Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

4-я книга Царств

 
  • И҆ рѣ́ша сы́нове прорѡ́чи ко є҆лїссе́ю: сѐ, ᲂу҆́бѡ мѣ́сто, и҆дѣ́же мы̀ живе́мъ проти́вꙋ тебє̀, тѣ́сно на́мъ:
  • да и҆́демъ нн҃ѣ до і҆ѻрда́на, и҆ да во́змемъ ѿтꙋ́дꙋ кі́йждо мꙋ́жъ по бервнꙋ̀ є҆ди́номꙋ и҆ сотвори́мъ себѣ̀ тꙋ̀ ѡ҆бита́лища пребыва́ти та́мѡ. И҆ речѐ: и҆ди́те.
  • И҆ речѐ є҆ди́нъ кро́тцѣ: грѧдѝ и҆ са́мъ съ рабы̑ твои́ми. И҆ речѐ: а҆́зъ пойдꙋ̀.
  • И҆ и҆́де съ ни́ми: и҆ прїидо́ша ко і҆ѻрда́нꙋ, и҆ сѣко́ша древа̀:
  • и҆ є҆гда̀ є҆ди́нъ ѿсѣка́ше бервно̀, и҆ сѐ, желѣ́зо спадѐ съ топори́ща и҆ впадѐ въ во́дꙋ. И҆ возопѝ: ѽ, господи́не, и҆ сїѐ зае́мное.
  • И҆ речѐ человѣ́къ бж҃їй: гдѣ̀ падѐ; И҆ показа̀ є҆мꙋ̀ мѣ́сто. И҆ ѿсѣчѐ дре́во и҆ вве́рже и҆ та́мѡ: и҆ всплывѐ желѣ́зо.
  • И҆ речѐ: возмѝ себѣ̀. И҆ прострѐ рꙋ́кꙋ свою̀ и҆ взѧ́тъ є҆̀.
  • И҆ ца́рь сѵ́рскїй бѣ̀ вою́ѧ на і҆и҃лѧ, и҆ совѣща̀ со ѻ҆́трѡки свои́ми, глаго́лѧ: на мѣ́стѣ нѣ́коемъ сокрове́ннѣмъ ѡ҆полчꙋ́сѧ.
  • И҆ посла̀ є҆лїссе́й ко царю̀ і҆и҃левꙋ, глаго́лѧ: блюди́сѧ не преитѝ на мѣ́сто сїѐ, ꙗ҆́кѡ тꙋ̀ сѵ́рѧне залѧго́ша.
  • И҆ посла̀ ца́рь і҆и҃левъ на мѣ́сто, ѡ҆ не́мже речѐ є҆мꙋ̀ є҆лїссе́й, и҆ соблюде́сѧ ѿтꙋ́дꙋ не є҆ди́ною, нижѐ два́жды.
  • И҆ смꙋти́сѧ дꙋша̀ царѧ̀ сѵ́рска ѡ҆ словесѝ се́мъ: и҆ призва̀ ѻ҆́троки своѧ̑ и҆ речѐ и҆ ни̑мъ: не возвѣсти́те ли мнѣ̀, кто̀ предае́тъ мѧ̀ царю̀ і҆и҃левꙋ;
  • И҆ речѐ є҆ди́нъ ѿ ѻ҆́трѡкъ є҆гѡ̀: нѝ, господи́не мо́й царю̀: ꙗ҆́кѡ проро́къ є҆лїссе́й, и҆́же во і҆и҃ли, возвѣща́етъ царю̀ і҆и҃левꙋ всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же а҆́ще глаго́леши въ сокро́вищи ло́жницы твоеѧ̀.
  • И҆ речѐ: и҆ди́те, ви́дите, гдѣ̀ се́й, и҆ посла́въ возмꙋ̀ є҆го̀. И҆ возвѣсти́ша є҆мꙋ̀, глаго́люще: сѐ, є҆́сть въ дѡѳаі́мѣ.
  • И҆ посла̀ та́мѡ ко́ни и҆ колєсни́цы и҆ си́лꙋ тѧ́жкꙋ: и҆ прїидо́ша но́щїю и҆ ѡ҆крꙋжи́ша гра́дъ.
  • И҆ ᲂу҆ра́ни ра́бъ є҆лиссе́евъ воста́ти, и҆ и҆зы́де: и҆ сѐ, си́ла ѡ҆бстꙋпѝ гра́дъ, и҆ ко́ни и҆ колєсни́цы. И҆ речѐ ѻ҆́трокъ є҆гѡ̀ къ немꙋ̀: ѽ, господи́не, что̀ сотвори́мъ;
  • И҆ речѐ є҆лїссе́й: не бо́йсѧ, ꙗ҆́кѡ мно́жае и҆̀же съ на́ми, не́жели съ ни́ми.
  • И҆ помоли́сѧ є҆лїссе́й и҆ речѐ: гдⷭ҇и, ѿве́рзи нн҃ѣ ѻ҆́чи ѻ҆́трока, да ᲂу҆́зритъ. И҆ ѿве́рзе гдⷭ҇ь ѻ҆́чи є҆гѡ̀, и҆ ви́дѣ: и҆ сѐ, гора̀ и҆спо́лнь ко́ней, и҆ колесни́ца ѻ҆́гненна ѡ҆́крестъ є҆лїссе́а.
  • И҆ снидо́ша къ немꙋ̀: и҆ помоли́сѧ є҆лїссе́й ко гдⷭ҇ꙋ и҆ речѐ: поразѝ ᲂу҆̀бо ꙗ҆зы́къ се́й невидѣ́нїемъ. И҆ поразѝ и҆́хъ невидѣ́нїемъ по глаго́лꙋ є҆лїссе́евꙋ.
  • И҆ речѐ къ ни̑мъ є҆лїссе́й: не се́й пꙋ́ть и҆ не се́й гра́дъ: грѧди́те по мнѣ̀, и҆ ѿведꙋ̀ вы̀ къ мꙋ́жꙋ, є҆го́же и҆́щете. И҆ ѿведѐ и҆́хъ въ самарі́ю.
  • И҆ бы́сть є҆гда̀ внидо́ша въ самарі́ю, и҆ речѐ є҆лїссе́й: ѿве́рзи ᲂу҆̀бо, гдⷭ҇и, ѻ҆́чи и҆́хъ, и҆ да ви́дѧтъ. И҆ ѿве́рзе гдⷭ҇ь ѻ҆́чи и҆́хъ, и҆ ви́дѣша: и҆ сѐ, бѧ́хꙋ посредѣ̀ самарі́и.
  • И҆ речѐ ца́рь і҆и҃левъ ко є҆лїссе́ю, є҆гда̀ ᲂу҆ви́дѣ ѧ҆̀: а҆́ще поражꙋ̀ ѧ҆̀ пораже́нїемъ, ѻ҆́тче;
  • И҆ речѐ є҆лїссе́и: да не порази́ши: є҆да́ ли плѣни́лъ є҆сѝ и҆̀хъ мече́мъ твои́мъ и҆ лꙋ́комъ твои́мъ, да и҆збїе́ши; и҆ предложѝ и҆̀мъ хлѣ́бы и҆ во́дꙋ, да ꙗ҆дѧ́тъ и҆ да пїю́тъ и҆ да ѿи́дꙋтъ ко господи́нꙋ своемꙋ̀.
  • И҆ предложѝ и҆̀мъ предложе́нїе ве́лїе, и҆ ꙗ҆до́ша и҆ пи́ша, и҆ ѿпꙋстѝ ѧ҆̀, и҆ и҆до́ша ко господи́нꙋ своемꙋ̀: и҆ не приложи́ша ктомꙋ̀ во́ини приходи́ти и҆з̾ сѷрі́и въ зе́млю і҆и҃левꙋ.
  • И҆ бы́сть по си́хъ, и҆ собра̀ сы́нъ а҆де́ровъ ца́рь сѷрі́йскїй всѐ ѡ҆полче́нїе своѐ, и҆ взы́де и҆ ѡ҆бсѣ́де самарі́ю.
  • И҆ бы́сть гла́дъ вели́къ въ самарі́и: и҆ сѐ, ѡ҆бсѣдо́ша ю҆̀, до́ндеже бы́сть глава̀ ѻ҆сло́ва за пѧтьдесѧ́тъ сі̑кль сребра̀, и҆ четве́ртаѧ ча́сть мѣ́ры гно́ѧ голꙋби́нагѡ за пѧ́ть сі̑кль сребра̀.
  • И҆ бы́сть ца́рь і҆и҃левъ ѡ҆бходѧ́й по стѣна́мъ: и҆ жена̀ (нѣ́каѧ) возопѝ къ немꙋ̀, глаго́лющи: спаси́ мѧ, господи́не мо́й царю̀.
  • И҆ речѐ є҆́й: а҆́ще тебѐ не сп҃са́етъ гдⷭ҇ь, ка́кѡ а҆́зъ спасꙋ́ тѧ; є҆да̀ ѿ гꙋмна̀ и҆лѝ ѿ точи́ла;
  • И҆ речѐ є҆́й ца́рь: что́ ти є҆́сть; И҆ речѐ: сїѧ̀ жена̀ ко мнѣ̀ речѐ: да́ждь сы́на твоего̀, да съѧди́мъ є҆го̀ дне́сь, а҆ ᲂу҆́тро моего̀ сы́на съѧди́мъ:
  • и҆ и҆спеко́хомъ сы́на моего̀ и҆ снѣдо́хомъ є҆го̀: и҆ рѣ́хъ къ не́й въ де́нь вторы́й: да́ждь сы́на твоего̀, и҆ съѧди́мъ є҆го̀: и҆ скры̀ сы́на своего̀.
  • И҆ бы́сть є҆гда̀ ᲂу҆слы́ша ца́рь і҆и҃левъ словеса̀ жены̀, раздра̀ ри̑зы своѧ̑ и҆ са́мъ хожда́ше по стѣнѣ̀, и҆ ви́дѣша лю́дїе вре́тище на пло́ти є҆гѡ̀ внꙋ́трь.
  • И҆ речѐ ца́рь: сїѧ̑ да сотвори́тъ мѝ бг҃ъ и҆ сїѧ̑ да приложи́тъ мѝ, а҆́ще бꙋ́детъ глава̀ є҆лїссе́ева на не́мъ дне́сь.
  • Є҆лїссе́й же сѣдѧ́ше въ домꙋ̀ свое́мъ, и҆ ста́рцы сѣдѧ́хꙋ съ ни́мъ. И҆ посла̀ ца́рь мꙋ́жа пред̾ лице́мъ свои́мъ. И҆ пре́жде да́же прїитѝ по́сланномꙋ къ немꙋ̀, и҆ то́й речѐ ко ста́рцємъ: не вѣ́сте ли, ꙗ҆́кѡ посла̀ сы́нъ ᲂу҆бі́йцы се́й, да ѿсѣче́тъ главꙋ̀ мою̀; ви́дите, є҆гда̀ прїи́детъ вѣ́стникъ, заключи́те двє́ри и҆ сти́сните є҆го̀ во две́рехъ: не то́потъ ли но́гъ господи́на є҆гѡ̀ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀;
  • И҆ є҆щѐ є҆мꙋ̀ глаго́лющꙋ съ ни́ми, и҆ сѐ, вѣ́стникъ сни́де къ немꙋ̀ и҆ речѐ: сѐ, сїѐ ѕло̀ ѿ гдⷭ҇а: что̀ потерплю̀ гдⷭ҇еви ксемꙋ̀;
  • И сказали сыны пророков Елисею: вот, место, где мы живем при тебе, тесно для нас;
  • пойдем к Иордану и возьмем оттуда каждый по одному бревну и сделаем себе там место для жительства. Он сказал: пойдите.
  • И сказал один: сделай милость, пойди и ты с рабами твоими. И сказал он: пойду.
  • И пошел с ними, и пришли к Иордану и стали рубить деревья.
  • И когда один валил бревно, топор его упал в воду. И закричал он и сказал: ах, господин мой! а он взят был на подержание!
  • И сказал человек Божий: где он упал? Он указал ему место. И отрубил он кусок дерева и бросил туда, и всплыл топор.
  • И сказал он: возьми себе. Он протянул руку свою и взял его.
  • Царь Сирийский пошел войною на Израильтян, и советовался со слугами своими, говоря: в таком-то и в таком-то месте я расположу свой стан.
  • И посылал человек Божий к царю Израильскому сказать: берегись проходить сим местом, ибо там Сирияне залегли.
  • И посылал царь Израильский на то место, о котором говорил ему человек Божий и предостерегал его; и сберег себя там не раз и не два.
  • И встревожилось сердце царя Сирийского по сему случаю, и призвал он рабов своих и сказал им: скажите мне, кто из наших в сношении с царем Израильским?
  • И сказал один из слуг его: никто, господин мой царь; а Елисей пророк, который у Израиля, пересказывает царю Израильскому и те слова, которые ты говоришь в спальной комнате твоей.
  • И сказал он: пойдите, узнайте, где он; я пошлю и возьму его. И донесли ему и сказали: вот, он в Дофаиме.
  • И послал туда коней и колесницы и много войска. И пришли ночью и окружили город.
  • Поутру служитель человека Божия встал и вышел; и вот, войско вокруг города, и кони и колесницы. И сказал ему слуга его: увы! господин мой, что нам делать?
  • И сказал он: не бойся, потому что тех, которые с нами, больше, нежели тех, которые с ними.
  • И молился Елисей, и говорил: Господи! открой ему глаза, чтоб он увидел. И открыл Господь глаза слуге, и он увидел, и вот, вся гора наполнена конями и колесницами огненными кругом Елисея.
  • Когда пошли к нему Сирияне, Елисей помолился Господу и сказал: порази их слепотою. И Он поразил их слепотою по слову Елисея.
  • И сказал им Елисей: это не та дорога и не тот город; идите за мною, и я провожу вас к тому человеку, которого вы ищете. И привел их в Самарию.
  • Когда они пришли в Самарию, Елисей сказал: Господи! открой глаза им, чтобы они видели. И открыл Господь глаза их, и увидели, что они в средине Самарии.
  • И сказал царь Израильский Елисею, увидев их: не избить ли их, отец мой?
  • И сказал он: не убивай. Разве мечом твоим и луком твоим ты пленил их, чтобы убивать их? Предложи им хлеба и воды; пусть едят и пьют, и пойдут к государю своему.
  • И приготовил им большой обед, и они ели и пили. И отпустил их, и пошли к государю своему. И не ходили более те полчища Сирийские в землю Израилеву.
  • После того собрал Венадад, царь Сирийский, все войско свое и выступил, и осадил Самарию.
  • И был большой голод в Самарии, когда они осадили ее, так что ослиная голова продавалась по восьмидесяти сиклей серебра, и четвертая часть каба голубиного помета – по пяти сиклей серебра.
  • Однажды царь Израильский проходил по стене, и женщина с воплем говорила ему: помоги, господин мой царь.
  • И сказал он: если не поможет тебе Господь, из чего я помогу тебе? с гумна ли, с точила ли?
  • И сказал ей царь: что тебе? И сказала она: эта женщина говорила мне: «отдай своего сына, съедим его сегодня, а сына моего съедим завтра».
  • И сварили мы моего сына, и съели его. И я сказала ей на другой день: «отдай же твоего сына, и съедим его». Но она спрятала своего сына.
  • Царь, выслушав слова женщины, разодрал одежды свои; и проходил он по стене, и народ видел, что вретище на самом теле его.
  • И сказал: пусть то и то сделает мне Бог, и еще более сделает, если останется голова Елисея, сына Сафатова, на нем сегодня.
  • Елисей же сидел в своем доме, и старцы сидели у него. И послал [царь] человека от себя. Прежде нежели пришел посланный к нему, он сказал старцам: видите ли, что этот сын убийцы послал снять с меня голову? Смотрите, когда придет посланный, затворите дверь и прижмите его дверью. А вот и топот ног господина его за ним!
  • Еще говорил он с ними, и вот посланный приходит к нему, и сказал: вот какое бедствие от Господа! чего мне впредь ждать от Господа?
  • І сказали пророчі сини до Єлисея: Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне для нас.
  • Ходім аж до Йордану, і візьмімо звідти кожен по одній деревині, і зробимо собі місце, щоб сидіти там.
    А він сказав: Ідіть.
  • І сказав один: Будь же ласкавий, і ходи зо своїми рабами!
    А він сказав: Я піду.
  • І пішов він із ними, і вони прийшли до Йордану, і рубали дерево.
  • І сталося, коли один валив деревину, то впала сокира до води.
    А той скрикнув і сказав: Ох, пане мій, таж вона позичена!
  • І сказав Божий чоловік: Куди вона впала?
    А той показав йому те місце.
    І він відрубав кусок дерева й кинув туди, і випливла сокира!…
  • І він сказав: Витягни собі!
    А той простяг свою руку і взяв…
  • Сирійський цар воював з Ізраїлем.
    І радився він зо слугами своїми, говорячи: На такому то й такому то місці буде моє таборування.
  • А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сиріяни!
  • І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його;
    і він стерігся там не раз і не два.
  • І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?
  • І сказав один з його слуг: Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!…
  • А він відказав: Ідіть, і подивіться, де він, і я пошлю й візьму його!
    І донесено йому, кажучи: Ось він у Дотані!
  • І послав він туди коні, і колесниці та військо.
    І прийшли вони вночі й оточили те місто.
  • А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці!
    І сказав його слуга до нього: Ох, пане мій, що будемо робити?
  • А той відказав: Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними.
  • І молився Єлисей і говорив: Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!
    І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!…
  • І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: Удар цей люд сліпотою!
    І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом…
  • І сказав до них Єлисей: Це не та дорога й не те місто.
    Ідіть за мною, й я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте.
    І він завів їх у Самарію.
  • І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: Господи, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!
    І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, аж ось вони в середині Самарії!…
  • І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: Чи побити їх, чи побити, мій батьку?
  • А той відказав: Не вбивай!
    Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом?
    Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п́ють, і нехай ідуть до свого пана.
  • І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили;
    і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана.
    І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого Краю.
  • І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію.
  • І був великий голод у Самарії.
    І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п́ять шеклів срібла.
  • І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: Поможи, пане царю!
  • А він відказав: Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі?
    Чи з току, або з чавила?
  • І сказав до неї цар: Що тобі?
    А та відказала: Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з́їмо його сьогодні, а мого сина з́їмо взавтра.
  • І зварили ми мого сина та й з́їли його…
    І сказала я до неї другого дня: Дай сина свого, і ми з́їмо його, та вона сховала свого сина.
  • І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі.
    І народ побачив, аж ось веретище на тілі його зо споду!
  • І він сказав: Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позостанеться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!
  • А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші.
    І послав цар чоловіка від себе.
    Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старших: Чи ви бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову?
    Глядіть, як прийде цей посол, то замкніть двері, і притиснете його в дверях.
    Ось і шарудіння ніг пана його за ним.
  • Ще він говорив із ними, аж ось приходить до нього посланець.
    І він сказав: Отаке зло від Господа!
    Чого ще чекати від Господа?