Скрыть
22:6
22:11
22:13
22:18
Церковнославянский (рус)
Сы́нъ осми́ лѣ́тъ бѣ́ Иосі́а, егда́ нача́ ца́р­ст­вовати, и три́десять еди́но лѣ́то ца́р­ст­вова во Иерусали́мѣ. И́мя же ма́тери его́ Иедида́, дщи́ еде́ева, от­ Васуро́ѳа.
И сотвори́ пра́вое предъ очи́ма Госпо́днима, и хожда́­ше во всѣ́хъ путе́хъ дави́да отца́ сво­его́, не соврати́ся ни на де́сно, ни на шу́ее.
И бы́сть во осмо­е­на́­де­сять лѣ́то ца́р­ст­ва Иосі́ина, въ седмы́й ме́сяцъ, посла́ ца́рь Сафа́на, сы́на езелі́ина, сы́на Месо­лла́мля, книго́чiю до́му Госпо́дня, глаго́ля:
взы́ди къ хелкі́и жерцу́ вели́кому и запечатлѣ́й сребро́ внесе́ное въ до́мъ Госпо́день, е́же собра́ша стрегу́щiи вра́тъ от­ люді́й,
и да даду́тъ е́ въ ру́ки творя́щихъ дѣла́ при­­ста́вникомъ въ хра́мѣ Госпо́дни: да дадя́тъ е́ творя́щымъ дѣла́ въ дому́ Госпо́дни, е́же подкрѣпля́ти разсѣ́лины хра́ма,
древодѣ́лемъ и каменосѣ́чцемъ и покупа́ющымъ древа́ и ка́менiе те́саное на утвержде́нiе разсѣ́линъ хра́ма.
Оба́че не сочисля́ху и́хъ о сребре́ дае́мѣмъ и́мъ, я́ко вѣ́рно ті́и творя́ху.
И рече́ хелкі́а жре́цъ вели́кiй ко Сафа́ну книго́чiю: кни́гу зако́на [Бо́жiя] обрѣто́хъ въ дому́ Госпо́дни. И даде́ хелкі́а кни́гу Сафа́ну, и прочте́ ю́.
И вни́де въ до́мъ Госпо́день ко царю́ Иосі́и, и воз­вѣсти́ царю́ сло́во и рече́: слiя́ша раби́ тво­и́ сребро́ обрѣ́тшееся въ дому́ Госпо́дни, и да́ша е́ при­­ста́вницы въ ру́ки творя́щымъ дѣла́ въ хра́мѣ Госпо́дни.
И рече́ Сафа́нъ книго́чiя къ царю́, глаго́ля кни́гу зако́на даде́ ми́ хелкі́а жре́цъ. И прочте́ ю́ Сафа́нъ предъ царе́мъ.
И бы́сть я́ко услы́ша ца́рь словеса́ кни́ги зако́н­ныя, и раздра́ ри́зы своя́,
и заповѣ́да ца́рь хелкі́и жрецу́ и Ахика́му сы́ну Сафа́ню, и Ахово́ру сы́ну Михе́ину и Сафа́ну книго́чiю и Асаі́ю рабу́ царе́ву, глаго́ля:
прiиди́те, испроси́те Го́спода о мнѣ́ и о всѣ́хъ лю́дехъ и о все́мъ Иу́дѣ, и о словесѣ́хъ кни́ги обрѣ́тшiяся сея́, я́ко вели́къ гнѣ́въ Госпо́день разжже́ный на на́съ, поне́же не послу́шаша отцы́ на́ши слове́съ кни́ги сея́, е́же твори́ти по всѣ́мъ напи́сан­нымъ на ны́.
И и́де хелкі́а жре́цъ и Ахика́мъ, и Ахово́ръ и Сафа́нъ и Асаі́асъ ко о́лда́мѣ проро́чицѣ, женѣ́ сели́ма сы́на Ѳеку́ева, сы́на Ара́са ризохрани́теля: и сiя́ живя́ше во Иерусали́мѣ въ Масе́нѣ: и глаго́лаша къ не́й по сему́.
