Скрыть
7:1
7:4
7:5
7:7
7:8
7:9
7:10
7:11
7:12
7:13
7:14
7:15
7:16
7:18
7:20
Церковнославянский (рус)
И рече́ Елиссе́й: слы́шите сло́во Госпо́дне, си́це глаго́летъ Госпо́дь: я́коже ча́съ се́й, у́тро мѣ́ра муки́ пшени́чны бу́детъ за си́кль еди́нъ, и двѣ́ мѣ́ры ячме́ня за си́кль еди́нъ во вратѣ́хъ самарі́и.
И от­вѣща́ триста́тъ, на его́же руку́ ца́рь почива́­ше, и рече́ ко Елиссе́ю: се́, а́ще от­ве́рзетъ Госпо́дь и хля́би небе́сныя, то́ не бу́детъ глаго́лъ се́й. И Елиссе́й рече́: се́, ты́ у́зриши очи́ма тво­и́ма, и от­ту́ду не и́маши я́сти.
И бя́ху четы́ре му́жа прокаже́ни при­­ вратѣ́хъ гра́да. И рече́ му́жъ ко и́скрен­нему сво­ему́: что́ мы́ сѣди́мъ здѣ́ до́ндеже у́мремъ?
а́ще рече́мъ: вни́демъ во гра́дъ, то́ гла́дъ е́сть во гра́дѣ, и у́мремъ та́мо: а́ще же сѣди́мъ здѣ́, то́ и та́ко у́мремъ: и ны́нѣ и́демъ и вни́демъ въ по́лкъ сирі́йскiй: а́ще живя́тъ ны́, жи́ви бу́демъ: а́ще ли умертвя́тъ ны́, то́ у́мремъ.
И воста́ша въ сумра́цѣ ити́ въ по́лкъ сирі́йскiй и внидо́ша средѣ́ полка́ сирі́йска, и се́, не бѣ́ му́жа ту́.
И Госпо́дь слы́шанъ сотвори́ полку́ сирі́йску гла́съ колесни́цъ и гла́съ ко́ней и гла́съ си́лы вели́кiя. И рече́ му́жъ ко бра́ту сво­ему́: се́, ны́нѣ ная́лъ е́сть на на́съ ца́рь Изра́илевъ цари́ Хетте́йски и цари́ Еги́петскiя прiити́ на ны́.
И воста́ша, и бѣжа́ша въ сумра́цѣ, и оста́виша сѣ́ни своя́ и ко́ни своя́ и ослы́ своя́, я́коже бы́ша во стану́, и бѣжа́ша души́ ра́ди сво­ея́.
И внидо́ша прокаже́н­нiи сі́и до среды́ полка́, и внидо́ша въ сѣ́нь еди́ну, и ядо́ша и пи́ша, и взя́ша от­ту́ду сребро́ и зла́то и оде́жды, и от­идо́ша, и скры́ша: и воз­врати́шася, и внидо́ша въ другу́ю сѣ́нь, и взя́ша от­ту́ду, и от­идо́ша, и скры́ша.
И рече́ му́жъ ко и́скрен­нему сво­ему́: не та́ко мы́ твори́мъ: де́нь се́й де́нь благоговѣ́щенiя е́сть, мы́ же молчи́мъ и ме́длимъ до свѣ́та у́трен­няго, и обря́щемъ беззако́нiе: и ны́нѣ прiи́демъ и вни́демъ, и воз­вѣсти́мъ въ дому́ царе́вѣ.
И внидо́ша, и возопи́ша ко врато́мъ гра́да и воз­вѣсти́ша и́мъ, глаго́люще: внидо́хомъ въ по́лкъ сирі́йскiй, и се́, не бы́сть ту́ му́жа, ни гла́са человѣ́ча, но то́кмо ко́ни при­­вя́зани, и осля́та, и сѣ́ни и́хъ я́коже су́ть.
И возопи́ша вра́тницы, и воз­вѣсти́ша въ дому́ царе́вѣ вну́трь.
