῷ Ασαια δούλῳ τοῦ βασιλέως λέγων

δεῦτε ἐκζητήσατε τὸν κύριον περὶ ἐμοῦ καὶ περὶ παντὸς τοῦ λαοῦ καὶ περὶ παντὸς τοῦ Ιουδα περὶ τῶν λόγων τοῦ βιβλίου τοῦ εὑρεθέντος τούτου ὅτι μεγάλη ἡ ὀργὴ κυρίου ἡ ἐκκεκαυμένη ἐν ἡμῖν ὑπὲρ οὗ οὐκ ἤκουσαν οἱ πατέρες ἡμῶν τῶν λόγων τοῦ βιβλίου τούτου τοῦ ποιεῖν κατὰ πάντα τὰ γεγραμμένα καθ᾿ ἡμῶν

καὶ ἐπορεύθη Χελκιας ὁ ἱερεὺς καὶ Αχικαμ καὶ Αχοβωρ καὶ Σαφφαν καὶ Ασαιας πρὸς Ολδαν τὴν προφῆτιν γυναῖκα Σελλημ υἱοῦ Θεκουε υἱοῦ Αραας τοῦ ἱματιοφύλακος καὶ αὐτὴ κατῴκει ἐν Ιερουσαλημ ἐν τῇ μασενα καὶ ἐλάλησαν πρὸς αὐτήν

καὶ εἶπεν αὐτοῖς τάδε λέγει κύριος ὁ θεὸς Ισραηλ εἴπατε τῷ ἀνδρὶ τῷ ἀποστείλαντι ὑμᾶς πρός με

τάδε λέγει κύριος ἰδοὺ ἐγὼ ἐπάγω κακὰ ἐπὶ τὸν τόπον τοῦτον καὶ ἐπὶ τοὺς ἐνοικοῦντας αὐτόν πάντας τοὺς λόγους τοῦ βιβλίου οὓς ἀνέγνω βασιλεὺς Ιουδα

ἀνθ᾿ ὧν ἐγκατέλιπόν με καὶ ἐθυμίων θεοῖς ἑτέροις ὅπως παροργίσωσίν με ἐν τοῖς ἔργοις τῶν χειρῶν αὐτῶν καὶ ἐκκαυθήσεται ὁ θυμός μου ἐν τῷ τόπῳ τούτῳ καὶ οὐ σβεσθήσεται

καὶ πρὸς βασιλέα Ιουδα τὸν ἀποστείλαντα ὑμᾶς ἐπιζητῆσαι τὸν κύριον τάδε ἐρεῖτε πρὸς αὐτόν τάδε λέγει κύριος ὁ θεὸς Ισραηλ οἱ λόγοι οὓς ἤκουσας

ἀνθ᾿ ὧν ὅτι ἡπαλύνθη ἡ καρδία σου καὶ ἐνετράπης ἀπὸ προσώπου κυρίου ὡς ἤκουσας ὅσα ἐλάλησα ἐπὶ τὸν τόπον τοῦτον καὶ ἐπὶ τοὺς ἐνοικοῦντας αὐτὸν τοῦ εἶναι εἰς ἀφανισμὸν καὶ εἰς κατάραν καὶ διέρρηξας τὰ ἱμάτιά σου καὶ ἔκλαυσας ἐνώπιον ἐμοῦ καί γε ἐγὼ ἤκουσα λέγει κύριος

οὐχ οὕτως ἰδοὺ ἐγὼ προστίθημί σε πρὸς τοὺς πατέρας σου καὶ συναχθήσῃ εἰς τὸν τάφον σου ἐν εἰρήνῃ καὶ οὐκ ὀφθήσεται ἐν τοῖς ὀφθαλμοῖς σου ἐν πᾶσιν τοῖς κακοῖς οἷς ἐγώ εἰμι ἐπάγω ἐπὶ τὸν τόπον τοῦτον καὶ ἐπέστρεψαν τῷ βασιλεῖ τὸ ῥῆμα

Украинский (Огієнко)

Языки

Йосія був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік.
А ім́я його матері Єдида, дочка Адаї з Боцкату.

І робив він угодне в Господніх очах, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч.

І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи:

Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелічить те срібло, що знесене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі порога.

І нехай дадуть його на руку виконавцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушкодження храму,

теслярам, і будівничим, і мулярам, щоб купувати дерево та тесане каміння на направу храму.

Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що дане на їхню руку, бо чесно вони роблять.

І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: Я знайшов у Господньому домі Книгу Закону!
І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її.

І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: Раби твої висипали те срібло, що знайдене в домі, і дали його на руку виконавцям роботи, поставленим у Господньому домі.

І доніс писар Шафан цареві, говорячи: Священик Хілкійя дав мені книгу.
І Шафан перечитав її перед царем.

І сталося, як цар почув слова Книги Закону, то роздер свої шати…

І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому слузі, говорячи:

Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї знайденої книги.
Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас.

І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сторожа шат, вона сиділа в Єрусалимі, на Новому Місті, і говорили до неї.

А вона сказала до них: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:

Так говорить Господь: Ось Я наведу лихо на оце місце та на мешканців його, усі слова тієї книги, що читав Юдин цар,

за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гнівити Мене всім ділом своїх рук.
І розпалився Мій гнів на це місце, і він не погасне!

А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, ті слова, які ти чув:

За те, що зм́якло твоє серце, і ти впокорився перед Господнім лицем, коли почув, що Я говорив про це місце та про мешканців його, що вони стануть спустошенням та прокляттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, говорить Господь.

Тому то Я прилучу тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилучений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наводжу на оце місце.
І вони принесли цю вістку цареві.