И рече́ и́мъ: си́це глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: рцы́те му́жеви посла́в­шему вы́ ко мнѣ́:
та́ко глаго́летъ Госпо́дь: се́, а́зъ наведу́ зла́я на мѣ́сто сiе́ и на живу́щыя въ не́мъ, вся́ словеса́ кни́жная, я́же прочте́ ца́рь Иу́динъ:
поне́же оста́виша мя́ и кадя́ху бого́мъ други́мъ, я́ко да прогнѣ́ваютъ мя́ дѣлесы́ ру́къ сво­и́хъ, и разжже́т­ся я́рость моя́ на мѣ́сто сiе́ и не уга́снетъ:
и ко царю́ Иу́дину посла́в­шему ва́съ вопроси́ти Го́спода, си́це рцы́те ему́: та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ: словеса́, я́же слы́шалъ еси́,
за сiя́, я́ко умягчи́ся се́рдце твое́ и смири́л­ся еси́ предъ лице́мъ Госпо́днимъ, услы́шавъ ели́ка глаго́лахъ на мѣ́сто сiе́ и на живу́щыя въ не́мъ, е́же бы́ти въ погубле́нiе и въ прокля́тiе, и раздра́лъ еси́ ри́зы твоя́, и пла́кал­ся предо мно́ю, и а́зъ у́бо услы́шахъ, глаго́летъ Госпо́дь:
сего́ ра́ди а́зъ при­­ложу́ тя́ ко отце́мъ тво­и́мъ, и собере́шися во гро́бъ тво́й въ ми́рѣ, и не у́зриши очи́ма тво­и́ма всѣ́хъ злы́хъ, я́же а́зъ и́мамъ навести́ на мѣ́сто сiе́ и на живу́щыя въ не́мъ.
Французский (LSG)
Josias avait huit ans lorsqu'il devint roi, et il régna trente et un ans à Jérusalem. Sa mère s'appelait Jedida, fille d'Adaja, de Botskath.
Il fit ce qui est droit aux yeux de l'Éternel, et il marcha dans toute la voie de David, son père; il ne s'en détourna ni à droite ni à gauche.
La dix-huitième année du roi Josias, le roi envoya dans la maison de l'Éternel Schaphan, le secrétaire, fils d'Atsalia, fils de Meschullam.
Il lui dit: Monte vers Hilkija, le souverain sacrificateur, et qu'il amasse l'argent qui a été apporté dans la maison de l'Éternel et que ceux qui ont la garde du seuil ont recueilli du peuple.
On remettra cet argent entre les mains de ceux qui sont chargés de faire exécuter l'ouvrage dans la maison de l'Éternel. Et ils l'emploieront pour ceux qui travaillent aux réparations de la maison de l'Éternel,
pour les charpentiers, les manoeuvres et les maçons, pour les achats de bois et de pierres de taille nécessaires aux réparations de la maison.
Mais on ne leur demandera pas de compte pour l'argent remis entre leurs mains, car ils agissent avec probité.
Alors Hilkija, le souverain sacrificateur, dit à Schaphan, le secrétaire: J'ai trouvé le livre de la loi dans la maison de l'Éternel. Et Hilkija donna le livre à Schaphan, et Schaphan le lut.
Puis Schaphan, le secrétaire, alla rendre compte au roi, et dit: Tes serviteurs ont amassé l'argent qui se trouvait dans la maison, et l'ont remis entre les mains de ceux qui sont chargés de faire exécuter l'ouvrage dans la maison de l'Éternel.
Schaphan, le secrétaire, dit encore au roi: Le sacrificateur Hilkija m'a donné un livre. Et Schaphan le lut devant le roi.
Lorsque le roi entendit les paroles du livre de la loi, il déchira ses vêtements.