И воста́ но́щiю ца́рь и рече́ ко отроко́мъ сво­и́мъ: воз­вѣщу́ ва́мъ ны́нѣ, я́же сотвори́ша на́мъ сирі́ане: разумѣ́ша, я́ко гла́дни есмы́, и изыдо́ша изъ ста́на, и сокры́шася на селѣ́, глаго́люще: я́ко изы́дутъ изъ гра́да, и и́мемъ я́ жи́вы и во гра́дъ вни́демъ.
И от­вѣща́ еди́нъ от­ о́трокъ его́ и рече́: да во́змутъ ны́нѣ пя́ть ко́ней оста́в­шихъ, и́же оста́шася здѣ́, се́, су́ть у толи́каго мно́же­ст­ва Изра́илева оста́в­шiися, и по́слемъ та́мо, и у́зримъ.
И взя́ша два́ вса́дника ко́ней: и посла́ ца́рь Изра́илевъ вслѣ́дъ царя́ Си́рска, глаго́ля: иди́те и ви́дите.
И идо́ша вслѣ́дъ и́хъ да́же до Иорда́на, и се́, ве́сь пу́ть испо́лненъ оде́ждъ и ору́жiя, я́же поверго́ша сирі́ане, внегда́ устраши́т­ися и́мъ. И воз­врати́шася по́слан­нiи, и воз­вѣсти́ша царю́.
И изыдо́ша лю́дiе, и разгра́биша ве́сь ста́нъ Си́рскiй. И бы́сть мѣ́ра муки́ пшени́чны за си́кль еди́нъ и двѣ́ мѣ́ры ячме́ня за си́кль, по глаго́лу Госпо́дню.
И ца́рь при­­ста́ви триста́та, на его́же руцѣ́ ца́рь почива́­ше, у вра́тъ: и попра́ша его́ лю́дiе во вратѣ́хъ, и у́мре, я́коже глаго́ла человѣ́къ Бо́жiй, и́же глаго́ла, егда́ по́слан­ный прiи́де къ нему́.
И бы́сть я́коже рече́ Елиссе́й къ царю́ глаго́ля: двѣ́ мѣ́ры ячме́ня за си́кль еди́нъ, и мѣ́ра муки́ пшени́чны за си́кль: и бу́детъ я́коже се́й ча́съ зау́тра во вратѣ́хъ самарі́и.
И от­вѣща́ триста́тъ Елиссе́ю и рече́: а́ще Госпо́дь от­ве́рзетъ хля́би небе́сныя, не бу́детъ глаго́лъ се́й. И рече́ Елиссе́й: се́, у́зриши очи́ма тво­и́ма, и от­ту́ду и не и́маши я́сти.
И бы́сть та́ко, и попра́ша его́ лю́дiе во вратѣ́хъ, и у́мре.
Синодальный
1 Елисей предсказывает конец осады Самарии; 3 четверо прокаженных из Самарии пошли в стан Сирийский за хлебом и нашли, что Сирийцы ночью убежали; 9 прокаженные сообщают об этом у ворот города, но царь боится, что это военная хитрость; разведка подтверждает сообщение; 16 полный достаток в Самарии, все слова Елисея исполнились.
И сказал Елисей: выслушайте слово Господне: так говорит Господь: завтра в это время мера муки лучшей будет по сиклю и две меры ячменя по сиклю у ворот Самарии.
И отвечал сановник, на руку которого царь опирался, человеку Божию, и сказал: если бы Господь и открыл окна на небе, и тогда может ли это быть? И сказал тот: вот увидишь глазами твоими, но есть этого не будешь.
Четыре человека прокаженных находились при входе в ворота и говорили они друг другу: что нам сидеть здесь, ожидая смерти?
Если решиться нам пойти в город, то в городе голод, и мы там умрем; если же сидеть здесь, то также умрем. Пойдем лучше в стан Сирийский. Если оставят нас в живых, будем жить, а если умертвят, умрем.
И встали в сумерки, чтобы пойти в стан Сирийский. И пришли к краю стана Сирийского, и вот, нет там ни одного человека.
