Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
4:2
см.:3Цар.17:14;
4:3
4:4
4:5
4:6
4:7
4:8
4:9
4:10
4:11
4:12
4:13
4:14
4:15
4:16
см.:Быт.18:10:14;
4:17
4:18
см.:Иудифь.8:2;
4:19
4:20
4:21
4:22
4:23
4:24
4:26
4:28
4:30
4:31
4:32
4:33
4:34
4:36
см.:3Цар.17:22;
4:38
4:39
4:40
4:41
И жена́ еди́на от сыно́въ проро́чихъ возопи́ ко Елиссе́ю, глаго́лющи: ра́бъ тво́й му́жъ мо́й у́мре, ты́ же вѣ́си, я́ко ра́бъ тво́й бѣ́ боя́ся Го́спода: и заимода́вецъ прiи́де взя́ти два́ сы́на моя́ себѣ́ въ рабы́.
И рече́ Елиссе́й: что́ сотворю́ ти? повѣ́ждь ми́, что́ и́маши ны́нѣ въ дому́? Она́ же рече́: нѣ́сть у рабы́ твоея́ ничто́же въ дому́, то́кмо ма́ло еле́а, и́мже пома́жуся.
И рече́ къ не́й: иди́, испроси́ себѣ́ сосу́ды отвнѣ́ от всѣ́хъ сосѣ́дъ твои́хъ, сосу́ды пра́здны, не ума́ли:
и вни́ди, и затвори́ две́рь за собо́ю и за сыно́ма твои́ма, и влiе́ши [от еле́а твоего́] во вся́ сосу́ды сiя́, и напо́лненное во́змеши.
И отъи́де от него́ и сотвори́ та́ко, и затвори́ две́рь за собо́ю и за сыно́ма свои́ма: та́ приноша́ста къ не́й, она́ же влива́ше:
и бы́сть егда́ напо́лнишася вси́ сосу́ды, и рече́ сыно́ма свои́ма: прибли́жита ми́ еще́ сосу́дъ. И рѣ́ста е́й: нѣ́сть еще́ сосу́да. И ста́ еле́й.
И прiи́де и возвѣсти́ человѣ́ку Бо́жiю. И рече́ Елиссе́й: иди́ и прода́ждь се́й еле́й, и заплати́ ли́хву твою́, и ты́ и сы́на твоя́ жи́ти бу́дете от оста́вшаго еле́а.
И бы́сть во еди́нъ де́нь, и пре́йде Елиссе́й въ сома́нъ, и ту́ жена́ ве́лiя и удержа́ его́ снѣ́сти хлѣ́ба: и бы́сть ему́ входи́ти и исходи́ти мно́жицею, и уклоня́шеся та́мо я́сти хлѣ́ба.
И рече́ жена́ къ му́жу своему́: се́, ны́нѣ разумѣ́хъ, я́ко человѣ́къ Бо́жiй свя́тъ се́й ми́мо хо́дитъ на́съ при́сно:
сотвори́мъ у́бо ему́ го́рницу, мѣ́сто ма́ло, и поста́вимъ ему́ та́мо о́дръ и трапе́зу, и престо́лъ и свѣ́щникъ: и бу́детъ внегда́ входи́ти ему́ къ на́мъ, и уклоня́ется та́мо.
И бы́сть во еди́нъ де́нь, и вни́де та́мо, и уклони́ся въ го́рницу, и спа́ та́мо.
И рече́ ко гiезі́ю о́трочищу своему́: призови́ ми сомани́тяныню сiю́. И призва́ ю́, и ста́ предъ ни́мъ.
И рече́ ему́: рцы́ у́бо е́й: се́, удиви́ла еси́ на́съ всѣ́мъ попече́нiемъ си́мъ: что́ подоба́етъ сотвори́ти тебѣ́? а́ще е́сть тебѣ́ сло́во къ царю́ или́ ко кня́зю си́лы? Она́ же рече́: [нѣ́сть,] посредѣ́ люді́й мои́хъ а́зъ е́смь живу́щи.
И рече́ ко гiезі́ю: что́ подоба́етъ сотвори́ти е́й? И рече́ гiезі́й о́трочищь его́: вои́стинну сы́на нѣ́сть у нея́ и му́жъ ея́ ста́ръ.
И рече́ призови́ ю́. И призва́ ю́, и ста́ при две́рехъ.
И рече́ Елиссе́й къ не́й: во вре́мя сiе́, я́коже ча́съ се́й живу́щи, ты́ зачне́ши сы́на. Она́ же рече́: ни́, господи́не, не солжи́ рабѣ́ твое́й.
И зача́тъ во чре́вѣ жена́, и роди́ сы́на во вре́мя сiе́, я́коже ча́съ се́й живу́щи, я́коже глаго́ла къ не́й Елиссе́й.
И возмужа́ о́трочищь. И бы́сть, егда́ изы́де ко отцу́ своему́, къ жну́щымъ,
и рече́ ко отцу́ своему́: глава́ моя́, глава́ моя́ [боли́тъ]. И рече́ ко о́троку: неси́ его́ къ ма́тери его́.
И несе́ его́ къ ма́тери его́, и лежа́ше на колѣ́ну ея́ до полу́дне, и у́мре.
И вознесе́ его́, и положи́ его́ на одрѣ́ человѣ́ка Бо́жiя: и затвори́ его́, и изы́де, и призва́ му́жа своего́, и рече́ ему́:
посли́ ми у́бо еди́наго от о́трокъ, и еди́но от осля́тъ, и теку́ до человѣ́ка Бо́жiя, и возвращу́ся.
И рече́: что́ я́ко ты́ и́деши къ нему́ дне́сь? не но́въ ме́сяцъ, ниже́ суббо́та. Она́ же рече́: ми́ръ.
И осѣдла́ осля́, и рече́ ко о́трочищу своему́: веди́, и иди́, да не удержи́ши мене́, е́же всѣ́сти, я́коже реку́ тебѣ́: гряди́, и иди́, и прiиди́ къ человѣ́ку Бо́жiю на го́ру карми́лскую.
И и́де, и прiи́де до человѣ́ка Бо́жiя въ го́ру карми́лскую. И бы́сть я́ко ви́дѣ ю́ Елиссе́й гряду́щую, и рече́ ко гiезі́ю о́трочищу своему́: се́, у́бо сомани́тяныня о́ная:
ны́нѣ тецы́ во срѣ́тенiе ея́ и рече́ши е́й: ми́ръ ли тебѣ́? И тече́ во срѣ́тенiе е́й и рече́ е́й: ми́ръ ли тебѣ́? ми́ръ ли му́жу твоему́, ми́ръ ли о́трочищу твоему́? Она́ же рече́: ми́ръ.
И прiи́де ко Елиссе́ю на го́ру, и я́тся за но́зѣ его́. И прибли́жися гiезі́й отри́нути ю́. И рече́ Елиссе́й: оста́ви ю́, я́ко душа́ ея́ болѣ́зненна въ не́й, и Госпо́дь укры́ от мене́ и не возвѣсти́ мнѣ́.
Она́ же рече́: еда́ проси́хъ сы́на у господи́на моего́, я́ко реко́хъ: не прельсти́ мене́?
И рече́ Елиссе́й ко гiезі́ю: препоя́ши чре́сла твоя́ и возми́ же́злъ мо́й въ ру́цѣ твои́, и иди́, я́ко а́ще обря́щеши му́жа, да не благослови́ши его́, и а́ще благослови́тъ тя́ му́жъ, не отвѣща́й ему́: и возложи́ же́злъ мо́й на лице́ о́трочища.
И рече́ ма́ти о́трочища: жи́въ Госпо́дь и жива́ душа́ твоя́, а́ще оста́влю тебе́. И воста́ Елиссе́й и и́де вслѣ́дъ ея́.
И гiезі́й и́де предъ не́ю, и возложи́ же́злъ на лице́ о́трочища, и не бѣ́ гла́са, и не бѣ́ слы́шанiя. И возврати́ся во срѣ́тенiе его́ и повѣ́да ему́ глаго́ля: не воста́ о́трочищь.
И вни́де Елиссе́й въ хра́мину, и се́, о́трочищь уме́рый положе́нъ на одрѣ́ его́.
И вни́де Елиссе́й въ до́мъ и затвори́ две́рь за двою́ собо́ю, и помоли́ся Го́споду.
И взы́де, и ля́же на о́трочищи, и положи́ уста́ своя́ на устѣ́хъ его́, и о́чи свои́ на о́чи его́, и ру́цѣ свои́ на ру́цѣ его́, и плеснѣ́ свои́ на плесну́ его́: и сляче́ся надъ ни́мъ, и ду́ну на него́, и согрѣ́ся пло́ть о́трочища.
И обрати́ся, и походи́ въ хра́минѣ сю́ду и сю́ду: и взы́де, и сляче́ся надъ о́трочищемъ седми́жды, и отве́рзе о́трочищь о́чи свои́.
И возопи́ Елиссе́й ко гiезі́ю и рече́: призови́ ми сомани́тяныню сiю. И призва́ ю́, и вни́де къ нему́. И рече́ Елиссе́й: прiими́ сы́на твоего́.
И вни́де жена́, и паде́ на ногу́ его́, и поклони́ся ему́ до земли́: и прiя́тъ сы́на своего́, и изы́де.
И Елиссе́й возврати́ся въ Галга́лы. И бѣ́ гла́дъ въ земли́ то́й, и сы́нове проро́чи сѣдя́ху предъ ни́мъ. И рече́ Елиссе́й о́трочищу своему́: наста́ви коно́бъ ве́лiй и свари́ варе́нiе сыно́мъ проро́чимъ.
И изы́де еди́нъ на село́ собра́ти зе́лiя ди́вiя: и обрѣ́тъ виногра́дъ на селѣ́, и набра́ въ не́мъ я́блока ди́вiяго по́лну ри́зу свою́, и всы́па въ коте́лъ на сваре́нiе, я́ко не разумѣ́ша,
и принесе́ муже́мъ я́сти. И бы́сть яду́щымъ и́мъ от варе́нiя, и се́, возопи́ша и рѣ́ша: сме́рть въ коно́бѣ, человѣ́че Бо́жiй. И не мого́ша я́сти.