Et le roi donna cet ordre au sacrificateur Hilkija, à Achikam, fils de Schaphan, à Acbor, fils de Michée, à Schaphan, le secrétaire, et à Asaja, serviteur du roi:
Allez, consultez l'Éternel pour moi, pour le peuple, et pour tout Juda, au sujet des paroles de ce livre qu'on a trouvé; car grande est la colère de l'Éternel, qui s'est enflammée contre nous, parce que nos pères n'ont point obéi aux paroles de ce livre et n'ont point mis en pratique tout ce qui nous y est prescrit.
Le sacrificateur Hilkija, Achikam, Acbor, Schaphan et Asaja, allèrent auprès de la prophétesse Hulda, femme de Schallum, fils de Thikva, fils de Harhas, gardien des vêtements. Elle habitait à Jérusalem, dans l'autre quartier de la ville.
Après qu'ils eurent parlé, elle leur dit: Ainsi parle l'Éternel, le Dieu d'Israël: Dites à l'homme qui vous a envoyés vers moi:
Ainsi parle l'Éternel: Voici, je vais faire venir des malheurs sur ce lieu et sur ses habitants, selon toutes les paroles du livre qu'a lu le roi de Juda.
Parce qu'ils m'ont abandonné et qu'ils ont offert des parfums à d'autres dieux, afin de m'irriter par tous les ouvrages de leurs mains, ma colère s'est enflammée contre ce lieu, et elle ne s'éteindra point.
Mais vous direz au roi de Juda, qui vous a envoyés pour consulter l'Éternel: Ainsi parle l'Éternel, le Dieu d'Israël, au sujet des paroles que tu as entendues:
Parce que ton coeur a été touché, parce que tu t'es humilié devant l'Éternel en entendant ce que j'ai prononcé contre ce lieu et contre ses habitants, qui seront un objet d'épouvante et de malédiction, et parce que tu as déchiré tes vêtements et que tu as pleuré devant moi, moi aussi, j'ai entendu, dit l'Éternel.
C'est pourquoi, voici, je te recueillerai auprès de tes pères, tu seras recueilli en paix dans ton sépulcre, et tes yeux ne verront pas tous les malheurs que je ferai venir sur ce lieu. Ils rapportèrent au roi cette réponse.
Еврейский
בֶּן־שְׁמֹנֶה שָׁנָה יֹאשִׁיָּהוּ בְמָלְכוֹ, וּשְׁלֹשִׁים וְאַחַת שָׁנָה, מָלַךְ בִּירוּשָׁלִָם; וְשֵׁם אִמּוֹ, יְדִידָה בַת־עֲדָיָה מִבָּצְקַת׃
וַיַּעַשׂ הַיָּשָׁר בְּעֵינֵי יְהוָה; וַיֵּלֶךְ, בְּכָל־דֶּרֶךְ דָּוִד אָבִיו, וְלֹא־סָר יָמִין וּשְׂמֹאול׃ פ
וַיְהִי, בִּשְׁמֹנֶה עֶשְׂרֵה שָׁנָה, לַמֶּלֶךְ יֹאשִׁיָּהוּ; שָׁלַח הַמֶּלֶךְ אֶת־שָׁפָן בֶּן־אֲצַלְיָהוּ בֶן־מְשֻׁלָּם הַסֹּפֵר, בֵּית יְהוָה לֵאמֹר׃
עֲלֵה, אֶל־חִלְקִיָּהוּ הַכֹּהֵן הַגָּדוֹל, וְיַתֵּם אֶת־הַכֶּסֶף, הַמּוּבָא בֵּית יְהוָה; אֲשֶׁר אָסְפוּ שֹׁמְרֵי הַסַּף מֵאֵת הָעָם׃