Господь сделал то, что стану Сирийскому послышался стук колесниц и ржание коней, шум войска большого. И сказали они друг другу: верно нанял против нас царь Израильский царей Хеттейских и Египетских, чтобы пойти на нас.
И встали и побежали в сумерки, и оставили шатры свои, и коней своих, и ослов своих, весь стан, как он был, и побежали, спасая себя.
И пришли те прокаженные к краю стана, и вошли в один шатер, и ели и пили, и взяли оттуда серебро, и золото, и одежды, и пошли и спрятали. Пошли еще в другой шатер, и там взяли, и пошли и спрятали.
И сказали друг другу: не так мы делаем. День сей – день радостной вести, если мы замедлим и будем дожидаться утреннего света, то падет на нас вина. Пойдем же и уведомим дом царский.
И пришли, и позвали привратников городских, и рассказали им, говоря: мы ходили в стан Сирийский, и вот, нет там ни человека, ни голоса человеческого, а только кони привязанные, и ослы привязанные, и шатры, как быть им.
И позвали привратников, и они передали весть в самый дворец царский.
И встал царь ночью, и сказал слугам своим: скажу вам, что делают с нами Сирияне. Они знают, что мы терпим голод, и вышли из стана, чтобы спрятаться в поле, думая так: «когда они выйдут из города, мы захватим их живыми и вторгнемся в город».
И отвечал один из служащих при нем, и сказал: пусть возьмут пять из остальных коней, которые остались в городе, [из всего ополчения Израильтян только и осталось в нем, из всего ополчения Израильтян, которое погибло], и пошлем, и посмотрим.
И взяли две пары коней, запряженных в колесницы. И послал царь вслед Сирийского войска, сказав: пойдите, посмотрите.
И ехали за ним до Иордана, и вот вся дорога устлана одеждами и вещами, которые побросали Сирияне при торопливом побеге своем. И возвратились посланные, и донесли царю.
И вышел народ, и разграбил стан Сирийский, и была мера муки лучшей по сиклю, и две меры ячменя по сиклю, по слову Господню.
И царь поставил того сановника, на руку которого опирался, у ворот; и растоптал его народ в воротах, и он умер, как сказал человек Божий, который говорил, когда приходил к нему царь.
Когда говорил человек Божий царю так: «две меры ячменя по сиклю, и мера муки лучшей по сиклю будут завтра в это время у ворот Самарии»,
тогда отвечал этот сановник человеку Божию и сказал: «если бы Господь и открыл окна на небе, и тогда может ли это быть?» А он сказал: «увидишь твоими глазами, но есть этого не будешь».
Так и сбылось с ним; и затоптал его народ в воротах, и он умер.
Арабский (Arabic Van Dyke)
وقال اليشع اسمعوا كلام الرب هكذا قال الرب في مثل هذا الوقت غدا تكون كيلة الدقيق بشاقل وكيلتا الشعير بشاقل في باب السامرة.
وان جنديا للملك كان يستند على يده اجاب رجل الله وقال هوذا الرب يصنع كوى في السماء. هل يكون هذا الامر. فقال انك ترى بعينيك ولكن لا تاكل منه
وكان اربعة رجال برص عند مدخل الباب فقال احدهم لصاحبه لماذا نحن جالسون هنا حتى نموت.
اذا قلنا ندخل المدينة فالجوع في المدينة فنموت فيها. واذا جلسنا هنا نموت. فالآن هلم نسقط الى محلّة الاراميين فان استحيونا حيينا وان قتلونا متنا.
فقاموا في العشاء ليذهبوا الى محلّة الاراميين فجاءوا الى آخر محلة الاراميين فلم يكن هناك احد.
فان الرب اسمع جيش الاراميين صوت مركبات وصوت خيل صوت جيش عظيم فقالوا الواحد لاخيه هوذا ملك اسرائيل قد استأجر ضدنا ملوك الحثيين وملوك المصريين ليأتوا علينا.
فقاموا وهربوا في العشاء وتركوا خيامهم وخيلهم وحميرهم والمحلّة كما هي وهربوا لاجل نجاة انفسهم.