И рече́: возми́те муки́ и всы́плите въ коно́бъ. И рече́ Елиссе́й ко гiезі́ю о́трочищу своему́: изнеси́ лю́демъ, да ядя́тъ. И не бы́сть ктому́ зла́го глаго́ла въ коно́бѣ.
И му́жъ прiи́де от веѳари́са и принесе́ къ человѣ́ку Бо́жiю перворо́дныхъ два́десять хлѣ́бовъ ячме́нныхъ и смо́квы. И рече́: дади́те лю́демъ, да ядя́тъ.
И рече́ о́трокъ его́: что́ да́мъ сiе́ сту́ муже́мъ? И рече́: да́ждь лю́демъ я́, да ядя́тъ, я́ко си́це глаго́летъ Госпо́дь: бу́дутъ я́сти, и оста́нетъ.
И ядо́ша, и оста́ по глаго́лу Госпо́дню.
καὶ γυνὴ μία ἀπὸ τῶν υἱῶν τῶν προφητῶν ἐβόα πρὸς Ελισαιε λέγουσα ὁ δοῦλός σου ὁ ἀνήρ μου ἀπέθανεν καὶ σὺ ἔγνως ὅτι δοῦλος ἦν φοβούμενος τὸν κύριον καὶ ὁ δανιστὴς ἦλθεν λαβεῖν τοὺς δύο υἱούς μου ἑαυτῷ εἰς δούλους
καὶ εἶπεν Ελισαιε τί ποιήσω σοι ἀνάγγειλόν μοι τί ἐστίν σοι ἐν τῷ οἴκῳ ἡ δὲ εἶπεν οὐκ ἔστιν τῇ δούλῃ σου οὐθὲν ἐν τῷ οἴκῳ ὅτι ἀλλ᾿ ἢ ὃ ἀλείψομαι ἔλαιον
καὶ εἶπεν πρὸς αὐτήν δεῦρο αἴτησον σαυτῇ σκεύη ἔξωθεν παρὰ πάντων τῶν γειτόνων σου σκεύη κενά μὴ ὀλιγώσῃς
καὶ εἰσελεύσῃ καὶ ἀποκλείσεις τὴν θύραν κατὰ σοῦ καὶ κατὰ τῶν υἱῶν σου καὶ ἀποχεεῖς εἰς τὰ σκεύη ταῦτα καὶ τὸ πληρωθὲν ἀρεῖς
καὶ ἀπῆλθεν παρ᾿ αὐτοῦ καὶ ἐποίησεν οὕτως καὶ ἀπέκλεισεν τὴν θύραν κατ᾿ αὐτῆς καὶ κατὰ τῶν υἱῶν αὐτῆς αὐτοὶ προσήγγιζον πρὸς αὐτήν καὶ αὐτὴ ἐπέχεεν
ἕως ἐπλήσθησαν τὰ σκεύη καὶ εἶπεν πρὸς τοὺς υἱοὺς αὐτῆς ἐγγίσατε ἔτι πρός με σκεῦος καὶ εἶπον αὐτῇ οὐκ ἔστιν ἔτι σκεῦος καὶ ἔστη τὸ ἔλαιον
καὶ ἦλθεν καὶ ἀπήγγειλεν τῷ ἀνθρώπῳ τοῦ θεοῦ καὶ εἶπεν Ελισαιε δεῦρο καὶ ἀπόδου τὸ ἔλαιον καὶ ἀποτείσεις τοὺς τόκους σου καὶ σὺ καὶ οἱ υἱοί σου ζήσεσθε ἐν τῷ ἐπιλοίπῳ ἐλαίῳ
καὶ ἐγένετο ἡμέρα καὶ διέβη Ελισαιε εἰς Σουμαν καὶ ἐκεῖ γυνὴ μεγάλη καὶ ἐκράτησεν αὐτὸν φαγεῖν ἄρτον καὶ ἐγένετο ἀφ᾿ ἱκανοῦ τοῦ εἰσπορεύεσθαι αὐτὸν ἐξέκλινεν τοῦ ἐκεῖ φαγεῖν
καὶ εἶπεν ἡ γυνὴ πρὸς τὸν ἄνδρα αὐτῆς ἰδοὺ δὴ ἔγνων ὅτι ἄνθρωπος τοῦ θεοῦ ἅγιος οὗτος διαπορεύεται ἐφ᾿ ἡμᾶς διὰ παντός
ποιήσωμεν δὴ αὐτῷ ὑπερῷον τόπον μικρὸν καὶ θῶμεν αὐτῷ ἐκεῖ κλίνην καὶ τράπεζαν καὶ δίφρον καὶ λυχνίαν καὶ ἔσται ἐν τῷ εἰσπορεύεσθαι πρὸς ἡμᾶς καὶ ἐκκλινεῖ ἐκεῖ
καὶ ἐγένετο ἡμέρα καὶ εἰσῆλθεν ἐκεῖ καὶ ἐξέκλινεν εἰς τὸ ὑπερῷον καὶ ἐκοιμήθη ἐκεῖ
καὶ εἶπεν πρὸς Γιεζι τὸ παιδάριον αὐτοῦ κάλεσόν μοι τὴν Σωμανῖτιν ταύτην καὶ ἐκάλεσεν αὐτήν καὶ ἔστη ἐνώπιον αὐτοῦ
καὶ εἶπεν αὐτῷ εἰπὸν δὴ πρὸς αὐτήν ἰδοὺ ἐξέστησας ἡμῖν πᾶσαν τὴν ἔκστασιν ταύτην τί δεῖ ποιῆσαί σοι εἰ ἔστιν λόγος σοι πρὸς τὸν βασιλέα ἢ πρὸς τὸν ἄρχοντα τῆς δυνάμεως ἡ δὲ εἶπεν ἐν μέσῳ τοῦ λαοῦ μου ἐγώ εἰμι οἰκῶ
καὶ εἶπεν τί δεῖ ποιῆσαι αὐτῇ καὶ εἶπεν Γιεζι τὸ παιδάριον αὐτοῦ καὶ μάλα υἱὸς οὐκ ἔστιν αὐτῇ καὶ ὁ ἀνὴρ αὐτῆς πρεσβύτης
καὶ ἐκάλεσεν αὐτήν καὶ ἔστη παρὰ τὴν θύραν
καὶ εἶπεν Ελισαιε πρὸς αὐτήν εἰς τὸν καιρὸν τοῦτον ὡς ἡ ὥρα ζῶσα σὺ περιειληφυῖα υἱόν ἡ δὲ εἶπεν μή κύριέ μου μὴ διαψεύσῃ τὴν δούλην σου
καὶ ἐν γαστρὶ ἔλαβεν ἡ γυνὴ καὶ ἔτεκεν υἱὸν εἰς τὸν καιρὸν τοῦτον ὡς ἡ ὥρα ζῶσα ὡς ἐλάλησεν πρὸς αὐτὴν Ελισαιε
καὶ ἡδρύνθη τὸ παιδάριον καὶ ἐγένετο ἡνίκα ἐξῆλθεν τὸ παιδάριον πρὸς τὸν πατέρα αὐτοῦ πρὸς τοὺς θερίζοντας
καὶ εἶπεν πρὸς τὸν πατέρα αὐτοῦ τὴν κεφαλήν μου τὴν κεφαλήν μου καὶ εἶπεν τῷ παιδαρίῳ ἆρον αὐτὸν πρὸς τὴν μητέρα αὐτοῦ
καὶ ἦρεν αὐτὸν πρὸς τὴν μητέρα αὐτοῦ καὶ ἐκοιμήθη ἐπὶ τῶν γονάτων αὐτῆς ἕως μεσημβρίας καὶ ἀπέθανεν
καὶ ἀνήνεγκεν αὐτὸν καὶ ἐκοίμισεν αὐτὸν ἐπὶ τὴν κλίνην τοῦ ἀνθρώπου τοῦ θεοῦ καὶ ἀπέκλεισεν κατ᾿ αὐτοῦ καὶ ἐξῆλθεν
καὶ ἐκάλεσεν τὸν ἄνδρα αὐτῆς καὶ εἶπεν ἀπόστειλον δή μοι ἓν τῶν παιδαρίων καὶ μίαν τῶν ὄνων καὶ δραμοῦμαι ἕως τοῦ ἀνθρώπου τοῦ θεοῦ καὶ ἐπιστρέψω
καὶ εἶπεν τί ὅτι σὺ πορεύῃ πρὸς αὐτὸν σήμερον οὐ νεομηνία οὐδὲ σάββατον ἡ δὲ εἶπεν εἰρήνη
καὶ ἐπέσαξεν τὴν ὄνον καὶ εἶπεν πρὸς τὸ παιδάριον αὐτῆς ἄγε πορεύου μὴ ἐπίσχῃς μοι τοῦ ἐπιβῆναι ὅτι ἐὰν εἴπω σοι
δεῦρο καὶ πορεύσῃ καὶ ἐλεύσῃ πρὸς τὸν ἄνθρωπον τοῦ θεοῦ εἰς τὸ ὄρος τὸ Καρμήλιον καὶ ἐγένετο ὡς εἶδεν Ελισαιε ἐρχομένην αὐτήν καὶ εἶπεν πρὸς Γιεζι τὸ παιδάριον αὐτοῦ ἰδοὺ δὴ ἡ Σωμανῖτις ἐκείνη
νῦν δράμε εἰς ἀπαντὴν αὐτῆς καὶ ἐρεῖς εἰ εἰρήνη σοι εἰ εἰρήνη τῷ ἀνδρί σου εἰ εἰρήνη τῷ παιδαρίῳ ἡ δὲ εἶπεν Εἰρήνη
καὶ ἦλθεν πρὸς Ελισαιε εἰς τὸ ὄρος καὶ ἐπελάβετο τῶν ποδῶν αὐτοῦ καὶ ἤγγισεν Γιεζι ἀπώσασθαι αὐτήν καὶ εἶπεν Ελισαιε ἄφες αὐτήν ὅτι ἡ ψυχὴ αὐτῆς κατώδυνος αὐτῇ καὶ κύριος ἀπέκρυψεν ἀπ᾿ ἐμοῦ καὶ οὐκ ἀνήγγειλέν μοι
ἡ δὲ εἶπεν μὴ ᾐτησάμην υἱὸν παρὰ τοῦ κυρίου μου οὐκ εἶπα οὐ πλανήσεις μετ᾿ ἐμοῦ
καὶ εἶπεν Ελισαιε τῷ Γιεζι ζῶσαι τὴν ὀσφύν σου καὶ λαβὲ τὴν βακτηρίαν μου ἐν τῇ χειρί σου καὶ δεῦρο ὅτι ἐὰν εὕρῃς ἄνδρα οὐκ εὐλογήσεις αὐτόν καὶ ἐὰν εὐλογήσῃ σε ἀνήρ οὐκ ἀποκριθήσῃ αὐτῷ καὶ ἐπιθήσεις τὴν βακτηρίαν μου ἐπὶ πρόσωπον τοῦ παιδαρίου
καὶ εἶπεν ἡ μήτηρ τοῦ παιδαρίου ζῇ κύριος καὶ ζῇ ἡ ψυχή σου εἰ ἐγκαταλείψω σε καὶ ἀνέστη Ελισαιε καὶ ἐπορεύθη ὀπίσω αὐτῆς
καὶ Γιεζι διῆλθεν ἔμπροσθεν αὐτῆς καὶ ἐπέθηκεν τὴν βακτηρίαν ἐπὶ πρόσωπον τοῦ παιδαρίου καὶ οὐκ ἦν φωνὴ καὶ οὐκ ἦν ἀκρόασις καὶ ἐπέστρεψεν εἰς ἀπαντὴν αὐτοῦ καὶ ἀπήγγειλεν αὐτῷ λέγων οὐκ ἠγέρθη τὸ παιδάριον
καὶ εἰσῆλθεν Ελισαιε εἰς τὸν οἶκον καὶ ἰδοὺ τὸ παιδάριον τεθνηκὸς κεκοιμισμένον ἐπὶ τὴν κλίνην αὐτοῦ
καὶ εἰσῆλθεν Ελισαιε εἰς τὸν οἶκον καὶ ἀπέκλεισεν τὴν θύραν κατὰ τῶν δύο ἑαυτῶν καὶ προσηύξατο πρὸς κύριον
καὶ ἀνέβη καὶ ἐκοιμήθη ἐπὶ τὸ παιδάριον καὶ ἔθηκεν τὸ στόμα αὐτοῦ ἐπὶ τὸ στόμα αὐτοῦ καὶ τοὺς ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ ἐπὶ τοὺς ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ καὶ τὰς χεῖρας αὐτοῦ ἐπὶ τὰς χεῖρας αὐτοῦ καὶ διέκαμψεν ἐπ᾿ αὐτόν καὶ διεθερμάνθη ἡ σὰρξ τοῦ παιδαρίου
καὶ ἐπέστρεψεν καὶ ἐπορεύθη ἐν τῇ οἰκίᾳ ἔνθεν καὶ ἔνθεν καὶ ἀνέβη καὶ συνέκαμψεν ἐπὶ τὸ παιδάριον ἕως ἑπτάκις καὶ ἤνοιξεν τὸ παιδάριον τοὺς ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ
καὶ ἐξεβόησεν Ελισαιε πρὸς Γιεζι καὶ εἶπεν κάλεσον τὴν Σωμανῖτιν ταύτην καὶ ἐκάλεσεν καὶ εἰσῆλθεν πρὸς αὐτόν καὶ εἶπεν Ελισαιε λαβὲ τὸν υἱόν σου
καὶ εἰσῆλθεν ἡ γυνὴ καὶ ἔπεσεν ἐπὶ τοὺς πόδας αὐτοῦ καὶ προσεκύνησεν ἐπὶ τὴν γῆν καὶ ἔλαβεν τὸν υἱὸν αὐτῆς καὶ ἐξῆλθεν
καὶ Ελισαιε ἐπέστρεψεν εἰς Γαλγαλα καὶ ὁ λιμὸς ἐν τῇ γῇ καὶ οἱ υἱοὶ τῶν προφητῶν ἐκάθηντο ἐνώπιον αὐτοῦ καὶ εἶπεν Ελισαιε τῷ παιδαρίῳ αὐτοῦ ἐπίστησον τὸν λέβητα τὸν μέγαν καὶ ἕψε ἕψεμα τοῖς υἱοῖς τῶν προφητῶν
καὶ ἐξῆλθεν εἷς εἰς τὸν ἀγρὸν συλλέξαι αριωθ καὶ εὗρεν ἄμπελον ἐν τῷ ἀγρῷ καὶ συνέλεξεν ἀπ᾿ αὐτῆς τολύπην ἀγρίαν πλῆρες τὸ ἱμάτιον αὐτοῦ καὶ ἐνέβαλεν εἰς τὸν λέβητα τοῦ ἑψέματος ὅτι οὐκ ἔγνωσαν
καὶ ἐνέχει τοῖς ἀνδράσιν φαγεῖν καὶ ἐγένετο ἐν τῷ ἐσθίειν αὐτοὺς ἐκ τοῦ ἑψήματος καὶ ἰδοὺ ἀνεβόησαν καὶ εἶπον θάνατος ἐν τῷ λέβητι ἄνθρωπε τοῦ θεοῦ καὶ οὐκ ἠδύναντο φαγεῖν
καὶ εἶπεν λάβετε ἄλευρον καὶ ἐμβάλετε εἰς τὸν λέβητα καὶ εἶπεν Ελισαιε πρὸς Γιεζι τὸ παιδάριον ἔγχει τῷ λαῷ καὶ ἐσθιέτωσαν καὶ οὐκ ἐγενήθη ἔτι ἐκεῖ ῥῆμα πονηρὸν ἐν τῷ λέβητι
καὶ ἀνὴρ διῆλθεν ἐκ Βαιθσαρισα καὶ ἤνεγκεν πρὸς τὸν ἄνθρωπον τοῦ θεοῦ πρωτογενημάτων εἴκοσι ἄρτους κριθίνους καὶ παλάθας καὶ εἶπεν δότε τῷ λαῷ καὶ ἐσθιέτωσαν
καὶ εἶπεν ὁ λειτουργὸς αὐτοῦ τί δῶ τοῦτο ἐνώπιον ἑκατὸν ἀνδρῶν καὶ εἶπεν δὸς τῷ λαῷ καὶ ἐσθιέτωσαν ὅτι τάδε λέγει κύριος φάγονται καὶ καταλείψουσιν
καὶ ἔφαγον καὶ κατέλιπον κατὰ τὸ ῥῆμα κυρίου
А одна з жінок пророчих синів кликала до Єлисея, говорячи: Помер раб твій, мій чоловік!
А ти знаєш, що раб твій боявся Господа.
А позичальник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів…
А ти знаєш, що раб твій боявся Господа.
А позичальник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів…
І сказав до неї Єлисей: Що я зроблю тобі?
Розкажи мені, що є в тебе в домі.
А та відказала: Нічого нема в домі твоєї невільниці, є тільки горня оливи.
Розкажи мені, що є в тебе в домі.
А та відказала: Нічого нема в домі твоєї невільниці, є тільки горня оливи.
А він сказав: Іди, позич собі настороні посуд від усіх сусідок твоїх, посуд порожній.
Не бери мало!
Не бери мало!
І ввійдеш, і замкнеш двері за собою та за синами своїми, і поналиваєш у всі ті посудини, а повні повідставляй.
І пішла вона від нього, і замкнула двері за собою та за синами своїми.
Вони подавали їй посуд, а вона наливала.
Вони подавали їй посуд, а вона наливала.
І сталося, коли понаповнювано посуд, то сказала вона до сина свого: Подай мені ще посуду!
А він відказав їй: Нема вже посуду.
І спинилася олива.
А він відказав їй: Нема вже посуду.
І спинилася олива.
І вона прийшла, і донесла Божому чоловікові.
І він сказав: Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позичальникові.
А ти та сини твої будете жити на позостале.
І він сказав: Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позичальникові.
А ти та сини твої будете жити на позостале.
І сталося певного дня, і прийшов Єлисей до Шунаму, а там була багата жінка, і вона сильно просила його до себе поїсти хліба.
І бувало, скільки разів приходив він, заходив туди їсти хліб.
І бувало, скільки разів приходив він, заходив туди їсти хліб.
І сказала вона до чоловіка свого: Ось я познала, що Божий чоловік, який завжди приходить до нас, він святий.
Зробім же малу муровану горницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця, і свічника.
І коли він приходитиме до нас, то заходитиме туди.
І коли він приходитиме до нас, то заходитиме туди.
Одного разу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.
І сказав він до свого слуги Ґехазі: Поклич оцю шунамітянку!
І той покликав її, і вона стала перед ним.
І той покликав її, і вона стала перед ним.
І сказав він до нього: Скажи їй: Ось ти старанно піклувалася про всі наші потреби.
Що зробити тобі за це?
Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?
А вона відказала: Ні, я сиджу серед народу свого!
Що зробити тобі за це?
Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?
А вона відказала: Ні, я сиджу серед народу свого!
І сказав він: Що ж зробити їй?
А Ґехазі відказав: Та вона не має сина, а чоловік її старий.
А Ґехазі відказав: Та вона не має сина, а чоловік її старий.
А він сказав: Поклич її.
І він покликав її, і вона стала при вході.
І він покликав її, і вона стала при вході.
І він сказав: На цей означений час, коли саме цей час вернеться, ти обійматимеш сина!
А вона відказала: Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!
А вона відказала: Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!
Та зачала та жінка, і породила сина на той означений час, того саме часу, про який говорив до неї Єлисей.
І росло те дитя.
А одного разу вийшло воно до свого батька до женців.
А одного разу вийшло воно до свого батька до женців.
І сказало воно до свого батька: Голова моя, голова моя!…
А той сказав слузі: Занеси його до його матері!
А той сказав слузі: Занеси його до його матері!
І той поніс його, і приніс його до його матері.
І сиділо воно на її колінах аж до полудня, та й померло…
І сиділо воно на її колінах аж до полудня, та й померло…
І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкнула за ним двері та й вийшла.
І покликала вона свого чоловіка та й сказала: Пришли мені одного із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся.
А він сказав: Чому ти їдеш до нього?
Сьогодні не новомісяччя й не субота.
А вона відказала: Добре!
Сьогодні не новомісяччя й не субота.
А вона відказала: Добре!
І осідлала вона ослицю, і сказала до свого слуги: Поганяй та йди.
Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу тобі.
Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу тобі.
І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Кармел.
І сталося, як Божий чоловік побачив її здалека, то сказав до слуги свого Ґехазі: Ось та шунамітянка!
І сталося, як Божий чоловік побачив її здалека, то сказав до слуги свого Ґехазі: Ось та шунамітянка!
Побіжи ж назустріч їй та й скажи їй: Чи все гаразд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині?
А та відказала: Усе гаразд!
А та відказала: Усе гаразд!
І прийшла вона до Божого чоловіка на гору, і сильно схопила за ноги його.
А Ґехазі підійшов, щоб відіпхнути її, та Божий чоловік сказав: Позостав її, бо затурбована душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені.
А Ґехазі підійшов, щоб відіпхнути її, та Божий чоловік сказав: Позостав її, бо затурбована душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені.
А вона сказала: Чи я жадала сина від пана?
Чи я не говорила: Не впроваджуй мене в обману?
Чи я не говорила: Не впроваджуй мене в обману?
І він сказав до Ґехазі: Опережи стегна свої, і візьми мою палицю в руку свою та й іди.
Коли спіткаєш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси йому.
І покладеш мою палицю на хлопцеве обличчя.
Коли спіткаєш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси йому.
І покладеш мою палицю на хлопцеве обличчя.
А мати того хлопця сказала: Як живий Господь і жива душа твоя, я не полишу тебе!
І він устав і пішов за нею.
І він устав і пішов за нею.
А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття.
І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: Не збудився той хлопець!
І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: Не збудився той хлопець!
І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!…
І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома, та й молився до Господа.
І ввійшов він, і ліг на того хлопця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його.
І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!…
І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!…
І він знову ходив по дому раз сюди, а раз туди.
І ввійшов він, і знову схилився над ним, і чхнув той хлопець аж до семи раз.
І розплющив той хлопець очі свої.
І ввійшов він, і знову схилився над ним, і чхнув той хлопець аж до семи раз.
І розплющив той хлопець очі свої.
І покликав він Ґехазі та й сказав: Поклич ту шунамітянку!
І той покликав її.
І прийшла вона до нього, і він сказав: Забери свого сина!
І той покликав її.
І прийшла вона до нього, і він сказав: Забери свого сина!
І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклонилася до землі.
І взяла вона сина свого та й вийшла…
І взяла вона сина свого та й вийшла…
І вернувся Єлисей до Ґілґалу.
А в Краю був голод, і пророчі сини сиділи перед ним.
І сказав він до свого хлопця: Пристав великого горшка, і звари їжу для пророчих синів.
А в Краю був голод, і пророчі сини сиділи перед ним.
І сказав він до свого хлопця: Пристав великого горшка, і звари їжу для пророчих синів.
І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини, і знайшов там витку рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огірків.
І він прийшов, і накришив до горшка їжі, бо вони не знали того.
І він прийшов, і накришив до горшка їжі, бо вони не знали того.
І поналивали вони людям їжі.
І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: Смерть у горшку, чоловіче Божий!
І не могли вони їсти…
І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: Смерть у горшку, чоловіче Божий!
І не могли вони їсти…
А він сказав: Дайте муки!
І він всипав її до горшка і сказав: Наливай народові, і нехай їдять!
І вже не було нічого злого в горшку.
І він всипав її до горшка і сказав: Наливай народові, і нехай їдять!
І вже не було нічого злого в горшку.
І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первоплоду, двадцять ячмінних хлібців та зерна в колосках у своїй торбі.
І сказав Єлисей: Дай народові, і нехай вони їдять!
І сказав Єлисей: Дай народові, і нехай вони їдять!
А слуга його сказав: Що оце покладу я перед сотнею чоловіка?
Та він відказав: Дай народові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: Їжте й позоставте!
Та він відказав: Дай народові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: Їжте й позоставте!
І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім.
Синодальный
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
1 Елисей умножением масла спасает вдову от заимодавца; 8 воскрешает сына Сонамитянки, которая часто давала ему приют и пропитание; 38 Елисей избавляет сынов пророков от отравления похлебкой; 42 он умножает хлебный начаток, принесенный ему, так что сто человек насытились и еще осталось.
Одна из жен сынов пророческих с воплем говорила Елисею: раб твой, мой муж, умер; а ты знаешь, что раб твой боялся Господа; теперь пришел заимодавец взять обоих детей моих в рабы себе.
И сказал ей Елисей: что мне сделать тебе? скажи мне, что есть у тебя в доме? Она сказала: нет у рабы твоей ничего в доме, кроме сосуда с елеем.
И сказал он: пойди, попроси себе сосудов на стороне, у всех соседей твоих, сосудов порожних; набери немало,
и пойди, запри дверь за собою и за сыновьями твоими, и наливай во все эти сосуды; полные отставляй.
И пошла от него и заперла дверь за собой и за сыновьями своими. Они подавали ей, а она наливала.
Когда наполнены были сосуды, она сказала сыну своему: подай мне еще сосуд. Он сказал ей: нет более сосудов. И остановилось масло.
И пришла она, и пересказала человеку Божию. Он сказал: пойди, продай масло и заплати долги твои; а что останется, тем будешь жить с сыновьями твоими.
В один день пришел Елисей в Сонам. Там одна богатая женщина упросила его к себе есть хлеба; и когда он ни проходил, всегда заходил туда есть хлеба.
И сказала она мужу своему: вот, я знаю, что человек Божий, который проходит мимо нас постоянно, святой;
сделаем небольшую горницу над стеною и поставим ему там постель, и стол, и седалище, и светильник; и когда он будет приходить к нам, пусть заходит туда.
В один день он пришел туда, и зашел в горницу, и лег там,
и сказал Гиезию, слуге своему: позови эту Сонамитянку. И позвал ее, и она стала пред ним.
И сказал ему: скажи ей: «вот, ты так заботишься о нас; что сделать бы тебе? не нужно ли поговорить о тебе с царем, или с военачальником?» Она сказала: нет, среди своего народа я живу.
И сказал он: что же сделать ей? И сказал Гиезий: да вот, сына нет у нее, а муж ее стар.
И сказал он: позови ее. Он позвал ее, и стала она в дверях.
И сказал он: через год, в это самое время ты будешь держать на руках сына. И сказала она: нет, господин мой, человек Божий, не обманывай рабы твоей.
И женщина стала беременною и родила сына на другой год, в то самое время, как сказал ей Елисей.
И подрос ребенок и в один день пошел к отцу своему, к жнецам.
И сказал отцу своему: голова моя! голова моя болит! И сказал тот слуге своему: отнеси его к матери его.
И понес его и принес его к матери его. И он сидел на коленях у нее до полудня, и умер.
И пошла она, и положила его на постели человека Божия, и заперла его, и вышла,
и позвала мужа своего и сказала: пришли мне одного из слуг и одну из ослиц, я поеду к человеку Божию и возвращусь.
Он сказал: зачем тебе ехать к нему? сегодня не новомесячие и не суббота. Но она сказала: хорошо.
И оседлала ослицу и сказала слуге своему: веди и иди; не останавливайся, доколе не скажу тебе.
И отправилась и прибыла к человеку Божию, к горе Кармил. И когда увидел человек Божий ее издали, то сказал слуге своему Гиезию: это та Сонамитянка.
Побеги к ней навстречу и скажи ей: «здорова ли ты? здоров ли муж твой? здоров ли ребенок?» – Она сказала: здоровы.
Когда же пришла к человеку Божию на гору, ухватилась за ноги его. И подошел Гиезий, чтобы отвести ее; но человек Божий сказал: оставь ее, душа у нее огорчена, а Господь скрыл от меня и не объявил мне.
И сказала она: просила ли я сына у господина моего? не говорила ли я: «не обманывай меня»?
И сказал он Гиезию: опояшь чресла твои и возьми жезл мой в руку твою, и пойди; если встретишь кого, не приветствуй его, и если кто будет тебя приветствовать, не отвечай ему; и положи посох мой на лице ребенка.
И сказала мать ребенка: жив Господь и жива душа твоя! не отстану от тебя. И он встал и пошел за нею.
Гиезий пошел впереди их и положил жезл на лице ребенка. Но не было ни голоса, ни ответа. И вышел навстречу ему, и донес ему, и сказал: не пробуждается ребенок.
И вошел Елисей в дом, и вот, ребенок умерший лежит на постели его.
И вошел, и запер дверь за собою, и помолился Господу.
И поднялся и лег над ребенком, и приложил свои уста к его устам, и свои глаза к его глазам, и свои ладони к его ладоням, и простерся на нем, и согрелось тело ребенка.
И встал и прошел по горнице взад и вперед; потом опять поднялся и простерся на нем. И чихнул ребенок раз семь, и открыл ребенок глаза свои.
И позвал он Гиезия и сказал: позови эту Сонамитянку. И тот позвал ее. Она пришла к нему, и он сказал: возьми сына твоего.
И подошла, и упала ему в ноги, и поклонилась до земли; и взяла сына своего и пошла.
Елисей же возвратился в Галгал. И был голод в земле той, и сыны пророков сидели пред ним. И сказал он слуге своему: поставь большой котел и свари похлебку для сынов пророческих.
И вышел один из них в поле собирать овощи, и нашел дикое вьющееся растение, и набрал с него диких плодов полную одежду свою; и пришел и накрошил их в котел с похлебкою, так как они не знали их.
И налили им есть. Но как скоро они стали есть похлебку, то подняли крик и говорили: смерть в котле, человек Божий! И не могли есть.
И сказал он: подайте муки. И всыпал ее в котел и сказал [Гиезию]: наливай людям, пусть едят. И не стало ничего вредного в котле.
Пришел некто из Ваал-Шалиши, и принес человеку Божию хлебный начаток – двадцать ячменных хлебцев и сырые зерна в шелухе. И сказал Елисей: отдай людям, пусть едят.
И сказал слуга его: что тут я дам ста человекам? И сказал он: отдай людям, пусть едят, ибо так говорит Господь: «насытятся, и останется».
Он подал им, и они насытились, и еще осталось, по слову Господню.