וְיִתְּנֹה (וְיִתְּנֻהוּ), עַל־יַד עֹשֵׂי הַמְּלָאכָה, הַמֻּפְקָדִים בְּבֵית (בֵּית) יְהוָה; וְיִתְּנוּ אֹתוֹ, לְעֹשֵׂי הַמְּלָאכָה אֲשֶׁר בְּבֵית יְהוָה, לְחַזֵּק בֶּדֶק הַבָּיִת׃
לֶחָרָשִׁים, וְלַבֹּנִים וְלַגֹּדְרִים; וְלִקְנוֹת עֵצִים וְאַבְנֵי מַחְצֵב, לְחַזֵּק אֶת־הַבָּיִת׃
אַךְ לֹא־יֵחָשֵׁב אִתָּם, הַכֶּסֶף הַנִּתָּן עַל־יָדָם; כִּי בֶאֱמוּנָה הֵם עֹשִׂים׃
וַיֹּאמֶר חִלְקִיָּהוּ הַכֹּהֵן הַגָּדוֹל עַל־שָׁפָן הַסֹּפֵר, סֵפֶר הַתּוֹרָה מָצָאתִי בְּבֵית יְהוָה; וַיִּתֵּן חִלְקִיָּה אֶת־הַסֵּפֶר אֶל־שָׁפָן וַיִּקְרָאֵהוּ׃
וַיָּבֹא שָׁפָן הַסֹּפֵר אֶל־הַמֶּלֶךְ, וַיָּשֶׁב אֶת־הַמֶּלֶךְ דָּבָר; וַיֹּאמֶר, הִתִּיכוּ עֲבָדֶיךָ אֶת־הַכֶּסֶף הַנִּמְצָא בַבַּיִת, וַיִּתְּנֻהוּ, עַל־יַד עֹשֵׂי הַמְּלָאכָה, הַמֻּפְקָדִים בֵּית יְהוָה׃
וַיַּגֵּד שָׁפָן הַסֹּפֵר לַמֶּלֶךְ לֵאמֹר, סֵפֶר נָתַן לִי, חִלְקִיָּה הַכֹּהֵן; וַיִּקְרָאֵהוּ שָׁפָן לִפְנֵי הַמֶּלֶךְ׃
וַיְהִי כִּשְׁמֹעַ הַמֶּלֶךְ, אֶת־דִּבְרֵי סֵפֶר הַתּוֹרָה; וַיִּקְרַע אֶת־בְּגָדָיו׃
וַיְצַו הַמֶּלֶךְ אֶת־חִלְקִיָּה הַכֹּהֵן וְאֶת־אֲחִיקָם בֶּן־שָׁפָן וְאֶת־עַכְבּוֹר בֶּן־מִיכָיָה וְאֵת שָׁפָן הַסֹּפֵר, וְאֵת עֲשָׂיָה עֶבֶד־הַמֶּלֶךְ לֵאמֹר׃
לְכוּ דִרְשׁוּ אֶת־יְהוָה בַּעֲדִי וּבְעַד־הָעָם, וּבְעַד כָּל־יְהוּדָה, עַל־דִּבְרֵי הַסֵּפֶר הַנִּמְצָא הַזֶּה; כִּי־גְדוֹלָה חֲמַת יְהוָה, אֲשֶׁר־הִיא נִצְּתָה בָנוּ, עַל אֲשֶׁר לֹא־שָׁמְעוּ אֲבֹתֵינוּ, עַל־דִּבְרֵי הַסֵּפֶר הַזֶּה, לַעֲשׂוֹת כְּכָל־הַכָּתוּב עָלֵינוּ׃
וַיֵּלֶךְ חִלְקִיָּהוּ הַכֹּהֵן וַאֲחִיקָם וְעַכְבּוֹר וְשָׁפָן וַעֲשָׂיָה, אֶל־חֻלְדָּה הַנְּבִיאָה אֵשֶׁת שַׁלֻּם בֶּן־תִּקְוָה, בֶּן־חַרְחַס שֹׁמֵר הַבְּגָדִים, וְהִיא יֹשֶׁבֶת בִּירוּשָׁלִַם בַּמִּשְׁנֶה; וַיְדַבְּרוּ אֵלֶיהָ׃
וַתֹּאמֶר אֲלֵיהֶם, כֹּה־אָמַר יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל; אִמְרוּ לָאִישׁ, אֲשֶׁר־שָׁלַח אֶתְכֶם אֵלָי׃
כֹּה אָמַר יְהוָה, הִנְנִי מֵבִיא רָעָה אֶל־הַמָּקוֹם הַזֶּה וְעַל־יֹשְׁבָיו; אֵת כָּל־דִּבְרֵי הַסֵּפֶר, אֲשֶׁר קָרָא מֶלֶךְ יְהוּדָה׃
תַּחַת אֲשֶׁר עֲזָבוּנִי, וַיְקַטְּרוּ לֵאלֹהִים אֲחֵרִים, לְמַעַן הַכְעִיסֵנִי, בְּכֹל מַעֲשֵׂה יְדֵיהֶם; וְנִצְּתָה חֲמָתִי בַּמָּקוֹם הַזֶּה וְלֹא תִכְבֶּה׃
וְאֶל־מֶלֶךְ יְהוּדָה, הַשֹּׁלֵחַ אֶתְכֶם לִדְרֹשׁ אֶת־יְהוָה, כֹּה תֹאמְרוּ אֵלָיו; כֹּה־אָמַר יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, הַדְּבָרִים אֲשֶׁר שָׁמָעְתָּ׃
יַעַן רַךְ־לְבָבְךָ וַתִּכָּנַע מִפְּנֵי יְהוָה, בְּשָׁמְעֲךָ אֲשֶׁר דִּבַּרְתִּי עַל־הַמָּקוֹם הַזֶּה וְעַל־יֹשְׁבָיו, לִהְיוֹת לְשַׁמָּה וְלִקְלָלָה, וַתִּקְרַע אֶת־בְּגָדֶיךָ, וַתִּבְכֶּה לְפָנָי; וְגַם אָנֹכִי שָׁמַעְתִּי נְאֻם־יְהוָה׃
לָכֵן הִנְנִי אֹסִפְךָ עַל־אֲבֹתֶיךָ, וְנֶאֱסַפְתָּ אֶל־קִבְרֹתֶיךָ בְּשָׁלוֹם, וְלֹא־תִרְאֶינָה עֵינֶיךָ, בְּכֹל הָרָעָה, אֲשֶׁר־אֲנִי מֵבִיא עַל־הַמָּקוֹם הַזֶּה; וַיָּשִׁיבוּ אֶת־הַמֶּלֶךְ דָּבָר׃
