The king went up to the house of the LORD with all the men of Judah, and with him all the inhabitants of Jerusalem--the priests and the prophets and all the people, both small and great. And he read in their hearing all the words of the Book of the Covenant which had been found in the house of the LORD.

Then the king stood by a pillar and made a covenant before the LORD, to follow the LORD and to keep His commandments and His testimonies and His statutes, with all his heart and all his soul, to perform the words of this covenant that were written in this book. And all the people took a stand for the covenant.

And the king commanded Hilkiah the high priest, the priests of the second order, and the doorkeepers, to bring out of the temple of the LORD all the articles that were made for Baal, for Asherah, and for all the host of heaven; and he burned them outside Jerusalem in the fields of Kidron, and carried their ashes to Bethel.

Then he removed the idolatrous priests whom the kings of Judah had ordained to burn incense on the high places in the cities of Judah and in the places all around Jerusalem, and those who burned incense to Baal, to the sun, to the moon, to the constellations, and to all the host of heaven.

And he brought out the wooden image from the house of the LORD, to the Brook Kidron outside Jerusalem, burned it at the Brook Kidron and ground it to ashes, and threw its ashes on the graves of the common people.

Then he tore down the ritual booths of the perverted persons that were in the house of the LORD, where the women wove hangings for the wooden image.

And he brought all the priests from the cities of Judah, and defiled the high places where the priests had burned incense, from Geba to Beersheba; also he broke down the high places at the gates which were at the entrance of the Gate of Joshua the governor of the city, which were to the left of the city gate.

Nevertheless the priests of the high places did not come up to the altar of the LORD in Jerusalem, but they ate unleavened bread among their brethren.

And he defiled Topheth, which is in the Valley of the Son of Hinnom, that no man might make his son or his daughter pass through the fire to Molech.

Then he removed the horses that the kings of Judah had dedicated to the sun, at the entrance to the house of the LORD, by the chamber of Nathan-Melech, the officer who was in the court; and he burned the chariots of the sun with fire.

The altars that were on the roof, the upper chamber of Ahaz, which the kings of Judah had made, and the altars which Manasseh had made in the two courts of the house of the LORD, the king broke down and pulverized there, and threw their dust into the Brook Kidron.

Then the king defiled the high places that were east of Jerusalem, which were on the south of the Mount of Corruption, which Solomon king of Israel had built for Ashtoreth the abomination of the Sidonians, for Chemosh the abomination of the Moabites, and for Milcom the abomination of the people of Ammon.

And he broke in pieces the sacred pillars and cut down the wooden images, and filled their places with the bones of men.

Moreover the altar that was at Bethel, and the high place which Jeroboam the son of Nebat, who made Israel sin, had made, both that altar and the high place he broke down; and he burned the high place and crushed it to powder, and burned the wooden image.

As Josiah turned, he saw the tombs that were there on the mountain. And he sent and took the bones out of the tombs and burned them on the altar, and defiled it according to the word of the LORD which the man of God proclaimed, who proclaimed these words.

Then he said, «What gravestone is this that I see?» So the men of the city told him, «It is the tomb of the man of God who came from Judah and proclaimed these things which you have done against the altar of Bethel.»

And he said, «Let him alone; let no one move his bones.» So they let his bones alone, with the bones of the prophet who came from Samaria.

Now Josiah also took away all the shrines of the high places that were in the cities of Samaria, which the kings of Israel had made to provoke the LORD to anger; and he did to them according to all the deeds he had done in Bethel.

He executed all the priests of the high places who were there, on the altars, and burned meńs bones on them; and he returned to Jerusalem.

Then the king commanded all the people, saying, «Keep the Passover to the LORD your God, as it is written in this Book of the Covenant.»

Such a Passover surely had never been held since the days of the judges who judged Israel, nor in all the days of the kings of Israel and the kings of Judah.

But in the eighteenth year of King Josiah this Passover was held before the LORD in Jerusalem.

Moreover Josiah put away those who consulted mediums and spiritists, the household gods and idols, all the abominations that were seen in the land of Judah and in Jerusalem, that he might perform the words of the law which were written in the book that Hilkiah the priest found in the house of the LORD.

Now before him there was no king like him, who turned to the LORD with all his heart, with all his soul, and with all his might, according to all the Law of Moses; nor after him did any arise like him.

Nevertheless the LORD did not turn from the fierceness of His great wrath, with which His anger was aroused against Judah, because of all the provocations with which Manasseh had provoked Him.

And the LORD said, «I will also remove Judah from My sight, as I have removed Israel, and will cast off this city Jerusalem which I have chosen, and the house of which I said, «My name shall be there.»́

Now the rest of the acts of Josiah, and all that he did, are they not written in the book of the chronicles of the kings of Judah?

In his days Pharaoh Necho king of Egypt went to the aid of the king of Assyria, to the River Euphrates; and King Josiah went against him. And Pharaoh Necho killed him at Megiddo when he confronted him.

Then his servants moved his body in a chariot from Megiddo, brought him to Jerusalem, and buried him in his own tomb. And the people of the land took Jehoahaz the son of Josiah, anointed him, and made him king in his fatheŕs place.

Jehoahaz was twenty-three years old when he became king, and he reigned three months in Jerusalem. His motheŕs name was Hamutal the daughter of Jeremiah of Libnah.

And he did evil in the sight of the LORD, according to all that his fathers had done.

Now Pharaoh Necho put him in prison at Riblah in the land of Hamath, that he might not reign in Jerusalem; and he imposed on the land a tribute of one hundred talents of silver and a talent of gold.

Then Pharaoh Necho made Eliakim the son of Josiah king in place of his father Josiah, and changed his name to Jehoiakim. And Pharaoh took Jehoahaz and went to Egypt, and he died there.

So Jehoiakim gave the silver and gold to Pharaoh; but he taxed the land to give money according to the command of Pharaoh; he exacted the silver and gold from the people of the land, from every one according to his assessment, to give it to Pharaoh Necho.

Jehoiakim was twenty-five years old when he became king, and he reigned eleven years in Jerusalem. His motheŕs name was Zebudah the daughter of Pedaiah of Rumah.

And he did evil in the sight of the LORD, according to all that his fathers had done.

Церковнославянский (рус)

И возвѣсти́ша сiя́ глаго́лы царе́ви: и посла́ ца́рь, и собра́ къ себѣ́ вся́ старѣ́йшины Иу́дины и Иерусали́мляны,

и вни́де ца́рь въ до́мъ Госпо́день, и вси́ му́жiе Иу́дины и вси́ живу́щiи во Иерусали́мѣ съ ни́мъ, и жерцы́, и проро́цы, и вси́ лю́дiе от ма́ла и до вели́ка, и прочте́ во ушеса́ и́хъ вся́ словеса́ кни́ги завѣ́та обрѣ́тшiяся въ дому́ Госпо́дни:

и ста́ ца́рь у столпа́ и завѣща́ завѣ́тъ предъ Го́сподемъ, е́же ходи́ти вслѣ́дъ Го́спода и храни́ти за́повѣди его́ и свидѣ́нiя его́ и оправда́нiя его́ всѣ́мъ се́рдцемъ и все́ю душе́ю, е́же возста́вити словеса́ завѣ́та сего́, я́же пи́сана въ кни́зѣ се́й. И ста́ша вси́ лю́дiе въ завѣ́тѣ.

И заповѣ́да ца́рь хелкі́и жерцу́ вели́кому и жерце́мъ вторы́мъ и стрегу́щымъ вра́тъ изнести́ от хра́ма Госпо́дня вся́ сосу́ды сотворе́ныя Ваа́лу и дубра́вѣ и все́й си́лѣ небе́снѣй, и сожже́ и внѣ́ Иерусали́ма въ садимо́ѳѣ ке́дрстѣ и изве́рже пра́хъ и́хъ въ Веѳи́ль:

и сожже́ хомари́мы, и́хже да́ша ца́рiе Иу́дины, и кадя́ху въ высо́кихъ и во градѣ́хъ Иу́диныхъ и во окре́стныхъ Иерусали́ма, и кадя́щихъ Ваа́лу, и со́лнцу, и лунѣ́, и плане́тамъ и все́й си́лѣ небе́снѣй:

и изнесе́ кумíръ изъ хра́ма Госпо́дня внѣ́ Иерусали́ма на пото́къ ке́дрскъ, и сожже́ его́ въ пото́цѣ ке́дрстѣ, и истни́ въ пра́хъ, и вве́рже пра́хъ и́хъ въ гро́бы сыно́въ людски́хъ:

и разруши́ хра́мъ кадиси́мовъ, и́же бѣ́ въ хра́мѣ Госпо́дни, идѣ́же жены́ прядя́ху ри́зы кумíру:

и возведе́ вся́ жерцы́ от градо́въ Иу́диныхъ, и оскверни́ высо́кая, идѣ́же кадя́ху жерцы́, от гаваи́ да вирсаве́и: и разруши́ хра́мъ вра́тъ, и́же бѣ́ при две́рехъ вра́тъ Иису́са кня́зя гра́днаго, и́же ошу́юю входя́щымъ две́рми гра́да.

Оба́че не вхожда́ху жерцы́ высо́кихъ ко олтарю́ Госпо́дню во Иерусали́мѣ, но то́кмо ядя́ху опрѣсно́ки посредѣ́ бра́тiи своея́.

И оскверни́ тафе́ѳа, и́же въ де́бри сыно́въ Ено́млихъ, е́же не превести́ му́жу сы́на своего́ и му́жу дще́ре своея́ моло́ху сквозѣ́ о́гнь:

и сожже́ ко́ни, и́хже да́ша ца́рiе Иу́дины со́лнцу во вхо́дѣ хра́му Госпо́дня, при влага́лищи наѳа́на, царе́ва скопца́ во фарури́мѣ: и колесни́цу со́лнечную сожже́ огне́мъ:

и олтари́, я́же на кро́вѣ го́рницы Аха́зовы, я́же сотвори́ша ца́рiе Иу́дины и олтари́, и́же созда́ Манассі́а во двою́ двору́ хра́ма Госпо́дня, раскопа́ ца́рь, и све́рже отту́ду, и всы́па пра́хъ и́хъ въ пото́къ ке́дрскъ:

и хра́мъ, и́же предъ лице́мъ Иерусали́ма, одесну́ю горы́ мосѳа́ѳъ, его́же созда́ Соломо́нъ ца́рь Изра́илевъ Аста́ртѣ ме́рзости Сидо́нстѣй и хамо́су ме́рзости Моа́вли и молхо́лу ме́рзости сыно́въ Аммо́нихъ, оскверни́ ца́рь:

и сокруши́ столпы́, и искорени́ дубра́вы, и напо́лни мѣста́ и́хъ костми́ человѣ́ческими:

и олта́рь и́же во Веѳи́ли высо́кiй, его́же сотвори́ иеровоа́мъ сы́нъ нава́товъ, и́же въ грѣ́хъ введе́ Изра́иля, и олта́рь то́й высо́кiй раскопа́, и сокруши́ ка́менiе его́, и истни́ въ пра́хъ, и сожже́ кумíры.

И восклони́ся Иосі́а, и ви́дѣ гро́бы су́щыя во гра́дѣ та́мо, и посла́, и взя́ ко́сти от гро́бъ, и сожже́ на олтари́, и оскверни́ его́ по глаго́лу Госпо́дню, его́же глаго́ла человѣ́къ Бо́жiй, егда́ стоя́ше иеровоа́мъ въ пра́здникъ предъ олтаре́мъ: и обра́щься возведе́ о́чи свои́ на гро́бъ человѣ́ка Бо́жiя глаго́лавшаго словеса́ сiя́.

и рече́: что́ моги́ла сiя́, ю́же а́зъ ви́жду? И рѣ́ша ему́ му́жiе гра́да: гро́бъ се́й человѣ́ка Бо́жiя е́сть, и́же прiи́де от Иу́ды и проглаго́ла словеса́ сiя́, я́же сотвори́лъ еси́ ны́нѣ надъ олтаре́мъ, и́же въ Веѳи́ли.

И рече́: оста́вите его́, да не подви́жетъ ни еди́нъ му́жъ косте́й его́. И оста́виша ко́сти его́ съ костьми́ проро́ка прише́дшаго от самарі́и.

Еще́ и вся́ хра́мы высо́кихъ су́щихъ во градѣ́хъ самарі́йскихъ, я́же сотвори́ша ца́рiе Изра́илевы прогнѣвля́юще Го́спода, отве́рже Иосі́а, и сотвори́ и́мъ вся́ дѣла́, я́же сотвори́ въ Веѳи́ли,

и закла́ вся́ жерцы́ высо́кихъ су́щыя та́мо предъ олтарми́, и сожже́ на ни́хъ ко́сти человѣ́чи, и возврати́ся во Иерусали́мъ.

И заповѣ́да ца́рь все́мъ лю́демъ, глаго́ля: сотвори́те па́сху Го́сподеви Бо́гу на́шему, я́коже пи́сано въ кни́зѣ завѣ́та сего́:

я́ко не бы́сть па́сха сiя́ от дні́й суді́й, и́же суди́ша Изра́илеви, и во всѣ́хъ дне́хъ царе́й Изра́илевыхъ и царе́й Иу́диныхъ:

но то́кмо во осмоена́десять лѣ́то царя́ Иосі́и бы́сть па́сха Го́споду во Иерусали́мѣ.

Еще́ и волше́бники, и вражби́ты, и Ѳерафи́мы, и кумíры, и вся́ ме́рзости бы́вшыя въ земли́ Иу́динѣ и во Иерусали́мѣ, искорени́ ца́рь Иосі́а, да утверди́тъ словеса́ зако́нная пи́санная въ кни́зѣ, ю́же обрѣ́те хелкі́а жре́цъ въ хра́мѣ Госпо́дни.

Подо́бенъ ему́ не бы́сть предъ ни́мъ ца́рь, и́же обрати́ся къ Го́сподеви всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ и все́ю душе́ю свое́ю и все́ю си́лою свое́ю по всему́ зако́ну Моисе́ову, и по не́мъ не воста́ подо́бенъ ему́.

Оба́че не отврати́ся Госпо́дь от я́рости гнѣ́ва своего́ вели́каго, и́мже возъяри́ся гнѣ́вомъ на Иу́ду, на прогнѣ́ванiя, и́миже прогнѣ́ва его́ Манассі́а,

и рече́ Госпо́дь: еще́ и Иу́ду отри́ну от лица́ моего́, я́коже отри́нухъ Изра́иля, и гра́дъ се́й отве́ргу, его́же избра́хъ, Иерусали́ма, и хра́мъ, о не́мже рѣ́хъ: бу́детъ и́мя мое́ ту́.

И про́чая слове́съ Иосі́евыхъ, и вся́ ели́ка сотвори́, не сiя́ ли напи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царей Иу́диныхъ?

Во дне́хъ же его́ взы́де фарао́нъ нехао́ ца́рь Еги́петскъ на царя́ Ассирі́йска на реку́ Евфра́тъ: и изы́де ца́рь Иосі́а на срѣ́тенiе ему́, и уби́ его́ нехао́ ца́рь въ Магеддо́нѣ, егда́ его́ узрѣ́.

И взя́ша его́ о́троцы его́ ме́ртва изъ Магеддо́на и принесо́ша его́ во Иерусали́мъ, и погребо́ша его́ во гро́бѣ его́ во гра́дѣ дави́довѣ. И поя́ша лю́дiе земли́ тоя́ Иоаха́за сы́на Иосі́ина и пома́заша его́, и воцари́ша его́ вмѣ́сто отца́ его́.

Сы́нъ два́десяти и трiе́хъ лѣ́тъ бѣ́ Иоаха́зъ, внегда́ нача́ ца́рствовати и три́ ме́сяцы ца́рствова во Иерусали́мѣ. И́мя же ма́тери его́ Амита́ла, дщи́ иеремі́и изъ ловны́.

И сотвори́ лука́вое предъ очи́ма Госпо́днима, по всѣ́мъ ели́ка сотвори́ша отцы́ его́.