وجاء هؤلاء البرص الى آخر المحلّة ودخلوا خيمة واحدة فاكلوا وشربوا وحملوا منها فضة وذهبا وثيابا ومضوا وطمروها ثم رجعوا ودخلوا خيمة اخرى وحملوا منها ومضوا وطمروا.
ثم قال بعضهم لبعض لسنا عاملين حسنا. هذا اليوم هو يوم بشارة ونحن ساكتون. فان انتظرنا الى ضوء الصباح يصادفنا شر. فهلم الآن ندخل ونخبر بيت الملك
فجاءوا ودعوا بواب المدينة واخبروه قائلين. اننا دخلنا محلّة الاراميين فلم يكن هناك احد ولا صوت انسان ولكن خيل مربوطة وحمير مربوطة وخيام كما هي.
فدعا البوابين فاخبروا بيت الملك داخلا
فقام الملك ليلا وقال لعبيده لاخبرنّكم ما فعل لنا الاراميون. علموا اننا جياع فخرجوا من المحلّة ليختبئوا في حقل قائلين اذا خرجوا من المدينة قبضنا عليهم احياء ودخلنا المدينة.
فاجاب واحد من عبيده وقال فليأخذوا خمسة من الخيل الباقية التي بقيت فيها. هي نظير كل جمهور اسرائيل الذين بقوا بها او هي نظير كل جمهور اسرائيل الذين فنوا. فنرسل ونرى.
فأخذوا مركبتي خيل وارسل الملك وراء جيش الاراميين قائلا اذهبوا وانظروا.
فانطلقوا وراءهم الى الاردن واذا كل الطريق ملآن ثيابا وآنية قد طرحها الاراميون من عجلتهم. فرجع الرسل واخبروا الملك.
فخرج الشعب ونهبوا محلّة الاراميين. فكانت كيلة الدقيق بشاقل وكيلتا الشعير بشاقل حسب كلام الرب
واقام الملك على الباب الجندي الذي كان يستند على يده فداسه الشعب في الباب فمات كما قال رجل الله الذي تكلم عند نزول الملك اليه.
فانه لما تكلم رجل الله الى الملك قائلا كيلتا شعير بشاقل وكيلة دقيق بشاقل تكون في مثل هذا الوقت غدا في باب السامرة
واجاب الجندي رجل الله وقال هوذا الرب يصنع كوى في السماء هل يكون مثل هذا الأمر قال انك ترى بعينيك ولكنك لا تأكل منه.
فكان له كذلك. داسه الشعب في الباب فمات
καὶ εἶπεν Ελισαιε ἄκουσον λόγον κυρίου τάδε λέγει κύριος ὡς ἡ ὥρα αὕτη αὔριον μέτρον σεμιδάλεως σίκλου καὶ δίμετρον κριθῶν σίκλου ἐν ταῖς πύλαις Σαμαρείας
καὶ ἀπεκρίθη ὁ τριστάτης ἐφ᾿ ὃν ὁ βασιλεὺς ἐπανεπαύετο ἐπι­̀ τὴν χεῖρα αὐτοῦ τῷ Ελισαιε καὶ εἶπεν ἰδοὺ ποιήσει κύριος καταρράκτας ἐν οὐρανῷ μὴ ἔσται τὸ ῥῆμα τοῦτο καὶ Ελισαιε εἶπεν ἰδοὺ σὺ ὄψῃ τοῖς ὀφθαλμοῖς σου καὶ ἐκεῖθεν οὐ φάγῃ