Йосія був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік.
А ім́я його матері Єдида, дочка Адаї з Боцкату.
І робив він угодне в Господніх очах, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч.
І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи:
Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелічить те срібло, що знесене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі порога.
І нехай дадуть його на руку виконавцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушкодження храму,
теслярам, і будівничим, і мулярам, щоб купувати дерево та тесане каміння на направу храму.
Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що дане на їхню руку, бо чесно вони роблять.
І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: Я знайшов у Господньому домі Книгу Закону!
І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її.
І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: Раби твої висипали те срібло, що знайдене в домі, і дали його на руку виконавцям роботи, поставленим у Господньому домі.
І доніс писар Шафан цареві, говорячи: Священик Хілкійя дав мені книгу.
І Шафан перечитав її перед царем.
І сталося, як цар почув слова Книги Закону, то роздер свої шати…
І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому слузі, говорячи:
Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї знайденої книги.
Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас.
І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сторожа шат, вона сиділа в Єрусалимі, на Новому Місті, і говорили до неї.
А вона сказала до них: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:
Так говорить Господь: Ось Я наведу лихо на оце місце та на мешканців його, усі слова тієї книги, що читав Юдин цар,
за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гнівити Мене всім ділом своїх рук.
І розпалився Мій гнів на це місце, і він не погасне!
А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, ті слова, які ти чув:
За те, що зм́якло твоє серце, і ти впокорився перед Господнім лицем, коли почув, що Я говорив про це місце та про мешканців його, що вони стануть спустошенням та прокляттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, говорить Господь.
Тому то Я прилучу тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилучений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наводжу на оце місце.
І вони принесли цю вістку цареві.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible