и вни́де ца́рь въ до́мъ Госпо́день, и вси́ му́жiе Иу́дины и вси́ живу́щiи во Иерусали́мѣ съ ни́мъ, и жерцы́, и проро́цы, и вси́ лю́дiе от ма́ла и до вели́ка, и прочте́ во ушеса́ и́хъ вся́ словеса́ кни́ги завѣ́та обрѣ́тшiяся въ дому́ Госпо́дни:

и ста́ ца́рь у столпа́ и завѣща́ завѣ́тъ предъ Го́сподемъ, е́же ходи́ти вслѣ́дъ Го́спода и храни́ти за́повѣди его́ и свидѣ́нiя его́ и оправда́нiя его́ всѣ́мъ се́рдцемъ и все́ю душе́ю, е́же возста́вити словеса́ завѣ́та сего́, я́же пи́сана въ кни́зѣ се́й. И ста́ша вси́ лю́дiе въ завѣ́тѣ.

И заповѣ́да ца́рь хелкі́и жерцу́ вели́кому и жерце́мъ вторы́мъ и стрегу́щымъ вра́тъ изнести́ от хра́ма Госпо́дня вся́ сосу́ды сотворе́ныя Ваа́лу и дубра́вѣ и все́й си́лѣ небе́снѣй, и сожже́ и внѣ́ Иерусали́ма въ садимо́ѳѣ ке́дрстѣ и изве́рже пра́хъ и́хъ въ Веѳи́ль:

и сожже́ хомари́мы, и́хже да́ша ца́рiе Иу́дины, и кадя́ху въ высо́кихъ и во градѣ́хъ Иу́диныхъ и во окре́стныхъ Иерусали́ма, и кадя́щихъ Ваа́лу, и со́лнцу, и лунѣ́, и плане́тамъ и все́й си́лѣ небе́снѣй:

и изнесе́ кумíръ изъ хра́ма Госпо́дня внѣ́ Иерусали́ма на пото́къ ке́дрскъ, и сожже́ его́ въ пото́цѣ ке́дрстѣ, и истни́ въ пра́хъ, и вве́рже пра́хъ и́хъ въ гро́бы сыно́въ людски́хъ:

и разруши́ хра́мъ кадиси́мовъ, и́же бѣ́ въ хра́мѣ Госпо́дни, идѣ́же жены́ прядя́ху ри́зы кумíру:

и возведе́ вся́ жерцы́ от градо́въ Иу́диныхъ, и оскверни́ высо́кая, идѣ́же кадя́ху жерцы́, от гаваи́ да вирсаве́и: и разруши́ хра́мъ вра́тъ, и́же бѣ́ при две́рехъ вра́тъ Иису́са кня́зя гра́днаго, и́же ошу́юю входя́щымъ две́рми гра́да.

Оба́че не вхожда́ху жерцы́ высо́кихъ ко олтарю́ Госпо́дню во Иерусали́мѣ, но то́кмо ядя́ху опрѣсно́ки посредѣ́ бра́тiи своея́.

И оскверни́ тафе́ѳа, и́же въ де́бри сыно́въ Ено́млихъ, е́же не превести́ му́жу сы́на своего́ и му́жу дще́ре своея́ моло́ху сквозѣ́ о́гнь:

и сожже́ ко́ни, и́хже да́ша ца́рiе Иу́дины со́лнцу во вхо́дѣ хра́му Госпо́дня, при влага́лищи наѳа́на, царе́ва скопца́ во фарури́мѣ: и колесни́цу со́лнечную сожже́ огне́мъ:

и олтари́, я́же на кро́вѣ го́рницы Аха́зовы, я́же сотвори́ша ца́рiе Иу́дины и олтари́, и́же созда́ Манассі́а во двою́ двору́ хра́ма Госпо́дня, раскопа́ ца́рь, и све́рже отту́ду, и всы́па пра́хъ и́хъ въ пото́къ ке́дрскъ:

и хра́мъ, и́же предъ лице́мъ Иерусали́ма, одесну́ю горы́ мосѳа́ѳъ, его́же созда́ Соломо́нъ ца́рь Изра́илевъ Аста́ртѣ ме́рзости Сидо́нстѣй и хамо́су ме́рзости Моа́вли и молхо́лу ме́рзости сыно́въ Аммо́нихъ, оскверни́ ца́рь:

и сокруши́ столпы́, и искорени́ дубра́вы, и напо́лни мѣста́ и́хъ костми́ человѣ́ческими:

и олта́рь и́же во Веѳи́ли высо́кiй, его́же сотвори́ иеровоа́мъ сы́нъ нава́товъ, и́же въ грѣ́хъ введе́ Изра́иля, и олта́рь то́й высо́кiй раскопа́, и сокруши́ ка́менiе его́, и истни́ въ пра́хъ, и сожже́ кумíры.

И восклони́ся Иосі́а, и ви́дѣ гро́бы су́щыя во гра́дѣ та́мо, и посла́, и взя́ ко́сти от гро́бъ, и сожже́ на олтари́, и оскверни́ его́ по глаго́лу Госпо́дню, его́же глаго́ла человѣ́къ Бо́жiй, егда́ стоя́ше иеровоа́мъ въ пра́здникъ предъ олтаре́мъ: и обра́щься возведе́ о́чи свои́ на гро́бъ человѣ́ка Бо́жiя глаго́лавшаго словеса́ сiя́.

и рече́: что́ моги́ла сiя́, ю́же а́зъ ви́жду? И рѣ́ша ему́ му́жiе гра́да: гро́бъ се́й человѣ́ка Бо́жiя е́сть, и́же прiи́де от Иу́ды и проглаго́ла словеса́ сiя́, я́же сотвори́лъ еси́ ны́нѣ надъ олтаре́мъ, и́же въ Веѳи́ли.

И рече́: оста́вите его́, да не подви́жетъ ни еди́нъ му́жъ косте́й его́. И оста́виша ко́сти его́ съ костьми́ проро́ка прише́дшаго от самарі́и.

Еще́ и вся́ хра́мы высо́кихъ су́щихъ во градѣ́хъ самарі́йскихъ, я́же сотвори́ша ца́рiе Изра́илевы прогнѣвля́юще Го́спода, отве́рже Иосі́а, и сотвори́ и́мъ вся́ дѣла́, я́же сотвори́ въ Веѳи́ли,

и закла́ вся́ жерцы́ высо́кихъ су́щыя та́мо предъ олтарми́, и сожже́ на ни́хъ ко́сти человѣ́чи, и возврати́ся во Иерусали́мъ.

И заповѣ́да ца́рь все́мъ лю́демъ, глаго́ля: сотвори́те па́сху Го́сподеви Бо́гу на́шему, я́коже пи́сано въ кни́зѣ завѣ́та сего́:

я́ко не бы́сть па́сха сiя́ от дні́й суді́й, и́же суди́ша Изра́илеви, и во всѣ́хъ дне́хъ царе́й Изра́илевыхъ и царе́й Иу́диныхъ:

но то́кмо во осмоена́десять лѣ́то царя́ Иосі́и бы́сть па́сха Го́споду во Иерусали́мѣ.

Еще́ и волше́бники, и вражби́ты, и Ѳерафи́мы, и кумíры, и вся́ ме́рзости бы́вшыя въ земли́ Иу́динѣ и во Иерусали́мѣ, искорени́ ца́рь Иосі́а, да утверди́тъ словеса́ зако́нная пи́санная въ кни́зѣ, ю́же обрѣ́те хелкі́а жре́цъ въ хра́мѣ Госпо́дни.

Подо́бенъ ему́ не бы́сть предъ ни́мъ ца́рь, и́же обрати́ся къ Го́сподеви всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ и все́ю душе́ю свое́ю и все́ю си́лою свое́ю по всему́ зако́ну Моисе́ову, и по не́мъ не воста́ подо́бенъ ему́.

Оба́че не отврати́ся Госпо́дь от я́рости гнѣ́ва своего́ вели́каго, и́мже возъяри́ся гнѣ́вомъ на Иу́ду, на прогнѣ́ванiя, и́миже прогнѣ́ва его́ Манассі́а,

и рече́ Госпо́дь: еще́ и Иу́ду отри́ну от лица́ моего́, я́коже отри́нухъ Изра́иля, и гра́дъ се́й отве́ргу, его́же избра́хъ, Иерусали́ма, и хра́мъ, о не́мже рѣ́хъ: бу́детъ и́мя мое́ ту́.

И про́чая слове́съ Иосі́евыхъ, и вся́ ели́ка сотвори́, не сiя́ ли напи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царей Иу́диныхъ?

Во дне́хъ же его́ взы́де фарао́нъ нехао́ ца́рь Еги́петскъ на царя́ Ассирі́йска на реку́ Евфра́тъ: и изы́де ца́рь Иосі́а на срѣ́тенiе ему́, и уби́ его́ нехао́ ца́рь въ Магеддо́нѣ, егда́ его́ узрѣ́.

И взя́ша его́ о́троцы его́ ме́ртва изъ Магеддо́на и принесо́ша его́ во Иерусали́мъ, и погребо́ша его́ во гро́бѣ его́ во гра́дѣ дави́довѣ. И поя́ша лю́дiе земли́ тоя́ Иоаха́за сы́на Иосі́ина и пома́заша его́, и воцари́ша его́ вмѣ́сто отца́ его́.

Сы́нъ два́десяти и трiе́хъ лѣ́тъ бѣ́ Иоаха́зъ, внегда́ нача́ ца́рствовати и три́ ме́сяцы ца́рствова во Иерусали́мѣ. И́мя же ма́тери его́ Амита́ла, дщи́ иеремі́и изъ ловны́.

И сотвори́ лука́вое предъ очи́ма Госпо́днима, по всѣ́мъ ели́ка сотвори́ша отцы́ его́.

И пресели́ его́ фарао́нъ нехао́ въ ревла́амъ въ зе́млю Ема́ѳъ, да не ца́рствуетъ во Иерусали́мѣ, и возложи́ да́нь на зе́млю ту́ сто́ тала́нтъ сребра́ и сто́ тала́нтъ зла́та.

И поста́ви царе́мъ фарао́нъ нехао́ надъ ни́ми Елiаки́ма, сы́на Иосі́и царя́ Иу́дина, вмѣ́сто Иосі́и отца́ его́, и премѣни́ и́мя ему́ Иоаки́мъ: Иоаха́за же взя́ и введе́ во Еги́петъ и у́мре та́мо.

И сребро́ и зла́то даде́ Иоаки́мъ фарао́ну, оба́че написа́ зе́млю дая́ти сребро́ по словеси́ фарао́ню: му́жъ по оцѣне́нiю своему́ дая́ше сребро́ и зла́то от люді́й земли́ тоя́ дая́ти фарао́ну нехао́.

Сы́нъ бѣ́ два́десяти и пяти́ лѣ́тъ Иоаки́мъ, егда́ нача́ ца́рствовати, и единона́десять лѣ́тъ ца́рствова во Иерусали́мѣ. И́мя же ма́тери его́ Иелда́фъ, дщи́ фадаи́ля, от ру́мы.

И сотвори́ лука́вое предъ очи́ма Госпо́днима, по всѣ́мъ ели́ка сотвори́ша отцы́ его́.

Украинский (Огієнко)

А цар послав, і зібрали до нього всіх старших Юди та Єрусалиму.

І ввійшов до Господнього дому цар та кожен муж Юди, а з ним усі мешканці Єрусалиму, і священики, і пророки, і ввесь народ від малого й аж до великого, і він прочитав до їхніх ушей усі слова Книги Заповіту, знайденої в Господньому домі.

І став цар на підвищенні, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і свідчення Його, і постанови Його всім серцем та всією душею, щоб виконати слова того заповіту, що написані в тій книзі.
І ввесь народ пристав до заповіту.

І наказав цар Хілкійї, великому священикові, й іншим священикам та сторожам порога, щоб повиносили з Господнього храму всі речі, зроблені для Ваала та для Астарти, та для всіх небесних світил.
І він попалив їх поза Єрусалимом на кедронських полях, а їхній порох відніс до Бет-Елу.

І він поскидав жерців, що їх понаставляли були Юдині царі, і що вони кадили на пагірках по Юдиних містах та в околицях Єрусалиму, і кадили для Ваала, і для сонця, і для місяця, і для планет, і для всіх небесних світил.

І він виніс Астарту з Господнього дому поза Єрусалим до кедронської долини, та й спалив її в кедронській долині, і стер на порох, а її порох кинув на гроби звичайних людей.

І він порозбивав доми культу блудодійників, що були при Господньому домі, де жінки ткали завісу для Астарти.

І він випровадив усіх священиків з Юдиних міст, і опоганив пагірки, де священики кадили, від Ґеви аж до Беер-Шеви, і порозбивав пагірки брам, що були при вході брами Ісуса, зверхника міста, що ліворуч тому, хто входив до брами міста.

Але священики пагірків не входили до Господнього жертівника в Єрусалимі, а тільки їли прісне серед своїх братів.

І він опоганив місце ставлення на огні, що в долині Гінномового сина, щоб ніхто не переводив через огонь сина свого та дочку свою для Молоха.

І він повідставляв коні, яких давали Юдині царі для сонця, від входу до Господнього дому, при кімнаті євнуха Нетан-Мелеха, що був у Парварімі, а колесниці сонця попалив ув огні.

А жертівники, що були на даху Ахазової горниці, що поробили Юдині царі, та жертівники, що поробив Манасія на двох подвір́ях Господнього дому, цар порозбивав.
І він звідти побіг, і кинув їхній порох до кедронського потоку.

А пагірки, що навпроти Єрусалиму, праворуч гори Згуби, які побудував був Соломон, Ізраїлів цар, для Астарти, гидоти сидонської, і для Кемота, гидоти моавської, і для Мілкома, гидоти Аммонових синів, цар поопоганював.

І він порозбивав стовпи для богів, і постинав посвячені дерева, а їхнє місце наповнив людськими кістками.

А також жертівника, що в Бет-Елі, пагірка, що зробив був Єровоам, син Неватів, що ввів у гріх Ізраїля, також жертівника цього та цього пагірка він розбив, і спалив того пагірка та стер на порох, і Астарту спалив.

І обернувся Йосія, та й побачив гроби, що були там на горі.
І послав він, і позабирав кості з гробів, і попалив на жертівнику, і опоганив його, за словом Господнім, яке кликав був Божий чоловік, що прорікав оці речі.

І сказав цар: Що це за надгробок, що я бачу?
А люди того міста сказали йому: Це надгробок Божого чоловіка, що прийшов з Юдеї й прорік оці речі, які зробив ти на жертівнику в Бет-Елі.

А він сказав: Дайте йому спокій, нехай ніхто не рухає костей його.
І зберегли його кості, кості того пророка, що прийшов був із Самарії.

А також усі доми пагірків, що по самарійських містах, що поробили були Ізраїлеві царі, щоб гнівити Господа, Йосія понищив, і зробив з ними те саме, що зробив у Бет-Елі.

І порізав він усіх священиків пагірків, що були там, на жертівниках, і попалив на них людські кості, та й вернувся до Єрусалиму.

І наказав цар усьому народові, говорячи: Справте Пасху для Господа, вашого Бога, як написано в оцій Книзі Заповіту.

Бо не справлялася ця Пасха від днів суддів, що судили Ізраїля, по всі дні царів Ізраїлевих та царів Юдиних.

І тільки вісімнадцятого року царя Йосії справлялася Пасха для Господа в Єрусалимі.

А також викликачів духів померлих, і духів віщих, і домових божків, і бовванів, і всякі гидоти, що появилися в Юдинім краї та в Єрусалимі, повинищував Йосія, щоб поставити слова Закону, написані в книзі, що знайшов священик Хілкійя в Господньому домі.

А такого царя, як він, не було перед ним, що навернувся б до Господа всім своїм серцем, і всією душею своєю, і всією силою своєю, за всім Мойсеєвим Законом, і по ньому не повставав такий, як він.

Тільки не спинився Господь від ревности Свого великого гніву, яким запалився Його гнів на Юду за всі огірчення, якими гнівив Його Манасія.

І сказав Господь: Також Юду відкину Я від лиця Свого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину це місто, яке вибрав, Єрусалим, та цей храм, про який Я сказав: Ім́я Моє буде там!

А решта діл Йосії та все, що він робив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

За його днів пішов фараон Нехо, єгипетський цар, на асирійського царя, на річку Єфрат.
І вийшов цар Йосія навпроти нього, та той убив його в Меґіддо, коли він побачив його…

І його раби повезли його мертвого з Меґіддо, і привезли його до Єрусалиму, і поховали його в гробівці його.
А народ Краю взяв Єгоахаза, сина Йосії, і помазали його, та й настановили його царем замість його батька.

Єгоахаз був віку двадцяти й трьох літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці.
А ім́я його матері Хамуталь, дочка Єремії, з Лівни.

І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робили його батьки.

І фараон Нехо зв́язав його в Рівлі, в гаматському краї, щоб він не царював в Єрусалимі, і наклав кару на цей край, сто талантів срібла та талант золота.

А царем настановив фараон Нехо Ел́якима, сина Йосії, замість батька його Йосії, і змінив ім́я його на Єгояким.
А Єгоахаза він узяв, і той прибув до Єгипту та й помер там.

І Єгояким давав фараонові срібла та золота;
тільки розклав це на Край, щоб давати те срібло на фараонів наказ, він стягав те срібло та золото з народу Краю за оцінкою землі кожного, щоб віддати фараонові Нехо.

Єгояким був віку двадцяти й п́яти літ, коли він зацарював, і одинадцять років царював в Єрусалимі.
А ім́я його матері Зевуда, дочка Педаї, з Руми.

І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робили батьки його.

Немецкий (GNB)

Языки

Darauf ließ der König alle Ältesten von Juda und Jerusalem zu sich rufen.

Mit allen Männern von Juda und der ganzen Bevölkerung Jerusalems, den Priestern und Propheten und dem ganzen Volk, den vornehmen wie den einfachen Leuten, ging er hinauf zum Tempel des HERRN. Dort ließ er vor ihnen das ganze Bundesgesetz verlesen, das sich im Tempel gefunden hatte.

Dann trat der König an seinen Platz vor dem Tempel und schloss einen Bund mit dem HERRN. Das ganze Volk musste versprechen, dem HERRN zu gehorchen und alle seine Gebote und Anweisungen mit ganzem Willen und aller Kraft zu befolgen. Alles, was in dem aufgefundenen Buch gefordert war, sollte genau befolgt werden.

Das ganze Volk stimmte zu und verpflichtete sich zum Gehorsam gegen das Gesetz des HERRN.

Nun befahl der König dem Obersten Priester Hilkija sowie seinen Stellvertretern und den Torhütern, den Tempel des HERRN von den Spuren des Götzendienstes zu säubern. Er ließ alle Geräte und Einrichtungen, die für den Gott Baal, die Göttin Aschera und das ganze Heer der Sterne bestimmt waren, aus der Stadt bringen und im Kidrontal verbrennen. Die Asche ließ er nach Bet-El schaffen.

Er setzte die Götzenpriester ab, die von den Königen Judas eingesetzt worden waren, um an den Opferstätten in den Städten von Juda und in der Umgebung Jerusalems Opfer darzubringen. Er entließ auch alle Priester, die dem Baal, der Sonne, dem Mond, den Sternen des Tierkreises und dem ganzen übrigen Sternenheer geopfert hatten.

Er entfernte das Götzenbild der Aschera aus dem Tempel des HERRN und ließ es ebenfalls im Kidrontal verbrennen. Die Überreste ließ er zu Staub zerstoßen und zusammen mit der Asche auf den Gräbern des Armenfriedhofs ausstreuen.

Außerdem ließ er die Häuser der geweihten Frauen abreißen, die im Tempelbezirk gestanden hatten. Dort hatten die Frauen Gewänder für die Göttin Aschera gewebt.

Auch die Altäre vor dem Tor des Stadtkommandanten Joschua ließ er niederreißen. Sie hatten, vom Torinneren aus gesehen, auf der linken Seite gestanden.

Im ganzen Land Juda, von Geba bis Beerscheba, entweihte er die Opferstätten und holte aus allen Städten die Priester nach Jerusalem.

Sie erhielten ihren Anteil an den ungesäuerten Broten, die den Jerusalemer Priestern zustehen; aber sie durften am Altar des HERRN keinen Opferdienst tun.

Joschija entweihte auch die Opferstätte Tofet im Hinnom-Tal, damit dort niemand mehr seinen Sohn oder seine Tochter als Opfer für den Götzen Moloch verbrennen konnte.

Weiter ließ er die Pferdestandbilder beseitigen, die die Könige von Juda zu Ehren des Sonnengottes aufgestellt hatten. Sie standen auf dem Parwar-Platz am Eingang zum Tempel, nahe bei den Diensträumen des Hofbeamten Netan-Melech. Die dazugehörigen Wagen wurden verbrannt.

Der König ließ auch die Altäre abbrechen, die die Könige von Juda in ihrem Palast auf dem Dach des von Ahas erbauten Obergeschosses errichtet hatten, und ebenso die Altäre, die Manasse in den beiden Vorhöfen des Tempels aufgestellt hatte. Er zertrümmerte sie völlig und ließ den Schutt ins Kidrontal werfen.

Er entweihte die Götzenaltäre im Osten von Jerusalem, südlich vom Berg der Vernichtung. König Salomo hatte sie einst für die phönizische Göttin Astarte, den moabitischen Gott Kemosch und den ammonitischen Götzen Milkom bauen lassen.

Joschija ließ auch die Steinmale zerschlagen und die geweihten Pfähle umhauen. Überall, wo sie gestanden hatten, bedeckte er die Erde mit Totengebeinen.

Dann ließ Joschija die Opferstätte in Bet-El zerstören. Der Tempel wurde in Brand gesteckt, der Altar zu Staub zermalmt und auch der geweihte Pfahl verbrannt. Jerobeam, der Sohn Nebats, hatte diese Opferstätte erbauen lassen und die Leute im Reich Israel dadurch zum Götzendienst verführt.

Vor der Zerstörung hatte Joschija den Altar entweiht. Er hatte gesehen, dass am Berg Gräber lagen. Er ließ die Totengebeine einsammeln und auf dem Altar verbrennen. Genau das hatte der HERR durch einen Propheten ankündigen lassen, als Jerobeam bei der Einweihung des Heiligtums am Altar stand.

Auf die Grabstätte eben dieses Propheten fiel der Blick des Königs.

»Was ist das für ein Grabmal, das ich dort sehe?«, fragte er die Bewohner der Stadt. Sie antworteten ihm: »Das ist das Grab des Propheten, der aus Juda hierher kam und alles voraussagte, was du jetzt mit diesem Altar getan hast.«

Da befahl Joschija: »Lasst ihm seine Ruhe! Keiner soll sich an seinen Gebeinen vergreifen!« So blieben seine Gebeine an ihrem Platz, und ebenso die Gebeine des anderen Propheten, der aus Samaria stammte.

Wie mit Bet-El, so verfuhr Joschija auch mit den Tempeln in den Städten Samariens. Die Könige von Israel hatten sie bauen lassen und damit den Zorn des HERRN herausgefordert. Joschija zerstörte sie

und ließ ihre Priester auf den Altären abschlachten; außerdem verbrannte er Totengebeine auf den Altären. Darauf kehrte er nach Jerusalem zurück.

Dann befahl König Joschija dem ganzen Volk: »Feiert jetzt das Passafest für den HERRN, euren Gott! Haltet es genau nach den Vorschriften, die in dem Buch stehen, auf das ihr euch vor dem HERRN verpflichtet habt!«

Weder in der Zeit, als Richter die Israeliten angeführt hatten, noch unter der Herrschaft der Könige Israels und Judas war das Passafest in dieser Form gefeiert worden.

Aber jetzt, im 18. Regierungsjahr des Königs Joschija, feierte das ganze Volk dieses Fest, so wie das Gesetz es verlangt, in der Stadt Jerusalem.

Nach den Vorschriften des Gesetzbuches, das der Priester Hilkija im Tempel des HERRN gefunden hatte, vertrieb Joschija die Totenbeschwörer und Wahrsager und ließ die Hausgötter und alle Arten von Götzenbildern in Juda und Jerusalem wegschaffen.

Mit ganzem Herzen, mit ganzem Willen und mit aller Kraft wandte er sich dem HERRN zu und richtete sich streng nach dem Gesetz Moses. Er übertraf darin alle anderen Könige vor und nach ihm.

Aber Joschija konnte den Zorn des HERRN über Juda nicht besänftigen, so sehr hatte Manasse den HERRN beleidigt durch all das, was er getan hatte.

Der HERR blieb bei seinem Entschluss: »Genau wie die Leute von Israel lasse ich auch die Leute von Juda aus ihrem Land verschleppen, damit ich sie nicht mehr vor Augen haben muss. Mit der Stadt, die ich erwählt habe, mit Jerusalem, will ich nichts mehr zu tun haben und genauso wenig mit dem Tempel, von dem ich einst sagte: ́Hier soll mein Name wohnen.́«

Was es sonst noch über Joschija und seine Taten zu berichten gibt, ist in der amtlichen Chronik der Könige von Juda nachzulesen.

In der Regierungszeit von Joschija zog Pharao Necho, der König von Ägypten, mit seinem Heer zum Eufrat, um dem König von Assyrien Hilfe zu leisten. Bei Megiddo suchte Joschija ihn aufzuhalten. Doch gleich zu Beginn des Kampfes fand er den Tod.

Seine Leute brachten den toten König auf einem Wagen von Megiddo nach Jerusalem und bestatteten ihn dort in der vorbereiteten Grabstätte. Die Männer von Juda riefen Joahas, einen der Söhne von Joschija, zu seinem Nachfolger aus und salbten ihn.

Joahas war 23 Jahre alt, als er König wurde, und er regierte nur drei Monate lang in Jerusalem. Seine Mutter hieß Hamutal; sie war eine Tochter von Jirmeja und stammte aus Libna.

Er tat, was dem HERRN missfällt, genau wie seine Vorfahren.

Der Pharao Necho setzte ihn ab und hielt ihn in Ribla in der Provinz Hamat gefangen. Das Land musste an den Pharao 100 Zentner Silber und einen Zentner Gold als Tribut bezahlen.

Für Joahas setzte der Pharao Eljakim, einen anderen Sohn von Joschija, als Nachfolger seines Vaters zum König ein und änderte seinen Namen in Jojakim. Joahas nahm er mit nach Ägypten, wo er später starb.

Um dem Pharao die verlangte Summe abliefern zu können, sah Jojakim sich gezwungen, von der Bevölkerung eine Abgabe zu erheben. Von jedem Einwohner forderte er einen Betrag, der sich nach der Größe seines Besitzes richtete.

Jojakim war 25 Jahre alt, als er König wurde, und er regierte elf Jahre lang in Jerusalem. Seine Mutter hieß Sebuda; sie war eine Tochter von Pedaja und stammte aus Ruma.

Genau wie seine Vorfahren tat Jojakim, was dem HERRN missfällt.