И пресели́ его́ фарао́нъ нехао́ въ ревла́амъ въ зе́млю Ема́ѳъ, да не ца́рствуетъ во Иерусали́мѣ, и возложи́ да́нь на зе́млю ту́ сто́ тала́нтъ сребра́ и сто́ тала́нтъ зла́та.

И поста́ви царе́мъ фарао́нъ нехао́ надъ ни́ми Елiаки́ма, сы́на Иосі́и царя́ Иу́дина, вмѣ́сто Иосі́и отца́ его́, и премѣни́ и́мя ему́ Иоаки́мъ: Иоаха́за же взя́ и введе́ во Еги́петъ и у́мре та́мо.

И сребро́ и зла́то даде́ Иоаки́мъ фарао́ну, оба́че написа́ зе́млю дая́ти сребро́ по словеси́ фарао́ню: му́жъ по оцѣне́нiю своему́ дая́ше сребро́ и зла́то от люді́й земли́ тоя́ дая́ти фарао́ну нехао́.

Сы́нъ бѣ́ два́десяти и пяти́ лѣ́тъ Иоаки́мъ, егда́ нача́ ца́рствовати, и единона́десять лѣ́тъ ца́рствова во Иерусали́мѣ. И́мя же ма́тери его́ Иелда́фъ, дщи́ фадаи́ля, от ру́мы.

И сотвори́ лука́вое предъ очи́ма Госпо́днима, по всѣ́мъ ели́ка сотвори́ша отцы́ его́.

Украинский (Огієнко)

Языки

А цар послав, і зібрали до нього всіх старших Юди та Єрусалиму.

І ввійшов до Господнього дому цар та кожен муж Юди, а з ним усі мешканці Єрусалиму, і священики, і пророки, і ввесь народ від малого й аж до великого, і він прочитав до їхніх ушей усі слова Книги Заповіту, знайденої в Господньому домі.

І став цар на підвищенні, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і свідчення Його, і постанови Його всім серцем та всією душею, щоб виконати слова того заповіту, що написані в тій книзі.
І ввесь народ пристав до заповіту.

І наказав цар Хілкійї, великому священикові, й іншим священикам та сторожам порога, щоб повиносили з Господнього храму всі речі, зроблені для Ваала та для Астарти, та для всіх небесних світил.
І він попалив їх поза Єрусалимом на кедронських полях, а їхній порох відніс до Бет-Елу.

І він поскидав жерців, що їх понаставляли були Юдині царі, і що вони кадили на пагірках по Юдиних містах та в околицях Єрусалиму, і кадили для Ваала, і для сонця, і для місяця, і для планет, і для всіх небесних світил.

І він виніс Астарту з Господнього дому поза Єрусалим до кедронської долини, та й спалив її в кедронській долині, і стер на порох, а її порох кинув на гроби звичайних людей.

І він порозбивав доми культу блудодійників, що були при Господньому домі, де жінки ткали завісу для Астарти.

І він випровадив усіх священиків з Юдиних міст, і опоганив пагірки, де священики кадили, від Ґеви аж до Беер-Шеви, і порозбивав пагірки брам, що були при вході брами Ісуса, зверхника міста, що ліворуч тому, хто входив до брами міста.

Але священики пагірків не входили до Господнього жертівника в Єрусалимі, а тільки їли прісне серед своїх братів.

І він опоганив місце ставлення на огні, що в долині Гінномового сина, щоб ніхто не переводив через огонь сина свого та дочку свою для Молоха.

І він повідставляв коні, яких давали Юдині царі для сонця, від входу до Господнього дому, при кімнаті євнуха Нетан-Мелеха, що був у Парварімі, а колесниці сонця попалив ув огні.

А жертівники, що були на даху Ахазової горниці, що поробили Юдині царі, та жертівники, що поробив Манасія на двох подвір́ях Господнього дому, цар порозбивав.
І він звідти побіг, і кинув їхній порох до кедронського потоку.

А пагірки, що навпроти Єрусалиму, праворуч гори Згуби, які побудував був Соломон, Ізраїлів цар, для Астарти, гидоти сидонської, і для Кемота, гидоти моавської, і для Мілкома, гидоти Аммонових синів, цар поопоганював.

І він порозбивав стовпи для богів, і постинав посвячені дерева, а їхнє місце наповнив людськими кістками.

А також жертівника, що в Бет-Елі, пагірка, що зробив був Єровоам, син Неватів, що ввів у гріх Ізраїля, також жертівника цього та цього пагірка він розбив, і спалив того пагірка та стер на порох, і Астарту спалив.

І обернувся Йосія, та й побачив гроби, що були там на горі.
І послав він, і позабирав кості з гробів, і попалив на жертівнику, і опоганив його, за словом Господнім, яке кликав був Божий чоловік, що прорікав оці речі.

І сказав цар: Що це за надгробок, що я бачу?
А люди того міста сказали йому: Це надгробок Божого чоловіка, що прийшов з Юдеї й прорік оці речі, які зробив ти на жертівнику в Бет-Елі.

А він сказав: Дайте йому спокій, нехай ніхто не рухає костей його.
І зберегли його кості, кості того пророка, що прийшов був із Самарії.

А також усі доми пагірків, що по самарійських містах, що поробили були Ізраїлеві царі, щоб гнівити Господа, Йосія понищив, і зробив з ними те саме, що зробив у Бет-Елі.

І порізав він усіх священиків пагірків, що були там, на жертівниках, і попалив на них людські кості, та й вернувся до Єрусалиму.

І наказав цар усьому народові, говорячи: Справте Пасху для Господа, вашого Бога, як написано в оцій Книзі Заповіту.

Бо не справлялася ця Пасха від днів суддів, що судили Ізраїля, по всі дні царів Ізраїлевих та царів Юдиних.

І тільки вісімнадцятого року царя Йосії справлялася Пасха для Господа в Єрусалимі.

А також викликачів духів померлих, і духів віщих, і домових божків, і бовванів, і всякі гидоти, що появилися в Юдинім краї та в Єрусалимі, повинищував Йосія, щоб поставити слова Закону, написані в книзі, що знайшов священик Хілкійя в Господньому домі.

А такого царя, як він, не було перед ним, що навернувся б до Господа всім своїм серцем, і всією душею своєю, і всією силою своєю, за всім Мойсеєвим Законом, і по ньому не повставав такий, як він.

Тільки не спинився Господь від ревности Свого великого гніву, яким запалився Його гнів на Юду за всі огірчення, якими гнівив Його Манасія.

І сказав Господь: Також Юду відкину Я від лиця Свого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину це місто, яке вибрав, Єрусалим, та цей храм, про який Я сказав: Ім́я Моє буде там!

А решта діл Йосії та все, що він робив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

За його днів пішов фараон Нехо, єгипетський цар, на асирійського царя, на річку Єфрат.
І вийшов цар Йосія навпроти нього, та той убив його в Меґіддо, коли він побачив його…

І його раби повезли його мертвого з Меґіддо, і привезли його до Єрусалиму, і поховали його в гробівці його.
А народ Краю взяв Єгоахаза, сина Йосії, і помазали його, та й настановили його царем замість його батька.

Єгоахаз був віку двадцяти й трьох літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці.
А ім́я його матері Хамуталь, дочка Єремії, з Лівни.

І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робили його батьки.

І фараон Нехо зв́язав його в Рівлі, в гаматському краї, щоб він не царював в Єрусалимі, і наклав кару на цей край, сто талантів срібла та талант золота.

А царем настановив фараон Нехо Ел́якима, сина Йосії, замість батька його Йосії, і змінив ім́я його на Єгояким.
А Єгоахаза він узяв, і той прибув до Єгипту та й помер там.

І Єгояким давав фараонові срібла та золота;
тільки розклав це на Край, щоб давати те срібло на фараонів наказ, він стягав те срібло та золото з народу Краю за оцінкою землі кожного, щоб віддати фараонові Нехо.

Єгояким був віку двадцяти й п́яти літ, коли він зацарював, і одинадцять років царював в Єрусалимі.
А ім́я його матері Зевуда, дочка Педаї, з Руми.

І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робили батьки його.