καὶ τέσ­σαρες ἄνδρες ἦσαν λεπρο­ὶ παρα­̀ τὴν θύραν τῆς πόλεως καὶ εἶπεν ἀνὴρ προ­̀ς τὸν πλη­σίον αὐτοῦ τί ἡμεῖς καθήμεθα ὧδε ἕως ἀπο­θάνωμεν
ἐὰν εἴπωμεν εἰσέλθωμεν εἰς τὴν πόλιν καὶ ὁ λιμὸς ἐν τῇ πόλει καὶ ἀπο­θανούμεθα ἐκεῖ καὶ ἐὰν καθίσωμεν ὧδε καὶ ἀπο­θανούμεθα καὶ νῦν δεῦτε καὶ ἐμπέσωμεν εἰς τὴν παρεμβολὴν Συρίας ἐὰν ζωογονήσωσιν ἡμᾶς καὶ ζησόμεθα καὶ ἐὰν θανατώσωσιν ἡμᾶς καὶ ἀπο­θανούμεθα
καὶ ἀνέστησαν ἐν τῷ σκότει εἰσελθεῖν εἰς τὴν παρεμβολὴν Συρίας καὶ ἦλθον εἰς μέρος τῆς παρεμβολῆς Συρίας καὶ ἰδοὺ οὐκ ἔστιν ἀνὴρ ἐκεῖ
καὶ κύριος ἀκουστὴν ἐποίησεν τὴν παρεμβολὴν Συρίας φωνὴν ἅρμα­τος καὶ φωνὴν ἵππου καὶ φωνὴν δυνάμεως μεγά­λης καὶ εἶπεν ἀνὴρ προ­̀ς τὸν ἀδελφὸν αὐτοῦ νῦν ἐμισθώσατο ἐφ᾿ ἡμᾶς βασιλεὺς Ισραηλ τοὺς βασιλέας τῶν Χετταίων καὶ τοὺς βασιλέας Αἰγύπτου τοῦ ἐλθεῖν ἐφ᾿ ἡμᾶς
καὶ ἀνέστησαν καὶ ἀπέδρασαν ἐν τῷ σκότει καὶ ἐγκατέλιπαν τὰς σκηνὰς αὐτῶν καὶ τοὺς ἵππους αὐτῶν καὶ τοὺς ὄνους αὐτῶν ἐν τῇ παρεμβολῇ ὡς ἔστιν καὶ ἔφυγον προ­̀ς τὴν ψυχὴν ἑαυτῶν
καὶ εἰσῆλθον οἱ λεπρο­ὶ οὗτοι ἕως μέρους τῆς παρεμβολῆς καὶ εἰσῆλθον εἰς σκηνὴν μίαν καὶ ἔφαγον καὶ ἔπιον καὶ ἦραν ἐκεῖθεν ἀργύριον καὶ χρυσίον καὶ ἱματισμὸν καὶ ἐπορεύ­θησαν καὶ ἐπέστρεψαν καὶ εἰσῆλθον εἰς σκηνὴν ἄλλην καὶ ἔλαβον ἐκεῖθεν καὶ ἐπορεύ­θησαν καὶ κατέκρυψαν
καὶ εἶπεν ἀνὴρ προ­̀ς τὸν πλη­σίον αὐτοῦ οὐχ οὕτως ἡμεῖς ποι­οῦμεν ἡ ἡμέρα αὕτη ἡμέρα εὐαγγελίας ἐστίν καὶ ἡμεῖς σιωπῶμεν καὶ μένομεν ἕως φωτὸς τοῦ πρωὶ καὶ εὑρήσομεν ἀνομίαν καὶ νῦν δεῦρο καὶ εἰσέλθωμεν καὶ ἀναγγείλωμεν εἰς τὸν οἶκον τοῦ βασιλέως
καὶ εἰσῆλθον καὶ ἐβόησαν προ­̀ς τὴν πύλην τῆς πόλεως καὶ ἀνήγγειλαν αὐτοῖς λέγον­τες εἰσήλθομεν εἰς τὴν παρεμβολὴν Συρίας καὶ ἰδοὺ οὐκ ἔστιν ἐκεῖ ἀνὴρ καὶ φωνὴ ἀνθρώπου ὅτι εἰ μὴ ἵππος δεδεμένος καὶ ὄνος καὶ αἱ σκηναὶ αὐτῶν ὡς εἰσίν
καὶ ἐβόησαν οἱ θυρωροὶ καὶ ἀνήγγειλαν εἰς τὸν οἶκον τοῦ βασιλέως ἔσω
καὶ ἀνέστη ὁ βασιλεὺς νυκτὸς καὶ εἶπεν προ­̀ς τοὺς παῖδας αὐτοῦ ἀναγγελῶ δὴ ὑμῖν ἃ ἐποίησεν ἡμῖν Συρία ἔγνωσαν ὅτι πεινῶμεν ἡμεῖς καὶ ἐξῆλθαν ἐκ τῆς παρεμβολῆς καὶ ἐκρύβησαν ἐν τῷ ἀγρῷ λέγον­τες ὅτι ἐξελεύ­σον­ται ἐκ τῆς πόλεως καὶ συλλημψόμεθα αὐτοὺς ζῶν­τας καὶ εἰς τὴν πόλιν εἰσελευσόμεθα
καὶ ἀπεκρίθη εἷς τῶν παίδων αὐτοῦ καὶ εἶπεν λαβέτωσαν δὴ πέν­τε τῶν ἵππων τῶν ὑπολελειμμένων οἳ κατελείφθησαν ὧδε ἰδού εἰσιν προ­̀ς πᾶν τὸ πλῆ­θος Ισραηλ τὸ ἐκλεῖπον καὶ ἀπο­στελοῦμεν ἐκεῖ καὶ ὀψόμεθα
καὶ ἔλαβον δύο ἐπι­βάτας ἵππων καὶ ἀπέστειλεν ὁ βασιλεὺς Ισραηλ ὀπίσω τοῦ βασιλέως Συρίας λέγων δεῦτε καὶ ἴδετε
καὶ ἐπορεύ­θησαν ὀπίσω αὐτῶν ἕως τοῦ Ιορδάνου καὶ ἰδοὺ πᾶσα ἡ ὁδὸς πλή­ρης ἱματίων καὶ σκευῶν ὧν ἔρριψεν Συρία ἐν τῷ θαμβεῖσθαι αὐτούς καὶ ἐπέστρεψαν οἱ ἄγγελοι καὶ ἀνήγγειλαν τῷ βασιλεῖ
καὶ ἐξῆλθεν ὁ λαὸς καὶ διήρπασεν τὴν παρεμβολὴν Συρίας καὶ ἐγένετο μέτρον σεμιδάλεως σίκλου καὶ δίμετρον κριθῶν σίκλου κατα­̀ τὸ ῥῆμα κυρίου
καὶ ὁ βασιλεὺς κατέστησεν τὸν τριστάτην ἐφ᾿ ὃν ὁ βασιλεὺς ἐπανεπαύετο ἐπι­̀ τῇ χειρὶ αὐτοῦ ἐπι­̀ τῆς πύλης καὶ συν­επάτησεν αὐτὸν ὁ λαὸς ἐν τῇ πύλῃ καὶ ἀπέθανεν καθὰ ἐλάλησεν ὁ ἄνθρωπος τοῦ θεοῦ ὃς ἐλάλησεν ἐν τῷ κατα­βῆναι τὸν ἄγγελον προ­̀ς αὐτόν
καὶ ἐγένετο καθὰ ἐλάλησεν Ελισαιε προ­̀ς τὸν βασιλέα λέγων Δίμετρον κριθῆς σίκλου καὶ μέτρον σεμιδάλεως σίκλου καὶ ἔσται ὡς ἡ ὥρα αὕτη αὔριον ἐν τῇ πύλῃ Σαμαρείας
καὶ ἀπεκρίθη ὁ τριστάτης τῷ Ελισαιε καὶ εἶπεν ἰδοὺ κύριος ποιεῖ καταρράκτας ἐν τῷ οὐρανῷ μὴ ἔσται τὸ ῥῆμα τοῦτο καὶ εἶπεν Ελισαιε ἰδοὺ ὄψῃ τοῖς ὀφθαλμοῖς σου καὶ ἐκεῖθεν οὐ φάγῃ
καὶ ἐγένετο οὕτως καὶ συν­επάτησεν αὐτὸν ὁ λαὸς ἐν τῇ πύλῃ καὶ ἀπέθανεν
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible